Є. В.Максименко

Процес масового муніципального герботворення в Україні, що розпочався на початку 90-х рр. ХХ ст., підняв геральдику на хвилю наукового і громадського інтересу. Для деяких українських міст відновлено дорадянські герби, більшість населених пунктів отримали новостворені геральдичні знаки. Створюючи новий герб автори часто намагаються відобразити наступність, підкреслити наявність у міста гербової традиції, звертаючись до геральдичної спадщини минулих епох, зокрема імперської. З огляду на це актуальним є дослідження геральдичних процесів імперської доби в Україні в цілому і на Донбасі зокрема.

Першою науковою працею з геральдики цього періоду є «Русская геральдика» А.Б. Лакієра, видана у 1854 р. Ґрунтовні дослідження присвячені безпосередньо земельним гербам з´явилися в сер. XX ст. і були представлені працями В. Рум´янцевої,

Н. А. Соболевої, В.С. Драчука. В роботі Н.А. Соболевої «Российская городская и областная геральдика XVIII- XIX века» описаний давній герб Бахмута, проекти гербів Слов’янська та Маріуполя. Після 1991 р. в Україні цією проблематикою займалися такі дослідники, як А. Гречило та В. Панченко. Геральдиці Північного Приазов´я присвячена оглядова стаття останнього [1]. Робота над темою триває, дослідники ще не торкалися деяких питань, зокрема питання впливу імперської герботворчості на сучасну.

У даній статті поставлена мета розглянути процес герботворення XVIII - початку ХХ ст. на території сучасної Донецької області, звернувши особливу увагу на символіку гербів та зв’язок імперських геральдичних традицій з сучасним процесом герботворення.

Джерельною базою розвідки є зображення та описи міських гербів імперського періоду в гербовнику М. Сперансова, територіальному гербовнику, що супроводжував «Полное собрание законов Российской империи», гербовнику П.П. фон Вінклера - «Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской империи» [2] та сучасних міських гербів в гербових паспортах.

В герботворчому процесі на Донбасі імперської доби чітко вимальовується три окремих етапи: створення гербів для полків в середині XVIII ст., зокрема, створення першого герба для Бахмутського батальйону; затвердження гербів міст Бахмута і Маріуполя на початку XIX ст.; перегляд цих гербів та створення нових гербових проектів в середині XIX ст.

У Російської імперії перші територіальні емблеми з’ являються в XVII ст., а термін «міський герб» вперше офіційно вжито в царському указі від 18 липня 1692 р.[3] Поява перших гербів пов’язана зі створенням системи полків російської армії. Губернська реформа 1707-1710 рр. визначила новий порядок територіального розміщення і забезпечення військ. Дислоковані в різних губерніях і містах полки стали іменуватися за місцем своєї приписки і отримували на свої прапори емблеми цих територій. В випадку, коли послення не мало власного герба, для полку розташовуваного в ньому розроблялася нова емблема. Емблеми розміщувалися на знаменах, що з 1712 р. почали виготовлятися в Збройовій палаті та звідти розсилатися в полки. Така система була досить поширеною в деяких європейських арміях, а в Росії була впроваджена у 1720-ті рр.: у 1727 р. основні роботи з геральдичного оформлення прапорів були доручені Герольдмейстерській конторі [4].

На території Слобожанщини ще в 50-ті рр. XVII ст. царський уряд сформував з українських переселенців козацькі полки. З поступовим обмеженням царським урядом козацького самоврядування повсюди почали застосовуватися російські державні символи. З 1734 р. герби мали також фігурувати на полкових печатках. Військова колегія, у віданні якої Слобідські полки були з 1726 р., доручила розробку знаків для них академії наук. І.С. Бекенштейном до кінця 1734 р. було виконано понад 40 варіантів проектів гербів для підрозділів, що розташовувалися в Сумах, Охтирці, Острогозьку, Харкові, Ізюмі. Однак затвердження вони так і не отримали, про що свідчить наступний запис: «1781 года Марта 15 дня. В журнале Герольдмейстерской Конторы статье 8, записано: по промемории Военной Коллегии о учинении в Слободские полки и в регулярные роты на знамена гербов. Определено: Как сие дело производством началось с 1734 года, а потом в 1751 году требовано Герольдмейстерскою Конторою было от Военной Коллегии о присылке гербам рисунков, коих и по ныне еще не прислано, из чего видно, что оныя ей ненадобны, чего для сие дело и отдать в архив» [5].

В рамках цього процесу у 1745 р. було створено герб для батальйону розташованого в м. Бахмуті, який можна знайти в гербовнику М.М. Щербатова 1775 р.[6]. Згадка про герб м. Бахмута фігурує ще серед проектів міських гербів, створених у 1723-1727 рр. запрошеним до роботи в Герольдмейстерській конторі італійцем Ф. Санті. Однак, ані опис, ані малюнок цього проекту не збереглися. У 1745 р., Герольдмейстерська контора створила проект герба для прапора Бахмутського армійського полку - імовірно, на основі варіанту Санті. Збережений опис цього проекту зазначав: «На червоному тлі - дві золоті гармати, на верхній з яких сидить білий птах, а під ними, під зеленою горою і на зеленій землі, дерев´яний соляний магазин» [7]. Малюнок у верхній частині щита (дві гармати, на одній з яких - птах) відомий із 1712 р. як герб Воронезького полку та м. Воронежа (у першій половині XVIII ст. м. Бахмут адміністративно був підпорядкований Воронезькій губернії). Соляний магазин – комора мав символізувати місто як давній, відомий із XVII ст. осередок солевидобування.

Частина знаменних емблем за часи Катерини ІІ стала основою для міських гербів, що дає підстави вважати знаменну геральдику попередницею міської, але для Бахмута знаменний герб так і не був затверджений як міський. Про це кажуть дані з анкетування, що проводилося у 80-х рр. XVIII ст. Герольдмейстерською конторою з метою реалізувати новий проект міського герботворення: «По состоянию в сем городе гарнизонного батальона, хотя и есть на знаменах герб, приличиствующий сему городу по бывшему солеварению в соляных заводах, присланный Главным комиссариатом из конторы прошлого 1745 года сентября 11 дня при указе в тот батальон, но как на оной повеления нигде не можно отыскать, то и присвоить того герба не по чему, с которого и рисунок в копии препровождается» [8].

Затвердження гербів українських міст пїзньогеральдичного періоду розпочалося у другій половині XVIII ст. З кінця 60-х рр. розпочинається розробка гербів для міст Росії, які ще не мали власних знаків. Прискоренню цієї роботи сприяла реформа місцевого самоуправління 1775 р. та підготовка до неї. В цей же час виробилася практика вміщувати в герби повітових міст частину або цілий знак намісництва (губернії), що згодом стає обов’язковим для всіх новотворів за винятком для перезатверджених гербів [9].

Прийнятою 1785 р. «Грамотою на права і вигоди містам» передбачалося «мати герб, затверджений рукою імператорської величності і цей герб використовувати в усіх міських справах» [10]. Для кожного міста мала надсилатися спеціальна дарча грамота з переліком різних привілеїв та кольоровим малюнком герба. Затверджені знаки вводилися до широкого вжитку - вони фігурували на печатках міських і повітових установ, на прапорах; про них обов’язково міститься згадка у виданнях, а також у географічних та топографічних описах.

На початку XIX ст. Катеринославське губернське управління запропонувало власний проект герба м. Бахмута та Бахмутського повіту, цілком відмінний під проекту 1745 р.: «Між зеленим і чорним тлом зображений хімічний знак солі, що була приводом до заснування міста Бахмута» [11]. Зображення обрамлене по контуру щита рельєфним бронзовим кантом, таким же кантом розділені по горизонталі зелене і чорне поля.

Зелений колір верхнього поля герба символізував родючість бахмутської землі, чорний колір нижнього поля - багатства надр. Під «хімічним знаком солі» насправді малася на увазі середньовічна алхімічна емблема солі. В алхімії за Парацельсом сіль вважалася другим філософським елементом і зображувалася у вигляді срібного порожнистого кола, розділеного срібною горизонтальною лінією [12]. В. Панченко стверджує, що герб Бахмута - єдиний відомий на терені як України, так і Російської імперії в цілому випадок використання в міській геральдиці алхімічної емблематики [13].

Герб м. Бахмута затверджено у 1811 р. У XIX - на початку XX ст. він розташовувався на поштових конвертах і марках Бахмутськой міської Думи, земства повіту. Відомі, зокрема, його зображення на марках Бахмутської земської пошти кінця XIX - початку XX ст.). В 1996 р. цей герб було відновлено і він став офіційним знаком м. Артемівська [14].

Проект герба Маріуполя, також виконаний у Катеринославському губернському правлінні і затверджений 1811 р., був наступним: «Над срібним півмісяцем, зображеним на чорному тлі, піднесений восьмикутний золотий хресті на блакитному тлі, на знак всемилостивого прийняття з-під ярма магометанського під сильний захист Російської держави азійського християнства, що вийшло з Тавриди» [15].

У цьому описі малося на увазі заснування Маріуполя (Маріанполя) як колонії кримських греків-переселенців (ще в період існування Кримського ханства, символізованого в гербі малюнком півмісяця - алегорією мусульманства). Така композиція геральдичних фігур - православний хрест над півмісяцем - не є унікальною. Її, ймовірно, запозичено із затвердженого у 1783 р. герба Таврійського повіту (згодом губернії). У 1803 р. ця емблема увійшла також до герба м. Херсона, а у 1844 р. - до герба м. Сімферополя [16]. Герб з такою ж символікою мало і місто Азов [17].

Третій етап імперського герботворення відзначений переглядом затверджених гербів та створенням нових геральдичних проектів, пов’язаний зі деякими змінами в геральдичний та адміністративній системі Російської імперії. Ще на початку XIX ст. досить великий резонанс у європейських країнах викликало запровадження цілісної геральдичної системи у Франції (так звана наполеонівська геральдика). В середині XIX ст. вона стала використовуватися і в Росії. За цією системою передбачалося для всіх міст, розділених на три класи, однотипне геральдичне оформлення - однакова форма та колір корон, вінків та інших елементів, котрі мали свідчити про роль міста в системі державної влади. Наявність міської корони символізувала значимість міста, Олександрівська стрічка з двома срібними кирками, наприклад, прикрашала герби міст, жителі яких займаються гірничими промислами [18].

Керівник Гербового відділення Департаменту герольдії Сенату Б. Кене 1856 р. приступив до перегляду всіх затверджених міських гербів. Внаслідок змін в адміністративно-територіальному поділі багато міст перейшли до складу інших губерній і внесені до їхніх гербів давніші намісницькі чи губернські знаки втратили актуальність. Тому Б. Кене провів своєрідну ревізію прийнятих раніше гербів та спробував внести певні виправлення.

Поступово було напрацьовано значну кількість нових проектів, а також гербів для міст, котрі ще не мали офіційних знаків. Вже у жовтні 1862 р. Б. Кене звітував про перегляд 316 гербів. Цікаві варіанти були розроблені для м. Слов’янська, Маяків. Всі проекти вирізнялися строгим дотриманням геральдичної колористики та композиції. Одним з головних правил виступали стабільність малюнка, фігур і основних кольорів. Однак більшість проектів так і залишилися нереалізованими і не отримали офіційного затвердження [19].

Б. Кене, переглядаючи символіку всіх міських гербів Російської імперії, вніс свої корективи і в герби Бахмута й Маріуполя, а також запропонував у 1867 р. власний проект герба для Слов´янська, що досі ще не мав своєї геральдичної відзнаки.

Переглядаючи в 1860-х рр. герб Бахмута, Б. Кене оцінив оригінальний алхімічний символ як негеральдичний і натомість запропонував власний варіант герба: на зеленому щиті - срібний пояс, супроводжуваний трьома срібними ромбами - вгорі одним, унизу двома. У вільній (верхній правій) частині щита поставав герб Катеринославської губернії . Герб мав стандартне щитове оточення - кам´яну корону з трьома зубцями (символ повітового статусу міста) і перехрещені за щитом два золоті молоти (символ гірничого видобування), з´єднані Олександрівською стрічкою. Срібний пояс символізував річку - Сіверський Дінець, що тече територією повіту. Срібні ромби виступали як символічне зображення солі. Проект не був прийнятий і продовжував використовуватися герб 1811 р.

У своєму проекті герба Маріуполя Б. Кене зберіг композицію герба 1811 р. додавши до неї герб Катеринославської губернії у вільному куті щита, а також щитове оточення - срібну кам´яну корону з трьома зубцями та вінок із двох золотих колосків, з´єднаних Андріївською стрічкою. Герб, як і інші проекти Б. Кене не отримав затвердження [20].

У 1867 р. Б. Кене було створено проект герба для Слов’янська, який доти не мав власного знаку. Цей проект мав таку символіку: «На чорному тлі щита - золотий слов’янський хрест, супроводжуваний з обох боків двома срібними ромбами. У вільному куті щита розміщався герб Харківської губернії» [21]. До герба Б. Кене додав щитове оточення у вигляді червоної кам’яної корони із трьома зубцями, а також двох золотих колосків, перев’язаних Олександрівською стрічкою.

Обираючи символи для герба цього міста автор послуговувався його назвою (Слов’янський хрест - Слов’янськ) та тим фактом, що в Слов’янську видобували сіль. Руський хрест - шестикінечний, з похилою нижньою перекладиною був відомий здавна. Ще він іноді називається «східним» хрестом, або хрестом Святого Лазаря і є символом православної церкви [22]. Такий хрест зустрічається, наприклад, в гербі Херсонської губернії. Срібні ромби символізували стилізовані соляні камені. Проект, очевидно, попередньо було схвалено Департаментом герольдії Сенату, однак його офіційне затвердження так і не відбулося [23].

Щодо зв’язку з сучасним періодом герботворення, то, герб м. Бахмута 1811 р. сьогодні використовується як офіційний геральдичний символ м. Артемівська. Питання про затвердження герба м. Слов’янська 1867 р. було поставлене в 1988 р., коли у Слов’янському краєзнавчому музеї були знайдені документи, що стосувалися цього проекту. Однак через наявність в гербі релігійної символіки (хреста) міськрада так і не затвердила його [24].

Емблема солі присутня на сучасному гербі м. Соледара, який є осередком соледобування. Міста, пов’язані з виробництвом солі успадкували від дореволюційних гербів і символ, який використовував у своїх незатверджених проектах Б. Кене - срібні ромби. Вони зустрічаються на гербах двох міст Донецької області - Соледара та Слов’янська [25].

Таким чином, доходимо висновку, що на прикладі гербів Донбасу можна простежити основні тенденції герботворчого процесу в Російській імперії. В імперську добу в регіоні було затверджено два герба - для м. Бахмута і Маріуполя, а також створено три незатверджені геральдичні проекти. Авторами гербів використовувалася релігійна та промислова символіка, яка уособлювала соледобування в містах, частково стосувалася їхньої історії. Найстарішу геральдичну традицію має м. Бахмут, символ, що зображено на щиті його герба (знак солі) є унікальним. Для герба м. Маріуполя та незатвердженого герба м. Слов’янська обрано традиційні геральдичні символи - хрест і півмісяць та слов’янський хрест відповідно, які зустрічаються і на інших гербах міст Російської імперії. Сучасна муніципальна символіка зазнала впливу імперського герботворення, про що свідчить відновлення герба м. Бахмута 1811 р. та використання геральдичних елементів з дорадянських гербів на сучасних міських знаках.

ПОСИЛАННЯ ТА ПРИМІТКИ:

1. Лакиер А.Б. Русская геральдика / А. Лакиер. - М., 1990., Гречило А. Б. Українська міська геральдика/А.Б. Гречило - К., Л., 1998. - 191 с.; Панченко В. Геральдика Старої Донеччини / В. Панченко // Науковий світ. - 2004. - № 3. - С. 10-11; Соболева Н.А. Российская городская и областная геральдика XVIII- XIX века/ Н. А. Соболева. - М., 1981. - 264 с.

2. Гербы городов, губерний, областей и посадов Российской империи, внесенные в Полное собрание законов с 1649 по 1900 год /Сост. П.П. фон-Винклер. - М., 1991. - 222 с., Полное собрание законов Российской империи: Кн. черт. и рис.: Рис. гербам городов Российской империи. - СПб., 1843. - 114 л., Сперансов Н.Н. Земельные гербы России, XII-XIX вв. / Н.Н. Сперансов. - М., 1974. - 200 с.

3. Соболева Н. А. Вказ. праця. - М., 1988. - С. 22.

4. Данченко В. Каждому полку — свой штандарт / В. Данченко // Родина. - 2002. - № 3. - Доступний з: <http://www.istrodina.com/gerb14.php3>.

5. Гречило А. Б. Вказ. праця. - К., Львів, 1998. - С.59.

6. Однороженко А. Козацька геральдика. Земельна геральдика. - Доступний з: http://gerold.at.ua/publ/kozacka_geraldika_miska_geraldika/1-1-0-25.

7. Панченко В. Вказ. праця. - С. 10.

8. Пірко В.О. Заселення Донеччини у XVI-XVIII ст. (короткий історичний нарис й уривки джерел )/В.О. Пірко - Донецьк: Східний вид. дім, 2003. - С.131.

9. Геральдика України [Електронний ресурс] : [мультимедiа-енциклопедiя]. - К., 1998. - 1 електрон. опт. диск (CD-ROM)

10. Гречило А. Б. Вказ. праця. - С.73-75.

11. Гербы городов, губерний, областей й посадов Российской империи. - С.11.

12. Символы, знаки, эмблемы: Энциклопедия / Под общ. ред В.Л. Телицына. - М., 2003. - С.183

13. Панченко В. Вказ. праця. - С. 10.

14. Малаха Є. Геральдика Донеччини / Є. Малаха // Схід. - 2004. - № 7. - С.23-25.

15. Гербы городов, губерний, областей й посадов Российской империи. - С.89.

16. Панченко В. Вказ. праця - С. 11.

17. Лакиер А.Б. Вказ.праця. - М., 1990. - С. 302.

18. Геральдика України [Електронний ресурс].

19. Соболева Н. А. Вказ. праця. - С.101.

20. Панченко В. Вказ. праця. - С.11

21. Там само. - С.11.

22. Символы, знаки, эмблемы. - С. 415.

23. Панченко В. Вказ. праця. - С.11.

24. Омельченко М. Герби Слов’ янська / М. Омельченко // Донеччина. - 2006. - 9 квітня. - С.5.

25. Платоненко С. Под знаком соли / С. Платоненко // Соляник. - 2003. - 26 февраля. - С.1.