О.О. Литвин

Сумський державний педагогічний університет

В статті висвітлюється сутність нанонаук та нанотехнологій, особливий акцент зроблено на аналізі їх впливу на тенденції розвитку суспільства ризику.

Науково-технічну революцію нашого часу пов’язують з появою нанотехнологій. Нанотехнології дають змогу маніпулювати речовинами і тілами, розміри частин яких визначаються мільярдними частками метра. Один нанометр - це одна мільярдна частина метра, тобто 10^-9. Нанонаука - це сукупність знань про властивості речовини в нанометровому масштабі - як теоретична основа нанотехнології є комплексним знанням, що включає в себе фізичні, хімічні, біологічні й інші галузі науки. А нанотехнологія - це міждисциплінарна галузь науки, у якій вивчаються закономірності фізико- хімічних процесів у просторових галузях нанометрових розмірів з метою керування окремими атомами, молекулами, молекулярними системами при створенні нових молекул, наноструктур, нанопристроїв і матеріалів зі спеціальними фізичними, хімічними й біологічними властивостями [4, 120].

Виникає закономірне питання: яким чином людина може програмувати матерію на атомно-молекулярному рівні? Все це стало можливим завдяки досягненням нанонаук: нанофізики, нанохімії, нанобіології, наноінформатиці, нанооптиці, наноелектроніці тощо, які дозволили нанотехнологам здійснювати обмін інформацією в закодованому вигляді за допомогою електромагнітних сигналів між людиною та наноструктурами. Оскільки такий обмін здійснюється за допомогою технологій, розроблених на базі досягнень наноінформатики, оскільки вона буде набувати все більш важливу роль в наступному перетворенні оточуючої нас реальності.

З одного боку, великі інвестиціх в нанонауку і нанотехнології починають призводити до ще більш різкого поділу світу на розвинені країни й країни, що розвиваються, як це вже зробили біотехнологія й глобальні інформаційні технології; збільшить індивідуалізм людей в суспільстві. Починається період домінування «Вільної Людини з нанотехнологією», індивідуальні можливості якої різко зростають. Зростання індивідуалізму такої людини, наявність шкідливих індивідів чи невеликих груп індивідів з відповідними знаннями в області нанотехнологій може призвести до різкого зростання глобальної загрози людства, навіть до знищення людства загалом З іншого, навпаки нанонаука може виявити нові реалії у світовій науці поточного сторіччя: активна підтримка цих досліджень збоку урядів призводить до загального підйому рівня освіти й професійного рівня вчених і фахівців у країнах, що розвиваються.

Розвиток нанотехнологій призведе до серйозних змін як в організації досліджень, так і в системі освіти і підготовки наукових кадрів. Розвиток та впровадження нанотехнологій вимагає досить інтенсивного обміну науковою інформацією між різними групами і окремими дослідниками, оскільки саме неспроможність об’єднувати досягнення високого класу в різних галузях науки та техніки частіше за все створюють перешкоди на шляху розвитку та організації нових промислових виробництв. При цьому велике значення мають особисті контакти, наявність «людської мережі» в структурі наукових робіт і зв’язків [6, 95].

Наноінженерні, геномні, наномедицинські, інформаційно-медійні технології, а також технології нейрочіпів, віртуальної реальності і штучного інтелекту поки що не стали базовими для планетарного соціуму, тобто такими, за допомогою яких він само відтворює свою тотальність в світі. Проте передові соціальні експерти стверджують, що такими вони стануть вже в найближчі десятиліття. З’являться нейроімплантанти, які дозволять людям безпосередньо підключати до свого мозку різні пристрої (додаткову пам´ять, навчальні програми, засоби, які дозволять бачити інші області спектра). За їх допомогою люди зможуть не тільки розширювати свої знання і сприйняття світу, але й перевести власну особистість в електронну форму. Принципово нові можливості нанотехнологій для збільшення тривалості життя людей, кардинальної зміни Природи, невидимого спостереження за приватним життям громадян, несанкціонованого чи навіть злочинного маніпулювання нанотехнологіями з боку державних органів влади та зростання індивідуалізму підштовхує до розробки наноетики, яка буде базуватися на деяких системних постулатах, які існують в даний час в біоетиці [7, 5].

Сьогодні розвинені країни, а за ними і людство загалом, переходять в якісно новий стан, який німецький соціолог Ульріх Бек назвав «суспільством ризику». Його основи були створені західними науковцями, в працях яких відображуються їх уявлення про сутність ризику як явища, яке впливає на різноманітні сфери людського життя. Серед них, У. Бек, Н. Луман, Е. Гідденс, К. Лау, а також праці О. Яницького, В. Зубкова, С. Яковлевої, В. Ібрагімова, та інших. Саме ці дослідники внесли вагомий вклад у вивчення сучасного глобального суспільства та заклали той базис, на якому почалося формування міждисциплінарної галузі науки - ризикології, яка має відіграти ключову роль у вивченні суспільства ризику.

Стосовно самого терміну «ризик», то воно не має всеохоплюючого, ґрунтовного визначення. У. Бек вважає, що ризик - це всеохоплююча характеристика суспільства на певному рівні його розвитку, яке після індустріального і постіндустріального (інформаційного) суспільства перетворюється на «суспільство ризику». Суть даного поняття полягає в тому, що логіка виробництва індустріального суспільства поступово трансформується в логіку виробництва масового поширення ризиків, які породжуються різноманітними науково-технічними системами. Центральна ідея рефлексивної модернізації індустріального суспільства розвивається автором в двох напрямках. Ним розглядається логіка розподілу багатств та розподілення ризиків, проте це лише одна сторона суспільства ризику. Інша сторона потрапляє в поле зору тоді, коли У. Бек розглядає характерні для індустріального суспільства протиріччя між його основами і тим, що ми маємо зараз [2, 25-28].

Е. Гідденс вважає ризик однією з атрибут них рис «високої сучасності», яка характеризується принциповою некерованістю цілого ряду ситуацій і процесів, які становлять реальну загрозу не окремим індивідам та невеликим співтовариствам, а людству загалом [3, 111].

Ульріх Бек говорить про те, що «місце спільноти потреби займає спільнота страху». В його концепції ризик є систематична взаємодія суспільства з «загрозами та небезпеками, ініційованими і виробленими процесом модернізації як таким. На відміну від небезпек минулих епох ризики сутність наслідку, пов’язані з загрозливою потужністю модернізації.» [1, 21-22].

Виникають протиріччя між тим, що ми спостерігаємо зараз, і концепцією індустріального суспільства, фундаментом якого були такі традиційні зв’язки та соціальні форми як класи і сім’я. Таким чином, сучасне суспільство знищує само себе. В суспільстві ризику люди досягають солідарності в спробі вберегти себе від ядовитих речовин, позбавитися від небезпеки. Ця мета багато в чому негативна, тобто це не прагнення до кращого, а спроба уникнути найгіршого. Рушійну сила суспільства ризику можна виразити фразою: «Я боюсь!».

О.Яницький, спираючись на теоретичні засади У. Бека, Н. Лумана та Е. Гідденса, розробив власну концепцію, яка отримала назву «суспільства всезагального ризику». Її зміст зводився до того, що відбувається поєднання техногенних ризиків, які виникають під впливом форсованої модернізації та соціогенних ризиків, які мають суспільну природу свого виникнення [10, 46].

Проте, головною умовою становлення суспільства ризику (суспільства всезагального ризику), відповідно до ідей У. Бека та О. Яницького, є зміна позитивної логіки суспільного розвитку на негативну. Позитивна логіка власним нормативним ідеалом має досягнення тотожності. Він, тобто цей ідеал, який заснований на таких позитивних цінностях, як ріст багатства, визнається і У. Беком, і О. Яницьким, недосяжним через власну утопічність. Такому позитивізму протиставляється суспільство ризику, нормативним ідеалом якого є безпека, як наслідок соціальний проект має виключно захисний характер, тобто негативний. Дана модель суспільства орієнтована не на досягнення кращого, прогресивнішого, а на збереження, захист того, що є і відвернення гіршого. Як наслідок, в такому суспільстві видозмінюється і система цінностей: орієнтація на задоволення потреб трансформується в орієнтацію на їх самообмеження.

Однією з найбільш важливих умов для подібної зміни цінностей послугувало перетворення навколишнього середовища, а також створеної людиною системи життєзабезпечення в середовище життєвого знищення. В таких умовах суспільство вже не може розвиватися попередніми темпами, йому потрібно все більше сил для відвернення тих наслідків, які викликав суспільний прогрес.

Ризики суттєво впливають на всі сфери суспільства, особливо на систему загальнолюдських цінностей, а також на форму та масштаби колективної соціальної дії. Поширення ризиків до глобальних масштабів може, з одного боку, призвести до глобалізації соціальної дії, виходу різноманітних соціальних суб’єктів (таких, як політичні партії, громадські організації, суспільні рухи тощо) на транснаціональний рівень, а з іншого боку, протилежним наслідком є соціальна апатія. Відбувається зміна інституціональної структури суспільства. Утворюються нові соціальні інститути, які потрібні для підтримки суспільних і екологічних балансів - інститут екологічної освіти, екологічного менеджменту. В політичній сфері - систематичні аварії та катастрофи, постійні військові конфлікти та терористичні акти - можуть сприяти популяризації ідеї сильної влади, посилити потяг народних мас до авторитаризму, чи, навіть, тоталітарним формам правління [8, 32].

Специфіка сучасного суспільства полягає в тому, що соціальна реальність змінюється з неймовірною швидкістю, примушуючи кожного члена суспільства та й суспільство загалом функціонувати в таких ситуаціях, правила поведінки в яких відсутні в індивідуальній чи суспільній практиці. Глобальні наслідки нанотехнічної революції для суспільства ризику виявляться непомірно більш загрозливими, ніж наслідки всі попередні науково-технічних революцій для суспільств минулого. Передбачити виключно всю різноманітність її соціальних, економічних, політичних та інших наслідків на сьогоднішній день дуже складно. Зрозуміло лише те, що нанонаукові теорії та нанотехнологічна практика виливається у всеохоплюючий ризик для глобальної цивілізації.

Філософія нанотехнологій ні в якій мірі не є апологією агресивного антропогенного втручання в природу. Ініціатори цієї філософії не вважають, що нанотехнології вирішать абсолютно всі соціальні проблеми та ризики в суспільстві. Все, що вони зроблять, надасть в розпорядження людей потужні інструменти, за допомогою яких будуть успішно вирішені багато із глобальних проблем. Найскладнішими проблемами, з точки зору їх впливу на суспільство ризику, будуть не технологічні чи наукові проблеми. По-справжньому складними виявиться комплекс соціально-політичних та морально-етичних проблем. В центрі цього проблемного комплексу постає питання: чи зможуть керівники національних держав світу виявитись досить передбачливими і готовими до співпраці, щоб своєчасно приймати та застосовувати міжнародні договори, які ефективно зведуть ризики від використання нанотехнологій до мінімуму чи взагалі унеможливлять їх виникнення.

Більшість науковців розглядають в якості основної загрози від нанонауки стрімкий розвиток нанотехнологій, які можуть спричинити неконтрольоване самовідтворення наномашин. Багато дослідників вже приділили увагу цій проблематиці, серед них найвідомішою працею є книга Ерика Дрекслера «Машини створення» [5]. Основну небезпеку являють собою, по-перше, залучення технологій в руки закритих або безвідповідальних співтовариств; і, по-друге, надмірно жорсткий законодавчий контроль за нанотехнологіями. Замість вироблення розумного й гнучкого підходу до регулювання їхнього використання, можна легко скотитися до введення жорстких і непотрібних заборон.

По мірі розвитку сучасних наук та індустрії високих технологій тягар моральних цінностей гуманізму буде ставати все важчим. Головна причина такого процесу полягає в тому, що одні і ті ж нанотехнології, які дозволяють створювати найдієвіше ліки, з рівною долею успіху можуть бути використані і для створення зброї масового ураження. Тому така практика використання нанонаук та нанотехнологій здатна породити в суспільстві ризику і такі глобальні загрози для життя планетарної цивілізації, як «сірий слиз» та «чорна трясовина». Неологізм «сірий слиз» означає велику кількість наномашин, що самовідтворюються і які після випадкового виходу з-під контролю людини будуть здатні з’їсти всю біосферу, перетворюючи її в «сірий слиз». На відміну від нього, «чорна трясовина» - це популяція навмисно виготовлених руйнівних наномашин, свідомо використовуються агресором чи терористом в своїх корисливих цілях [9, 257].

Проводячи аналіз перспектив і потенційних ризиків, які породжені гонкою в сфері високих технологій, філософія нанотехнологій попереджує нас, що ця гонка не здатна повністю знешкодити всі ті тіньові сторони майбутнього розвитку суспільства ризику. При певних умовах прискорення в сфері нанонаук та нанотехнологій здатне не тільки дестабілізувати метаболізм соціуму в суспільстві ризику, але й поставити під питання саме існування людства. Тому всі ці проблеми, пов’язані з негативним впливом нанотехнологій втягують в дискусію не тільки соціологів і філософів, але й творці нанонаук.

Теперішня гонка в сфері гуманотехнологій породжує реальну можливість біотехнологічного «перепроектування» багатьох генів, які визначають біологічні якості, властивості і здібності людини. А це значить, що стрімкий прогрес негуманітарних наук про людину сприяють досить ризикованому перетворенню людської природи. Практика їх застосування перетворює людину в суб’єкт дійсності, який вільно розпоряджається гуманотехнологією, яка здатна змінювати біологічну природу людини на власний розсуд [7, 9].

Отже, нанонаука виникла на перетині традиційної науки й техніки, квантової механіки й найбільш фундаментальних процесів самого життя. Нанотехнологія описує те, як ми використаємо наші знання нанонауки для створення матеріалів, машин і пристроїв, що фундаментально міняють спосіб життя людей. Нанонаука й нанотехнологія розглядають всі властивості структур у наномасштабі, не зважаючи на те, є вони хімічними, фізичними, квантовими або механічними. Ця наука „багатоманітна” і ділиться на десятки підгалузей. Специфіка сучасного суспільства полягає в тому, що соціальна реальність змінюється з неймовірною швидкістю, примушуючи кожного члена суспільства та й суспільство загалом функціонувати в таких ситуаціях, правила поведінки в яких відсутні в індивідуальній чи суспільній практиці.

Таким чином, нанонаука і нанотехнології, швидше за все стануть причиною наступного стратегічного технологічного прориву. У зв’язку з цим виникають нові загрози та ризики як всередині суспільства ризику, викликані розвитком високих технологій, так і загроза для самого існування людства та планети загалом. Проте, на нашу погляд, на даному етапі роль нанонаук та нанотехнологій на тенденції розвитку суспільства ризику не можливо оцінити в повній мірі і дати однозначні відповіді.

Література

1. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. - М.: Прогресс- Традиция, 2000. - 384 с.

2. Бехман Г. Современное общество как общество риска // Вопросы философии. - 2007. - № 3. - С. 26-46.

3. Гидденс Э. Судьба, риск и безопасность // TESIS. - 1994. - Вып. 5. - С.107-134.

4. Давыдов А.А. В преддверии нанообщества // СОЦИС. - 2007. - № 3. - С.119-125.

5. Дрекслер Э. Машины создания. Грядущая эра нанотехнологии. - М.: Букс, 1986. - 184 с.

6. Кобаяси Н. Введение в нанотехнологию. - М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2008. - 134 с.

7. Кучмій, С. Нанотехнології. Що це таке? // Освіта України. - 2008. - № 17. - С. 5-8.

8. Лукьянец В.С. Наука нового века. Гуманитарные трансформации

// Наука и образование: современные трансформации. Монография - К.: ПАРАПАН, 2008. - 328 с.

9. Цикін В.О. Глобалізація: ноосферний підхід. Монографія. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2007. - 322 с.

10. Яницкий О.Н. Социология риска. - М.: LVS, 2003. - 192 с.