Варвара Теклюк
(Вінниця)

Найважливішим творінням людськості (на жаль, і нелюдськості) в людині слугує її мислення, втілюване, закріплюване і виявлюване в її мовленні - усному (первинному, найоб’ємнішому) і в писемному, діалогічному й монологічному; також і такі мовні засоби, як фразеологізми (грец. phrasis - спосіб висловлювання і logos - слово) використовуються не тільки у всенародному, але й в освіченому індивідуальному мовленні, в усіх його стилях мови - розмовно-побутовому і художньо-літературному (щонайбільшою мірою), публіцистичному, обмежено в науковому, конфесійному й епістолярному стилях, майже зовсім не характерні фразеологізми для переважної більшості жанрів офіційно-ділового стилю мови й мовлення.

Словосполученням фразеологізми в мові засвідчується наявність їх у мові як у винятково своєрідному і всезагальному засобі комунікації, який знаходить свій вияв у всіх без винятку мовних одиницях (фонемах, морфемах, словах, словосполученнях, членах речення, в реченнях і т. ін., а словосполученням фразеологізми в мовленні зорієнтовує на використання будь-ким фразеологізмів у своїх усних і писемних висловлюваннях.

Фразеологізми в українській мові (ще значно більшою мірою в російській мові) вивчаються здавна. Вперше і вже досить повно зібрані й витлумачені вони М.Номисом (1823 - 1900) у такій праці, як «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О.В.Марковича і других. Спорудив М.Номис» [СПб., 1864]. Цей посібник містить понад 14,5 тис. приказок і загадок [9]. У радянські часи найбільший вклад у теоретично-наукове осмислення і характеристику фразеологізмів української мови внесли такі україністи, як Л.Г.Скрипник [7], Ф.П.Медведєв [5], О.С.Юрченко [11], М.Ф. Алефіренко [2], Л.Г.Аксентьєв [1], В.М.Білоноженко, І.С.Гнатюк [3], Ю.Ф.Прадід [6], А.Івченко [4],

В.Д.Ужченко, Д.В.Ужченко [8]; особливої науково-пізнавальної уваги заслуговує «Фразеологічний словник української мови» [10].

Варто зауважити, що подальше вивчення фразеологізмів - проблема майже «вічна» і повсякчасно актуальна для лінгвістів-лексикологів, бо поява й використання фразеологізмів на нашій планеті не обмежена ні просторовими, ні часовими рамками. Певний зміст виражаєтсья фразеологізмами і компактно, й образно. Ними щонайвиразніше передається внутрішня сутність, дух і нев’януча краса мови в певних усталених формах - лексичних, морфологічних і синтаксичних.

Вдаємося до розгляду фразеологізмів (ідіом, фразеологічних одиниць, фразеологізованих сполучень слів) у публіцистичному тексті, який представлений на сторінках найпоширенішої, найбільш тиражованої газети в Україні - «Сільських вістей» (далі - СВ). Газета триразово видається кожного тижня (у вівторок, четвер, п’ятницю). В останньому на сьогодні виданні (п’ятниця, 19.12.2008) натрапляємо на деякий перелік фразеологізмів після заголовкового фразеологізму Кожне сільце має своє слівце, а саме: І подкова в меду відверне біду; І без півня розвидниться; У ведмедя десять пісень, і все про мед; Пішов Назар на базар корову купити, а жінка стоїть у хліві з відром, щоб її доїти (це скоріш не фразеологізм, а розгалужене й виразно змістовне, напівобразне сполучення слів. Або: Коли горить хата, ти не дивишся, якого кольору відро з водою тобі подають. - газ. «Україна молода», 19.12.08); Цей рік на хліб багатий, а для людей рогатий. Фразеологізованими, крім уже тільки що розглянутих, можна вважати й такі комунікативної сутності поєднання слів: Люди люблять зруйноване - легше розтягати; Бреше, отже, володіє певною інформацією; Більшість людей така, якою вигідно їм бути; Луплять депутати і громадяни один одного - громадянське суспільство в муках народжується (СВ, 15.12.08).

Основний об’єкт нашого стислого огляду становлять фразеологічні одиниці, які найбільш повний і сконцентрований вияв знаходять у прислів’ях і приказках, у так званих крилатих висловах тощо. Прислів’ями вважаються стійкі вислови, переважно речення фольклорного походження, якими образно фіксується практично-мовленнєвий досвід народу, оцінне сприймання ним певних типових дій, явищ. Приказки - мовні й мовленнєві одиниці, які невиразно відмежовані від прислів’їв, використовуються як стійкі вислови фольклорного змісту і звучання, котрими, однак, на відміну від прислів’їв, виражається думка частково незавершена, незамкнена, дещо стандартна, часто повторювана за певних умов і в певних контекстах: Більше щастя, як розуму; Хоч стій, хоч падай. Також і крилаті вислови - це влучні вислови, звороти мови, навіть окремі слова, які часто належать видатним особам: Глас вопіющого в пустелі; Усе тече, все змінюється (вислови з античних часів); Іду на ви (князь Святослав); Всякому городу свій нрав і права (Г. Сковорода); Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка) та ін.

Фразеологізми (фразеологічні одиниці, особливо ідіоми - замилювати очі, пекти раки та ін.) - це винятково виразна окраса й багатство мовлення будь-кого (певна річ, за умови, коли кожен фразеологізм використовується з властивим йому значенням, доречно, вмотивовано з погляду стилістичного, функціонального).

У сучасному світі (також і в Україні) засоби масової інформації (ЗМІ), преса, радіо, телебачення, особливо газети, продовжують залишатися потужним джерелом знань і формування на цій основі громадської думки. У цьому процесі досить помітна роль належить і доцільному з усіх поглядів використанню фразеологізмів на сторінках газет. Це й становить об’єкт і таку ж мету цієї статті, які полягають у хоча б частковій характеристиці фразеологізмів у газетному мовленні - саме на його досить зрілому, стилістично вмотивованому вияві в газеті «Сільські вісті». У розглядуваних нами газетних текстах використовуються як традиційні, вже здавна відомі фразеологізми (прислів’я, приказки та інші різновиди цього плану), так і інноваційні, які здебільшого створюються на основі певної структурно-семантичної перебудови вже здавна відомих фразеологізмів.

Поява багатьох фразеологізмів і дотепер залишається нез’ясованою, такою ж, мабуть, і залишиться й назавжди. Наприклад, про осіб, які добре обізнані з чимось, іноді кажуть: Він на цьому ділі собаку з ’їв (чому саме собаку?); або інший ситуативний випадок: Зробив із лемеша швайку (тобто вчинив що-небудь незугарне).

Своїм змістом фразеологізми можуть стосуватися всього, що наявне в житті. Хоча б такі застосування фразеологізмів, особливо ідіом, які слугують засобами вираження явищ розумової діяльності людини: ламати голову, сушити мозок, перебирати в пам’яті; її психічного стану: сам не свій, бути на сьомому небі, на дибки ставати; взаємин з іншими особами: посадити в калюжу, дати прочухана; стану організму: зуб на зуб не попадає, носом клювати; різних оцінок певних явищ, прикмет мовців: на розум не багатий, як сніг на голову і т. ін.

Розвиненою є синоніміка в системі фразеологізмів: дати тягу = дати драла = накивати п’ятами = взяти ноги на плечі = намастити п’яти салом; фразеологізовані синонімічні мовні одиниці: ні те ні се = ні риба ні м ’ясо = ні пава ні ґава = ні швець ні жнець (використовуються у функції окремих членів речення, через що слова в таких сполученнях слів не розмежовуються пунктуаційно, жодним із розділових знаків). Особливо по-синонімічному частотні дієслова зі значенням говорити, що й зрозуміло, бо спілкування з іншими - постійна потреба людини; лише два-три приклади явищ цього плану: Він не заводив мову про створення спеціальної комісії... (СВ, 11.12.07); В усіх куточках держави якось підозріло не подають голосу виборчі комісії (СВ, 11.12.07). У художньому мовленні, меншою мірою - в розмовно-побутовому, в деяких жанрах публіцистики просторо заявляє про себе: а) полісемія фразеологізмів (устромляти палиці в колеса - ставити підніжку - ставати поперек дороги - повисати каменем - тягти назад, напр.: Певна інтрига то з’являлася, то зникала навколо позиції Віктора Ющенка, але знаходились ті, хто вставляв палки в колеса. (СВ, 11.12.07); б) антонімія: Добрі діти на ноги поставлять, а лихі - з ніг звалять (17.11.07): синонімія предикативних частин у складносурядному реченні.

Немає, мабуть, фразеологізмів, які були б нейтральними з погляду емоційного. Зазвичай щонайбільшою експресією сповнені фразеологізми, які своєї змістової та емоційної крилатості набули в творах письменників і в таких же вимірах використані в газетно-публіцистичному тексті: Невже в нашій державі не лікують колін і сердець, чи в цих панів якісь особливі органи, які не піддаються вітчизняній медицині? Чи, як писала поетеса [Леся Українка], «у панів і кров блакитна»? (СВ, 16.07.07).

Своєрідною художньою окрасою публіцистичного мовлення також слугує доцільне використання в ньому засобів конотації (лат. ко..., ком..., кон...- префікс, який вказує на об’єднання, сполучуваність, сумісність чого-небудь, і поїаге - позначати), тобто додаткових семантичних і функціональних відтінків, які нашаровуються на основне значення фразеологізмів, надаючи їм певної експресії, емоційності, колориту, забарвлення, тональності: Вийшло з того керівництва ні сенде, ні тенде. Точніше саме те, що зазвичай виходить з усього, чим публічно переймаються нинішні мерські менеджери, - ефективний пшик;. Власне цей рейвах ділової репутації столичної супостасі килимкова преса мовчить і німує, наче бички в томаті. Куди там пралі до ткалі (СВ, 04.12.08).

У багатьох фразеологізмах, переважно конотативного спрямування, на предметно- логічну інформацію, яка великою мірою характерна й для розмовно-побутового мовлення, нашаровується, з одного боку, загальномовна змістова сутність, а, з другого, - обарвлення таких фразеологізмів, часто ідіом, тією емоційністю, яке зумовлюється змістом використаних фразеологізмів в контексті речення: живуть, як мед п’ють; завидки беруть; жаром палити; криги серед зими не випросиш; загнали на слизьке; кілком у горлі стоять; кривити душею; і за вухом не свербить; води в рот набрали; оббивати пороги; потрібна, як козі сідло; збити з пантелику; мов шило з мішка; співати на чужу дудку (СВ, 02.10.07) та ін.

Розглянуті приклади фразеологізмів позначені досить виразними національно- українськими ознаками, вони типово українські, репрезентують собою неповторну українськість української мови; звернімо в зв’язку з цим увагу й на такі фразеологічні приклади-ілюстрації: Одним комуністам хотілося вареного, іншим — печеного. Кожен мав рацію, бо хотів жити на свій копил. Сільський люд - специфічний. Будеш солодким

— з’їдять, гірким — не злюблять; Дубровецький балансував посередині. Проте спуску хитрунам не давав (СВ, 26.10.07); або: Як Хома Хомою став, то й вітатись перестав; На втоптаній стежині трава не росте; Вродлива, та на лихо, вередлива; Старі коні без погонича додому прийдуть, а без чабана всі вівці в шкоді (СВ, 14.12.07).

Знання фразеології пізнавально збагачує будь-кого, бо образно відображає мудрість, розсудливість, кмітливість, природну схильність або й велику відданість мовців не тільки певним національним цінностям, але водночас і цінностям всесвітнім. Тому в різних мовах тою чи іншою мірою використовують фразеологізми, які почуто в інших країнах і які перекладено українською мовою, сприймаються в ній як «свої», українські, наприклад: з румунської мови перейнято, зокрема, такі фразеологізми: Поганий бур’ян і на камені виросте; Високий стілець легше перекидається; у Молдові кажуть: Скрипучий віз довго служить; Три речі погані: дощ у хаті, зла жінка і зубний біль; засвоєння з французької мови: Біда минулась - молитва забулась; Краще жити без грошей, ніж без друзів; Чим більше кухарів, тим гірша каша і т. ін.

У «Сільських вістях» подекуди натрапляємо на поетичні рядки, які насичені фразеологізмами, котрими посилюється зміст висловлюваного, його емоційна сутність, зорієнтованість: А горщики ліпили не святі, Тож горщики і тріснули оті; Підкова на щастя прибита з коня, що відкинув копита; Руки є, макітра варить - Ну чому не куховарить? Просто цур йому і пек! Глузду профанація: Ми за кількістю аптек - найхворіша нація (СВ, 20.07.08).

Окрему групу становлять фразеологізми порівняльного змісту - порівняльні звороти зі сполучниками як, мов, ніби та ін. та підрядні порівняльні речення: Потрібен, як козі сідло, пор.: Потрібен, як потрібне козі сідло); словом, як ножем полоснуло; говорить, як у воду дивитися; злі, мов шакали; ні слова, немов води в рот набрав (СВ,26.10.07).

Фразеологізми об’ємно різноманітні з погляду структурно-синтаксичного. Вони, зрештою, представлені майже в усіх різновидах речень (крім, звісно, однослівних речень, якими бувають односкладні номінативні речення і такі ж (однослівні) безособові речення:

Пішла луна гаєм (СВ, 09.11.07) - структура двоскладного речення; Не шукай ковбаси в собачій буді. Як хочеш добре спати, запхай турботи в чобіт (СВ, 16.11.07) - односкладні означено-особові речення; Дісталося на горіхи (СВ, 19.07.07) - односкладна безособова структура речення; Горілка не дівка, а мачуха - не мама (СВ, 30.07.07) - складносурядне речення; Де багато диму, там мало тепла (СВ, 18.09.07) - складнопідрядне речення із підрядним мети; Роззявив рота, ніби ворота - не хотів городити плота (СВ, 28.12.07) - безсполучникове складне речення; Осла впізнає кожен, хто побачить вуха, а дурня - як його послуха - складне речення із сурядністю і підрядністю. Чим речення словесно розгалуженіше, тим нерідко більше в ньому фразеологізмів, які, однак, нечітко виявлені, скоріше становлять фразеологізовані складні конструкції.

Як про це вже частково мовилось, кожен із фразеологізмів-ідіом здебільшого становить окремий член речення: Особливо лізе зі шкіри наше беззаконня (СВ, 11.07.08): виділена частина цього речення - присудок; В ці царські тенета ще не заходила ні одна жива душа (СВ, 05.10.07) - кількаслівний підмет.

Активним є процес семантичного оновлення фразеологізмів, наповнення їх сучасними інноваційними сегментами, одиницями: Ото призначили нам голову, з таким краще загубити, ніж знайти (СВ, 26.09.07); Біля розбитого бюджетного корита (СВ, 14.06.7); Газ бюджету не товариш (СВ, 22.08.07); Покажи свій диплом, і я скажу, хто ти (СВ, 09.12.07); Скажи мені, що ти читаєш, і я скажу, що ти вже прочитав (СВ, 22.02.7); І бандити цілі, й правоохоронці ситі (СВ, 06.02.07); Що у політика в голові - видно з його банківских рахунків (СВ, 09.11.08); подібні вислови становлять не власне фразеологічні поєднання слів, а тільки фразеологізовані. Кількість їх активно зростає: цього вимагає ускладнення сучасного українсько-державного життя безліччю явищ, серед яких немало й соціально-негативних реалій. Звернімо увагу й на такі, досить виразно каламбурні фразеологізовані вислови: Олігархи - це ті самі люди, котрі забули, хто такі люди (СВ, 11.12.07); Найбільше говорять ті, кому нема чого сказати (СВ, 09.07); Чим смішніші у людей зарплати, тим рідше вони сміються (СВ, 26.10.07); Хочеш бути паном - стань слугою народу (СВ, 26.10.07).

Вивчення фразеологізмів у публіцистичному мовленні вагомо переконує в тому, що фразеологізми, попри свою стійкість у всенародному мовленні, все ж підлягають певним, навіть досить розгалуженим змінам - структурно-семантичним і стилістичним: цього вимагають реалії нашого українського сьогодення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія/ Авксентьєв Л.Г. - Харків: Вища школа, 1988. - 137 с.

2. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології / Алефіренко М.Ф. - Харків: Вища школа, 1987. - 133 с.

3. Білоноженко В.М. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. - К.: Наукова думка, 1989. - 153 с.

4. Івченко А. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія / Івченко А. - Харків: Вища школа, 1996. - 160 с.

5. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо / Медведєв Ф.П. - Харків: Вища школа, 1982. - 231 с.

6. Прадід Ю.Ф. Фразеологічна ідеографія (проблематика досліджень) / Прадід Ю.Ф. - Київ- Сімферополь, 1997. - 252 с.

7. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови / Скрипник Л.Г.- К.: Наукова думка, 1973. - 279 с.

8. Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови / Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. - К.: Знання, 2007. - 494 с.

9. Українські приказки, прислів’я і таке інше... / Спорудив М. Номис. - К.: Либідь, 1993. - 764 с.

10. Фразеологічний словник української мови: у 2 кн. [уклад. В.М. Білоноженко та ін.]- К.: Наукова думка, 1993.

11. Юрченко О.С. Формування фразеологічного фонду української літературної мови кінця XVIII - початку XIX ст. / Юрченко О.С. - Харків: Вища школа, 1984. - 208 с.