Вікторія Калашнікова

Згідно закону України ..Про бібліотеки та бібліотечну справу” під бібліотечним фондом розуміється упорядковане зібрання документів, що зберігається в бібліотеці¹. До цих документів належать книги та інші носії інформації, які містять і зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють піднесенню інтелектуального та культурного потенціалу суспільства. Отже, цінність бібліотечних фондів для будь-якого суспільства, народу, нації є надзвичайно високою. Загально відомо, що книга на різних історичних етапах розвитку цивілізації завжди належала до військових трофеїв. Правдивість цієї тези неодноразово підтвердилась у XX столітті, в час війн та існування тоталітарних держав. Тяжким випробуванням для бібліотечних фондів України стала Велика вітчизняна війна. За роки війни в Україні було знищено й вивезено більше 51 мільйона книжок². Апріорі в українському суспільстві побутує думка про те, що східні області сприймаються, як промисловий регіон і ніяким чином не асоціюються з культурними центрами. Такі стереотипні погляди можна простежити і в науковій літературі. Наприклад, Харківська область, обласному центру якої більшовики з самого початку відвели роль не просто столиці, а й культурної столиці новоствореної радянської України. Не обминула увага більшовиків і інші міста. Розвиваючись, як індустріальний центр, м. Сталіно вже у 30-і роки стало осередком культури та науки: тут діяли 342 бібліотеки, з них 4 обласні (для дорослих, дитяча, медична, промкоопераційна).

Розглядаючи історіографію цього питання, необхідно зазначити, що вона є достатньо новітньою, адже дослідження проблеми розпочалося після проголошення незалежності України.

На превеликий жаль питання щодо евакуації бібліотечного фонду на Схід на початку війни майже не висвітлено в науковій літературі. Це пояснюється браком джерел з цього питання.

Окремою групою можна виділити статті, що присвячені теоретичним засадам ставлення нацистів до бібліотечного фонду України, а також аналізу мережі установ, що реалізовували політику окупантів. Зокрема, це роботи М.Коваля ³ та Т.Себти ⁴

В останні роки увага дослідників була спрямована на вивчення долі бібліотечного фонду України в часи окупації. Це праці Н. Малолєтової та

Л. Дубровіної , Корнієнко А. , Лазорєнко Ю. , О.Оніщенко . Певним недоліком згаданих вище наукових статей є те, що в них розглядається доля всього бібліотечного фонду України в роки війни з акцентом на найбільших на той час книгосховищах, в першу чергу на тих, що знаходились в Києві, але оминаються увагою території, що не увійшли до складу Райхскомісаріату „Україна”.

Окремо необхідно виділити колективну працю харківських дослідників „Бібліотечні фонди Харкова в роки Другої світової війни”⁹, в якій на основі архівних матеріалів та спогадів працівників бібліотек Харкова простежується доля харківських бібліотек в роки війни.

Джерельну базу даного дослідження становлять матеріали Центрального архіву вищих органів влади та управління України. Зокрема, документи з фонду Р-4620 (Колекція документів з історії Великої Вітчизняної), КМФ - 8 (Колекція мікрофотокопій німецько- фашистських адміністративних закладів, армійських груп та їх тилових охоронних підрозділів, що діяли на окупованих східних територіях, 1941- 1943 pp.), архівні матеріали Державного архіву Донецької області з фондів Р-2109 (Документи з історії Донецького краю), Р-1838 (Сталінська обласна комісія по встановленню звірств, що здійснювали німецько-фашистські загарбники в Сталінській області, 1943 - 1944 pp.), документи з фондів Державного архіву Харківської області Р-2982 (Харківська міська управа) та Р-5759 (Центральна науково-технічна бібліотека, 1936 - 1960 pp.), а також з Державного архіву Луганської області фонду Р-2730 (Ворошиловградська обласна бібліотека ім. Горького, 1943-1972 pp.).

Метою статті є комплексне дослідження на основі аналізу історичних джерел та публікацій долі бібліотечних фондів Харківської, Ворошиловградської та Сталінської областей в роки Великої вітчизняної війни.

З початком Великої вітчизняної війни над бібліотечними фондами України нависла загроза їх знищення. Через швидке просування нацистських військ територією СРСР вдалося вивезти небагато книжкових фондів: це були фонди, що вважалися цінними, однак керівництво різних бібліотек підходило до поняття цінності або з власної точки зору, або відповідно до вказівок місцевої влади. Фонди, що могли бути використані проти інтересів СРСР, зокрема бібліотечні "спецхрани", після прийняття відповідних рішень ЦК ВКП(б) та РІЖ СРСР підлягали знищенню, якщо бібліотеки не встигали їх вивезти в евакуацію. Руйнування будівель бібліотек, спричинене воєнними діями, також не дало змоги вивезти всі фонди до евакуації, деякі ж були втрачені внаслідок бомбардувань ешелонів з книгами, пожеж¹⁰.

Доцільно тут буде згадати про подвиги окремих людей, завдяки яким були врятовані хоч якісь культурні цінності. Справжній подвиг здійснила працівник бібліотеки імені В.Г.Короленко у Харкові Марія Іванівна Румницька, яка, створивши групу з 37 старих співробітників, по ночам потай ховала книги, що не встигли евакуювати, зі зруйнованої будівлі. Завдяки таким заходам вдалося врятувати біля мільйона томів¹¹.

Таким чином, певний обсяг культурних цінностей українського народу був врятований завдяки ентузіазму та відданості своїй роботі окремих людей, які ціною свого життя робили все, щоб зберегти для нащадків матеріальне втілення культури та історії їх народу.

У нацистів існував ретельно розроблений розгалужений механізм привласнення пам´яток історії та культури. Після вступу німецьких військ у той чи інший культурний центр, захоплювалися та консервувалися усі музеї, бібліотеки, картинні галереї тощо. На чолі кожного культурного закладу призначався уповноважений, який відповідав за збереження фондів, що ставали власністю "Третього райху"¹².

17 липня 1940 р. був створений так званий "Оперативний штаб служб райхсляйтера Розенберга для окупованих західних областей і Нідерландів", який згодом був перейменований на "Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга для окупованих областей" ¹³.

До цього штабу входило 350 експертів різних наукових галузей, зокрема, кваліфіковані історики, мистецтвознавці, бібліотекарі, архівісти. У кожного з цих фахівців був свій допоміжний персонал, який збирав, реєстрував, вивчав і каталогізував конфісковані скарби. Штаб складався з Управління штабу у Берліні, яке очолював штабсфюрер Герхардт Утікаль та розгалуженої системи відділів, груп, зондеркоманд і зондер- штабів. Загалом у структурі Оперативного штабу працювали 13 зондерштабів, які охоплювали майже всі галузі науки і культури, існував

і зондерштаб бібліотек ¹².

Серед головних завдань штабу у галузі бібліотечної справи було збирання матеріалів щодо "ідейних противників націонал-соціалізму, тобто з питань більшовизму, масонства та іудаїзму", відбір літератури для Східної бібліотеки; знищення матеріалів про ідейних противників націонал-соціалізму, що не були відібрані й могли слугувати ідейним противникам; обробка матеріалів ідеологічного змісту з метою створення аналітично-інформаційних праць з питань більшовизму, масонства та іудаїзму для створеної в Німеччині Центральної бібліотеки Вищої школи. З “Інструкції Зондерштабу бібліотек вищої школи щодо поповнення фондів Центральної бібліотеки Вищої школи” можна побачити головну мету створення цієї установи, а саме - вивчення “германо-німецької безперервної присутності з її укорінюванням у індо-германо-арійському просторі, її форм виникнення, вплив, зіткнення зі спорідненими та чужорідними народностями” ¹⁴

При Оперативному штабі була створена так звана Східна бібліотека Розенберга. Вона мала стати бібліотечним центром з історії та культури народів, які населяли "східний простір" - росіян, українців, білорусів, прибалтійських націй, а також центром дослідження ідей та практики більшовизму¹².

При "айнзатцштабі Розенберга" був також створений спеціальний відділ - "Головна робоча група «Україна»", очолюваний спершу гауптсляйтером Зайботом, а потім штабайнзатцфюрером Антогом. Спочатку цей відділ налічував 9 співробітників і розмістився у Києві. Але через віддаленість від інших культурних центрів України було вирішено створити ще кілька робочих груп.

Згідно завдань Бібліотечного відділу Робочої групи Східної України цей орган цікавила література, що трактувала більшовизм з точку зору його політичного світогляду, або повідомляла про його методи та успіхи. Крім того, Робоча Група Східної України підбирала друковані видання (книги, брошури, журнали, комплекти газет) з наступних галузей:

1.Соціальні питання.

A. Робітниче питання, робітниче законодавство і т.п.;

B. Суспільна організація, профспілки;

C. Селянство;

D. Стаханівська система;

E. Рух населення (внутрішній рух міста, села);

F. Соціальне забезпечення, страхування та житлове питання.

2. Військова справа.

A. Військова політика;

B. Військове виховання;

C. Військова філософія;

D. Військова історія, досвід та навчання;

E. Військові керівники та підготовка молодих військових керівників.

3. Господарство (сільське господарство, як його більшовистська форма, включно):

А. П’ятирічний план.

4. Промисловість та техніка.

(Опис з точки зору політичного світогляду, наприклад філософія техніки, техніка, як політичний фактор, техніка, як вираз більшовицьких бажань володіти, техніка на службі радянської пропаганди і т.ін.)

5. Транспорт (з обмеженнями, які зазначені вище);

6. Всі видання Академії Наук СРСР¹².

Як ці теоретичні засади реалізовувались на практиці?

Отже, у 1941 році у Харківській області працювало 2121 бібліотека (разом з міськими), а у 1946 році до обласної мережі увійшли лише 972 бібліотечні заклади ¹⁷.

Згідно списку бібліотек, що були взяті на облік при Міській Управі на 1 січня 1942 року в місті Харкові існували такі бібліотеки (зазначено разом з книжковим фондом):

• Державна бібліотека ім. Короленка - 1 800 000 томів (частина приміщення пошкоджена);

• Наукова технічна бібліотека - приблизно 140 000 томів;

• Наукова сільськогосподарська бібліотека - 120 000 томів;

• Центральна наукова бібліотека - 1 000 000 томів;

• Державна медична бібліотека - 240 000 томів;

• Книжкова палата - 100 000 томів;

• 36 районних бібліотек й бібліотек, що функціонували при установах¹⁵.

Напередодні війни Харківська бібліотека імені Короленка була однією з найбільших у республіці. Але, на жаль, вона не була повністю евакуйована і тому величезні книжкові фонди потрапили до рук загарбників. Згідно циркуляра 28/43 Штабу особливого призначення про вивезення цінних творів мистецтва з Харкова, тут діяла окрема Робоча група з відповідною назвою - ..Харків , яка й виявляла та вивозила культурні цінності¹⁶. В результаті з бібліотеки імені Короленко були відібрані та відправлені до Берліна 72 тисячі цінних книг¹⁷. Інші видання було знищено. Нищення книжкового фонду однієї з найбільших бібліотек України відбувалося в декілька етапів.

„Через лінію фронту долітали найстрашніші чутки про долю короленківської скарбниці,» - писав у 1943 р. О.Є.Ільченко,- „то ми дізнавались, що бібліотеку розбомбили, то запалили, то йшлося про розбиті книгосховища. І все це було правдою” ¹⁸.

З 25 жовтня 1941 року до січня 1942 року у ХДНБ господарювали офіцери та солдати з „колон Кюнсберга” на чолі з офіцером СС Френцом. Спочатку приміщення були опечатані, надалі як тільки працівники вийшли на роботу, то стали переносити книги з напівзруйнованого книгосховища до інших приміщень. Ця робота тривала і взимку 1941- 1942 pp. під час дуже великих морозів, коли опалювальна система у бібліотеці не працювала. Вдалося перенести понад 1,2 млн. примірників. Основну частину бібліотечного фонду було врятовано завдяки самовідданій праці співробітників ХДНБ М.І.Румницької, JI.I. Вовк, О.В. Гаврилової, С.Ф. Долинської, Г.Д.Клявіної, Т.І. Малець, С.О.Мартинової, Г.В.Марченко, М.П.Мягкої, В.Новикової, С.О.Панченко, Н.І.Радченко, Н.О.Розальйон, С.М.Ставровського, О.Н.Тараховської, О.М.Уткіної, Л.Я.Цеврій, Т.С.Штефан, М.Л.Яковлевої та інших ¹⁷.

У грудні 1941 року за розпорядженням Френца співробітники бібліотеки відібрали колекцію географічних карт XVIII-XX ст. (10518 прим.) і майже всі географічні атласи (50 прим.), у т.ч. й такі рідкісні та цінні, як „Атлас Российский” (Спб., 1745), „Российский атлас” (Спб., 1792), карти України XIX - поч.ХХ ст. Основну колекцію карт складали видання 1920-х - 1930-х pp. Усі ці документи згодом були відправлено до Берліна у підпорядкування МЗС Німеччини ¹⁸.

Обсяг літератури, вилученої з ХДНБ за берлінськими списками, в кінці 1941-1942 pp. досягав 250 прим. Наприклад, 8 серпня 1942 р. було вилучено 182 книги, серед яких - видання „з питань сільського господарства, а також Конституція”.

У Бібліотеці ім. В. Г. Короленка було відкрито „абонемент” для німецьких військових, а також офіцерів і солдатів італійського військового підрозділу, що розташувався у приміщеннях бібліотеки. Взяті книги назад найчастіше не поверталися.

Вилучення літератури здійснювалося не лише окупантами, а й представниками місцевої влади - за вказівкою міської управи. Починаючи з січня 1942 року бібліотека перебувала у підпорядкуванні штандорткомендатури. Як засвідчують укладачі акту від 26 серпня 1943р., „...кількість вилучених книжок під час перебування ключів у німецького офіцера Френца та штандорткомендатури, в часи відсутності співробітників, порахувати не можна. Вважаємо - до 400 прим, стародруків з мистецтва” ¹⁹.

У лютому 1942 р. з Берліна прибув офіцер (очевидно, співпрацівник МЗС), щоб забрати радянський „спецфонд” - літературу обмеженого користування, обсяг якої склав 20 тис. примірників. Однак частину „спецфонду” (дореволюційні видання, дублети) за ініціативою М.І.Румницької вдалося відокремити і залишити у бібліотеці. Представники ж іншого німецького відомства Масс і двоє його колег переглянули та відібрали інформаційно цінні технічні журнали (2507 прим.). Забрано також майже 4 тис. примірників наукової літератури, в основному радянського періоду; 2,5 тис. примірників художньої літератури німецькою мовою, 1014 примірників іноземних журналів (64 назви).

Представники Оперативного штабу Розенберга з´явились у Харкові в 1942 році. Вони розпочали систематичну роботу з каталогами та фондами бібліотеки у червні 1942 року. Спочатку відбирали соціально - економічну літературу. Всім цим керував у червні - липні представник Штабу Склауде. У серпні досліджувати фонди бібліотеки починає представник ERR Томсон, бібліограф за фахом. Він запрошував фахівців за всіма галузями знань - співпрацівників бібліотеки та науковців, що залишились в місті. Вони за систематичним каталогом відбирали кращу змістовну літературу радянського періоду²⁰.

Починаючи з квітня 1943 року, німецьке військове командування фактично вже не втручалося у бібліотечні справи, що повністю підпорядковувались міській управі й штабу Розенберга.

В останні місяці окупації відбір літератури був налагоджений таким чином: з Києва поступали списки необхідної літератури. Вона розшукувалась в фондах Харківських бібліотек і при наявності передавалась до Києва. Проте, працівники ХДНБ намагались перешкодити цьому відбору. В результаті, починаючи з квітня і до (на прикладі Харківської, Ворошиловградської та Сталінської областей)

початку серпня 1943 року за цими списками було відібрано лише 674 примірника²¹.

Коли 10 березня 1943 року дах Бібліотеки ім. В.Г.Короленка пробила німецька авіабомба, в цьому приміщенні знаходилось до 200 тис. томів книг, перенесених із зруйнованого книгосховища. Виникла загроза повного обвалу стелі, що і сталося після дощу. Під обвалом залишилось 10 тис. рідкісних і цінних видань^ з яких 6 тис. прим, були пошкоджені, десь до 3 тис. фактично знищені .

Починаючи з вересня 1942 року, у звітах бібліотек Харкова до Харківської міської управи з´являється показник „відбір літератури згідно з замовленнями штабу Розенберга”. Так, з бібліотеки ім. Короленка за вересень 1942 року було відібрано 8062 книги, за листопад того ж року 11653 екземплярів книг та журналів. Підсумки цієї роботи про відбір радянської ідеологічної літератури були викладені в річному звіті: ’’Для штабу Розенберга (...) подано 34654 книги”⁹.

Загалом кількість втрачених видань, які були наявні у ХДНБ до війни, за даними акта від 26 серпня 1943 року склала десь 345,1 тис. примірників. В тому числі 30 000 примірників книг та журналів загинуло у дворі в розбитому бомбою сараї, в читальному залі під уламками зовсім було зіпсовано 3020 стародруків та 6477 примірників різної літератури.

50 000 книг було спалено німцями на бруку пров. Короленка перед Бібліотекою, а також в будинку №16 по провулку Короленка - 595 086 примірників ²³. Кількість літератури, відправленої до Німеччини, склала, десь близько 41 тис.прим., або 11,8% від суми втрат з фонду ХДНБ. Вже у грудні загальну цифру втрат було переглянуто та збільшено. Це пов´язано з уточненням обсягів літератури, що фізично не зберіглась²⁴. Проте і ці цифри викликають сумніви у дослідників.

Всього було знищено і вивезено 595 тис. одиниць фонду. До Німеччини було відправлено також весь довідково-інформаційний матеріал у 802 шухлядах з 1 млн. каталожних карток²⁵.

Привернула увагу німців і Центральна наукова сільськогосподарська бібліотека. Як зазначалось в Докладній записці стосовно обстеження цієї бібліотеки, цінність її полягала в тому, що вона містила багато іноземної літератури. Серед західноєвропейської та американської літератури було багато бібліографічних зібрань з окремих галузей сільського господарства. В цілому книжковий фонд налічував 120 000 томів книг та періодичних видань, в тому числі близько 20 000 видань були іноземними. Німецька влада одразу ж при вступі в місто встановила постійне чергування працівників бібліотеки з метою запобігання розкраданню майна ²⁶. В жовтні 1941 року окупантами була поведена інвентаризація, в якій зазначалось, що біля 6 000 - 7 000 томів підлягають вилученню²⁷.

Сильно постраждав у роки окупації фонд Центральної наукової бібліотеки Харківського університету. Пограбування другого за розміром книгосховища Харкова здійснювалось офіцерами та солдатами окупаційних військ, представниками групи Кюнсберга та Оперативного штабу Розенберга, а також працівниками німецьких міністерств.

Бібліотекарям А.А.Борщ та О.С.Александрович вдалося заховати від грабіжників цінні рукописи та надзвичайно рідкісні стародруки, починаючи з колекції інкунабул. Скриню, в якій вони знаходилися, було завалено дошками та лахміттями. Багато раритетів університетського зібрання було врятовано. Повністю зберігся 500 - тисячний фонд навчальної літератури.

Між іншим, як свідчать вже повоєнні акти, протягом першого місяця окупації, а саме жовтня 1941 року, з бібліотеки зникли винятково цінні книги за такими відділами: географія, геологія, геодезія, а також всі атласи, геологічні та географічні карти, плакати і фото загальною кількістю до 10 тис.од.²⁸.

З червня 1942 року керівництво університетської бібліотеки отримало наказ віддати у розпорядження окупантів „всю політичну літературу та періодичні видання”. За свідченнями архівних документів, у червні 1942 року з полиць бібліотеки було знято майже всю соціально- економічну літературу радянського періоду, було завантажено літературою 7 тритонних машин, в які умістились 17 625 томів книг. Ця література була передана до штабу Розенберга²⁸.

Наприкінці червня 1942 року представниками штабу Розенберга було вилучено з бібліотеки ще 800 томів літератури. Цим відбором керували офіцери німецької армії Ангаров та Рейхель .

Також, протягом німецької окупації з Центральної державної бібліотеки м. Харкова було вивезено 35 000 журналів та комплектів газет соціально-економічного профілю з 1917 по 1941 роки²⁹.

Загалом з бібліотеки Харківського університету до Німеччини було вивезено 63,5 тис.прим.³⁰.

У період окупації Харківської медичної бібліотеки до 100 тис. прим, видань з питань військової медицини було вивезено до Німеччини³¹.

Згідно архівних документів Харківська центральна науково- технічна бібліотека на 1 жовтня 1941 року містила 119 187 книг. Цю кількість книг було встановлено за допомогою Акту переінвентаризації книжкового та журнального фондів від 10 жовтня 1940 року, даних сумарної відомості надходжень за 4-й квартал 1940 року, звіту з комплектації за 3 квартали 1941 року та даних попереднього переобліку фонду, проведеного в 4-му кварталі 1944 року. На 1.01.1945 року кількість книг в науково-технічній бібліотеці становила 97 000 томів. Таким чином, під час війни було втрачено 22 167 книг, з них 21 000 - радянських і 1 167 - іноземних. Збитки, завдані журнальному фонду були (на прикладі Харківської, Ворошиловградської та Сталінської областей)

встановлені на основі записів у журналі з вивозу німецькими загарбниками: 12 531 журналів та 200 журнальних комплектів. Разом це 453 річних журнальних комплектів з них 125 комплектів радянських журналів і 328 - іноземних. Що стосується тематики літератури, яка зацікавила окупантів, то це переважно книги з авіації, хімії, автотракторного машинобудування, геології. Що стосується видів, то це були переважно довідники, словники, журнали, книги, незначна кількість спеціальних видів технічної літератури, всі географічні карти та атласи. Цікавим є той факт, що німців зацікавила періодика англійською та французькою мовами, а книги російською мовою .

Бібліотека Харківського історичного музею втратила понад 20 тис. книг, з яких 18 тис. було вивезено до Німеччини³³.

Внаслідок воєнних дій та німецької окупації втрат зазнав і бібліотечний фонд Луганщини. Згідно „Акту про знищення книг німецько-фашистськими загарбниками” від 3 липня 1943 року бібліотека ім. Горького, що знаходилась в м. Ворошиловград постраждала внаслідок бомбардування. В результаті цього знищеними та пошкодженими виявились 120 000 томів книжкового фонду, серед яких були коштовні ілюстровані видання, а також видання класиків: Брокгауз та Єфрон, видання «Академії», книги з історії мистецтв - Гнєдіч, Грабарь, Верман, Бенуа та інші цінні книги з історії: Шильдер «Життя царів», «Велика реформа», «Російсько-японська війна 1905», «Москва в ілюстраціях» та інші унікуми, архів газет з 1920 року, архів журналів, систематичний й предметний каталоги³⁴.

В тій самій будівлі знаходилась і обласна дитяча бібліотека, збитки якій були нанесені шляхом розкрадання. Бібліотека втратила 56 000 томів, а також довідкову літературу та цінні ілюстровані видання, що знаходились в читальні, а також каталоги всіх видів .

Бібліотечний фонд Сталінської області також зазнав збитків внаслідок окупаційної політики нацистів. Донецька обласна бібліотека, що була заснована 1 грудня 1926 року як публічна бібліотека м. Сталіно напередодні війни мала книжковий фонд (за різними джерелами) від 100 до 500 тисяч томів. На жаль, у бібліотеці не збереглися первинні облікові документи, каталоги, картотеки тих часів. Загальну кількість втрат вдалося орієнтовно з´ясувати з публікацій окремих видань³⁶.

В фондах Державного архіву Донецької області зберігається документ в якому зазначено, що 25 лютого 1943 року з м. Сталіно було надіслано повідомлення до штабу Розенберга про те, що в Центральній бібліотеці м. Сталіно всі найбільш значні фонди опрацьовані і в більшості своїй вивезені (куди не повідомляється). Те, що залишилось, а це 10 тисяч томів класики, белетристики, підручників, а також більшовицька література відсортована. Згідно деякій інформації, що зустрічається в тексті деякі фонди нібито вивезені до Берліну, до сховища Верховного командуючого вермахту³⁷.

Згідно „Акту про збитки, що були нанесені німецько-фашистськими загарбниками Сталінській обласній бібліотеці” від 22 грудня 1943 року, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, бібліотека втратила 450 000 книжок, 6 000 художніх картин, 80 художніх виставок російських класиків, 5 персидських килимів ³⁸ внаслідок вторгнення німців в жовтні 1941 року в м. Сталіно, за сприяння коменданта генерал-майора фон Клера та бургомістра Пєтушкова П.Г. зазначені цінності були частково вивезені, частково розграбовані³⁹.

Також є згадка про нищення німцями бібліотечного фонду на території Сталінської області в обласній газеті „Социалистический Донбасс” за 8 вересня 1945 p., в якій написано: „Немецкие варвары разрушили в области 350 библиотек. Фашисты разграбили и сожгли свыше 3 миллионов книг, принадлежащих донецким библиотекам”.

В місті Маріуполь, коли німці захопили міську центральну бібліотеку і провели інвентаризацію, з´ясувалося, що її бібліотечний фонд налічував лише 39000 томів, тобто 41% того, що було напередодні війни. Приблизно 12000 томів з тих, що не вистачало, було знищено, інші розкрадено⁴⁰.

Збитків в роки Великої вітчизняної війни зазнала й дитяча бібліотека, яка взимку 1941-1942 років втратила 50% (4000 томів) свого фонду. Інша частина книг, яка залишилася, була зіпсована керівниками бібліотеки, що залишилися, - вирвані передмови через згадку імен Леніна та Сталіна, щоб справити враження на окупантів .

Що стосується “Азовсталівської” бібліотеки, то вона була пограбована й частина її спалена. Теж саме сталося і з бібліотекою на “лівому березі”, але невеличку її частину, десь 9500 томів, все ж таки вдалося врятувати. Ще 1500 примірників було знайдено в робочих околицях , це свідчить про те, що місцеве населення також не цуралося грабувати свої ж міські бібліотеки.

Після початку окупації Маріуполя в будівлю бібліотеки ім. Ілліча були перевезені книги з 6 інших невеличких бібліотек. Потім у її приміщенні були розміщенні військовополонені, які взимку 1941-1942 років витрачали книги на опалення приміщення. Спасти вдалося лише 4500 примірників.

В цілому в Маріуполі було висаджено в повітря 101 бібліотека ⁴².

Треба зазначити, що окупаційна влада намагалася певним чином навести порядок у бібліотечній справі міста, виходячи, звісно, зі своїх інтересів. Німці провели велику роботу по систематизації фондів бібліотек. Так, у центральній міській бібліотеці були складені алфавітний, топографічний та систематичний каталоги ⁴².

Було переплетено повне видання Великого світового та Радянського атласів у двох томах⁴³.1 навіть були поповнення. Наприклад, центральна міська бібліотека отримала, знайдений в пакувальному приміщенні Маріупольського порту, ящик з 200 примірниками книг з Одеси⁴².

Таким чином, бібліотечні фонди Харківської, Ворошиловградської та Сталінської областей зазнали величезних збитків внаслідок бойових дій на їх території. По-перше, це сталося внаслідок невдало проведеної евакуації через її неспланованість, нестачу часу та непристосованість персоналу до неї.

По-друге, не можна не згадати про політику „випаленої землі”, що реалізовували радянські війська, в результаті якої було спалено велику кількість бібліотек та архівів.

І по - третє, політика окупантів внаслідок якої великий обсяг бібліотечних фондів був вивезений закордон або знищений.

На жаль, справжні масштаби збитків досі не встановлені. Це і є головною проблемою процесу відновлення нашої культурної спадщини. Встановити їх можна буде лише після складення докладних уточнених каталогів пограбованих та знищених цінностей. В останні роки ведеться робота, по створенню Єдиної електронної бази даних на втрачені цінності музеїв та бібліотек України в наслідок Другої Світової війни та в наступні роки. Проте, і сьогодні ще залишається багато білих плям стосовно долі бібліотечних фондів України в роки Великої вітчизняної війни.

Примітки:

1. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон Украї-ни від 27 січня 1995 р. №32/95-ВР // Закони України / Верховна Рада України. Ін-т законодавства. — К.Д997. — Т. 8 — С. 27-38.

2. Чорногуз Я. Повернемо втрачене// Українська культура. - 1994,- № 9- 10.-С.2-3.

3. Коваль М.В. Доля української культури за " нового порядку" (1941- 1944) // УІЖ. -1993. - N 11-12. - С. 15-38; Коваль М. Теоретичні засади злочинних дій нацистів щодо української культури та їх реалізація під час окупації України в 1941 - 1944 pp.// Повернення культурного надбання України. Проблеми. Завдання. Перспективи. Вип.7. Культура і війна. Погляд через півстоліття. -К.: Абрис,1996. - С. 15-18.

4. Себта Т. М. Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга та його бібліотечна діяльність в Україні: Джерелознавчий аналіз // Бібліотеки Києва під час нацистської окупації (1941-1943). - К., 2004. - С. 114 -148.

5. Дубровіна JL, Малолєтова Н. Нацистська політика щодо вивезення бібліотечних фондів з окупованих східних територій у 1941-1944 pp. і формування Східної і Центральної бібліотек вищої школи у Німеччині // http://www.archives.gov.ua/Publicat/Pamjatky/Dubrovina.php.

6. Корнієнко А. Про знищення та вивезення бібліотечних фондів України: факти та наслідки// Повернення культурного надбання України: Проблеми, завдання, перспективи. Вип. 6: Матеріали національного семінару "Проблеми повернення національно-культурних пам´яток, втрачених або переміщених під час Другої світової війни" (Чернігів, вересень 1994) / Національна комісія з питань повернення в Україну культурних цінностей; НАН України. Ін-т укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Національна парламентська бібліотека України. - К., 1996. - С. 66-73.

7. Лазоренко Ю. Втрати книжкових скарбів бібліотек України в роки Великої Вітчизняної війни та проблеми їх повернення // Повернення культурного надбання України: Проблеми, завдання, перспективи. Вип. 6. - С. 298-312.

8. Онищенко О. Бібліотечний фонд України в контексті другої світоіої війни та її наслідків // Бібліотеки Києва під час нацистської окупації (1941-1943).

9. К, 2004. - Т. 8. - С. 37-49.

10. Бібліотечні фонди Харкова в роки Другої світової війни: Документи / Упоряд.: І. Лосієвський та ін.; Ред.: І. Блохіна та ін. - К., 1997. - 102 с. - (Доля культурних скарбів України під час Другої світової війни: Архіви, бібліотеки, музеї; Вип. 2).

11. Онищенко О. Вказ.праця. - С.2

12. Дубровіна Л., Малолєтова Н. Вывоз нацистами отечественных культурных ценностей// www.agronmc.com.ua/nmcprop/pros39.html.

13. Коваль М.В. Доля української культури... . - С.18; Коваль М. Теоретичні засади ... . - С. 16.

14. Себта Т. М. Вказ.праця,- С.І 14; Зинич М.С. Вывоз нацистами отечественных культурных ценностей// www.agronmc.com.ua/nmcprop/pros39.html.

15. Дубровіна Л., Малолєтова Н. Вказ.праця; Бібліотечні фонди Харкова... . - С.І.

16. Державний архів Харківської області ( далі ДАХО). - Ф.Р-2982. - Оп.4. - Спр.213. - Арк.21-26.

17. Україна в міжнародно-правових відносинах. Т. 2. Правова охорона культурних цінностей / Під ред. В. Акуленко, Ю. Шемшученко. - К.: Юрінком Інтер, 1997.-.-С.465.

18. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі ЦДАВО). - Ф.4620. - Оп.З,- Спр.329. - Арк. 193-194; Там само. - Спр.330,- Арк.8; Там само. - Спр.326. - Арк. 27; Федорук О. „В´язні війни” просяться на волю // Віче. - 1995,- № 5,- С. 89; Корнієнко А. Вказ.праця. - С. 69.

19. Бібліотечні фонди Харкова... ,-С.ІІ.

20. Там само. - С. 12-13.

21. ЦДАВО. - Ф. Р-4620. - Оп.З. - Спр.329. - Арк. 193-194; Там само. - Спр. 326. - Арк. 27; Бібліотечні фонди Харкова... . - С.12-13.

22. Бібліотечні фонди Харкова... .-С.І 5.

23. (на прикладі Харківської, Ворошиловградської та Сталінської областей)

24. Там само. -С.9.

25. ЦДАБО. - Ф.Р-4620. - Оп.З. - Спр.329. - Арк. 193-194; Там само. - Спр. 330. - Арк. 9; Там само. - Спр. 326,- Арк. 28; Там само. - Ф.3538. - Оп.1. - Спр. 52.

26. Арк. 11; Бібліотечні фонди Харкова... . - С. 91.

27. Бібліотечні фонди Харкова... . - С. 19-20; Лазоренко Ю. Вказ. праця. - С. 298.

28. ЦДАВО. - Ф.3538. - Оп.1. - Спр.52. - Арк.11; Корнієнко А. Вказ.праця. - С. 69; Лазоренко Ю. Вказ.праця. - С. 298.

29. ДАХО. -Ф.Р-2982. - Оп.4. - Спр. 159. - Арк.36.

30. Там само. - Арк. 72; Там само. - Спр. 213,- Арк. 21.

31. ЦДАВО. - Ф.Р-4620. - Оп.З. - Спр.329. - Арк.473; Бібліотечні фонди Харкова... . - С.18.

32. ЦДАВО. - Ф.Р-4620. - Оп.З. - Спр. 329. - Арк. 474.

33. Корнієнко А. Вказ. праця. - С.70.

34. Бібліотечні фонди Харкова... .-С.24.

35. ДАХО. - Ф.Р-5759. - Оп.1. - Спр.Ю. - Арк. 1-3.

36. Бібліотечні фонди Харкова... . - С.25.

37. Державний архів Луганської області (далі ДАЛО). - Ф.Р-2730. - Оп.1. - Спр.1. - Арк.1.

38. Там само. - Арк.2.

39. Повернення культурного надбання України: проблеми, завдання, перспективи. Вип. 4: Матеріали міжнар. "круглого столу", 25-27 трав. 1994 р., м. Донецьк / Нац. комісія з питань повернення в Україну культ, цінностей при КМ України; М-во культури України; Нац. парламент, бібліотека України. - К., 1994. -С.14.

40. Державний архів Донецької області ( далі ДАДО). -Ф.Р-2109. - Оп.1. - Спр. 325. - Арк. 10.

41. ЦДАВО. - Ф.Р- 4620. - Оп.З. - Спр.304. - Арк.22.

42. Там само. - Арк. 14; Там само. - Спр. 329. - Арк. 199, 467, 468.

43. ДАДО. - Ф. Р-2109. - Оп.1. - Спр. 325а. - Арк. 24- 25.

44. Там само. - Арк. 26-27.

45. Там само. -Ф.Р-1838. - Оп.1. - Спр.4. - Арк. 24 - 25.

46. Там само. - Арк. 10.