Левченюк Є.В.
кандидат філософських наук, молодший науковий співробітник

В статті розглядаються сучасні тенденції становлення глобалістики, як міждисциплінарної галузі наукових досліджень.
Сучасний етап розвитку світового співтовариства вимагає формування нової галузі знання - глобалістики. Сутність процесу глобалізації, його початок, наслідки є актуальними, дискусійними і відкритими питаннями для широкого загалу, оскільки цей процес стосується кожної людини на Землі. Але в сучасній літературі немає одностайного і усталеного підходу щодо трактування глобалізаційних процесів і, власне, це стосується визначення самої глобалізації. У 2007 році вийшла робота «Globalization theory» за редакцією Д. Хелда та Е. Макгрю де вказується лише існування сучасних теорій і нара- тивів глобалізації, як прикладних, так і нормативних, але не згадується про авторів цих теорій [1]. Ця робота являє собою збірник статей вчених по конкретним проблемам, які спричиняє глобалізація. Замість теорії глобалізації ми маємо лише низку, набір відокремлених уявлень про глобалізацію. Тому на сьогодні постає актуальна проблема становлення такої галузі знання як глобалістика, в межах якої і могли б сформуватись підходи щодо трактування глобалізаційних процесів та створення теорії глобалізації. На сьогодні це важливе і найскладніше завдання, оскільки глобалізація є внутріш- ньосуперечливим та складноструктурованим процесом розвитку людства.
З´ясування сутності значення такої дисципліни як глобалістика вимагає з необхідністю існування її в межах філософського знання, для того щоб всебічно та комплексно дослідити явище глобалізації та дати відповідні висновки, передбачити можливі шляхи розвитку світового співтовариства. Адже глобалізація є об´єктивно існуючим процесом, що й постає основною проблемою у з´ясуванні її сутності. Так як це фактично існуючий процес, то цілком очевидно виникає таке питання чи правомірно розглядати його за допомогою усталених підходів та теорій? Ми є свідками того як перетворюється світ в процесі глобалізації. Глобалізація поступово та неухильно змінює наше життя. І точно відповісти на питання які результати чекають людство в наслідок реалізації глобалізаційних процесів і як буде виглядати глобалізований світ поки що на них стверджувальної відповіді немає. Але одне можна сказати точно, що ті завдання які ставить глобалізація перед людством окремо взята крана розв´язати не здатна. «Задачі, які ставить глобалізація це задачі, які держави не можуть успішно вирішити власними силами безпосереднім і очевидним способом, тому необхідно домовитись про багатостороннє співробітництво» [2,31].
Сучасний стан розгортання глобалізаційних процесів перебуває, на думку багатьох дослідників, у стадії невизначеності. Зокрема таку точку зору підтримують З. Бауман, Р Робертсон, А. М. Чумаков та ін. І ця невизначеність таїть у собі низку конфліктів. Адже становлення глобального світу є живою суперечливою дійсністю. Тут поруч присутні як нові перспективи розвитку світового співтовариства, так і нові небезпеки. «Проблема глобалізації вийшла на орбіту планетарної конфліктності, бо порушує найважливіше питання людства - перспективу світосистемності» [3, 3].
Для виявлення сутнісних характеристик гло - балізації треба визначити її основні складові, оскільки сама по собі глобалізація являє собою складно- структуровану, багаторівневу комплексну проблематику. Адже глобалізація - це загальноцивілі- заційний процес, який справляє вплив на всі сфери життєдіяльності людей. А саме: політику, економіку, екологію, соціальну та культурну сфери.
В сучасній філософській літературі досить часто при розгляді структури глобалістики виокремлюють такі аспекти як: соціологічний, антропологічний та культурологічний. Соціологічне спрямування включає в себе дослідження економічних та політичних аспектів світовідношення; антропологічний аспект включає в себе вивчення відношення людина і природа; культурологічний підхід передбачає вивчення сучасних та класичних цивілізацій.
Отже, при такому підході трактування предмету глобалістики виходить, що всі задачі, які вона ставить перед собою носять лише описовий та відокремлений характер. А саме, якщо береться до уваги соціологічний аспект, то досліджується лише глобалізація світових економічних зв´язків та їх вплив на світовий політичний порядок; якщо увага зосереджується на антропологічному аспекті, то на перший план виступає дослідження проблем виживання людського роду. Проблема виживання пов´язується лише з дослідженням глобальних проблем сучасності, а саме проблем, що стосуються відношення людина і природа; культурологічний підхід передбачає дослідження проблем пов´язаних з становленням єдиної глобальної культури.
Але, слід зазначити, що сутність сучасних перетворень, які відбуваються у нас на очах дають нам право говорити про глобалізацію як про якісно нову суспільну реальність, а не як про розвиток давно створених тенденцій. На сучасному етапі розвитку глобалізації ми вже спостерігаємо уніфікацію деяких сфер життєдіяльності суспільств. А саме, в економічній сфері, зокрема створення і функціонування транснаціональних корпорацій, ВТО, МВФ, ВБ; в політичній сфері: ЄС, НАТО; в технологічній - впровадження в управління світових ринків нового покоління техніки та технологій, що стосується культурної сфери, то тут слід погодитись з російським дослідником Ю. В. Яковцем [4], що вона не не - можлива, а загрозлива для розвитку людства, оскільки кожна національна, етнічна культура привносить щось своє неповторне, унікальне у розвиток світового співтовариства, яке має бути засноване на взаємоповазі, толерантності і формуватись на основі міжкультурної комунікації з урахуванням всіх особливостей локальних культур.
Тому сучасна глобалістика з необхідністю має включати в себе такі структурні елементи як: екологічний аспект, який містить у собі розгляд таких питань як конфлікт між природою і людиною, як наслідок діяльності людства, проблему народо - населення та, власне, можливі шляхи подолання цих конфліктів та перспективи розвитку світового співтовариства; наступний аспект - економічний: становлення єдиної економічної системи, діяльність транснаціональних корпорацій та доля національних держав, міжнародна безпека в процесі становлення геоекономіки; політичний аспект гло- балістики містить у собі такі проблеми як: проблема «Північ» - «Південь» та новий світопоря- док, глобальні реформи міжнародних відносин, стратегії світового розвитку; до філософсько - методологічних досліджень глобалістики слід віднести: розвиток інноваційних технологій та їх вплив на життєдіяльність суспільства, віртуаліза- ція суспільства як наслідок поширення інформаційних технологій та стратегії майбутнього технологічного розвитку; соціальні аспекти глобалісти- ки включають в себе наступні: соціальна організація суспільства в умовах глобалізації світу, соціальне прогнозування та моделі глобального розвитку; до культурологічних аспектів слід віднести: проблему становлення людини в умовах розгортання глобалізаційних процесів, кризу культури сучасного суспільства, дегуманізацію культури в процесі розгортання глобалізації.
Отже, з огляду на структуру дисципліни цілком очевидним постає висновок, що глобалізація потребує комплексного вивчення та створення відповідних прогнозів щодо подальшого розвитку світу. Оскільки глобалізація постає як об´єктивний процес і на сучасному етапі розвитку людства вона є основним вектором розвитку Земної цивілізації.
Тому, з вище сказаного слідує, що глобалістика є міждисциплінарною галуззю наукових досліджень, які направлені на вияв сутності, сенсу та спрямованості глобалізаційних процесів. На сучасному етапі розвитку термін «глобалістика» застосовується для окреслення сукупності наукових, філософських, культурологічних та прикладних досліджень різноманітних аспектів глобалізаційних процесів. Виходячи з цього, глобалістика являє собою таку сферу дослідження та пізнання, де різноманітні наукові дисципліни і філософія, з одного боку, взаємодіють один з одним, а, з іншого, досліджують глобалізаційні процеси з позицій свого предмета та методів. З вище сказаного, слід підкреслити, що глобалістика має розвиватись в лоні філософського знання, оскільки предметом філософії є взаємовідношення людина - світ. Адже цілком очевидно, що й світ і сама людина змінюються в процесі глобалізації.
Цілком правомірним щодо з´ясування предметного поля глобалістики виступає підхід російських дослідників І. Мазура та О. Чумакова [5]. В структурі глобалістики названі автори виокремлюють три основні розділи, а саме: по-перше, дослідження процесів глобалізації, по-друге, сві - тові проблеми, які пов´язані з розвитком глобалізаційних процесів і, по-третє, збільшення позитивних і скорочення негативних наслідків цих процесів як для людства, зокрема, так і для природи, загалом. При такому підході увага зосереджується на правах людини та бережливому ставленні до природного середовища, що постає запорукою самого існування людини. Отже, основним завданням глобалістики постає вивчення корінних причин глобальних змін в світі та тих проблем, які вона породжує. Тому, перш за все, слід зосередити свою дослідницьку увагу на формуванні сучасної цивілізації. На наше переконання, це дослідження має бути спрямоване на формування глобальної ідентичності, яка, перш за все, породжує у кожній людині відповідальність не тільки за своє подальше існування, а за існування всього живого на Землі і існування самої Землі (як планети), яка є загальною домівкою людства. Саме проблема виживан- ня є основною в глобалістиці. Вона охоплює широке коло питань і не зводиться лише до задоволення економічних потреб (бідності чи багатства), а виживання біосфери, екосистеми. Отже, предметом глобалістики постають макросоціоприродні системи.
З огляду а вище сказане, можна стверджувати, що глобалістика є особливою галуззю знання, оскільки вона не схожа ні на одну з конкретних дисциплін, так як являє собою інтегроване знання про соціоприродні процеси, межі яких мають плане - тарний характер. На відміну від всіх інших наук, які займаються вивченням лише окремих аспектів, фрагментів дійсності, глобалістика направлена на вирішення комплексних життєвоважливих для всього людства проблем, вирішення яких можливо лише за умови комплексного підходу.
Зародження та формування глобалістики як міждисциплінарного наукового знання відноситься до останньої чверті ХХ століття. її поява була обумовлена низкою причин. Основною була інтеграція різних наук у вирішенні складних комплексних проблем, які мали планетарний характер існування. Хоча сам термін «глобалістика» почав широко застосовуватись у 1970 - ті роки ХХ століття, але широкого вжитку не набув. Про його зміт серйозно вже заговорили в другій половині 1990 - х років, коли увага вчених була зосереджена на дослідженнях глобальних проблем сучасності та осмислення глобалізаційних процесів. До цього часу вже був накопичений значний теоретичний та фактичний матеріал. Зокрема, було з´ясовано та впроваджено в науковий та загальновживаний дискурс такі поняття як «глобалізація», «глобалістика», «глобальний світ», «глобальні проблеми сучасності», «анти- глобалізм» та інші. В наслідок цього склались необхідні умови для формування нового наукового дослідження, яке й сьогодні не сприймається однозначно. На сьогодні, сутність зазначених термінів, в загальному уявленні, не викликає особливих питань. А що стосується наукового значення цих термінів, то вони постають предметом серйозних дискусій та потребують уточнень. Так, наприклад, глобалістика в наукових колах трактується, по-перше, як наукова дисципліна (М.А.Чешков); по-друге, сфера суспільної практики (І.А. Василенко); наддисциплінарна галузь наукового знання (А.М. Чумаков), а деякі вченні взагалі відмовляють їй у праві на існування.
Не менш гострі дискусії відбуваються стосовно з´ясування значення терміну «глобалізація», яка має декілька значень. І особливої уваги потребує трактування феномену глобалізації, історії її виникнення. Деякі вченні пов´язують глобалізацію лише з розгортанням глобальних проблем сучасності, або, що вона є їх наслідком. При цьому глобалізацію трактують як об´єктивно діючий процес, а глобалістика направлена на дослідження цього процесу та по - кликана передбачити його наслідки. Інша група дослідників пов´язує розгортання глобалізаційних процесів як результат діяльності деяких соціо- економічних структур та політичних сил на міжнародній арені, що, власне і є, новою перспективою у розумінні глобалістики.
Враховуючи дані підходи щодо трактування понять «глобалізації» та «глобалістики», а також сучасний розвиток світового співтовариства слід зазначити, що ці терміни набувають іншого значення. По-перше, не слід до трактування глобалізації відноситись як до відокремленого явища, по-друге, треба визнати, що він є об´єктивно - діючим загальноцивілізаційним, багатовіковим і природноісторичним процесом, який охоплює всі сфери життєдіяльності людини. Щодо глобалістики, то вона, на сучасному етапі розвитку визначається як сфера теорії і практики, в центрі уваги якої є вивчення процесів глобалізації та наслідків, які вона породжує. В цьому аспекті, слід зазначити, що наслідки, які породжує глобалізація не зводяться лише до екологічних проблем сучасності, це проблеми в економічній сфері, в політичній, в соціокультурній, які взаємопов´язані одна з одною і обумовлюють існування одна стосовно іншої.
Ми переконались в необхідності існування такої галузі знання як глобалістика, але перед нами стоїть ще низка питань, а саме який статус на сьогодні має глобалістика? Вона вже накопичила достатній теоретичний матеріал, отримала до - статній рівень розвитку, представлена багатьма школами, різними об´єднаннями творчих ко - лективів, груп вчених та ін. Складний характер об´єкта дослідження, міждисциплінарний підхід дещо заважає встановленню чітких меж предмету глобалістики, тому що він нерідко збігається з іншими галузями знання, зокрема з футурологією, культурологією та ін. І ще один суттєвий аспект у визначенні об´єкту та предмету глобалістики це те, що проблеми, які вона досліджує пов´язані з необхідністю вирішення конкретних завдань, що й призводить до постійного розширення предметного поля глобалістики.
Ми зазначили, що зародження глобалістики, як окремої галузі знання відбулось у другій половині ХХ століття, а саме в 1960 - х роках. При цьому предметне поле глобалістики було тісно пов´язане з політикою та ідеологією. Тому, відповідно до цього формувались різноманітні направлення та течії глобалістики, які досить яскраво проявлялись ще на перших етапах її становлення, яке характеризувалось протистоянням двох ідеологічних систем, які в самій глобалістиці обумовили дві тенденції. Так звану «західну» глобалістику та «радянську» глобалістику.
В останні десятиліття ідеологічне протистояння поступилось місцем і на сучасному етапі розвитку відбувається протистояння в економічній, культурній, релігійній, національній сферах, що, власне, складає основу розділення світу на низку великих регіонів, які виступають суб´єктами міжнародних відносин. На сьогодні на перший план у відмінностях між країнами та народами виступають не ідеологічні аспекти, а культурно-цивілізаційні відмінності, які з необхідністю вимагають інших підходів щодо розуміння сучасних світових про - цесів. Враховуючи ці відмінності ми можемо го - ворити про різні підходи щодо трактування розвитку світу в ході глобалізаційних процесів, а саме про західний варіант, євразійський, східний, ісламський. Виходячи з даного умовного поділу і межах даного дослідження ми аналізуємо лише західну модель глобалістики, оскільки, якщо враховувати українські реалії, то ми ще знаходимось в стадії невизначеності стосовно вибору курсу розвитку країни.
Отже, в межах даного дослідження можна зробити декілька узагальнень. Глобалістика може використовуватись як у широкому значенні, так і у вузькому.
В широкому значенні глобалістика - це сукупність наукових, філософських, культурологічних і прикладних досліджень, які направленні на вивчення різноманітних аспектів глобалізації та наслідків, які вона породжує. В цьому аспекті трактування глобалістики до неї слід віднести: теоретичні результати цих досліджень, їх практичну реалізацію, при цьому враховувати багатоаспектність самих глобалізаційних процесів, а саме їх політичні, економічні, екологічні, соціокультурні складові, які мають як локальний, так і глобальний вимір реалізації.
У вузькому значенні під глобалістикою слід розуміти міждисциплінарну, комплексну галузь наукових досліджень, які направленні на з´ясування сутності, сенсу та спрямованості глобалізаційних процесів, причин їх виникнення та тенденцій розвитку світового співтовариства, а також передбачення результатів розгортання глобалізаційних процесів для унемож- ливлення або зменшення результатів негативних впливів на розвиток людства.
Для запобігання методологічної плутанини слід підкреслити, що глобалістика це не спеціально наукова дисципліна, яка виникла в результаті диференціації наукового знання або лише на стику низки дисциплін. Безумовно вона породжена протилежними інтеграційними процесами, які є характерними для сучасної науки. Глобалістика являє собою сферу наукових досліджень і пізнання, де різні наукові дисципліни, а особливо філософія, взаємодіючи одна з одною, але кожна з позицій свого предмету та методів, дає можливість аналізувати всі можливі аспекти глобалізаційних процесів як в їх єдності, так і окремо один від одного.
Так дійсно можна ставити питання про предмет, методи, мету, понятійний апарат глобалістики категорично, але це характерно для конкретних галузей досліджень. Стосовно глобалістики то в цьому випадку, якщо ми ведемо мову про її предмет, то він є досить широким. Але якщо говорити спрощено, то ми можемо його окреслити як цілісність світу, де людина та біосфера є основним елементом - людиною.
Якщо вести мову про методи, які використовуються в межах глобалістики то тут слід перераховувати всі методи окремих наук, та їх внесок в дослідження всіх складових глобалізаційних процесів, тому що в глобалістиці задіяні філософія, культурологія, політика, економіка, екологія, ідеологія та ін. Ще один суттєвий момент глобалістики чим вона відрізняється від низки конкретних наук це те, що вивчення теоретичних аспектів глобалізації з необхідністю передбачає практичне втілення щодо зменшення ризиків наслідків глобалізаційних процесів. Тому ми можемо говорити, що глобалістика виконує низку соціально значущих функцій. Зокрема, інтегра - тивну, світоглядну, прогностичну, аксіологічну. Особливо це реалізується через взаємодію науки та практики, діяльності багатьох вчених, політиків, громадських діячів по-новому подивитись на сучасний світ і щоб кожна людина усвідомила свою приналежність до подій у світі, переоцінила своє ставлення до себе, до інших людей, до природи, до світу в цілому. Адже у людей не має іншого шляху як долати перешкоди, вирішувати виникаючи конфлікти, при цьому зберігати своє власне «Я», свою самобутність і неповторність, зберігати і охороняти багатовікові традиції, які засновані на загальноцивілі- заційних цінностях. Такий шлях можливий при умові адекватного розуміння тих тенденцій і процесів, які відбуваються в світі, знання про які формуються в глобалістиці.

ЛІТЕРАТУРА
1. Held D., McGrew A. Introduction: Globalization at Risk // Globalization Theory: Approaches and Controversies / Ed.By D. Held and A. McGrew. - Cambridge: Polity. - 2007.
2. Толстих В.И. Реформація духовная как ключевая проблема глобализации / В.И. Толстих // Людина і культура в умовах глобалізації. - К., 2003. - 145 - 156 с.
3. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації / М. Жулинський // Розбудова держави. - К., 2002. - № 7 - 12. - 3 - 5 с.
4. Яковец Ю.В. Цивилизационные аспекты глобализации / Ю.В. Яковец // Глобализация: конфликт или диалог цивилизаций? - М., 2002. - 25 - 3- с.
5. Mazour I., Chumakov A. Global Studies // Global Studies Encyclopedia. P. 200.