О.О. Савчук

Харківський національний

університет імені В.Н. Каразіна

У статті запропоновано новий підхід до вивчення кобзарсько-лірницької традиції. Подано загальну схему структури традиційного світогляду співців Слобідської України. Досліджено когнітивний аспект співоцького світогляду в його виявах: співоцькій етіології музичних інструментів, когнітивному сценарії кобзарювання та баченні співцями свого місця в світі.

Ключові слова: структура співоцького світогляду, когнітивний аспект.

Актуальність та постановка проблеми. Співоцька (кобзарсько-лірницька) традиція є одним з найхарактерніших явищ української національної культури. Приділяючи увагу філологічним, соціологічним, музикознавчим аспектам явища співоцтва, дослідники випускали з поля зору ту думку, що філософське дослідження світогляду - як інтегратора знань, цінностей, переконань співців, - допоможе з’ясувати інші проблемні питання співоцької субкультури: її походження, функції, закономірності еволюції та ін. Завдяки селективним властивостям пізнання, у світогляді співців відбиваються найважливіші риси явища співоцтва, закарбовуючись в структуру їхньої свідомості. Отже, дослідження світоглядної системи кобзарства становить першочерговий науковий інтерес.

Проблемою генезису співоцького світогляду займалися такі вітчизняні дослідники, як О. Богданова, М. Гримич, С. Грица, В. Кушпет, К. Черемський, але окресленої проблематики торкалися пунктирно, їхні дослідження не мали спеціального характеру. Цікаві світоглядні спостереження містяться і в етнографічних записах Ф. Дніпровського, П. Мартиновича, В. Харкова, ознайомлення з якими дають можливість реконструкції світоглядної системи кобзарства.

Об’єктом дослідження статті є світоглядна система народних співців Слобідської України (кобзарів, лірників, стихівничих).

Предметом дослідження є структура світоглядної системи народних співців Слобідської України, а також її когнітивний аспект.

Виходячи з поставленої проблематики та предмету дослідження, визначимо такі завдання роботи:

запропонувати загальну схему структури світогляду традиційних співців Слобідської України;

проаналізувати когнітивний аспект співоцького світогляду, визначити особливості когніцій кобзарів, лірників та стихівничих.

Структура співоцького світогляду

Під традиційним співоцьким світоглядом будемо розуміти систему професійних та сакральних знань, когнітивних схем, цінностей, переконань та практичних настанов, що мають духовно-мистецьку репрезентацію в традиційному суспільстві, а також розуміння співцями свого місця та призначення в світі. Традиційний світогляд - поняття, близьке за змістом до концепту картини світу, але є ширшим по відношенню до нього. Концепція «картини світу» - скоріше прийом, за допомогою якого дослідник може подивитися на світ очима «тубільця», тобто перейти до автентичного розуміння культури того чи іншого народу. Такий підхід в культурній антропології прийнято називати «emic». Він запропонований лінгвістом К. Пайком і розвинений етнопсихологами та антропологами Дж. Беррі, М. Коулом, А.Тріандісом. Розподіл на «emic» та «etic» дослідження можна порівняти із філософською опозицією «розуміння» і «тлумачення».

Картина світу відображає когнітивну та онтологічну складову світогляду. Але світогляд не просто картина світу. Він містить відношення людини до світу, суспільства, їх оцінку. Тому, американський антрополог, учениця Франца Боаса, Рут Бенедикт вводить до психологічної антропології концепт етосу як культурної теми, якою об’єднані всі елементи культури в унікальну конфігурацію. В кожній культурі присутні строго тільки ті певні варіації, які відповідають етосу культури. З розвитком так званого ціннісного підходу (Ф. Знанецький, К. Клакхон, Ф. Клакхон, Г. Олпорт, Ф. Стродбек) стала очевидною значимість цінностей та установок для традиційного суспільства. Введене поняття ціннісної орієнтації К. Клакхон визначив як «узагальнену концепцію природи, місця людини в ній, стосунки між людиною і людиною, бажаного та небажаного в міжособистісному спілкуванні та спілкуванні людини з оточуючим світом, концепцію, що визначає поведінку людей» [9, 79]. Якраз цей ціннісний підхід - те, що завжди присутнє в українській традиції (варто згадати будь-які українські обряди, звичаї або пісні, в яких вже закладено певні моральні установки). Як наслідок, на думку українського етнолога М. Гримич, українське поняття «традиційний (народний) світогляд» мовою західної термінології звучало б як «образ світу і етос українців» [3, 4].

Загальна структура співоцького світогляду представлена на рис. 1. В ній виділяємо: професійні знання, під якими розуміємо специфічні знання кобзарів та лірників, як професійних народних музикантів, що дозволяли їм довгий час займати цілу соціальну нішу; під сакральними знаннями розуміємо таємні знання, що транслювалися між поколіннями кобзарів в цеховому середовищі, і які в самій свідомості співців були позначені як «таємні», що несуть «сліпецьку мудрість».

Крім сакральних та професійних знань, можна говорити про певні стереотипи поведінки, соціальні установки та когнітивні механізми в свідомості співці.

«Бачення» себе і свого місця в світі співцем є базовим для визначення світогляду кобзаря, і того кута зору, під яким він «дивиться» на світ. Це - так звані когнітивні аспекти світогляду співців, які можна дослідити, застосовуючи emic-підхід. Когнітивну складову співоцького світогляду умовно поділяємо на уявлення про походження музичних інструментів, співоцькі когнітивні схеми і сценарії та «бачення» співцем свого місця в світі.

Кобзарство є глибоко самобутнім явищем, яке «виголошує» етичні константи українців. Аксіологічний аспект співоцького світогляду містить ідеали, цінності та переконання, які складають специфічний співоцький етос.

Очевидною є праксеологічна складова співоцького світогляду, що виражається в практичній діяльності співців, виконанні певних соціальних функцій, цікаве пояснення яких дає П. Куліш: «Нищие исключаються слепотой своей из обыкновенных условий сельського быта как-будто для того, чтобы развивать в своем неизбежном самоуглублении мыслительные способности, вносить в общество поселян религиозно-философскую стихию и таким образом поддерживать нравственную жизнь его на известной всоте» [8, 45]. Праксеологічним аспектом співоцького світогляду безпосередньо є звичні для українського соціуму форма кобзарської практики: кобзарювання на ярмарку, біля церкви чи так звані «ходки» по хатах.

Когнітивні аспекти співоцького світогляду

Вихідними положенням, через яке можна зрозуміти феномен кобзарсько- лірницької традиції, крім історичних передумов її виникнення є сліпота: або від народження, або втрата зору в дитинстві, що сприймалося самими кобзарями і суспільством як «карб богообраності» [14, 143]. «Божим велінням не дано мені бачити світу білого. Та Божим велінням, дано мені незрячому постигати мудрість сліпеньку», говориться в присязі кобзаря-неофіта при вступі до гурту «незрячої панибратії» [6, 52].

Когнітивний підхід дозволяє зафіксувати дихотомічне поділення співцями світу на грішну «миросвітську» частину світу, утворену зрячими людьми, і на «божеську», праведну частину людства, утворену незрячими» [14, 114]. В тексті присяги одклінщини (кваліфікаційного іспиту учня, що надавав право вільного кобзарювання) знаходимо вказівку на такий світоподіл: «Як будуть, або є в мене діти, хай зрять світ білий і унаслідують життя мирське-світське» [6, 55].

В цьому контексті необхідно сказати про відмінність структури світогляду співців від структури світогляду інших людей, адже на перший погляд ми не можемо фіксувати якоїсь особливої відмінності (рис. 1). Можна припустити, що основною особливістю співоцького світогляду буде характер «наповнення» структур світогляду (знань, цінностей, ідеалів), і що буде також правильним. Але сама будова співоцького світогляду вже містить відмінності. Це сліпота та пов’язані з нею когнітивні особливості співоцького світогляду. Для незрячих життєво важливими стають аудіальне і дотикальне відчуття. Когнітивна особливість незрячих полягає в аудіальності, вербалізації процесу сприйняття світу, своєрідному «світослуханні». В цій особливості, до речі, слід шукати і пояснення високої духовності співців. «Слухання» світу співцями співпадало з природою християнської віри: «Віра із слухання, а слухання через слово Христове», - говорить апостол Павло (Рим 10, 17). «Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було Бог» (Іоанна, 1:1). Й. Ратцингер підкреслює аудіальність християнства: «в формулі «віра із слухання» дано вираження незмінної структури віри», «віра виходить зі слухання, бо вона є сприйняттям того, що почуто, а не вигадано мною» [11, 72]. Фізіологічна особливість співців співпадає з антропологічним образом віри, незрячі співці є «природженими» послушниками. Момент втрати зору вводить їх в нову екзистенцію, формує «свій» світ, що ревно оберігається від зовнішнього, «чужого», кобзарською термінологією - «мирського».

Когнітивний аспект співоцького світогляду виявляється також в кобзарській етіології музичних інструментів, когнітивних схемах та сценаріях та «баченні» співцями себе і свого місця в світі.

Етіологія музичних інструментів

Український етнолог М. Гримич наголошує, що когнітивні аспекти світогляду проявляються «в класифікації та ієрархії речей і явищ світу, поясненні світобудови, механізмів світотворення, поясненні етіології багатьох речей» [3, 4]. Зацікавлення викликають специфічні уявлення співців, а саме пояснення виникнення музичних інструментів та співоцького репертуару. Наприклад, дослідник історії та культури запорізьких козаків Д.І. Яворницький подає відомості, що «кобза, по понятию козаков, выдумана самим Богом и его святыми, и отчего она и была у них в такой чести» [15, 238]. Етномузикологу

В. Харкову на Слобожанщині лірники повідали, що «ліра взялася дуже давно. Од царя Давида пішла. Дана таким людям... Ліра вийшла від царя Давида, а бандура будь-то від козаків, від невільників» [4, 32]. Інші слобідські лірники, представники валківської школи розказують, що мудрий Соломон за ніч зробив ліру, віддав сліпцю, переспівав одну-дві пісні, сліпець підхопив їх і навчив інших [5, 2]. Божественне походження співоцьких інструментів популярні у багатьох культурах світу. Цар Давид на іконографічних зображеннях давньоруських мініатюр часто зображений з гуслами (наприклад, мініатюра з Хлудовського псалтиря ХІІІ ст.).

Не менш характерними є пояснення походження співоцького репертуару. На репліку старого козака, що начебто псальми вигадані людьми («усе це не од Бога сказано»), кобзар О. Вересай відповідав, висловлюючи обурення думкою козака: «... од кого ж як не Господа Ісуса Христа? Як то сказано? Чого він сходив на землю? А то так сказано, що сходив він, щоб у царство небесне нас привлекти і од мук ослобонити» [12, 313].

Божественна етіологія музичних інструментів та текстів у свідомості співців формує ставлення до них як до сакральних речей, легітимізує співоцьку діяльність і надає суспільну санкцію, особливі «повноваження».

Когнітивні схеми та сценарії

«Когніція (cognition) - центральне поняття когнітивної науки, що означає пізнавальний процес або сукупність психічних (ментальних, мисленнєвих) процесів - сприйняття, категоризації, мислення, мовлення, що слугують обробці та переробці інформації. Когніції включають усвідомлення і оцінку себе в оточуючому світі та побудову особливої картини світу - все те, що складає основу для поведінки людини в світі» [7, 112].

Свідомість співців містить певні ментальні репрезентації, що формуються під впливом різних факторів. Це і образи світу, що запам’ятав співець до втрати зору, що уможливлює сам факт створення ментальних репрезентацій. Це і додаткове ментальне спорядження у вигляді текстів кобзарського репертуару та Вустинських книг, що слугують способом орієнтації та виживання в «мирському» світі.

Когнітивний сценарій - це схема, що визначає, які люди повинні брати участь у події, які соціальні ролі вони грають. З точки зору когнітивної антропології, кобзарювання можна представити як сценарій, послідовність певних дій. Сценарій кобзарювання містить слоти - елементи, що можуть приймати різні значення. Кобзарі розрізняли такі типи кобзарювання: біля церкви, на ярмарку чи «ходка» по хатах, і від якого залежав вибір репертуару, який треба співати. Важливість дослідження когнітивних сценаріїв - в їхньому соціальному підтексті. Сценарій кобзарювання містить момент очікування - реакцію глядачів, прояву милосердя, подяки за виконаний твір і отримання заробітку. Але крім того, кобзарювання як обряд несе соціальне значення. На думку О. Грабович співець підчас кобзарювання включається в «реафірмацію моральних норм і суспільних вартостей, часто вказує на санкції щодо порушників цих норм і вартостей» [2, 33]. Таким чином когнітивний сценарій кобзарювання для співців несе інформацію про виконання важливих соціальних функцій.

Бачення себе і свого місця в світі

В когнітивній складовій світогляду особливе місце займає «бачення» співцями свого місця в світі, ставлення до свого «ремесла» і розуміння свого призначення.

Використовуючи emic-підхід, а також здобутки структуральної та когнітивної антропології, етнічної психології з’ясуємо особливості погляду співців на світ. Світорозуміння і світобачення, згідно з когнітивною антропологією, формується на вісі self. Світорозуміння і розуміння себе - два взаємозалежних процеси.

П. Куліш в своїх «Записках о Южной Руси» (1856 р.) наводить масу цікавих спостережень щодо психологічних рис співців Андрія Шута, Архипа Никоненка та Остапа Вересая. Цікаво, що П. Куліш ще в середині ХІХ століття намагається описати картину світу співців і бачення ними свого місця в світі: «он смотрит на ремесло нищего, как на дело богоугодное. По его понятиям, нищий существует для того, чтобы напоминать людям о Боге, и добродетели» [8, 45]. На підтвердження думки П. Куліша наведемо запрос, записаний на Слобожанщині етнографом П. Мартиновичем:

«Що мені сьвіт Божій не виден, як клиновим листочком закритий.

А теперича я не могу піти заробити, піти заслужити,

Тільки повинен я за весь мир православний

Єдиного Господа Ісуса Христа Сина Божого помолити» [10, 284].

Кобзар О. Барь висловив розуміння свого ремесла так: «про Боже співаєш, людей од гріхів одводиш» [13, 22].

Важливим, на наш погляд, є факт ставлення співців до себе як до вже покараних сліпотою: «Мене вже наказав Господь, що я незрячий, а ти мені ще кари хочеш!» [6, 29]. Співець уявляє себе людиною, що спокутує першородний гріх, якої торкнулася Божа кара. Це дозволяє співцям не тільки займати особливе становище в суспільстві, але й мати за висловом К. Грушевської «обсерваторський» погляд на світ, позицію спостерігача, який може поглянути на «мирське» життя з іншої системи координат, відрефлексувати ту чи іншу ситуацію.

Уё статті А.В. Вєтухова «Кобзари и лирники Харьковской губернии» знаходимо вираз одного валківського лірника: «нас считають [поліція] за старців» [1, 387], що говорить про диференціацію не тільки дослідниками, але й самими співцями свого старцівського середовища. Старцями, як відомо, в Україні вважали звичайних жебраків, що живуть з милостині.

Все це красномовно свідчить про усвідомлення співцями своєї «місії». Співоцтво - не ситуативне жебрацтво, а вмотивована у свідомості співця цілеспрямована діяльність, «богоугодна справа».

Хронотоп співців можна зафіксувати в текстах «Заклинанія на Устинські книги і сподар»: «Слова ці в недобрий час промовляються, бо ними 12-ть Устинських книг і Сподарь заклинаються» [6, 88] та присяги обряду «визвілки»: «Присягаю перед судною радою і панотцями, а всією панибратією додержуватись всіх цехових звичаїв та чемності, яка має меж всією просящою панибратією, з віков давніх і до часу пришествія правди на землю» [6, 53]. Друге пришестя Ісуса Христа асоціюється з «пришествієм правди на землю», а від «недобрих часів» до цього часу треба оберігати «вустинські тайниці» від «могутніх та ябед світу цього» [6, 89]. Таким чином фіксуємо своєрідний есхатологічний момент в світосприйнятті співців.

В результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

вихідною позицією когнітивного дослідження є дихотомічне поділення співцями світу на грішну «миросвітську» частину, яку наповнювали зрячі люди, і на «божеську», праведну частину людства, утворену незрячими;

когнітивна особливість світогляду кобзарів полягає в аудіальності, вербалізації процесу сприйняття світу, своєрідному «світослуханні». Фізіологічна особливість співців (сліпота) співпадає з антропологічним образом християнської віри, незрячі співці є «природженими» послушниками. Момент втрати зору вводить їх в нову екзистенцію, формує «свій» світ, що ревно оберігається від зовнішнього, кобзарською термінологією - «мирського»;

божественна етіологія музичних інструментів та текстів в свідомості співців формує ставлення до них як до сакральних речей, а також легітимізує співоцьку діяльність і надає суспільну санкцію, особливі «повноваження»;

когнітивний сценарій кобзарювання містить момент очікування - реакцію глядачів, прояву милосердя, подяки за виконаний твір і отримання заробітку, а разом з тим для співців несе інформацію про виконання важливих соціальних функцій;

співець себе вважає людиною, позначеною «карбом богообраності», а весь його життєвий шлях тепер асоціюється з спокутою прешородного гріха; дослідження розуміння співцями самих себе, красномовно говорить про усвідомлення співцями своєї «місії». Таким чином співоцтво - не ситуативне жебрацтво, а вмотивована в свідомості співця певна цілеспрямована діяльність.

Когнітивний аспект співоцького світогляду - не тільки шлях до розуміння високої духовності співців, але й місток для вивчення суспільних функцій співця та розкриття феномену співоцького етосу.

Література

Ветухов А. В. Материалы комитета о кобзарях и лирниках. Труды Харьковского предварительного комитета по устройству ХІІ археологического съезда / А. В. Ветухов // Сборник ХИФО. - Х. : Печатное дело, 1902. - Т. 13, ч. 2. - С. 384-387.

Грабович О. Думи як символічний код переказу культурних цїнностей / Оксана Грабович // Родовід. - 1993. - №5. - С. 30-36.

Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців. Когнітивна антропологія / Марина Гримич. - К. : 2000. - 379 с.

ІМФЕ. - Ф. 6-2. - Од. зб. 24.

ІМФЕ. - Ф. 6-5. - Од. зб. 203/4.

ІМФЕ. - Ф. 8-4. - Од. зб. 338.

Краткий словарь когнитивных терминов / Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков , Ю. Г. Панкрац, Л. Г. Лузина. - М. : Филол. ф-т МГУ им. М.В. Ломоносова, 1996. - 245 с.

Кулиш П. А. Записки о Южной Руси / П. А. Кулиш. - СПб, 1856. - Т. I. - 324 с.

Лурье С. В. Историческая етнология [уч. пос.] / С. В. Лурье. - М., 1997. - 447 с.

Мартынович П. Украинские записи / П. Мартинович. - К. - 1905. - 317 с.

Ратцингер Й. Введение в христианство. Лекции об апостольском символе веры / Йозеф Ратцингер. - М. : Культурный центр «Духовная библиотека», 2006. - 303 с.

Русов А. А. Остап Вересай - один из последних кобзарей малорусских /А.А.Русов // Записки юго-западного отдела имп. русского географического об-ва. - К. : Универс. типогр., 1874. - С. 309-338.

Сластионов Г. А. Кобзарь Михайло Кравченко и его думы / Г. А. Сластионов // Киевская старина. - 1902. - Май. - С. 303-331.

Черемський К. Традиційне співоцтво. Українські співці-музиканти в контексті світової культури: наукове видання / Кость Черемський. - Харків : Видавництво «Атос», - 248 с., іл. 14.

Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3 т. / Редкол.: П.С. Сохань (відп. ред.) та ін. / Д. І. Яворницький. - К. : Наукова думка, 1990-1991. - (Пам’ятки іст. Думки України). - Т. 1. - 592 с.