Герменевтика /фундатор - В.Дільтей/.
Кожна формальна система має багато інтерпретацій, пояснень. Мова як знакова система будь-якої природи, є однією з таких систем.
Мова складається із літер, сполучення яких дають слова, а з них - речення, тексти. Ми розуміємо не звуки, символи, а зміст речень, текстів. Це зробити нам допомагає герменевтика.
Герменевтикою називають мистецтво і теорію тлумачення текстів. Тому головна операція у герменевтиці - розуміння. Процес розуміння являє собою комплексну методологічну проблему, яка досліджується герменевтикою з різних боків:
- семантичного;
- логічного;
- психологічного;
- гносеологічного;
- соціологічного;
- математичної теорії прийняття рішень тощо.
На цьому герменевтична інтерпретація не зупиняється, враховується ще намір автора, що передбачає звернення до інтуїтивно-емпіричних і суб'єктивно-психологічних факторів. Герменевтика, можна сказати, вперше виявила співвідношення частини і цілого в процесі розуміння. Напрям, мета і методи герменевтичного аналізу слід оцінювати позитивно, бо суб'єктивно-психологічних факторів дуже часто не досить для адекватного розуміння змісту того чи іншого тексту, адже один суб'єкт інтерпретації хибує своєю обмеженістю, тому залучення різних методів для аналізу текстів дає можливість для більш повного розуміння їх змісту.
Але треба пам'ятати, що герменевтика створює зовсім новий зміст об'єкта своєю інтерпретаційною діяльністю. Мова оголошується "творчою і виробничою силою", тому, що текст є "об'єктивною самостійністю" по відношенню до будь-якого суб'єкта, включаючи автора і інтерпретатора. Він /текст/ піднімається до рангу герменевтичної автономії.