Все розмаїття форм буття звично зводять до двох популярних його сутностей: буття матеріального і буття ідеального. Виходячи з цього, сутність матеріального буття розкривається через поняття матерії та форм її існування. Категорія матерії є фундаментальним філософськім поняттям, яке розвивалось, уточнювалось протягом всієї історії філософії. Матеріалісти античності ототожнювали її а першоосновою буття всіх речей, останнім неподільним елементом, "дном", за рамками якого нічого не існує. Кінець кінцем в рамках діалектичного та історичного матеріалізму сформувалось таке поняття матерії, яке не ототожнювалось з жодного з фізичних форм і видів, а включало лише дві вимоги - бути об’єктивною реальністю і відображуватись в людській свідомості та відчуттях, існуючи незалежно від них. Зберігаючись у будь-яких змінах і перетвореннях речей, властивість бути об’єктивною реальністю свідчить про нестворюваність і незнищуваність матерії, про її вічне і нескінченне існування. Матерія наділена і рядом інших властивостей: вона конечна і нескінченна, перервна і неперервна, структурна, перебуває у стані руху, існує в просторі і часі. У неї є і така фундаментальна властивість - як можливість відображення, з якої в ході тривалої ево¬люції на базі суспільної практики виникла свідомість. На даний час відомі декілька видів матерії - речовина, поле, фізичний вакуум. Розрізняють також ряд структурних рівнів її ор¬ганізації: мікросвіт, макросвіт і мегасвіт. Дані структурні рівні диференційовані у відповідності з співрозмірністю з масштабами людини, її світосприйняттям та світовідчуженням. Існують концепції структурування матерії на засадах її складності і системи неживої природи /елементарні частки, молекули, макроскопічні тіла, космічні системи різних рівнів тощо/ і біологічні системи /вся біосфера від мікроорганізмів до людини/, соціально організовані системи /людина, сім’я, різні форми колективності, об’єднання і організації, класи, партії, нації, держава, суспільство, людство в цілому/.