Віра ЧЕРЕДНИК, ст. викладач

Право - це мистецтво життя нації...

Культура української нації є невід´ємною складовою іі історичного розвитку, надзвичайним природно-соціальним компонентом, який творчо вбирає в себе не тільки проблематику наявної юриспруденції, а й проблематику становлення в Україні нової галузі права - ювенальної юстиції.

Суть реституційного (відновлювального) аспекту ювенальної юстиції заключається у прерогативі застосування медіації (процесу примирення) потерпілого з підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, відповідно певної стадії кримінального процесу та відновленням між ними позитивних, добропорядних суспільних відносин шляхом укладення мирної угоди, в якій обов´язково зазначаються всі умови примирення та зобов´язання виконання їх сторонами. Медіатор виступає посередником і організатором даного процесу. Примирення сторін має позитивний профілактичний вплив рецидивності злочинів та вчиненняґ злочинів спричинених бажанням близьких потерпілого помститися засудженому під час чи після відбуття ним призначеного судом покарання.

Медіація зазвичай проводиться за участю родин потерпілого та підсудного, в спеціально призначеному для цього приміщенні та відповідних умовах, які передбачає медіатор попередньо спілкуючись з учасниками медіації. Винного підлітка прагнуть не стільки покарати, скільки допомогти запобігти бажанню в подальшому порушувати “його Величність Закон”.

Найкраще розкриває роль національної української культури у становленні ювенальної юстиції в Україні, - її життєдайне значення для виховання повноцінного, що значить - психологічного здорового, освіченого, законослухняного, патріотичного, духовно і економічно багатого творчого молодого покоління.

Ювенальна юстиція -, як відомо, передбачає створення системи “дитячих” судів та допоміжних соціальних служб, які саме і будуть опікуватися нашою неповнолітньою меншиною, і відповідно в якійсь мірі нашим майбутнім і нашою безпекою. Так, вже існують соціальні служби, які зобов´язані займатися “проблемними” дітьми та підлітками, але їх діяльність направлена більше на виявлення відповідних індивідів та подальше їх направлення за рішенням суду в місця перевиховання.

Нині в Україні існує 10 виховних колоній для неповнолітніх. З них 9 призначені для хлопчиків і 1 для дівчаток За даними Державного департаменту з питань виконання покарань переважний вік засуджених від 14 до 17 років. З 1800 покараних - 6,5 % дівчата. Зросла кількість неповнолітніх, що відбувають покарання саме за тяжкі злочини. 82% вихованців колоній для неповнолітніх правопорушників є вихідцями із неблагополучних родин. Ось така невтішна статистика і, на превеликий жаль, злочинність неповнолітніх з кожним роком “молодшає”. Зростає і кількість неповнолітніх, яких за вчинення суспільно-небезпечного діяння, з об´єктивних причин до кримінальної відповідальності не було притягнуто, а лише застосовано примусові заходи виховного характеру.

Чільні місця серед вчинених злочинів неповнолітніми особами посідають наступні:

проти життя і здоров´я особи; вчинені з корисливих мотивів;

пов´язані з незаконним заволодінням транспортними засобами; пов´язані з обігом наркотичних речовин.

Ці фати не можуть залишити суспільство і наукову спільноту байдужими. Наші діти — це наше майбутнє, наша спокійна старість, майбутнє української нації, української держави, наша надія і опора, наше продовження. Саме вони є потенційними носіями української національної культури.

Досліджуючи національну культуру як багатовимірне, суспільно-історичне явище, науковці констатують, що в умовах становлення державності, особливого значення набуває національна свідомість, яка базується на культурних надбаннях народу, ролі сім´ї, яка є головною у вихованні дитини, але повну відповідальність за неналежне виховання, на думку автора, держава не може покласти тільки на родину. Французький філософ Жан-Жак Руссо (1712-1778) вважав, що “людина за своєю природою є миролюбна, створена для щастя. Джерелом конфліктів у суспільстві є недоліки в його організації, упередження й помилки людей”. Тому певний відсоток проблем виховання дитини беруть свій початок з правових та соціально- організаційних засад суспільства. Саме молодь є тим прошарком суспільства, що є найголовнішим показником морального, економічного і політичного здоров´я нації і держави. Звичайно, нам є ким пишатися, але українська держава, як кмітлива і милосердна матір не може лишити на призволяще своїх блудних дітей, тому вплив української національної культури на виховання та свідомість молодого покоління суспільства - важко переоцінити, бо ж саме ті діти, які не зазнали в свій час материнської ласки, її ніжної колискової, батьківського авторитету, співучої мелодійної мови з використанням народних казок, балад, прислів´їв, народних звичаїв - всього того, що так необхідно дитині для набуття певного позитивного стилю поведінки в соціумі, важко переоцінити.

Українські психологи визнають, що саме український народний фольклор, етнос є природним джерелом непереборної сили фундації та проектування позитивного сприйняття неповнолітнім членом суспільства моральних та правових законів особистісної поведінки в соціумі. Вікові надбання християнства теж засвітять свічу мужності, добра і протистояння негативу в ще “не дорослих” серцях, де панує відчай і злоба, як відповідь за пережите, за покинутість і нашу дорослу байдужість.

Виходячи з вищевказаного вважаю за необхідне:

1. Залучити до виховання змучених, зневірених і саме тому - жорстоких дітей, - людей, які свято вірять в Бога, мають відповідний сан, практику та хист спілкування з дітьми. В нас не має на меті зробити з дітей монахів, але саме вони навчають покорі Вищому Закону і, як наслідок, повазі Законам суспільства. Мова йде про позитивний вплив монастирських служителів. І якщо декілька із сотні таких дітей стануть монахами, це краще ніж життя на нарах і відвертий нігелізм, інші ж понесуть в мир філософію добра і прощення.

2. Кожній такій дитині в обов язковому порядку безкоштовно надавати послуги кращих психологів і не тільки для зняття депресивного стану в різних його проявах, але для виявлення певних фахових здібностей для подальшого набуття професії як засобу задоволення життєвих потреб. Ази професії пекаря, ювеліра, повара, теслі, портного, маляра, садівника, швеї,архіваріуса, художника — можна отримати при монастирі, бо ж там все роблять своїми руками і, головне, з любов ю, смиренням і подякою.

3. Розроблення мотиваційної пільгової соціальної та податкової програми, щодо опікування цими дітьми Вузами, підприємствами, громадськими об єднаннями,

партіями і т.д.

Діти не повинні відчувати відчай і занедбаність викинутої із соціуму особистості, навіть, якщо в цьому вже є і їх вина, тому що це суперечить нашим національним засадам, українській національній культурі, українському національному духу.

Культура українського народу є невід´ємна складова розвитку нації, є джерелом сили нації, її духовним корінням. Національна культура є елементом зв язку між поколіннями, джерелом традицій і основою, що формує менталітет народу, це спосіб усвідомлення і шанування своєї історії і моралі.

На сьогодні ми маємо достатні передумови для реалізації ідей ювенального (відновлювального) правосуддя у всіх регіонах України. Для цього вже розробляються комплексні цільові програми за участю широкого кола фахівців:

• юриспруденції — з метою чіткого визначення матеріальних та процесуальних норм для забезпечення функціонування ювенальної юстиції в Україні;

• психології — для створення відповідних програм по відновленню позитивних конструктивних відносин між сторонами процесу;

• соціології — для створення програми соціальної реабілітації, яка б відповідала принципам ювенальної юстиції.

• деонтології — для визначення пріорітетних та певних особистісних і фахових рис спеціалістів, призначених працювати на цілинній експериментальній ниві ювенального правосуддя;

• педагогіки -для створення певних педагогічних технологій, які повернуть нам довіру скалічених асоціальним життям душ;

• економіки — для знаходження певних економічних схем, які дозволять уже сьогодні в тяжкий для держави час, вирішити питання впровадження ювенальної юстиції в життя.

Чому? Тому що, ПРАВО Є МИСТЕЦТВОМ ЖИТТЯ НАЦІЇ І НАШІ ДІТИ ВАРТІ КРАЩОГО...