Володимир Клапчук

Займаючи вигідне географічне становище Гуцульщина ще до середини XIX століття не мала шосейного та залізничного сполучення. Лише в середині цього століття почалось будівництво шосейних доріг по долинах рік. Залізничне ж сполучення почало існувати у 1890-х роках. Відтоді і розпочався активний розвиток основних галузей господарювання.

Значний внесок у вивчення питання транспортного забезпечення на Гуцульщині вніс М.Глушко¹. Певну увагу звертали Я.Корженьовський², В.Шухевич³ та С.Левіцький і Т.Прашіл⁴.

Багато цікавої інформації почерпнуто у фонді 2 “Станіславське воєводське управління” Державного архіву Івано-Франківської області, фондах 146 - «Галицьке намісництво, м. Львів, 1772-1921» та 169 - «Галицька дирекція лісів і державних маєтків, 1873-1918 рр.» Центрального державного історичного архіву у м. Львів, фонді 5 «Побут і заняття населення Делятинщини» Домашнього архіву Клапчуків.

Багато інформації з проблеми дослідження почерпнуто зі шпальт тогочасних газет та календарів: «Галичанинь», «Гуцульське слово», Ілюстрований калєндер товариства «Просьвіта»», «Калєндер «Просвіти»», «Правда», «Товариш», «Express poramny», «Gazeta Lwowska», «Haliczanin. Kalendar powszechny», «Ilustrowany kalendasz», «Smigus».

Значний матеріал дали статистичні та інформаційні довідники: «Geschafts-Bericht der Verwaltung der Actien-Gesellschaft «Localbahn Delatyn - Kolomea - Stefanowka»», «Komunikacya, goscince і drogi w Galicyi», «Polskie koleje panstwowe», «Rocznik statystyki Galicyi», «Ruch poci^gow na kolejach galicyjskich», шематизми: «Шематизмъ всего кліра греко-католицкої єпархії Станиславівської», «Шематизмъ всего клира греко-католицкой Епархіи Станиславовской», «Szematyzm krolewstwa Galicyi і Lodomeryi» та путівники «Przewodnik po Polsce», «Rozwoj turystyki, uzdrowisk і letnisk w Karpatach Polskich».

Шосейні шляхи та транспорт

Цілеспрямоване прокладання і впорядкування сухопутних комунікацій у Галицькій Гуцульщині розпочато в кінці XVIII століття, коли край увійшов до складу Австро-угорської імперії. Зокрема, 1785 p. прийнято рішення про будівництво державного тракту з Ясіня через Яблунецький перевал до Делятина⁵. З галицького боку будівництво розпочато 1826 р.⁶. Протяжність делятинського відрізка до межі з Закарпаттям становила 6,25 милі. Пізніше, між 1790 і 1815 роками, збудовано тракт із Станіслава на Надвірну. У 1849 р. завершено прокладання трактної дороги, яка з’єднувала Коломию з Кутами, а також Косів зі Снятином⁷.

5 листопада 1825 р. Станиславівський окружний староста звернувся в Краєве намісництво у Львові з обґрунтуванням потреби будівництва дороги вздовж Пруту з Делятина до Ясіня, щоб не треба було ходити через гору Малеву .

Впродовж 1826-1829 pp. тільки у Микуличині на будівництво дороги вивезено 9410 кубічних сажнів будівельних матеріалів. На будівництві дороги в 1830 р. було задіяно великі сили⁹ (табл. 1).

У кінці 40-х років XIX ст. впорядковано дорогу, що з´єднувала Долину з Надвірною через Калуш і Станіслав, яка становила частину Підбескидського тракту . Я.Головацький, характеризуючи транспортні шляхи Гуцульщини тих часів, вказує, що тут існував цісарський гостинець Коломия -Яблонів - Пістинь - Косів - Кути, звідки прямували у Жаб’є приватні дороги, а далі можна було добратись лише на конях¹¹.

У 70-их роках XIX століття не існувало їздової дороги з Ворохти до Жаб’є, тож туди добиралися пішки або на конях¹².

В цей час розпочали будівництво сільських комунікацій уздовж водних артерій. Були вимощені гужові дороги Косів - Соколівка - Яворів

- Верхній Ясенів - Криворівня - Жаб’є - вздовж Рибниці та через гору Буковець вздовж Чорного Черемошу, Кути - Тюдів - Розтоки - Устеріки

- Довгопілля - Яблуниця - Гринява - вздовж Черемоша та Білого Черемоша, Вижниця - Розтоки - Мариничі - Усть-Путила - Путила - вздовж Черемоша та Путили, Надвірна - Пнів - Пасічна - Зелена - Рафайлова - вздовж Бистриці Надвірнянської та Великий Бичків - Кобилецька Поляна - вздовж Шопурки . До більшості сіл Гуцульщини і далі вели гірські шляхи - «плаї». В 1874 р. майстром доріг був Збожил, а в Микуличині - Трекслер¹⁴.

Наприкінці XIX століття згадуються вкрай погані дороги з Космача до Пістиня. з Косова до Жаб’я та звідти до Ворохти¹⁵. Польський дослідник И.Корженьовський, який побував у 40-х роках XIX ст. в цій околиці краю, писав: «До Яворова можна доїхати ще возом. Для дальшого переїзду і перевезення вантажів необхідно наймати в горян коней»¹⁶.

На 1885 р. першокласні дороги Галицька Гуцульщина мала лише на двох напрямках: Коломия - Яблунів - Пістинь - Косів - Кути і Станиславів - Надвірна - Делятин - Коломия. Пізніше коломийсько- кутський шлях був продовжений до Вижниці, а звідти до другого буковинського міста Берегомета, окресливши південно-східну межу Гуцульщини¹⁷.

Сухопутні комунікації Галицької Гуцульщини в давні часи мали незадовільний стан. Пояснюється це тим, що будівництвом і ремонтом доріг займалися лише селяни, які виконували дорожню трудову повинність - «шарварок». В різні часи кількість шарваркових днів мінялася. Так. за першим дорожнім законом дорожня повинність з кожного селянського двору становила шість днів на рік. У 1885 р. селяни вже відробляли чотири дні шарварку, але повинні були щорічно сплачувати до повітової каси 3% від прямих податків додаткового дорожнього податку. Не поліпшилося становище доріг і після дорожнього закону 1898 p., згідно з яким кількість днів дорожньої трудової повинності зменшилася до двох, але зате дорожній податок зріс до 10% прямих податків. Цей дводенний «хвостик панщини», як образно висловився І.Франко, проіснував до вересневих днів 1939 р.¹⁸.

Автобусне сполучення на території Галицької Гуцульщини відкрито на початку XX століття (до цього основним був гужовий транспорт). Одним з перших маршрутів був Коломия-Кути. Автобус між двома містами регулярно здійснював рейси вже 1912 р.

В 1933 р. згадується¹⁹, що на місці балкованої дороги побудовано першокласне автомобільне шосе від Ворохти через Жаб’є, Криворівню і

Буковець до Косова. По цій дорозі будуть проходити міжнародні рейди. В 1936 р. на проектні роботи на шосейній дорозі з Татарова через Ворохту на Жаб’є виділено 15 тисяч золотих²⁰.

У 1935 р. Галицька Гуцульщина мала шість автобусних сполучень: Коломия - Космач, Коломия - Кути, Косів - Жаб’є, Делятин - Ворохта, Ворохта - Жаб´є та Ворохта - Заліщики²¹"²².

З 15 листопада 1935 р. вводились місячні абонементи на автобусні перевезення. Так, з Коломиї він коштував: до Кутів - 37,25, до Косова - 30,0, до Рожнева - 23 до Заболотова - 12,8, до Яблунова - 12, а до Пістиня - 19,1 золотих .

У 1936 р. було знижено плату за проїзд автобусами з Коломиї до Надвірної до 3 золотих 60 грошів²⁴. На теренах Станиславівського воєводства у 1937 р. існувала «Державна автобусна комунікація Р.К.Р.», яка здійснювала перевезення пасажирів з Коломиї через Городенку до Заліщиків, через Делятин до Надвірної, через Яблунів до Космача, через Косів до Кутів та зі Снятина через Косів до Кутів. Розклад руху транспорту та плата за проїзд встановлювалися на півроку (зимовий та літній сезони). Слід зауважити, що транспорт цієї фірми був набагато надійнішим та комфортабельнішим, ніж у приватних перевізників²⁵.

В кількісному співвідношенні на початку XX ст. впорядковані шляхи становили незначну частину. Так, в Косівському повіті їх було 7,57%, а в Надвірнянському - 35,12. Стосовно площі повітів, через які вони пролягали, ці показники є ще скромнішими. Зокрема, в Косівському повіті на 100 км² площі державних доріг припадало 1,215 км², а в Надвірнянському - 4,3 69²⁶.

На теренах Надвірнянського повіту в 1937 р. нараховували 600 км доріг²⁷, з яких 99,8 км - державних, 76,2 км - воєводських, 123,6 - повітових, та 300 км - сільських.

За офіційними даними з 1930-1939 pp. на трасі Татарів-Ворохта- Жаб’є, довжиною 21,09 км було 470 м мостів, на трасі Надвірна-Красна- Ланчин (16,4 км) - 100,3 м мостів, на трасі Делятин-Заріччя-Лючки (15,9 км) - 215,4 м, на трасі Гаврилівка-Майдан-Саджавка (14,7 км) - 41 м мостів²⁸.

На 1937-1940 роки планувалася перебудова доріг, проте повітовий уряд міг зібрати лише половину коштів, а решту просив у воєводстві²⁹:

• Татарів-Ворохта - 6,0 км - вартістю 180000 золотих;

• Ворохта-Арджелуша - 7,0 км - вартістю 105000 золотих;

• Делятин-Лючки - 4,5 км - вартістю 131000 золотих.

Залізниці та залізничний транспорт

Перші залізниці на Гуцульщині були збудовані у 1860-1880 pp., а вступили в дію залізничні гілки Львів-Чернівці (266,6 км) - 1 вересня 1866; Коломия-Печеніжин (14,1 км) та Коломия-Княждвір (7,0 км) - 1

Будівництво лінії Станиславів - Вороненка розпочалось у 1893 р. Вже на початку року на Делятинщині створили три будівельні підприємства, з яких одне, очолюване Епштайном та Влявом, будувало відрізок дороги Надвірна-Делятин, друге - під керівництвом Врайтера, Шимберського, Коллера і Кучека - лінію Делятин-Микуличин і трете - підприємство Зембіцького - лінію Микуличин-Вороненка³¹.

На будівництво прибули сотні спеціалістів з Італії, з’їхалось багато селян з околиць. Лише на будові одного тунелю у Воронєнці працювало понад 150 осіб³². На Прикарпаття спрямувалися ватаги мазурів, проте на місце роботи вони запізнились, доброго заробітку знайти не могли, тому стали займатись розбоєм³³.

Великі масштаби робіт і скупчення в долині Пруту тисяч робітників змусили підприємців будувати бараки для нічлігу, склади, крамниці та їдальні. Такі, раніше малі й тихі, місцини як Микуличин, Татарів і Ворохта на очах змінили свій сільський вигляд і стали містечками³⁴. 1 червня 1893 р. в Дорі та Татарові відкрито поштові уряди³⁵. 10 лютого 1894 р. в Татарові відкрили телеграф³⁶.

На трасі велися різні роботи: вирівнювали смуги, будували мости і тунелі. Складні споруди будували, насамперед, італійці, а земляні роботи виконували місцеві чорнороби.

В долині Пруту будували 8 великих кам’яних мостів - на річках Любіжня і Перемиска в Делятині, на р. Кам’янка - у Дорі, на р. Прут - у Яремчі, Ямній, Татарові та 2 мости на Пруті у Ворохті. Найбільшим з них був міст у Яремчі. Він мав довжину 190 м, розмах арки - 65 м та висоту - 21 м. На той час він вважався найбільшим у Європі та другим за величиною у світі. Дещо меншим був міст у Ямній: він мав 122 м довжини та розмах арки 48 м. Обидва мости будували під керівництвом львівського будівничого В. Брайтера³⁷"³⁸. На трасі будівництва пробили три тунелі - в Ямній, Микуличині та Воронєнці. Останній з них був найдовшим і досягав 1221 м.

Будівельні роботи вели планомірно, проте не обійшлось без прикрих випадків. 22 квітня 1893 р. у Делятині згоріла канцелярія Епштайна³⁹. У Делятині й Дорі мала місце крадіжка динаміту, а на початку червня 1893 р. після триденних дощів Прут вийшов з берегів. Розбушовані води ріки знесли майже всі мости, розмили возові дороги і насипи. Будівельні підприємства зазнали великих збитків, а робота припинилась на кілька днів⁴⁰.

Значно більша перерва настала внаслідок пошесті холери, яку занесли у Галичину з Угорщини італійські робітники наприкінці липня 1893 р. Під час максимального розповсюдження пошесті у серпні- вересні, коли лише з місцевих жителів вмерли понад 100 осіб, більшість робітників у паніці залишили долину Пруту, не отримавши навіть заробітної плати⁴¹.

Практично на місяць-два роботи на будівництві залізниці припинились повністю. Лише з приходом зими, коли ліквідували пошесть, праця на трасі закипіла знову. До весни - літа 1894 р. збудували основні ділянки дороги, станційні будинки у Надвірній, Лоєвій, Делятині, Дорі, Яремчі, Микуличині. Татарові, Ворохті і Воронєнці. 7 січня 1894 р. закінчено земляні роботи , а невдовзі і каменярські роботи в тунелі у Воронєнці. 10 травня 1894 р. закінчено будівництво найбільшого моста у Яремчі⁴³, поступово закінчено всі допоміжні споруди і запасні колії. 21 жовтня 1894 р. по новозбудованій дорозі пройшов перший пробний поїзд. Він викликав велике здивування місцевих жителів .

Відкриття залізничної лінії Станіслав - Вороненка відбулось 19 листопада 1894 р. На відкритті був присутній барон Віттек, президент державних доріг Билинський, генерал Крак та інші офіційні особи. Поїзд зупинявся у Надвірній, Делятині, біля моста в Яремчі та у Воронєнці. Під час стоянки у Яремчі місцеві жителі піднесли Билинському хліб і сіль, на що він відповів короткою промовою українською мовою⁴⁵.

Починаючи з 19 листопада 1894 р. на залізничній лінії Станиславів Вороненка, встановився нормальний рух пасажирських поїздів. Із Станиславова до Микуличина і назад поїзди ходили щоденно за графіком:

• відправка з Станиславова - 9-47 та 19-15, прибуття в Микуличин 12-52 та 22-35;

• відправка з Микуличина - 14-42 та 4-23, прибуття в Станиславів 17-41 та 7-32.

Додатково, в неділю, поїзд ходив із Микуличина до Воронєнки і назад за графіком:

• з Микуличина до Воронєнки - 23-14;

• з Воронєнки до Микуличина - 6-50.

Поїздка із Станиславова до Воронєнки тривала 3 години 46 хвилин і назад - 3 години 14 хвилин⁴⁶.

Будівництво лінії Делятин - Коломия. Трасу майбутньої залізниці почали вивчати в 1893 р.⁴⁷. В 1894 р. розроблявся проект будівництва цієї лінії⁴⁸"⁵⁰. В кінці року Краєвий виділ передав проект у Віденське міністерство. Визначено затрати на будівництво 28,9 км дороги на суму 850000 золотих. Розглянувши проект, міністерство передало його на затвердження парламенту⁵¹. Після цього проект направили до цісаря і він санкціонував будівництво в січні 1896 р.⁵².

В травні 1896 р. міністерство залізниць дозволило почати попередні технічні роботи на лінії Делятин - Коломия⁵³.

Влітку 1896 р. розпочалося основне будівництво⁵⁴, але відтак, видно, з якихось причин припинилося, бо в 1898 р. зібралось в Делятині багато робітників, які не могли знайти роботи, бо на лінії залізниці панував спокій . З цього приводу в липні 1898 р. краєвий намісник Бадені особисто приїжджав проконтролювати хід робіт⁵⁶.

Експлуатація залізниць. В 1896 р. начальником станції у Надвірній був Людвік Мошва, у Лоєвій - Леон Піскевич, Делятині - Адольф Носек, Яремчі - Казимир Дащинський, Микуличині - Иозеф Яхімовський, Татарові - Иозеф Малиновський, Ворохті - Адам Бачинський та у Воронєнці - Станіслав Альфонс Ремізовський⁵⁷.

Важливою лінією був відрізок залізниці Коломия-Слобода Рунгурська, якою перевозились нафта, деревина та пасажири (грошова одиниця (злотий) подана за оригіналом - авт.) (табл. 2-3)⁵⁸.

3 Станиславова до Кересмезе у 1898 р. постійно курсували два поїзди (№№ 3111/3112 та 3113/3114), а на вихідні - додатковий третій маршрут (№ 3151/3152), що був розрахований таким чином, що відпочиваючі могли цілий день перебувати на курорті, а ввечері прибувати додому (табл. 4-5)⁵⁹.

Цікавою є інформація, що стосується вантажних перевезень по залізничній лінії Делятин - Коломия - Стефанівка, довжина якої становила 111,977 км. У 1901 р. по цій залізниці проїхало 192 пасажири у

І класі, 5961 - у II та 167126 чоловік - у III класі, прибутки від чого складали 118592 корони. Залізницею було перевезено 71 тонну нафти на суму 13617 корон та інших вантажів на суму 252724 корони. Загальні доходи за цей рік склали 412420 корон, а витрати на перевезення складали лише 288022 корони, тобто залізниця мала 124398 корон прибутків або 30%⁶⁰.

Основними вантажами, що перевозилися залізницею у 1901 р. були деревина та пиломатеріали (11399 тонн), зерно та картопля (9543), вапно, цегла та камінь (3366), жива худоба (2172), мука та крупа (1193), пиво, горілка і вино (573), яйця (390), вугілля (348), машини та запасні частини (136), метал (131) та нафта і нафтопродукти (120 тонн)⁶¹.

В 1904-1905 роках через станцію Делятин курсували такі поїзди⁶²:

• зі Станиславова - 7-14 та 11-24, на Станиславів - 5-44 та 15-33;

• з Воронєнки -5-34 та 15-36, до Воронєнки - 11-33 та 19-21;

• з Коломиї - 18-42, до Коломиї - 6-06;

• з Заліщиків - 11 -10, до Заліщиків - 16-01.

«Gazeta Lwowska» в 1907 р. писала, що розклад поїздів, що прибувають до Яремчі не є вигідним для міста, бо немає вечірнього поїзда, яким можна, побувши у Яремчі, повернутися до Дори, Делятина і Надвірної⁶³.

У 1910 р. було перевезено 117 пасажирів І класу, 3849 - II, 171900 - III класу та 4700 військових. З вантажів (загалом 105379 тонн) найбільше

Транспорт та зв ’язок на Гуцулъщині XIX - першої третини XX cm.

перевозились буряки (37288 тонн), зерно та картопля (21049) та деревина (20667 тонн).витрати на забезпечення транспортних перевезень склали 467464 корон, а доходи - 783880, що склало 316415 корон чистого прибутку (40%)⁶⁴.

В 1910-1911 pp. розклад поїздів на станції Делятин був таким⁶⁵:

• Станиславів - Вороненка - Ясіня -7-13;

• Станиславів - Вороненка - Ясіня - 11 -18;

• Станиславів - Вороненка - Ясіня - 18-49;

• Станиславів-Делятин-3-50;

• Ясіня - Станиславів - 6-02;

• Ясіня - Станиславів - 15-09;

• Ясіня - Станиславів - 19-32;

• Делятин - Станиславів - 11-47.

З рис. 1 видно, що у 1914 p., окрім гілок Станиславів - Кересмезе, через Гуцульщину проходили залізниці Коломия - Делятин, Коломия - Слобода Рунгурська та Неполоківці - Вижниця⁶⁶.

Великі проблеми були з переїздом з Коломиї до Ворохти, адже на цій вітці курсував тільки один поїзд з відправленням в 16-18 год. і лише до станції Делятин, де треба чекати поїзда зі Станиславова до Ворохти аж З години. Отож ця подорож довжиною 70 км тривала 4 години! У 1939 р. туристи могли з Ворохти вузькоколійкою добратись до урочищ Арджелуша (0,5 зол.) та Форещанка (1,1 зол.)⁶⁷.

Цікавим був факт відбудови моста над Любіжнею та залізниці Станиславів - Делятин - Коломия. Кам’яний міст над Любіжнею у Делятині складався з 6 арок по 15 метрів, однієї - 22 м, 2 - по 15 м загальною довжиною 275 метрів і висотою 32 м над рікою Любіжня. В 1917 р. середні арки були зірвані. Австріяки замінили їх дерев’яними конструкціями системи Лембкего, але вони вийшли з ладу до 1920 р. Рух поїздів здійснювався через Коломию, тому в 1921 р. приступили до перебудови моста.

Розпочавши роботи в 1921 p., міст був зданий в експлуатацію 30 вересня 1921 р.⁶⁸.

Зв’язок на Гуцульщині

Перші поштові уряди відкрито в середині XIX століття. Це пов’язане з тим, що через північні окраїни Гуцульщини проходили поштові шляхи зі Львова до Чернівець. В 1841-1855 pp. за аренду 50 моргів толоки на Облазі в Делятині начальник пошти в Ланчині Міллер платив щороку по 67 флоренів⁶⁹. За звичайні листи плата складала (табл.

В 1871 р. поштові уряди фігурували вже в Делятині, Микуличині та Яблуниці. Особова пошта зі Станиславова до Делятина відходила щодня, крім неділі, о 17 годині - в 1871 та о 9 годині - в 1874 pp. З Делятина листи перевозилися до Микуличина та Яблуниці⁷².

З грудня 1871 р. новим поштмейстером у Ланчині став Коломан Маріянський, який помер в лютому 1873 р. .

В 1874 р. поштовими урядами керували⁷⁴: Делятин - Генріка Обертинська, Яблуниця - Осип Дрогомирецький, Ланчин - Аполонія Маріянська, Микуличин - Теодор Борнштедт. До 1876 р. включно у Ланчині функціонувала кінна пошта⁷⁵.

З появою залізниць оплата за пересилку звичайних листів вагою до 15 г значно знизилася і по цілій Австро-Угорщині, незалежно від віддалі, стала складати всього 5 крейцерів⁷⁶. В 1879 р. на Делятинщині відкрито перший телеграф⁷⁷.

Під час будівництва залізниці Станислав-Воронєнка 1 червня 1893 р. створено поштовий уряд у Дорі та Татарові⁷⁸, а 10 лютого 1894 р. - телеграф у Татарові⁷⁹.

В 1896 р. поштовими урядами керували⁸⁰: Делятин - Генріка Обертинська, Яблуниця - Ян Владислав Майснер, Ланчин - Аполонія Філіповська, Микуличин - Ян Центнер, Дора - Абрахам Бауч.

В 1897 р. на літній сезон з 1 червня відкрито поштовий уряд у Яремчі⁸¹. Під 1899 р. вже згадується телеграф у Микуличині⁸².

У 1912 р. поштові відділення діяли у Биткові, Білих Ославах, Вижниці, Делятині, Дорі, Жаб’ї-Слупейці, Зелені, Кобаках, Косові, Космачі, Кутах, Ланчині, Микуличині, Надвірні, Пасічні, Печеніжині, Пістині, Розтоках на Буковині, Соколівці, Татарові, Яблунові, Яремчі та Ясенові Горішньому. Телеграфні станції функціонували у Ворохті, Вижниці, Делятині, Жаб’ї-Слупейці, Косові, Кутах, Ланчині, Микуличині, Надвірні, Пасічні, Печеніжині, Пістині, Розтоках на Буковині, Татарові, Яблунові та Яремчі⁸³"⁸⁴.

Через 20 років кількість поштових відділень та телеграфних станцій збереглась практично такою ж, проте, вже не згадуються пошти у Кобаках, Розтоках, Соколівці та Зелені⁸⁵.

Отже, можна констатувати, що перші шосейні дороги на Гуцульщині виникли в середині XIX століття, а залізниці - у 1890-1900 pp. На цей же період припадає і розвиток поштово-телеграфних установ. Хочеться зазначити, що такий стан справ був незадовільним, оскільки одне поштове відділення припадало на три села, одна телеграфна установа функціонувала на 5 сіл. Малопотужними і рідкісними були шосейні дороги з твердим покриттям, а возові дороги існували навіть не у кожному селі. У 1920-1930 pp. проводиться будівництво шосе або возових доріг до всіх населених пунктів Гуцульщини.

Примітки:

1. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX - поч.. XX ст. - К.:Наукова думка, 1993. - С. 29.

2. Korzeniowski J. О huculach (Z jesyka rosyjskiego przelozyl і wstcpcm opatrzyl Dr. Bronislaw Czmik). - Lwow, 1899. - S. 20.

3. Шухевич В. Гуцулыцина. - Т. 2. - Львів, 1899. - 320 с.

4. Lewicki S., Praschil T. Przewodnik po zdrojowiskach і miejscowociach klimftycznych Galicyi. - Lwow, 1912. - S. 58, 96.

5. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX - поч. XX ст. - К.:Наукова думка, 1993. - С. 29.

6. Komunikacya, goscince і drogi w Galicyi. - Lwow, 1856. - S. 12.

7. Komunikacya, goscince і drogi w Galicyi. - Lwow, 1856. - S. 6, 12.

8. Центральний державний історичний архів у Львові (надалі - ЦДІАЛ). - Ф. 146. - Оп. 25. - Спр. 5823. - Арк. 1-6.

9. туп АЛ. - Ф. 146. - Оп. 4. - Спр. 53. - Арк. 34.

10. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX - поч.. XX ст. - К.:Наукова думка, 1993. - С. 23.

11. Галичанинъ. - 1896. - 8 серпня.

12. Korzeniowski J. О huculach (Z jesyka rosyjskiego przelozyl і wstcpcm opatrzyl Dr. Bronislaw Czmik). - Lwow, 1899. - S. 20.

13. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX - поч.. XX ст. - К.:Наукова думка, 1993. - С. 26.

14. Szematyzm krolewstwa Galicyi і Lodomeryi па rok 1874. - Lwow, 1874. - S. 44.

15. Шухевич В. Гуцулыцина. - Т. 2. - Львів, 1899. - С. 77.

16. Гуцульське слово. - 1934. 24 червня. - С. 2.

17. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX - поч.. XX ст. - К.:Наукова думка, 1993. - С. 23.

18. Там само. - С. 17.

19. Гуцульське слово. - 1934. - 24 червня. - С. 2.

20. Правда. - 1936. - 17 травня.

21. Lewicki S., Praschil Т. Przewodnik ро zdrojowiskach і miejscowociach klimftycznych Galicyi. - Lwow, 1912. - S. 58, 96.

22. Rozwoj turystyki, uzdrowisk і letnisk w Karpatach Polskich. - Warszawa, 1925. - S. 42-43.

23. Express poramny. - 1935. - Листопад.

24. Правда. - 1936.-7 січня.

25. Przewodnik po Polsce. - Т. II. Polcka Poludniowo-Wschodna. - Warszawa, 1937. - S. 46.

26. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини XIX - поч.. XX ст. - К.:Наукова думка, 1993. - С. 24.

27. Івано-Франківський обласний державний архів (надалі - ДАІФО). - Ф. 2. - Оп. 7. - Спр. 1316. - Арк. 15.

28. ДАІФО. - Ф. 2. - Оп. 7. - Спр. 1570. - Арк. 351.

29. ДАІФО. - Ф. 2. - Оп. 7. - Спр. 1316. - Арк. 21.

30. Rocznik statystyki Galicyi. 1886. - L., 1887. - С. 204-205.

31. Галичанинъ. - 1893. - 17 листопада.

32. Галичанинъ. - 1893. - 14 травня.

33. Галичанинъ. - 1893. - 18 лютого.

34. Галичанинъ. - 1893. - 14 травня.

35. Галичанинъ. - 1893. - 1 червня.

36. Галичанинъ. - 1894. - 6 лютого.

37. Галичанинъ. - 1894. - 3 червня.

38. Галичанинъ - 1894. - 17 листопада.

39. Галичанинъ. - 1893. - 27 квітня.

40. Галичанинъ. - 1893. - 10 червня.

41. Г аличанинъ. - 1893. - 22 серпня.

42. Галичанинъ. - 1894. - 21 січня.

43. Галичанинъ. - 1894. - 3 червня.

44. Галичанинъ. - 1894. - 24 жовтня.

45. Г аличанинъ. - 1894. - 24 листопада.

46. Г аличанинъ. - 1894. - 2 листопада.

47. Г аличанинъ. - 1893. - 2 червня.

48. Галичанинъ. - 1894. - 18 березня.

49. Галичанинъ. - 1894. - 14 серпня.

50. Галичанинъ. - 1895. - 15 січня.

51. Галичанинъ. - 1894. - 16 листопада.

52. Галичанинъ. - 1896. - 14 січня.

53. Галичанинъ. - 1896. - 18 травня.

54. Галичанинъ. - 1896. - 8 серпня.

55. Г аличанинъ. - 1898. - 28 травня.

56. Г аличанинъ. - 1898. - 23 червня.

57. Szematyzm krolewstwa Galicyi і Lodomeryi па rok 1896. - Lwow, 1896. - S. 560.

58. Rucli pociagow na kolcjach galicvjskich. - 1893.

59. Домашній архів Клапчуків (надалі - ДАК). - Ф. 5. - Оп. 11. - Спр. 2.

60. Geschafts-Bericht der Verwaltung der Actien-Gesellschaft «Localbahn Delatyn - Kolomea - Stefanowka» pro 1902. - Lemberg, 1903. - S. 1-2.

61. Geschafts-Bericht der Verwaltung der Actien-Gesellschaft «Localbahn Delatyn - Kolomea - Stefanowka» pro 1902. - Lemberg, 1903. - S. 3.

62. Товариш. Ілюстрований калєндер товариства «Просьвіта» на рік звичайний 1905. - Львів, 1904. - С. 83-85.

63. Gazeta Lwowska. - 1907. - 6 серпня.

64. ЦДТАЛ. - Ф. 146. - On. 25. - Спр. 5823. - Арк. 6-8, 19.

65. Калєндер «Просвіти» на 1911 рік. - Львів, 1910. - С. 19.

66. Smigus. - 1914.

67. ДАК.-Ф. 5,-Оп. 11,-Спр. 2.

68. Polskie koleje panstwowe. - Warszawa, 1929. - S. 44.

69. Haliczanin. Kalendar powszechny na rok panski 1858. - S. 68-69.

70. Haliczanin. Kalendar powszechny na rok panski 1856. - S. 63-64.

71. Haliczanin. Kalendar powszechny na rok panski 1859. - S. 60-65.

72. Haliczanin. Kalendar powszechny na rok panski 1858. - S. 5.

73. ЦДТАЛ. - Ф. 169. - On. 1. - Спр. 6. - Арк. 70, 87, 91, 108.

74. Szematyzm krolewstwa Galicyi і Lodomeryi na rok 1896. - Lwow, 1896. - S. 316-319.

75. ЦДТАЛ. - Ф. 169. - On. 1. - Cnp. 9. - Арк. 6-7.

76. Haliczanin. Kalendar powszechny na rok panski 1876.

77. Haliczanin. Kalendar powszechny na rok panski 1879.

78. Галичанинъ. - 1893. - 1 червня.

79. Г аличанинъ. - 1894. - 6 лютого.

80. Szematyzm krolewstwa Galicyi і Lodomeryi na rok 1896. - Lwow, 1896. - S. 214-215,217-218.

81. Галичанинъ. - 1897. - 26 травня.

82. Ilustrowany kalendasz... na rok panski 1899.

83. Шематизмъ всего клира греко-католицкой Епархіи Станиславовской на рокъ Божій 1912.

84. Szematyzm krolewstwa Galicyi і Lodomeryi na rok 1914.

Шематизмъ всего кліра греко-католицкої єпархії Станиславівської на рік Божий 1932