Тетяна Лелека
(Кіровоград)

Зміна життєвих пріоритетів, на які впливають політичні та економічні чинники, а також основні напрямки розвитку держави на сучасному етапі знаходять своє відображення у мові. Особливо ця тенденція проявляється в ЗМІ, де відображається ставлення суспільства до соціально-економічних і політичних перетворень у повному обсязі. Глобалізаійні процеси охопили всі сфери життєдіяльності людини і стали новою реалією на межі століть. У першу чергу, це стосується держав, які мали власні моделі розвитку і були повністю відокремлені від європейської спільноти. Значні перетворення у політичному, економічному, культурному житті країни призводять до змін у мовній політиці, що веде до поповнення лексичної системи мови новими одиницями, які запозичуються разом із новими явищами та поняттями.

Українська і російська мови дуже тісно пов’язані між собою, в першу чергу, за походженням, а також вони мають схожі процеси оновлення лексичного матеріалу. Вивченню проблем іншомовних запозичень присвятили чимало праць вітчизняні та іноземні дослідники (І.В. Кононенко, Т.І. Панько, О.П. Семотюк, О. Сліпушко, Л.П. Кислюк, О.А. Стишов, М.І. Голянич, Д.Х. Баранник, Е.Ф. Володарська,

А.К. Казкенова, Л.П. Крисін, О.Б. Шахрай, А.І. Дьяков та інші).

Мета статті - дати загальну характеристику найрізноманітніших англіцизмів суспільно-політичної сфери, які використані в мові українських та російських засобів масової інформації протягом останнього року, а також дослідити їх використання з точки зору структурно-семантичних особливостей в обох мовах.

В сучасній українській і російській мовах іншомовні слова поступово набувають повноправного статусу власне українських і російських одиниць. Але дві близькоспоріднені мови, які до недавнього часу мали схожі процеси асиміляції іншомовних елементів, з часом все більше і набувають відмінностей стосовно формально- семантичного та стилістичного вираження запозичених елементів з англійської мови. Після розпаду Радянського Союзу дві сусідні держави шукали оптимальних шляхів подальшого розвитку. Звичайно, звернення до західних суспільно-політичних та економічних моделей не могло не відобразитись у супільно-політичній лексиці обох мов. Відбувалися процеси накопичення лексичного матеріалу, що значно розширило можливості російської та української мов. Перш за все, всі ці процеси відобразились в мові ЗМІ, яка першою відреагувала на зміни в суспільстві.

Мову газет та журналів заполонили такі англійські запозичення, як спонсор, менеджер, спікер, брокер, імпічмент, дилер, бізнес, бізнесмен та інші. Але поступово в різних мовах намітились різні тенденції щодо використання іншомовної лексики. В українській мові вона посіла рівноправне місце разом з автохтонними назвами і в деяких випадках їх замінювала, шо пояснюється проявом моди, престижу іншомовних елементів, а також ознакою подальшої євроінтеграції. Наприклад, слово підприємець замінюється англійським бізнесмен (приїхав відомий бізнесмен [Голос України, 2003, №45], вийшла заміж за бізнесмена [Дзеркало тижня, 2004, №15]), все частіше вживається слово брифінг замість українського зустріч (проводився брифінг [Урядовий кур’єр, 2002, №46], на брифінгу були присутні [Голос України, 2002, №67], замість універмаг використовується супермаркет (відкрився новий супермаркет [Дзеркало тижня, 2003, №12], все можна купити в супермаркеті [Дзеркало тижня, 2004, №21] тощо.

У російськомовній пресі простежується тенденція щодо вживання іншомовної лексики лише у разі необхідності, коли вона позначає ті реалії, які не можна позначити власними словами, або англійські запозичення мають додаткову стилістичну властивість. Наприклад, землю забрали те, которые катаются на джипах [КП, 2003, №14], все называют себя бизнесменами [МН, 2004, №23], это был саммит на троих [КП, 2004, №21], корпорация будет решать все земельные вопросы [Мировая экономика, 2004, №6], бывший менеджер компании [МН, 2003, №22], президент холдинга [МН, 2004, №6] та ін. У мові російських ЗМІ останнім часом навіть оцінка вартості надається в рублях, тоді як українські ЗМІ надають перевагу іноземній валюті ...возьмемрубли вместо долларов [МН, 2004, №20], ... витрачаються мільйони доларів [ГУ, 2003, №187], ... похмелилися на 2,5 мільйони доларів [Дзеркало тижня, 2004, №62].

Російська і українська мови розширили свої межі застосування. Як мови державні, вони обслуговують усі сфери життя і діяльності народів - в галузях економічній, політичній, культурній, соціальній та ін.

Із розширенням функцінальних можливостей відбулись (і продовжують відбуватись) позитивні процеси в структурній системі сучасної російської і української мов. Передусім треба визначити конструктивні явища, пов’язані з нагромадженням елементів нової якості в підсистемах мови. Це, зокрема, активне поповнення мов новими словами та новими значеннями відомих раніше слів. Наприклад, російські та українські газети пишуть: стало причиной образований нового концерна [МН, 2005, №37], де раніше слово означало „монополію в капіталістичних країнах”, а зараз має значення „одна из основных форм монополий: объединение многих промышленных, финансовых и торговых предприятий, формально сохраняющих самостоятельность, но фактически подчиненных финансовому контролю и руководству какой-нибудь одной, господствующей в объединении групп” [3, с.395], що належить до сучасної російської та української реальності; або промышленное лобби в парламенте [Мировая экономика, 2005, №5], де запозичене слово не позначає зарубіжну реальність, а називає „представителей экономически сильных структур, оказывающих влияние на государственную политику” [3, с.442], як наголосив спікер парламенту [Урядовий кур’єр, 2005, №31]; як зазначив спікер [ГУ, 2005, №46], коли в українській мові з’являється нове значення „неофіційна назва голови Верховної Ради в Україні”, окрім раніше існуючих „у Великобританії - голова палати громад”; „у деяких країнах голова парламенту або однієї з його палат (в Індії, Японії та ін)”; „промовець, директор, ведучий (програм)”; проводили демпінгові операції [ГУ, 2005, №24], де „продаж товарів на ринках інших країн за цінами, нижчими від витрат виробника” не є ознакою капіталістичних країн. Так, слово спонсор до перебудови вживався дуже рідко, воно могло кваліфікуватись як спеціально вживане - зараз належить до розмовно-побутового стилю. Аналогічно можна охарактеризувати слова маркетинг (організація збуту товарів на зовнішньому ринку), менеджер (професійний керуючий - директор підприємства, керівник окремого підрозділу). Словники іншомовних слів характеоризували слова менеджер, менеджеризм, менеджмент із посиланням виключно на капіталістичне суспільство. Сьогодні поняття, позначувані ними, - наша дійсність (створено Міжнародний інститут менеджменту [ГУ, 2005, №2]).

Звичайно, в російській і укранській мовах стали актуальними запозичені слова, які вже давно були відомі спеціалістам певної наукової сфери і їх значення не змінилось з роками: більшість інвесторів погодились взяти участь [Урядовий кур’єр, 2003, №25] сделали свои инвестиции [МН, 2007, №12]; слово зберегло значення і не отримало додаткових відтінків, а саме „вкладник, особа , яка вкладає капітал” [5, с.301].

Близькими до актуалізованої лексики є денотативно-конотативно переорієнтовані одиниці. Маємо на увазі таку зміну вживання слів, коли лексеми, що раніше означали зарубіжну дійсність, починають використовуватися для номінаціїї українського життя початку ХХІ ст. Назване явище тісно пов’язане зі зміною ідеологічних конотацій, оскільки у процесі перенесення західних реалій і понять на сучасний український Грунт одночасно змінювалась оцінність багатох із них [6, с.10]. Так, слово бізнес, яке в лексиконах радянської доби мало дефініцію „комерційна біржова або підприємницька діяльність як джерело наживи в капіталістичному світі” і стосувалось лише зарубіжної дійсності, до того ж із прихованою негативною конотацією, нині називає наявну і в Україні „комерційну біржову або підприємницьку діяльність, яка дає прибуток”. У новітні часи переорієнтована лексика значно розширила свої функції і охопила такі сфери, як економіку (акциз, банкір, біржа, менеджер), політику і ідеологію (електорат, імпічмент, інаугурація/інавгурація, лобі, страйк), науку, освіту й виховання (бакалавр, коледж), адміністративне управління, керівництво (президент, спікер).

У мові російський і українських ЗМІ з’являються словосполучення, які у сфері юридично-правової та суспільно-політичної лексики є фразеологічними словосполученнями (легітимний плюралізм, інвестиційний клімат, офсетний механізм, малий бізнес та ін): „вже забули про легітимний плюралізм” [Дзеркало тижня, 2007, №6], „были приняты попытки по улучшению инвестиционного климата” [МН, 2007, №21], „нарешті запрацював офсетний механізм”[УК, 2007, №12], „кращі умови для розвитку малого бізнесу” [Дзеркало тижня, 2007, №4]; і навіть цілі вирази, наприклад, „назвался провайдером, борись с пиратством [Зеркало недели, 2007, №25].

У сучасній російській і українській мовах посилюється явище інтернаціоналізації словотвору (наприклад, продуктивне використання юкстапозитної моделі: укр. авто- шоу,рос. авто-шоу; укр. експрес-анкета, рос. экспресс-анкета; укр. прес-контроль, рос. пресс-контроль; укр. прес-секретар, рос. пресс-секретарь; укр. хіт-парад, рос. хитпарад; укр. віце-спікер, рос. вице-спикер; укр. крос-субсидіювання, рос. кросссубсидирование; укр. прес-служба, рос. пресс-служба та інші.).

На початку ХХІ ст. в російській і українській мові не було істотних відмінностей графічно-фонетичного оформлення іншомовних слів. Російська мова продовжувала відігравати головну роль у цьому процесі. Хоча, звичайно, існували деякі риси прояву української літературної норми, наприклад, відсутність подвоєння приголосних у запозичених словах на відміну від російської: укр. прес-секретар - рос. пресс-секретарь, укр. саміт - рос. саммит та інші.

На сьогодні відбулося своєрідне „збільшення” ролі української мови в комунікативному просторі, розширення її функцій, збагачення структурних засобів. Але цей процес, на жаль, супроводять і небажані явища: лібералізація норми, зниження рівня культури мови в окремих сферах комунікації. Інакше кажучи, за збільшенням кількості не встигає якість. Можливо, через деякий час пріоритетними стануть зусилля, спрямовані на нормативну стабілізацію мови. Але все ж було природнішим, коли б збільшення кількості супроводилось одночасним зміцненням нормативності мови або, принаймні, збереженням того нормативного рівня, якого вона вже досягла за попередній період розвитку. Насамперед викликає стурбованість процес тотального вживання іншомовних слів, коли існують власні назви для передачі відповідних понять (брифінг - зустріч, дивіденд - прибуток, зиск; презентація - показ, ознайомлення; шоп - магазин; ноу-хау - знаю як та ін.). [1, с.43].

Стосовно теперішнього стану розвитку української мови, то на сучасному етапі розвитку простежується тенденція щодо створення власної лексичної системи. У мові ЗМІ простежується відновлення функціонування давніх запозичень з англійської, що нерідко зумовлене модою й естетичними смаками та уподобаннями, впливом мовної практики української діаспори, намаганням уникнути російських слів і форм або запозичень за посередництвом цієї мови: гелікоптер (вертоліт - рос. вертолет) англ. helicopter, мапа - карта, англ. map, субмарина - підводний човен - рос. подводная лодка, англ. submarine: виявлено гелікоптер [УК, 2008, №8], який позначається на мапі [ДТ, 2007, №24], віддати всі українські субмарини [ДТ, 2008, №16].

Запозичена лексика в українській мові починає формально відрізнятись від російських відповідників. Український правопис в іншомовних загальних назвах перед так званими йотованими після губних пропонує писати апостроф: б’юджет, м’юзікл. Ця норма, якщо вона буде прийнята, може орієнтувати мовців на надто роздільну вимову голосного та попереднього губного приголосного (бйуджет, мйюзікл), що приховує в собі небезпеку певною мірою примітизувати вимову іншомовних слів.

Як вважають мовознавці, немає потреби відміняти давно усталену і звичну для абсолютної більшості українців передачу через ау іншомовного дифтонга аu в ряді слів: аудит (пропонується авдит), аукціон (авкціон). Тим більше, що традиція передавати іншомовне аи через ау в українській мові існує, і це констатується як нормативний факт: джоуль, клоун, ноу-хау. Новотворення вже з’явились у мові українських ЗМІ: інавгурація президента викликала суперечки [ДТ, 2007, №45], на авкціоні були присутні [УК, 2008, №24].

Донедавна запозичення з інших мов світу в українську здійснювалися переважно опосередковано через російську мову. Показником запозичень із західних мов через таке посередництво є їх звукове і графічне оформлення. Так, оскільки в російській мові немає прямого відповідника звукові [h], властивого ряду західноєвропейських мов, зокрема англійській і німецікій, з яких перша є основним джерелом сучасних запозичень, у ній цей звук передається через [х] (рос. хит - англ. hit; рос. хоспис - англ. hospice). Українська мова такий відповідник має. Але всупереч її природним рисам навіть транслітерація іншомовних імен та прізвищ здійснюється у більшості українських ЗМІ за російськими зразками, не кажучи вже про звичайні слова-запозичення типу hot-dog, hat-trick та ін., які передаються за законами російської фонетики і графіки - хот-дог, хет-трік тощо. Тепер поряд з цією моделлю відкривається можливість безпосередніх запозичень, що, безумовно, впливає й на вибір графічної форми відповідних запозичень (гіт замість хіт, госпіс - хоспіс, гінді - хінді та інші ).

При адаптації на фонетичному рівні іншомовних запозичень слід враховувати два моменти: 1) невідповідність фонемного складу двох мов, необхідність пошуків заміни фонеми, що не існує в мові, на яку здійснюється переклад іншою або іншими фонемами;

1) невідповідність можливостей синтагматики фонем різних мов, що також призводить до пошуку заміни певного сполучення фонем іншим можливим.

Що стосується семантичної асиміляції іншомовних слів в російській та українській мовах, то в обох відбуваються процеси детермінологізації запозиченої лексики, яка виявляється в тому, що переосмислення зазнають як цілі терміносистеми, так і окремі терміни різних терміносистем, межі лексичної сполучуваності яких значно розширилися. Передусім високою інтенсивністю переосмислення відзначається спортивна лексика і термінологія. Так, окрім відомих широкому загалові й зафіксованих в українських та російських лексиконах власне термінологічних значень, у мові ЗМІ функціонують слова з новою семантикою. Наприклад, тайм-аут „перерва в спортивній грі на вимогу команди, передбачена правилами гри” широко вживається в мові ЗМІ у значенні „перерва, відпустка, тимчасове припинення діяльності (депутати взяли тайм-аут на один місяць [ДТ, 2007, №21], тайм-аут переговоров длился [МН, 2007, №14]). Через активне функціонування в мові ЗМІ поступово загальновідомими й загальновживаними стали також наві значення слів: раунд - про етап, період, цикл (черговий раунд виборів [ГУ, 2007, №27], внеочероднойраунд переговоров [МН, 2007, №13]), пресинг - про тиск, вплив на кого-небудь (відбувся пресинг на депутатів [ДТ, 2008, №2]), нельзя допустить такой прессинг на руководство [МН, 2007, №12].

Оскільки значення слова - категорія не застигла, а жива, динамічна, семантичні зміщення у структурі слова дають змогу закріпити найменші відхилення нормативного функціонування його асоціативної палітри. Це спричиняє функціональну переорієнтацію слова [2, с.55].

Але в українській і російській мовах простежується різне використання іншомовних елементів з точки зору їх стилістичних функцій на сучасному етапі розвитку, які дещо змінились з того часу, як запозичена лексика почала стрімко вливатися у лексичний склад двох мов. Щодо російської, то іншомовні елементи продовжують допомагати стилістично ремаркувати слова, які стосуються західних економічних і політичних реалій, а також негативних сторін політичного життя країни. Наприклад, бизнес любой ценой [МН, 2007, №4], сценарий-ремейк коррупционного скандала [МН, 2008, №2], политическая артподготовка [МЭ, 2007, №5].

У сучасному українському суспільстві відбулися зміни щодо ставлення до політичних та економічних перетворень в державі, що є причиною політичної нестабільності у країні. Наприклад, насьогодні в мові ЗМІ простежується тенденція негативного ставлення до політичного життя, тому з’являються новотвори, які характеризують політичну ситуацію у певному ракурсі (політPRмен продовжується [ДТ, 2008, №4], політичне шоу триває [ГУ, 2008, №7]), де англійські запозичення підкреслюють негативне ставлення до тих явищ, які відбуваються на політичній арені.

Усе частіше іншомовні елементи набувають додаткових стилістичних ознак, за допомогою яких окреслюється ставлення суспільства до політичних та економічних перетворень у державі. Англійські запозичення поступово отримують ознаки негативного забарвлення. Так, у мові українських та російських ЗМІ з’являються такі оцінки суспільно-політичного життя країни: Гуд-Бай политика лесоповала и воровства [ЗН, 2008, №10], неплохо прикормленные бізнесменами [ЗН, 2008, №10], попробовать вкус натовского пирога [АиФ, 2008, №12], тендерний рецидив [ДТ, 2008, №12], босс поделился своими соображениями с однопартийцами [ЗН, 2008, №14], парламентско- президентская-бардачная страна [ЗН, 2008, №16], інфлуенца в політиці [УК, 2008, №17], кривавий бізнес [УК, 2008, №12], країна ріелтерів і банкірів [ДТ, 2008, №14], держава допомагає рейдерам [ДТ, 2008. №5], в ’язні тедерного бізнесу [ДТ, 2008, №7].

На сучасному етапі розвитку українська мова намагається створити власні норми та правила щодо формального та семантичного оформлення іншомовних слів, що відображається у графемно-фонетичних та функціональних відмінностях англіцизмів в українській мові порівняно з російською. Але вони обидві викоритовують досить значну кількість іншомовних елементів, які є відображенням екстралінгвістичних чинників, проявом зміни політичного, економічного та соціального розвитку держав. Використання англіцизмів та їх асиміляція в мові-реципієнті набувають все більшого масштабу, хоча в кожній мові вони виконують ті функції, які диктуються суспільно-політичними факторами конкретної держави.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть //Мовознавство. - 2001. - №3. - С. 40-47.

2. Голянич М.І. відображення процесу перебудови в мові// Дивослово. - 2001. - №4. - С.54-58

3. Крысин Л.П. Толковый словарь иноязычных слов. - М.: Изд-во Эксмо, 2007. - 944 с.

4. Панько Т.І. Спільна основа політекономічної термінології російської, української та білоруської мов // Мовознавство. - 1982. - №5. - С. 9-27.

5. Сучасний словник іншомовних слів /Під ред. Г.П. Півторак. - К.: Довіра, 2006. - 789 с.

6. Стишов О.А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст. // Мовознавство. - 1999. - №1. - С.7-15.