Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ВПЛИВ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ НА СОЦІАЛІЗАЦІЮ МОЛОДІ
статті - Наукові публікації

Бабенко Надія Борисівна кандидат педагогічних наук, доцент, Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв

У статті проаналізовано вплив культурно-освітнього простору на соціалізацію молоді. Розглянуто процеси, що відбуваються у сфері культури та освіти в період демократичних перетворень в Україні; охарактеризовано тенденції неоднозначного, суперечливого характеру розвитку суспільства, що впливають на соціалізацію молоді.

Ключові слова: молодь, соціалізація, культура, освіта, культурно-освітня діяльність, молодіжна культура, дозвілля, культурні цінності.

In article influence cultural-educational open space on youth socialisation is analysed. Processes which occur in sphere of culture and formation in democratic transformations to Ukraine are considered, tendencies of ambiguous, disputable character of development of a society which influence youth socialisation are characterised.

Key words: youth, socialisation, culture, formation, cultural-educational activity, youth culture, leisure, cultural values.

Молодь, її проблеми, напрями соціалізації та процеси самореалізації у суспільстві вивчають різні науки та наукові дисципліни, проте в комплексі феномен «молодь» дає змогу розглянути лише соціологія молоді. За Словником соціологічних і політологічних термінів, молодь - це «велика соціальна група, що має специфічні соціальні й психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їхнє соціально-економічне і суспільно-політичне становище, духовний світ перебувають у становленні, формуванні».

Життєвий шлях молодої людини пролягає через вибір певного способу життя та діяльності, зумовлених конкретними соціально-культурними умовами. За відносно однакового рівня потреб у суспільстві кожна особистість характеризується індивідуальним способом їх втілення, тому поведінка молоді різна і залежить від багатьох факторів. Свідомий і несвідомий вибір способу життєдіяльності пролягає через процес соціалізації молоді, проте, здоровий спосіб життєдіяльності є передумовою та гарантом соціалізованого входження молодої людини в реалії нашого світу.

Досить важливо проаналізувати окремі фактори та процеси, що відбуваються у сфері культури, освіти в період демократичних перетворень в Україні, виділити і охарактеризувати тенденції спрямованості соціогенних потреб і можливостей їх задоволення у молоді, її соціалізацію.

Соціалізація молодої людини охоплює всі сфери її життєдіяльності, впливає на вибір способу життя і цей вплив має двосторонній характер, тобто обраний спосіб (стиль) життя впливає на подальше формування соціально-активної особистості.

Соціально-культурній сфері та її впливу на соціалізацію особистості присвятили ряд своїх праць українських науковців, зокрема: розгляду соціалізації молоді - В.Бебик, М.Головатий, Ю.Тарабукін, Н.Черниш; вивченню місця і ролі культурно-освітньої діяльності у духовному розвитку особистості - Т.Алєксєєнко, С.Анісімов, І.Барвінок, О.Гавеля; соціологічному дослідженню вільного часу і дозвілля щодо гармонійного розвитку особистості - Л.Аза, Г.Головаха, В.Піча, О.Семашко; дослідженню соціально-культурних процесів дозвіллєвої діяльності - Н.Бабенко, Г.Загадарчук, Ю.Ключко, В.Ковтун, В.Подкопаєв, Н.Цимбалюк; системі виховання духовності на принципах християнських і національних цінностей - представники української діаспори Г. Ващенко, Н. Іреней, П.Ковалів, В.Лаб, В.Мельник, В.Янів, С.Ярмусь та інші.

Міжнародний словник педагогічних термінів дає типове визначення процесу соціалізації особистості: «Соціалізація - процес освоєних ролей та очікуваної поведінки в стосунках з сім’єю та суспільством і розвитком задовільних зв’язків з іншими людьми» [3]. Російський вчений А. Мудрик [4] виділяє три умовні групи завдань, які розв’язує людина на різних етапах соціалізації: природно- культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні.
До природно-культурних завдань соціалізації людини можна віднести: набуття певного рівня пізнання тілесного ідеалу, притаманного тій культурі, в якій людина живе; засвоєння елементів етикету, символіки, пов’ язаних з тілом та статево рольовою поведінкою; розвиток та реалізація фізичних і сексуальних задатків; ведення здорового способу життя, адекватного статі та віку; зміна ставлення до життя, стилю життя відповідно до статевовікових та індивідуальних можливостей.

Соціально-культурними завданнями є пізнавальні, моральні, ціннісні орієнтації індивіда. Від індивіда, згідно з його віковими особливостями, чекають входження до певного рівня суспільної культури, оволодіння деякою сумою знань, умінь, навичок, певного рівня сформованості цінностей тощо. Можна простежити за проявом взаємозв’язку із чинниками духовного (морального) здоров’я.

Соціально-психологічні завдання - становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в сьогоденному житті та на перспективу, самореалізація і самоутвердження, які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і засоби їх вирішення (відповідно чинники психічного та соціального здоров’я). Реалізація всіх цих завдань є об’єктивною необхідністю для розвитку кожної людини.

Нині людство вступило в якісно новий етап розвитку людської цивілізації - постіндустріальний, чи інформаційний. За словами американського футуролога Ельвіна Тоффлера, знання та культура на цьому етапі набувають значно більшої ваги, ніж будь-коли. За таких умов суспільство стає все більш людино центристським, а індивідуальний розвиток особистості, з одного боку, є основним показником прогресу, з іншого - головною передумовою подальшого розвитку суспільства. Новонароджена дитина потрапляє в певне людське середовище зі своєю, вже сформованою культурою, ментальністю, народними традиціями тощо. Однак їй ще належить стати особистістю: розвинутися не лише фізично, але й засвоїти все те, що є в її оточенні, - і, перш за все, культуру. Програми поведінки індивідові генетично не передаються. Він залучається до соціально-культурного середовища зусиллями свого безпосереднього оточення та під впливом соціальних інститутів в результаті процесу соціалізації.

Соціалізація в широкому розумінні цього слова - це процес становлення особистості, реалізації людського в індивідові. В науковій соціально-психологічній літературі поняття «соціалізація» визначається по-різному: і як процес формування вмінь, соціальних настановлень індивідів, які відповідають соціальним ролям цих індивідів (Н. Смелзер), і як процес засвоєння індивідом зразків поведінки, психологічних механізмів, соціальних норм і цінностей, необхідних для успішного функціонування індивіда в даному суспільстві [2] і як процес засвоєння та подальшого розвитку індивідом соціально- культурного досвіду - трудових навичок, знань, норм, цінностей, традицій, що накопичуються і передаються від покоління до покоління; процес включення індивіда в систему суспільних відносин і формування у нього соціальних якостей [7].

Ми будемо розглядати соціалізацію як процес, результатом якого є соціально зріла особистість, яка набула певного соціального статусу, соціально значущих рис і засвоїла соціальний досвід певної культури (соціальні ролі, цінності, знання, соціальні норми). Завдяки соціалізації відбувається складний процес входження молодої людини в активне суспільне життя.

Сутність соціалізації особистості полягає у формуванні її соціогенних параметрів, зокрема, детермінуючих (соціальних настановлень, соціальних потреб) і регулюючих (ціннісних орієнтацій) та їх поєднання в мотиваційні програми життєдіяльності під впливом інституційованого соціального середовища зі своїм набором цінностей [6].

Результат процесу соціалізації особистості залежить від здатності соціальних спільнот, соціальних інституцій створювати відповідні умови для розвитку, задоволення та наступної емоційної розрядки потреб.

У суспільстві першочергового значення набуває взаємодія стану людини із соціальними інститутами, вони виконують функції соціалізації, інтеграції, інновації. Соціальний інститут сім’ ї - це ціннісно-нормативний комплекс, за посередництвом якого регулюється поведінка членів сім’ї, визначаються характерні їм соціальні ролі і статуси, формуються індивідуальні життєві стратегії. Сім’я є основним інститутом первинної соціалізації.

Важливим інститутом формування в індивіда інноваційності є освіта. Основоположник соціології знання К. Манхейм так сформував підхід до освіти: освіта формує не людину взагалі, а людину в даному суспільстві і для даного суспільства; найкращою освітньою одиницею є не індивід, а група; групи відрізняються за розміром, цілями, функціями; в процесі навчання розробляються різні моделі поведінки, яких повинні додержуватись індивіди в групах; межа освіти в суспільстві не може бути адекватно зрозумілою, поки вона відокремлена від конкретних ситуацій, в які попадає кожна вікова група, і від соціального устрою, в якому вона формується [1].

Серед соціальних інститутів культура є важливим інститутом соціалізації особистості, уречевленою формою колективної свідомості (ідеології і психології). Під культурою ми розуміємо спосіб людського існування, форму, за допомогою якої все соціальне набуває змісту людської самовизначе- ності, плекання «людського в людині». Вона містить ціннісні орієнтації, колективні настановлення, уявлення про природний і соціальний світ, об’єктивовані норми моралі та права тощо. Соціалізуюча функція культури зорієнтована на передачу і засвоєння культурного спадку. Вбираючи в себе культуру, людина набуває свого духовного змісту - моральних уявлень, поглядів, стереотипів поведінки і самовираження, естетичних смаків тощо. В процесі соціалізації здійснюється взаємодія індивідуальних та культурних процесів. Складні зміни в поведінці індивіда набуваються в результаті досвіду і передаються через культуру.

На сьогодні культура є розгалуженою, інформативною, структурованою, професійною. Як засіб соціалізації, культура контролює, регулює, впорядковує поведінку суб’єктів соціальної взаємодії. її не можна засвоїти безпосередньо у колективно організованих формах дозвілля. У ході еволюції було сформовано цілу мережу культурно-освітніх закладів: школи, театри, кінотеатри, ЗМІ та комунікації, заклади агітації й пропаганди, просвітницькі установи, церква, музеї тощо. Стосовно окремої особи культура, як ресурс розвитку, сприяє формуванню суб’єкта історичної дії.

Перехід України до сучасного ринкового господарства, до входження її у світовий економічний і культурний простір неможливий без глибоких соціально-психологічних змін у масовій свідомості, без засвоєння кожною окремою особистістю нових цінностей, нових моделей і зразків поведінки. Усі зміни в економіці, політиці, духовному житті так чи інакше відбиваються в свідомості об’єкта та суб’єкта цих змін - людини. За роки здобуття незалежності, в процесі демократичних перетворень в українському суспільстві відбулись значні структурні зміни. У їх руслі принципово змінювалась і соціокультурна ситуація: обвальний спад виробництва, висока інфляція, високі ціни унеможливлювали бюджетне фінансування різних соціокультурних програм навіть на рівні залишкового принципу. Попередні дотації держави на культуру, освіту та науку були істотно скорочені, що несприятливо позначилось на функціонуванні традиційних закладів культури, сфери дозвілля.

Аналіз перетворень, які нині відбуваються в культурно - освітній сфері українського суспільства, свідчить про їхній неоднозначний, суперечливий характер. З одного боку, падіння попередньої системи цінностей та норм, злам очевидності та смислу старого соціокультурного світу, розпад колишніх організаційних структур супроводжується руйнацією тогочасних зовнішньо—структурних форм і залежностей. З іншого - інституційні зміни в нашому суспільстві скеровані на конструкцію і вкорінення нового аксіонормативного порядку, пов’язаного з цінностями демократії та вільного ринку. На жаль, ці зміни відбуваються повільно, з великими труднощами. Як фіксують дослідження українських соціологів, має місце девальвація в масовій свідомості таких цінностей, як свобода, демократія, культурна активність тощо. В цих умовах рейтинг культурної активності, яка в ринкових умовах начебто не приносить ніякого зиску, знижується. Все це означає, що нові зовнішньоструктурні форми і залежності, що тільки утворюються в культурно-освітній сфері суспільства, поки що не здатні істотно впливати на культурне зростання населення, гарантувати людині права на культурний розвиток, доступність культурних цінностей і благ.

Інституційні зміни в царині традиційних закладів культури теж носять суперечливий характер. Сьогодні ці заклади отримали свободу для своєї творчості, розширюється спектр культурних форм, виникають недержавні телекомунікації, скасовується моноідеологічна цензура, з’ являються нові творчі колективи, культурологічні об’єднання тощо, що наочно свідчить про трансформацію культури з мо- ностилічного типу в полістилічний [1].

В той же час заклади культури стали потерпати від обмеження ресурсів для свого існування. Брак фінансів, поглиблення комерціалізації культури руйнують її попередню організацію. Значна кількість традиційних закладів культури перебуває на межі самоліквідації: занепад національного кінематографа, проблеми виживання національного книговидання, скорочення випуску творів української художньої літератури, істотне скорочення за останні роки кількості клубів, бібліотек, кінотеатрів, книгарень тощо. Ліквідуються або самоліквідуються різноманітні аматорські гуртки, об’єднання, секції. Через високі ціни на книжки, часописи та пресу вони стали важкодоступними для пересічних громадян. Спроба спиратися на приватний капітал, незалежні фонди, меценатство поки що не дає позитивних результатів. Все це дуже загострює проблему доступу громадян України, особливо молоді, до культурно-освітньої сфери.

Як відомо, духовне багатство особи робить її стійкою, впевненою, цілеспрямованою, адекватною в поглядах і поведінці, здатною до самостійних рішень. Така особа несе позитивні ідеї та емоції, розуміється на законах і проблемах суспільства, здатна бути відповідальною не лише за свої вчинки, рішення, а й за долю суспільства, в якому вона живе. Соціалізована особистість здатна аналізувати свої вчинки і дії, ставити перед собою значущі цілі, що відповідають вимогам і нагальним потребам суспільства. Джерелом самооцінки має бути не те, що молода людина вміє чи не вміє порівняно з іншими, а те, чого вона не вміла раніше, але вміє тепер, і що вона хотіла б уміти в майбутньому.

Здобуття вищої освіти, безсумнівно, сприяє зростанню культурних потреб молоді, формуванню її необхідних навичок, вмінь, настановлень та мотивації для їх задоволення. У сучасних умовах освіта є системою засвоєння культури, а культура - це середовище, в якому живе, росте і розвивається особистість. Культурно-освітня сфера суттєво впливає на процес соціалізації особистості, формування її духовного світу, визначення моральних цінностей в якості духовних орієнтирів. Необхідною передумовою формування духовного світу молоді є наявність вільного часу та усталені навички і можливості його проведення в той чи інший спосіб. Водночас духовні цінності молодої людини, їх ієрархія зумовлюють її вибір на користь того чи іншого способу проведення дозвілля. На задоволення культурних потреб молоді, проведення змістовного дозвілля, що дає їй можливість розвивати свій творчий потенціал, значно впливають також соціально-економічні фактори: соціальний статус молодих людей, їх батьків, середньодушовий прибуток у родині, майно (власність), наявність вільного часу тощо. При цьому матеріальне становище подвійно відбивається на задоволенні культурних потреб - у безпосередній актуальній формі, коли певні соціальні групи молоді вже володіють тією чи іншою мірою предметами та способами опанування культури, і в опосередкованій потенційній, коли вони лише володіють реальною можливістю придбати ці предмети, засоби, долучитись до проведення змістовного дозвілля.

В сучасних умовах ринкові відносини у сфері культури обернулися великими негативними наслідками для молоді: суттєво зменшилась кількість джерел, за допомогою яких забезпечується передача культурних цінностей. Різко скоротилася сфера професійної та аматорської творчості (гуртки художньої самодіяльності, прикладного мистецтва тощо), відбулись зміни в ієрархії термінальних та інструментальних цінностей молодих людей.

Як відомо, зростання освітнього рівня молоді не призводить автоматично до підвищення мотивації задоволення культурних потреб. Разом з безсумнівним зростанням культурних потреб, що супроводжує освітній процес, молодь отримує й необхідні навички і вміння для їх задоволення. Однак ця сфера суспільного буття в сучасних умовах має ряд суперечностей. З одного боку, культурно- дозвіллєві заклади покликані пропагувати високі культурні, моральні та духовні цінності. З іншого, в умовах обмеженого фінансування заклади і установи культури вимушені здійснювати заходи, які відповідають невибагливим вимогам споживачів. Дослідники виділяють серед молоді три групи (кластери) за ступенем інтенсивності контактів з традиційними закладами культури. Перша група характеризується низьким або навіть нульовим рівнем контактів із традиційними закладами культури (не відвідують клуби, кінотеатри, театри, музеї, художні виставки, церкви, не слухають музику, дуже рідко читають художню літературу тощо). Друга група вирізняється в цілому середнім рівнем контактів із традиційними закладами культури (інколи читають художню літературу, слухають музику, відвідують концерти, кінотеатри, але дуже рідко відвідують театр, музеї, художні виставки, церкву). Третя група вирізняється переважно високим або вище за середній рівень контактів із традиційними закладами культури (часто читають художню літературу, слухають музику, відвідують театри, музеї, концерти, художні виставки, церкву тощо).

За даними дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, найбільш поширеним у молодіжному середовищі способом проведення дозвілля є пасивний перегляд телевізійних програм (це зазначили 75% опитаних молодих українців [5]. Система ціннісних уявлень, моральних принципів і настановлень у молодому віці знаходиться у стані формування, тому від змісту і спрямованості телевізійних програм суттєво залежить духовний світ молодої людини, засвоєна нею система світоглядних і життєвих цінностей, а також прийнятних для молодої людини способів їх реалізації. За умов відсутності належного контролю з боку суспільства за споживаною населенням відеопродукцією багато телевізійних фільмів, комп’ютерних ігор, якими захоплюється молодь, сповнені насильства, агресії, крові. При постійному споживанні такої культурної продукції в свідомості закріплюється ланцюжок: «мораль - річ непотрібна, вбивство - звичайна річ», а смерть людини вже не усвідомлюється як трагедія; формується потяг до зброї, вживання наркотичних речовин, паління цигарок, бажання все попробувати самому.

Як відомо, засвоєна система цінностей і настановлень визначається якісним складом соціального оточення молодої людини. 72% респондентів зазначили, що вони вважають за краще проводити вільний час з друзями. Поширеним у молодіжному середовищі є прослуховування аудіокасет, платівок або CD дисків (це відзначають 59% опитаних). І лише незначна частина опитаних використовує вільний час для відвідування музеїв і театрів - в цілому серед опитаних таких виявилось 10 і 17 %. Книжки, газети і журнали люблять читати менше половини молодих людей.

Одним із лідерів серед інших культурних заходів в українському молодіжному середовищі є відвідування дискотек. Частіше, ніж раз на місяць, їх відвідують 37% молодих людей. Популярним є також пасивне спостерігання за перебігом подій на спортивних майданчиках (відзначили 40%). Вистави, концерти класичної музики, музеї, художні і технічні виставки лишаються поза увагою молодіжного загалу (частіше, ніж раз на місяць, їх відвідують відповідно 4, 5 та 3% респондентів). Багато з них не знають про пільги, які мають студенти при відвідуванні культурних закладів.

Аналогічні тенденції були отримані в соціально-психологічному дослідженні дозвіллєвої сфери українського студентства, проведеного лабораторією соціальної психології Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за участю автора в 2002 році. Виявилось, що відпочинку у колі сім’ї, друзів віддають перевагу 59,6% опитаних; читанню газет, журналів, художньої літератури - 54,8%; перегляду художніх фільмів, розважальних програм по телебаченню - 58,7%; відвідуванню дискотек, вечорів відпочинку - 43,8%; заняттям в спортивних секціях, спорту - 26,7%; заміським прогулянкам з друзями 23,8%. Відвідуванням кафе, барів, ресторанів захоплюються 24,5%. В той же час відвідуванню музеїв, концертів, виставок віддають перевагу 6,7% респондентів, грі на музичних інструментах, написанню віршів - 4,8%, відвідуванню церкви, релігійних зібрань та читанню релігійно-духовної літератури, колекціюванню по 0,5%. Читанням літератури за спеціальністю заповнюють свій вільний час лише 11 відсотків опитаних. А 6,3% заповнюють своє дозвілля вживанням алкогольних напоїв. Фото, кінозйомка та радіосправа є предметом захоплення лише для 1,4% респондентів; заняття в гуртках, секціях - 2,4%.

Причини такої спрямованості у проведенні дозвілля полягають не лише у тому, що у студентства не сформована культура проведення дозвілля та мотивація, настановлення до цього, а й у матеріальній неспроможності реалізувати повною мірою свої потреби, інтереси, нахили. На питання «Чи маєте ви змогу виділити із свого бюджету гроші на задоволення своїх потреб?» отримано такі відповіді: відвідувати театри, концерти раз на місяць мають змогу 31,1% респондентів, раз на рік - 20,9 відсотків. Серед студентів матеріально спроможні відвідувати платні секції, курси за своїми уподобаннями раз на місяць 22,3%, раз на рік - 9,7, а не мають такої змоги 33,9%. Музеї, виставки мають змогу відвідувати раз на місяць 27,2% респондентів, раз на рік - 15,5. Раз на місяць можуть дозволити собі купувати художню літературу 23,3% і літературу відповідно до захоплень - 30,8%. Дозволити собі купувати навчальну літературу раз на місяць можуть лише 15,0% респондентів, раз на рік - 19,9.

Соціалізація має на меті ввести людину в певне культурне поле, оцивілізувати її, навчити жити в суспільстві, зважаючи на інших людей. Здобуття вищої освіти, безсумнівно, сприяє зростанню культурних потреб молоді, формуванню її необхідних навичок, вмінь та мотивації для їх задоволення. У сучасних умовах освіта є системою засвоєння культури, а культура - це середовище, в якому живе, росте і розвивається особистість.

Необхідною передумовою формування духовного світу студентської молоді є наявність вільного часу та усталені навички і можливості його проведення в той чи інший спосіб. Водночас духовні цінності молодої людини зумовлюють її вибір на користь того чи іншого способу проведення дозвілля. Культурно-дозвіллєва сфера суттєво впливає на процес соціалізації особистості, формування її духовного світу, визначення моральних цінностей в якості духовних орієнтирів. Однак в умовах, коли в одному і тому ж соціальному середовищі співіснують суперечності в культурі як соціальному інституті, її соціалізуючі можливості стають обмеженими.

Аналіз результатів різних соціологічних досліджень фіксує такі тенденції: переважна більшість молодих людей заклопотана повсякденними проблемами і негараздами, у них фіксується невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, в епізодичних і непослідовних зверненнях до культурних цінностей. Культурні потреби і запити здебільшого зводяться до найбільш простих та невимогливих проявів, задоволення чого не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль (відвідування дискотек, клубних вечорів, перегляд телепрограм і т. ін.), до того ж, перевага віддається пасивним формам проведення дозвілля.

Водночас відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня компетентності, не є поширеним способом проведення дозвілля серед опитаної молоді. Напевно, надто високі ціни на квитки у театри зробили їх недоступними для більшої чисельності молодих людей, тому практично єдиним каналом, який забезпечує широкий доступ до художніх цінностей, вітчизняної та світової культури, стає телебачення, ЗМІ та відеотехнічні засоби.

Відбувається прагматизація свідомості молоді, нехтування зверненням до духовно-культурної спадщини і цінностей вітчизняної і світової культури; водночас проведені Інститутом молоді дослідження культурної соціалізації молоді України показують, що переважна більшість молоді має бажання освоювати національну культуру.
Отже, соціалізація молоді, її становлення, формування способу життя проходять під впливом різних факторів і це забезпечує важливий, з точки зору суспільства, результат. Логіка формування здорового суспільства така, що його стан залежить від розвитку кожної особистості.

За роки незалежності України, в процесі демократичних перетворень в усіх сферах суспільного життя відбуваються глибинні зміни в смисложиттєвих цінностях молодого покоління, йде формування нової культури, в тому числі і культури повсякденності. Однак, поряд із національними цінностями завдяки ЗМІ, Інтернету, рекламі, телебаченню тощо в Україні поширюються цінності й ідеали західного постіндустріального суспільства. Вони поступово укорінюються в суспільній свідомості, особливо ментальності молодої генерації, утворюючи фрагментарні, поверхові соціальні й культурні стереотипи, зорієнтовані на індивідуалізм і прагматизм. Разом із цим, відбувається девальвація традиційних для нашого суспільства цінностей. Досвід і Заходу, і нашої країни однозначно свідчить, що без розширення можливостей доступу молоді до культури, освіти її повноцінна соціалізація стає неможливою.

Література

Ионин Л.Г. Культура на переломе (механизмы и направления современного культурного развития в России) / Л.Г. Ионин // СОЦИС. - 1995. - №2. - С. 41-48.

Энциклопедический социологический словарь / Под ред. Г.В. Осипова - М., І995.

Міжнародний словник педагогічних термінів / Г.Гери Пейдж, Дж. Б.Томас, Алан Р. Маршалл. - К., 1987.

Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студентов вузов / А.В. Мудрик ; под ред. В.А. Слас- тенина. - М.: Изд. центр «Академия», 1999. - 184 с.

Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 року). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2000.

Циба   В.Т. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-психологічний аналіз) / В.Т. Циба. -К.: МАУП, 2000.

Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова - М., 1991.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: