Ольга Литвиненко
(Запоріжжя)

Для пояснення мовних явищ і процесів сучасна лінгвістика використовує різноманітні власні методи, а також методологію інших наук, що дозволяє проводити більш глибокий аналіз, який отримав назву «концептуальний». Термін «концепт» активізувався на перетині декількох наук: психолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвістичної філософії.

Ми всі, за словами філософа М. Томпсона, володіємо певним концептуальним каркасом, понятійною структурою, які змушують нас так чи інакше тлумачити наш досвід. Слова, що ми вживаємо для опису досвіду, є невід’ємною частиною цих побудов. Вони співвідносять новий досвід з тим, що ми вже знали раніше. Це своєрідний скоропис, який рятує нас від постійного вигадування чогось для опису побаченого [8, с.146].

Отже, за концептом завжди стоїть невербальний досвід людини і соціуму, зрештою всього людства. Концепт багатоаспектний, він може бути представлений різними словами, які складають його семантичне поле.

Досліджуючи взаємодію концепту й поняття, В.І. Кононенко [3, с.26], зазначає, що поняття належить до інтелектуальної, розумової діяльності людини, для якої характерне узагальнене й опосередковане відбиття дійсності за допомогою аналізу, синтезу та узагальнення умов і вимог завдань та способів їх вирішення. Концепт, окрім того, включає емоції, відчуття, образи, символи і може утворюватися, минаючи розумові логічні операції. Поняття може бути визначено як концепт, оброблений наукою. Таким чином, поняття належить до наукової картини світу, а концепт є основною одиницею наївної картини світу. Якщо в поняття внесені ознаки предметів і явищ, що носять універсальний характер, то зміст концепту зумовлений лінгвокультурними особливостями самого предмета чи явища.

Концептосфера національної мовної свідомості, за словами Ж.П. Соколовської [6, с.87], формується такими категоріями пізнання: буття, простір, час, рух, якість, кількість. Вони визначаються як «мерехтливі орієнтири» смислового каркасу, на якому базується глобальна сферична мережа різнотипних семантичних відношень. За параметри беруться категорії пізнання та їх реалізації у сфері буття. Пояснити національні концепти, на думку А. Вежбицької [1, с.329], можна через «нетехнічні терміни». Наприклад, субстантиви (я, ти, він), детермінатори і квантифікатори (цей, той, один, багато), ментальні предикати (думати, говорити) тощо.

Об’єктом дослідження є концепт кількості, а саме неозначено великої кількості, яка на мовному рівні найзагальніше представлена лексемою «багато». У визначенні неозначеної кількості носії мови використовують специфічні назви виміру, встановлення яких забезпечить краще розуміння своєрідності кожної мови, осягнення особливостей національної ментальності. Виділення національно-культурних концептів, їх тлумачення є особливо актуальним у час становлення та розвитку незалежності українського народу.

У сучасній українській мові концепт «неозначено великої кількості» представлений низкою лексем та словосполучень, які розкривають поняття великої кількості у всій його різноманітності. Предмети, що підлягали лічбі, розглядалися як однорідні; «однорідність закладена вже у тому, що їх можна рахувати як елементи певної множини»[7, с.6].Ми і сьогодні рахуємо сльози «морями», гроші «купами», людей «силою», що дозволяє більш образно і влучно передати наше враження від певного предмета чи явища дійсності.

Ця багатогранність концепту пов’язана із специфікою мислення, історичною пам’яттю, національним менталітетом.

При визначенні поняття «багато» першим постає питання про окреслення його меж. Для розуміння значення слова, на думку Т.Ю. Загрязкіної [2, с.108], потрібно вивчити слова не окремо заради них самих. Кожне слово, кожен концепт постає через взаємозв’язок з дотичним до нього поняттям. Значення концепту «багато» розкривається у взаємозв’язку із концептом «мало». Відношення слова «багато» до числового рядку у більшості випадків залежить від ситуації.

На позначення неозначено великої кількості українці часто використовують загальні назви водних об’єктів: море, океан, повінь, потік, ріка, ручай. За основу береться сема «велике скупчення рідини», тому такі лексеми переважно вживаються на позначення великої кількості рідини чи того, що асоціюється з потоком, суцільною масою. У поданих словах простежується втрата цієї специфічної семи й набуття більш загального значення

- множинності. Це стає можливим внаслідок розвитку абстрактного мислення, завдяки чому людина почала зіставляти, порівнювати предмети, визначати відповідність однієї кількості іншій. Розглянемо ці назви неозначеної множини детальніше.

Море. Первісним є значення «частина океану - великий водний простір з гірко- солоною водою, який більш-менш оточений суходолом» [5, т.ГУ, с.802]. Слово набуває переносного значення «велика частина чогось» [5, т.ГУ, с.802], яке реалізується у таких ситуаціях:

1. Велика кількість рідини. У сполученні із словами кров, сльози набуває культурного забарвлення. Можемо говорити про наближення за семантикою та стилістичною роллю таких сполук до потенційних фразеологізмів. Закріплення процесу лексикалізації можливе на підставі максимальної подібності створюваного образу до реального. Свою роль відіграє також «контекст культури» (за визначенням М.П. Кочергана [4, с.12]), коли для правильного розуміння та пояснення певної семи необхідно знати символічне використання того чи іншого слова у конкретному колективі мовців. Порівняймо: Бо кров тече потоками, криваві сльози стікають морями, і ніхто не дає спину, ані стриму, ані очищення (М. Матіос).

2. Відчуття, що мають інтенсивний вияв, справляють враження переповнення, надмірності: Ти на папері почуттів моря Переливаєш в строфи невеселі (В.Симоненко).

3. Кількість предметів, що займають велику площу: Білі троянди... вони були всюди. Море білих троянд! (Г. Тарасюк).

4. Велике скупчення людей. Виникає асоціація із рухливою великою масою, часто некерованою. Слово море набуває такого значення, вживаючись:

- з іменниками люди, люд: Дивуєшся сама з себе, роззираєшся: а людей! Море! І всі щасливі! (Г.Тарасюк).

- з означенням людське: Допіру втихомирене клаксонами та охороною людське море знову завирувало, зарокотало й ринулося розбурханою лавиною у фойє... (Г.Тарасюк).

- у поєднанні з іншими назвами неозначеної кількості, один з яких має означення людський: Тож іще з вечора в суботу до Безводного з усіх усюд потекли людські ручаї, які під ранок, перетворюючись на бурхливі ріки, зливалися на майдані перед Будинком культури в рокітливе, розхвильоване море (Г. Тарасюк).

- з означенням, мотиватори яких включають вказівку на велику кількість голів, облич. Це пов’язано із традицією рахувати на «голови» (синекдоха): І все це тисячоголове море - ті, яких торкнулося, видно теж ( Г. Тарасюк). Тепер внизу, перед очима Столярова, було море облич... (Ю. Смолич).

Слово море у значенні великої кількості вживається з дієсловами на позначення фізичних властивостей води ( текти, лити, стікати, розливати), що вказує на спільну сему - «велика, рухлива кількість, що перебуває в певних межах».

Океан. Словники не фіксують уживання слова на позначення великої кількості чого- або кого-небудь. У розмовному та художньому мовленні при сполученні з іменниками на позначення об’ємних предметів, почуттів, абстрактних понять (радість, справи, турботи) слово океан набуває значення «необмеженої, безкрайньої чисельності». На відміну від інших іменників, що називають водні об’єкти, слово океан використовується меншою мірою на позначення великої кількості рідини. Поширенішим є порівняння океану з територією, полем пшениці, жита тощо. Порівняння сформувалося на основі зовнішньої схожості - «велика, рухлива територія».

Повінь. 1. Розлиття річки при весняному розставанні снігу, льоду або від тривалих дощів чи великих злив.

2. перен. Велика кількість, надмір, чого-небудь [5, т.´УІ, с.673].

Сема «некерована велика кількість рідини» переноситься на позначення некерованого зібрання людей, підкреслюється стихійність, скупчення, можлива агресивність таких зібрань. Сполучення з дієсловами накотитися, заповнювати, переповнювати, набігти посилює це значення.

Лишень встигли звернути в долину череду, діда з возом, і самі збігти, як накотилася розбурхана, розлючена повінь, підхопила Тетяну з півнем і понесла навстріч волинці. Ніхто з повстанців не здивувався, побачивши на чолі бунту моїх козир-бабу Тетяну... (Г. Тарасюк). У переносному вживанні слово повінь поєднується з означення людський: Марсалія стояла і дивилася... як «вогнище культури» заповнює каламутна людська повінь ( Г. Тарасюк).

Потік. Семема потік має семантику «великої, стрімкої, рухливої, послідовної кількості, що виходить зі спільного джерела». Позначувана кількість характеризується стрімкістю, інтенсивністю і певною спрямованістю, вона може бути зупинена докладанням зусиль. Слово потік поєднується з іменниками на позначення рідини (сльози), конкретних чи абстрактних понять ( справа, брехня). Бо не змок ще убивчий порох Од потоків дитячих сліз... (В. Симоненко). Я праці не боюся, підожди, Але боюся, що в справ людських потоці Мої безслідно згубляться труди (В. Симоненко).

Слово позначає також велику кількість людей як певну рухливу єдність, що поєднується в процесі пересування: Людський потік снував туди-сюди, і невідомо скільки довелося б лежати декану філологічного факультету, якби не бабуся із сусіднього будинку (О. Компанієць).

Ріка. 1. Водний потік, що живиться із джерела або стоком атмосферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верховіття до гирла [5, т.´УІІ, с.574].

Із первісного значення розвиваються інші на основі архісеми - «невідворотній, послідовний, спрямований рух», що реалізується за допомогою дієслів на позначення руху (текти, лити, ). «2. чого, перен. Велика кількість чого-небудь такого, що тече, сиплеться і т. ін» [5, т.´УІІІ, с. 574]. Найчастіше слово ріка сполучається з іменниками кров та сльози. Це закріплений у фольклорі гіперболічний образ, що символізує масштабність народного страждання, його горе. Слово ріка в реченні може виступати в ролі неузгодженого означення, прикладки, у складі порівняльного звороту: . до щастя дорога веде через річку - та річка із крові та трішки зі сліз, але ти не бійся (В. Симоненко). Широкії ріки-сльози Тебе полили. Їх славою лукавою Люде понесли (Т. Шевченко). Ллються сльози, як ріка, Бачте радість в них така! (В.Симоненко).

Слово ріка функціонує також із значенням «2.// кого, чого, яка. Безперервний великий потік, маса кого-, чого-небудь, що рухається» [5, т.´УІІІ, с.574]. У такому вжитку слово найчастіше позначає спільність людей, що прямує в заданому напрямі, відповідно сполучається із іменниками люд, народ, прикметником людський; з дієсловами руху та дії ( текти, нести). Се вулицями стугонить Ріка народу (І.Франко). Людська ріка несе тебе з Хрещатика в метро, ти разом з нею тікаєш по ескалатору під землю, де за бетонними стінами, мабуть, теж течуть ріки, але справжні (Г.Тарасюк). А Хрещатиком, запрудженими автобусами, машинами, зеленими наметами, все текли і текли на майдан бурхливі людські ріки (Г. Тарасюк).

У значенні прислівника способу дії іменник ріка має значення «3. у знач. присл. рікою, ріками. У великій кількості» [5, т.УІІІ, с.574]. Кров ріками текла, крик стояв - до Гадесу (Одеси) було чути (Г. Тарасюк). І воякам шматували Пишний одяг і тіла - Впало ранених чимало, Кров з них ріками текла (В. Симоненко).

Ручай. Факт уживання в кількісному значенні в СУМ незафіксований. У розмовному мовленні та в художній літературі воно має додаткове переносне значення: «сукупність, що характеризується повільним протіканням», яке сполучається з іменниками на позначення рідини (піт), абстрактними іменниками на позначення процесу мислення та мовлення (слово, думки, ідеї, мова). У переносному вживанні функціонує переважно в множині. Піт котився... рясними ручаями (О. Гончар); ... знову потечуть до «Засвіту» ручаями мудрі ідеї, протести, пророчі маніфести, доленосні ухвали, звернення до влади й відозви до народу... (Г. Тарасюк).

Отже, назви водних об’єктів можуть у переносному вживанні виступати засобами вираження поняття неозначено великої кількості предметів, явищ, чуттів. Вербалізована в такий спосіб кількість постає рухливою, змінною, часто некерованою. У більшості випадків зберігається первісна архісема - «велика кількість рідини», тому поєднуються здебільшого з назвами рідини у різних виявах. Найбільш національно забарвленими є такі вислови: море сліз, ріки крові, потоки сліз.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вежбицкая А. Толкование эмоциональных концептов / А. Вежбицкая // Язык. Культура. Познание. - М., 1997. - С. 326 - 370.

2. Загрязкина Т.Ю. Pere, Patrimaine, Patrie - изменения концептов versus история слов / Т.Ю.Загрязкина // Вестник Московского государственного университета. - Сер. 19. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2003. - № 3. - С. 108 - 117.

3. Кононенко В. І. Концепти українського дискурсу / Кононенко В. І. - К.; Івано-Франківськ, 2004. - С. 25 - 26.

4. Кочерган М. П. Слово і контекст (лексична сполучуваність і значення слова) / Кочерган М.П . - Львів: Вища школа, 1980. - 184 с.

5. Словник української мови: в 11 т./ [ гол. Ред. І. К. Білодід]. - К., 1970 - 1980.

6. Соколовська Ж.П. Картина світу та ієрархія сем / Ж. П. Соколовська // Мовознавство. - 2002. - № 6. - С. 87- 91.

7. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики/ Степанов Ю. С. - 4-е изд., стереотип. - М.: Едиториал УРСС, 2003. - 312 с.

8. Томпсон М. Философия науки / Томпсон М. ; пер. с англ. А. Гарькавого — М.: ФАИР-ПРЕСС, 2003. - 304 с.