Ключові слова: прокуратура; кадрове забезпечення; правопорядок; боротьба зі злочинністю; верховенство закону.

Працівники органів прокуратури Волинської області, як і їх колеги з усіх регіонів України, стоять на варті захисту інтересів своєї держави та її громадян.

З нагоди свята привітання усім прокурорсько-слідчим працівникам Волинського краю надіслав Генеральний прокурор України О.І. Медведько: «Щиро вітаю вас із визначною датою 70-річчям створення прокуратури Волинської області! У непрості передвоєнні роки, коли на нашу спільну історичну Батьківщину і Україну, зокрема, насувалась реальна загроза підступного фашистського поневолення, було створено прокуратуру Волинської області.

Сімдесят років тривалий і непростий проміжок часу, який був ущерть наповнений буремними історичними подіями. Волинські прокурори зі зброєю в руках захищали не лише цінності конституційного ладу, а й свою рідну землю від жорстоких ворогів, своїм високим професіоналізмом, працездатністю, гідною працею рідній Україні заслужили справедливе визнання та повагу.

І зараз суспільно важливим та вагомим є ваш внесок у справу утвердження законності в нашій державі».

Цими словами Генеральний прокурор України засвідчив глибоку повагу до багатьох поколінь прокурорських працівників Волині та висловив щиру вдячність за їх нелегку працю.

Прокуратура Волинської області створена 15 грудня 1939 року, в надзвичайно складний історичний період. 1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина своїм віроломним нападом на Польщу розв’язала Другу світову війну. 17 вересня частини Червоної Армії перейшли кордон вже неіснуючої Польської держави і за 12 днів зайняли Волинь. Нова влада почала створювати свою адміністративно-правову систему.

Першим прокурором Волинської області в січні 1940 року було призначено 0.Я. Симоненка, який працював на цій посаді порівняно недовго до липня 1941, тобто до початку Великої Вітчизняної війни.

Штатним розписом тогочасної прокуратури Волинської області передбачались посади двох заступників прокурора області, які у 1939 році обіймали С.С. Губатенко та

1. С. Макаренко; п’яти начальників відділів: слідчого (РФ. Калюжний), судово-цивільного (К.К. Самтелік), по нагляду за робітничоселянською міліцією (Г.Н. Орел), загального нагляду (А.П. Осіпов), кримінально-судового (Чумак-Чумаченко); п’яти помічників прокурора області: з питань спеціальних справ (М.Ф. Редькін), по нагляду за місцями позбавлення волі (А.Ф. Сердюков), по розгляду скарг (І.Н. Горбунов), по кадрах (С.А. Немировська), по загальному нагляду (В.П. Коробко); дві старших слідчих (Т.П. Трофименков і Н.Т. Кугуб).

Були також чотири посади прокурорів: м. Луцьк (В.С. Загорулько), м. Володимир-Волинськ (С.Ф. Корчагін), м. Ковель (М.П. Клименко), м. Любомль (М.С. Філєв) та 25 прокурорів районів: Горохівського (Т.П. Басун), Любешівського (А.Д. Амелькін), Озютичівського (П.А. Кобенко), Рожищенського (М.Р Полижай), Седлищанського (К.Р Сергієнко), Сенківичівського (К.З. Олизько), Берестечківського (І.Д. Дмитрієв), Вербського (П.І. Буряк), Голобського (Ф.І. Хоменко), Заболотськівського (П.Т. Богданов), Камінь-Каширського (Н.А. Ботнов), Колківського (С.А. Ільченеко), Локачинського (І.Ф. Миклишко), Луцького (С.В. Матвєєв), Маневичівського (Ф.С. Кусакін), Оликського (М.Н. Дальченко), Ратнівського (В.Ф. Бондаренко), Торчинського (Д.М. Кузнецов), Турійського (А.Ю. Кадук), Устилугського (І.Т. Откаленко), Цуманського (І.Д. Хохров), Шацького (І.Г. Школяр), а також чотири народних слідчих: м. Ковель, Озютичівського, Маневичівського та Рожищенського районів (відповідно H.Л. Зоценко, Коротун, Паскалов і Патиман).

22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна, що повністю зруйнувала і без того хитку правоохоронну систему Волині. Більшість працівників прокуратури демобілізували в Червону Армію, інших разом із документами й архівами евакуювали вглиб країни. Чимало з них продовжили свою роботу в органах прокуратур Російської Федерації та інших республік.

Багато працівників прокуратури Волинської області не повернулося з фронтів Великої Вітчизняної. Серед них і колишній прокурор м. Ковель А.Я. Бондаренко, який загинув у серпні 1943 року.

У лавах захисників нашої держави тієї буремної пори були: прокурор області у 1940 та 1944-1952 роках О.Я. Симоненко (нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»);

I.Д. Федорко, який працював в органах прокуратури з 1940 по 1976 рік, був прокурором м. Ковель (нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За перемогу над Німеччиною», «За оборону Києва», «За взяття Будапешта»); С.О. Борисюк, який з 1970 до 1980 року обіймав посаду прокурора Володимир-Волинського району (нагороджений медалями «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 19411945 рр.», «За оборону Києва» та іншими); С.Д. Гаврилюк колишній старший помічник прокурора області по нагляду за слідством в органах державної служби (нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»;

С.О. Поліщук, який працював слідчим прокуратури Заболотнівського району, старшим слідчим, прокурором відділу, старшим помічником прокурора обласної прокуратури (нагороджений орденами Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, медалями «За оборону Києва» та 10 іншими бойовими нагородами).

Орденом Слави ІІІ ступеня та багатьма медалями нагороджені колишні працівники апарату обласної прокуратури М.О. Максимчук і П.Г. Шевчук. Орден Вітчизняної війни та інші бойові відзнаки мають колишній прокурор області М.М. Найденко, колишні заступники прокурора області В.Д. Пічко та П.З. Кузьменко, колишній начальник слідчого відділу прокуратури області І.Й. Шабелько, колишній прокурор Камінь-Каширського району І.А. Марущак, колишні начальник відділу роботи з кадрами О.Г. Гайдученко та старший помічник обласного прокурора П.С. Слюсар, а також робітник апарату обласної прокуратури К.І. Абрамов.

На початку 1944 року м. Луцьк і більша частина Волинської області були звільнені від фашистів. Розпочалась робота з налагодження мирного життя, відновлення діяльності радянських органів і установ.

У січні 1944 року прокурором Волинської області знову призначають О.Я. Симоненка, який працював на цій посаді до вересня 1952 року.

Кадрове забезпечення обласної, міських і районних прокуратур відбувалося за рахунок колишніх юристів, демобілізованих офіцерів Червоної Армії, випускників спеціальних юридичних курсів та Харківського юридичного інституту і Київського державного університету. В 1945-1946 роках на Волинь направляються демобілізовані військовослужбовці Б.М. Левтринський, М.Г. Наумчик, І.Д. Федорко, С.І. Потапов, О.О. Никонов, випускники Харківського юридичного інституту Н.С. Білецька, І.І. Целуйко, О.К. Карпенко, О.В. Грозний, М.Д. Сухоносенко, В.С. Гарькавая, випускник Київського державного університету Д.Л. Кравець та інші, які плідно працюють на різних посадах в органах місцевої прокуратури.

Регіональна влада й правоохоронні органи вели безкомпромісну боротьбу з порушниками закону і комуністичної моралі. Суворо карались злочини, що мали у своєму складі факти введення в оману держави з метою збагачення, а також зловживання службовим становищем.

Першочерговим завданням місцевої прокуратури стала ліквідація наслідків тимчасової окупації території області, відродження радянського правопорядку, посилення боротьби зі злочинними проявами тощо.

У центрі уваги прокурорів і слідчих органів прокуратури постійно перебували питання охорони державної власності, виконання законів про зміцнення трудової дисципліни в промисловості та сільському господарстві, своєчасного й повного задоволення потреб фронту і тилу в сільськогосподарській продукції. У загальнонаглядовій роботі органів прокуратури важливе місце посідали питання охорони прав військовослужбовців, членів їх сімей, інвалідів Великої Вітчизняної війни.

Багато уваги і часу прокуратура та слідчі органи приділяли виявленню й розслідуванню злочинів фашистських загарбників. Чимало слідчих справ порушувалось проти бійців ОУН-УПА.

У той час в лісах Волині продовжували свою боротьбу за волю і незалежність України збройні загони ОУН-УПА. Озброєні формування УПА почали створюватись на території Волинської області ще 1942 року. Їхні бійці у переважній більшості були справжніми патріотами, чесними й відданими своїй справі людьми. Їх протистояння радянській владі, збройний опір і величезні, часом цілком безвинні жертви трагічна сторінка в житті українського народу. Але такою була наша історія, і ми мусимо її пам’ятати.

У всіх райцентрах Волинської області створювались винищувальні батальйони, а у селах загони і групи охорони громадського порядку. У 1944-1945 роках тут діяло 30 винищувальних батальйонів, до складу яких входило 2 662 бійців, і 433 загони самоохорони, в яких налічувалось 4 264 особи.

У цій жорстокій і безкомпромісній боротьбі були втрати й серед прокурорських працівників. Так, 25 вересня 1944 року прокурор Седлищанського району Г.П. Повітко разом із районними керівниками проводили хлібозаготівлю в с. Велимче, де на них було здійснено напад 150 бійців УПА. У нерівному бою загинули всі працівники районного апарату, в тому числі й Г.П. Повітко.

Однак траплялися й випадки порозуміння і навіть неабиякої витримки ворогуючих сторін. Колишній молодший лейтенант Локачинського РВ НКДБ Микола Родін пригадує такий епізод.

Влітку 1945 року в одному із сіл Локачинського району комісія розподіляла серед селян землю. Ввечері її члени, в т.ч. завідувач райземвідділом та прокурор району

А.П. Сольоний, заїхали повечеряти на хутір. Раптом до хати зайшло чоловік шість бандитів. Ватажок разом із господарем вийшли на кухню, інші тримали всіх присутніх під прицілом. Про що вони розмовляли невідомо, але коли повернулися, то сіли за стіл і всі разом повечеряли. А потім пішли, нікому не завдавши шкоди.

Ця пригода не скомпрометувала А.П. Сольоного, який працював на посаді районного прокурора до 1951 року, а потім відбув у розпорядження прокуратури УРСР

У другій половині 40-х на початку 50-х років XX ст. головними у роботі місцевої прокуратури залишались питання збереження державної та колгоспної власності, боротьба з хабарництвом і бандитизмом.

Ветеран Волинської прокуратури І.Д. Федорко так згадував про свою роботу: «... У сорок шостому році призначили мене слідчим обласної прокуратури і одразу доручили провести дізнання у справі розкрадання соціалістичної власності в Луцьку. Тоді, як відомо, були важкі повоєнні роки. І ось один із працівників служби постачання, користуючись своїм становищем, вкрав тонну борошна. Доказів не було. Нелегко довелось мені тоді. Але врешті-решт злочинця знайшли».

У 1952 році на посаду прокурора області призначено радника юстиції 1.1. Корчака, який працював начальником слідчого відділу прокуратури Львівської області.

24 травня 1955 року було затверджено Положення про прокурорський нагляд в СРСР, яке не лише поновлювало демократичні принципи організації і діяльності прокуратури, а й розширило права та регулювало діяльність її органів, а також регламентувало централізований устрій прокуратури. Тепер органи прокуратури на місцях повинні були здійснювати нагляд за законністю незалежно від впливу місцевих органів влади і підпорядковувались лише Генеральному прокурору.

Станом на 1 січня 1958 року у штаті прокурорсько-слідчих працівників Волинської області був 91 співробітник. З них 18 працювали в обласній прокуратурі, 8 міжрайонними прокурорами, 12 очолювали районні прокуратури. Помічниками прокурорів міст і районів працювало 17 чоловік, слідчими 36.

У 1960 році прокурором Волинської області призначено волинянина Г.О. Назарука, який народився 1913 року в с. Кошари Ковельського району Волинської області. Указом Президії Верховної Ради СРСР у 1963 році йому було присвоєно класний чин державного радника юстиції 3 класу.

Законодавчою основою діяльності органів прокуратури у боротьбі зі злочинністю в цей період стали нові Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси УРСР, які затверджені Верховною Радою УРСР 28 грудня 1960 року та набули чинності 1 квітня 1961 року.

Принципова особливість нового процесуального кодексу закріплена в ньому струнка система правових гарантій для учасників кримінального процесу (ст. 21, наприклад, гарантувала обвинуваченому право на захист та забезпечувала охорону його особистих і майнових прав).

У 1974 році на посаду прокурора Волинської області призначено радника юстиції М.П. Коваленка, який до цього працював прокурором Печерського району м. Київ. Заступниками прокурора області в цей час були П.Г. Думало та П.З. Кузьменко.

Удосконалюється розстановка прокурорських кадрів, підвищується їх фаховий і професіональний рівень. Станом на 1 січня 1975 року в прокуратурі Волинської області налічувалось 25 атестованих працівників.

У 1976 році прокурором Волинської області призначено старшого радника юстиції М.М. Найденка, який очолював прокуратуру 13 років.

У цей період на Волині активізувалася кримінально-правова боротьба з одним із найбільш тяжких і суспільно небезпечних злочинів хабарництвом.

«Болячки» соціалістичної системи зловживання службовим становищем корумпованих партійних та господарських чиновників, спекуляції, крадіжки, хабарі були показовими під час розслідування резонансних кримінальних справ. Одну з них порушив прокурор м. Нововолинськ Є.П. Шамринський. Серйозні звинувачення в отриманні великих сум хабарів були пред’явлені генеральному директорові виробничого об’єднання «Укрзахідвугілля» Герою Соціалістичної Праці Кізубу, його заступникові Радіонову, начальникові шахтоуправління «Жовтневе» Скалюку, іншим посадовим особам м. Нововолинськ та керівникам шахт сусіднього м. Червоноград.

Було доведено численні факти виділення автомобілів «ГАЗ-24 Волга» за хабарі та їх перепродажу за спекулятивними цінами. Вищеназвані посадовці незаконно отримали 33 690 крб, а загальна сума наживи від спекуляцій становила 51 600 карбованців.

До кримінальної відповідальності було притягнуто 21 особу. Всі керівники-хабарники були засуджені та отримали чималі строки позбавлення волі. Зокрема, колишній Герой Соціалістичної Праці Кізуб 12 років ув’язнення. Арешт накладено на грошові вклади колишніх посадовців, власні автомашини, інші цінності на загальну суму 200 тис. крб, які було конфісковано судом у дохід держави.

Рейтинг прокуратури у ті роки значно зріс, люди вірили у справедливість і торжество закону. Зрозуміло, що окремих партійних функціонерів не задовольняла така робота прокуратури і вони докладали титанічних зусиль, щоб дискредитувати прокурора області М.М. Найденка, який разом з працівниками органів прокуратури Волині викривав високопоставлених посадовців.

У 1987 році газета «Правда» опублікувала надзвичайно резонансну статтю з промовистою назвою «Підніжка прокурору». Це копія листа прокурора Волинської області Миколи Найденка, який він надіслав у центральний комітет компартії України, принципово реагуючи на порушення законності партійними та господарськими керівниками краю. Як приклад у ньому наводилися резонансні кримінальні справи, що порушувались на той час органами прокуратури Волині. Окрім спекуляцій з автомобілями у м. Нововолинськ були викриті факти крадіжок народного добра в особливо великих розмірах у системі побутового обслуговування на фірмі «Волинянка».

Багато галасу здійняло на Волині розслідування злочинної діяльності хабарників з Луцького міськвиконкому та інших установ, які займались розподілом житла. На лаві підсудних опинився тодішній голова міськвиконкому Литвиненко. У березні 1986 року за вироком Волинського обласного суду він був засуджений до п’яти років позбавлення волі.

Резонанс від публікації листа прокурора Волині у центральній газеті, головному ідеологічному рупорові компартії колишнього СРСР, був надзвичайно великим. Як і непідкупний авторитет, який здобув прокурор М.М. Найденко. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1988 року йому присвоюється високий класний чин державного радника юстиції 2 класу.

У віці 62 років, 31 із яких М.М. Найденко присвятив прокурорсько-слідчій роботі, він пішов на заслужений відпочинок.

Працівники Волинської прокуратури у 80-х на початку 90-х років XX ст. демонструють високий професіоналізм та велику відповідальність під час виконання своїх службових обов’язків.

Півстоліття відпрацював у органах прокуратури В.Д. Пічко. На Волині Веніамін Дмитрович з 1945 року. Був помічником прокурора Володимир-Волинського району, прокурором Устилугського, Любешівського, Любомльського та Нововолинського районів, прокурором м. Нововолинськ, першим заступником прокурора Волинської області.

Йому доводилось підтримувати обвинувачення у найскладніших і найважчих справах умисних убивствах, хабарництві, розкраданні державного майна в особливо великих розмірах. Саме Веніамін Пічко був державним обвинувачем у розслідуваній 1984 року справі про отримання хабарів та спекуляцію автомобілями посадовими особами шахт м. Нововолинськ.

За високі показники в роботі, оперативність і принциповість у здійсненні прокурорського нагляду за додержанням законів та розслідуванням злочинів В.Д. Пічко заохочувався Генеральним прокурором СРСР О.М. Рекунковим.

Наступним прокурором Волинської області і останнім, який був призначений наказом Генерального прокурора СРСР від 22 лютого 1989 року, став старший радник юстиції І.Д. Заплотинський. До цього призначення він працював першим заступником прокурора Львівської області.

Визначальними рисами прокуратури Волинської області на початку 90-х років XX ст. були високий рівень професіоналізму та оперативної майстерності, що неодноразово підтверджувалось під час розгляду різних за ступенем та складністю кримінальних справ.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголосила створення суверенної незалежної держави України. Розпочалась активна діяльність зі створення її правової бази. У Законі України «Про прокуратуру», прийнятому Верховною Радою України 5 листопада 1991 року, визначено завдання, функції і повноваження органів прокуратури.

Проте цей історичний період виявився досить складним у роботі Волинської прокуратури. 1990-1993 роки стали часом нестримного зростання кримінальних правопорушень. Різка зміна відносин власності, вульгарна приватизація, масова поява шахрайських фінансових пірамід та псевдобанків, хвиля їх банкрутств, зростаюче безробіття не тільки поглибили соціальне розшарування населення, а й загострили міжусобну боротьбу за сфери впливу між конкуруючими угрупованнями.

У цей скрутний для країни час Волинською прокуратурою керував М.В. Косюта, який доклав чимало зусиль, щоб не допустити обвалу злочинності, корумпованості посадових осіб, порушень законності. До призначення прокурором Волинської області Михайло Васильович працював заступником голови Тернопільського обласного суду в кримінальних справах.

У 1998 році на посаду прокурора Волинської області було призначено старшого радника юстиції В.Т. Губика, який до цього обіймав посаду першого заступника прокурора м. Севастополь. Першим заступником прокурора області працював Є.П. Шамринський, а заступниками В.С. Польовий та О.Т. Піддубний.

Важливою умовою забезпечення правової охорони конституційного порядку в цей час стала взаємодія правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Ситуація вимагала координації у загальнодержавному масштабі, активізації зусиль з протистояння криміналітету. Провідна роль у забезпеченні такої координації належала прокуратурі. Указом Президента України «Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» від 12 лютого 2000 року № 229/2000 саме координація діяльності по боротьбі зі злочинністю, в тому числі з її проявами в організованих формах, а також із корупцією покладена на прокуратуру. Ці повноваження закріплено в ст. 10 Закону України «Про прокуратуру» [1].

З 2002 року прокуратуру Волинської області очолювали такі відомі українські прокурори, як О.В. Баганець (нині прокурор Львівської області), А.І. Гіль, М.М. Франтовський (нині прокурор Житомирської області), які зробили чималий внесок у становлення і подальший розвиток органів прокуратури на Волині.

З 2007 року прокуратуру Волинської області знову очолює державний радник юстиції 3 класу А.І. Гіль.

Нині в апараті прокуратури Волинської області працює прокурор області і чотири його заступники, 12 начальників відділів, 10 старших помічників прокурора, 45 старших прокурорів, прокурорів відділів та помічників прокурора, один прокурор-криміналіст, п’ять слідчих з особливо важливих справ та старших слідчих слідчого відділу прокуратури області.

Усього в органах прокуратури Волинської області працює 231 прокурорськослідчий працівник. У міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратурах працюють 19 прокурорів, 11 заступників, 96 старших помічників і помічників прокурорів міст, районів та прирівняних до них прокуратур, 25 старших слідчих і слідчих міжрайпрокуратур.

Вісім прокурорсько-слідчих працівників Волині нагороджено знаком «Почесний працівник прокуратури». Це прокурор області А.І. Гіль, перший заступник прокурора області В.О. Веселуха, заступник прокурора області В.Й. Куренда, начальник відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України В.О. Ясельський, начальник організаційно-контрольного відділу Є.М. Турчинський, прокурор Ківерцівського району О.М. Романовський, помічник прокурора області В.М. Лотоцький, заступник прокурора Горохівського району Т.О. Костюк. 35 років пропрацювала в апараті прокуратури області почесний працівник прокуратури України С.С. Борисюк. У прокуратурі Волинської області працювало два прокурорсько-слідчих працівники, яким було присвоєно почесні звання «Заслужений юрист України» начальник слідчого відділу прокуратури Волинської області І.Й. Шабелько та прокурор м. Луцьк Т.П. Гузар.

Зразком для молодих працівників є ветерани органів прокуратури Волині: перший заступник прокурора області В.О. Веселуха, заступник прокурора області В.Й. Куренда, начальник організаційно-контрольного відділу Є.М. Турчинський, начальник відділу роботи з кадрами В.С. Ващук, старший помічник прокурора області з питань захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень В.В. Шевчик, старший прокурор відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури С.П. Дунець, прокурор Ківерцівського району О.М. Романовський, прокурор Локачинського району П.І. Воробій, перший заступник прокурора м. Луцьк М.Д. Біляк, заступник прокурора Горохівського району Т.О. Костюк, прокурор відділу підтримання державного обвинувачення в судах Б.С. Смолюк, помічник Ковельського міжрайонного прокурора В.В. Дордюк.

Вагомим є внесок у боротьбу зі злочинністю та зміцнення законності працівників апарату прокуратури області та міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур. Зокрема начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави B.В. Веніславського, начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Г.І. Парфелюка, начальника відділу підтримання державного обвинувачення в судах О.В. Шпоти, начальника слідчого відділу прокуратури області Є.М. Блащука, старшого помічника прокурора області з міжнародно-правових доручень Ю.Ф. Пічугіної, старшого помічника прокурора області з питань захисту прав і свобод неповнолітніх А.М. Цехоша, старшого помічника прокурора області О.І. Опалінської, а також прокурорів і старших прокурорів відділів апарату прокуратури Волинської області О.П. Демчука, C.П. Дунця, Б.С. Смолюка, І.А. Гершкевича, П.І. Ариванюка, В.І. Цемаха, С.Я. Ткачука, A.І.Рибака, Є.М. Скучинського.

Сумлінно виконують свої нелегкі обов’язки прокурор м. Луцьк О.Л. Решетник, прокурор Ковельської міжрайонної прокуратури С.М. Масалов, прокурор Любомльської міжрайонної прокуратури В.С. Лебедюк, прокурор м. Нововолинськ О.М. Сліпчук, прокурор Рожищенського району О.Є. Шамринський, прокурор Камінь-Каширського району А.А. Кучер, прокурор Луцького району В.М. Троц, перший заступник прокурора м. Луцьк М.Д. Біляк, заступник прокурора м. Нововолинськ Л.Р. Герасимчук, заступник прокурора Горохівського району Т.О. Костюк.

Успішно працюють слідчі в особливо важливих справах прокуратури області І.І. Касарда та В.В. Хилюк, слідчий в особливо важливих справах прокуратури м. Луцьк B.А. Денищук, старший слідчий Ковельської міжрайонної прокуратури М.М. Андрейцев, старший слідчий прокуратури м. Нововолинськ М.Й. Троцюк, старший слідчий Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури В.А. Корнесюк, слідчий прокуратури Горохівського району С.А. Хринюк, слідчий прокуратури Камінь-Каширського району В.І. Гаврилюк, слідчий прокуратури Луцького району Р.В. Кузьміч, слідчий прокуратури Рожищенського району О.Я. Каліщук, слідчий прокуратури Старовижівського району О.П. Нечая та інші.

Активну участь у зміцненні законності та боротьбі зі злочинністю беруть працівники прокуратури області, які виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані, старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах С.С. Загоруйко, прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства І.А. Гершкевич, помічник Володимир-Волинського міжрайонного прокурора В.В. Вовк.

Прокурорсько-слідчі працівники Волині, свідомо обравши свою нелегку професію, чесно й сумлінно служать високим ідеалам верховенства Закону та Справедливості, щедро діляться досвідом з молодими колегами, на власному прикладі виховують зразкові прокурорські кадри.