Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ БІБЛІОТЕК ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ЦЕНТРІВ В УКРАЇНІ
статті - Наукові публікації

Матвійчук Оксана Євгенівна, кандидат педагогічних наук, докторант Київського національного університету культури і мистецтв

У статті розкриваються теоретичні і практичні аспекти розвитку бібліотек як соціокуль- турних центрів в Україні, їх закономірності. Аналізується досвід масової роботи бібліотек. Подається перелік масових форм роботи у бібліотеках.

Ключові слова: бібліотека, соціокультурний центр, масова робота, культурно-дозвіллєва функція бібліотек.

The article is dedicated to theoretical and practical aspects of the library development as social and cultural centre in Ukraine. We have analyzed the library work experience, made the list of traditional forms of library work.

Keywords: the library, the social and cultural centre, the leisure and cultural function of library.

Зміни, що проходять в країні (соціальні, культурні, політичні, економічні) суттєво змінюють місце і роль бібліотек в суспільстві, ставлять перед останніми нові завдання, викликають необхідність інноваційної діяльності, пошуку сучасних форм і методів обслуговування різних груп користувачів, нових шляхів і засобів функціонування, організації нових взаємовідносин з оточуючим середовищем.

У наш час, у зв’язку з орієнтацією діяльності бібліотеки на потреби жителів, індивідуалізацією обслуговування користувачів, приділенням особливої уваги забезпеченню їхніх інформаційних, культурних, соціальних, побутових запитів, створюється образ бібліотеки як центру громадського життя і культурного спілкування. Технологічне наповнення діяльності бібліотек соціокультурними формами, засобами передбачає дослідження розвитку бібліотек як соціокультурних центрів в Україні.

Бібліотека як феномен культури, культурний інститут викликає до себе дослідницьку увагу з того часу, коли була усвідомлена як специфічний елемент життя культурної людини. Питання розвитку бібліотек як соціокультурних центрів є предметом наукових досліджень багатьох науковців: Н. П. Бурої, Г. В. Головіної, Є. А. Домаренко, А. Д. Жаркова, С. А. Єзової, В. М. Зайцева, Т. Б. Маркової, С. Г. Матліної, Р. С. Мотульського, Г. К. Олзоєвої, М. М. Самохіної, М. С. Слободяника, А. С. Чачко. До проблеми соціокультурної діяльності звертаються науковці різних галузей, серед них слід назвати А. В. Соколова,

В.        К. Скнарь, Т. Г. Кисельову, Ю. Д. Красільнікова, А. С. Ковальчук, Н. В. Шарковську, В. М. Рябкова та інших.

Діяльність бібліотеки обумовлена тим, що вона є соціальним інститутом, який разом з іншими виконує в суспільстві певні функції. На думку Г. К. Олзоєвої, місія сучасної бібліотеки полягає у реалізації культурно-дозвіллєвої діяльності [6]. Дискусії про те, яким саме соціальним інститутом є бібліотека - інформаційним чи культурним - втрачають свій сенс, тому що бібліотека включена у різні підсистеми суспільства, безпосередньо пов’ язана із забезпеченням інтересів соціальної спільності в цілому, її необхідно розглядати як інтегративний соціальний інститут, що включає інформаційні, культурні та інші компоненти. Бібліотеки стають ініціаторами розробки і реалізації програм соціальної спрямованості, об’єднуючи зусилля представників влади, громадських організацій та населення. Цілеспрямована, структурована, осмислена активність бібліотек пов’язана з формуванням, задоволенням життєво-насущних духовних потреб користувачів з метою всебічного і гармонійного розвитку особистості в просторі дозвілля. Дослідження закономірностей розвитку бібліотек як соціокультурних центрів в Україні потребує чіткого визначення та аналізу термінів "культурно- дозвіллєва діяльність", "масова робота", "бібліотечні заходи".

Початком широкомасштабної соціокультурної діяльності бібліотек нашої країни стали 1920 роки, коли культурно-просвітницька робота бібліотеки була на першому місці і передбачала сприяння ліквідації неграмотності, підвищенню культурного і освітнього рівня населення. Масова робота як одна із складових соціокультурної діяльності бібліотеки була засобом формування стереотипів політичного мислення, впливу на зміст і характер читання. Основні її завдання і форми визначались соціальним статусом бібліотеки, необхідністю розширення кількості читачів.
На різних етапах розвитку бібліотечної справи на перший план виходили ті форми масової роботи, які визначались метою бібліотек як соціальних закладів. Дослідниця Н. П. Бура зокрема зазначає, що у двадцяті-тридцяті роки минулого століття це були: голосні читання, групові бесіди, лекції, вечори книги, усні газети, клуби за інтересами, політтурніри, конкурси, вікторини, години цікавих повідомлень, вечори техніки, атеїстичні вечори, бібліотечні "вівторки", "четверги", Дні бібліотеки, Дні книги, Свята книги, літературні перерви, літературні читання, літературні кіновечори, літературно- музичні вечори. Зароджувались свята книги, книжкові карнавали, бібліотечні походи, агітаційно - пропагандистські акції - літературні суди, плакати, театралізовані заходи.

В тридцяті роки спостерігається поява стійкого сприйняття бібліотеки як масового дозвіллє- вого закладу. Набувають поширення наступні форми: музичні бесіди, літературні екскурсії, вечори ударників, техвікторини, техгодини, обговорення книг, зустрічі з письменниками, ранки, виставки дитячих малюнків, ігрові форми: бібестафети, незвичайні подорожі, техпоходи. Розвиваються гуртки, клуби при бібліотеках: літературні, антирелігійні, географічні, самоосвіти, сільськогосподарські [3].

З накопиченням досвіду масової роботи в бібліотеках, зростанням культурного і освітнього рівня читачів у сорокові-п’ятдесяті роки отримали розвиток рекомендаційні форми: тематичні вечори, читацькі конференції, бібліографічні огляди, хоча, як зазначає дослідник Т. Х. Кім, вони носили формалізований характер [8]. Велике місце в діяльності бібліотек зайняла агітація і пропаганда, яка розкривала бібліотечні фонди, залучала людей до читання. Серед форм роботи тих років: колективні обговорення книг, які найчастіше носили запрограмований характер і завершувались виробленням єдиної думки про прочитане; вечори книг, гуртки, читацькі конференції, що сприяли розвитку навиків самоосвіти.

В шістдесяті-сімдесяті роки продовжує поповнюватись комплекс рекомендаційних форм з метою залучення уваги читачів до найбільш цінної в ідейному, науковому та художньому відношенні літератури.

У сімдесятих-вісімдесятих роках вводиться термін "масова робота бібліотеки". Широко застосовуються масово-освітні форми, які доповнювали систему політичної освіти, освіти дорослих та самоосвіти. Це уроки, суспільно-політичні читання, лекторії, декади, місячники, читацькі конференції по технічній, сільськогосподарській літературі, заочні читацькі конференції, усні журнали. Практикувались прийоми інформаційного характеру - перегляди літератури, бюлетені нових надходжень, огляди книг і періодики, Дні спеціаліста, Дні інформації. Під впливом засобів масової інформації, з появою аудіовізуальної техніки розповсюдились такі форми популяризації книги: читацько- телеглядацькі конференції, телепередачі про книги, музику, поезію. Більшість бібліотек співпрацюють з іншими культурними центрами міста, регіону. Виникають вузькі групи спілкування, клуби, гуртки за інтересами. В бібліотеках починають обговорювати неопубліковані літературні твори (самвидав).

У вісімдесяті роки завершилось організаційне і методичне оформлення клубів та інших любительських об’єднань при бібліотеках. У кінці сімдесятих, на початку вісімдесятих років були проведені теоретичні дослідження по масовій роботі, вивченню ефективності окремих форм і методів керівництва читанням, проведено ряд соціологічних досліджень інтересів та запитів користувачів.

У дев’яностих роках використовувались традиційні форми та методи, модернізовувались методичні прийоми та шляхи їх вирішення, пов’язані із змінами суспільного життя. Масова робота стає більш пов’ язана з широкими уявленнями про культурну діяльність бібліотек, застосуванням нових інформаційних технологій, формуванням творчих здібностей читачів, підтримкою національних, культурних традицій, забезпеченням духовних потреб населення. Масові форми роботи бібліотеки сприяють розвитку комунікативного середовища у бібліотеці, творчого та інтелектуального потенціалу людини. Серед них: діалогові, ігрові, рекламно-інформаційні форми, зокрема, інтерв’ю-бесіди, зустрічі за "круглим столом", прес-конференції, зустрічі-діалоги, вечори-портрети, бенефіси читачів, прем’єри книг, журналів, калейдоскопи, альманах, передачі по телебаченню і радіо, зустрічі з актуальною книгою, рольові ігри-обговорення, літературні студії, конкурси, літературні турніри, ток-шоу, конкурси-загадки, КВК, "Поле чудес", "Щасливий випадок". Соціокультурна робота бібліотек представлена широким розмаїттям форм: диспути, читацькі конференції, презентації книги, усні журнали, вечори запитань і відповідей, години цікавих повідомлень, поетичні колажі, бібліоінформини, бенефіси читачів, екологічні ігри, виставкові проекти, спільна діяльність бібліотек з музеями, архівами, видавництвами. Вибір змісту та форм масової роботи бібліотеки визначається її стратегією у провідних соціокультурних ситуаціях.

Сьогодні у діяльності бібліотек України нараховується більше двохсот форм організації культурного дозвілля, серед них значна частина - це масові виховні заходи.

На сучасному етапі розвитку суспільства вітчизняні і зарубіжні бібліотекознавці називають бібліотеку найважливішим соціально-культурним центром, інститутом, що викликано певними закономірностями розвитку суспільства [4;6].

У кінці ХХ століття у бібліотечній термінології з’явились терміни "медіатека", "інформотека", "відеотека", "віртуальна", "гібридна" бібліотеки. Це по суті бібліотеки, де збирають різні по формі документи і надають їх користувачам на більш високому сервісному рівні. Безперечно вимоги сьогодення - це бібліотека як інформаційний автоматизований центр, що обслуговує користувачів як в локальному, так і у віддаленому режимі і надає їм широкий комплекс послуг. Іншими словами, це електронна бібліотека - тематично орієнтована чи структурована іншим чином система доступу до віддалених чи локальних електронних ресурсів, що здатна обслуговувати локальних чи віддалених користувачів [7]. Але в останні роки значно збільшилась кількість досліджень, як на теоретичному, так і на практичному рівні, які мають на меті виокремлення власне соціокультурної діяльності бібліотек як центру роботи з книгою та інформацією, центру спілкування і дозвілля, центру розвитку інтелектуального та творчого потенціалу користувачів. Як соціально-культурний центр бібліотека відіграє суттєву роль в розвитку суспільства, обслуговує усі категорії читачів, розповсюджує правові знання. Роль бібліотек як соціально-культурних центрів постійно зростає у сфері освіти, культури.

На законодавчому рівні, зокрема, у нормативних документах Міністерства культури і туризму України, бібліотека розглядається як найважливіший елемент соціокультурної сфери села, міста, регіону, як центр культури, освіти, дозвілля. Сільські бібліотеки в Україні, як зазначає І. Шевченко, за час свого існування стали найважливішим елементом соціокультурної сфери села, центрами культури, єдиними закладами, що забезпечують конституційне право мешканців села на вільний доступ до інформації через надання у безкоштовне користування книг, періодики [5].

Розвиток соціально-культурної ролі бібліотек сприяє удосконаленню їх діяльності, розширенню функцій. Питання функціонування бібліотеки як соціально-культурного центру, наповнення її діяльності культурно-дозвіллєвими функціями неодноразово ставало предметом обговорень, семінарів, конференцій як регіонального, так і міжнародного рівня, що проводяться в Україні на базі Національної парламентської бібліотеки, Національної бібліотеки для дітей, Державної бібліотеки України для юнацтва, обласних наукових бібліотек. Заслуговують на увагу матеріали, видані Публічною бібліотекою ім. Лесі Українки (м. Київ), Державною бібліотекою України для юнацтва, Національною парламентською бібліотекою, Черкаської обласною бібліотекою для юнацтва імені В. Симоненка, Смілянською МЦБС Черкаської області. Узагальнені матеріали знаходяться у фондах Національної парламентської бібліотеки [2; 9; 10; 12; 13].

Серед форм заходів, які проходять у бібліотеках, слід відзначити: презентації книг, зустрічі з видатними громадськими, політичними діячами, письменниками та митцями, літературно-музичні вечори, "круглі столи", виставки літератури, виставки художніх творів, диспути, вікторини, конкурси, лекторії різноманітної тематики, клуби за інтересами. Активно впроваджуються в практику роботи бібліотек сучасні форми роботи: відеолекторії, електронні виставки, інтерактивні форми - поліфонічні мозаїки нової літератури, періодичних видань, фанклуби, дефіле, бліц-інтерв’ю, "кашпо" запитань, дебати, книжкові композиції, диференційовані книжкові етюди, анонси ювілеїв на наступний місяць, афіши визначних дат, фестивалі юнацької літератури, паради суперкниги, театралізації літератури.

Серед форм, які проводяться у Черкаській обласній бібліотеці для юнацтва імені В. Симонен- ка, заслуговує на увагу досвід роботи з літературно обдарованою молоддю. Бібліотека, спільно з іншими культурними закладами, оголошує різноманітні творчі конкурси для виявлення обдарованої молоді. При бібліотеках області працюють клуби, об’єднання, студії, використовуються інтерактивні форми: інтелектуально філологічні ігри, усні журнали, літературні карнавали, тижні літератури, літературні брейн-ринги, літературні посиденьки, поетичні альбоми, літературні портрети, виставки- вікторини, уроки-дослідження, уроки-ігри, уроки-салони, літературні аукціони, уроки-телемости, літературно-історичні композиції, вечори любовної лірики, цикли вечорів-портретів, літературні ігри, театралізовані екскурси у світ зарубіжної літератури, літературні марафони, літературні маскаради тощо.

У збірнику Смілянської МЦБС Черкаської області подаються практичні рекомендації проведення масових заходів, сценарії різноманітної тематики. У збірнику Державної бібліотеки України для юнацтва "Робоча тека методиста" наводяться практичні поради щодо організації та проведення різноманітних масових заходів, навчальних ігор. Працівниками бібліотеки підготовлено глосарій колективних творчих справ - це вечори веселих завдань, вечори-подорожі, вечори розгаданих і нерозкритих таємниць, естафети улюблених занять, захисти фантастичних проектів, збори-диспути, читацькі конференції.

Бібліотечні фахівці Національної парламентської бібліотеки України неодноразово у своїх виданнях піднімають питання актуальності функціонування бібліотеки як соціокультурного центру.

Зокрема у збірнику "Соціокультурна діяльність: Публічні бібліотеки" подається історичний аналіз розвитку бібліотек як соціокультурних центрів, підкреслюється важливість організації культурно- масової роботи бібліотек, розглядаються технології проведення масової роботи у бібліотеках, наводяться практичні поради щодо проведення масових заходів, подаються кращі зразки передового досвіду бібліотекарів України, зарубіжний досвід бібліотек. Серед форм заходів, які проводяться у бібліотеках, слід відзначити роботу сімейних клубів, тематичні вечори, книгоношення, бесіди, індивідуальне інформування, складання тематичних довідок, рекомендаційних списків літератури, зустрічі з цікавими людьми, перегляди кінофільмів, проведення акцій "Свято читання", "Живи, книго", бібліотечні форуми, бібліотечні плакати, бесіди, читання вголос, книжкові виставки, перегляди літератури, бібліографічні огляди літератури, виставки малюнків, фотографій, доробків читачів, активні ігри, поетичні колажі, бенефіси читача, години цікавих повідомлень, вечори запитань і відповідей, інформ-хвилинки, презентації книг, мультимедійних матеріалів [12].

У творчих лабораторіях бібліотек, методичних центрах, школах передового досвіду накопичено великий досвід проведення заходів, різних за змістом, методикою, з врахуванням професійних, інтелектуальних і любительських запитів читачів. В останні роки досить популярними стали презентації, зокрема, стендова презентація - демонстрація фактів та ідей з використанням малюнків, ескізів, діаграм, таблиць та інших елементів. Важливою формою масової роботи є Дні спеціаліста, Дні інформації, конкурси, театральні вистави, інформаційно-музичні композиції, марафони, екскурсії по бібліотеці.

Розкриваючи закономірності розвитку бібліотек як соціокультурних центрів в Україні, необхідно звернути увагу на вибір форм та методів роботи, які в свою чергу залежать від врахування ряду факторів: сучасних тенденцій в освіті, культурі, мистецтві, мети та завдань бібліотеки, її умов та можливостей, вікових та психологічних особливостей читачів, гендерного підходу, досвіду бібліотечних працівників та інших. Сучасний користувач, вихований на мозаїчно побудованому телевізійному зображенні, звик складати уявлення про оточуючий світ на основі окремих фрагментів і, відповідно, прочитавши лише фрагмент із книги, побачивши та прийнявши участь в тому чи іншому заході, може сприйняти ідею автора.

Найбільш вдалими за формою проведення заходами на сучасному етапі є ті, що проходять з використанням технічних засобів: телевізора, відео-, аудіо-, комп’ютерної техніки.

Досліджуючи закономірності розвитку бібліотек як соціокультурних центрів на сучасному етапі, важливо враховувати результати соціологічних досліджень, які проводять бібліотеки різних систем і відомств. Більшість опитаних респондентів висловлюють побажання щодо, зокрема, проведення масових заходів та поширення інформації про заходи, що відбуватимуться у бібліотеці. Рейтинг популярності форм масової роботи виглядає таким чином - зустрічі з цікавими людьми, тематичні вечори, театралізовані вистави, бесіди, ігри, вікторини. Важливою формою роботи бібліотеки респонденти-користувачі вважають діяльність клубів за інтересами та любительські об’єднання при бібліотеках, що сприяють розвитку творчої самореалізації особистості. Серед тематичних спрямувань клубів за інтересами слід відзначити науково-пізнавальний, літературний, краєзнавчий, екологічний, історичний, естетичний, правовий напрямки. Користувачі бібліотек зацікавлені у створенні при бібліотеках ігрових кімнат, музеїв-книги, правових центрів [11].

На шпальтах фахових видань з бібліотечної справи в останні роки висвітлюються матеріали щодо трансформації бібліотек у соціокультурні, дозвіллєві центри, головною функцією яких є організація неформального спілкування читачів, зустрічей з цікавими людьми, інформування про літературно-художні новинки.

Пошук нових форм та методів соціокультурної діяльності бібліотек в Україні сприяє активному поширенню досвіду реорганізації бібліотек з конкретним читацьким призначенням, диференціацією напрямів. Йдеться про ділові бібліотеки, бібліотеки духовної літератури, бібліотеки-музеї, бібліотеки-салони, бібліотеки-театри, бібліотеки як центри національної культури, центри дозвілля молоді, центри сучасного бестселера, як культурні центри. В різних регіонах з’явились екологічні "зелені" бібліотеки, які пропагують перехід від проблем захисту природи до екології душі, відродження моральних цінностей, бібліотерапевтичну реабілітацію людей з обмеженими можливостями. Розповсюдження серед практиків-бібліотекарів отримала бібліотека-фонотека сучасної музики з фондом грамплатівок, касет, дисків. Один із розповсюджених напрямів роботи бібліотек - це бібліотека сімейного читання, що має у наявності певну педагогічну програму, що відображає специфіку роботи з читачами-батьками і дітьми, сприяє підвищенню рівня психолого-педагогічної грамотності батьків, вихованню культури спілкування в сім’ ї, залученню батьків до рекомендації книг своїм дітям, збагаченню їх читацького досвіду власними інтересами, відродженню традицій сучасних читань, розширенню можливостей для різних любительських занять. Фонд такої бібліотеки має задовольняти потреби в літературі дітей та батьків. Слід зазначити, що бібліотеки як культурні центри кооперують зусилля з різними інститутами і організаціями.

Таким чином, в останні роки за бібліотекою в Україні поступово все більше закріплюється статус соціального, освітнього, інформаційно-культурного закладу, центру міжособистісного спілкування і змістового проведення дозвілля. Дослідження закономірностей розвитку бібліотек як соціоку- льтурних центрів в Україні потребує зусиль науковців і практиків щодо застосування у практичну діяльність нових інформаційних технологій, а також активізації інформаційно-просвітницької, соціо- культурної функцій бібліотек.

Бібліотеки - це поліфункціональні заклади, їх повноцінний розвиток як соціокультурного феномену визначається багатством напрямків діяльності. Прогнозуючи майбутнє бібліотеки, передбачаємо її розвиток як соціокультурного, дозвіллєвого центру, що організовує неформальне спілкування користувачів, зустрічі з цікавими людьми, інформує користувачів про літературно-художні новинки, публіцистику, у процесі бібліотечного обслуговування формує у користувачів уявлення про бібліотеку як соціокультурний центр.

Розвиваючись, трансформуючись і адаптуючись, бібліотека залишається культурно-цивілізаційним феноменом з функціями суспільного інституту, що володіє універсальною компетенцією, яка включає всі досягнення культури та цивілізації.

Література:

Арнольдов А. И. Культурная политика: реалии и тенденции / Арнольдов А.И . — М., 2002. — 64 с.

Бібліотека - юнацтву: впровадження інновацій. З досвіду використання інтерактивних форм в роботі з юнацтвом бібліотеки-філії №5 Смілянської МЦБС / І. А.Огус. — Черкаси, 2006. — 28 с.

Бура Н. П. Форми масової роботи з читачами у бібліотеках (1920-1930 рр.) / Н. П. Бура // Бібліотекознавство і бібліографія. — 1991. — Вип. 30. — С. 127-131.

Гусева Л. Н. Концепции деятельности библиотек / Л. Н. Гусева // Научные и технические библиотеки. — 1997. — № 10. — С. 3-15.

До підсумків року села в Україні // Бібліотечна планета. — 2007. — №1. — С. 6-8.

Домаренко Е. Социально-культурная деятельность библиотек: научно-практическое пособие / Елена Домаренко. — М. : Либерея-Бибинформ, 2006. — Вып. 44. — 120 с.

Дудченко С. В. Библиотека - форпост культуры XXI века / С. В. Дудченко // Культура народов Причерноморья. — Симферополь : Межвузовский центр "Крым". — 2002. — N 36. — С. 219-221. — Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/ellib/Crimea/Dudchenko/avtor/knp36_57.pdf.

Ким Т. Х. Традиции и обновление массовой работы / Т. Х. Ким // Мир библиотек сегодня. — 1997. — Вып.1. — С.29-42.

Про діяльність публічних бібліотек м. Києва за 2006 р.: Публічна бібліотека ім.Лесі Українки. — К., 2007. — 22 с.

Робоча тека методиста / [уклад. Т. М. Нікітінська, Т. П. Сопова]. — К. : Держ. б-ка України для юнацтва. — Вип.3. — 2007. — 47 с.

Российское библиотековедение: XX век. Направления развития, проблемы и итоги. Опыт моногр. исслед. / [сост. и предисл. Ю.П. Мелентьевой]. — М. : Гранд-Фаир; Изд-во РГБ "Пашков дом", 2003. — С. 168-177.

Соціокультурна діяльність: Публічні бібліотеки: Національна парламентська бібліотека / [укладачі: С.Кравченко, І. Цуріна]. — К., 2005. — 67 с.

Струни серця: методико-бібліографічні матеріали по роботі з літературно обдарованою молоддю: Черкаська обласна бібліотека для юнацтва ім. В. Симоненка / [автор-укладач Н. М. Філахтова]. — Черкаси, 2006. — 32 с.

Шкільна бібліотека як інформаційний соціокультурний центр : навчально-методичний посібник / [укладач О. Є. Матвійчук] // Шкільна бібліотека. — 2008. — № 9. — 155 с.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: