Питання освіти у час глобалізації й розвитку інформаційних технологій є надзвичайно актуальним, адже ці процеси стали невід’ємною частиною сучасного світу. Аналіз розвитку суспільства кінця ХХ ст. свідчить, що провідну роль в економіці відіграє науково підготовлена людина творчої праці¹. Тому «відповідна освіта і робота — це найкраща політика проти злочинності та щодо зменшення витрат на соціальну допомогу, найліпша політика щодо укріплення громад і найкраща політика проти бідності, яку ми можемо мати», сказав Т. Блер у одній зі своїх промов². Британський досвід є надзвичайно цінним для України. Він є демонстрацією того, як цільові капіталовкладення в освіту є вирішенням багатьох соціально- економічних проблем.

Під час дослідження даної проблеми основними джерелами для нас слугували передвиборчі маніфести лейбористів 1997³, 2001 рр.⁴ , а також програми лейбористської партії⁵ і щорічні статистичні збірники. «Розвиток британської соціальної політики 2»⁶ та «Розвиток британської політики 6»⁷ є основними монографіями щодо цього дослідження. Їх істотно доповнюють статті з офіційного друкованого органу британських профспілок «Трудове дослідження»⁸, а також впливового британського видання «The Financial Times»⁹. Серед вітчизняних і російських істориків назвемо праці Ю. Тарана¹⁰, В. Заболотного¹¹, А. Сбруєвої¹², О.Громико¹³.

З часу свого заснування лейбористська партія позиціонувала себе як «партію освіти». У 1996 р. , виступаючи на передвиборчій партійній конференції, Т. Блер заявив: «Спитайте мене про три головних пріоритети для мого уряду і я вам відповім: освіта, освіта і ще раз освіта»¹⁴. Така увага до проблем освіти пояснюється двома ключовими для нових лейбористів факторами: світовою глобалізацією економіки і проблемами соціальної винятковості (social exclusion). Ось що з цього приводу Е. Блер писав у передвиборчому маніфесті: «Я хочу, щоб Британія була країною з економікою, яка є однією з найбільш динамічних у світі. Сумно думати, що ще століття тому наша країна була на вершині списку найзаможніших націй світу, у 1979 р. ми були на 13 місці, а зараз ми — 18. Однак наші співвітчизники, їх інтелект, витримка та креативність є одними з найкращих у світі. Ми повинні розвивати ці здібності і у такий спосіб знову вивести нашу країну в світові лідери» ¹⁵. Саме така оновлена система, на думку британських лейбористів, допоможе країні ввійти в «нову епоху» і дозволить створити стабільну модель розвитку, яка базується на «суспільстві знань» (knowledge-based society) ¹⁶.

Інвестиції в освіту є ключем до вирішення ще однієї проблеми Великобританії — відсутності соціальної мобільності й наявності соціальної винятковості. На жаль, сучасна Британія залишається країною з глибокою класовою диференціацією, а відносна соціальна мобільність (шанс для дочки двірника стати лікарем, який би дорівнював шансові сина лікаря стати юристом), за останні 100 років майже не змінився¹⁷.

До приходу лейбористів поняття «соціальна винятковість» і «бідність» були тотожними, проте за часів уряду Блера цей термін був виділений в окреме поняття. Згідно з визначенням, яке дає Дж. Рум: «бідність — це нестача ресурсів, доступних для індивідуальних чи господарчих потреб, і як результат — низький рівень купівельної здатності населення. Соціальна винятковість це нестача можливостей для повноцінної участі у житті суспільства» ¹⁸. На думку прем’єр- міністра, саме освіта є шляхом до вирішення цього питання. Вона дає певний рівень навичок і знань, а отже, й можливість знайти зробити кар’єру в умовах сучасної «економіки знань». Виступаючи на Давоському форумі 2000 року, Т. Блер заявив: «Стара ліва ідея рівності у розумінні однакового достатку для всіх зараз замінена на ідею однакової цінності кожної особистості. Тому сучасні соціал-демократи роблять наголос не на гарантуванні кожному відповідної роботи, а на гарантуванні відповідної освіти, яка дозволить людині знайти своє місце у житті й застосовувати свої знання. Саме освіта повинна дати людині можливість жити в достатку у світі, що постійно змінюється» ¹⁹.

Отже, у 1998 р. лейбористи розпочали освітню реформу. Вона полягала у зміні структури шкіл; підвищенні освітніх стандартів; об’єднанні зусиль бізнесу й держави у сфері освіти; приватизації та реформуванні шкіл; зміщенні з посад директорів, якщо школа має погані показники щодо успішності учнів. «Ми йдемо вам назустріч і даємо J19 млрд. додаткових інвестицій. Проте будьмо відвертими. Проблема не лише в грошах. Занадто мало існує гарних державних шкіл. Слабке прагнення до вдосконалення. Тому ми в цьому році запропонуємо реформу шкільної освіти, найбільш глибоку за весь час існування державної системи освіти, в якій винагорода за успіх буде значною, проте вона буде перебувати в тісній залежності від покращення показників успішності. Допоможіть нам здійснити цю реформу. І коли, інвестуючи J19 млрд., ми наполягаємо на тому, щоб школи, які відстають, змінили директорів, встановили тимчасове керівництво, залучили до роботи приватний сектор, я кажу — працюйте з нами в ім’я спільної мети. Не звинувачуйте нас у безпринципності й несправедливості. Немає більшої несправедливості, ніж погана освіта дітей», - сказав Т.Блер у промові 29 вересня 1998 р. на конференції ЛВП²⁰.

Наміри лейбористської партії щодо реформування освіти були висловлені у передвиборчому Маніфесті 1997 року. Вони включали шість головних напрямів діяльності: 1) зниження рівня наповнюваності класів до 30 учнів для дітей 5-7 річного віку; 2) забезпечення місцями у закладах дошкільної освіти всіх дітей 4-річного віку; 3) боротьба з низькими стандартами шкільної освіти, забезпечення досягнення Національних цілей навчання; 4) забезпечення доступу до комп’ютерних технологій; 5) сприяння розвитку безперервної освіти шляхом розвитку нового Університету для промисловості; 6) збільшення інвестицій у царину освіти за рахунок зменшення безробіття.²¹

Згідно з Повним оглядом витрат, складеним у липні 1998 р. , на освіту в 19992002 рр.виділялися додаткові J19 млрд., збільшення щорічного фінансування становило 5%.²² Отже, витрати на освіту складали 13,3% бюджету країни. Крім того, програма капітальних інвестицій передбачала J 1,3 млрд. протягом 5 років на модернізацію шкіл (J 150 на кожного учня в країні), враховуючи J 340 млн. на ремонт шкіл. Додатково було виділено J 725 млн. на подальшу і J 776 млн. на вищу освіту протягом 1999/2000 і 2000/2001 н. р. ²³

У галузі початкової освіти для уряду велике значення має кількість дітей в класі, адже зменшення наповненості класів сприяє кращому засвоєнню матеріалу. На 2001 р. залишалися лише 2 % учнів у класах кількістю більше 30 осіб (порівняно з 29% у січні 1998 року) ²⁴

Лейбористське бачення середньої освіти, яка необхідна Великобританії для досягнення високого рівня кваліфікації робочої сили, має 2 головні складові: перша — це покращення освітніх стандартів, і друга - введення гнучкості й різноманітності в освітню систему. Ось що писав з цього приводу Т. Блер у газеті «Evening Standard» : «Я знаю, що питання освіти — одне з найбільш часто обговорюваних у цьому місті. Я знаю, що багато батьків вважають навчальні стандарти у більшості шкіл занадто низькими. Це змушує їх віддавати дітей вчитися у приватні школи або школи в інших областях». Згодом, на конференції лейбористської партії, на питання жительки його рідного Іслінгтона щодо шкільних стандартів, він відповів: «Дайте нам два строки при владі, і Ви зможете віддати своїх дітей вчитися до місцевої середньої школи» ²⁵.

Уряд Т. Блера ввів нові навчальні стандарти та в жовтні 1998 р. проголосив Національні навчальні цілі для Англії до 2002 року: 1) 80% 11-річних учнів повинні досягти рівня мовної грамотності, що відповідає їхньому віку; 2) 75% учнів — такого ж рівня знань у числовій грамотності; 3) 50% 16-річних випускників повинні отримати Загальний сертифікат про середню освіту з оцінками від А до С (з семи можливих оцінок ). Задля цього у школах у 1998 р. був введений національний час мовної грамотності, а згодом був введений національний час числової грамотності. Вищезгадані освітні стандарти були викладені у Білому папері «Висока якість освіти у школах», проте досягти повністю на 2001 р. очікуваних стандартів у рівнях мовної і числової грамотності не вдалося. Крім того, залишається постійний відсоток 11 - річних учнів (20-25%)²⁶, які не встигають у школі за програмою.

Не останнє місце у програмах неолейбористів посідає розвиток британських регіонів, адже внаслідок економічної й політичної діяльності попередників, країна розділилася на області з високим рівнем розвитку, і ті, що переживають спад. Уряд Т. Блера започаткував кілька проектів, направлених на вирішення цієї складної ситуації. Перший з них - «Зони освітньої дії» — це програма, націлена на підвищення шкільних стандартів і рівня викладання у регіонах, які переживають занепад. Кожна відповідна зона складається з 2-3 початкових та середніх шкіл, які отримують різнобічну фінансову підтримку від підприємств, батьків учнів, місцевих освітніх властей, рад з питань навчання й професійної майстерності. Кожна зона має так званий «форум дій», котрий об’єднує цих партнерів. На кінець січня 1999 р. було засновано 25 зон, у 2001 р. вже 1650 шкіл (583 000 учнів) були об’єднані у 130 зон. ²⁷

Наступним кроком на шляху розвитку англійських регіонів стала схема «План дій для міських районів» (Action Plans for Inner City scheme), що отримала свій початок у березні 1999 р. ²⁸ Вона передбачає створення спеціальних умов у містах для перетворення загальноосвітніх шкіл на школи спеціалістів і впровадження ініціативи шкіл-маяків. На вересень 2001 р. існувало 685 шкіл спеціалістів у 130 округах по свій Англії²⁹. Урядова програма шкіл-маяків передбачає, що найкращі й найуспішніші навчальні заходи отримують особливе фінансування і окремий статус як піонери в галузі розробки і впровадження інновацій у освіту. На вересень 2001 р. існувало вже 1000 шкіл-маяків, перші 75 з них були визнані кращими після інспекції OFSTED³⁰.

У подоланні соціальної нерівності, на думку лейбористів, величезну роль відіграє так звана післяобов’язкова (post-compulsory) освіта. Уряд поставив собі за мету розширення доступу до вищої та подальшої освіти на 800 000 осіб до 2002 р.³¹. Отже, на 2000 р. лише 24% молодих людей 16-18 років не навчалися і лише 9% не працювали й не навчалися³².

Така увага до післяобов’язкового навчання пов’язана ще з одним постулатом нових лейбористів: «навчання протягом всього життя» . У спільній заяві Г. Шрьодера та Т. Блера (1999 р.) зазначається: «Освіта не повинна розглядатись як «разовий» шанс: доступ і використання можливостей освіти перетворилося на найважливішу форму гарантії в сучасному світі. Тому британський лейбористський уряд відповідає за створення умов, в яких кожен окремий індивід міг би підвищувати свою кваліфікацію й використовувати свої можливості на повну силу»³³. Проте, з іншого боку, «Акт щодо навчання та вищої освіти» 1998 р. підтримав ініціативу Комітету Дірінга про необхідність підвищення плати за навчання в університетах. З 1998-1999 рр.більшість студентів, які навчаться на стаціонарі повинні платити близько J1 000 на рік. Водночас у Шотландії з 2000-2001 н. р. було скасовано плату за навчання.

Не останнє місце у планах неолейбористів посідають вчителі. По-перше, було введено посади так званих «найкращих вчителів». Ось що з цього приводу сказав Д. Банкет: «Ця нова категорія буде включати найкращих вчителів і заохочувати їх залишатись у класах, а не йти на керівні посади у школах»³⁴. Початкова заробітна плата цих вчителів дорівнює найбільшим заробіткам вчителя зі стажем, а сума у J40 тис. дорівнює зарплаті 6,7% директорів шкіл. З іншого боку, збільшення зарплатні веде за собою подовження робочого дня, вони також змушені витрачати 20% свого часу на відрядження, щоб передавати власний досвід і методики іншим вчителям³⁵.

Отже, причини значної уваги неолейбористів до проблем освіти треба шукати у прагненні уряду створити у Британії прошарок висококваліфікованої робочої сили, здатної конкурувати на світовому ринку. Крім того, відповідна освіта - це шлях до подолання бідності й проблем «соціальної винятковості», розширення меж соціальної мобільності й шанс для людини реалізувати себе у інформаційному суспільстві. Освіта, на думку Т. Блера, не повинна закінчуватись школою, адже у світі високих технологій людина повинна повсякчас поспішати за науковим прогресом, а отже, важливість подальшої освіти не можливо переоцінити. У зв’язку з цим уряд спрямував свої зусилля у трьох напрямках: початкова освіта (зменшення кількості учнів у класах, розширення можливостей доступу до шкільної освіти високої якості), середня освіта (впровадження нових типів шкіл: школи спеціалістів, школи маяки; підвищення навчальних стандартів; впровадження інформаційних технологій у шкільну освіту) й післяобов’язкова освіта (доступності якісної вищої і подальшої освіти для широких верств населення, можливість отримувати відповідні знання й навички протягом всього життя.

Хоча політика першого уряду Т. Блера у сфері освіти має низку недоліків (збільшення плати за навчання в університетах, недостатня кількість вчителів, що отримали підвищення зарплати), проте загальний результат їх реформ є надзвичайно позитивним у плані довгострокового розвитку країни. Результати освітньої реформи не можуть проявитися одразу, адже потрібний певний час, щоб вчорашні випускники шкіл реалізували себе як вправні робітники, що примножують достаток країни. Цілком очевидним є те, що більшість заходів уряду Т. Блера будуть у майбутньому мати позитивний результат.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Васильчук Ю.А. Постиндустриальная экономика и развитие человека // Мировая экономика и международные отношения. - 1997. - №9. - С. 74; 2. Development in British Social Policy 2/ Ed. by Nick Ellison and Chris Pierson. - N.Y., 2003. - P. 64; 3. New Labour: Because deserves better (General election Manifesto ). 1997. - London, 2001. - 45 р. ; 4. Ambitions for Britain. (General election Manifesto). 2001.- London, 2001. - 44 p.; 5. Blair T. New Britain - My Vision of a Young Country. - London, 1996. - 67 р. ; 6. Development in British Social Policy 2. /Ed. by Nick Ellison and Chris Pierson. - N.Y, 2003. - 382 p.; 7. Development in British Politics 6 / Ed. by Patric Dunleavy. - N.-Y., 2000. - 352 p.; 8. Education Action Zones // Labour Research. - 1998. - vol. 87. - № 4 (April). - р. 23; Teachers Await Pay Reform Plans // Labour Research. - 1998.- vol. 87.- № 11 (November) - P.19- 20; The Trouble With Superteachers.// Labour Research. - 1998. - vol. 87.- № 6 (June) - P.21-22; 9. Pay Rises for Top Teachers // The Financial Times. - 1998. - 4 December. - р. 8; 10. Таран Ю. «Третій шлях»: сучасна західноєвропейська соціал-демократія у пошуку нової теоретичної платформи // Магістеріум: Політичні студії. Вип. 10. - К., 2002. - С.15-20; 11. Заболотный В.М. Новейшая история стран Европы и Северной Америки. Конец ХХ - начало XXI ст. - М., 2004. - 494 с.; 12. Сбруєва А.А. «Третій шлях» реформування англійської школи та його оцінки в контексті неоліберальної ідеології // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. Ч. 1. - Суми, 2002. - С. 233 - 245; 13. А. Громыко «Политический реформизм в Великобритании (1970-1990-е годы)» . - М, 2001. - 268 с.; 14. Rentoul J. Tony Blair. Prime Minister. - London, 2001. — P. 501; 15. Blair T. New Britain — My Vision of a Young Country. - London, 1996. - P.57; 16. Таран Ю. «Третій шлях» : сучасна західноєвропейська соціал-демократія у пошуку нової теоретичної платформи // Магістеріум: Політичні студії. Вип. 10. - К., 2002. - С. 20; 17. Милибенд Д. Будущее новых лейбористов: взгляд изнутри // Социал- демократия сегодня: Сб. статей / РАН ИНИОН. Центр научно-информационных исследований глобальных и региональных проблем. Отд. Зап. Европы и Америки, Отв. ред. Орлов Б.С. — Вып 2. - М, 2003. — С. 35; 18. Development in British Social Policy 2 / Ed. by Nick Ellison and Chris Pierson. — N.Y., 2003. — P. 64; 19. Заболотный В.М. Новейшая история стран Европы и Северной Америки. Конец XX - начало XXI в. - М., 2004.-С. 31; 20. Выступление премьер-министра Великобритании и лидера Лейбористской партии Э. Блера на конференции ЛПВ в г. Блекпул 29 сентября 1998 г. // А. Громыко «Политический реформизм в Великобритании (1970-1990-е годы)» . М., 2001. -С.226; 21. New Labour: Because deserves better (General election Manifesto ). 1997. — London, 2001. - р. 6; 22. Development in British Politics 6 / Ed. by Patric Dunleavy, Andrew Gamble, Ian Holliday, Gillian Peele - N.-Y., 2000. - P. 241; 23. Britain 2000. The Official Yearbook of the United Kingdom. - London, 1999. - р. 126; 24. UK 2002. The Official Yearbook of Great Britain and Northern Ireland. - London, 2001. - р. 129; 25. Rentoul J. Tony Blair. Prime Minister. - London, 2001. - р. 504; 26. Development in British Social Policy 2. / Ed. by Nick Ellison and Chris Pierson. - N.Y., 2003. - P. 184; 27. Britain 2000. The Official Yearbook of the United Kingdom. - London, 1999. - р. 128; 28. Britain 2000. The Official Yearbook of the United Kingdom. - London, 1999. - р. 128; 29. UK 2002. The Official Yearbook of the United Kingdom. - London, 2001. - р. 130; 30. Сбруєва А.А. «Третій шлях» реформування англійської школи та його оцінки в контексті неоліберальної ідеології// Педагогічні науки: Зб. наук. праць. Ч. 1. - Суми, 2002. - С. 238; 31. Short Oxford History of the Modern World. «Empire, Welfare state, Europe» History of The United Kingdom 1906-2001. / Ed. by T.O. Lloyd. - Oxford, 2002. - P.494; 32. Development in British Social Policy 2 / Ed. by Nick Ellison and Chris Pierson. - N.Y., 2003. -P. 187; 33. Development in British Politics 6 / Ed. by Patric Dunleavy. - N.-Y., 2000. - р. 248; 34. Teachers Await Pay Reform Plans // Labour Research. - 1998. - vol. 87- № 11 (November) - P. 20; 35. Pay Rises for Top Teachers // The Financial Times. - 1998. - 4 December. - р. 8.