Ольга Руда
(Львів)

Стаття присвячена процесу деривації, що відбувається без приєднання словотвірного афікса до основи, який є давньою проблемою англістики. Завдання нашого дослідження - провести комплексний аналіз наукових розвідок у сфері конверсивного словотвору. Вивчати явище конверсії розпочали зарубіжні лінгвісти, трактуючи його по- різному: спочатку - з позиції граматичного (Е.Метцнер, Г.Суїт, О.Єсперсен), а пізніше словотвірного підходу (у працях Г.Марчанда). Конверсії приділяється багато уваги й у сучасній лінгвістичній літературі. Передусім це праці В.Каліущенка, І.Барона,

О.Дікусарової, Д.Кастовського. На позначення безафіксального дериваційного процесу вживаються різні терміни. Більшість дослідників, серед яких Ч.Барбер, А.Загоруйко, Б.Мазо, О.Смирницький, Ю.Степанов, Б.Зернов, І.Корунець, О.Кубрякова, М.Рящина, П.Соболєва, А.Левицький, П.Штекауер, Р.Сеймур, називають цей процес конверсією. Але є ще й інші позначення. Так, В.Аракін називає цей процес кореневим, або безсуфіксальним словотворенням; Л.Блумфілд, Д.Кастовський, М.Ленерт, Л.Ліпка, Г.Марчанд, О.Єсперсен - нульовою суфіксацією; П.Твардіш, Й.Фісяк, М.Пост - нульовою деривацією.

Однак З.Харитончик вважає, що визначення конверсії як способу “нульового словотворення”, за допомогою якого утворюються співвідносні омонімічні одиниці, може спричинитися до такого “небезпечного наслідку, як виникнення “безлічі” нульових морфем в описі морфологічно бідної мови” [11, с. 169-170]. Поняття “нульова морфема”, “нульовий елемент” або “нульовий суфікс” не розкриває суті словотвірних процесів, оскільки не дає змоги побачити різницю між ”нульовими елементами” у різних словотвірних актах, тому визнання нульового афікса в процесах конверсії не пояснює суті дериваційного процесу.

Широко відомі й інші концепції конверсії, насамперед, морфологічна. Згідно з цією концепцією, конверсія визначається як процес словотворення, для якого засобом слугує лише парадигма слова. Твердження про те, що конверсія може розглядатися як транспозиція, знаходимо у працях О.Кубрякової, Є.Куриловича, Г.Мельникова,

А.Уфімцевої, П.Царьова, І.Уолш, О.Зємської, а також, що в основі конверсії є функціональна переорієнтація.

Однак лінгвісти дотримуються відмінних поглядів щодо зарахування певних слів до частин мови, адже не всі слова, які ми відносимо до певних частин мови, володіють усіма ознаками даної частини мови, оскільки одне слово можна віднести більше ніж до одного класу (полістатустність) . В.Горпинич також зазначає, що “в мові є багато слів, не закріплених за певними частинами мови, які за певних умов можуть набувати інших ознак і переходити з однієї частини мови в іншу” [5, с. 311].

У працях кінця XX ст. конверсію розглядають насамперед як морфолого- синтаксичний спосіб словотворення, тобто як такий спосіб, за допомогою якого слово змінює свою категоріальну приналежність і дистрибутивну характеристику без використання будь-якого дериваційного елемента та при обов’язковій омонімії твірного і похідного слів. За такого підходу до конверсивної деривації поза межами аналізу залишається семантичний критерій її визначення. Тому О.Дікусарова, М.Нікітін,

О.Мєшков, Н.Мінічєва, П.Царьов, аналізуючи конверсиви, спираються передусім на їх семантику.

Проблема виявлення умов виникнення конверсії є предметом полеміки між багатьма дослідниками. Одні лінгвісти вважають, що конверсія виникла на початку XIII ст., коли в парадигмі дієслова, як і в парадигмі іменника, відбувалася уніфікація форми основи, а їх морфологічні форми збіглися внаслідок граматичної омонімії. Інші вважають, що вона існувала ще у давньоанглійській мові. У мові Шекспіра та Мільтона конверсивне і префіксально-конверсивне словотворення відбувається вже за всіма тими зразками, які продуктивні дотепер: easy, adj; easy, adv; besot, v; bedog, v; beflea, v. Остаточно механізм конверсивного словотворення сформувався у період становлення літературної англійської мови (XV-XVII ст.). Вважаючи конверсію у діахронії поширеним способом словотворення, вчені наводять різні дані про її продуктивність в англійській мові.

В.Заботкіна зазначає, що конверсія значно знизила свою продуктивність, а серед неологізмів конверсивні одиниці становлять лише 3% [6, с. 33], але, згідно з даними дослідження І.Барона, 33% нових слів є неологізмами, утвореними внаслідок конверсії [1, с. 76], що підтверджує активність конверсії на сучасному етапі.

Однією із важливих проблем, що постають у вивченні явища конверсії, є питання про її напрям, про те, який із членів конверсивної пари з’явився першим. О.Мєшков вважає, що здебільшого “фактичний напрям продуктивності взагалі неможливо визначити, адже словники, укладені за історичними принципами, фіксують лише дані писемних джерел, а усна словотворчість залишається поза їхніми межами” [7, с. 123]. Однак, при дослідженні значення конверсивів вивчення словникових дефініцій допомагає експліцитному вираженню словотвірних відношень між твірним і похідним словами. М.Білинський вважає, що, незважаючи на деяку відносність датування, перша засвідченість лексеми у писемних пам’ятках мови становить єдине джерело наших знань про час входження слів до колективної пам’яті мовців [3, с. 35].

У лінгвістичній літературі описано кілька критеріїв визначення напряму конверсії. П.Соболєва пропонує три критерії: словотвірний, семантичний і характер зв’язку значень усередині слова як критерій внутрішньої продуктивності. Словотвірний критерій заснований на взаємозв’язках слів усередині словотвірного гнізда. Це означає, що якщо всі або більшість твірних першого ступеня мають відіменниковий характер, то простим словом є іменник, а внутрішньотвірним - дієслово; якщо ж усі або більшість твірних першого ступеня мають віддієслівний характер, то простим у даному словотвірному гнізді є дієслово [10, с. 5-6]. Наступний семантичний критерій ґрунтується на характері зв’язку значень усередині слова і полягає в тому, що опосередкований зв’язок значень слова через одне чи декілька значень іншого слова свідчить про внутрішню похідність першого слова.

Третій критерій полягає у відмінності смислових зв’язків між іменниками і відіменниковими дієсловами, з одного боку, та дієсловами і віддієслівними іменниками - з іншого, якщо існують смислові зв’язки дія - діючий предмет чи особа, дія - місце дії, дія - об’єкт дії, це свідчить про твірність дієслова й похідність іменника, а наявність смислових зв’язків на зразок предмет - надання його, предмет - позбавлення його, предмет - дія, виконана з його допомогою, свідчить про твірність іменника і похідність дієслова [10, с.

6] . Для визначення твірного й похідного слів при конверсії найнадійнішими є словотвірний і семантичний критерії внутрішньої похідності у випадках запозичення пари або через давність відношень за конверсією.

П.Соболєва пропонує ще й трансформаційний критерій: “дієслово вважається початковим елементом конверсивної пари, якщо відповідна предикативна синтагма може бути перетворена у номінативну, що містить іменник із тієї ж пари: Roy loves nature - Roy’s love for nature. Якщо ж таке перетворення неможливе, то твірним вважаємо іменник: He taxied home - His taxi home” [цит. за: 8, с. 49]. О.Мєшков висунув критерій, який можна застосовувати лише до неправильних дієслів, які, на його думку, не можуть бути конверсивними дериватами, і тому у конверсивній парі ми розглядаємо їх як твірні [цит. за: 8, с. 50]. Водночас О.Мєшков вважає, що твірні іменники мають більший обсяг значень, аніж похідні дієслова. Він також пропонує застосовувати семантико- дефініційний принцип, описаний, хоч і в інших термінах, у кандидатській дисертації

С.Костенко, згідно з яким твірне слово і його форма можуть використовуватися для дефініції похідного, але не навпаки. О.Мєшков наголошує, “що іменник, маркований іменниковим афіксом, не може бути похідним, а за моделлю N ^ V утворюються лише слабкі дієслова” [7, с. 124-125]. С.Мінкін і В.Мінєнкова використовують критерій, який базується на різних типах ситуативних відношень між референтами іменника й дієслова. “Іменник вважається похідним від дієслова у тому випадку, якщо його значення повністю визначається у термінах компонентів ситуації, що моделюється відповідним дієсловом, тобто тією функцією, яку референт іменника виконує в даній ситуації: a support - anything that supports [8, с. 50-51], а якщо ж значення іменника не можна вивести безпосередньо із значень відповідного дієслова, то даний іменник вважаємо початковим елементом конверсивної пари. Дослідники наводять приклад, “коли значення іменника a mirror не вичерпується дефініцією something that mirrors, але характеризується такими додатковими семантичними ознаками, як a brilliantly polished reflecting surface, a piece of furniture, отже, твірним є іменник [8, с. 50-51].

Досліджуючи конверсію давньоанглійської мови, С.Сафронова виокремлює два критерії семантичної похідності: “по-перше, про семантичну похідність чи твірність свідчить співвідношення слова з іншими словами мови, які мають таке ж саме загальне значення; по-друге, про внутрішню похідність конкретного слова можна дійти висновку із того, чи загальне значення його кореня збігається/не збігається з категоріальним значенням слова загалом” [цит. за: 4, с. 19]. Такий критерій використовують для аналізу синонімічних рядів і на підставі структурної простоти чи складності визначають внутрішню твірність чи похідність слова. Так, “про внутрішню твірність іменника “chat” можна судити за структурною складністю його синонімів conversation, communication, а про твірність іменника “show” - за структурою його синонімів exhibition, performance” [4, с. 19]. Однак, як зазначає Ю.Височинський, використання синонімічного критерію дещо обмежене, можливе лише у сфері абстрактних слів, синоніми яких ускладнені морфологічною структурою, а другий критерій - суперечність між значенням кореня і категоріальним значенням слова загалом - можна застосовувати у випадках, у яких предметність чи процесуальність їх кореня не викликає сумнівів (to father, to pen, a fall, a drive), хоча існує велика кількість слів, що співвідносяться за конверсією, а характер кореня чітко не виражений (answer, accord, match) [4, с. 20].

У сучасній англійській мові спостерігається також повторна конверсія, переважно при утворенні похідних від простих і складених твірних основ. Багаторазовість дії конверсії яскраво засвідчує її продуктивність. Провідною словотвірною тенденцією конверсивного словотворення є участь конверсії разом з іншими способами словотвору в процесах творення нових слів. Взаємодія конверсії з основоскладанням, префіксацією та суфіксацією, скороченням, зрощенням свідчить про те, що зміни й розвиток словотвірних способів в англійській мові відображають внутрішні закономірності розвитку мови. П.Царьов зазначає, що у ролі вихідних одиниць беруть участь і словосполучення. Дослідник наводить приклад: “Now just a minute, son ”, Stewart said rolling back in his chair. “Don’t just-a-minute me, and don’t son me. We know our rights. ” (M.Mitchell) [12, с. 51].

В. Заботкіна підкреслює, що для нових конверсивних утворень характерна тенденція до багатокомпонентних структур. Так, іменники можуть утворюватися від дієслівних фраз: work-to-rule - “виступ робітників із вимогою дотримуватися усіх пунктів трудового договору” [6, с. 34]. С.Нухов зазначає, що основами конверсивного словотвору можуть виступати односкладові слова, а також синтагми й речення, від іменників до вигуків і абревіатур [9, с. 274]. Він наводить приклад, де основою для конверсії стала фраза miles per hour, скорочена до абревіатури: I deposited Upjohn at the Bull and Bush and started m-p-h-ing homeward in what you might call a trice [9, с. 278].

С.Нухов, стверджуючи, що фразові основи можуть набувати надзвичайно великих розмірів, наводить 15-компонентне конверсивне дієслово: Even her wonderful costume party, each woman requested to come-as-the-person-you-would-like-to-have-been-when-Dr- Chapman-interviewed-you, failed to excite her [9, с. 279].

Особливу увагу дослідники приділяють утворенню нових слів (іменників - fightback, turnover; прикметників - carry-on) від дієслівних поєднань із постпозитивами - back, -down, -on, -out, -over, -up, вважаючи це характерною ознакою конверсії сучасної англійської мови. Словотвірні моделі іменника, який складається з дієслова + постпозитив (lie-in, set-back, sit-in), з’явилися у середньоанглійський і набули поширення в новоанглійський період розвитку мови. Однак не всі лінгвісти погоджуються з тим, що ці новоутворення належать до конверсивного словотвору, а визначають їх як слова, утворені шляхом приєднання до основи дієслова основи прислівника.

В.Заботкіна наголошує, що серед конверсивних іменників посилюється тенденція до утворення від дієслів із постпозитивами, приміром: rip-off “крадіжка” (від rip-off - “красти”). Аналогічне тяжіння до багатокомпонентності спостерігається серед нових конверсивних прикметників: cents-off - “знижений” (про ціну) [6, с. 34]. Іменники, утворені від поєднання дієслів із постпозитивами, здебільшого пишуться через дефіс, проте трапляються випадки написання разом; і наголос падає на перший елемент, а другий ненаголошений або має другорядний наголос: boil-down, n; smoke-out, n. Слова такого типу, зазначає Б.Бартков, приєднують словотвірний формант, омонімічний постпозитиву, який однак виконує роль суфікса, тому процес утворення слів black-out, break-down, fallout, carry-on він пропонує назвати конверсифіксацією, а власне словотвірні форманти - конверсифіксами (тобто одним із видів афіксів) [2, с. 28]. Слід зазначити, що такі новоутворення, як frame-up, lead-up, build-up, get-away, show-down, є поширеними і продуктивними у сучасній мові, зокрема у розмовній мові все частіше вживаються такі слова, як, dug-out, lay-off, step-in, tie-up, walk-over.

Оскільки конверсія не має однозначного тлумачення (через матеріальну невираженість словотвірних значень у межах похідного слова), а згадувані дослідження, на наш погляд, не дають підстав вважати питання про словотвірну сутність конверсії вирішеним, актуальним залишається вивчення цього словотвірного процесу і як автономного, і у взаємодії з іншими типами творення слів, насамперед із суфіксацією, префіксацією та словоскладанням.

ЛІТЕРАТУРА

1. Барон И.Э. Основные типы словообразовательных значений конвертированных глаголов в парах N - V в современном английском языке: дис. ... канд.филол.наук: 10.02.04 “Германские языки“ / И.Э.Барон. - Ростов-на-Дону, 1995. - 209 с.

2. Бартков Б.И. Конверсификсальные номинативные гнезда типа break-down, breaking-down, broken- down, breaker-down, образованные от английских глаголов с послелогами в научном стиле и норме / Б.И. Бартков // Терминоведение и терминография в индоевропейских языках. - Владивосток, 1987. - С. 27-46.

3. Білинський М.Е. Віддієслівна транспозиція в історії англійської мови: хронологія текстових прототипів / М.Е. Білинський // Іноземна філологія. - 2001. - Вип. 112. - С. 35-48.

4. Высочинский Ю.И. Конверсия - один из способов пополнения словарного состава современного английского языка: дис. ... канд.филол.наук: 10.664 „Германские языки“ / Ю.И. Высочинский. - К., 1969. - 220 с.

5. Горпинич В.О. Морфологія української мови: підручник / В.О. Горпинич. - К.: ВЦ Академія, 2004. - 336 с.

6. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского язика / В.И. Заботкина. - М.: Высшая школа, 1989. - 126 с.

7. Мешков О.Д. Словообразование современного английского язика / О.Д. Мешков. - М.: Наука, 1976. - 245 с.

8. Минкин С.И. Система отименных конверсивных глаголов в современном английском языке /

С.И.Минкин, В.К. Миненкова // Проблемы словообразования в английском и немецком языках: сб. науч. ст. - Смоленск, 1982. - С. 49-54.

9. Нухов С.Ж. Языковая игра в словообразовании (на материале лексики английского языка): дис. ... д-ра.филол.наук: 10.02.04 “Германские языки“ / С.Ж. Нухов. - М., 1997. - 372 с.

10. Соболева П.А. Словообразовательные отношения по конверсии между глаголами и отглагольным существительным в современном английском языке: автореф. дис. ... канд.филол.наук: 10.02.04 “Германские языки“ / П.А. Соболева / 1-й Моск. гос. пед. ин-т иностр.яз. - М., 1959. - 18 с.

11. Харитончик З.А. Лексикология современного английского язика / З.А. Харитончик. - Минск: Вышейшая школа, 1992. - 228 с.

12. Царев П.В. Продуктивное именное словообразование в современном английском языке / П.В.Царев. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 225 с.