Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
МАСОВА ТА ПОПУЛЯРНА КУЛЬТУРА: ДО ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ
статті - Наукові публікації

Безугла Руслана Іванівна, кандидат мистецтвознавства, професор Київського національного університету культури і мистецтв

У статті розглядаються основні підходи до таких понять, як "масова культура” та ”.популярна культура”, які існують в межах різноманітних наук про культуру - культурології, соціології, філософії. Приділено увагу різним підходам до визначення цього явища у працях закордонних та вітчизняних вчених.

Ключові слова: масова культура, популярна культура, маса, популярність, культурні типи.

In the article new approaches to the concepts "mass culture” and "popular culture” in the boundaries of different sciences - culturology, sociology, philosophy - are being considered. Attention to the different approaches in definition of thesis phenomenon’s in works of the foreign and native scientists is considered.

Keywords: mass culture, popular culture, massa, popular, cultural types.

Інтеграційні процеси кінця ХХ - початку ХХІ століття визначили специфіку розвитку гуманітарного знання в Україні і відкрили нові перспективи перед сучасною наукою, зокрема у пошуках нових парадигмальних основ культурологічних досліджень. Активний діалог культурології з філософією, історією, естетикою, етикою, психологією, соціологією, антропологією, мистецтвознавством тощо сприяє процесу взаємозбагачення і відкриває нові обрії для наукових розробок, які дають можливість цілісно відтворити реальну картину української культури та її історії, виокремити тенденції, котрі дозволяють виявити самодостатність та національну своєрідність культури.

Сучасна соціокультурна ситуація в Україні характеризується інтенсифікацією впливу масової і популярної культури на суспільну свідомість. Крім того, трансформаційні процеси в пострадянському просторі призводять до зміщення ціннісних орієнтацій та викликають необхідність побудови, трансляції та стимуляції споживання нових культурних зразків, кодів, стилів життя. В суспільстві, що переходить на нову фазу історичного розвитку, роль масової культури та коло її функцій істотно змінюється і розширюється, що в значній мірі пов’язане із збільшенням числа суб’єктів історичної діяльності, які є носіями цінностей даного типу культури.

Аналіз наукової літератури дозволив констатувати наявність значного наукового доробку у зазначеній сфері. Масова культура розглядається з позицій різноманітних дисциплінарних ракурсів: в дослідженнях по філософії, політології, історії, соціології, психології, а також в культурології та мистецтвознавстві. В даному ряду можна назвати загальнотеоретичні і філософські праці Р. Гвардіні, М. Горкгаймера, Р. Лебона, Р. Міллса, А. Моля, Д. Рісмана, Б. Розенберга, Г. Тарда, Л. Уайта, О. Хак- слі, Д. Хорні, У. Еко, Ж. Еллюля, К. Ясперса та інших.

Серед сучасних дослідників, що займаються проблемою масової та популярної культури можна назвати таких українських та російських авторів, як: К. Акопян, Г. Ашин, А. Вартанова, А. Гофман, А. Гудков, А. Геніс, О. Гриценко, Б. Гройс, А. Данилюк, І. Дзюба, Н. Доній, В. Жидков, А. Захаров, Л. Іонін, З. Кагарлицька, Н. Корнієнко, М. Кузнєцов, О. Левченко, Н. Маньковська, Н. Міщенко, Л. Одінокова, Ю. Рева, І. Савєльєва, В. Самохвалова, К. Соколов, В. Степаненко, А. Тараненко, І. Федорова, А. Флієр, Е. Шапінська, А. Шейко, Р. Шульга, А. Яковлєва та інші.

Проте, попри констатацію наявності значного наукового доробку у цій сфері, доводиться визнати, що сьогодні залишаються відкритими численні питання в даній галузі, існує розрив між запитами соціальної практики і теорією. Навіть самі терміни "масова культура"," популярна культура", "масове суспільство" та інші не набули поки що загальноприйнятого та сталого соціально-філософського змісту.

Сьогодні можна констатувати проблему, де в якості семантично та аксіологічно споріднених функціонують такі терміни, як "високе". "класичне", "елітарне", "гуманне", "раціональне". Вони протиставляються "низькому", "популярному", "масовому", "антигуманному", "ірраціональному". Інколи дані опозиції зводяться до протистояння базових - "культури" та "псевдокультури", "антикультури"
або "некультури". Сам термін "масова культура" досить часто замінюється на близький за змістом "популярна культура", що в більшій мірі корелює з західною дослідницькою традицією.

З метою термінологічного уточнення ми спробуємо з’ясувати, чи являються зазначені поняття ("масова культура"/"популярна культура") тотожними або описують різні за своєю природою соціальні явища тощо.

Прикметник "масовий" сьогодні досить часто зустрічається в науковій літературі. Досліджуються масова культура, масове виробництво та споживання, масові рухи, масові організації, масові комунікації та масова свідомість тощо. Масовість стала характерною рисою багатьох соціальних та культурних процесів, вона простежується в різноманітних галузях соціально-економічного та культурного життя сучасного суспільства. Сам термін "масова культура" був прийнятий науковою спільнотою тільки в середині 1940-х років1. Відповідно ще пізніше, як похідні, з’явилися та отримали широке розповсюдження терміни "комерційна", "популярна", "тривіальна", "низова", "ринкова" тощо.

Важливо зазначити, що прийняте у вітчизняній літературі позначення "масова культура" не адекватне всьому розмаїттю його значень. У величезному масиві літератури, присвяченої цьому феноменові, переважають дві основні точки зору. З одного боку, це комплекс соціокультурних цінностей, що відповідають рівню потреб і смаку масового споживача, а з іншого - це тексти художньої культури, що стали доступними масовій аудиторії завдяки технологіям масового виробництва, медіа- тизації тощо.

Масова культура в даному досліджені трактується як особливий спосіб освоєння дійсності та адаптації до неї, проявляється в умовах індустріально розвинутого "масового суспільства". Дане явище характеризує специфіку виробництва та розповсюдження культурних цінностей в сучасному суспільстві. Відмінними особливостями масової культури є такі, як орієнтація на вподобання і потреби "середньої людини", виключно висока гнучкість, властивість трансформувати артефакти, що створені в межах інших культур, та перетворювати їх в предмети масового споживання, комерційний характер, використання кліше при створенні її артефактів, а також зв’язок із засобами масової комунікації як головним каналом розповсюдження та споживання її цінностей.

В західній соціологічній та філософській літературі масова культура ототожнюється з популярною, досить часто терміни "mass","popular", "low" ("низький") функціонують як синоніми. В 70-ті роки ХХ століття професором соціології Колумбійського університету Г. Генсом була запропонована і розроблена наступна типологія культури:

висока, вона ж елітарна (elite, high);

народна (folk);

масова, вона ж низька (mass, low), вона ж популярна (popular).

Дана схема є достатньо задовільною, між тим дефініції народної, популярної і масової культури не містять характеристик, які виходять з єдиної основи, що не дозволяє співставити дані дефініції, а навпаки призводить до частих семантичних підмін і навіть ототожненню даних типів культури. Тут термін "масова культура" часто замінюється близьким йому етимологічно, але принципово, на нашу думку, іншим за змістом терміном "популярна культура". Частково це пов’язано з тим, що трактування феномена маси як недиференційованого натовпу сполучається з аналогічним сприйняттям і такої категорії як народ, що призводить до частих семантичних підмін понять масового, народного, популярного. Г. Генс так визначає свою позицію: "...в Європі з’явився термін massen-Kulture, який американці прийняли як mass-kulture з аналогічним змістом. Я віддаю перевагу терміну "поп- культура", який має такий самий смисл" [9, 4]. Подібне розуміння народного, масового і популярного дозволяє Г. Генсу ототожнювати народне мистецтво і продукцію в етнічному стилі, яку виробляє народ в якості комерційного продукту, та "популярне", етимологічно споріднене "народному" (від "populus" - "народ"). Так, Г. Генс, порівнюючи масову культуру з популярною, а популярну - з народною, прагне довести рівність масової культури і народної. Автор автоматично зрівнює не тільки поняття, але й явища, які за ними стоять [9, 4].

Схема, запропонована Г. Генсом, уявлялася настільки евристичною, що викликала появу низки робіт, які розвивали її основні ідеї. Про відносність будь-якого структурування в галузі культури говорив американський дослідник Рей Браун. Він відмічав, що популярне, масове, народне і високе мистецтво "є похідними одне від одного, і в лінії демаркації між будь-якими двома невизначеними та рухомими" [14, 420]. Аналогічним чином висловлювався Р. Най, який зазначав, що більш розумно "розглядати мистецтво як один довгий континуум і всі рівні художніх досягнень скоріше як взаємопов’язані, ніж як розгалужені" [14, 420], а терміни "масове", "популярне", "народне", "елітарне" сприймати як застарілі та такі, що не відповідають емпіричній дійсності. Між тим, дехто із дослідників таку наукову ситуацію не сприймав як природну. Зокрема Колін Маккейб спробував відтворити історію терміна "популярна культура" та відмічав, що етимологічно слово походить від латинського "populus" - "народ", смисл якого примушує завжди поряд з ним бачити інше - "закон": "авторське право залишалося за Сенатом і народом Рима, і з цього об’єднання виникав закон. Його перше значення, яке записане на англійській мові, пов’язувалось із законом: "популярний" закон був законом, який розповсюджувався на всіх людей; ми можемо розрізнити цю різницю в значеннях, яка робить ці два поняття центральними: популярний, який походить від народу, і популярний, який застосовується до народу" [12, 2], тобто "популярний, "масовий" і "народний" - це споріднені по значенню терміни, які використовують в однаковій мірі. Очевидно, що така дослідницька позиція головним чином визначалась ідеологічними завданнями, де ситуація глобального протистояння двох соціально- економічних і політичних систем - капіталістичної і соціалістичної - ставила перед дослідниками завдання легітимізації визначеного стилю життя і, в першу чергу, всіх його атрибутів.

Подібний підхід не дозволяє виділити та описати зазначені культурні феномени (масова культура та популярна культура) в їх власних суттєвих рисах. Так, наприклад, час розквіту масової культури (1950-1960-ті роки) на Заході називають "поп-десятиріччям", одне з яскравих проявів масової культури, що пов’язане з модою, рекламою, телебаченням, інститутом "зірок", - "поп-артом" ("популярним мистецтвом"), перші зразки рок-музики - "поп-музикою"2. В 1960-ті роки термін "поп- музика" змінюється внаслідок народження такого принципово нового музичного напрямку, як "британський біт", який отримав пізніше назву "рок-музика". "Поп" і "рок" стають синонімами, визначаючи вже не жанрову різновидність, а ступінь розповсюдження та популярність даного явища. Проте рок-музика стрімко еволюціонує та починає розшаровуватися. Деякі з її різновидів засвоюють традиції та принципи музичного мислення академічної та джазової музики: так з’явились джаз-рок, барокорок, рок-авангард, арт-рок. Відбувається поєднання року з традиційними жанрами високої професійної культури та виникають такі поліжанрові структури, як рок-опера і рок-симфонія. Найбільш опозиційними поп-музиці стають такі різновиди року, як Bleck metal, Grind-core, Doom, Gothic metal. З іншого боку, посилення танцювального початку в рок-музиці призводить до формування нового стильового направлення - диско, яке за своєю жанровою природою та внутрішнім змістом стоїть ближче до розважальної естрадної музики, як, наприклад, комерційний поп-рок. Процес змішання понять " рок" і "поп" продовжує впливати і на сучасну практику, коли до поп-музики відносять і диско, і біт, і шлягер, і рок. Проте рок-музика в своїх найкращих зразках тяжіє до професійної традиції та виражає в більшій мірі індивідуальне особистісне світосприйняття, тоді як поп-музика ближча до сфери колективної творчості [4]. До поп-музики стали відносити розважальну масову музику, що призначена для слухача з усередненим смаком. При цьому вона заснована на напрямках, стилях і жанрах сучасної музики - рок-музики, соулу, фанку та ін., і в цьому її відмінність від популярної музики в широкому смислі даного терміну3.

Важливо зазначити, що сьогодні відбулося розмежування термінів "популярна музика" та "поп- музика". Поп-музика (pop music) походить від скороченого словосполучення "популярна музика" (popular music). Проте ці найменування мають різне змістове наповнення. До популярної музики відносять найбільш відомі та найбільш часто виконувані твори (в тому числі й народні, джазові, симфонічні тощо). До неї можна віднести і творчість Г. Міллера та Й. Штрауса (1825-1899) і навіть В. А. Моцарта (1756-1791) [7]. Тобто, термін "популярна культура" означає властивість культурних феноменів виступати одночасно і в якості складних, елітарних, і в якості розповсюджених, популярних.

Британський дослідник Д. Маккуейл, відрізняючи термін "популярне" від найбільш широко вживаного "масове", вказує на те, що популярна культура - це культура, яка не претендує на масовість, буквально - це культура, яка популярна в різних прошарках суспільства. Крім того, використання терміна "масова культура" припускає деякий снобізм в критиці "мас", які ніби не здобули достатньої освіти або не володіють тонкощами естетичного судження. Автор наділяє масову культуру наступними характеристиками: нетрадиційність (відмінність від "традиційної" культури), неелітарність, масовість виробництва, популярність, комерціалізованість та гомогенність [13]. На основі цих характеристик ми можемо виділити ті, які відрізняють популярну культуру від масової - це порівняна близькість до елітарної культури, гетерогенність та більш висока вибірковість виробництва та споживання.

Проте з ним не погоджується Дж. Холл, стверджуючи, що, незважаючи на деяку негативність, термін "масовий" охоплює досить важливий аспект сучасної культури, а саме - те, що в кінці ХХ століття більша частина культури масово виробляється, масово розподіляється та споживається на масовій основі. Трансляція культури через мас-медіа дає основу для "занепокоєності" появою масового суспільства. Позбавлений своїх принизливих конотацій, термін "масовий" виявляє фундаментальний аспект сучасної культури, той, якому культурні дослідження вимушені протистояти [8].

Подібної точки зору дотримується і російський культуролог А. Геніс. Він називає словосполучення "масова культура" "безглуздим" (адже "культура, як повітря, не може належати масам"), але при цьому стверджує, що "принизливий характер терміну скоріше пов’язаний зі способом виробництва культури, ніж її споживання" [2, 69].

Важливо відмітити, що в науковій літературі зустрічається підхід, коли масова і популярна культури розглядаються як функціонально та змістовно автономні. Зокрема, в "Довіднику американської політичної культури" Д. Белла зазначається, що популярна, елітарна й народна культури - різні, але різниця між ними не в якості. Вони репрезентують три різні типи взаємин між творцями й споживачами (аудиторією) [6, 14]. На думку Д. Белла, популярна культура - це культура масового попиту. Твір стає популярним, якщо він створений так, аби відповідати життєвому досвіду і системі цінностей більшості. Йому надано форми, які дозволяють більшості людей мати до нього легкий доступ, а його розуміння або трактування не потребує особливих знань чи підготовки [10, 29]. Популярною культурою називають ту галузь культури, яку приймає і розуміє більшість населення в будь-яку істо- рико-культурну епоху. Ця культура має свої естетичні особливості й перебуває в складному комплексі взаємодій з іншими пластами культури (елітарною і народною) [5, 19].

За визначенням А. Костіної, "популярна культура - галузь культури, яка доступна для розуміння представникам всіх соціальних прошарків і груп та яка отримала широке розповсюдження в суспільстві, в тому числі й в молодіжному середовищі. Популярній культурі притаманна опора на загальноприйняте в соціальному та естетичному смислі, вона апелює до буденної свідомості, для її засвоєння не потребується спеціального знання та навичок. Істотною рисою популярної культури є її орієнтація на супроводження дозвіллєвої діяльності. її основна функція - розважальна" [4].

Деякі дослідники визначають популярну культуру як порівняно новий прошарок культури в сучасному суспільстві. Наприклад, Г. Ашин пропонує визначати терміном "популярна культура" культурний прошарок, що існує поряд з масовою та елітарною культурою та займає між ними проміжне положення [1].

В західних дослідженнях, зокрема, в "Естетиці популярного мистецтва" А. Каплана, даний термін, як правило, виступає як взаємодоповнюючий по відношенню до терміну "масова культура", що підтверджує аналіз феноменів культури, де підкреслюється неспроможність популярного мистецтва до розвитку, його несамостійність: "Популярне мистецтво є двічі вторинним: спочатку воно стає академічним, а потім ... популярним" [11, 10-11].

Таким чином, проведене дослідження дозволяє нам констатувати, що терміни "популярна культура" та "масова культура" хоча і перебувають в одному ряду, але не є синонімами, оскільки означають дещо різні соціокультурні явища, які мають не тільки спільні, але й відмінні риси.

Важливо зазначити, що популярна культура історично передує масовій культурі, але продовжує з нею співіснувати в сучасному культурному просторі. Від масової культури популярну відрізняє відсутність її початкової орієнтації на включення останньої в комерційну індустрію та природна, а не особливим чином синтезована, популярність. Популярна культура знаходиться ближче, ніж масова, до зразків, мови, ідеалів народної культури, більш реально відображає міфи та орієнтири народної свідомості. Від народної культури її відрізняє монофункціональність: якщо народна культура виступає як спосіб передачі соціально значущого досвіду, є механізмом соціалізації та регуляції, а також рекреативним механізмом, виконує обрядові функції, то популярна культура виступає переважно як культура дозвілля.

Дійсно, популярна культура примикає до масової як така, що історично їй передує та оформлюється поза основним шляхом розвитку професійної культури. Їй притаманна опора на загальноприйняте в соціальному та естетичному смислі, вона звертається до непідготовленої спеціальним чином свідомості, для її адекватного осягнення стає достатнім рівень не художніх, а тільки психофізіологічних реакцій та асоціацій.

Проте, підкреслимо ще раз, популярність, розповсюдженість культурного феномену не свідчить про його спрощеність і належність виключно до сфери масової культури. Популярними, тобто доступними та такими, що відповідають визначеному рівню розуміння, можуть бути явища і високої, елітарної культури, і явища культури народної. Їх відкритість для сприйняття обумовлена наявністю в їх структурі визначеного рівня - як правило, рівня психофізіологічного, такого, що апелює до емоційних реакцій та елементарних асоціацій, що визначаються повсякденним досвідом. Адже в феноменах масової культури цей рівень є не тільки обов’язковим, але і в більшості випадків єдиним. Саме ця обставина і визначає доступність феноменів маскультур абсолютній більшості його споживачів. Подібний тип сприйняття та відношення до життя А. Зись визначив як "белетристичний", де творчі зусилля комуніканта та комунікатора сконцентровані на "переживанні раніше помічених, раніше сприйнятих, але ... таких, що не стали спеціальним предметом дослідження, фактів дійсності" [3, 18].

Характерно, що предмет культури, що отримує популярність (тобто, широке розповсюдження в масах), може залишатися при цьому елітарним, включаючи в свою структуру як рівні, загальнодоступні для розуміння, так і ті, що сприймаються тільки спеціалістами. Такою популярністю користується музика П. Чайковського, поезія С. Єсеніна тощо. Якщо вести мову про мистецтво, то це мистецтво реалістичне, де популярність (мається на увазі природна розповсюдженість, а не сформована ззовні, зокрема за допомогою засобів масової комунікації) може бути викликана цікавим сюжетом, подібністю до реальності, характерністю ситуацій, які описуються, типовістю персонажів, здатністю викликати співчуття та прагнення з ними ідентифікувати, в музиці - опорою на актуальний "інтонаційний фонд" (Б. Асаф’єв). Популярна культура так само, як і масова, припускає опору на усталене та загальноприйняте в соціальному та естетичному смислі, повторення та підтвердження опанованого та засвоєного знання, вона також апелює до буденної свідомості і для її засвоєння не потребуються спеціальні знання та навички.

Примітки:

Вважається, що як словосполучення "масова культура" вперше з’явилося в США в 1939 році, але в загальноприйнятому культурологічному смислі його вперше використав у 1941 році німецький філософ і соціолог М. Горкгаймер у праці з відповідною назвою - "Мистецтво і масова культура". Пізніше в США з’являється скорочене слово "маскульт" ("Masskult"), яке ввів у науковий обіг американський філософ Д. Макдональд.

В 50-ті роки ХХ століття приставка "поп" використовувалась виключно в середовищі джазменів, проте скоро почала означати і легку танцювальну музику в стилі "ритм-енд-блюз". Її комерційний варіант - рок-н- рол став надзвичайно популярним, а в даний час знову актуалізувався та набув модний відтінок "ретро".

Зустрічається і похідний термін "попса" (або "попс"), яким зневажливо визначають різноманітну по формам і жанрам, максимально спрощену, дешеву продукцію, продукцію кітчу, що має яскраво виражений комерційний характер, проте частіше термін "попса" використовується переважно до музичної культури.

Література:

Ашин Г. К. Вторжение без оружия: идеологическая борьба в современном мире и буржуазная "массовая культура" / Г. К. Ашин - М. : Сов. Россия, 1985. - 160 с.

Генис А. А. Вавилонская башня. Искусство настоящего времени : книга-эссе / А. А. Генис. - М. : Независимая газета, 1997. - 256 с.

Зись А. Я. Философское мышление и художественное творчество / А. Я. Зись ; ВНИИ искусствознания. - М. : Искусство, 1987. - 252, [2] с.

Костина А. В. Популярная культура / А. В. Костина // Энциклопедия гуманитарных наук. - 2005. - № 3. - С. 213-215.

Массовая культура : учебное пособие / Акопян К. З., Захаров А. В., Кагарлицкая С. Я. и др. - М. : Альфа-М; ИНФРА-М., 2004. - С. 19.

Нариси української популярної культури / О. Гриценко, М. Стріха, В. Солодовник, Є. Кононенко, О.Різник. - К. : Укр. центр культ. дослідж., Ін-т культ. політики, 1998. - 760 с.

Современная энциклопедия Аванта+. Музыка наших дней / Вед. ред. Д. М. Володихин. - М. : Аванта+, 2002. - 432с. : ил. - С. 130.

Холл Джеймс. Словарь сюжетов и символов в искусстве / Холл Джеймс ; пер. с анг. В. Н. Садовского. - М. : Крон-пресс, 1996. - 656 с.

Gans H. J. American Popular Culture and high Culture in a Changing Class Structure / H. J. Gans // Prospects: An Annual of American Cultural Studies. - Cambridge, 1985. - Vol. 10. - P. 4.

Handbook of American popular culture (Thomas Ph. Inge, editor). - Vol. 1-3. - N.Y. : Ggreenwood Press, 1989. - Vol. 1. - р. 29.

Journal of Popular Culture. - 1973. Sammer. - P.10-11.

MacCabe C. Defining popular culture / Hige theory / Low Culture. Analyzing popular Television and Film. - N.Y., 1986. - P.2.

McQuail D. Mass Communication and Public Interest: Towards Social Theory for Media Structure and Performance. In: Cmwley D., Mitehell D. Communication Theory Today. - Polity Press, 1994. - P. 241-254.

Nye R. B. Unembarrassed Muse:The Popular Arts in America. - N.Y., 1974. - P. 420.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: