О. О. Мазур

Після розпаду Радянського Союзу на світовій арені з´явилася нова незалежна держава. Поява нової держави з 52-мільйонним населенням, що за площею перевищувала чи не кожну з європейських країн, викликала певне зацікавлення з одного боку завдяки своєму могутньому аграрному та індустріальному потенціалу, і суттєве занепокоєння через успадкованого від Радянського Союзу ядерного арсеналу. В наслідок цього, світове та європейське співтовариство, зокрема Велика Британія, були зацікавлені в становленні та налагодженні стосунків з колишньою Українською СР на мирній основі.

Вивченням відносин Великої Британії та України займалися багато дослідників, у тому числі Крушинський В.Ю. у монографії «Британська Європа чі Європейська Британія», Яковенко Н.Л. «Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на Європейське лідерство», Грубінко А.В. у роботі «Українсько-британські відносини. 1992-2004», але роботи відносно аналізу сучасного стану відносин практично відсутні.

Мета статті - здійснити розгляд встановлення і налагодження стану взаємозв´язків Великої Британії та України та їх основні напрямки протягом 1992-2004 рр. Меті підпорядковані наступні завдання:

• з´ясувати стан наукової розробки теми та джерельне забезпечення дослідження;

• проаналізувати двосторонні міждержавні угоди, що були підписані між Великою Британією та Україною стосовно різних сфер співробітництва протягом 1992-2004 рр.

Реалізація визначених мети та завдань відбувалася за допомогою наявних джерел передусім офіційних документів та медійних матеріалів [1].

У вітчізняній історіографії, зокрема у монографії А.Грубінка визначається чотири етапи у розвитку британсько-українських політичних відносин у період з 1991 по 2004 р^{ік [2]:}

• 1991-1993рр. - інституційний період;

• 1994-1996рр. - період активізації;

• 1997-2001рр. - період прагматичних взаємовідносин;

• 2002-2004рр. - період зниження активності.

Треба зазначити, що окрім вишезгаданих етапів, в період з 1991 по 2008 рік, є доцільним виділити ще один період, що охоплює 2004-2008 роки та характеризується відновленням активності взаємодії між двома державами. Це знайщло прояв у збільшенні кількості двосторонніх візитів, що були здійснені урядовцями Великої Британії та України на високому рівні. Проте, у період з 2004 по 2008 рік не було підписано майже жодного міжнародного документу окрім Меморандуму від 17 жовтня 2007 року про взаєморозуміння між Державним комітетом фінансового моніторингу України та Агенцією з питань організованої злочинності - підрозділом фінансової розвідки Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії щодо співробітництва в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму. [2] Окрім цього, урядовцями було підписано лише Програму двостороннього співробітництва між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Великої Британії на 2007-2008 роки, що відбулося 30 листопада 2006 року, в рамках візиту в Україну британської військової делегації. [3]

Сполучене Королівство Великої Британії разом з іншими членами Європейського Союзу визнало незалежність України 30 грудня 1991 року. Офіційним початком відносин між Україною та Великою Британією вважається підписання та прийняття 15 вересня 1992 року спільної декларації. Значну частину документу присвячено спільним зобов’язанням сторін щодо військової співпраці, що відображає пріоритетність військово-політичних питань, насамперед проблеми скорочення та контролю озброєнь, для розвитку двосторонніх взаємин. В тексті міститься актуальний для України на той час пункт про схвалення Великою Британією наміру України приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та узгоджується низка заходів для здійснення плідного співробітництва між двома державами, що є зазначені у пункті 7 [4]

Перший двосторонній візит на високому рівні відбувся в січні 1992 року, коли Міністр закордонних справ та у справах Співдружності Д.Херд прибув до Кієва для зустрічі з А.Зленком, тогочасним міністром закордонних справ України. Під час візиту

А. Зленка укладено міжурядовий Меморандум про взаєморозуміння щодо необмеженої свободи пересування [5], який має важливе політичне і технічне значення, оскільки визначає принципи та правила здійснення дипломатичних контактів між обома країнами. Результатами візиту було офіційне відкриття Посольства України в Лондоні та започаткування договірної бази двосторонніх відносин. Протягом 1993 року між Сполученим Королівством та Україною було підписано ще декілька двосторонніх міжнародних документів, що охоплювали різноманітні сторони відносин двох держав. Так, 10 січня 1993 року була підписана угода про співробітництво в галузі освіти, науки та культури [6], що на основі якій держави домовились усіляко підтримувати і сприяти безпосередньому співробітництву, контактам і обмінам між особами та організаціями, заохочувати та сприяти вивченню мови та літератури іншої країни, підтримувати усі форми сприяння навчанню та дослідженням та створювати культурно-інформаційні центри на теріторії обох держав. Того ж року було підписано іншого вагомого документу у сфері безпеки двох країн, Меморандуму про взаєморозуміння з питань військових контактів і співробітництва між Міністерством оборони України і Міністерством оборони Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що на основі якого країни здійснюватимуть обмін досвідом роботи управлінь та служб міністерств оборони, візити з метою обговорення сучасного стану та перспектив розвитку зв´язків в оборонній галузі, налагодження особистих контактів між керівництвом та командною ланкою збройних сил обох держав. Серед підписаних протягом першого етапу відносин між великою Британією та Україною треба зазначити наступні двосторонні документи: Угода про сприяння і взаємний захист інвестицій, Меморандум стосовно технічної допомоги , Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, Угода про повітряне сполучення.

Проте початковий етап британсько-українських відносин характеризувався певною стриманістю британської сторони у розгортанні двостороннього співробітництва і взаємодії. Однак, серед досягнень етапу, що розглядається, треба виділити закладення правово-договірной бази, встановлення контактів на рівні міністерств закордонних справ та на найвищому міжнародному рівні, що матимуть неабияке значення для подальшого розвитку відносин між двома країнами.

Наступний період, що охоплює 1994-1996 роки, зазначився певною активізацією та інтенсифікацією відносин між Великою Британією та Україною. По-перше, це пов´язано з суттєвими змінами, які відбувалися того часу в Україні. 1994-1996 роки - це період стабілізації внутрішньої ситуації, початку здійснення економічного реформування та прийняття Конституції; досягнення вагомих зовнішньополітичних успіхів, пов´язаних із ядерним озброєнням, набуття членства в низці міжнародних організацій, визначенням форм співпраці та налагодження співробітництва з НАТО і

ЄС, поступовим розв´язанням гострих суперечностей з Росією тощо. Паралельно, у Великій Британії мали місце корінні зміни, що відобразились на усіх сферах життя країни. З приходом кінця правління консерваторів Велика Британія знову постала перед необхідністю визначитися з європейським курсом країни. Початком зазначеного періоду британсько-українських відносин можно вважати візит до України 24 травня 2004 року Міністра закордонних справ та у справах Співдружності Д.Херда. Головною метою візиту міністра закордонних справ Сполученого Королівства було обговорення зміцнення стосунків між Україною та Європою, зокрема прієднання України до НАТО та ЄС. Міністр підкреслив необхідність укладання Угоди про співробітництво між Україною та ЄС, скорішого прієднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Нового імпульсу українсько-британському співробітництву в економічній сфері було надано візитом президента України Л. Кучми до Великобританії в середині грудня 1995 р. У прийнятій за підсумками двосторонніх переговорів Спільній декларації сторони погодилися щодо надзвичайної важливості полегшення доступу товарів та послуг для економіки країн Центральної та Східної Європи, включаючи Україну

У середині 90-х років відбулося посилення позицій відносин з Україною у зовнішній політиці Великої Британії. Це проявилося, зокрема, в інтенсивному двосторонньому діалозі на різних рівнях протягом 1995-1996 років, характер та результати якого засвідчили завершення періоду односторонньої орієнтації на Росію та пошук інтересів у відносинах з Україною як перспективним партнером. [7]

Період активації британсько-українських відносин став яскравою сторінкою в історії взаємин між двома країнами. Сторонам вдалося провести насичений, динамічний і конструктивний діалог на ріщних рівнях, поглибити партнерські відносини. Велика Британія проявила себе як надійний і послідовний партнер України у співпраці з вирішення складних міжнародних проблем, європейської та євроатлантичної інтеграції, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та її закриття, підтримки економічного реформування. Досягнуті необхідний рівень довіри та взаєморозуміння, конкретні домовленості дали змогу сторонам перейти до комплексної реалізації напрацювань у всіх напрямках співпраці. Проте, треба зазначити, що попре певної активізації двосторонніх зв´язків між двома державами у військовій сфері, цей період характерізується повільним просуванням відносин між Великою Британією та Україною в інших сферах, зокрема економічної, політичної, науково-технічної, , гуманітарної, культурної тощо.

Наступний період, зазначений у монографії А. Грубінка як період прагматичних відносин, прийшовся на 1997-2001 роки. Протягом цього періоду відбувається подальшє поглиблення відносин між двома країнами, що, насамперед, пояснюється навністю деяких змін у ставленні Великої Британії до України, що неодноразово було засвідчено у офіційних промовах британських вищих посадових осіб. Початок даного періоду, хронологічні рамки якого становлять 1997-2001 роки, ознаменовано підписанням Хартії між Україною та НАТО у липні 1997 року. Протягом періоду, що розглядається, в двосторонньому порядку була здійснена численна кількість візитів, зокрема на вищому рівні. Так, представники міністерств закордонних справ обох держав доволі активно обмінювались візитами: у червні 1998 року Заступник міністра закордонних справ та у справах Співдружності Великої Британії Даг Хендерсон відвідав Україну з метою обговорення заходів щодо поліпшення інвестиційної привабливості України та питання зміцнення співробітництва двох країн у економічній та оборонній галузях. У лютому 1999 року міністр закордоних справ України Борис Тарасюк відвідав Велику Британію для переговорів з міністром закордонних справ Робіном Куком. Під час візиту Борис Тараск провів зустрічі з головою правління британської компанії JKX Oil&Gas та з віце-президентом групи компаній «British

Petroleum Amoco». Треба зауважити, що як і протягом попередніх періодів, характерною ознакою цього періоду були активні контакти у сфері національної безпеки та оборони. На рівні Міністерства оборони України та Великої Британії було проведено 6 зустрічей, зокрема переговори з міністром оборони Великої Британії Джорджем Робертсоном під час візиту Бориса Тарасюка до Лондона у 1999 році.

Важливою подією зазначеного періоду є перший офіційний візит до України Державного Секретаря Великої Британії у закордонних справах Робіна Кука у квітні 2000 року. Візит став своєрідним сигналом Києву щодо підтримки його прагнень європейської інтеграції і водночас розуміння проблем розвитку українського суспільства у перехідний період. Особливу увагу будо приділено розшіренню договірно-правової бази відносин, торговельно-економічного співробітництва та заохочення британських інвестицій у пріоритетні галузі економіки України. [8] Підводячи підсумки стосовно відносин між Великою Британією та Україною протягом 1997-2001 років, зазначимо, що у цей період між Києвом та Лондоном поновлюється співробітництво як на парламентському, так і на урядовому рівнях, відбувається постійний діалог між багатьма відомствами. У червні 1998 року уряд України ухвалив національну Стратегію інтеграції до Європейського Союзу. Зі свого боку, за підтримки Великої Британії, ЄС на зустрічі у верхах, що пройшла у Відні в грудні 1998 року, прийняв рішення про схвалення Спільної стратегії ЄС щодо України. На жаль, протягом цього періоду недостатнім виявився рівень співробітництва в економічній сфері. Хоча, за українською статистикою Велика Британія займає третє місце серед західних івесторів України, загальна кількість британських інвестицій залишається невеликою.

Наступним періодом в українській історіографії вважаються 2002-2004 роки, як період зниження активності в дипломатичних та політичних відносинах між Великою Британією та Україною, що значною мірою пов´язано з тими проблемами, що виникли в українського керівництва на зовнішньополітичному напрямку: міжнародні скандали навколо вбивства українського журналіста Г. Гонгадзе, імовірного продажу української зброї Іраку та зміни політики ЄС щодо України, одним з ініціаторів якої виступив уряд Сполученого Королівства. Більшою несподіванкою стала сформульована навесні 2002 року нова позиція Великої Британії щодо українського європейського вибору, що була пов´язана з останніми подіями в процесі розширення ЄС, але не відповідала духу двостороннього британсько-українського діалогу, що мав місце в попередні роки.

Не зважаючи на суперечності, що виникли між двома країнами на політичному рівні, період 2002-2004 роки характеризується досить великою кількістю візитів на рівні представників міністерств. Починаючи з грудня 2002 по лютий 2004 відбулося вісім двосторонніх візитів, серед яких треба зазначити візит віце-прем´єр-міністра України Віталія Гайдука до Великої Британії у грудні 2002 та у лютому 2003 року, офіційний візит прем´єр-міністра України Віктора Януковича та Голови Верховної Ради Володимира Литвина у квітні 2003 року, та відвідання Великої Британії віце прем´єром України Андрієм Клюєвим у лютому 2004 року. Основними темами переговорів стало розширення співробітництва двох держав в сфері торгівлі та інвестицій, підтримка Великою Британією прагнення України увійти до європейських та євроатлантичних структур, впровадження Україною засад ринкової економіки, приведення законодавчої бази у відповідність до стандартів Євросоюзу.

Дуже важливою рисою цього періоду є активізація діалогу між двома країнами в таких галузях як економіка, гуманітарна політика та охорона довкілля. Так, протягом 2003 року відбувся візит Державного Секретаря Великої Британії у справах довкілля, продовольства та сільского господарства пані Маргарет Бекет, що відвідала Україну для участі у конференції «Довкілля для Європи»; у травні цього ж року віце-прем´єр України з гуманітарної політики Дмитро Табачник та перший віце-прем´єр України, міністр фінансів Микола Азаров перебували у Великій Британії з метою участі в двосторонніх переговорах. Микола Азаров на чолі урядової делегації у Лондоні взяв участь в міжнародній інвестиційній конференції «Україна: східний двигун в Європі», де виступив з презентацією економічного становища та інветстиційного клімата в Україні. Впродовж зазначеного періоду пріоритетом британсько-українського співробітництва є здебільшого військова та оборонна галузь, про що свідчать регулярні зустрічі, що відбувались між представниками військового керівництва Великої Британії та України у 2002-2004 роки. До аналогічного висновку можна прийти, вивчив характер двосторонніх документів цього періоду, який, як зазначається вище, має суто військово-оборонну спрямованність.

Наприкінці 2003 року та протягом 2004 року Україна опинилася у центрі світової уваги, що було пов´язано з проведенням виборів Президента країни. Із завершенням президентської кампанії та зміною влади в Україні розпочався новий період в відносинах між Україною та Європейським Союзом та з одним з його найвпливовіших членів - Великою Британією. Двосторонні міждержавні контакти відкрив візит до України Міністра з питань Європи МЗС Великої Британії Д. Макшейна, який представляв свою країну на інавгурації новообраного Президента України В.Ющенка. Під час самміту НАТО в Брюсселі 22 лютого 2005р., після кількарічної перерви, відбулася двостороння зустріч Глави Української держави з Прем´єр-міністром Сполученого Королівства. Ця зустріч стала своєрідним відліком не лише формально нового етапу у відносинах двох європейських країн, але й стати дієвим сигналом до активізації їх співпраці в усіх сферах в контексті нових завдань, які сьогодні стоять між Великою Британією, враховуючи наявний досвід та здобуткі.

Одже, підводячи підсумки відносно розвитку та динамиці британсько-українських відносин з моменту їх встановлення до завершення президентської кампанії 2003-2004 року, треба зазначити, що попре певні складнощі та непорозуміння, Великої Британії та Україні вдалося досягти вагомих результатів в багатьох сферах співробітництва між двома країнами, зокрема політичної, економічної, військової, гуманітарної, тощо. Не зважаючи на це, враховуючи переважно політичний на військовий вектор відносин, постає необхідність визначити перспективи подальшого розвитку співробітництва між двома державами, та зосередитись на не меньш важливіших напрямках, таких як економічний, науково-технічний та гуманітарній.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:

1. Грубінко А.В. Українсько-британські відносини 1991-2004. [Текст] - Тернопіль: Видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. - 336 с.; Неприцький О. А. Україна- ЄС: використання досвіду Великої Британії в регіональній інтеграції // Світова цивілізація і міжнародні відносини. Науковий журнал. - №3(5). - 2002. - С.91-91; Крушинський Ю.В. Великобританія в європейських інтеграційних процесах 2004 року. Автореф. Дис... д-ра політ. Наук: 23.00.04 / В.Ю. Крушинський; Київ. Нац. Ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 32 с.; Крушинський В. Розширення Європейського Союзу і проблема участі України в інтеграційних процесах // Вісник Львівського університету. Сер. Міжнародні відносини. - 2003. - Вип.10. - С. 60-66; Яковенко Н. Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на європейське лідерство. - К. : Науковий світ, 2003. - 227 с.

2. Меморандум від 17 жовтня 2007 року про взаєморозуміння між Державним комітетом фінансового моніторингу України та Агенцією з питань організованої злочинності - підрозділом фінансової розвідки Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії щодо співробітництва в сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; Програма двостороннього співробітництва між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Великої Британії на 2007-2008 роки; Спільна декларація між Україною та Сполученим Королівством Великобританії та Північно Ірландії//Офіційний вісник України. 2004. - 22 жовтня 2004. С. 243; Меморандум про взаєморозуміння щодо необмеженої свободи пересування [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; Договор про принципи відносин і співробітництво [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; угода про співробітництво в галузі освіти, науки та культури [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; Меморандум про взаєморозуміння з питань військових контактів і співробітництва між Міністерством оборони України і Міністерством оборони Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; Угода про сприяння і взаємний захист інвестицій, Меморандум стосовно технічної допомоги [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua , Конвенція про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна [Електроний ресурс], Угода про повітряне сполучення [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua; Спільна декларація Президента України Леоніда Кучми і Прем’єр міністра Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Джона Мейджора [Текст] // Політика і час. - 1996. - №1. - С.90-92.

3. Там само

4. Там само

5. Там само

6. Угода про співробітництво в галузі освіти, науки та культури [Електроний ресурс] - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

7. Грубінко А.В. Українсько-британські відносини 1991-2004. [Текст] - Тернопіль: Видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. - 336 с.;

8. Там само.