Наталя Іваницька
(Вінниця)

Активізація наукових досліджень у сфері міжмовного зіставлення спричинила появу низки розвідок, що мають на меті виявити загальне та специфічне в системах як споріднених, так і неспоріднених мов. До міжмовного, зокрема українсько-англійського зіставлення, залучають одиниці різних рівнів мовних систем, а самі дослідження мовних явищ орієнтуються на різні лінгвістичні теорії. Встановлення відповідних співвідношень здійснюється на основі двостороннього чи одностороннього підходів до міжмовного зіставлення, в контексті яких дослідники обирають різні „точки відліку”, встановлюючи тим самим tertium comparationis (основу зіставлення) [10, c.146].

Здійснюючи міжмовне двостороннє зіставлення дієслівних систем української та англійської мов, вважаємо за можливе використання як основи зіставлення універсальної дієслівної категорії процесуальності - діалектичної єдності взаємопов’язаних макрокомпонентів семантичної та граматичної природи [4; 5], формальне вираження якої забезпечують дієслівні лексеми та словоформи порівнюваних мов.

Метою пропонованої статті є з’ясування міжмовної кореляції в дієслівному лексико-семантичному мікрополі (ЛСМП) значеннєвого варіанта „перетворення природи в межах добового відтинку часу” семантичного макрокомпонента дієслівної категорії „процесуальність - стан” в українській та англійській мовах.

Об’єктом дослідження виступає ЛСМП української та англійської мов як система виражальних засобів значеннєвого варіанта „перетворення природи в межах добового відтинку часу” семантичного макрокомпонента дієслівної категорії „процесуальність - стан”, а предметом - визначення кореляційних міжмовних (українсько-англійських) співвідношень між елементами зазначеного ЛСМП.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні наявності абсолютного аналітизму англійських структур (із участю інформативно недостатніх дієслів) порівняно з дієслівним синтетизмом української мови, що виявляється у вираженні конкретного значеннєвого варіанта семантичного макрокомпонента дієслівної категорії „процесуальність - стан”.

Стаття написана на матеріалі мовних структур, відібраних із тлумачних словників української та англійської мов, а також перекладних українсько-англійських, англо- українських та синонімічних словників.

У дослідженні послуговувалися методами: зіставного аналізу (основним), компонентного аналізу та описовим.

Природу вираження значеннєвого варіанта „перетворення природи в межах добового відтинку часу” семантичного макрокомпонента дієслівної категорії „процесуальність - стан” у зіставлюваних мовах складають різні онтологічно зумовлені мотивації носіїв мов. Так, в основі поділу добового відтинку часу на фази (ранок, день, вечір, ніч) в українців лежить ознака „частина доби”, пов’язана зі сходом / заходом сонця (день, ніч) та початком / кінцем перших (ранок, вечір). В англійців такі мотиваційні чинники більшою мірою спрямовані у сферу чуттєвого сприйняття (світла, темноти), що пов’язано із сонцем (сходом сонця, заходом сонця) (див. рис. 1). Послуговуючись англійськими тлумачними словниками, не видається можливим констатувати абсолютну еквівалентність іменникових найменувань періодів добового членування: укр. ранок (коли світає, розвидняється) - англ. morning (період, буття якого продовжується до середини дня) [11, с. 105].

Категорійне значення „перетворення природи в межах добового відтинку часу” у його початковій онтологічній фазі вияву виражають базові українські дієслова світати, розвиднятися, дніти, еквівалентом яких є англійське дієслово to dawn. При цьому початковість як онтологічний вияв стану „перетворення природи в межах добового відтинку часу” відрізняється від початковості у сфері видових розрізнень того самого дієслова. Пор.: Розвиднюється - Повечоріло і Розвиднюється - Починає розвиднюватися; Вечоріє - Почало вечоріти.

Дієслівне ЛСМП засобів вираження значення „перетворення природи в межах добового відтинку часу” в його початковій онтологічній фазі вияву, крім базових дієслів (укр. світати, розвиднюватися - англ. to dawn), формують такі назви: укр. пробуджуватись (про природу), світлішати, світліти, ставати світлішим, наставати (про світанок) - англ. to get light, to rise up (about the sun), to begin (about the day).

Зафіксовані словниками тлумачення українських слів і словосполучень, онтологія яких пов’язана із добовим відтинком часу - початком дня (настанням світла, світанку), засвідчує, що в англійському дискурсі ранковий час, пробудження (номінацію початку доби) типізує лексема day (англ. at day - укр. на світанку; англ. before day - укр. до світанку; англ. the break of day - укр. світання, схід сонця). Ця лексема, що номінує предметний денотат, входить до численних англійських словосполучень, у яких первинна семантика збережена як змістова складова лише частково. В українській мові таким англійським словосполученням відповідають: а) прислівники часу: англ. the day before - укр. напередодні; англ. the day before yesterday - укр. позавчора; англ. the day after tomorrow - укр. післязавтра; англ. at the present day - укр. зараз, тепер; англ. in days to come - укр. у майбутньому; б) словосполучення з часовим значенням: англ. any day - укр. у будь-який час; англ. in our own day - укр. у наш час.

Онтологічно вираження вказаного значення відтворює зміну стану, пов’язану з періодом після заходу сонця і включає базові семи „наближатися” та „проявляти ознаку „темнота” [8, т. І, с. 345]: Вечоріло. Наче сизим килимом, тінь лягла на море (І.Франко). Дієслову „вечоріти” властиві також граматичні ознаки процесуальності: протяжність стану, що її репрезентують часові варіанти: вечоріє - вечоріло. На відміну від дієслова, іменник вечір виконує в реченні конституційну функцію, виражаючи „нерухомий” стан вияву ознаки довкілля (час доби від кінця дня до початку ночі).

Варіант значення „перетворення природи в межах добового відтинку часу” у його завершальній фазі вияву номінують безособові дієслова вечоріти, смеркати. Однослівна еквівалентна номінація такого значення в англійській мові відсутня. Онтологію цих лексем визначає позамовний чинник - стан природи в її русі, змінності. Часові та видові варіанти українських дієслівних номінацій по-різному відтворюють змінність процесуальної ознаки денотата. Пор.: Смеркає (виражається протяжність процесуальної ознаки) - Скоро зовсім смеркне (виражається завершеність процесуальної ознаки в майбутньому). Українські дієслова вживаються здебільшого в непоширених реченнях, у яких семантика концентрується на єдиному головному компоненті, що не потребує будь- яких обов’язкових поширювачів.

Спільну основу семної визначеності мовних одиниць, які виражають значення - „перетворення природи в межах добового відтинку часу”, складають семи: „світло / темнота”, „до заходу сонця” / „після заходу сонця”. Такі семи властиві всім дієсловам, як і описовим дієслівним конструкціям із цією семантикою: укр. І світає, і смеркає. День божий минає. І знову люд потомлений. І все спочиває (Т. Шевченко); Ніч минула, округи світлішає (Марко Вовчок); Гості роз ’їхались, вже як дніло надворі (І. Нечуй-Левицький); Вечоріло. Наче килим, тінь лягла на море (І. Франко); Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-не-де займалися зорі (А. Тесленко); Поволі згасав червневий день. Смеркало (О. Довженко) - англ. It is growing light; The sun has risen up; The day came (began); Darkness is falling; Night is drawing on.

До ЛСМП засобів вираження значення „перетворення стану природи в межах добового відтинку часу” в його завершальній онтологічній фазі вияву, крім базових українських дієслів (укр. вечоріти, смеркати), входять такі назви: сутеніти, примеркати, посутеніти, зсутеніти, примеркнути, осмеркнути(ся), стемніти, споночіти, затемнітися, потемніти, потемнішати, заходити (про сонце), насуватися, надходити (про ніч) [8, Т.2, с. 639] - англ. to draw on (about night), to fall (about darkness), to set in (about darkness), to set down (about the sun), to come (to become) dark укр. Вечоріє. Вогнями Херсон, як життя молоде, розквітає (І. Гончаренко); А вже скоро і зовсім смеркне (П. Панч); Ще не встигло смеркнути, як кілька лісників з рушницями оточили землянку (О. Донченко); А сонце вже сідало. Високо, високо під небом вечірнім пролетіли величезним табуном дикі гуси у плавні на ніч і виповнили повітря дивним гулом (М. Коцюбинський) - It is getting dark; Darkness is falling; Night is dawning on; The sun is setting down.

Для англійської мови у вираженні цього значення (укр. смеркати(ся), смеркнути(ся)) властива експлікація семи “темнота” в іменникових назвах darkness, night: укр. Смеркає - англ. Darkness is falling; Night is drawing [1, с. 586]; укр. Стемніло - англ. Darkness has fallen (set in) [1, с. 625].

В англійських описових конструкціях, що є еквівалентами українського дієслова вечоріти, увиразнюється сема “відтинок добового часу” через наявність у них іменникових словоформ із значенням “до / після вечора”: day - night: укр. Вечоріти - англ. The day draws to a close; The night is falling [1, с. 62]. Іменникова номінація часо- просторового відтинку доби (the day) також вживається в конструкції з англійським дієсловом to decline у значенні “хилитися, заходити (про сонце), йти до кінця (про день) ”

[1, с. 142].

Зазначені вище українські дієслова входять до складу безособових із властивою їм системою семантичних та граматичних ознак. Найголовнішою семантичною властивістю таких дієслів є відсутність вказівки на діючу особу, що підтверджується граматично.

В.М. Русанівський вбачає в таких українських дієсловах “функціональну й семантичну спорідненість” [9, с. 362]. Їхня “функціональна спорідненість” виявляється у вираженні головного компонента формально-граматичної структури односкладного безособового речення, а семантична - у вираженні стану навколишнього середовища. Носієм цього процесуального стану є все довкілля. Така семантична мотивація вирізняє їх з-поміж інших українських дієслів з неповною особовою парадигмою. Формальне співвідношення цих дієслів з особовою формою (третьою особою однини) спричинила називання їх “одноособовими” або “моноособовими” [2, с. 105; 3, с. 82]. Вони можуть мати форму третьої особи однини теперішнього й майбутнього часу (вечоріє, вечорітиме) та форму минулого часу середнього роду (вечоріло). Іноді ці дієслова можуть поєднуватися з іменниками в називному відмінку, що виражають семантику, спільну з дієсловом, але мають неповну особову парадигму (лише форму третьої особи однини): Світ світає; День дніє; Смерк смеркає, хоча такі вживання є поодинокими в художньому стилі мовлення.

Онтологічне членування доби на фази лише частково відтворюється в дієслівних номінаціях, мотиваторами яких виступають природні фази ранок - вечір. Ці добові фази перебувають у координатах “початок / кінець” (початок, пробудження дня, настання світлового періоду доби і закінчення дня, настання темноти). Зазначені поняттєві чинники спричинили до утворення мовних засобів, зокрема дієслівних, якими в обох мовах виражається аналізоване значення. Більшу однослівну (дієслівну) ресурсоспроможність виявляє українська мова порівняно з англійською. При цьому найбільша кількість українських дієслів і дієсловоформ припадає на вираження значення „перетворення стану природи в межах добового відтинку часу” в його завершальній стадії.

Для української мови характерною є розгалужена система дієслів, які, функціонуючи в безособових реченнях із невизначеним (формально відсутнім) підметом, виражають значення „перетворення стану природи в межах добового відтинку часу”. В англійській мові цю функцію виконують аналітичні структури, утворені поєднанням інформативно недостатніх дієслів to get, to grow із прикметниками, та реченнєві структури, які включають до свого складу іменникові структури обмеженої семантики.

Усі лексичні варіанти однослівного дієслівного вираження завершальної фази процесуального стану в українській мові (смеркати, вечоріти, сутеніти) номінують процесуальність у її темпоральних вимірах, переважно теперішнього та минулого часів (смеркає, смеркало; вечоріє, вечоріло; сутеніє, сутеніло). Реченнєву структуру з цими дієсловами обмежує безособовість: Надворі смеркало. Захід жеврів. Де-не-де займалися зорі (А. Тесленко); Вечоріло вже, ще нижчим стало осіннє небо над Перекопом (Олесь Гончар); Надворі сутеніло, Василину брала журба (І. Нечуй-Левицький).

Для цих українських дієслівних номінацій властивою є також внутрішня градація процесуальних виявів починальності / завершеності, яку експлікують подвійні граматичні форми: а) морфологічні (видові розрізнення): смеркає - смеркало; вечоріє - повечоріло; сутеніє - посутеніло; б) синтаксичні (аналітичні форми вираження головного компонента формально-граматичної структури речення): Смеркає. - Почало смеркати; Смеркло. - Встигло смеркнути.

Підсумовуючи проведений аналіз дієслівного ЛСМП української та англійської мов як сукупності засобів вираження значеннєвого варіанту „перетворення природи в межах добового відтинку часу” семантичного макрокомпоненту категорії „процесуальність - стан”, видається можливим дійти таких висновків: а) онтологія номінацій вказаного значення у зіставлюваних мовах є дещо відмінною, що знайшло відображення у виборі лексем, орієнтованих на різні денотати; б) кількісно обмежена система дієслівних номінацій української мови, що являють собою однослівні назви відповідних денотатів, чітко і прозоро відтворює природне членування (перетворення) стану природи в межах добового відтинку часу. Українські дієслівні назви здебільшого пов’язані з протилежними природними сутностями (укр. світанок - вечір), у той час як в англійській мові переважають описові конструкції, орієнтовані на розмежування природного стану довкілля, що виявляється в чергуванні світла / темноти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Великий українсько-англійський словник (Comprehensive Ukrainian English Dictionary) / [уклад. Попов Є.Ф. та ін.]. - 4-е вид., випр. та доп. - К. : Чумацький Шлях, 2006. - 704 с.

2. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / І.Р. Вихованець - К. : Наук. думка, 1988. - 256 с.

3. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис / А.П. Загнітко. - Донецьк : ДонДУ, 2001. - 662 с.

4. Іваницька Н.Б. Процесуальність як універсальна категорія українського та англійського дієслова /

Н.Б. Іваницька // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Зб. наук. праць.Ч.1. - Хмельницький: Вид-во ХНУ, 2о07. - С. 237-241.

5. Іваницька Н.Б. Система значеннєвих варіантів семантичного макрокомпонента категорії процесуальності українських та англійських дієслів / Н.Б. Іваницька / Мовознавство. - 2007. - №3. - С.62-68.

6. Кочерган М.П. Основи зіставного мовознавства / М.П. Кочерган - К. : Академія, 2006. - 324 с.

7. Словник синонімів української мови: В 2 т. / [авт. А.А.Бурячок та ін.]. - К. : Наук. думка, Т. 1, 1999. - 1026 с.; Т. 2, 2000. - 944 с.

8. Словник української мови : В 11 т. — К., 1970-1980. — Т. 1-11.

9. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / [за заг. ред. І.К. Білодіда]. - К. : Наук. думка, 1969. - 582 с.

10. Штернеманн Р. и др. Введение в контрастивную лингвистику / Р. Штернеманн // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XXV. Контрастивная лингвистика: Переводы [сост. В.П. Нерознака; общ. ред и вступ. ст. В.Г. Гака]. - М. : Прогресс, 1989. - С. 144-178.

11. Dictionary of Contemporary English. — Longman, 2004. — 1688 p.

12. Oxford Advanced Learners Dictionary of Current English. — Oxford, 2001. — 792 p.

13. Webster’s New Twentieth Century Dictionary of the English Language. — New York, 1954. — 2090 p.

Webster’s New Encyclopedic Dictionary. — New York, 1992. — 2759 p..