У результаті застосування нового методу отримано ряд сортів дводомних і однодомних конопель з високим вмістом волокна. Заходи з поліпшення сорту Новгород-Сіверські, зокрема, сприяли створенню спочатку сорту Глухівські 1, а потім — Глухівські 10. Останній за вмістом волокна перевищив сорт Новгород- Сіверські майже в 2,5 рази [3].

Селекційна робота з коноплями в цьому напрямку, розпочата Г.І. Сенченком під керівництвом Є.С. Гуржій, продовжується й дотепер. Метод оцінки селекційних зразків за прямими ознаками став основою дисертаційної роботи Г.І. Сенченка “Вплив добору на підвищення вмісту волокна в стеблах конопель”, яку він з успіхом захистив у 1952 р. в Харківському сільськогосподарському інституті ім. В.В. Докучаєва. У 1953 р. Г.І. Сенченко очолює відділ селекції конопель Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур. Під його керівництвом проводиться активна селекційна робота на підвищення урожайності волокна.

У 50-і р. ХХ століття особлива увага приділяється залученню до гібридизації географічно віддалених форм тих чи інших рослин. Роботу у цьому напрямку І.В. Мічурін проводив ще у довоєнні роки. У Всесоюзному науково- дослідному інституті луб’яних культур такі дослідження було розпочато з коноплями. Основною метою було підвищення урожайності і покращення господарсько-цінних ознак. Слід зазначити, що на той час сходи і посіви культури дуже потерпали в деяких зонах від пошкодження конопляною блохою і гіллястим вовчком. Використавши для гібридизації географічно віддалені і пізньостиглі форми, зокрема Південні краснодарські, Південні чуйські і Американські, з місцевими скоростиглими північними коноплями з Архангельської області, Г.І. Сенченко разом з колегами отримав ряд гібридів, які успадкували високий урожай стебел південних конопель і стійкість до пошкодження, наближаючись за вегетаційним періодом до скоростиглої форми. У результаті подальшої напруженої селекційної роботи створено високопродуктивні сорти дводомних конопель ЮС-6, ЮС-7 і ЮС-8. Сорт ЮС-6 вдало поєднав високий урожай соломи з високим вмістом волокна. Він скоростигліший у порівнянні із сортом ЮС-1, отриманим шляхом акліматизації південних краснодарських конопель. У 1961 р. сорт районовано в Сумській області, а пізніше майже у всіх областях середньоросійської зони коноплярства. Якщо в 1961 р. він висівався на площі біля 6 тис. га, то в 1968 р. його посіви збільшилися до 89,4 тис. га, що становило 41,3% всієї посівної площі конопель у колишньому СРСР [1].

Успішно проведена гібридизація сортів Південні черкаські з першим на той час високоволокнистим сортом Глухівські 1 привела до створення сорту ЮС-8, який за рівнем вмісту волокна (близько 28%) перевищував усі районовані сорти і зразки конопель світової селекції. Шляхом добору на волокнистість із сорту ЮС-6 створено сорт ЮС-9. При цьому нові сорти самі ставали в подальшому батьківськими компонентами для гібридизації або вихідним матеріалом для подальшої селекції. Таким шляхом селекціонерами Всесоюзного науково- дослідного інституту луб’яних культур під керівництвом Григорія Івановича Сенченка створено нові високоволокнисті сорти конопель. Їх використання дозволило значно збільшити вихід волокна на переробних підприємствах. За вагомі успіхи в селелекційній роботі та впровадження у виробництво нових високопродуктивних сортів конопель Григорію Івановичу присуджено Державну премію СРСР.

Отже, розроблений метод селекції на волокнистість за прямими ознаками дав змогу збільшити вміст волокна в стеблах у декілька разів. Сьогодні поява в популяції рослин з вмістом волокна біля 40% вже не випадковість, а результат цілеспрямованої селекційної роботи вчених.

Враховуючи неординарні здібності Григорія Івановича Сенченка як вченого-дослідника і громадського діяча, у 1960 р. Головне управління бавовництва і луб’яних культур Міністерства сільського господарства СРСР призначає його директором Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур. У той же час Постановою президії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна Григорій Іванович затверджується науковим керівником досліджень з проблем коноплярства [4].

У 1965 р. результати науково-дослідної роботи вченого, пов’язані зі створенням нових високопродуктивних сортів конопель, лягли в основу дисертаційної роботи на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук “Високоволокнисті сорти конопель і методи їх створення”, яку він успішно захистив в Інституті рослинництва ім. М.І. Вавілова. У 1968 р. за досягнення у створенні нових сортів конопель і підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації Григорію Івановичу присуджено вчене звання професора [3].

Г.І. Сенченко прекрасно розумів, що для закріплення досягнутих успіхів у коноплярстві слід розробляти і використовувати прогресивні технологічні прийоми їх вирощування і первинної переробки. Як директор і як селекціонер він вважав, що майбутнє за однодомними коноплями.

Створення однодомних конопель відбувалось паралельно селекції дводомних. Дослідження з коноплями, які розпочав ще М.М. Гришко, не припинялись протягом всіх років існування інституту. Навіть, у період Великої вітчизняної війни вони проводилися на базі Починківського дослідного поля в Горьківській області. Такі вчені як Є.С. Гуржій, Р.Й. Каплунова, Г.Й. Арінш

Успішно налагодивши селекцію однодомних конопель і залучивши до цієї справи молодих селекціонерів В.Г. Вировця, Л.М. Горшкову, І.І. Щербаня, М.І. Таракана, В.П. Ситника, М.М. Орлова та інших, Григорій Іванович був змушений зосередити зусилля на вирішенні нової проблеми, пов’язаної з нейтралізацією наркотичної активності посівних конопель.

Створення безнаркотичних конопель - окрема яскрава сторінка в творчій біографії професора Г.І. Сенченка. [4]. Він зумів об’єднати молодих науковців для вирішення проблеми, над якою ніхто в світі раніше не працював. У даній ситуації селекція була застосована як метод боротьби з розповсюдженням наркоманії. Основою цих досліджень став закон про спадкову мінливість в гомологічних рядах, відкритий академіком М.І. Вавіловим. На той час існувала реальна загроза заборони культивування посівних конопель в країні. Селекціонери Всесоюзного науково-дослідного інституту луб’яних культур під керівництвом Г.І.Сенченка почали активно працювати над створенням нових сортів конопель із зниженим вмістом канабіноїдних сполук, які не викликають наркотичне збудження. Треба зазначити, що науковці взяли на себе велику відповідальність, бо такі дослідження не мали аналогів у світі.

Спочатку було проведено методичні розробки, одержано новий вихідний матеріал, на основі якого створено і районовано у 1980 р. перші сорти однодомних конопель зі зниженим вмістом тетрагідроканабінолу (ТГК) — ЮСО-14, ЮСО-16 та Дніпровські однодомні 6. Наступним етапом наукового пошуку селекціонерів інституту стало створення нового покоління сортів з практично повною відсутністю канабіноїдних сполук, зокрема таких як Глухівські 33, Глухівські 46, Глера та Гляна [2].

Багато зусиль затрачено Григорієм Івановичем та іншими вченими інституту на вивчення генетики ознаки канабіноїдів, розроблення методики визначення їх вмісту на прикладі сорту ЮС-22 тощо. Розроблення експрес- методу якісної оцінки рослин на вміст канабіноїдів у польових умовах до цвітіння дозволило значно прискорити стабілізацію популяції за відсутністю наркотичної активності і підвищити ефективність селекційної роботи в даному напрямку. Г.І.Сенченко і колектив науковців, які працювали над цією тематикою, чітко усвідомлювали, що у виробництво зможе бути впроваджений лише сорт, який поєднає низький вміст ТГК з високою продуктивністю.

У результаті титанічної роботи групи селекціонерів інституту на чолі з Г.І. Сенченком створено вперше у світовій практиці новий напрямок селекції на зниження вмісту канабіноїдних сполук. Вченими доведено, що вміст ТГК контролюється одним геном. Результатом науково-дослідних робіт науковців у цьому напрямі стало створення нового покоління сортів з практично повною відсутністю канабіноїдних сполук. Перші сорти були районовані в 1980 році і мали вміст ТГК менше 0,2%. Зараз у нових сортах вміст ТГК зменшено до тисячних часток відсотка, ведуться дослідження з виведення сортів з повною відсутністю наркотичної активності посівних конопель. Сорти однодомних конопель без наркотичних властивостей районовані в країнах ЄС, Канаді, Китаї, Австралії і Америці [1].

Григорій Іванович завжди приділяв велику увагу зміцненню матеріально- технічної бази інституту, оснащенням лабораторій і відділів сучасним обладнанням, яке дозволило проводити досліди на світовому рівні. Під час керівництва Г.І. Сенченка побудовано новий лабораторний корпус інституту. Директор дбав про розвиток соціальної сфери колективу, покращення роботи дослідного господарства інституту, яке було одним із найбільших у районі та області і славилось високими врожаями сільськогосподарських культур та продуктивністю тваринництва. Він знаходив час для роботи з аспірантами і молодими науковцями. Результати науково-дослідної роботи вчений представив у більш, ніж ста наукових статтях та доповідях.

Тернистим був життєвий шлях професора Г.І. Сенченка, але він завжди залишався відданим сином свого народу. За наполегливу працю Г.І. Сенченка нагороджено орденами Леніна, Трудового Червоного прапора, Почесною грамотою Президії Верховної Ради України та іншими нагородами. У 1967 р. за створення і впровадження у виробництво нових високопродуктивних сортів конопель йому присуджено Державну премію СРСР, а у 1977 р. - присвоєно почесне звання “Заслужений діяч науки Української РСР”.

Григорій Іванович Сенченко зробив вагомий внесок у розвиток селекції і насінництва луб’яних культур. Його зусиллями й наполегливою працею створено нові високопродуктивні сорти конопель. Вченим підготовлені висококваліфіковані селекціонери, які, закріплюючи кращі традиції селекції, продовжують справу вченого, працюючи над створенням нових високопродуктивних сортів льону та однодомних конопель, розширюючи їх потенційні господарські ознаки.

За роки плідної наукової роботи Григорій Іванович набув значного авторитету як провідний селекціонер-конопляр не тільки в Україні і колишньому Радянському Союзі, а й далеко за їх межами.

Література

1. Вировець В.Г. Слово про вчителя / В.Г. Вировець, В.П. Ситник // Зб. наук. пр. Інституту луб’яних культур УААН : спец. вип. - Глухів : ІЛК, 2007. - С. 105 - 113.

2. Сенченко Григорій Іванович / [Бакута С.А., Зосимович І.Д., Костюк. Г.Г., та ін.] // Хто є хто в Україні. - К. : „Фенікс”, 1997. - С. 234.

3. Голобородько П.А. Сенченко Григорій Іванович / П.А. Голобородько // Вчені-генетики і селекціонери у галузі рослинництва: Серія „Українські вчені-аграрії ХХ століття” ; [засн. серії М.В. Зубець, В.П. Буркат]. - Кн. 4. - К. : Аграрна наука, 2000. - С. 256 - 258.

4. Голобородько П.А. Творець безнаркотичних конопель / П.А. Голобородько // Сільські вісті. - 2002. - № 11. - С. 3.