Ірина Онищенко
(Кривий Ріг)

Ступінь розвитку мови та зміни ціннісного сприйняття світу мовцями найповніше відображено в публіцистиці та масовій інформації, які здатні забезпечити різноманітні потреби сучасного суспільства у створенні, збереженні й передачі інформації. Оцінна спрямованість публіцистичних та інформаційних матеріалів вимагає широкого використання всіх стильових можливостей мови. Публіцистичний та інформаційний тексти мають власні принципи відбору й використання мовних засобів, зокрема тих, що покликані виконувати оцінну функцію.

Проведений аналіз засвідчив, що в досліджуваних різновидах мовлення використовується широкий спектр лексичних засобів вираження оцінки, серед яких чільне місце посідає стилістично знижена лексика. Оцінну функцію в публіцистичних та інформаційних текстах виконують такі стилістично марковані одиниці: розмовні слова, просторіччя, жаргонізми, лайливі слова. Інтенсивне використання стилістично забарвлених одиниць в аналізованих текстах відображає мовні уподобання суспільства, яке прагне в цих лексемах віднайти засоби адекватної номінації явищ. Актуальність теми дослідження зумовлена, з одного боку, активізацією в останнє десятиліття уживання стилістично зниженої лексики в мові українських газет, журналів, телепередач, з іншого, недостатньою вивченістю функціонування стилістично знижених лексем сучасної української мови.

Питання функціонування елементів зниженої лексики були предметом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних мовознавців, зокрема, Л.Гуслистої, Б.Коваленко, Коваль, Г.Колесник, В.Костомарова, Г.Мінчак, С.Равлюк, Л.Ставицької, О.Тараненка, Чабаненка та ін. Незважаючи на пильну увагу вчених до стилістично забарвлених одиниць, проблема порівняльного аналізу лексичних засобів вираження оцінності в текстах ЗМІ остаточно не вивчена.

За роки перебудови, метою яких були демократизація суспільства, скасування цензури, зняття суворих стильових норм, розпочалася лібералізація мови ЗМІ, посилилися надходження зниженої лексики в мову преси. Такі зміни, на думку О.Тараненка, були викликані прагненням значної частини як суспільства, так і ЗМІ, до більшої простоти свого мовлення [7, c.35]. Як зауважує В.Костомаров, „Характеризуючи сьогоденний стилістичний смак, слід зазначити, що не просто насичення мови сумнівними словами і зворотами малюється його сутністю, але й загальна свобода, не просто зняття заборони, але принциповий допуск будь-яких у даному випадку відповідних засобів виразу у мові газет. Іншими словами, смак характеризується ставкою на змішання, суміщення, зчленовування будь-яких одиниць мови, на неоднорідність мовної форми спілкування, на гетерогенність кожного окремого тексту” [4, с.5].

Мета статті - здійснити порівняльну характеристику функціонування стилістично знижених лексем у публіцистичних та інформаційних текстах. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань: 1)проаналізувати стилістично забарвлені лексеми, що функціонують в мові публіцистики й масової інформації в останнє десятиліття; 2) з’ясувати особливостей функціонування стилістично зниженої лексики в публіцистичних та інформаційних текстах; 3) простежити й зіставити комунікативну зумовленість створюваного виражально-оцінного ефекту в основних різновидах публіцистичного та інформаційного стилів.

Джерельною базою дослідження послужили інформаційні матеріали українських газет і телепередач („Епіцентр”, „Проте”, „Саме той”, „Україна молода”, „Факти. Підсумки дня”, „Червоний гірник” та ін.) та публіцистичні тексти українських журналів і газет („Березіль”, „Київ”, „Літературне Придніпров’я”, „Літературна Україна”, „Нація і держава”, “Українське слово” та ін.) за останні десять років.

Частотність функціонування оцінних засобів у тому чи іншому стилі тісно пов’язана з їхніми мовностилістичними і комунікативно-прагматичними особливостями. Публіцистичне мовлення - це мовлення переконувального призначення, де на передній план виступають оцінні моменти; інформаційне мовлення - це мовлення повідомного призначення, завдання якого - інформувати про актуальні події сьогодення. Публіцистичні тексти призначені впливати на свідомість читача, переконувати його, виявляти авторське ставлення до подій і явищ навколишньої дійсності, що зумовлює наявність великої кількості оцінних засобів. Для текстів інформаційного стилю - продукту колективної творчості - притаманний аналітико-узагальнюючий тип викладу інформації, що зумовлює перевагу мовних засобів без індивідуального забарвлення з імплікованою оцінною або інтелектуальною експресивністю.

Як вважає О.Тараненко, для мовного портрету сучасності характерні такі ознаки: а) масове насичення тексту зниженими й субстандартними одиницями як вияв мовної розкутості й бравади; б) стилістика пародіювання, іронічного висміювання (із залученням стилістично знижених мовних одиниць) того, про що досі прийнято було говорити якщо не в шанобливому, то принаймні в стилістично нейтральному тоні [7, с.37]. Отже, найхарактернішим стилістичним явищем, яке спостерігається в мові ЗМІ, є проникнення в неї елементів розмовної мови. Особливо це стосується публіцистичного стилю, який „з самого початку формується як певний конгломерат розмовного, художнього і наукового стилів” [3, с.136].

Уживання розмовних елементів у публіцистичному мовленні зумовлено наміром дати оцінку певним подіям, явищам, висловити емоції, створити експресію з метою впливу на аудиторію. Наприклад: Мабуть, саме тому маємо те, що маємо: розбрат, нетерпимість, хулу, брехню, крадійство, корупцію, бедлам всуціль аж до найвищих ешелонів влади (Київ. - 2001. - №7-8. - С. 3) (бедлам - „розм. Хаос, безладдя” [1, с. 40]); ...народ в злиднях, а мільярдні багатства держави розтринькує купка бандитів, що опинилися при владі (Нація і держава. - 2.12.2003. - №8. - С. 5) (розтринькувати - „розм. Легковажно, марно витрачати гроші, майно і т. ін.” [1, с. 1078.]); Те, що сьогодні наші

люди п’ють під назвою „кава”, - це американська бурда, помиї (Нація і держава. - 9.12.2003.- №9. - С. 3) (бурда - „розм. Каламутна, несмачна рідка страва або напій” [1,с. 67]).

Широко представлена розмовна лексика і в текстах інформаційного стилю. Проте це не означає, що вона складає базовий лексичний шар цих текстів. Безперечно, лексичну основу будь-якого інформаційного тексту становлять слова з нейтральним стилістичним забарвленням, без яких не може обійтися жодна галузь масової комунікації. Основним призначенням розмовних елементів в інформаційних текстах є пожвавлення викладу, оновлення образності, надання зображуваному негативної оцінки: Ціна цьому нехлюйству - це сотні загублених людських життів, сотні покалічених людських доль (Факти. Підсумки дня. - 2.12.2003) (нехлюйство - „розм. Незібраність, недбалість у діях, учинках і т. ін.” [1, с.620]); Навіть високі урядові особи просторікують російською (Проте. - 18.02.2004) (просторікувати - „розм. Багато, часто беззмістовно говорити” [1, с.988]).

У коментарному підстилі, у жанрі інтерв’ю більше, ніж в інших, представлена розмовна лексика. Під час теле- та радіоінтерв’ю відбувається безпосереднє діалогічне спілкування ведучого та його співрозмовника, що забезпечує спонтанність мовлення, лінійний характер його реалізації: Сьогодні недоумків вистачає і в економічній сфері, і в політичній (Саме той. - 13.05.2002) (недоумок - „розм. Нерозумна, обмежена, нерозвинена людина” [1, с.600]); Верховна Рада заповнена лінивцями, які нічого не роблять, а лише обіцяють (Саме той. - 13.05.2002) (лінивець - „розм. Лінива людина; ледар” [1, с. 490]); Він говорить неправильною мовою, вживає не ті артиклі, простак такий, неотеса (Саме той. - 16.04.2002) (простак - „розм. Простодушна, нелукава, трохи наївна людина” [1, с.988], неотеса - „розм. Некультурна, неосвічена, невихована людина” [1, с.610]). Без сумніву, ці розмовні елементи, по-перше, не повинні розхитувати норм літературної мови, і, по-друге, доречні тоді, коли сприймаються як функціонально зумовлені, стилістично вмотивовані.

В аналізованих текстах значне місце посідає просторічна лексика, до якої належать слова, що „вживаються здебільшого в усному побутовому мовленні, а також у літературній мові з метою надання зневажливої, іронічної, грубуватої, фамільярної оцінки характеризованим предметам, явищам” [2, с.227]. Провідною рисою всіх просторічних слів є їх яскраво виражена інгерентна експресивність. Експресія іронії, зневаги, презирства і різкого осуду, експресія брутальності, що нею позначені просторічні слова, не заважає їм активно вживатися і міцно триматися в лексиконі мовців, які добре оволоділи кодифікованими літературними нормами. Живучість названих слів пояснюється постійною потребою в засобах мовної виразності. Вони мають значний комунікативно- стилістичний потенціал - емоційність, образність, характеристичність. Прагнення мовця висловитися в певних ситуаціях якомога експресивніше виявляється сильнішим, ніж суспільні настанови про дотримання мовно-етичних норм.

У публіцистичних текстах цей стилістично знижений елемент використовується як засіб надання мові таких емоційно-оцінних відтінків: а) зневажливого: Ми давно забули про найбільше благо, яке тільки може мати людина, - спілкування, а разом із ним і нагоду, раптом що, підставити іншому плече допомоги, якщо ти не погряз і не скурвився у хмільній і пустоокій користі... (Київ. - 2001. - №9-10. - С. 116); б) іронічного: А тут іще Ю.Бедзик, який все життя ошивався, хай і в другорядному, але - партначальстві (Літ. Україна. - 11.03.2004. - С. 2); Куди мені, сірому, рипатися (Літ. Придніпров’я. - 2003. - №1 - С .3); в) сатиричного: Вони зайнялися своїм улюбленим заняттям - плюдрувати. Перекидали, розбивали і нищили все, чого досягли...(Нація і держава. - 2.12.2003. - №8. - С. 7).

До просторічної лексики належать також деформовані слова, більшість з яких продукується за рахунок запозичень, зокрема з російської мови. Цей фактор зумовив появу в текстах публіцистики такої форми просторіччя, як суржик. Наприклад: Життя „по понятіям” злодійського общака на руїнах комуністичного концтабору. Це - Росія (Українське слово. - 20-26.04.2000. - С. 5); Стиль, принаймні, відповідав би суті - робити все, щоб справжньої літератури не було в „помінє” (Літ. Україна. - 2001. - №36. - С. 3); Але нам пропонують стабільність злиднів, безробіття, недоїдання, кримінального „беспрєдєлу”... (Нація і держава. - 9.12.2003. - №9. - С.2). Наведені приклади свідчать про те, що елементи суржика вводяться в публіцистичний текст з певною стилістичною метою і є цілком виправданими. На жаль, трапляються випадки, коли публіцисти послуговуються ними несвідомо, як наприклад: Я не маю на увазі того Путіна, який „мочит в сортире чеченцев” або „даёт по башке олигархам” (Літ. Україна. - 29.04.2004. - С.3). У цьому випадку суржик не має в собі експресивної функції і свідчить лише про низький культурно-освітній рівень автора.

У мовленні ведучих інформаційно-аналітичних теле- та радіопередач просторічні лексеми відсутні. Це пов’язане з роллю, яку виконує ведучий на радіо та телебаченні. Однак, у незначній кількості ці номінації зафіксовано в мовленні учасників телеінтерв’ю, де форма комунікації усна, відносно вільна, не підготовлена: Вислухавши зауваження, учень півуроку матюкав учителя (Саме той. - 2.02.2004); Грабіжники так дубасили того хлопця, що він аж знепритомнів (Саме той. - 10.02.2004); Комуністична партія, схоже, захотіла всіх переплюнути, та не розрахувала (Проте. - 12.11.2003).

Коментуючи актуальні суспільно важливі питання сьогодення, ведучі передач уживають експресивні просторічні лексеми як вияв емоційного ставлення до предмета розмови: Це ж треба ляпнути таке: „Вам потрібен Крим? Вам Тузла потрібна? Після всього, що пережила Росія за останні сімдесят з гаком років, ви хочете побудувати імперіалізм з людським обличчям? (Епіцентр. - 9.11.2003). Щоразу це вживання має бути стилістично вмотивованим, виправданим формою і змістом висловлення, обумовлене контекстом або мовленнєвою ситуацією.

З-поміж стилістично знижених лексем, ужитих у публіцистичних та інформаційних текстах, на особливу увагу заслуговують жаргонізми. Давно помічено, що психологічною основою появи жаргонізмів у певному середовищі є бажання носіїв мови бути дотепними, вразити співбесідників свіжістю і яскравістю висловлення; прагнення показати свою зневагу або байдужість до предмета розмови, пом’якшити або, навпаки, посилити враження від висловлення; намагання уникнути затертих або пишномовних слів і виразів; настанова на фамільярність висловлення [6, с. 204].

Останнім часом поширеним є залучення жаргонізмів до мовлення теле- та радіопередач, газет, журналів. Це пояснюється тим, що автори намагаються наблизити їх до кола слухачів (читачів), надати відтінку молодіжної розкутости. На думку Л.Ставицької, передумовами і причинами активізації жаргонізмів є соціальна розкутість носіїв мови і зниження рівня культури суспільства взагалі. Дослідниця розглядає „жаргонний вибух” в українській художній літературі 80-90 рр. ХХ ст. як „непрямий протест проти масової свідомості та українського стереотипу елегійно-романтичного способу художнього світовідчуття” [5, с. 215] і констатує спад „хвороби” жаргонного нагромадження в художньому тексті. Щодо публіцистичного тексту, то тут авторка зазначає, що ця „хвороба”, навпаки, загострюється.

У тлумачних словниках сучасної української літературної мови позначка жарг. характеризує одиниці, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять. Утворюються жаргонізми від літературних слів шляхом переосмислення, переходу їх до зниженої лексики. Наприклад: Під час шмону у кабінеті помічника було знайдено цікаві посвідчення на ім’я Ю.М.Медведенка: буцімто він є суддею Соснівськогорайонного суду Черкас (Україна молода. - 21.01.1999. - С.3) (шмон - „жарг. Обшук, облава” [1, с. 1401]); Якщо Спілка не зароблятиме гроші - їй хана! (Літ. Україна. - 2001. - №36. - С.3) (хана - „кінець”).

В інформаційному мовленні жаргонізми, як правило, не функціонують. У невеликій кількості ці стилістично знижені елементи засвідчено в жанрі коментарю. Це зумовлене його призначенням - коментувати актуальні питання сучасності, надавати їм відповідної оцінки. Наприклад: Чи не все одно: стукав чи співпрацював, мав звання - не мав звання; він, як і більшість відомих представників легальної опозиції, входив до номенклатури радянського режиму (Проте. - 23.10.2003) (стукати - „жарг. Таємно доносити” [1, с. 1209]); Кілька п’яних, як стверджують комуністи, депутатів- нашоукраїнців увірвалися до міськкому КПУ і посварилися з присутніми там комуністами, які, за твердженням нашоукраїнців, також були „вдрабодан” п’яні (Проте. - 10.11.2003) („вдрабодан” - „дуже”). Зафіксовано й випадки вживання жаргонізмів учасниками інтерв’ю. Наприклад: На Лазаренка наїжджав і Потебенько, бо виконував замовлення виконавчої влади (Саме той. - 5.12.2002) (наїжджати - „ображати, принижувати”); Для депутатів діставати спікера - справа буденна (Саме той. - 18.09.2003) (діставати - „набридати, виводити з себе”). Наведені приклади свідчать про те, що жаргонні елементи в публіцистичних та інформаційних текстах мають високий ступінь негативнооцінного забарвлення та використовуються з метою висловити відповідні емоції та почуття - обурення, гнів, докір, осуд, жах, презирство та ін.

Використання лайливих слів у мовній практиці публіцистів характерне для відтворення побутового діалогу, де відбувається негативнооцінне опредмечування характерних рис учасників негативної комунікації. Експресивна негативна оцінка в публіцистичних та інформаційних текстах представлена набором мовних актів із загальною інтенцією „приниження”. Лайка в мовотворчості майстрів публіцистики та журналістики неодмінно має негативний оцінний компонент, який повною мірою виявляє себе в назвах-характеристиках людей: дебіл, ідіот, негідник, йолоп, гад, душогуб, кретин, придурок, виродок, дегенерат та ін.

У контекстах Не знаю, як там за бугром, а в нас реклама розрахована на дебілів (Україна молода. - 28.01.1999. - С. 13); Що ж ви наробили, негідники! (Червоний гірник. -

11.01.2003. - №5. - С. 1); Телебачення для йолопів? (Нація і держава. - 9.03.2004. - №9. -

С. 9); Хто задумав це, хто віддав розпорядження? Покидьок Постишев, недоумок, відряджений Сталіним приборкувати „хохлів”? (Київ. - 2002. - №3. - С. 158); Роздавлять гади, якщо помітять! (Київ. - 1995. - №1. - С. 124) лексеми дебіл, негідник, йолоп, покидьок, недоумок, гад позначають людину як носія обмежених моральних якостей. Внутрішня форма цих номенів у вихідному значенні має негативну експресію, яка в умовах контексту може увиразнюватися прикметниками-означеннями, актуалізуючи семантичну визначеність комунікативної одиниці: Натомість нам пропонують: будеш слухняним бидлом - матимеш бізнес, друзів, дамо віру, а на додачу й жінку... (Нація і держава. - 9.03.2004. - №9. - С. 6).

Отже, стилістично знижена лексика (розмовна, просторічна, жаргонна, лайлива) як у публіцистичному, так і в інформаційному мовленні є досить поширеним явищем. Функціонування стилістично знижених елементів тісно пов’язане з жанрами досліджуваних стилів: в одних вони функціонують досить часто (публіцистичні тексти), іншим (інформаційні тексти) - вони не властиві. Порівняльний аналіз засвідчив, що в текстах обох стилів стилістично знижені одиниці функціонують з різним ступенем частотності - переважає розмовна лексика, менш уживаними є жаргонні та просторічні елементи, найменшу частотність виявляють лайливі слова. Широко функціонує стилістично знижена лексика в нарисах, памфлетах, фейлетонах (публіцистичний стиль), коментарях, інтерв’ю (інформаційний стиль). Не характерні ці одиниці для науково- публіцистичних праць, звернень, міжнародних оглядів (публіцистичний стиль), звітів, заміток, хронік, аналітичної інформації (інформаційний стиль). Стилістично знижені лексеми виражають високий ступінь негативно-оцінного забарвлення та використовуються з метою надати зображуваним явищам негативної оцінки, вразити адресата яскравістю висловлення, привернення його увагу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - К.; Ірпінь: ВТ „Перун”, 2001. - 1440 с.

2. Ганич Д., Олійник І. Словник лінгвістичних термінів. - К.: Вища шк., 1985. - 360 с.

3. Коваль А. Практична стилістика сучасної української мови. - К.: Вища шк., 1987. - 351 с.

4. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи: из наблюдений над языковой практикой масс-медиа. - М., 1994.

5. Ставицька Л. Сучасний український інтержаргон: проблеми й аспекти вивчення // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгресу україністів / Відп. ред. В.Німчук. - К.: Пульсари, 2002. - С. 214-219.

6. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К.Білодіда. - К.: Наук. думка, 1973. - 440 с.

7. Тараненко О.О. Колоквіалізація, субстантизація та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної української мови (з кінця 1980-х рр.) // Мовознавство. - 2002. - № 4-5. - С. 34-39.