Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ВИКОРИСТАННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ ПІД ЧАС ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ДЛЯ ВПІЗНАННЯ
статті - Наукові публікації

А.Б. Марченко, кандидат юридичних наук, начальник лабораторії Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Розглянуто можливість застосування науково-технічних засобів під час пред'явлення для впізнання. Розкрито особливості та вимоги щодо їх використання.

Ключові слова: використання відеозапису, пред'явлення для впізнання, комп'ютерні технології, фоторобот, поліграф.

Результатом науково-технічного прогресу стало широке впровадження у життєдіяльність людини інноваційних засобів і технологій їх застосування. Не оминув цей процес і такої специфічної діяльності, як розкриття та розслідування злочинів, адже від умілого застосування сучасних науково-технічних засобів багато в чому залежать ефективність і результативність проведення слідчих дій та опера- тивно-розшукових заходів. Зокрема, це стосується і пред'явлення для впізнання.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість пред'явлення для впізнання осіб (предметів) за їх фотознімками (ч. 5 ст. 174), але Кримінально-процесуальний кодекс (далі — КПК) України, на жаль, не передбачає можливості впізнання за відеозаписом, хоча вона визнається багатьма криміналістами. Існує думка, що відсутність норми, яка дозволяє проводити пред'явлення для впізнання за відеозаписом, не позбавляє слідчих права на застосування зазначеного технічного засобу. Такий висновок ґрунтується на аналізі ст. 85-2 та ст. 114 КПК України. Окрім цього, кримінально-процесуальне законодавство допускає аналогію закону, тому якщо у ст. 174 КПК України йдеться про можливість пред'явлення для впізнання не самих об'єктів (живих осіб, предметів, трупів), а їх зображень за допомогою фотознімків, то таке допустимо і стосовно
відеозапису, телекомунікаційного зв'язку, комп'ютерних технологій тощо. Ст. 249 (Пред'явлення особи для впізнання) проекту нового КПК України від 13.12.2007 № 1233 передбачено можливість пред'явлення особи для впізнання не тільки за фотознімками, але й за матеріалами кінозйомки та відеозапису.

Відеокадри, на яких послідовно зафіксовано зображення людини під час руху, у різних ракурсах і положеннях, порівняно з фотознімками, містять більший обсяг інформації про зовнішній вигляд людини, у зв'язку з чим більше підходять з метою пред'явлення для впізнання. При цьому пред'являти для впізнання об'єкти за їхніми відеозображеннями слід у тих же випадках, що й для впізнання за фотознімками. Проте впізнання за відеозображеннями має свою специфіку і пов'язано з певними труднощами, які зумовлені, насамперед носієм відеозображення. Коли відеозапис підготовлено слідчим спеціально для проведення слідчої дії, то, як правило, ніяких ускладнень для його застосування не виникає. Якщо ж відеозапис вилучено під час проведення інших слідчих дій і він є результатом сімейної зйомки або виготовлений громадянами для фіксації злочину, тобто не є професійним, то постають проблеми з якістю запису, невеликими розмірами об'єкта, що зафіксовано, чіткістю відображення ідентифікаційних ознак тощо. У зв'язку з цим особливого значення набуває стадія попереднього дослідження відеопортретів, яка необхідна для вирішення питання про адекватність відображення зовнішніх ознак людини на відеозаписі, а також для аналізу впливу деяких факторів, що позначаються на якості відображення рис обличчя.

При підготовці до пред'явлення для впізнання слідчий повинен вибрати ті кадри відеозапису, де на його думку найбільш інформативно та без викривлення відображено зовнішні ознаки об'єкта, що упізнається.

Оскільки відповідно до ст. 174 КПК України особа (предмет) пред'являється для впізнання у групі схожих з нею (однорідних) загальною кількістю не менше трьох, слідчому необхідно підготувати ще два-три зображення аналогічних об'єктів.

Якщо на відеокадрі міститься зображення декількох осіб, серед яких знаходиться та особа, яку будуть впізнавати, то необхідності у демонстрації додаткових зображень немає (за умов, якщо між ними не буде суттєвих відмінностей у зовнішності). Звісно, слідчий для переконливості та більшої достовірності результатів впізнання може показати особі, яка впізнає, декілька інших схожих відеозоб- ражень.

Окрім труднощів, що виникають під час використання непрофесійного або не спеціально знятого для впізнання відеозображення, існують певні проблеми зі складанням протоколу цієї слідчої дії, оскільки у ньому необхідно чітко та однозначно описати особу, яку впізнали за відеозображенням. У таких випадках пропонується у протоколі вказувати не тільки тип і найменування відеокасети (лазерного диску, MiniDV касети), її маркування, наявність наклейок з описом наявних надписів, а й коротко описувати фрагменти відеозапису, на яких зафіксовано особу, яку впізнають, із зазначенням значень електронного лічильника відтворювача запису. Поряд з цим необхідно достатньо повно і точно описати зовнішні ознаки осіб, що пред'являлися, за методом словесного портрета.

Коли відеозображення спеціально готується слідчим, багато факторів, які можуть ускладнювати процес впізнання, зникає. Це стосується і якості запису, і наявності сторонніх зображень, і відображення ідентифікаційних ознак об'єкта, який буде упізнаватися, тощо. Крім того, для отримання якісного зображення доцільно залучати до проведення пред'явлення для впізнання відповідних спеціалістів, а також враховувати правила і рекомендації криміналістичного відео- запису, що у свою чергу забезпечить позитивний результат цієї слідчої дії.

Приклад. У справі про вбивство свідки-школярі бачили злочинця, який утікав, і описали його одяг. Невдовзі імовірного вбивцю було затримано, причому він був у тому самому одязі, який описували школярі. Вони заявили, що впізнавати його бояться. З метою забезпечення безпеки учасників, нейтралізації їхнього страху перед підозрюваним і самою процедурою слідчої дії слідчим було вирішено проводити впізнання за відеозаписом. Складність впізнання полягала у тому, що очевидці злочину бачили злочинця таким, що біжить упродовж нетривалого часу. З метою відтворення об'єктивної картини було проведено відеозйомку підозрюваного у фас, профіль, зі спини, а також під час бігу за напрямом до камери та від неї. Таке ж прохання було висловлено до всіх статистів, які брали участь у проведенні відеозапису та були одягнуті у такий самий одяг, що і підозрюваний.

У подальшому запис пред'явили для упізнання очевидцям-школярам. Четверо з них заявили, що одна людина (підозрюваний) з п'ятьох зафіксованих на відеокасеті дуже схожа на ту, що втікала, двоє категорично вказали на ту саму особу як на людину, яку вони бачили у день вбивства [1].

Також з метою пред'явлення для впізнання доречно використовувати комп'ютерні технології. Зокрема, В.В. Коваленко пропонує такий спосіб їх використання: особу, яка підлягає пред'явленню для впізнання, та ще двох осіб (статистів), підібраних відповідно до процесуальних вимог і криміналістичних рекомендацій, фотографують в однакових умовах цифровою фотокамерою. Фотозоб- раження переносять у пам'ять комп'ютера, нумерують і у присутності понятих та на їхній розсуд розміщують у певній послідовності на екрані монітора, вказуючи все це у протоколі слідчої дії. При пред'явленні у такому вигляді для впізнання з'являється можливість за бажанням особи, яка впізнає, збільшувати або зменшувати масштаб зображень, змінювати яскравість, контрастність тощо. У подальшому зображення роздруковується з використанням принтера та додається до протоколу пред'явлення для впізнання [2].

Можливості комп'ютерних технологій при пред'явленні для впізнання можуть стати в нагоді у разі використання інтегрованих банків даних (ІБД, наприклад, за допомогою системи «АРГУС»), що містять масив фотознімків осіб. До ІБД вводиться зображення особи, яку будуть впізнавати, після чого за командою оператора починається вибірка знімків за масивом, під час якої пропонуються зображення схожих осіб. Автоматизована вибірка надає можливість слідчому зекономити час на підбір статистів, схожих за зовнішністю з підозрюваним. Відібрані знімки пред'являються для впізнання на екрані монітора, а потім роздруковуються на принтері та додаються до протоколу.

Значною мірою в організації та проведенні впізнання може сприяти використання телекомунікаційних технологій, тобто здійснення телевізійної трансляції під час проведення слідчої дії. Телевізійна трансляція може застосовуватися у випадках відсутності спеціально обладнаної кімнати, коли є необхідність у проведенні впізнання поза візуальним спостереженням. Найпростіший вихід може бути таким: у приміщенні, де знаходяться особи, яких впізнаватимуть, встановлюється телекамера, з'єднана кабелем із відеомонітором, який розташовано в іншій кімнаті. Керує телекамерою спеціаліст. Трансляція зображення осіб, які упізнаються, на монітор повинна бути спочатку одночасною, тобто у кадрі ці особи повинні знаходитися разом, а потім — почерговою. Зв'язок між приміщеннями здійснюється за допомогою гучномовного пристрою чи телефону. До протоколу пред'явлення для впізнання за допомогою відеотрансляції доцільно долучити відеозапис, де буде зафіксовано процес і результати слідчої дії. Цей спосіб пред'явлення для впізнання дозволяє безпосередньо коригувати зображення, надає можливість спостерігати осіб, які упізнаються, у динаміці, а також чути їхні голоси.

Крім того, телекомунікаційні технології можуть використовуватися під час проведення «дистанційного впізнання», коли особа, яка впізнає, і той, кого впізнають, знаходяться на великій відстані один від одного.

Слід зазначити, що у разі використання зазначених технологій необхідно дотримуватися низки рекомендацій щодо освітлення та підготовки приміщення, які можуть поліпшити якість зображення. Основними з них є такі:

варто уникати потрапляння прямого світла на учасників сеансу зв'язку або в об'єктив камери, тому що це призводить до неприродної контрастності;

якщо рівень освітлення нижче допустимого (менше ніж 740 Люкс), необхідно використовувати додаткові джерела освітлення;

необхідно уникати бічного освітлення, оскільки це може викликати контрастність тіні й різкий контур на зображенні;

перед проведенням сеансу зв'язку необхідно протестувати систему й перевірити її справність тощо [3].

Цікаві думки висловлюють вчені про застосування при пред'явленні для впізнання фоторобота та поліграфа. Відомо, що обов'язковою умовою пред'явлення для впізнання є попередній допит очевидця про зовнішній вигляд особи або предметів, які передбачається впізнавати. Однак при цьому доволі часто виникають складнощі щодо спроможності допитуваної особи належним чином описати об'єкти, які вона спостерігала. Для підвищення достовірності результатів впізнання В.І. Фурса пропонує:

на попередньому допиті того, хто впізнає, складати з його слів фоторобот особи, яка упізнається;

до протоколу допиту особи, яка впізнає, разом з традиційним описом зовнішності особи, яка буде упізнаватися за методом «словесного портрета», вносити опис ознак особи, відображених на фотороботі, а сам фоторобот додавати до протоколу допиту [4].

Зазначені рекомендації для складання фоторобота під час попереднього допиту дозволять не тільки допомогти слідчому та оперативним співробітникам встановити особу злочинця, але й підвищити достовірність свідчень очевидця щодо зовнішності встановлюваної особи.

Використання поліграфа при проведенні слідчих дій сьогодні не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством. Може йтися лише про застосовування поліграфа як тактичної дії або для перевірки результатів впізнання, проте будь-якого доказового значення це мати не буде. Сама процедура застосування поліграфа у зазначених випадках схожа на пред'явлення для впізнання як слідчу дію. Відмінності полягають у тому, що кількість об'єктів рекомендується збільшити до 5 - 7, і ці об'єкти демонструвати не разом, а окремо один від одного не менше трьох разів. Залежно від психофізіологічних реакцій на той чи інший об'єкт формуються висновки про причетність до злочину або правдивість свідчень, наданих на допиті та під час пред'явлення для впізнання. Траплялися випадки, коли після застосування поліграфа під час проведення оперативно-розшу- кових заходів обвинувачені змінювали свою позицію та надавали правдиві свідчення у процесі допитів [5; 6].

Список використаної літератури

Багаутдинов Ф. Опознание / Ф. Багаутдинов // Законность. — 1999. — № 10. — С.22.

Коваленко В.В. Застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих дій : моногр. / В.В. Коваленко. — Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. — С. 175 - 176.

Руководства операторам, технические требования организации видеоконференции и методики проведения [Електронний ресурс]. — Режим доступу : шшш^ирсоиг^гиМсои^ detale.php?id=47/.

Фурса В.И. Применение субъективных портретов при определении достоверности результатов опознания / В.И. Фурса // Проблеми вдосконалення законодавства та практика його застосування з урахуванням прогнозу злочинності. — Луганськ : РВВ ЛІВС МВС України, 1999. — Ч. 4. — С. 28 - 29.

Дубягин Ю.П. Опознание в практике розыска человека и раскрытия преступлений (научно-методические аспекты) / Дубягин Ю.П., Дубягина О.П., Логинов С.Г. — М. : Юр- литинформ, 2006. — С. 169 - 172.

Комисарова Я.В. Особенности невербальной коммуникации в ходе расследования преступлений / Я.В. Комисарова, В.В. Семенов. — М. : Юрлитинформ, 2004. — С. 188 - 192.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: