Лілія АЛЕЩЕНКО, магістрант

Анотація

Висвітлено особливості членування міфологічного світу в українських чарівних казках за двома моделями: послідовною та концентричних кіл. На основі текстів чарівних казок зроблено висновки, що послідовна модель простежується у локусах, які перебувають і у різних (верхній, земний та підземний світи тощо) площинах, і в одній. Часто такі локуси є ізоморфними і відрізняються лише кількісними чи якісними характеристиками (три поля). Складовими такої моделі також можуть бути межі міжлокусами (море, гора, тунель), які іноді через своє дієве та предметне наповнення стають повноцінними локусами. Модель концентричних кіл зазвичай простежується у локусах та предметах, що лежать в одній площині (всередині «свого» місця, іншого світу, лімінальної зони), і охоплює територіально менші ділянки, але детально конкретизує їх. Такі моделі завжди мають свій центральний об´єкт, який відіграє роль світового центру. Ці моделі реалізуються в мотивах подорожі героя різними світами (докладне зображення устрою, архітектури «того» світу), пошуку та визволення нареченої, пошуку сили чи смерті антагоніста тощо.

Summary

The article is devoted to the peculiarity splitting of the mythological world which is reflected in the Ukrainian magic fairy-tales after two models: successive and concentric circles. On the basis of texts of magic fairy-tales conclusions are done, that a successive model is traced in locuses, whch are in different (overhead, earthly and underground the worlds and others like that) planes, and in the same. Often such locuses are isomorphic and differ only quantitative or high-quality descriptions (three fields). By the constituents of such model also there can be limits between locuses (sea, mountain, tunnel), which sometimes through the effective and subject filling become valuable locuses. The model of concentric circles is usually traced in locuses and objects which lie in one plane (into the place, other world, liminal area), and engulfs less areas territorial, but in detail specifies them. Such models always have the central object whch acts part world center. These models will be realized in reasons of trip of hero by the different worlds (detailed image of the mode, architecture of the «that» world), search and liberation of fiancee, search of force or death of antagonist and others like that.

Коли ми говоритимемо про розташування різноманітних локусів у чарівній казці, то будемо виходити із їхнього взаємозв´язку, а саме звернемо особливу увагу на те, чи вони розташовані послідовно один за одним та, зазвичай, відмежовані досить чіткими значущими кордонами, чи то один локус знаходиться всередині іншого, утворюючи тим самим концентричні кола. Отже, зважаючи на це, можемо диференціювати моделі розташування локусів в українській чарівній казці на послідовну та модель концентричних кіл.

Послідовна модель В такому випадку локуси можуть лежати в одній чи різних площинах, але має вбачатися яскрава послідовність їх розташування. Наприклад, Іван, виконуючи завдання, змушений вирушити до лісу за деревами, до моря за водою та до пекла за грошовим боргом [3;111-112]; задля подолання ворогів героєві потрібно пройти крізь гору, залізні ворота, палац, і вже потім дістатися схованки недругів [3;123]. Або такий випадок: «І повела [баба] Володимира до то гори, крізь яку пройшов, махнула рукою і закричала: -Відчиняйся!- Гора розступилася, вчинився тунель. Тим тунелем хлопець повернувся в Шовкову державу» [3;124]. В іншій казці на дії героя накладається табу, коли той мусить переїхати через три поля: в першому випадкові не можна спати, потім - співати й озиратися. Тут ми яскраво бачимо три послідовних локуси - поля.

Потрапивши в тридесяте царство, герой зустрічає на своєму шляху спочатку хатинку з бабою, в якої «на голов один обруч збитий», потім другу хатинку, в мешканки якої вже два обручі, і третю хату, в якій баба на голові має цілих три обручі [3; 140]. Тут хатки знаходяться в чіткій послідовності одна за одною. В іншій казці герой мусить випасати чарівних кобилок, а вони тікають від нього кожного дня то в Чуй-ліс,то в ярок,то в колоду чи в море [3; 145-146].

Або маємо такий випадок: «Дивиться [герой] - чорт у печеру. Він за ним. Там вогонь - хлопець у вогонь, далі вода - хлопець у воду, там морок заступає дорогу - він через морок... Так добігає на той світ» [3;151]. Тут бачимо класичний випадок для ініціальних мотивів - потрапляння героя на той світ методом проходу через стихійні елементи. Іноді герою треба вдаритися «об землю, перекинутися на оленя та піти на захід сонця», потім стати зайцем та вирушити на захід, і, будучи орлом, - на південь [3;159]. Отже, в даному випадкові ми яскраво бачимо три сторони світу, які герой мусить відвідати послідовно одна за одною. В іншому разі задля виконання завдання необхідно йти «стежечкою вліво», де герой знайде «місце, де гадюк повно». Після цього йому відкривається інше місце, де звірини різноманітної багато, і в решті - хатинка на курячих ніжках, навколо якої огорожа, зроблена із паль [3;232]. На нашу думку, також цікавим є наступний випадок: герой вирушає морем, довго пливе, і прибуває до палацу. Виконавши там певні дії, він знову подорожує морем і опиняється у висхідній точці [3;251]. Цікавим є те, що море тут виступає не межею, а окремим повноцінним локусом, адже в дорозі відбуваються події, рівносильні тим, що й на суші. Отже, не зважаючи на те, що два із трьох вищезазначених локусів є одним і тим самим морем, герой все одно послідовно долає три незалежні ділянки шляху.

Також варто розглянути наступний випадок: «От вони взяли зробили смоляну бочку, положили ії [царицю] туди з синами, забили й пустили на море. Плавала вона по морю скільки там днів... Повилазили всі на берег - ну, що робити? Давай соб будувати горниці, і через море песинський, жабинський і сухинський зробили міст скляний аж в інше царство» [3;262]. Бачимо тут такі елементи простору: бочка-море- берег-міст-інше царство. Цей надзвичайно насичений уривок якнайкраще показує особливості послідовності розташування локусів у чарівній казці, адже в цьому послідовному розташуванні беруть участь і просто повноцінні локуси (інший світ), і класичні кордони між світами (міст, море), які в подібних випадках, завдяки розширенню подієвого спектру, перетворюються на подієво насичені самостійні локуси.

Модель концентричних кіл

. Коли ми говоримо про подібну модель, то маємо на увазі таке розташування локусів та значущих предметів в їх складі, при якому один знаходиться всередині іншого, і таке нагромадження утворює своєрідний ефект кіл на воді, де є один центр та послідовне розширення цих кіл від центру. Це поняття свого часу описав А.Байбурін, зазначаючи, що такий простір може бути описаний як «низка вкладених один в один ізоморфних та ізофункціональних локусів, що моделюють в остаточному підсумку центральний для всіх цих локусів об´єкт, який виконує в ритуально-міфологічній традиції роль світового центру» [2; 128]. До такої моделі звертається дослідниця Н.А.Лисюк, називаючи вищезазначені концентричні кола просторовими концентрами: «У рамках міфологічного світогляду.. .виділяється центр і периферія, а власне, формується концентрична модель світу, яка складається із серії окремих ізоморфних.ділянок, що ніби вкладаються одна в одну за принципом російської матрьошки. За таким принципом формується простір у замовляннях, загадках, колядках, ритуалах» [4; 146]. Далі нею зазначено, що подібні тексти будуються або на принципі відцентровості, увиразнюючи семантику розгортання світу із центру, або на принципі доцентровості (згортання світу до однієї точки). Цікавим є те, що і в чарівній казці такі локуси можуть бути розташовані як від найширшого до найвужчого (центру), так і навпаки, в залежності від пересування героя.

Класичний випадок в чарівній казці - ліс-хатка (іноді з огорожею)-предметне наповнення цієї хатки (стіл, піч, скриня) тощо. Наприклад, герой, потрапивши в тридесяте царство, «дивиться - палі. На кожній палі голова надіта, тільки на одній нема голови...Іде далі. Дивиться- хатка, а в тій хати/ стара бабка...» [3; 144]. Або: «У лісі була маленька хатка для сторожів. Зайшов хлопеиь у ту хатку, поклав книжку на столик і читає» [3;172]; герой, блукаючи десять днів, опиняється в лісі, ним бродить іще днів зо три, і нарешті натрапляє на хату, в якій було десять пустих кімнат, а в одинадцятій знаходились сліпі дід та баба. Далі він «пішов до кошари, а там високий пліт, і на кожному колі - людська голова» [3; 187]. В іншій казці батько із сином «увійшли у такий темний ліс, що тільки небо та земля. Увіходять у ліс, притомилися трохи, а там, над стежкою, стоїть обгорілий пеньок» [3;215]. Пізніше герой переходить через пеньок до іншого, підземного світу, а там вже натрапляє на хату, обтикану очеретом. Тому бачимо тут ліс та його значущий центр - пеньок - та підземний світ із хатиною-центром. В іншому тексті маємо: «Була собі в гаю хатка, а в тій хати/ жила жінка з сином. Поля у їх не було, бо кругом був гай густий, а хліб вони купували» [3;247]. Цей випадок цікавий тим, що хатка, хоч і знаходиться посеред лісу, не є класичною хатиною яги. Вона є відправною точкою, т. зв. «своїм місцем», навколо якого розташована лімінальна зона у вигляді гаю (лісу).

Надзвичайно цікавим є опис власне іншого царства з усім його устроєм та особливостями: «А в тому царстві царювів змій. Будинки видно великі, а двір кругом обставлений залізними палями, і на кожній палі усе понастромлювані різного війська голови, а коло самих воріт на дванадцяти палях нема голів» [3; 103] - маємо тут такі «концентричні кола»: огорожа-двір-будинки; «Орел узяв хлопия на плечі, виніс на гору. Через три дні гора відкрилася. Звідти показався золотий стіл із золотою шухлядою... висунув ту шухляду, а там - скринька...» [3; 155] (гора-стіл-шухляда- скринька); «... якась хатка на курячій ніжиі вертиться...він вліз та пішов у ту хатку. Дивиться він - нема нічого, тільки посеред хати лежить [щось], він його узяв та сховав у грубу» [3;181] (хата-дещо(предмет, що не називається)); «Іванко бачить, що палаи - із самого золота і срібла. А довкола зелена травичка, косииі розквітли» [3; 183] (травичка довкола - палац); «От так і зайшов уже аж у тридесяте иррство. Аж стоїть хатка на курячій ніжиі, очеретом підперта, а то б розвалилася...Він увійшов у ту хатку - аж на печі лежить Баба Яга-костяна нога, ноги на піч відкидала, голову на комин поклала» [3;201] (тридесяте царство-хатина- піч).

Отже, із вищезазначеного випливає, що коли мова йде про чужий героєві простір, т. зв. концентричні кола звужуються від найширшого й до міфологічного концентру, а не навпаки, а опис потойбічного світу, помешкання, двору та ін. мало чим відрізняється від земного: така ж зелена трава, наявність огорожі, інтер´єр хати чи палацу правдоподібний («очеретом підперта, а то б розвалилася»). Але бачимо тут водночас і класичні потойбічні елементи: огорожа зроблена з паль, на яких стирчать людські голови, хатинка на курячій ніжці, срібний і золотий палаци тощо.

Існує ще один випадок, коли активно вживається модель концентричних кіл: це мотив пошуку героєм вразливого місця антагоніста (сили, смерті тощо). Бачимо це в таких текстах: «Моя [змієва] сила в полі, там стоїть рота солдатів, всередині лежить камінь великий, під тим каменем скриня, в тій скрині заєць, в тім зайці качка, а в тій качці яйце, і там моя сила» [3; 113]; «..є скеля, а в скелі коза, а в козі моя душа. Та коза виходить раз на день, шовкової´ трави хапне тричі і назад входить у скалу... І вбив ії [козу]. А з кози заєць вискочив. Він вбив і зайця. А з зайця вийшла качка. Убив він і качку, а з неї´ випало яйце. Царевич бере яйце в руки, аж тут змій летить. Царевич кинув яйце на землю, і воно розбилося. І змій одразу сконав» [3;243].

Також варто розглянути мотив пошуку викраденої чи полоненої нареченої в контексті моделі концентричних кіл. Наприклад, герой намагається спіймати чортів, які втікли через «чорну прірву». Він стрибає всередину, бачить там печеру, в якій сидить дівка [3; 150]. Або ж наречена в образі жаби-помічниці «у синім мор, під білим каменем піну їсть» [3;181]. В іншому тексті герой «іде, іде крізь темні ліси. Бачить якийсь блиск. Підійшов, то блищить у камені... Іванко вдарив у каменя, а той розсипався на порох. І помітив, що в землю ведуть сходи. Зійшов униз - там двері. Хлопець їх розбив і здивувався: смнадцятилітня красна дівчина варила в печі їсти» [3;254].

Отже, бачимо, що в моделі концентричних кіл, на відміну від послідовної, локуси та їх предметне наповнення зазвичай лежать в одній площині. Така модель є відносно відкритою, бо казкар має змогу під час розповіді вільно продовжувати перелік локусів аж до найдрібніших.

Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що кожен концентр оцінюється за шкалою приналежності до людського, тобто свого, чи нелюдського, тобто чужого, світу. Міфологічний простір розгортається в напрямку від освоєного людиною світу до невідомого чужого світу, який лежить за межами знайомої їй території. І ці території, іншосвіти, тридесяті царства зазвичай підпорядковуються послідовній моделі членування міфологічного світу, а модель концентричних кіл об´єднує більш вузькі просторові відрізки, які майже завжди знаходяться в одній площині та репрезентують конкретний окремо взятий казковий світ - «своє» місце, ліс (гай), інше царство тощо.

Література:

1.Афанасьев А.. Поэтические воззрения славян на природу в 3 томах. М., 1994.

2Байбурин АК Восточнославянские гадания, связанные с выбором места для нового жилишд\\ Фольклор и этнография. Связи фольклора с древними представлениями и обрядами. Л., 1977. ЗДунаєвська Л. Ф. Скарб нашого дитинства\\ Золота книга казок: Укр.. нар. казки: Для ст.. шк.. віку\ Упоряд., передм. та приміт. Л. Ф. Дунаєвської; - К.: Веселка, 1990. 431с: іл..

4. Лисюк НА. Міфологічний хронотоп: Матеріали до курсів «Міфологія», «Міфологія слов»янська і світова». - К: Український фітосоціологчний центр, 2006. - 200с.

5. ПроппВЯ. Исторические корни волшебной сказки (2-е видання) - М., 1986.