Ключові слова: вербальна інформація, допит гіпнолога, гіпнорепродукція, слідчий гіпноз, гіпнолог, гіпносванс. гіпнологія.

Нова за своїм характером злочинність, способи й засоби посиленої протидії розкриттю та розслідуванню злочинів обумовлюють необхідність пошуку нових засобів і методів для отримання вербальної інформації.

Основним напрямом вирішення цієї проблеми є повноцінне використання досягнень науково-технічного прогресу.

Впливати на розум і поведінку людини можна різними способами. Одні з них передбачають лише специфічну підготовку фахівця (переконання, навіювання, гіпноз), а другі - до того ж і спеціальну апаратуру (наприклад, поліграф).

Наявні випадки, коли вході розслідування кримінальних справ виникає ситуація, за якої свідки та потерпілі, незважаючи на бажання пригадати важливі для слідства обставини і події за активної допомоги в пригадуванні з боку слідства, все-таки виявляють повну нездатність до репродукції. Причин такому явищу безліч: від неусвідо- мленого відображення і латентного фіксування інформації до різної природи амнезій щодо подій, які мають доказове значення.

Результатом численних психологічних досліджень у цій галузі став висновок про те, що мозок зберігає значно більше інформації про минуле, ніж людина усвідомлює і може довільно відтворити. На сьогодні психологи стверджують: інформація запам´ятовується одночасно двома шляхами: на свідомому та підсвідомому рівнях. Отож дані, які надходять до сфери підсвідомості, запам´ятовуються інтуїтивно, несвідомо, і суб´єкт навіть не підозрює про наявність у себе певних знань. При цьому активізація асоціативних зв’язків на свідомому рівні не завжди виявляється дієвим методом.

Крім того, відомі випадки розладів пам’яті, що виникають у результаті різних травм.

Такі розлади часто є результатом злочинного впливу на потерпілого або свідка і проявляються в різних психічних і фізичних травмах. Травм зазнає потерпілий і внаслідок вживання наркотичних, психотропних та інших хімічних речовин (приміром, клофе- ліну), що пригнічують функцію пам’яті.

На нашу думку, допомогу в «пожвавленні» пам’яті може надати така галузь медицини, як гіпнологія. Однак під впливом недовірливого ставлення до гіпнозу його застосування в правоохоронній діяльності на сучасному етапі вважається деякими науковцями неможливим, хоча потенційна можливість існувала досить давно, близько п’ятдесяти років тому.

Практично сторіччя гіпноз широко застосовується в психології та медицині для лікування захворювань, що мають соматичну природу, деяких захворювань внутрішніх органів і навіть органічних уражень головного мозку; для вивчення особистості в різних вікових періодах; для репродукції перенесених раніше патологічних синдромів неврозу і фізичних хвороб. Численні дослідження в галузі навіювання різних віків дали можливість зробити висновок про те, що при навіюванні в корі головного мозку справді відбувається пожвавлення колишніх динамічних структур, які належать до відповідного більш раннього періоду життя. При цьому оживляється раніше відбитий реальний індивідуальний досвід особистості, тобто поведінка особи, навички, жести, міміка відповідають навіюваному віку.

Зазначене характерне для проведення допиту, коли сумлінний свідок або потерпілий, з усіх сил намагаючись пригадати певну подію, визнає, що просто не може сконцентруватися, оскільки його переповнюють сторонні думки. Більшою мірою причина цього - обстановка допиту, що є неординарною і сама яктака виводить зі стану рівноваги допитуваного, заважає зосередитися. Крім того, міра відповідальності, яку усвідомлює допитуваний, заснована на тому, що його показанням приділяється велика увага - «від нього все залежить» - і часом це вводить допитуваного в стан «ступору», в корі головного мозку переважає гальмування. Гіпноз же розслаблює допитуваного, позбавляє впливу ззовні, і тоді на тлі часткової сенсорної депривації відповідне слово гіпнолога (раппорт) дає змогу задіяти лише потрібні функціональні зв’язки і створює умови управління процесом репродукції. У гіпнотичному стані відбуваються роз’єднання мікроблоків пам’яті та розрив асоціативних зв’язків, а отже, мозок, позбавлений зовнішніх впливів, стає високочутливим до інформаційних стимулів моделюючої системи - запитань гіпнолога, і має зв’язок із зовнішнім середовищем лише за допомогою раппорта з гіпнологом [1,9].

Користуючись ознаками принципу наукової обґрунтованості методів психологічного дослідження, запропонованими І.М. Сороко- тягіним [2, 8], ми можемо зробити висновок про те, що активізація пам’яті свідків і потерпілих за допомогою гіпнорепродукції є науково обґрунтованим методом, тому що не порушує критеріїв, які висуваються до наукового знання: відповідає сучасному рівню розвитку науки; перевірене практикою; експериментально апробоване й апробація засвідчила його можливість використання у діяльності органів правосуддя; з його допомогою отримані достовірні результати, що можуть бути перевірені й оцінені. Таким чином, як бачимо, гіпноз - це не «тваринний магнетизм» і не шарлатанство, а науково обґрунтований медичний метод, який широко застосовується понад сто років у медицині, психології і психіатрії, а останнім часом і в криміналістиці як високоефективний спосіб відтворення подій минулого.

Упродовж ось вже 30-ти років поліцією зарубіжних країн як метод відтворення подій злочину використовується «слідчий гіпноз», що залежно від стадії розслідування може йменуватися «слідчим» або «судовим». Постає закономірне запитання: що це таке і якою мірою його використання відповідає розкриттю злочинів, дотриманню прав людини? «Слідчий гіпноз» - термін, що виник в американській криміналістиці й означає використання гіпнозу для активізації в пам’яті допитуваних осіб забутих ними важливих обставин кримінальних подій.

Серед розвинених країн, де використовується гіпноз у правоохоронній діяльності і для яких характерно суворе дотримання законності та прав людини такі, як: США, Канада, Англія, Австралія, Ізраїль. Гіпнорепро- дукція застосовується не лише стороною обвинувачення, а й стороною захисту при розгляді як кримінальних, так і цивільних справ. Найбільшого поширення застосування гіпнозу набуло в США (застосовується співробітниками поліції Лос-Анджелеса, Сіетла, Денвера, Х’юстона, Сан-Антоніо, Вашингтона, Нью-Йорка та інших штатів, а на загальнофедеральному рівні - ФБР, Адміністрацією з контролю застосування законів про наркотики, Підрозділом спеціальних розслідувань військово-повітряних сил). Використання гіпнозу набуває особливого значення при розслідуванні справ, пов’язаних із численними людськими жертвами. Спеціальним рішенням управління цивільної авіації США використання гіпнозу рекомендується при розслідуванні обставин авіаційних катастроф [3, 16]. У «Посібнику із застосування слідчого гіпнозу», виданого в США, узагальнюються результати майже трирічної роботи гіпнотизерів-дізнавачів по 350 кримінальних справах управління поліції Лос-Анджелеса. Встановлено, що в 79% справ за допомогою гіпнозу отримана додаткова, раніше невідома інформація, 66% якої були визнані важливими для розслідування. При дослідженні точності інформації, отриманої під впливом гіпнозу, з’ясувалося, що в 49% випадків (зі 195 справ) установити її достовірність не вдалося. Од- наку 151 справі (51%) інформація виявилася корисною й у 90% випадків підтверджена іншими надійними джерелами. З усієї кількості закінчених провадженням справ у 65,5% випадках отримана під впливом гіпнозу інформація була досить значимою. Що ж до глибини гіпнотичних станів, викликаних в учасників розслідувань, то гіпнологи вважають: в 33% випадках мав місце глибокий гіпноз, у 39% - середній, у 19% - легкий транс, а в 9% - стан не змінився. Справи, що аналізуються, за видами злочинів розподілялися таким чином: убивства становили 60%, грабежі - 12%; зґвалтування - 13%, крадіжки зі зломом - 4%, інші - 11 % [4, 63-64].

В Україні гіпноз як метод активізації пам’яті свідків та потерпілих почали застосовувати лише в 1987-1989 роках.

До розслідування серії кримінальних справ у Дніпропетровській, Херсонській, Запорізькій і Кіровоградській областях як фахівець залучався гіпнолог. Завдяки використанню гіпнозу потерпілі та свідки змогли репродукувати суттєві деталі кримінальних подій, які багато в чому сприяли розкриттю злочинів.

Варто також зазначити, що гіпноз - не панацея від «забудькуватості» свідків та потерпілих і може застосовуватися тільки в тому випадку, коли вичерпані всі інші можливості для одержання інформації з достовірних джерел. Дані, отримані за допомогою гіпнорепродукції, споконвічно носять орієнтуючий характер і повинні піддаватися ретельній перевірці в ході подальшого слідства. Дотримуючись неухильного виконання вимог законності і дотримання прав людини, допитувана особа має дати добровільну згоду на проведення гіпнорепродукції. Інакше це не тільки порушує права людини, а й робить неможливим проведення самого сеансу гіпнозу. Досягнення необхідного трансового стану пов’язане зі щирим бажанням допитуваного, а відсутність його робить процес гіпнотизування складним, внаслідок чого домогтися необхідного ступеня трансу буває неможливо. Таким чином, добровільність і щире бажання допитуваного на проведення з ним гіпнорепродукції вказує нате, що цей спосіб одержання достовірних показань є допустимим і правомірним, оскільки завжди залишає право вибору, й останнє слово - за допитуваним. Це перегукується з висловленням О.Р. Ратінова щодо того, де закінчується право і починається примус: межа між психічним насильством і правомірним впливом визначається наявністю волі вибору тієї чи іншої позиції [5, 163]. Як наслідок з цього положення випливає вимога про проведення допиту тільки з психічно здоровими особами, які усвідомлюють свої дії, керують своїми вчинками і можуть приймати самостійні рішення. Застосування гіпнозу в сфері психопатології стосується окремої галузі психології, що має свої закономірності. Вони полягають у тому, що психічні процеси, зокрема й пам’ять, в осіб, які страждають психічними захворюваннями, мають свої особливості протікання.

Низка вимог повинна, на наш погляд, висуватися до гіпнолога та умов проведення гіпнорепродукції. Проведення гіпносеансу можливе тільки фахівцем - гіпнологом, який має медичну освіту (фах - психотерапевт) і юридичну підготовку в галузі криміналістики та кримінального процесу. Фахівець зі слідчого гіпнозу, крім знань у галузі гіпносуггестії, повинен мати чітке уявлення про особливості функціонування пам’яті, методи її активізації, а також специфіку показань очевидців [4, 72]. Гіпнотизер має бути неупереджений, не ставити навідних запитань і проводити навіювання лише в межах відновлення пам’яті суб’єкта необхідної інформації.

І врешті-решт, на нашу думку, неодмінною умовою проведення гіпнорепродук- ційного допиту є фіксація його на відеоплівку. Проведення звичайного допиту в ряді випадків рекомендовано супроводжувати відеоза- писом з метою відображення не лише вербальної, а й невербапьної інформації, звуків, тональності голосу. У даному контексті з огляду на дотримання законності, коли інтерес викликає не тільки поведінка свідка або потерпілого, а й гіпнолога, коли необхідне дотримання прав людини і відсутність навіювання фактичних даних, вважаємо, необхідність використання відеозапису гіпнорепро- дукційного допиту поза сумнівом. Відеозапис такождає можливість подальшої оцінки такого допиту як на досудовому слідстві, так і в суді, як з боку обвинувачення, так і з боку захисту. Не є винятком і присутність понятих у будь-якій кількості, якщо це не перешкоджає процесу введення в гіпноз.

На нашу думку, варто закріпити таку процедуру гіпнорепродукційного допиту. Перед початком допиту гіпнолог розмовляє з суб’єктом допиту. Бесіда має дуже важливе значення: під час її перебігу гіпнологу який володіє психологічними знаннями, за допомогою запитань виявляє особливості сприйняття свідка або потерпілого. При цьому він з’ясовує об’єктивні фактори спостереження (атмосферні явища, погодні умови, наявність перешкод у полі зору); суб’єктивно-фізіо- логічні особливості свідка або потерпілого (особливості зору, слуху); і, що найголовніше, суб’єктивно-психологічні фактори, які зумовлюють сприйняття, а саме: наявність установок, що викликають ілюзії.

Після бесіди розпочинається стадія введення в гіпноз так само, як це відбувається в медичних цілях. Перелік запитань попередньо складається ініціатором, можлива його присутність з метою їх коригування. У ході допиту гіпнолог калібрує сенсорні свідчення правдивих і вигаданих повідомлень. За результатами проведення гіпнорепродукційного допиту гіпнолог складає довідку, в якій вказується стадія введення в гіпноз, реакції особи, яка гіпнотизується, хід і результати допиту. Гіпнолог обов’язково вказує категоричні відповіді допитуваного та імовірнісні, тобто які в ході допиту були неконгруентні поведінці допитуваного.

Гіпнорепродукція - найдієвіший спосіб при пригадуванні номерів телефонів, автомашин, місцевості, вигляду людей, тобто свідків або потерпілих, які не виявляють тимчасові функціональні розлади здоров’я на ґрунті пережитої важкої психотравмуючої події. У таких свідків і потерпілих виникають складності зі спогадами через віддаленість події у часі, звуження каналів сприйняття або переключення уваги на інший об’єкт, тобто сприйняття ситуації є неусвідомле- ним. Можна сказати, що забування в даному випадку є природною роботою психіки, а обставини, які цікавлять слідство, для такого свідка або потерпілого найчастіше не є негативно емоційно забарвленими. Ці обставини - запорука успішного відтворення інформації в гіпнозі. Доцільно зазначити, що при несвідомому сприйнятті події успіх відтворення та ідентифікації залежить від культурного рівня випробуваного, багатства і виразності його мови, типів переробки інформації та сприйняття [6, 121].

Із неабиякими труднощами, на наш погляд, стикаються гіпнологи у процесі роботи з потерпілими, в яких наявні різні види амнезії внаслідок сильного емоційного психотравмуючого впливу. Необхідно зазначити, що в такому випадку проведення продуктивної гіпнорепродукції пов’язане з «розкриттям психотравмуючого осередку» і тому може проводитися лише досвідченим психологом-гіпнологом. Водночас кваліфіковане проведення гіпнорепродукції у вказаних ситуаціях може виконувати одночасно дві функції: розшукову і гуманітарну. Розслаблення потерпілого, введення в гіпноз і його повторне усвідомлення ситуації завершує психотравмуючий гештальт, потерпілий переоцінює ситуацію, керуючись установкою «на вихід із ситуації», яка дана психологом- гіпнологом. Таким чином, паралельно проводиться своєрідний психотерапевтичний сеанс, спрямований на виведення потерпілого зі стану неврозу. Подібний метод ефективно застосовувався ще 3. Фрейдом для лікування різноманітних неврозів. Враховуючи цю обставину, гіпнолог повинен бути особливо уважний до таких потерпілих. Якщо в ході гіпнорепродукції розкривається травмуючий осередок, він має обов’язково розв’язатися - гештальт повинен бути обов’язково завершений, але тільки в позитивному вирішенні. На сьогодні гіпноз не застосовується у слідчій практиці.

На жаль, деякі вчені ставляться до гіпнозу як до явища надприродного, містичного, вважають, що стан гіпнозу пов’язаний із пригніченням волі людини - вона стає слухняним знаряддям у руках гіпнолога. На їхню думку, гіпноз може завдати шкоди здоров’ю людини та її психіці [7]. Такі міркування ґрунтуються на помилкових концепціях Ж. Шарко і представників його школи, які розглядали гіпноз як патологічний стан - штучний істеричний невроз [8, 47].

Інші заперечення проти використання гіпнозу мають формальний характер. По- перше, гіпносеанс не може розглядатися як неетичний акт навіть з позицій кримінально-процесуального права; по-друге, кримінально-процесуальне право не може запозичувати практику використання гіпнозу як засобу психічного примусу [9, 84].

Ми не погоджуємося ні з першою, ні з другою думкою і вважаємо, що настав час для введення і закріплення в слідчій практиці нетрадиційних методів, які б допомагали отримувати вербальну інформацію від учасників кримінального процесу. І ось чому.

По-перше, на сьогодні психофізіологічна наука визначає гіпноз як один із природних станів людини, подібний сну та пильнуванню. В результаті психофізіологічних досліджень, проведених вітчизняними і зарубіжними вче- ними-гіпнологами, встановлена нешкідливість гіпнотичного стану для організму людини. На підставі цього можна з упевненістю стверджувати, що стан гіпнозу анітрохи не шкідливіший за стани сну або пильнування. У процесі використання гіпнорепродукційно- го допиту поки що не спостерігалося випадків погіршення стану опитуваного.

По-друге, хотілося б дещо зазначити щодо неетичності застосування гіпнозу. Гіпноз обмежує особисті права громадян не більше, ніж передбачені законом процесуальні інститути освідування (ст. 193 КПК України) і відбору зразків для експертного дослідження (ст. 199 КПК України), які поширюються не тільки на підозрюваного та обвинуваченого, а й на свідків і потерпілих. Єдине застереження в регламентації застосування гіпнозу до підозрюваного та обвинуваченого може стосуватися випадків їх відмови від дачі показань. Стосовно свідків така проблема не виникає, адже згідно зі ст. 70 КПК України він зобов’язаний давати показання.

По-третє, щодо порушення прав людини під час використання гіпнозу. Відповідаючи на запитання: «Як дотримуються права людини при проведенні слідчого гіпнозу?», президент Міжнародного товариства слідчого та судового гіпнозу П. Кінкейд відповів, що запитання дещо незрозуміле, але він не припускає, що мається на увазі проблема, яка стосується захисту допитуваної особи [9, 48]. На нашу думку, допитуваному має бути роз’яснена суть гіпнозу, процедура сеансу, атакожте, що він відчуватиме. Потім особі, яка зазнає вплив гіпнозу, пропонується підписати заяву про те, що їй роз’яснено її права, характер цього заходу, мета та порядок його проведення. Після цього допитуваний письмово підтверджує добровільну згоду на проведення слідчого гіпнозу.

Наявність у допитуваного права вибору дає змогу говорити про правомірність застосування методу гіпнорепродукційного допиту. Висловлювання доброї волі особистості закріплене і в ст. 28 Конституції України: «... жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». Навіть якщо гіпнорепро-дукційний допит певною мірою розглядати як науковий досвід і медичну процедуру, то й у цьому випадку його проведення за наявності добровільної згоди допитуваного цілком відповідає міжнародним нормам дотримання прав людини.

Ми вважаємо, що порядок проведення гіпнотичного розблокування пам’яті свідка, потерпілого, а в деяких випадках і підозрюваного та обвинуваченого необхідно регламентувати (мета проведення, коло учасників і присутніх тощо).

Обов’язкова умова проведення гіпно- сеансу - відсутність медичних протипоказань. При цьому для забезпечення об’єктивності одержуваної інформації необхідно виключити можливість «введення в пам’ять» особи, яка піддається гіпнозу, неправдивих даних, а також присутність оперативних і слідчих працівників.

Гіпносеанс повинен фіксуватися на відеоплівку. По його закінченні гіпнолог і особа, яка робила відеозапис, зобов’язані скласти протокол, а гіпнолог, окрім того, дати письмовий висновок про результати сеансу.

Вважаємо, КПК України необхідно доповнити статтею, що мала б назву: «Допит гіпнолога як свідка за результатами проведеної гіпнорепродукції». Під час допиту гіпнолог має повідомити про використовуваний ним метод введення в гіпнотичний стан, сформовану стадію гіпнозу, стан допитуваного власне в ході допиту: про поставлені запитання та отримані відповіді, реакції на запитання та їх значення з психологічної точки зору тощо.

На наш погляд, такі зміни в КПК України допоможуть не лише уникнути неправильних рішень, а й віднайти додаткове джерело нових напрямів підвищення ефективності слідчої діяльності.

Список використаних джерел:

1. Скрыпников А.И. Гипнорепродукция обстоятельств криминального события в свете современных естественнонаучных концепций / А.И. Скрыпников, Л.П. Гримак // Юридические и психологические проблемы активизации памяти человека в раскрытии преступлений: [материалы научно-прак- тического семинара]. - М.: Политиздат, 1999. - С. 49-52.

2. Сорокотягин И.Н. Принципы использования достижений научно-технического прогресса в борьбе с преступностью / И.Н. Сорокотягин // Эффективность научно-технических исследований и внедрения их в практику расследования преступлений: [межвуз. сб. науч. трудов]. - Свердловск: Изд- во Свердловского университета, 1987. - С. 4-12.

3. Хабалев В.Д. Применение гипноза для активизации памяти опрашиваемых лиц в деятельности зарубежной полиции: автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 19.00.06 «Юридическая психология» / В.Д. Хабалев. - М., 1997. - 16 с.

4. Методы прикладной психологии в раскрытии и расследовании преступлений / [Гримак Л.П., Скрыпников А.И., Лаговский А.О., Зубрилова И.С.]. - М.: Политиздат, 1999. - 115 с.

5. Ратинов А.Р. Судебная психология для следователей / Ратинов А.Р - М.: ВШ МООП СССР, 1967. -290 с.

6. Мощанский А.Б. Использование гипнозоподобных состояний для восстановления событий в ходе оперативно-розыскных мероприятий / А.Б. Мощанский // Нетрадиционные методы в раскрытии преступлений: [тезисы науч.-практ. семинара]. - М.: Политиздат, 1994. - С. 46-49.

7. Психология: словарь / под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1990. -494 с.

8. ГримакЛ.П. «Следственный гипноз» и права человека / Л. П. Гримак, В.Д. Хабалев // Государство и право. - 1997. - № 4. - С. 46-49.

9. Кобзаренко П.В. Про використання гіпнозу в судовому пізнанні / П.В. Кобзаренко, Ю.О. Заїка // Вісник Київського національного університету. - 1988. - № 29. - С. 83-86. - (Серія: Юридичні науки).