Єлізавета КВІЛІНКОВА, д.істор.н.

У гагаузькому фольклорі широко відображені різні норми і регламентації, що складали правило поведінки індивіда в традиційному селі в XIX - першій половині XX ст.. Їх виявлення і розгляд дозволяє глибше вивчити різні галузі традиційної духовної культури, і зокрема, питання про сімейно-родинні стосунки.

Усна народна творчість посідає важливе місце при дослідженні питань, пов´язаних із суспільним життям, родинною обрядовістю. У ній значною мірою представлені різні аспекти тієї або іншої галузі звичаєвого права. Характерною рисою фольклору, як і народної культури загалом, є анонімність творчості і переважання колективних інтересів над індивідуальними.

У цій статті автор розглянув один з головних жанрів гагаузького фольклору - народні пісні, в яких більшою мірою відображені різні боки родинного життя людей: питання регламентації шлюбу і родинних стосунків, система субординації в сім´ї, становища жінки, питання моральності, майнові питання (розподіл спадку) тощо. Коло питань, пов´язаних із родинною обрядовістю, відображене також у ліричних піснях, наприклад: вибір коханого, сватання, вік готовності до шлюбу, ролі батьків при виборі шлюбного партнера, норми моралі і поведінки молоді передшлюбного віку і ін.

Щодо вивчення усної народної творчості гагаузів вже зроблено немало. Фольклор гагаузів Бесарабії вперше був зібраний російським дослідником В.А Мошковим [1]. Сучасними дослідниками опубліковано немало робіт із гагаузького пісенного фольклору: Л. Покровська, Д. Танасоглу, Н. Бабоглу, М. Чернишева, М. Дурбайло, Є. Квілінкова, Ф. Арнаут, Л. Баурчулу [2]. Народні пісні гагаузів Болгарії були предметом дослідження різних учених: АМанов, До. Баїв, Р. Занетов, Й. Коларова, Ст Матєєва, Ст Зайончковський, Є. Квілінкова і ін. [3].

Слід зазначити, що в опублікованих раніше роботах з гагаузького фольклору питання, пов´язані з традиційними нормами і цінностями, не досліджувалися. Цій темі присвячена наша спеціальна стаття і один із параграфів монографії [4].

Метою цієї праці є виявлення міри ймовірності відомостей, що містяться у фольклорі і належать до галузі соціонормативної культури гагаузів, шляхом порівняльного аналізу з наявним етнографічним матеріалом, зібраним нами і попередніми дослідниками в результаті польових досліджень.

У основу дослідження лягли тексти усної народної творчості гагаузів, зібрані безпосередньо автором в 2002-2003 рр. в ході польових досліджень в гагаузьких селах півдня Молдови і північного сходу Болгарії.

Незважаючи на законодавство, що функціонувало в Бесарабії, багато питань сімейно-родинних стосунків частенько регулювалися нормами звичаєвого права. Статус жінки і чоловіка в гагаузькому селі був визначений в правилах поведінки, в нормах етикету, які закріплювали і освячували підлегле становище жінки на побутовому рівні.

Відомості, що містяться у фольклорі, свідчать про те, що гагаузька жінка в досліджуваний період фактично перебувала в безправному становищі. Вона мала бути покірною, боязкою, беззаперечно підкорятися чоловікові. Зі зміною свого соціального становища жінка потрапляла під деспотичну владу не лише чоловіка, але і свекрухи. Фольклорні дані підтверджуються також етнографічними і архівними матеріалами.

Найпоширенішими є пісні з сюжетом про свекруху-наклепницю («Petrana, Ivancu, Tudorka» і ін.) [5]. Записано декілька варіантів цієї пісні, в яких є деякі відмінності в сюжеті і в іменах основних учасників драми. Зі змісту пісень видно, що причиною конфлікту, що виник між чоловіком і дружиною, є свекруха, яка обмовляє свою невістку. Уражена самолюбивість і хворобливі ревнощі штовхають чоловіка на здійснення вчинку, що принижує гідність жінки як людини: чоловік упрягає свою дружину в плуг і оре на ній.

ivangu okuzu salverer,

Lankayi ko§er.

Необхідно зазначити, що одягання хомута на дівчину (жінку) або запрягання у віз, згідно зі звичаєвим правом, було одним із способів покарання при порушенні нею традиційних норм моральності. Даний спосіб покарання використовувався в XVIII - XIX ст. у східних слов´ян і локально у румунів [6]. Інколи таку міру покарання застосовували і щодо батьків дівчини, що провинилася. Пізніше замість одягання ярма або хомута винуватицю заставляли пройти під ним, що символізувало факт його надягання.

Кажучи про причини виникнення настільки трагічних конфліктів, описаних в піснях, можна зауважити, що в їхній основі лежало суперництво між двома жінками (свекрухою і невісткою) за панівне становище в сім´ї, оскільки в результаті старіння свекруха поступово втрачала свій вплив як глава родини. Цей висновок підтверджується словами пісні, в яких мати, скаржачись на невістку своєму синові, просить його покарати дружину «takaza et». Нарікання свекрухи полягають у тому, що невістка ігнорує її своєю поведінкою, не надає їй належних знаків пошани і шанування, порушуючи тим самим норми гагаузького етикету. Неповага з боку невістки виражається в тому, що вона не дивиться в очі свекрусі і не поступається їй дорогою [7].

Із народних пісень видно, що основною причиною кривавих родинних драм були ревнощі, які сильно розвинені у гагаузьких чоловіків. Жінка зі свого боку не повинна була допускати навіть щонайменшого натяку на чесність своєї репутації. Будь-який привід міг послужити причиною для покарання дружини. Головним чином це виражалося в систематичному битті чоловіками своїх дружин, що було нормою. Це підтверджується відомостями відомого російського етнографа В.А. Мошкова, що дослідив родинні і суспільні стосунки в гагаузькому селі в кінці XIX - початку XX в.: «биття чоловіком своєї дружини вважається настільки звичним, що практикується не лише з метою її покарати або виправити, а навіть без всякої провини з її боку, просто, як мовиться, для порядку» [8].

Незважаючи на настільки жорстоке ставлення чоловіка до дружини, розлучення в гагаузькому селі були надзвичайно рідкісним явищем. Привілейоване становище чоловіка в сім´ї грунтувалося, з одного боку, на тому, що він був власником землі, оскільки земля і інше нерухоме майно передавалося у спадок по чоловічій лінії. З іншого боку, велике значення зберігали традиційні норми, засновані на принципі патріархальності.

В той же час необхідний зазначити, що безправне становище жінки характерне більшою мірою для першого шлюбу. Про це свідчать і народні пісні («Ha, be coban»), і етнографічний матеріал [9]. У другому шлюбі жінка була певною мірою незалежнішою і могла піти від чоловіка, якщо він погано поводився з нею. І в цьому випадку громадськість підтримувала жінку, тоді як відхід жінки від чоловіка у першому шлюбі засуджувався суспільством.

Різниця в становищі жінки пояснюється, ймовірно, тим, що вдова, виходячи вдруге заміж, вже була матеріально забезпечена спадком, що дістався їй від першого чоловіка. По-друге, жінка після смерті другого чоловіка частенько не залишала спадку йому і не була пов´язана з ним якимись юридичними зобов´язаннями.

Особливо жінка ставала вразливою за відсутності чоловіка (у армії, на заробітках тощо). Всі права над невісткою до повернення сина отримувала свекруха. Будь-яке спілкування заміжньої жінки з кимось за відсутності чоловіка суворо контролювалося свекрухою. Вона отримувала повну владу над невісткою. Будь-яке порушення членами сім´ї (в цьому випадку невісткою) традиційних норм моральності і моралі давали підставу главі сім´ї використовувати навіть крайні міри. Як видно з пісні, свекруха, розцінивши спілкування її невістки і подорожнього (у якому вона не впізнала власного сина) як порушення моральності, вбиває їх («Masu») [10].

Аналіз народних пісень свідчить про те, що значна кількість ліричних і побутових пісень відображають широке коло питань, що належать до родинної обрядовості: вибір коханого, шлюбний вік, підготовка весілля тощо. Ліричні пісні з сюжетом про роль батьків, що ігнорували почуття молодих при виборі шлюбного партнера, найпоширеніші у гагаузів [11].

На підставі відомостей, що містяться у фольклорі, можна говорити про те, що важливу роль в обряді сватання на початковому етапі відігравали жінки: мати нареченого або дружина брата (bulu). У піснях простежується також, чиє слово було вирішальним в питанні про віддавання дівчини заміж. При живій бабусі батьки не завжди могли самостійно вирішити це питання. Частенько саме за бабусею залишалося вирішальне слово в питанні про заміжжя внучки [12]. Це, можливо, пояснюється тим, що після смерті діда вона ставала головою родини і всі домочадці повинні були беззаперечно їй підкорятися.

Anas?verer, bobas?verer,

Babusu vermeer.

Після смерті батька, за відсутності бабусі, дозвіл на шлюб дівчина повинна була отримати не лише від своєї матері, але і від старшого брата, котрий виконував функції батька [13].

У піснях, що розкривають питання вибору шлюбного партнера, відображені моменти, пов´язані з правовим статусом матері і старшого сина після смерті голови сім´ї. При дорослих синах мати повинна була враховувати їхню думку, особливо старшого сина, з будь-якого питання, зокрема і з питання заміжжя власної дочки. Таким чином, її влада певною мірою обмежувалася роллю старшого одруженого сина, що наочно виявляється в пісні «Tudorka» [14].

Після смерті батьків роль голови сім´ї переходила до старшого брата, який замінював батька молодшим братам і сестрам. Відповідно, дозвіл заміжжя молодшої сестри цілком залежав від старшого брата і його дружини. Згідно з традицією вони також виявляли повний диктат у питаннях вибору сестрою шлюбного партнера («Gozal Tudorka») [15].

У гагаузькому фольклорі широко поширений сюжет про сестру-отруйницю, що зважилася на відчайдушний вчинок через відмову брата видати її заміж за коханого. В основі цього сюжету лежить протест з боку дівчини і прагнення самій вирішувати свою долю. Подібні оповідання відомі у багатьох народів Европи [16].

Питання етикету, широко представлені у фольклорі, включали конкретні формулювання, пов´язані з обрядом сватання. Зокрема, форма відмови сватам, за звичаєвим правом, не повинна була принижувати гідності сім´ї нареченого. Тому зазвичай відмова включала загальноприйняті відмовки: дочка віком не вийшла або вона не встигла ще підготувати собі придане [17].

У деяких народних піснях висвітлюються питання, пов´язані з приданим. У них розкривається зміст термінів, що належать до вказаної області. Дані фольклору підтверджують етнографічні відомості про те, що у гагаузів поняття «придане» виражалося двома різними термінами - «ciiz» (предмети домашнього вжитку, тобто «Ev icleri», включаючи ковдри, подушки, матраци, рушники, посуд і ін.) і «zestra» (як правило, під цим терміном мали на увазі землю, худобу, гроші). Значення останнього терміна розкривається в жартівливій пісні «Alsana beni ba, cocucak» [18]. У ній зафіксовано іронічне ставлення до такого приданого, оскільки незрідка сина сватали до дівчини, старшої за нього віком або негарної, але з багатим приданим (зестря).

Одним із способів виховання людини в традиційному суспільстві і підпорядкування її встановленим нормам поведінки була психологічна дія на неї за допомогою громадської думки. Людина, що порушила які-небудь традиційні норми, піддавалася осміянню і знедоленню. Найяскравіше цей момент відображений у пісні Sevdiim/«Кохана» [19], з якої видно, що дівчина, що провинилася в чомусь, не могла вільно вийти на люди, оскільки громадська думка її засуджувала. Вона повинна була ходити, опустивши очі до землі: insan (i)cina dkam?/sh,

Ckam?/s?i, of-of.

Kar bir cksan da,

Era bakeysh.

Hepsi insan seni lafedey,

Lafedey, of-of.

Система родинних стосунків, що посідає важливе місце в звичаєвому праві, також знайшла своє віддзеркалення у фольклорі. Родинним стосункам надавалося величезне значення. У одній з пісень, зафіксованій у гагаузів Болгарії, міститься інформація про пріоритет материнської лінії (щодо батьківської), наприклад, вказівка на тісніші родинні відносини між братом матері (day? і її дітьми (тобто між дядьком і племінниками). Не бажаючи виходити заміж за хлопця, вибраного матір´ю, дівчина звертається за допомогою до свого дядька, брата матері [20].

Це свідчить про ближчі і довірливі стосунки між племінниками і дядьком, про особливу роль брата матері у вихованні своїх племінників, в питанні вирішення їхньої долі. Цей факт значною мірою пояснюється етимологією терміна, що позначає поняття «Брат матері» (day?. Вона пов´язана з дієсловом (dayamaa) ´підпирати, підтримувати´ і з іменником дайак (dayak) ´підпора, підтримка´. Таким чином, відомості, що містяться у фольклорі, певною мірою розкривають значення даного терміна і зв´язок його із звичаєм пріоритету у минулому материнської лінії рідства. У науці відношення такого типу класифікуються як авункулат. Дана форма стосунків дуже поширена у тюркських народів [21].

Один із важливих моментів, представлених у народних піснях, - це сюжети, що відображають конфліктні ситуації, пов´язані з правом власності на землю, з правом спадкоємства. Пісні з подібним мотивом є віддзеркаленням реальних подій. В основі сюжету - конфлікт між родичами або між односельцями через землю, результатом якого є ненавмисне вбивство («Aleksiy em babas») [22].

Конфлікти, що виникають в результаті порушення приватної власності, відображені й у фольклорі гагаузів Бесарабії («Lambunun turkusu») [23]. Народні пісні, які були складені на подібні сумні події, представлені також у збірці фольклорних текстів, опублікованих В.А. Мошковим.

Одним із найпоширеніших у гагаузькому фольклорі мотивів є сюжет про те, як син ішов із батьком судитися («Ollan boba daavaya giderlar», «Nikola») [24]. В ході опиту інформатори повідомляли, що описана в пісні подія є реальною, і сталося це в їхньому селі 50-60 років тому. Головною метою пісень такого змісту, як і багатьох інших, було виховання молоді за допомогою оцінної характеристики вчинків, що не відповідають традиційним нормам. У пісні дається негативна оцінка подібного ставлення до батьків і в символічній формі обгрунтовується одвічний закон - необхідність беззастережного шанування батьків, їхня непогрішимість перед дітьми, їхня правота. Цей постулат виражений словами пісні: коли син заспівав - вся зелень довкола почала в´янути, а коли батько заспівав свою пісню - зелень розпускалася («Nikola») [25].

Nikola caler turkusunu,

Baa yapraklar?hepsi kuruyer.

Bobas?caler turkucuunu,

Baa yapraklari heps §ennener.

Складовою частиною значного числа пісень такого змісту є батьківська клятва, яка виконує функцію регулювальника соціальної справедливості. При недотриманні принципу шанування дітьми батьків, останні мали право застосувати крайнню міру - проклясти їх («Nikola», «Mariya») [26].

Переконання про магічну силу материнського і батьківського прокльону («Ana- boba betvas?>, «Hay goklerda, goklerda») було широко поширене у гагаузів. Цей момент яскраво висвітлений у сюжетах пісень про жовту змію [27]. Пісні з таким сюжетом існують у багатьох балканських народів.

Важливим моментом звичаєвого права, що також знайшов віддзеркалення у фольклорі, є заборона родинних шлюбів (кровозмішення - інцест). Спорідненість у гагаузів розглядалася як «близька» (до 4 ступеня спорідненості) і «далека» (до 7-8 ступеня спорідненості). Родичам до 4 ступеня спорідненості (а у минулому - до 7) заборонялося одружуватися. В основі такої заборони лежить принцип екзогамії. За народним потрактуванням цієї заборони, при кровозмішенні «псується кров» і діти народяться з фізичними недоліками або зовсім не народяться. Порушення заборони вважалося тяжким гріхом. Частенько під тиском родичів шлюби між двоюрідними братами і сестрами розпадалися.

У народі пильно стежили за тим, аби в результаті шлюбу не відбувалося змішення кровної спорідненості і спорідненості за сватанням. Наприклад, заборонялося одружуватися з двома сестрами, зі звідною сестрою, мачухою тощо.

У гагаузів Молдови записана пісня, в основі якої лежить сюжет про батька, що вирішив одружитися зі власною дочкою. Кровозмішення родичів згідно з чинним того часу законом Російської імперії каралося смертною карою [28]. У народі такий шлюб суперечить всім нормам моралі і релігійним поглядам. З боку односельців до осіб, що не дотримуються заборони на кровноспоріднені шлюби, застосовувався остракізм - їх виганяли з села [29]. За звичаєвим правом, покарання за порушення такої заборони виходить від самого Бога. Як співається в пісні, як покарання Бог перетворив батька на камінь, а дочку - на пташку [30].

Bobas?da Bir ta§ olmu§,

Klisa tokadihda Orda kalmi§.

Слід зазначити, що розв´язка сюжету творів подібного змісту, на наш погляд, є все ж другорядною в пісні. З назви пісень («Rakela», «Tudorka») видно, що головною дійовою особою в них є дочка. Основна думка, яка проходить через всю пісню, - це повне підпорядкування дітей батькам. Дочка беззаперечно підкоряється батьку і йде з ним під вінець, розуміючи, що такий вчинок суперечить християнській моралі. В останню мить дівчина звертається з благанням до Бога про недопущення цього шлюбу. I Бог виконує функцію регуляції соціальної справедливості, караючи порушника заповіді, тобто батька.

Аналіз багатьох народних пісень свідчить про те, що в них значною мірою відображені традиційні норми і цінності гагаузів. На підставі викладеного вище матеріалу можна говорити про те, що в традиційному селі існував особливий тип культури - так звана фольклорна, або народна культура. Фольклор був одним із дієвих засобів впливу общини на кожного члена. Всі найважливіші події і вчинки, що привертали увагу сільського суспільства, знаходили віддзеркалення в піснях, наприклад: пісня про те, як син з батьком йшли судитися («Nikola») і ін. Вони містять в собі оцінну характеристику вчинків і подій, що сталися.

Таким чином, в сільській громаді фольклор виконував важливу виховну функцію і сприяв збереженню традиційних цінностей і принципів, родинних і суспільних стосунків, що були основою: пошану і шанування старших і батьків, верховенство чоловіка, підлегле становище жінки тощо. У піснях були закріплені також норми моралі і поведінки молоді передшлюбного віку, за якими коханим заборонялося відкрито виявляти один до одного знаки уваги («Her sabaa Kalinka suya gidardi») [31].

Загалом можна говорити про те, що в піснях знайшов віддзеркалення процес послаблення традиційних норм, виражений в падінні авторитету старших перед молодшими, батьків перед дітьми. Трансформація традиційних норм і цінностей певною мірою була пов´язана із значними соціально-економічними змінами, з посиленням капіталістичного розвитку і збільшенням незалежності дітей від батьків. Це дозволяює стверджувати, значні соціально-економічні зміни, які відбувалися в кінці XIX - початку XX ст., чинили величезний вплив на традиційний спосіб життя, що, у свою чергу, призвело до зміни найконсервативніших традиційних норм.

Дослідження традиційних норм і цінностей, що містяться у фольклорі, дозволяє розглядати його як одну з форм ідентичності гагаузів. Деякі положення норм звичаєвого права (зокрема родинного права) і сьогодні не втратили свого значення. В усній народній творчості міститься частка історії народу і його культурні цінності.

Література:

¹ Мохів В. А. Наречия бессарабских гагаузів // Зразки народної літератури тюркських племен, видавництво Ст Радловим. Ч. X. СПб., і904.

² Покровськая Л. А. Народниє пісні гагаузів Молдавії і України: Повідомлення радянської делегації: (Перший конгрес балканських досліджень. Софія, 26 авг. - 1 сент. 1966 р.). Москва, 1966. С. 7-9; Покровськая Л. А. Песенноє творчість гагаузів. Автореф. дисс. . канд. филол. наук. Ленінград, 1953. С. 18; Балада туркулери: Солпет топлуму / Хазирл. М. А. Дурбайло. Кишинів, 1991; Буджактан сеслaр: Література йазылары / Хазирл. Д Танасоглу. Кишинів, 1959; Гагауз фольклору / Собір. і сост. Н. І. Бабоглу. Кишинів, 1969; Moldova gagauzlar?n halk turkuleri / Toplayan hem haz?rlayan E. Kvilinkova. Kisinov, 2003; Arnaut T. Gagauz ve K?br?s Manileri Aras?ndaki Paralellikler // II Uluslararas? K?br?s Arast?rmalar? Kongresi (Gazimagusa, 24-27 Kas?m 1998) ´nde sunulan bildiri. K?br?s Arast?rmalar? Merkezi Yay?nlar?, Gazimagusa, cilt IV, 1998, S. 159163; Arnaut T. Manilerin Diger Folklor Turleriyle Iliskisi // IV Uluslararas? Gagauz Kulturu Sempozyumu (Gazimagusa, 16-18 Kas?m 1999) ´nda sunulan bildiri, K?br?s Arast?rmalar? Merkezi Yay?nlar?, Gazimagusa, 2001. S. 53-62; Баурчулу Л. А. Няко´ особености на функционирането на гагаузските припевки «маане» //Б´лгаріте в Северното Прічерноморіє. Велике Грново, 1995. Т. 4. С. 430.

³ Манов А. Потеклото на гагаузите: Техніте обичаи і нрави. Варна, 1938; Zajaczkowski Wl. Jezyk i folklor gagauzow z Bulgarii // Krakowie, 1966. Polska Akademia nauk, Nr. 5. С. 65-90; Баїв К. Історічеськи народни пісні в гагаузите // Звістки на Варненськото Археологічний Дружба. Варна, 1964. Кн. XV. С. 73; Коларова Й. Із гагаузкия фолклор на с. Олпаша, Одрінсько (Матеріал) // Філологія. Софія, 1982. № 10-11. С. 108-114. С. 109; Занетов Г. Б´лгарськи народни пісні від с. Конгаз, Бесарабія // Списання на БАН. Кн. XLV. № 22. Софт, 1933. С. 130; Матєєва В. Поглед върху етноложките изследования за фолклора на гагаузите //Б´лгарськи фолклор. 1999. Кн. 12. С. 104, 108, 112. Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії (Порівняльне дослідження календарної обрядовості, термінів спорідненості і фольклору). Chisinau, 2005

⁴ Квілінкова Е. Н. Отраженіє елементів звичайного права в гагаузькому фольклорі // Закон і життя № 11. Кишинеу, 2005. С. 48-52; Квілінкова Е. Н. Традіционная духовна культура гагаузів: этнорегиональные особливості. Кишинів: Buziness-Elita, 2007. С. 353-374, 690-822.

⁵ Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 111-116.

⁶ Петров П.А. Км питання за наказателно запрягане в българите і в соседни тям народи // Вісті на етнографския інститут з музей. Софія, 1958. Книга трета. С. 179-236.

⁷ Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 111.

⁸ Мохів В. Гагаузи Бендерського повіту//Етнографічний Огляд (ЕО) 1901. № 1. С. 129.

⁹ Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 103-104; Мохів В. Гагаузи Бендерського повіту // ЕО. 1901. № 1. С. 126.

¹⁰ Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 98.

¹¹ Балада туркулери. С. 57.

¹² Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 117, 121.

¹³ Там же. С. 116.

¹⁴ Там же. С. 110.

¹⁵ Там же. С. 118.

¹⁶ Балада туркулери. С. 15.

¹⁷ Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 92, 122.

¹⁸ Квілінкова Е. Н. Традіционная духовна культура гагаузів: этнорегиональные особливості. Кишинів, 2007. С. 748.

¹⁹ Там же. С. 748-749.

²⁰ Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії. С. 286.

²¹ Шабашов А. Ст Гагаузи: система термінів спорідненості і походження народу Одеса, 2002. С. 195.

²² Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії С. 286-287.

²³Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 77-78.

²⁴ Там же. С. 107-109.

²⁵ Там же. С. 109.

²⁶ Там же. С. 107-110.

²⁷ Балада туркулери. С. 87-89.

²⁸ Національний архів Республіки Молдови, ф. 44. оп. 2. ед. хр. 52. с 3.

²⁹ Там же.

³⁰ Moldova gagauzlar?n halk turkuleri. С. 84-87.

³¹ Квілінкова Е.Н. Гагаузи Молдови і Болгарії С. 283-284.