Оксана ОВЕРЧУК, пошукувач

Біля витоків фольклористики як науки про національну самобутню культуру українського етносу стояли М. Максимович, М. Костомаров, П.Чубинський, М.Драгоманов, В.Антонович, І.Житецький, Ф.Вовк, Я.Новицький, І.Рудченко, М.Старицький, І.Манжура, В.Гнатюк, І.Франко, М.Павлик та інші. Науковий спадок цих учених до сьогодні всебічно неопрацьований, а результати їх наукової та теоретичної діяльності вже належить до раритетних видань, тому їхні архівні матеріали вимагають наукового опрацювання та публікації. Значний масив документів (листи, текстів фольклору) зберігаються поза межами України, зокрема в Архіві Російського Географічного товариства в Санкт-Петербурзі, у бібліотеках та архівах Польщі, Болгарії, Австрії тощо, чекають на дослідження та об´активне наукове переосмислення.

Всього три з половиною роки існував у Києві Південно-Західний відділ Імператорського Російського Географічного товариства (з 13 лютого 1873 р. по червень 1876 р.), та його діяльність відіграла вагому роль у загальному рухові української справи і її культурно-наукових досягнень кінця ХІХ ст. Незадовго до відкриття у Києві Відділу була відновлена робота української "Громади", почали з´являтися культурні молодіжні гуртки, започатковувалося українське книговидавництво, інтенсивно просувалася робота над словником української мови. За ці ж роки було видано 2 томи казкового епосу під редакцією І.Рудченка, готувались до друку його ж “Чумацькі пісні”, збиралися та опрацьовувалися тексти інших фольклорних жанрів, а також етнографічний матеріал. Відтак виникла потреба у системному та різновекторному вивченні етнічної культури на діахронічному та синхронічному рівнях, оскільки дрібні, приватні організації не могли достатньою мірою охопити усіх культурологічних та просвітительських ланок: етнографію, економіку, статистику, звичаєве право, народнопоетичну творчість. Вони здебільшого займалися польовими дослідженнями фактичного матеріалу. Національна справа зумовила потребу організації та відкриття програми державного рівня. П.Чубинський, І.Новицький, Г.Галаган вирішили використати всі можливості, аби легально відкрити в Києві Південно-Західний відділ Імператорського Російського Географічного Товариства на зразок вже існуючих Кавказького, Сибірського, Оренбурзького та Північно-Західного відділів [4].

Для з´ясування феноменології ПЗВ РГТ, його внеску у справу фіксації та збереження зразків духовної та матеріальної традиційної культури українського етносу, етнографічних груп та етноменшин, що входили у склад українського народу другої половини XIX ст., необхідним було опрацювання значного масиву перщоджерельного матеріалу. Першу групу джерел складає документалістика - офіційні укази і акти, діловодні папери органів влади, програмні та діловодні документи Відділу. Діловодні документи вищих органів влади та місцевого управління дозволяють з´ясувати особливості державної політики стосовно українства на цьому етапі суспільно-політичного життя. Напрями й зміст діяльності пЗв РГТ, його місце в науковому, культурно-освітньому, громадському процесах українського суспільства. Ці документи зберігаються в архівних фондах Санкт-Петербурга і Києва. Вони містять великий масив інформації про відкриття у Києві ПЗВ РгТ, його діяльності у справі встановлення наукових зв´язків з ученими i товариствами інших країн, особовий склад членів Відділу, причин його закриття.

У фондах Санкт-Петербурзького архіву Російського Географічного Товариства (далі - УА РГТ)[ 2] знаходиться листування генерал-губернатора О.Дондукова- Корсакова з міністром внутрішніх справ Російської імперії О.Тімашовим та віце- президентом РГТ графом Ф.Літке з питань відкриття ПЗВ РГТ, проект статуту Відділу, листування керівників ПЗВ РГТ з віце-президентом РГТ П.Семеновим з питань діяльності Відділу (ф. 1-1873). Документи фонду 1876 року розповідають про етнографічну діяльність Відділу, друкування творів М. Максимовича, про закриття ПЗВ РГТ, про спробу відновити діяльність Відділу в 1898-1899 роках.

Основний масив архівних джерел зберігається у фондах Центрального державного історичного архіву України (далі - ЦдіА України) [21]. У фонді Канцелярії київського, подільського i волинського генерал-губернатора (ф.442) знаходяться матеріали про заснування Відділу, одноденний перепис населення міста Києва у 1874 році, Третій археологічний з´їзд у Києві, про закриття ПЗВ РГТ у 1876 році. Офіційне листування генерал-губернатора з керівництвом РГТ та Відділом, Міністерством внутрішніх справ, III-ім відділенням (жандармерією), Центральним статистичним комітетом, Канцелярією київського окремого цензора, Розпорядчим комітетом Третього археологічного з´їзду дозволяє всебічно визначити напрями діяльності Відділу, його місце в системі науково-дослідних установ. Багато документів про діяльність Комісії для опису губерній Київського учбового округу, підготовку та проведення Третього археологічного з´їзду, доповідні М. Юзефовича про “українофільську” діяльність ПЗВ РГТ знаходяться у фондах Канцелярії куратора Київського учбового округу (ф. 707), Канцелярії Київського окремого цензора (ф. 294), Києво-Печерської Успенської Лаври (ф.128), фонді М.Юзефовича (ф. 873) ЦДІА України та фонді Канцелярії Київського Університету імені св. Володимира (ф. 16) Державного архіву міста Києва.

У фондах (підвідділах) Інституту Рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського [9] зберігаються документи про наукові зв´язки ПЗВ РГТ з відділами РГТ та стосунки членів Відділу з владними структурами Південно-Західного краю (ф. 2, спр. 6777). Нами використані архівні матеріали про діяльність членів ПЗВ РГТ, зокрема В.Антоновича (ф. 2), М.Юзефовича (ф. 3), П.Чубинського (ф. 3 ) та інших. Повніше відтворити історію створення та діяльності Відділу, охарактеризувати його значення для українського національного відродження дало можливість використання фонду Архів НАН України (ф. 10).

Деякі документи публікувалися українськими виданнями. Так, часопис “Україна” надрукував матеріали засідання спеціально створеної у 1876 році російським імператором комісії, яка підготувала проект Емського указу [4]. Документи засвідчили, що царська влада однозначно розглядала українофільство як “замах на державну єдність і цілісність Росії”, а тому комісія виробила низку жорстких антиукраїнських заходів.

Другу групу джерел складають оповідні джерела - це видання ПЗВ РГТ, наукові публікації та публіцистика членів Відділу тощо. Вони відбивають рівень історичних, фольклористичних, статистичних знань і сферу їх побутування в суспільстві на час їх створення, суспільно-політичні та ідейно-наукові погляди авторів праць. Відділ видав два томи “Записок” [6-7], в яких викладені не тільки матеріали засідань, але й статистичні, етнографічні та економічні дослідження. Тут вміщені наукові роботи П.Чубинського, Ф.Вовка, М.Лисенка, В.Антоновича, М.Драгоманова та інших. Особливу наукову цінність становлять звіти про діяльність ПЗВ РГТ за 1873 i 1874 роки, складені П.Чубинським та О.Русовим [23-24] та звіт за 1875 рік, складений О.Антеповичем [1]. Особливої уваги заслуговують публікації “Киев и его предместья по однодневной переписи 2 марта 1874 года” [10], “Третий съезд археологический в Киеве. 2-го августа 1874 года” [20], двотомник В.Антоновича i М.Драгоманова “Исторические песни малорусского народа” [8] та семитомне видання “Трудов” етнографічно-статистичної експедиції у Південно-Західний край під керівництвом П.Чубинського. Наукові реферати членів Відділу, виголошені ними під час Третього археологічного з´їзду у Києві, зібрані у спеціальному двотомнику під редакцією О.Уварова [20]. Вищезазначені видання засвідчили високий науковий рівень праць провідних діячів Відділу.

Етнографічні матеріали, які надсилалися у Відділ з різних куточків України i не були надруковані, перебувають у першому підвідділі ІР НБУВ [9]. Це, в основному, народні пісні, приказки, рідше - описи українських народних обрядів. Після закриття ПЗВ РГТ, частина етнографічних матеріалів була повернена їх авторам, частина - згоріла під час пожежі 1914 року в Академічному Домі Наукового Товариства ім. Т.Г Шевченка у Львові.

Третя група джерел - матеріали періодичної преси. Перш за все, це публікації провідних членів ПЗВ РГТ у газеті “Киевский Телеграф”. На сторінках цієї газети у 1873 - 1876 роках друкувалися не лише статті членів Відділу, але й матеріали, звіти про діяльність ПЗВ РГТ. На жаль, не всі номери “Киевского Телеграфа” збереглися. Про неоднозначне ставлення владних структур до діяльності Відділу можна прочитати на сторінках газети “Киевлянин”. Відзначимо, що інтерес до діяльності Відділу виявляла також львівська москвофільська газета “Слово”.

Вагоме значення для висвітлення суспільно-політичних поглядів та практичної діяльності громадівців - членів Відділу має їхня мемуаристика. Тож до четвертої групи джерел слід віднести джерела особового походження: листи, спогади, щоденники членів Відділу, зокрема, Ф.Вовка, М.Драгоманова, О.Русова, О.Кістяківського, С.Русової [3,5,15-18] та українських діячів, які були близькими до Відділу [22]. Непересічне значення для характеристики діяльності П.Чубинського, М.Драгоманова, П.Житецького, Ф.Вовка, В.Антоновича має “Щоденник” О.Кістяківського [11].

Використання цих матеріалів, а також листування В.Антоновича, М.Драгоманова,

О.Русова, дозволило нам означити громадсько-політичну позицію провідних членів Відділу, встановити причини ліквідації ПЗВ РГТ, визначити внесок членів Відділу у розвиток української науки i культури

Ряд документів щодо діяльності ПЗВ РГТ, зокрема, про підготовку до заснування Відділу у Києві, листування діячів Відділу з керівництвом Російського Географічного Товариства тощо, опубліковані дослідником Ф.Савченком [19, с.231-383]. Для реконструкції особливостей українського національного руху другої половини ХІХ ст. та участі у ньому провідних членів Відділу мають цінність опубліковані матеріали у збірниках [13].

Доволі значний масив джерел та літератури з теми відображає основні моменти українського національно-визвольного руху на цьому етапі українського національного відродження. Зважаючи на особливості наукових вподобань дослідників, їх суспільно- політичні погляди, проблеми українського національного руху в цілому, діяльності свідомої української інтелігенції на ниві зростання національної свідомості зокрема, отримали різнобічне висвітлення і цілком неоднозначні оцінки. Різноманітні види джерел допомогли з´ясувати основні напрямки діяльності ПЗВ РГТ, його місця серед наукових організацій того часу, ролі в піднесенні українського національного відродження, показати тісний взаємозв´язок між суспільно-політичною орієнтацією членів Відділу та їх культурно-освітньою та науковою роботою.

Робота Відділу визначила новий напрям у культурі та національному відродженні. Відкривались народні школи, виникали місцеві наукові осередки. Саме відкриття Південно-Західного відділу стала першим кроком до створення Української Академії Наук

У 1875 році Південно-Західний відділ узяв активну участь у Географічному конгресі та Виставці у Парижі. Цей факт засвідчує високий Європейський рівень наукових досягнень Південно-Західного відділу РГТ. Високо оцінювали видання і роботу Відділу і в Західній Європі. Англійський вчений У.Ральстон у журналі “Атенеум” 29 серпня 1874 року писав: “Малоруські вчені виявляють останнім часом надзвичайну діяльність. Книги, про які ми говоримо, прекрасно характеризують учених, котрі завдяки своїй високій працездатності випустили їх у світ. Ніде в світі не видають тепер подібних книг краще ніж у Росії. У цьому відношенні Росія дуже щаслива, тому що рідко в якомусь іншому місці можна знайти етнологові й міфологові таке багате місце для дослідження”.

Вже з грудня 1874 року складалися не зовсім сприятливі умови для роботи Київського товариства. Негласним указом було заборонено членам Відділу друкувати свої праці в часописі “Кієвлянін”. Відділ було названо українофільським гуртком. 7 липня 1876 року міністр внутрішніх справ О.Тімашов повідомив президента РГТ про те, що "ввиду обнаруженной в последнее время на Юге России деятельности особого рода пропагандистов, зараженных так называемым украинофильством, а также распространения в народе переводов учебников и молитвенников на малороссийском языке, Государю Императору благоугодно было высочайше повелеть всесторонне этот вопрос в Особом Совещании из лиц его величеством указанных"[2, ф.17]. Центральна влада констатувала заходи щодо припинення діяльності Відділу так, що наукова і просвітницька робота ведеться не за державними завданнями, всупереч методам і планам державної ідеології, методам і планам. Переслідування почалося з нападів на П.Чубинського. У зв´язку з цим він, вирішує відмовитися від керівництва, намагаючись таким чином відвернути увагу центральної влади від Відділу. Та через певний час його було знову призначено на посаду керуючого справами, а керівництво було передано В.Антоновичу. Згодом до бюро Відділу надійшов лист від одного з ініціаторів заснування Київського товариства М. Юзефовича. Який не поділяв поглядів членів Відділу і не бажав мати нічого спільного.Відмовився від дійсного членства у товаристві і редактор “Кієвляніна” В.Шульгін.

За свідченнями ПЖитецького з осені 1875 року зібрання членів Відділу відбувалися в Київському університеті. Роботу товариства сплановано перевести у підпілля, в так звані українські гуртки. Але М. Юзефович регулярно сигналізував цареві Олександрові і про інтенсивний “сепаратизм” в українських колах, і про неблагонадійність Київського географічного товариства. В Санкт-Петербурзі було складено відому Комісію для боротьби з українством. В травні 1876 року було видано Емський акт про заборону українського слова, а 7 липня 1876 року міністр внутрішніх справ О.Тімашов повідомив президента РГТ про те, що "ввиду обнаруженной в последнее время на Юге России деятельности особого рода пропагандистов, зараженных так называемым украинофильством, а также распространения в народе переводов учебников и молитвенников на малороссийском языке, Государю Императору благоугодно было высочайше повелеть всесторонне этот вопрос в Особом Совещании из лиц его величеством указанных"[2, ф.17]. Після цього Олександр II наклав резолюцію на протоколі засідання "Исполнить, но с тем, чтобы Отдел Географического Общества в Киеве, в нынешнем составе был закрыт и чтобы открытие его вновь не могло состояться иначе, как с моего разрешения по представлению министерства внутренних дел"[там само]. Таким чином було остаточно закрито Південно-Західний відділ РГТ, а П.Чубинському велено виїхати з Києва.

У розправі над Відділом, над П.Чубинським та іншими поборниками національної ідеї, М.Драгоманов вбачав політичний акт, спрямований проти української науки. В період національного гноблення, боротьби імперських властей з патріотичними почуттями, виходом Емського указу праця майже двохсот членів Відділу закладала підвалини майбутньої української держави. Численні матеріали, зібрані в умовах переслідування, заявляли світові про існування великого етносу із духовним світом, власною культурою, історією і соціальними та національними проблемами, віддзеркаленими у його фольклорній творчості.

Література:

1. Антепович АД Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Императорского Российского Гзографического Общества за 1875 год. - К., 1876. - 46с. 2. Архив РГО в Санкт- Петербурге. Отчет о деятельности Юго-Западного отдела ИРГО за 1875 г. Справа № 18, 6/12. 3. Волков Ф. П.П.Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний. - М.: Типография П.П. Рябушинского. - 18с. 4. До історії указу 1876 року про заборону українського письменства //Україна. - 1907. - № 2. - С. 135-151 5. Драгоманов М.П. Австро-руські спомини (1867-1877) / Літературно-публіцистичні праці: В 2-х т. - К., 1970. - Т.2. - С. 151-288. 6. Записки ЮгоЗападного Отдела Императорского Российского Гзографического Общества: В 2-х т. - К.: Типография Университета им. Св. Владимира, 1874. - Т. 1. За 1873 год. - 366с. 7. Записки Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества: В 2-х т. - К.: Типография Университета Св. Владимира, 1875. - Т. 2. За 1874 год (с картою Буковины). - 633с. 8. Исторические песни малорусского народа с объяснениями В.Антоновича и МДрагоманова: В 2-х т. - К.: Типография М.П. Фрица, 1874. - Т.1. - 336с. 9. ІР НБУВ, ф. 1. Етнографнні матеріали, спр. 1312-1336, 1485-1520, 1540-1542, 1553-1598, 1603, 1610-1630, 1635-1642 10. Киев и его предместья: Шулявка, Соломинка с Протасовым Яром, Байкова гора и Демиевка с Саперною Слободкою по переписи 2 марта 1874года. - К.: Типография университета св. Владимира, 1875. - 18с. 11. Кістяківський О.Ф. Щоденник (1874-1885): В 2-х т. - К.: Наукова думка, 1994. - Т. 1: 1874-1879. - 647с. 12. Лист П.Чубинського до М.Максимовича. Вступне слово П.Попова // Народна творчсть та етнографія. - 1963, №3. 13. Михайло Драгоманов: Документи і матеріали 1841-1994 / Г.Болотова та ін. (упорядники); І Бутич та ін. (ред. кол.). - Львів: Видавництво НТШ, 2001. - 731с. 14. Приложение к журналу заседания ЮгоЗападного Отдела РГО. 13 февраля 1873 г. // Записки Юго-Западного Отдела РГО- Т. 1. - К., 1873. - С.6. 15. Русов А. Деятельность Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества за 1 полугодие его существования. - К., 1873. -14с. 16. Русов А. Несколько слов о значении трудов и творчества Н.В. Лысенка для малорусского народа // Киевская Старина. - 1903. - № 10-12. - С.9-12.17. Русова С. Моїспомини (рр. 1861-1879) //За сто літ (Матеріали з громадського й літературного життя України XIX і початків XX ст. / УАН. Історична секція. - К: Держвидав України, 1928. - Кн. 2. - С. 129-138. 18. Руссов А.А. Как я стал членом Громады // Украинская жизнь. - 1913. - № 10. - С.40-49. 19. Савченко Ф. Заборона українства 1876 року: До історії громадських рухів на Україні 1860-1870-х років. - Х. - К: Держвидав України, 1930. - 415с. 20. Третий съезд археологический в Киеве. 2-го августа 1874 года. - К.: Типография Я.Федорова, 1874. - 17с. 21. ЦДІА України, ф. 442. Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора, оп. 38, спр. 881. 22. Чикаленко ЄХ. Спогади: 1861-1907. - К: Темпора, 2003. - 416с. 23. Чубинский П.П. Отчет о деятельности ЮгоЗападного Отдела Императорского Российского Географического Общества за 1873 год. - К., 1874. - 38с. 24. Чубинский П.П. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества за 1874 год. - К., 1875. - 43с.