Олієвський О. I.

Будь-яка війна має дві сторони існування: це бій і повсякденність побуту. Вона є сукупністю смертельної небезпеки, постійного очікування загибелі, випадковості і деталей повсякденного побуту, які завжди присутні в житті людини. У статті зроблена спроба показати окремі сюжети фронтового побуту під час „Великої війни” 1914 - 1918 pp., а саме: облаштування окопів, розваги, санітарно-гігієнічні умови і раціон. Погляд на війну саме в такому ракурсі дає можливість більш глибоко усвідомити трагізм людини на тлі глобальних суспільних катаклізмів, а також чіткіше відобразити закономірності, спільні риси людської поведінки. Крім того, важливо зрозуміти, що від якості побуту, його організації в багатьох випадках залежав моральний дух військ та їх боєздатність. По суті, солдатський побут можна віднести до важливих складових перемоги і причин поразки.

Отже, що являє собою фронтовий побут? Насамперед визначимо основні структурні елементи фронтового побуту. До них, як визначила сучасна російська дослідниця Е.Сенявська, входить: 1) заповнення часу службовими обов’язками, тобто: несення вартової служби, обслуговування бойової техніки, доглядання власної зброї, виконання інших робіт і т д; 2) години відпочинку, в тому числі й організованого, тобто все те, що складає розпорядок дня; 3)основними складовими фронтового побуту є також бойове забезпечення і технічне оснащення військ: зброєю, боєприпасами, засобами захисту, пересування, зв’язку і т.п; 4) житло, побутове постачання, а саме: солдатський раціон, одяг, грошове забеспечення і медичне обслуговування; 5) зв’язок з тилом, тобто листування з рідними, посилки, шефська допомога, відпустки¹.

Для солдата буденістю війни були окопи, саме там формувалася своєрідна культура - “культура окопного життя”, на яку були перенесені стереотипи поведінки та колективні уявлення із повсякденного мирного життя тилу.

В умовах позиційної війни значну частину часу солдат проводив саме в окопах, а отже, й облаштовував їх відповідно до власних стереотипів та уявлень. Прикладом може слугувати облаштування окопів російської армії в порівнянні з австрійськими та німецькими. Учасник Першої світової війни, письменик Тардов описав російські окопи так: “...окопи зовсім не упорядковані. На весь батальйон лише один хід сполучення у тил. У багатьох місцях окопи досягають лише пояса. Доводиться пересуватися увесь час зігнувшись. Усюди непрохідна грязюка. Яма, яка слугує туалетом, завалилася. Стіни не законопачені. Окопи дуже вузькі, - двоє людей не можуть розійтися, а під час зміни наші шинелі покриваються суцільною глиняною кіркою. На усій ділянці немає жодного козирка. Про бліндажі нічого було думати. їх усього два чи три, та і ті зроблені на швидку руку. Солдати розміщуються в ямах, які вони нарили вздовж окопів. Ями обкладені бар’єром з землі, щоби не натікала вода під час дощу”². Інший учасник війни В.Вишневський у своїх спогадах про перебування в окопах писав: “Ми тулилися під передньою стінкою окопа. За комір сипався пісок. Багато хто сидів настовбурчувшись... Ходів сполучення в тил не було. Щоби сходити по потребі, доводилося виходити з окопа у поле; декому це коштувало життя”³. Набагато краще виглядали окопи в австрійців і німців. Усе той же В.Вишневський, характеризуючи окопи австрійців, писав, що вони „дивували нас своїм облаштуванням: дуже глибокі, міцні, бетонні бліндажі...”⁴. Особливу увагу заслуговують свідчення російського воєначальника, генерала від кавалерії Олексія Брусилова. Він про австрійські і німецькі окопи писав таке: „Необхідно визнати, що австрійці і німці закріплювались краще нас, більш ретельніше і у них в окопах було набагато зручніше жити, ніж у наших окопах. Крім досить широкого застосування залізобетоних споруд, у них у багатьох місцях була проведена електрика, розведені садочки і блиндовані приміщення як для офіцерів, так і для солдат”⁵.

В періоди позиційного етапу війни, заповнити час було дуже важко. Саме тому однією з головних проблем була елементарна нудьга, одноманітність, неможливість знайти достаньо доцільних занятть для солдатської маси. „Як би ти знав товаришу, як набридло сидіти в окопах, не можеш дочекатися тої хвилини, коли дозволять іти на клятого німця. Вся армія очікує з нетерпінням цієї хвилини,”— писав у листі до друга один солдат⁶. Про це свідчать й інші спогади учасників війни⁷. Боролися з нудьгою солдати по-різному. Часто влаштовували різні розваги, наприклад, вистави в окопах, концерти. Так, один офіцер надіслав листа в тил, разом з яким була і програма вистави, яку підготували солдати. Програма мала такий вигляд: „Сцена в окопі” - Сьогодні 4 січня буде представлена сцена „Хоробрий козак Семен Смуров втікає з німецького полону”, твір рядового та георгієвського Кавалера Павла Зіміна. Початок вистави о 8-й годині. Якщо нічого не трапиться, бенгальский вогонь і танці з тальянкою з дозволу ротного” . В іншому місці, в окопах, московський співак Рахманов кожного дня влаштовував концерти і навіть заслуговував аплодисментів з боку ворожих позицій⁸.

Крім нудьги, тривале перебування в одних і тих самих окопах та землянках, загострило проблеми пов’язані с санітарно-гігієнічними умовами. Окопи разом з людьми „обживали” супутні їм побутові „комахи-паразити”. Життя ставало нестерпним. Це видно хоча б з одного солдатського листа в тил у Вітебську губернію, в якому є такі рядки: “Прошу Бога, щоби швидше вбили або десь пропасти чи захворіти, але нічого не бере. Воші заїли, скільки їх розвелось, щодня відро їх

можна набрати”⁹. Згадували про цю проблему й інші учасники В1ИНИ .

Не менш загрозливим у Першій світовій війні були також шлункові інфекції, особливо черевний тиф, холера і дизентерія, що переслідували армії протягом війни. Серед важливих елементів побуту, які поліпшували санітарно-гігієнічні умови перебування військ на позиціях, були польові лазні. Однак подібна розкіш траплялася нечасто і, як правило, перед святами. Так, після 8-ми місячних негараздів, холоду та бруду в Карпатах до російської армії прибув спеціальний поїзд-лазня від курського губернського земства. Ця новина швидко розійшлася по окрузі. За кілька днів до Великодня лазню відвідало близько 1500 осіб. Працювала лазня до 20 год на добу. При поїзді-лазні діяла торговельна лавка¹¹. Нестачу лазень солдати по можливості компенсували власною винахідливістю безпосередньо на позиціях з підручних матеріалів. У тих місцях, де поблизу була вода або де вдавалося викопати криницю, солдати майстрували землянку- лазню. Стіни землянки оббивали частоколом, підлогу накривали дошками, а з цегли викладали пічку. Певним попитом користувалися на передових позиціях також лазні- кібітки. Робили їх за зразком існуючих для прикордонної сторожі на Кавказі. Такі лазні споруджувалися із бязі, яку просочували оліфою. Вартість кожного такого намету складала 350-400 крб¹². Отже, лазні на передових позиціях були не тільки частиною солдатського побуту під час тривалого очікування, але й слугували важливим чинником психологічного впливу на бойовий дух солдатів. А нестача лазень негативно впливала на свідомість бійців, породжувала песимістичні настрої, знижувала боєздатність армій. Таким чином, гігієнічна проблема не лише знижувала боєздатність військ, але й переростала в проблему психологічну, пригнічуючи особовий склад армії, підточуюючи ії моральний і бойовий дух.

Великою проблемою для солдат в окопах була нестача їжі. З цього приводу Є. М. Ремарк писав: “Одним із суттєвих психологічних факторів для солдата в окопах є постійне відчуття голоду. Для солдата шлунок і травлення складають особливу сферу, яка йому ближча, ніж усім іншим людям. Навіть його словниковий запас на 3/4 запозичений з цієї сфери” . Про це згадував і В. Вишневський, коли писав, що в “...окопах я вперше спізнав відчуття голоду. Я готовий був, немов звір, шукати їжу. Щось знайшли. Варили зелені кислі сливи і тремтіли над картоплею, якої було дуже мало”¹⁴. Кореспондент часопису “Земщина”, підкреслюючи важливість кухні, писав, що це “солдатська газета і пошта. Увесь її штат - кашевари, каптенармус, артельщік, завжди в курсі окопного життя” . Проблем з харчуванням солдат на фронтах Першої світової війни вистачало. Практично завжди існували перебої з постачанням харчів для солдат, і внаслідок цього потреба в їжі була постійною. Особливе місце у фронтовому побуті займало вживання алкоголю особовим складом. Це не випадково. Справа в тому, що алкоголь, як і деякі інші речовини, впливають по-різному на организм і психіку людини в насильнійшій стресовій ситуації бойовій обстановці. Під час Першої світової війни в Росії був введений сухий закон. Однак на фронт алкоголь доставляли неофіційно і навіть робили з цього прибуток. При відсутності достатньої кількості спиртного в умовах бойових стресів з’явилися морфісти і кокаїсти: досить доступний на той час наркотик заполонив порожнечу, що утворилася. Цікаво відзначити, що неприятель часто використовував потяг до спиртного як засіб завдання шкоди особовому складу ворога. Так, відомі факти, коли німецькі й австрійські війська спеціально залишали при відступі або підкидали на російські позиції пляшки з отруєним спиртним¹⁶. Про проблеми, що були пов’язані з алкоголем, свідчать також листи з фронту. Наприклад, в одному листі читаємо: “Офіцер наш напився, нетверезий чіплявся до однієї дівчини, а вона намагалася від нього втекти. Він в неї три рази вистрелив із револьвера, на щастя не попав” . А ось лист від кінної поліції 22-го армійського корпусу за підписом Александр, що був надісланий у м. Троїцк Оренбурзької губернії: “Люблю гульнути, а в поліції вина багато, ну я, зрозуміло, скористався нагодою і напився, як належить. А опісля поїхав розважатися....”¹⁸. Вживали алкоголь також німецькі та австрійські солдати. Так, двоє рядових 231-го Дрогачинського полку, які втекли з полону під час допиту, повідомляли, що “Горілку возять за військами у Галіції евреї і продають австрійським та німецьким солдатам...

Отже, побутові умови під час Першої світової війни відігравали важливу роль у позиційний період війни. Будь-які незручності у фронтовому побуті негативно впливають на психологічний стан людей, а отже, і на боєздатність армії.

Список посилань

1. Сенявская Е.С. Психология войны в XX веке: исторический опыт России. - М.: РОССПЭН, 1999. - С.74.

2. ²Тардов М.Фронт. Трилогия. - Київ: Дніпро, 1965. - С.60.

3. ^Вишневский. В. В Соб. Соч. В 5 - ти т. М.: Гослитиздат, 1954. - Т. 2. - С.726.

4. Брусилов А. А Мои воспоминания,- М.: РОССПЕН, 2001,- С.158.

5. Штаб главнокомандующего армиями юго-западного фронта. Отделение военно-цензурное. Сводки военных цензоров армий юго-западного фронта. // Российский Государственный Военно-исторический Архив (далі - РГВИА). - Фонд 2067. - On. 1. - Д. 2933. - Прк.. 157.

6. Арамилев В.В. В дыму войны // Первая мировая (Воспоминания, репортажи, очерки, документы).- М.: Мол. Гвардия,1989. - С. 538.

7. Земщина. - 1915,-7 янв. - С.4.

8. Земщина. - 1915. - 7 апр,- С.4.

9. Земщина. -1915.-9 апр. - С.4.

10. Земщина. - 1915. - № Іапр. - С.4.

11. Ремарк Э. М. На западном фронте без перемен. Возвращение. Романы. - М.: Худ. Лит - ра, - 1988. - С. 11.

12. Земщина. - 1915. - 31 окт. - С. 4.

13. Федорченко С. Народ на войне,- М.: Сов. Писатель, 1990,- С. 34.

14. Штаб главнокомандующего армиями юго-западного фронта. Переписка о нарушении правил военной цензуры 1916 год. //РГВИА-Ф. 2067. - Оп.1. - д.7 - Арк. 196.

15. РГВИА - Ф. 2067. - On. 1. - д.7 - Арк. 186.

16. Штаб главнокомандующего армиями Северо-Западного фронта. Опрос 324-го пехотного Клезминского полка Григория Кузнецова, бежавшего из плена.- РГВИА. - Ф. 2019. - Оп.1. - Д. 505. - Арк. 17.

17. Федорченко С. Народ на войне. - М.: Сов. Писатель, 18 1990. -С.35. 18

20. Тардов М.Фронт. Трилогия.-Київ: Дніпро, 1965. - С.61 -62

21. Вишневский. В. В Соб. Соч. В 5 - ти т. М.: Гослитиздат, 1954,-Т. 2. - С.727 - 277.