Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІЇ ДОЗВІЛЛЯ
статті - Наукові публікації

Петрова Ірина Владиславівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри культурології Київського національного університету культури і мистецтв

У статті розкрито передумови розвитку індустрії дозвілля; охарактеризовано специфіку генезису індустрії дозвілля на сучасному етапі; здійснено аналіз застосування індустрії дозвілля в парках, туристичних комплексах, торговельно-рекреаційних центрах.

Ключові слова: дозвілля, індустрія дозвілля, комерційне дозвілля, туризм.

This article describes the prerequisites for development of the leisure industry; it characterizes the specificity of the leisure industry genesis at current stage; accomplished an analysis of the leisure industry use, especially in the parks, the tourist complexes, the trade-recreation centers.

Keywords: leisure, leisure industry, commercial leisure, tourism.

Зростання рівня дозвіллєвого обслуговування неможливе без відповідного розвитку індустрії дозвілля та рекреації. І якщо в країнах Західної Європи та США індустрія дозвілля та рекреації бурхливо розвивається з 50-х років ХХ століття, то в країнах Азії та Сходу, на пострадянських територіях індустрія дозвілля та відпочинку лише починає формуватися. Вивчення закономірностей становлення та розвитку індустрії дозвілля й рекреації в нашій країні неможливе без глибокого, об’єктивного аналізу світового досвіду. Тому ми звернулись до праць зарубіжних вчених - Дж. Булларо, Д. Гоббса, Л. Джеймсона, Дж. Дюмазедьє, К. Едінгтона, Дж. Келлі та ін., в яких розкривається сутність і природа рекреації й дозвілля, принципи формування рекреаційної та дозвіллєвої індустрії, взаємозв’язок комерційних і некомерційних дозвіллєвих послуг, що надаються в сфері дозвілля. У зв’язку з вищезазначеним, важливо розкрити сутність індустрії дозвілля та рекреації як явища, проаналізувати особливості його становлення й використання в дозвіллєвій сфері.

Мета дослідження - розкрити сутність індустрії дозвілля як явища, проаналізувати особливості його становлення та використання.

В сучасному суспільстві у сфері дозвілля сконцентровано величезний ринковий потенціал. Процес індустріалізації дозвілля, що розпочався наприкінці ХІХ століття, у ХХ столітті, особливо у другій його половині, набирає дедалі швидших обертів, індустрія дозвілля стає пріоритетною, високоприбутковою сферою економіки для інвестицій. Зарубіжна статистика свідчить, що щорічний прибуток індустрії дозвілля в сучасному світі складає більше 200 млрд. дол. Щороку ця сума зростає на 10-15 % залежно від демографічних змін, технологічних інновацій, глобалізації соціально-культурних процесів. Зарубіжні вчені вважають, що саме індустрія дозвілля найближча до "глобальної індустрії": світової слави набули пісні "Бітлз", підлітки всієї планети намагаються копіювати танцювальні рухи Майкла Джексона чи Мадонни, захоплюються Гаррі Поттером та мріють про нову комп’ютерну гру; в будь-якій країні батьки, організовуючи сімейне дозвілля, надають перевагу тематичним паркам.

Передумови виникнення індустрії дозвілля та рекреації в зарубіжних країнах були такі: збільшення вільного часу (щоденного, щотижневого, відпускного); скорочення робочих годин та поширення часткової зайнятості; зростання сімейного добробуту, що відкрило нові можливості для організації дозвілля за власним бажанням; розвиток соціальної політики (пенсійне забезпечення, медичне страхування, оплачувані відпустки, пільгова система, каси сімейної допомоги на підприємствах, чеки-вакансії, бюро сімейної допомоги); скорочення витрат праці та часу на ведення домашнього господарства; підвищення освітнього та культурного рівня населення; науково-технічний та інформаційний розвиток суспільства. Ці фактори суттєво вплинули на формування готовності зарубіжного суспільства сприйняти сучасну концепцію дозвілля та відпочинку. Другорядними, хоч і не менш важливими чинниками, що активізували залучення населення до індустрії дозвілля, є такі: пропаганда засобами масової інформації позитивів відповідного проведення свого дозвілля; розробка системи "відпочинку в кредит"; постійне оновлення, удосконалення та розширення дозвіллєвих товарів та послуг; систематичне вивчення дозвіллєвих запитів та бажань населення; розвиток інфраструктури дозвіллєвих закладів; зміцнення матеріально-технічної бази дозвіллєвих закладів; налагодження виробництва товарів дозвіллєвого, спортивного та туристичного призначення.
Індустрія дозвілля зарубіжних країн охоплює: готельне господарство (готелі, мотелі, туристичні та спортивні бази, центри відпочинку); заклади культурного відпочинку (кінотеатри, театри, оркестри, хореографічні студії, мистецькі школи, концертні установи); розважальні й видовищні заклади (цирки, ярмарки, карнавали, парки відпочинку, гральні заклади, нічні клуби, казино); заклади активного відпочинку (спортивні клуби різних видів, більярдні салони, майданчики для гри в гольф, басейни, іподроми, ковзанки, треки); клуби-ресторани, кафе-клуби; сімейні рекреаційні комплекси та центри дозвілля; державні зони відпочинку та історико-культурні місця.

Незважаючи на те, що термін "індустрія дозвілля" було введено до наукового обігу ще у середині ХХ століття, серед дослідників і сьогодні немає єдиної думки стосовно змістовного наповнення та логічного обсягу означуваного ним явища. Досить часто практиками та науковцями "індустрія дозвілля" та "індустрія розваг" використовуються як синонімічні поняття. Так, компанією PricewaterhouseCoopers пропонується таке визначення: "Поняття індустрія розваг охоплює будь-яку діяльність, що захищена авторськими правами та має відношення до кінобізнесу, музики, телебачення, літератури, виробництва комп’ютерних програм, відео та аудіо матеріалів, а також компанії, пов’язані з їх доставкою та збутом". Не можна не погодитися з представниками компанії, однак вважаємо запропоноване визначення переліком галузей, який не містить конкретики визначення й не розкриває сутності поняття.

Розкриття сутності індустрії дозвілля та рекреації неможливе без визначення поняття "комерційне дозвілля". Так, Дж. Р. Келлі у своїй праці "Recreation Business" розрізняє два види комерційного дозвілля: прямий, що означає торгівлю обладнанням, технікою, інвентарем, інструментами, тобто товаром для забезпечення високоякісного відпочинку, розваг, рекреації, та непрямий - пов’язаний безпосередньо із здійсненням дозвіллєво-рекреаційної діяльності (від реклами рекреаційних товарів, відкриття нових дозвіллєвих та рекреаційних комплексів, надання різноманітних рекреаційних і до- звіллєвих послуг у місцях відпочинку та на шляху до них до вирішення кадрових питань) [5].

Джон Булларо та К. Кедінгтон ("Commercial leisure services managing for profit, service and personal satisfaction") вважають, що комерційна рекреація охоплює, передусім, туризм та мандрівки, розважальні послуги, дозвілля на природі, мережу громадського харчування та роздрібну торгівлю [2].

Свою класифікацію комерційного дозвілля запропонували Т. Елліс та Р. Нортон, які розглядають туризм, місцеву комерційну рекреацію, роздрібну торгівлю та виробництво рекреаційних товарів як основні складові комерційного дозвілля. Згідно з їхнім визначенням, туризм необхідно вивчати як рекреаційні послуги, спрямовані на обслуговування немісцевого населення. Натомість місцева рекреація здійснюється в дозвіллєвих центрах, рекреаційних комплексах, клубах, на природі й спрямовується на задоволення дозвілля та рекреаційних потреб місцевих жителів. Роздрібна торгівля як складова комерційної рекреації охоплює мережу магазинів і має на меті продаж товарів для відпочинку, спорту і розваг. Виробництво рекреаційної продукції включає проектування нового товару, удосконалення, обробку, виготовлення рекреаційної продукції (човнів, вудок, рятувально- освітлювальних пристроїв, навігаційних приладів, карт, трейлерів, мотобудинків та ін.) .

Джон Крослі та Л. Джеймсон ("Introduction to commercial and entrepreneurial recreation") розглядають комерційне дозвілля як сферу, що поєднує у собі три самостійні галузі: транспортну промисловість, готельне господарство та місцеву індустрію дозвілля [3].

Англійський вчений Е. Пратт до індустрії дозвілля умовно відносить діяльність людини у сферах музики, кіно, радіо, телебачення, преси, реклами [1].

Незважаючи на різні тлумачення поняття "комерційне дозвілля", вчені та практики погоджуються, що комерційне дозвілля має свої специфічні ознаки, до яких належать: орієнтація на надання послуг; функціонування на комерційних засадах; спрямованість на отримання прибутку; просування та продаж рекреаційних послуг і товарів. Послуги комерційного дозвілля активно реалізуються за такими напрямами: туризм та спорт, виробництво дозвіллєвих товарів, розважальна індустрія, відпочинок на природі. Мережу комерційної рекреації та дозвілля представляють різноманітні заклади: служби ПР та рекламні компанії, спортивні магазини та туристичні комплекси, курорти та рекреаційні центри, технічні служби та фінансові установи, маркетингові фірми та соціологічні інститути.

Найяскравіше закони дозвіллєвої індустрії виявляються в діяльності комерційних дозвіллєвих закладів, визначальним мотивом яких є одержання прибутку. Вони виникають як автономно, так і при фірмах, компаніях, товариствах, корпораціях і повністю залежать від соціально-культурних та дозвіллєвих потреб особистості, характеризуються мобільністю й динамікою діяльності, орієнтуються на попит і кон’юнктуру серед дозвіллєвих і рекреаційних установ. Наприклад, до комерційних дозвіллєвих закладів належать дозвіллєві центри та рекреаційні комплекси. Їх популярність пояснюється поєднанням в їх діяльності рекреації, азартних ігор, розваг, спорту; проведенням фестивалів, конкурсів моди і краси, конференцій, симпозіумів, зустрічей представників ділових кіл.

Розвиток індустрії дозвілля та рекреації доцільно простежити на створенні та генезисі парків відпочинку. Парки 50-х років ХХ століття мали у своєму розпорядженні один-два атракціони, зазвичай, маленьку карусель або "чортове" колесо, які обслуговували переважно дітлахів. Зростання парків відбувається паралельно з удосконаленням обслуговування відвідувачів: у парках з’являються подарункові стенди, промислові пункти, місця, обладнані для пікніків та сімейного відпочинку. Серед парків особливої популярності набувають тематичні парки та парки казкової країни. Діти, відвідуючи парки разом із своїми батьками, задоволені знайомством із казковими персонажами, можливістю відчути себе господарем казкової країни. Поступово формується концепція дитячого відпочинку, що втілюється в роботі сучасних парків.

У 70-х роках ХХ століття відкриваються великі парки відпочинку з потужною матеріально- фінансовою базою та високим технологічним рівнем. А парк, створений Уолтом Діснеєм, і сьогодні є зразком паркового обслуговування для усіх парків Європи. В межах парків створюються готелі, ресторани, автостоянки, театри, басейни, бібліотеки, дитячі центри.

До чинників, які надають популярності парку не лише як місцю відпочинку, а й як туристичному центру та курортній зоні, можна віднести: формування цінностей сімейного відпочинку; інно- ваційність запропонованого парком способу сімейного дозвілля; поєднання культури, традицій та звичаїв населення з дозвіллєвими новаціями (наприклад, відкриттям у парках Південно-Східної Азії зимових селищ та ковзанок); створення у межах парку "казкової" атмосфери, "чарівного" світу, що відволікає відвідувачів від щоденних турбот та буденних проблем; високоякісне обслуговування; естетичність паркового середовища; розвиток автомагістралей, авіації, залізниць.

Потужних обертів у Північній Америці, Європі, Японії набуває будівництво штучних зон дозвілля (синтетичні тропіки, імітовані середземноморські поселення, казкові тематичні парки, технічні ярмарки). Такі "кунсткамери" дозвілля пропонують ознайомитися із світовими надбаннями "вдома": незважаючи на погодні зміни та природні катаклізми, відвідати штучні пляжі, покататися на ковзанах та лижах влітку; оглянути Голландське селище у Нагасакі (Японія); взяти участь в оглядовій екскурсії нужденних кварталів Лос-Анджелеса, не боячись політичних негараздів та соціальних криз. На думку вчених та практиків, окремі країни світу скоро перетворяться на суцільні парки дозвілля.

Наслідком розвитку індустрії дозвілля є створення у 70-х роках ХХ століття інтерактивних та інноваційних розважальних закладів - центрів сімейного дозвілля, які пропонують відвідувачам різноманітні види дозвіллєвої та рекреаційної діяльності: ігрові програми, спортивні змагання, віртуальну реальність, розважальні заходи, святкові проекти. Центри сімейного дозвілля функціонують автономно або інтегровані в інші види бізнесу. Дозвіллєві послуги, що надаються ними, залежать від обсягів діяльності центру, його фінансових можливостей, складу родин, що відвідують центр.

Безмежні можливості для індустрії дозвілля та розвитку туристичного бізнесу має інтеграція засобів обслуговування, що призвела до поєднання на одній території різних за призначенням дозвіл- лєвих закладів: парку, готелю, мережі магазинів, клубу, кінотеатру. Яскравим прикладом поширення дозвіллєвої індустрії на традиційні заклади дозвілля може бути розважальний центр "Тропікана", що відкрився у Нью-Джерсі (США) у 1988 році. На території центру розташовано парк відпочинку, атракціони, готель, казино, гумористичний клуб, приміщення для зустрічей та спілкування, магазини.

У 80-х роках ХХ століття в результаті інтеграційних процесів виникають "магазинні" алеї, що надають торговельні та рекреаційні послуги. Однією з перших була Едмонтська Алея (Альберті, Канада), що почала діяти у 1981 році. Вона має більше 800 магазинів, різноманітні атракціони, зоопарк, ковзанку, аквапарк, один з найбільших акваріумів країни, готель "Країна фантазій".

У другій половині ХХ століття потужно розвивається віртуальне дозвілля. Головною передумовою його створення стало активне використання комп’ютерної техніки у дозвіллєвій сфері. За допомогою комп’ютерів значно спрощується обслуговування клієнтів (зокрема, продаж квитків); удосконалюється маркетинг організацій (наприклад, електронні картки використовуються як сувенірна продукція, діє система знижок та пільг для окремих категорій відвідувачів). Збільшується прибуток дозвіллєвих закладів і завдяки використанню цифрових систем зображення для безпеки діяльності дозвіллєвої установи, удосконалюється процес фотографування. Багато років величезну популярність серед туристів мають галереї гральних автоматів, що пропонують автозмагання з перешкодами, електронні тематичні парки, клуби віртуальної реальності та ін.

До спеціалістів у сфері комерційного дозвілля висуваються досить високі вимоги: належна орієнтація у наданні послуг, знання філософії дозвілля та його потенційних можливостей, наявність ділових знань, умінь, навичок. Зокрема: інтеграція дозвіллєвих складових відповідно до комерційних потреб, ініціативність, володіння кількома мовами, знання психологічних особливостей різних соціально-демографічних груп, вміння захищати інтереси своєї фірми та інтереси свого клієнта.

У пошуках нових, ефективних форм організації дозвіллєвої та рекреаційної діяльності набуває розвитку спільна робота комерційних дозвіллєвих закладів з фондами, асоціаціями, виховними й освітніми установами. Результатом такої співпраці є: розширення доступу до культурно-мистецьких заходів шляхом реалізації програм естетичного виховання, культурно-творчих акцій у певному регіоні; надання допомоги окремим діячам культурно-мистецької сфери; систематичне вивчення духовних запитів населення; сприяння збереженню й розвитку культурної спадщини, розвитку народного мистецтва та народної творчості.

Свідченням модернізації системи комерційного дозвілля в другій половині ХХ століття можна вважати проникнення у соціально-культурну сферу бізнесу (комерційних фірм, корпорацій, інших бізнесових структур) як засіб підтримки того чи іншого виду мистецтва, соціального чи дозвіллєвого проекту, естетичної програми чи культурного заходу. Передумовами такої співпраці стали соціальні, економічні, політичні зміни в сучасному світі. Зарубіжні вчені вважають, що постійний взаємообмін і взаємовплив пояснюється тим, що "аматорська мистецька творчість пожвавлює життя місцевих громад і культивує глибоке поцінування важливості культури і мистецтва; неприбуткові культурні заклади дозволяють митцям менше залежати від суворих вимог ринку, більше експериментувати, довше вдосконалювати мистецькі знахідки; натомість комерційне підприємництво в культурній сфері дозволяє залучати значні кошти, доносить мистецькі таланти та їх твори до якнаймасовішої аудиторії; розширює можливості для американських дизайнерів, письменників і сценаристів, істориків, музикантів тощо" [6].

Комерційні організації, беручи участь у підтримці та проведенні культурно-мистецьких акцій, мають кілька завдань: використання культури як засобу усунення соціальних конфліктів; засвідчення перед широким загалом своєї громадської свідомості; поліпшення відносин між працівниками корпорацій та піднесення їх творчого духу; рекламування своєї фірми шляхом культурних інновацій; субсидування тих видів мистецтв, які прямо або опосередковано пов’язані з виробничою діяльністю фірми; зміцнення престижу та іміджу фірми серед громадськості; популяризацію торговельної марки фірми; намагання застрахувати компанію від інфляцій та нестабільності ринку (особливо, якщо йдеться про твори живопису); залучення нових потенційних споживачів та утримання старих клієнтів; розширення ринку для збуту продукції та послуг. Щоправда, дбаючи про престиж своєї фірми, комерційні структури надають перевагу відомим культурно-мистецьким закладам та проектам. Натомість невеличкі інноваційні, авангардні, любительські проекти мають значно менші шанси на підтримку. Серед критеріїв добору проектів переважають такі чинники, як позиція керівництва фірми, спрямування благодійної організації, сприйняття місцевим населенням заходів, художній потенціал творів.

Формула ділового зв’язку "бізнес-комерція-культура" найповніше реалізується в індустрії дозвілля. Співпрацю бізнесових кіл та дозвіллєвої сфери можна класифікувати за такими напрямами:

підтримка театрального мистецтва (професійних та аматорських труп, драматичних клубів, театральних гуртків);

підтримка хореографічного мистецтва (балетних шкіл, танцювальних колективів, мистецьких проектів та програм);

підтримка музичного мистецтва (музичних фестивалів, виступів оркестрів та ансамблів, концертів, музичних товариств, музичних таборів юних талантів);

підтримка образотворчого мистецтва (художніх виставок, галерей, естетичних проектів для дітей, музеїв, просвітницьких лекцій, колекціонування, вернісажів);

видавнича діяльність (видання газет та журналів культурно-мистецького напряму, популярних творів літератури, книг для любителів декоративного мистецтва, автотехніки, живопису, прикладних ремесел);

створення туристичних комплексів (культурно-дозвіллєвих, рекреаційних центрів, спортивних клубів, турбаз, курортів);

фінансування наукових досліджень в галузі туризму та розваг.

Результатом спільних зусиль держави, бізнесових структур та громадських організацій було створення Національного центру культури імені Кеннеді (Нью-Йорк, США), Діснейлендів (Флорида та Каліфорнія, США), Шведської атлетичної асоціації (сьогодні нараховує більше 15 тисяч клубів із спортивних видів дозвілля для сімей), численних дозвіллєвих комплексів ("Шпильодром", "Якобс плейхауз", "Тіффані", "Топ екк 1", Німеччина).

Підсумовуючи результати дослідження, ми отримали такі висновки:

Найважливішою рушійною силою в розвитку індустрії дозвілля є технологічні досягнення людства, що дозволили реалізувати нові, раніше нереальні, види дозвілля та розваг, а також зробили їх безпечними для використання. Технологічні досягнення дозволяють людині досить швидко та якісно поглиблювати свої знання, знайомитись з культурою інших народів світу, що сприяло розвитку бажання сучасної людини подорожувати.

Індустрія дозвілля реалізується сьогодні в різних дозвіллєвих інститутах: тематичних парках, готельно-ресторанних та туристичних комплексах, спортивних магазинах, клубах, транспортних компаніях, курортах, рекреаційних та спортивних центрах і таборах.

Зарубіжні вчені та практики неоднозначно оцінюють дозвіллєву індустрію на етапі її становлення: від впевненості в тому, що індустрія дозвілля є провісником повної деградації суспільства до відстоювання концепцій, згідно яких індустрія дозвілля стане головною передумовою культурного розвитку людини.

На нашу думку, однозначно оцінювати можливості комерційних організацій як негативні не можна. Прагнучи високих прибутків, комерційні організації дозвіллєвої сфери змушені враховувати усі потреби та інтереси населення, стежити за зміною попиту на ринку дозвіллєвих послуг, виробляти дозвіллєві та рекреаційні пропозиції, що відповідали б запитам конкретної категорії населення, враховувати недоліки видів дозвіллєвих послуг, що надаються державними та добровільними організаціями. Очевидно, оптимальним варіантом є не протиставлення комерційних та некомерційних дозвіллєвих послуг, а їх взаємодоповнення, що створить значно більші можливості для задоволення інтересів і запитів населення.

Характеризуючи сучасне суспільство, підкреслимо, що людина, підкоривши себе корисному й необхідному, відмежувавши себе від усього цікавого та приємного, втратила здатність насолоджуватись. "Рушійною силою сучасної людини праці та користі є ресентимент, спрямований проти більш розвинутої здатності насолоджуватись та мистецтва насолоди" [7]. У результаті, те, що приносить задоволення і є приємним, переоцінюється у контексті корисності, хоча ця корисність є лише "ордером" на отримання задоволення та насолоди. "Утворюється надзвичайно складний механізм виробництва приємних речей, кипить, ніколи не затихаючи, робота з його обслуговування - і все це без перспективи на те, щоб, врешті-решт, насолодитись цими речами..." [7]. Сучасна цивілізація, робить висновок М. Шелер, призведе до того, що приємні речі, що безмежно виробляються й накопичуються, врешті-решт нікому не знадобляться й не будуть затребувані [7].

Зважаючи на багатоаспектність розглянутої проблеми, актуальним є її подальше поглиблене вивчення. Це завдання ускладнюється неоднозначним впливом комерційного дозвілля на формування особистості, розвиток її культурних потреб та естетичних запитів, соціальної позиції та громадянських поглядів.

Спеціалістами різних зарубіжних країн усвідомлюється й проблема державного контролю за комерційними видами дозвілля, що пов’ язано з екологічним станом, обмеженістю рекреаційних ресурсів, зменшенням реальних доходів населення, антикультурним впливом комерційного дозвілля на людину.

Зарубіжні практики вбачають перспективність в інтеграційному підході, що охоплює соціальні, економічні, енергетичні, виховні, культурні, правові аспекти дозвіллєвої сфери. Інтеграція забезпечить створення дозвілля нової якості, оскільки державний сектор не здатен самотужки мобільно реагувати на дозвіллєві запити різних верств населення, а комерційний - орієнтується переважно на отримання прибутку, хоч має розвинену інфраструктуру, потужну матеріально-технічну базу, так чи інакше охоплює майже всі верстви населення.

Література:

Pratt A.C. Research papers in Environmental and Spatial Analysis / Andy C. Pratt // Departament of Geography. London School of Economics. — 1997. — № 41.

Bullaro J. Commercial leisure services managing for profit, service and personal satisfaction / John Bul- laro, Christopher R. Edginton. — New York : Macmillan Publisching Company. — 1986.

Crossley J.C. Introduction to commercial and entrepreneurial recreation / John. C. Crossley, Lynn. M. Jamieson. — 2nd ed. Champaign, IL : Sagamore Publishing. — 1993.

Dumazedier J. Vers une civilisation du loisir? / John Dumazedier. — Paris, 1964.

Kelly J.R. Recreation Business / John R. Kelly. — New York : John Wiley and Sons., 1985.

Гриценко О. А. Культура і влада. Теорія і практика культурної політики в сучасному світі / Олександр Андрійович Гриценко. — К. : УЦКД, 2000.

Шелер М. Ресентимент в структуре моралей / М. Шелер. — СПб., 1999. — С. 173-174.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: