Алла Киридон, Сергій Троян

Зарубіжна історіографія останніх десятиліть демонструє розмаїття новаторських підходів до теорії та філософії історії, методології історичних досліджень і контекстуального аналізу історичних творів¹. Серед сучасних, свого роду брендових постатей у цій царині помітне місце займають польські історики Єжи Топольські (на жаль, вже покійний) та Єва Доманьська². До публікації й аналізу їх праць звернулися також українські часописи. Зокрема, оригінальна стаття Єви Доманьської нещодавно з’явилася на сторінках журналу «Ейдос» . Дослідниця з Познані і від 2002 року професор департаменту соціальної і культурної антропології Стенфордського університету вповні справедливо, як на наш погляд, називає себе «теоретиком історії та критиком історіографії», який прагне «рухатися поза дебатами про історичну нарацію, історичну репрезентацію та, мовлячи загально, стосунками між текстом та минулою реальністю, дебатами, котрі домінували в історичній теорії з середини 60-х до середини 90-х pp. XX ст.»⁴

Характерною з точки зору нового прочитання історії є монографія Єви Доманьської «Мікроісторія», яка має показовий і звучний підзаголовок «Зустрічі у міжсвітах». Зауважимо, що ця книжка є не стільки власне монографією, скільки насамперед працею, яка пропонує методи аналізу та інтерпретації в рамках напрямку, відомого як «мікроісторія». Тобто, це свого роду критика історіографії, яка уявляється у вигляді діалогу, що точиться між минулим і сучасним, а його екстраполяцією виступає майбутнє. В «Мікроісторії» історіографія стає, в першу чергу, критикою культури у контексті рефлексії над людиною (філософія), відображення того, ким є людина (антропологія) і що означає бути людиною (етика). Тобто, в основі аналізу польської дослідниці, якщо скористатися влучною фразою з ессе В. Гандельсмана «Творчість і час», знаходяться, як правило, «ледь помітні для історика безперервні зусилля людського духу зрозуміти таємницю людського буття»⁵.

У цьому сенсі розуміння концептуальної схеми і теоретико- методологічного підходу в «Мікроісторії» Єви Доманьської автори хочуть запропонувати Читачеві невеличку частину з цієї праці - саме ту, яка присвячена теоретичному аналізу змін у сучасних підходах до розуміння і вивчення історичного минулого. При цьому ми переслідували триєдину мету: по-перше, подати уривки з «Мікроісторії» в українському перекладі; по-друге, максимально повно і влучно передати контекст відповідного сюжету з книги польської дослідниці; по-третє, бути якомога ближче до оригінального польськомовного тексту й авторської манери оповіді та вираження думки, стилістичних та орфографічних особливостей написання, в окремих місцях навіть свідомо віддаючи перевагу дослівності перекладу на шкоду його милозвучності.