О.В. Буканова

Запорізький національний університет

У статті з точки зору соціально-філософського осмислення розглядається особистість та її розвиток в умовах інформатизації та нанотехнологізації, виявлення механізму взаємозв’язку інформатизації зі

змінами її ціннісних орієнтацій. Установлено, що для України шляхом виходу з кризової ситуації є запровадження досвіду розвинутих співтовариств на базі традиційного українського менталітету, що сприяє виробленню чітких моральних устоїв в реальному житті.

Прагнення до вдосконалення та прогресу завжди були складовими елементами людського життя. Розвиток і втілення в життя кібернетичних технологій привело до багатьох змін у поданні інформації, її пошуку, зберіганні. На сьогодні ми маємо дуже розвинені комп’ютерні технології, які майже необмежено розширюють особистості доступ до інформації.

Створення комп´ютерних технологій (кібернетичні технології) змінює ставлення особи до інформації та до її передачі, до оточуючого світу та до себе самої. Використання комп´ютерних технологій передбачає, перш за все, розуміння того, до яких змін у ієрархії системи цінностей це приведе, які наслідки для ціннісної сфери особистості буде мати.

Соціально-філософське осмислення особистості та її розвитку в умовах інформатизації та нанотехнологізації, виявлення механізму взаємозв’язку інформатизації зі становленням або змінами ціннісних орієнтацій особистості дає можливість у новому інформаційному суспільстві на теоретичному й практичному рівнях визначити основу для вирішення багатьох соціальних проблем, насамперед особистісних. Це виявило важливість і актуальність цієї проблематики і зумовило обрання теми дослідження. Аналіз деяких аспектів цього питання можна знайти в соціології, аксіології та психології. Мета статті - окреслити основні напрямки соціально-філософського дослідження цієї проблеми на перетині наук.

Підвищений інтерес у дослідників викликають світоглядні й методологічні проблеми гуманітарного пізнання, ґрунтовні дослідження яких здійснено у працях Г. Антипова, Є. Бистрицького, Л. Губерського, В. Канке, В.Калініченка, М. Кисельова, С. Кримського, В. Лук’янця, М. Марчука, А.Маковецького, А. Нікітіна, А. Огурцова, М. Ожевана, І. Проценка, М. Розова, М. Сидоренка, Б. Юдіна й ін.

Дослідженню питання включення України до глобалізаційних процесів присвячені праці О. Білоруса, М. Лукашевича, Д. Лук’яненка, М. Михальченка, Б. Новікова, Є. Суліми та інших науковців.

Ціннісні орієнтації людини, суспільства, нації складаються історично, успадковуються поколіннями, збагачуються, удосконалюються чи здрібнюються, розпорошуються ними. Це стосується й моральних цінностей, які уособлюють культурне обличчя XXI століття. Мораль - вагома складова частина духовної культури етносу, нації; цей аспект її існування потребує ґрунтовного наукового розкриття. З погляду філософсько-етичного дослідження та осмислення моральних цінностей українського народу особливо значущим і перспективним завданням є аналіз відповідних поглядів селянства, адже часова протяжність, що йменується історією, для українців значною мірою виявилася “замкненою” на постаті хлібороба-трударя, представника сільської “мовчазної більшості”. Не випадково вітчизняні історики, які досліджували селянську проблематику, здавна вдавалися в цьому зв’язку до термінів “народ”, “українці”.

Додамо, що селянство принаймні до середини ХХ ст. становило більшість української нації, а це дає підстави говорити про українців як про націю переважно хліборобську не лише в історичному, а й в соціально-культурному, цивілізаційному аспекті.

“Тотальна криза ідентичності” - так нерідко характеризують умови, у які потрапила людина в ХХ - ХХІ сторіччах. Народи, етнічні групи, різноманітні локальні спільноти з ентузіазмом зайнялися пошуками самоідентифікації - за принципом державності, культури, релігії, етносу тощо. У філософії це, зокрема, виявляється в тому, що традиційний “пошук визначеності” поступається місцем “пошуку ідентичності”. Втрата глибинної онтології людського буття пов’язана з розчиненням людини в соціотехнічних системах, перетворенням її із суб’єкта діяльності в її фактор. Проблему збереження/втрати ідентичності обговорюють переважно у психологічному (розглядаючи долю індивіда) і соціальному аспектах, досліджують етнічну, культурну ідентичність. Світове співтовариство збентежене розпадом духовності, її перетворенням у соціотехнологію; науковці говорять про екологію культури (розмірковуючи про збереження динамічної рівноваги щодо життя людини, мають на увазі збереження її генотипу, а щодо певної культури традицій).

Виходячи зі змісту базових моральних імперативів і аналізу джерел моральної свідомості, можна дати загальне визначення народної моралі як системи цінностей та імперативів, що орієнтують етнос на духовно піднесений ідеал людського єднання, який втілюється у примиренності, солідарності і братерській (милосердній) любові, а також як сукупність традиційно закріплених моральних норм, установлених суспільством (народом), що забезпечуються силою впливу суспільної думки, здійснюючи ціннісну орієнтацію поведінки через дихотомію “добра” і “зла” [11, 7].

Об’єктивною підставою індивідуалізації висувається не практична життєвість як така, а відчуття духовної спорідненості носіїв однорідного за змістом досвіду, що конкретизується у певному зразку моральної діяльності. Дотриманням “вічних законів” кожен носій етносу засвідчує власну волю - добру волю. Тому традиційна мораль базується не лише на звичці, тримається не лише страхом (осудом, покаранням “вищих сил” чи ближніх), але й суб’єктивною потребою засвідчити свій зв’язок з іншими, своєю причетністю до роду, до загалу (етносу, віруючих). Саме завдяки внутрішній злагоді етноси змогли укорінитися в просторі фізичної життєвості, сформувати не лише психічно, але і фізично сприятливі умови виживання (створювати природне середовище, матеріальне виробництво тощо). Зазначене свідчить, що народна мораль завдяки історично й етнічно визначеному типу стосунків є різновидом саме імперативно-ціннісної свідомості та формує типову людину: людину певного “часу, місця, дії”. Характер імперативності народної нормотворчості обумовлений змістом її цінностей.

Принципово важливі підходи до вирішення питання про сутність моральної культури склалися у працях М. Шелера [13, 15-56.] і М. Гартмана [2], у яких аналізується світ цінностей людини. Обґрунтування об’єктивного світу цінностей і його ієрархії в аксіології М. Шелера і “постулаторному атеїзмі” М. Гартмана створює можливіть поєднання понять як класичної, так і некласичної філософії, що є важливим для аксіологічного напрямку етичних досліджень. Саме уявлення про людину (про себе у природі, про себе в суспільстві) у фонді народного світогляду, містить у собі значний морально- етичний струмінь і найбільшою мірою відповідає термінам “етос”, “система цінностей”.

“Цілісність гуманітарного простору України не можлива без єдності духовних цінностей”, - наголошує Президент України у своєму Посланні до Верховної Ради, визнаючи скріплюючу роль спільних духовних цінностей нації [9]. Для України визначення свого місця є на сьогодні центральною проблемою, і саме це робить її становище вкрай хитким та небезпечним, породжуючи в людях невпевненість і тривогу. Відбувається перебудова соціальних зв’язків, що стимулюється глобалізацією і в розвинутих, і в країнах, що розвиваються. На думку М. Михальченка [9, 113], нового порядку вимагає не тільки сучасна українська політична нація, а загалом соціальна структура суспільств, тому варто “застосувати новий модернізаційний підхід до аналізу самої України”. На пострадянському просторі в катастрофічних масштабах проявляється тенденція до соціально-культурного занепаду широких верств населення, яким в умовах структурної кризи недоступний нормальний життєвий рівень.

Україна поки що ніяк не може перерости статус перехідної держави, примусово залученої до процесу глобалізації, і до сьогодні, на жаль, йде шляхом запозичення західних зразків і стандартів життя, а в стратегічному відношенні стоїть на шляху “траєкторії переслідування”. Між тим, суспільний розвиток свідчить: той, хто наздоганяє, ніколи не наздожене, - і в українському суспільстві все більша кількість фахівців починає це розуміти, всерйоз замислюючись над розробкою стратегії “руху на випередження”. Українське суспільство не можна назвати інформаційним і повному значенні цього слова. Інформаційне суспільство уособлює інформаційно-технологічні зміни нового тисячоліття і є сутнісною характеристикою сучасного життя людства [6, 18-19]. Питома вага таких технологічних змін повинна бути такою, щоб характеризувала явища масові, загальновживані або усталені у суспільній практиці та свідомості. Елементарні речі, які робляться у країнах, що здійснили такі зміни, в Україні ще не мають масового розповсюдження та не знайшли свого місця в умах соціуму. Усе нове викликає опір. Варто згадати лише перехід обслуговування зарплат співробітників на картки, який відбувався протягом 2005-2006 року найбільш масово і не в останню чергу досить примусов завдяки постанові Кабміну України про невідкладність таких заходів.

Глибокої кризи зазнали всі попередні, у першу чергу, традиційні, національно-релігійні цінності й орієнтири життєдіяльності людини в умовах соціуму. Як наслідок - руйнування цілісності свідомості й усталеної системи цінностей особа переживає гостру кризу самоідентифікації, опиняється в маргінальному інтелектуально-духовному стані. За визначенням Ф. Фукуями, унаслідок суттєвого зменшення “радіусу довіри” та “соціального капіталу” в суспільстві відбувається “випробування на розрив”. Останнє спричинене стимульованою глобалізацією, перебудовою соціальних зв’язків, поглибленням розходжень між ціннісними орієнтирами особистості та її реальними можливостями в умовах нового глобалізованого соціального порядку, зміною способу мислення і життєіснування усього людства. Одночасно з глобалізацією в усіх сферах виникає не тільки нова багатоманітність зв’язків між державами та суспільствами, але й значною мірою руйнується структура основних принципів, на яких до цього часу організовувалися й існували суспільства й держави як територіальні єдності. Натомість утворюється нова спільнота - загальнопланетарний соціум. За умов нових соціальних зв’язків глобалізованої соціальності виникає необхідність формування нової єдності на засадах загальноприйнятної універсальної етики.

Відгукуючись на вимоги глобалізації та перехідного періоду як процесу, українське суспільство повинне пройти не просто хвилю модернізації, а радикальний процес соціальних змін, який повністю змінить структуру суспільства. Це тектонічні епохальні зміни, які змінюють соціальний статус, спосіб і якість життя мільйонів людей, котрі живуть в численних спільнотах” [9, 110]

Розвиток суспільних відносин шляхом прискореного розвитку НТП спричиняє до таких наслідків, як збільшення темпів життя і “футурошок”, залежність людства від комп’ютеризованої техніки, перенасичення свідомості припливом різнорідної, здебільшого неструктурованої, інформації, що спричиняє фрагментарність світосприйняття; у результаті високого ступеня детермінованості суспільства постіндустріальної доби саме інтелектуально- інформаційними чинниками це суспільство виявляється більшою мірою запрограмованим, але при цьому - і найменш передбачуваним та прогнозованим. Глобалізація є надто неоднорідним і складним процесом, який потребує уточнення, оскільки маємо не просто суцільну й однозначну глобалізацію, а декілька різних процесів, які переплітаються, взаємодоповнюють одне одного, а іноді мають зовсім протилежне спрямування.

Технологічна раціональність перетворюється на раціональність політичну та соціальну. Наведені тенденції безпосередньо позначаються на здатності людей до міжособистісних стосунків, котрі, з огляду на втрату суб’єктом морально-етичних зобов’ язань та відповідальності перед спільнотою, зосереджуються виключно на утилітарних або конформістських цілях.

Нанотовариство - це певний тип біосоціотехнологічної системи, який складається з різнородних взаємопов’язаних підсистем, властивостей і стосунків, які створені індивідами на основі нанотехнологій, метою якої є реалізація екстремальних принципів життєдіяльності індивідів за допомогою законів та соціологічних алгоритмів, що діють у певних межах. Системотворчими елементами виступають Homo Sapiens, а потім - Nano Sapiens. Системоутворюючими елементами виступають результати (матеріальні та ідеальні продукти) нано-технологічної діяльності Homo та Nano Sapiens [4].

Розвиток нанотехнологій прогнозовано призведе до підвищення рівня індивідуалізму в соціумі. Зараз у суспільстві домінує образ «вільної людини з комп’ютером», що підтверджується зростанням рівня продаж ноутбуків на

Україні за останні півроку, якщо порівняти з відповідним періодом минулого року. Це з одного боку, а з іншого боку, цей факт свідчить про ненасиченість споживацького попиту, бо такий ноутбук у більшості покупців - першій у їхньому житті. Тобто, процес переходу на новий етап інформатизації суспільства не завершений, а лише набирає оберти, що свідчить про нерозвиненість (не сформованість) в Україні інформаційного суспільства як такого. Заглядаючи у наносуспільство, можна спрогнозувати зростання індивідуалізму вільної «людини з нанотехнологією».

Про бажання мати «свою» нанотехнологію, зростання індивідуалізму можна переконатися, розглядаючи проблеми, які виникають у сучасних інформаційних суспільствах Заходу, а саме захадні зразки є орієнтирами розвитку керманичів українського суспільства). Так от, таким показниками зростання індивідуалізму, бажання мати та демонструвати щось «своє, окреме від інших» є створення та успішне функціонування віртуальних світів сайтів (Facebook, Myspace, різні чати та форуми), де люди, втрачаючи ознаки живої істоти, стаючи просто користувачами, створюють собі віртуальне життя без наслідків (як здається на перший погляд). Спілкуючись з такими ж користувачами, особа втрачає відчуття реальності й отримує віртуальний контроль над віртуальною дійсністю, не допускаючи у своє реальне життя нікого і таким чином створюючи іллюзію знову ж таки контролю. Так формується величезна залежність від комп’ютера та Інтернету, про яку вже говорять лікарі як про психічне захворювання. Кібернетика показала, що найважливішим аспектом проблеми взаємодії системи “людина-машина- людина”, відображеної у комунікативному процесі, стала проблема штучного інтелекту (ШІ), який намагається замінити людині звичайну реальність на віртуальну. Віртуальна реальність здійснила можливість людини побачити власну особистість та її прояви зі сторони, тобто з точки зору інтерактивності, а комунікативний процес, опосередкований новими інформаційними технологіями, дав змогу переосмислити процес звичайного спілкування [7, 129]. Тому дослідження цієї проблеми, з точки зору соціальної філософії, дає можливість здійснити аналіз віртуальної реальності людини, проблеми штучного інтелекту та комунікативного процесу на новому рівні.

На фоні таких подій не залишається осторонь і церква як інститут духовний. Експерти передбачають [12], що в майбутньому наносуспільстві можливі конфлікти між традиційними релігіями та нанонауками, релігійні конфлікти з новими нанорелігіями, адаптація традиційних релігій до нанотехнологій. Хоча процес адаптації можна вже спостерігати зараз, і розпочався він не вчора. На Заході видається з кінці 80-х - початку 90-х років багато літератури психологічно-світоглядного спрямування, практичноприкладного призначення, де використання нанознання демонструється на багатьох прикладах. [3; 5; 1]. Цілісністю та завершеністю, системністю поглядів у цьому ряду робіт привертає увагу книга “The Secret” [14], яку можна вважати прообразом нової релігії, що базується на постулаті - ми та наше життя є продуктом наших думок, доводячи матеріальність людської думки на енергетичному рівні. Саме про цей феномен (постулат тотожності Nano Sapiens та Бога) говорить А. А. Давидов [4].

Підводячи підсумки, можемо сказати, що прискорений розвиток НТП має величезний вплив на суспільну свідомість і ставить серйозні виклики ціннісним орієнтирам суспільства. Вибиваючи наукову опору з-під усталеної системи цінностей та орієнтирів і не маючи готової заміни, такий розвиток спричиняє соціальне напруження через дезорінтованість особистості. Шляхом виходу з такої ситуації для України може служити досвід розв»язання такого конфлікту розвинутими інформаційними суспільствами на основі традиційних цінностей українського суспільства.

Література

1. Bob Proctor. You were born rich. LifeSuccess Productions. - USA, 2002. - 220 p.

2. Гартман М. Старая и новая онтология. Доклад на философском конгрессе в Испании (Mendoza, 1949) / Перевод Д. Мироновой // Hartmann N. Kleinere Schriften. - В., 1958. - Bd. III. - S. 333-337.

3. David D. Burns. MD Feeling good. The new mood therapy. - USA.: Avon books, 1992. - 446p.

4. Давыдов А. А.В преддверии нанообщества, 2007. - Режим доступу: http://2008.isras.ru/files/File/Socis/2007-03/Davydov.pdf.

5. Depak Chopra. The seven spiritual laws of success. - San Rafael, California, USA: Amber Allen Publishing, 1994. - 116 p.

6. Колодюк А.В. Теоретичне обґрунтування поняття та виникнення інформаційного суспільства // Борисфен. - 2004. - № 11. - С. 18-19.

7. Комар М.Н. Ценности в условиях виртуальной реальности // Перспективы.- 2005. - №1 (29). - С.127-132.

8. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? - К.: Ин-т социологии НАЕУ, 2001. - 440 с.

9. Мозговий О.Л. Україна в контексті глобалізаційних процесів (соціально- філософський аспект) // Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Український центр духовної культури, 2004. - Вип. 41. - С. 107-116.

10. Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України. 2008 рік. - Режим доступу: http ://www.president. gov.ua/news/9941 .html

11. Разумцева Г.І. Морально-етнічні погляди українського народу за фольклорними джерелами: аксіологічний аспект.//Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філос. наук. - К., 2004. - 18с.

12. Schummer J. Nanotechnology Challenges: Implications for Philosophy, Ethicsand Society. - N.-Y.:World Scientific Publishing Company, 2006. - 406 р.

13. Шелер М.,Формы знания и бразования // Избранные произведения. - М., 1994. - С. 15-56.

14. www.thesecret.tv