Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ УКРАЇНСЬКОЇ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТІ
статті - Наукові публікації

Матушенко Валерій Борисович, кандидат культурології, доцент кафедри режисури Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Заслужений працівник культури України

У статті досліджено сучасний стан української традиційної весільної обрядовості і зроблено висновок, що теоретичні здобутки та надбання ні в якому разі не повинні бути відірвані від практики. Тобто, потрібно проводити широку агітацію серед різних верств населення України, зокрема, серед молоді, про перевагу проведення весільних свят із застосуванням найкращих традиційних звичаїв. А засобам масової інформації, установам освіти та культури треба показувати глибину та багатство українських обрядів, їх прихований сакральний та прагматичний зміст, які були накопичені не одним поколінням українців і повинні передаватися та розвиватися далі, тому що в іншому випадку їх чекає забуття, а український народ може нівелюватись як нація.

Ключові слова: українське весілля, обрядовість, театралізація, обрядово-ігрове дійство, проведення свят, традиції, установи освіти і культури.

In the scientific article explores the current state of Ukrainian traditional marriage ceremony and concluded that the theoretical achievements and achievements in any case should not be divorced from practice. That is, to conduct extensive propaganda among different segments of the population of Ukraine, particularly among youth, the advantage of weddings using the best traditional practices. And the media, educational and cultural institutions to show the depth and richness of Ukrainian rites, disguised their sacred and pragmatic content, which were not accumulated by one generation Ukrainian and must be transmitted and to develop further, because otherwise their oblivion awaits our people and leveling as a nation.

Keywords: Ukrainian wedding ritual, theatricalization, ritual-game action, the holidays, traditions, institutions, education and culture.

Досліджуючи весільні урочистості різних верств населення, автор дійшов висновку, що весільна обрядовість кожного етносу - це частка творчого надбання людства. Функціонування її у сільському середовищі та видозміни в міському сприяють культурі спілкування і протистоять денаціоналізованій буденності. Навіть тоді, коли народні свята й обряди зазнають під впливом часу й обставин значної трансформації, а часом і забуття, справжні духовні цінності й компоненти цих свят оживають, як трава навесні, не зникають безслідно. Зі сфери традиційного побуту вони переходять у сферу мистецтва, професійної творчості провідних ведучих, співаків, музикантів.

Весільна обрядовість українців становить синкретичну єдність, цілісну систему, в якій споконвіку взаємодіяли народне мистецтво, пісні, танці, народні вірування, а також магічні засоби, церемонії по відверненню зла і забезпеченню добробуту й щастя, народні звичаї, етикет, гостинність, сміхова й ігрова культура. З часом відбулася зміна мотивації в обрядовості з магічної на ігрову й розважальну, але десакралізація обряду не позбавляла його важливої комунікативної функції. Природна необхідність обміну почуттями, переживаннями викликана самою природою людини, а етнічна культура створила такі виразні форми зовнішнього вираження цих почуттів, що вони існують і сьогодні.

І саме в цій сфері важливо зберегти традиції для подальшої життєдіяльності етносу. Адже людина дуже збіднює сімейні урочистості, зокрема весільний обряд, уникаючи пісенного супроводу, атрибутики, символів вираження події, народних звичаїв, обрядів, які мають багатовікову історію. Уніфіковані форми культури стають бідними за змістом і вербальним виразом. А відтак стає малоцікавим сам етнос для інших народів, бо, втрачаючи свою етнічну самобутність, він втрачає себе як етнічну спільноту.

В результаті здійсненого наукового дослідження, ми обґрунтували думку про те, що незнання своєї культури породжує збайдужіння, інфантильність, низький рівень національної свідомості, а це призводить до серйозних проблем економічного й духовного рівнів. Позбавлені національного коріння, не можуть продуктивно розвиватися і професійні види мистецтва [1].
Аналізуючи практичний досвід проведення весільних свят, автор намагався довести, що вміло використані обрядові пісні, державна й народна символіка надають особливо урочистого звучання обряду, допомагають ефективному сприйняттю і закріпленню закладених у ньому глибинних ідей.

Зрештою, естетична функція обрядів залежить від сукупності всіх елементів: художньо- декоративного оформлення, словесно-музичного супроводу, символіки, атрибутики, емблематики, артистичних здібностей розпорядника-ведучого, бажання присутніх бути активними учасниками народного обрядового дійства.

Як відомо, сучасна весільна обрядовість є одним з видів дозвілля і, що особливо важливо, - формою духовного спілкування народу. Через традиції, звичаї та обряди багатовіковий народний досвід передається молодшим поколінням. Саме сімейно-побутова обрядовість відіграє вагому роль у процесі спадкоємності духовної культури. Тут основне значення мають етика й етикет, норми поведінки, взаємостосунки, святкове спілкування між молодим подружжям і батьками тощо.

З метою підвищення виховного ефекту всього того, що пов’язано з весільними обрядами, необхідно приділити особливу увагу їх розробці та організації. Створення методичних рекомендацій, сценаріїв, неофіційної частини сімейної урочистості потребує індивідуального підходу до ситуації, в якій би враховувались вікові, етнічні, професійно-освітні орієнтації наречених і їхніх гостей.

Варто відмітити, що в сучасних умовах весільні обряди українців міста і села мають як відмінні, так і спільні тенденції розвитку. Найбільш стійкими виявилися елементи, пов’язані з рослинним та землеробським культом (квіти, гільце, коровай, зерно). В містах досить помітна тенденція до відновлення народних традицій, спостерігається жваве зацікавлення давніми обрядами і прагнення до використання народної символіки та атрибутики. Проте вакуум знань з етнокультурних явищ призводить нерідко до виникнення псевдонародних елементів побутування у сучасному весіллі, надуманості обряду, втрати автентичної пісенності. Також майже забуті ритуальні весільні танці, в містах знівельовано обряд обдарування молодих.

Узагальнюючи викладені положення, варто відзначити, що сімейно-побутові свята, особливо весільні обряди, мають велику перспективу в майбутньому. Адже вони сприяють зміцненню сім’ї, утвердженню сімейної символіки і забезпечують нерозривний зв’язок між поколіннями.

Чимало обрядових дійств, які мають давнє походження, сьогодні переосмислюються або знаходять іншу сферу побутування. Так, поширені у минулому вечорниці, на яких дівчата пряли вовну або робили іншу роботу, а також обряди: "перейма", "посад", "шмаління" молодої, "комора", "цигани", "перезва", "биття каши" та "медовий місяць" сьогодні можна побачити лише в інсценованому вигляді [2]. Однак пошук оптимальних варіантів святкування весілля продовжується. Особливо інтенсивно відбувається він у сучасному місті, де значно швидше, ніж у сільській місцевості утверджуються нові соціально-побутові відносини, зокрема у сімейній сфері.

Важливим принципом організації сучасного весілля є так звана театралізація. Сучасне весілля, як і традиційне, необхідно "грати", тобто проводити за специфічними канонами обрядово- ігрового дійства. Воно має представляти собою своєрідне художньо-театралізоване свято з окремими епізодами-мізансценами, певними сюжетними колізіями, які входять до сценарію весільного торжества. Це багато в чому залежить від режисури, від уміння створити і зберегти радісну атмосферу сімейного свята. Мета весільного сценарію - стимулювати творчий потенціал учасників, допомогти їм у правильному вираженні, визначити ролі і порядок проходження окремих церемоній.

Сучасне весільне дійство в умовах міста має не зовсім завершену форму, проте в ньому виразно простежується тенденція до гармонічного поєднання кращих досягнень національної культури проведення весілля, елементів традиційної народної обрядовості з новими сучасними обрядами.

Саме тому знання традиційних весільних обрядів допоможе не тільки практикам, але й студентам, майбутнім спеціалістам, працівникам культури в грамотному осмисленні всього того, що відбувається в процесі весільного обряду. Правильне призначення обрядової атрибутики й розшифрування народної символіки та семіотики розширює арсенал форм відродження найкращих весільних обрядів і свят у самобутній культурі України.

Створення нових сценаріїв проведення весільних свят з урахуванням народних обрядів та традицій є важливим чинником, що підтверджує практичну доцільність використання джерел традиційних свят та обрядів у художній культурі не тільки в регіоні середньої Наддніпрянщини, але й по всій Україні.

Отже, виходячи з набутого особистого досвіду й апробації існуючих експериментальних програм й технологій відродження традиційних свят та обрядів у творчих колективах, навчальних закладах у різних верствах суспільства, можемо зробити висновок, що результати даного дослідження є одним з активних факторів, які вирішують актуальну проблему виконання державних програм по відродженню та розвитку української культури.

З метою підвищення ефективності процесу відродження весільної обрядової й народно- святкової культури в сучасному житті середньої Наддніпрянщини зокрема, а також інших регіонів України, пропонується:

використовувати специфічні форми збору й обробки етнографічного матеріалу, зібраного в багатонаціональних регіонах країни;

створити необхідну наукову базу для збереження етнографічного матеріалу і його використання фахівцями-практиками в обрядовій культурі;

розробити спеціальний навчальний курс по підвищенню кваліфікації ведучих весільних свят, музикантів, фольклористів, режисерів, керівників фольклорних колективів, співробітників музеїв і бібліотек, представників національних суспільств і громад з питань відродження обрядової й народно-святкової культури в рамках Інституту післядипломної освіти Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Результати, отримані в процесі наукового дослідження, дозволяють стверджувати, що відродження народних свят і обрядів найкраще в Україні відбувається в аматорських колективах. Саме в їхньому виконанні весільна обрядово-святкова культура виступає в новій якості фольклорного здобутку. А в процесі публічного виступу деякі архаїчні елементи обрядової культури, які не прижилися в народі, втрачаються, переосмислюються і, поєднуючись з імпровізацією, репрезентують себе в новій якості, адаптуючись до конкретної нової життєвої ситуації, психологічного стану або регіону.

Результати вивчення матеріалу свідчать, що проблемами відродження традиційних весільних свят й обрядів України дуже мало займаються вищі навчальні заклади України, а також суспільні, релігійні і національні організації. Основні завдання, які треба сьогодні вирішувати, - це виявлення й збереження національних і світових культурних цінностей українського народу; залучення широких верств населення України до участі у відродженні весільної обрядово-святкової культури й народних традицій; створення умов для творчої діяльності самобутніх особистостей, колективів; надання допомоги обдарованій молоді у творчому зростанні; розвиток міжнародних культурних і гуманітарних зв'язків.

Таким чином, на основі аналізу діяльності багатьох організацій з питань відродження весільної обрядово-святкової культури можна зробити висновок, що найефективнішими формами відродження найкращої традиційної весільної обрядовості в сучасних умовах в Україні є:

а)         видовищні заходи: фестивалі, огляди-конкурси, масові свята, виступи окремих національних фольклорно-етнографічних колективів, організація всеукраїнського конкурсу весільних обрядів;

б)        діяльність окремих аматорських колективів на базі національних товариств і навчальних закладів України, завдання яких - реконструкція весільних обрядів;

в)        діяльність професійних колективів, державних установ культури й мистецтв, що пропагують традиційну обрядову культуру в сучасному житті України;

г)         розробка та випуск книжкової продукції, аудіо- та відеоматеріалів, присвячених проведенню українських весільних обрядів;

д)        матеріальна і організаційна підтримка з боку держави творчим колективам, які проводять весільні свята з урахуванням найкращих традиційних обрядів наших предків;

е)         курси підвищення кваліфікації для працівників культури, освіти, ведучих весільних свят, музикантів та артистів-фольклористів.

Крім того, відродження найкращих традиційних весільних свят й обрядів в сучасних умовах культурного життя України є перспективним напрямком регулювання міжетнічних і міжнаціональних відносин, що сприяє зближенню народів і формуванню суспільної поваги до людини, незалежно від її релігійних, національних, політичних й інших світоглядних переконань.

Як уже неодноразово зазначалось, весільна народно-святкова культура, сформована на українській території, є унікальним явищем, що відображає не тільки динаміку процесу культурно- історичного життя корінного населення країни, але й прагнення до збереження та збагачення етнічної самобутності.

Автор вивчив й узагальнив сучасний досвід відродження традиційних свят й обрядів, за результатами якого підготував та запатентував власний сценарій проведення весільного свята [2]; розробив повну схематичну структуру обрядодій сучасного весілля з урахуванням усіх атрибутів, компонентів та дій учасників весілля, що є предметом подальшого дослідження в цьому напрямку соціальних інститутів і громадських організацій, які здійснюють етнокультурну політику; дав схематичну порівняльну характеристику традиційного та сучасного весіль [3].

Досліджуючи методологічні та теоретичні засади, з використанням яких розглянуто формування, структуру та суть сучасного українського весілля, а також взаємозв'язок і відношення сучасного обряду з минулим, і фіксуючи велике бажання молодих наречених проводити свої весільні свята згідно з традиціями наших предків, можна стверджувати, що давні обряди і зараз є актуальними і викликають стійкий інтерес у всіх верств населення України та іноземних гостей.

Отже, перед сучасними культурологами, етнографами, мистецтвознавцями, етнологами, фольклористами та багатьма іншими вченими постає наукова проблема - обґрунтувати і дослідити необхідність та перспективність вивчення національних обрядодій, детально розглянути специфіку українських весільних обрядів як систему самозбереження культурних традицій.

Практичний аналіз сучасного стану української весільної обрядовості наштовхує на думку, що професійне, високоякісне і високодуховне застосування весільних обрядодій при проведенні весільних свят дає відчутну можливість удосконалення діяльності установ культури і мистецтва, підготовки кадрів для майбутнього проведення свят на вищому рівні. Впровадження цієї методики у навчальний процес Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України дозволить поглибити практичну підготовку, особливо, з проведення весільних свят, майбутніми спеціалістами, органічно поєднати їхні творчі, методологічні та організаційні навички.

Також із стовідсотковою впевненістю можна наголосити на тому, що вивчення української традиційної весільної обрядовості ні в якому разі не повинно бути відірване від практики. Тобто, потрібно проводити широку агітацію серед різних верств населення України, зокрема серед молоді, про перевагу проведення весільного свята за найкращими традиційними звичаями. А засобам масової інформації, установам освіти та культури треба показувати глибину та багатство українських обрядів, їх прихований сакральний та прагматичний зміст, які були накопичені не одним поколінням українців і повинні передаватися та розвиватися далі, тому що в іншому випадку їх чекає забуття, а український народ може нівелюватись як нація.

Складність і багатоаспектність досліджуваної проблеми не обмежується даною роботою, тому що залишилося чимало теоретичних та практичних аспектів цієї теми, які потребують подальшого дослідження та розробки.

Література:

Матушенко В. Б. Сучасне весілля в контексті української обрядової культури : монографія / В. Б. Матушенко - К. : Стилос, 2009. - 232 с. (з іл.).

Матушенко В. Б. Сценарій проведення весільного свята : авторська робота [Свідоцтво державного агентства України з авторських і суміжних прав ПА № 1545 від 02.11.1998 р.] / В. Б. Матушенко. - 21с.

Матушенко В. Б. Сучасне весілля в контексті української обрядової культури : дис. на здобуття наук. ступеня канд. культурології : спец. 26.00.01 "Теорія та історія культури" / Матушенко Валерій Борисович. - К., - 236 с.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: