Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ДОПИТ ЕКСПЕРТА СЛІДЧИМ І В СУДІ
статті - Наукові публікації

М.О. Богославська, здобувач Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка Н.І. Клименко, доктор юридичних наук, професор кафедри криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Розглянуто питання допиту експерта як слідчої (судової) дії, метою якої є отримання роз'яснення або доповнення складеного раніше висновку експерта. Розкрито поняття «роз'яснення» і «доповнення», причини необхідності роз'яснень та доповнень.

Ключові слова: спеціальні знання, предмет і причини допиту, висновок експерта, додаткова і повторна експертизи, роз'яснення, доповнення, протокол, вид доказів.

Останнім часом на сторінках юридичних видань дискутуються питання щодо участі експерта у судовому процесі [1; 2; 3; 4; 5] у зв'язку з виникненням ситуацій, які потребують обговорення. До них належать допит експерта слідчим (ст. 201 Кримінально-процесуального кодексу (далі — КПК) України), допит експерта в суді (ст. 311 КПК України), а також проведення експертизи у суді (ст. 310 КПК України).

Допит експерта у суді введено до КПК України відповідно до змін, внесених згідно із Законом України від 21.06.2001 № 2533 — III, а саме «.після оголошення висновку експертові можуть ставитися запитання для роз'яснення і доповнення його висновку. Запитання, поставлені експертові, та відповіді на них заносяться до протоколу судового засідання».

Допит експерта у суді — це процесуальна форма використання спеціальних знань у судочинстві, самостійна судова дія, яка відбувається після проведення експертиз. Метою допиту експерта є отримання судом роз'яснення або доповнення до наданого ним висновку (експерт роз'яснює і доповнює висновок від свого імені на підставі раніше проведених ним досліджень). При цьому допит експерта у суді не є обов'язковою слідчою дією.

Практика свідчить, що причини виклику експерта до суду та його допиту різноманітні. Так, після ознайомлення з експертним висновком у судді може виникнути необхідність доповнення або пояснення висновків, яких дійшов експерт, роз'яснення значень спеціальних термінів і формулювань, змісту методик дослідження, розбіжностей між висновками і дослідницькою частиною (якщо вони є), суті розбіжностей висновків членів експертної комісії (якщо вони не дійшли єдиного висновку) або протиріч між висновками різних експертиз. Тобто предметом допиту експерта є зміст вже оформленого висновку (висновків), а отже, до його складання проведення допиту експерта неможливе (відсутній предмет допиту).
Якщо роз'яснень і доповнень потребують висновки комісійної експертизи, суд має право викликати для допиту не одного, а декількох або всіх членів експертної комісії залежно від того, які питання потребують доповнень і роз'яснень, чи підписаний висновок всіма членами комісії, чи не було особистої думки у когось з експертів. Отже, у випадку проведення комісійної експертизи допитуються ті експерти, висновки яких потребують роз'яснення або доповнення.

Роз'яснення висновку експерта — це його свідчення з приводу відомостей, які уточнюють та розкривають зміст і значення:

відомостей про науково-технічні засоби, які використовувалися під час проведення експертизи, про виявлені ознаки досліджуваних об'єктів, окремі терміни і формулювання тексту;

особливостей підготовки об'єктів для дослідження, умов відбору експериментальних зразків, кількісних і якісних змін об'єктів після проведення їх дослідження;

причин обрання методики дослідження або відмови від неї та методик або методів дослідження об'єктів;

протиріч між дослідною частиною і висновками;

відмови експерта від надання висновку;

розбіжностей між обсягом поставлених питань і висновками;

критеріїв оцінки ознак, які експерт використав у проміжних і остаточних висновках.

Доповнення висновку експерта — це його висновки та їх обґрунтування, які відсутні в основному висновку, але випливають з проведених експертом досліджень, а також визначення можливостей подальшого дослідження об'єктів, якщо надано додаткові матеріали [1, с. 230].

Запитання, які ставляться експертові, можуть стосуватися уточнення різних обставин, компетенції експерта, його самопочуття і місця роботи, стану і кількості об'єктів, що надійшли для дослідження, якості їх упаковки, а також уточнень щодо досліджень кожного експерта під час проведення комісійних або комплексних експертиз тощо.

Під час допиту експерта неприпустимо ставити запитання, які не належать до його компетенції, а також запитання, не пов'язані з висновком, стосовно якого проводиться допит, і на які експерт надав ясну відповідь у своєму висновку. Якщо виникає необхідність у наданні відповіді на них, має призначатися нова експертиза.

Ст. 65 КПК України не розглядає свідчення експерта, які він надає на допиті, як самостійний вид доказів у справі, хоча такі свідчення, що доповнюють або уточнюють письмовий висновок експерта, утворюють разом з ним органічну єдність, за суттю є складовою частиною (продовженням) висновку і тому мають доказове значення.

Не всі вчені вважають, що результати допиту експерта можна вважати частиною висновку [5, с. 111]. Так, на думку Л.Д. Удалової, експертиза та допит експерта — це зовсім різні слідчі дії. Хоча сьогодні свідчення експерта не належать до джерел доказів, вони містять ті чи інші фактичні дані, на основі яких слідчий чи суддя (суд) встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння в особи, що обвинувачується у його вчиненні. Тому їх можна віднести до доказів і вони мають доказове значення, а у сукупності з висновком експерта набувають статусу джерел доказів [5, с. 112] .

Згідно зі ст. 201, 311 КПК України експерт може бути допитаний як у процесі досудового, так і під час судового слідства. На практиці допит експерта особою, у провадженні якої знаходиться кримінальна справа (дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею/судом), є одним зі способів оцінки достовірності висновку експерта.

Місце, порядок виклику експерта на допит і сама процедура допиту не регламентовані законом. Він повинен проводитися за правилами виклику і допиту свідка (ст. 166, 167 КПК України). Приватні експерти викликаються на допит повісткою із засвідченням підпису. Експерт, який працює в державній експертній установі, викликається на допит через її керівника.

У випадку неявки експерта на допит до суду, суддя має право звернутися до керівника установи і вимагати прибуття експерта.

Відсутність регламентації щодо виклику експертів для участі у судових засіданнях впливає на організацію їх праці. Як свідчить практика, експерти викликаються майже по всіх справах, де проводилися судові експертизи. При цьому кількість викликів законодавчо не регламентовано, а тому за наявності частих відкладень судових засідань експерт втрачає багато часу, чекаючи, коли його допитають. На думку авторів, вважається за доцільне викликати експерта для допиту без додаткової оплати лише один раз, а всі інші виклики і час, проведений експертом у суді, повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету (за кримінальними справами) або за рахунок сторін (за іншими справами). Введення такої норми допоможе оптимізувати організацію праці експерта і буде дисциплінувати сторони, які ухиляються від явки на судові засідання.

Перед початком допиту експертові повідомляються його права відповідно до ст. 77 КПК України. Суддя перевіряє особу експерта, роз'яснює йому обов'язок відповідати на запитання відповідно до його спеціальних знань, попереджає його про відповідальність за відмову від відповідей і за надання завідомо неправдивих відповідей. Вказані дії заносяться до протоколу і засвідчуються підписом експерта.

Експерт попереджається перед допитом про кримінальну відповідальність згідно зі ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Методика його проведення аналогічна методиці допиту свідка. На нашу думку, поєднання функцій експерта та свідка неможливо, оскільки одна й та сама особа не може бути експертом і свідком у справі (ст. 54, 62 КПК України).

Особливістю тактики допиту експерта є відсутність «вільної розповіді». Експертові ставляться конкретні запитання відносно наданого ним висновку (повідомлення), які, як уже зазначалося, не можуть виходити за межі предмета експертизи, що була виконана раніше, і обмежуються раніше дослідженими об'єктами.

На практиці, як правило, допит експерта проводиться за такими формами: основна, додаткова і перехресна. Якщо під час основної та додаткової форм допиту суд і учасники судового процесу ставлять експерту у повній послідовності запитання, застосовуючи тактичні прийоми допиту (уточнення, деталізація, співстав- лення), то форма перехресного допиту, як вірно зазначає І.З. Панчошник [2, с. 379], є неприпустимою. Такий вид допиту може застосовуватися лише відносно підсудного, свідків, але не експерта, тому що він є специфічним і спрямований на те, щоб допитуваний надавав правдиві свідчення або пояснення по справі. Перехресний допит побудований на повторенні одних і тих же запитань шляхом заміни або перестановки окремих фраз, фрагментів. Суть допиту експерта полягає у поясненні, доповненні і роз'ясненні своїх висновків. Чинним законодавством України передбачено, що предметом допиту експерта може бути лише той висновок, який був зроблений саме ним, а не іншим експертом. Експерт несе особисту відповідальність за свій висновок, про що попереджається на судовому засіданні. Неправомірною, на наш погляд, є думка, що з приводу висновку в суді може виступати інший експерт, який має ту саму спеціальність. Це неможливо через те, що експерт, який не проводив експертизу, повинен спочатку оцінити на судовому засіданні висновок, зроблений іншим експертом, тоді як оцінка висновку експерта є завданням (прерогативою) суду.

Допит експерта повинен проводитися тоді, коли для роз'яснення і доповнення його висновку не треба проводити додаткових досліджень. Якщо необхідність у їх проведенні виникає, повинна призначатися додаткова експертиза.

Якщо допит експерта не усунув недостатню якість або неповноту його висновку, призначається додаткова експертиза.

Проведення експертизи у судовому засіданні, хоча і передбачено законодавчо (ст. 310 КПК України), проте пов'язано з низкою невирішених питань. Наприклад: у судах відсутні спеціальні приміщення для роботи експерта; потребує розробки методика оформлення висновку експерта за скороченою схемою (через обмежений час проведення дослідження і його фіксації у вигляді висновку); встановлення оплати за проведення експертного дослідження тощо.

Одним з найважливіших питань в організації роботи експерта є надання йому судом місця для роботи (адже експерт часто знаходиться у залі разом зі свідками та іншими учасниками процесу). Необхідність працювати з великою кількістю документів, ставити запитання учасникам процесу, брати участь у дослідженні документів тощо потребує надання йому робочого місця за прикладом прокурора або адвоката. Існує і багато інших проблем, пов'язаних з процесуальним аспектом організації прав експертів.

Важливим також залишається питання щодо підготовки експертів для участі у судовому засіданні, однією з ефективних форм якої могло б стати проведення спеціальних семінарів, присвячених питанням теорії і тактики допиту, ігрових судових засідань, що моделюють особливості виступу експерта і спеціаліста у суді. Розробка рекомендацій для експертів також сприятиме підвищенню їх професіоналізму і розвитку судової експертизи у цілому.

Для усунення протиріч і порушень принципу змагальності у кримінальному судочинстві під час призначення експертиз у суді (коли сторона захисту фактично не бере участі у процесі призначення експертиз) доцільно було б зобов'язати слідчого і суд задовольняти обґрунтовані вимоги захисника про призначення експертизи,    залишити за захистом право вибору експерта або експертної установи, заборонити слідчому і суду виключати питання, поставлені на вирішення експерта стороною захисту, надати їй право ставити перед експертом інші запитання.

Законодавче закріплення цих позицій позитивно вплине на реалізацію принципу змагальності у кримінальному процесі.

Крім того, слід припинити практику виклику експертів до суду для надання відповідей на запитання, пов'язані із загальнотеоретичними проблемами, за якими може проконсультувати будь-який спеціаліст відповідної галузі знань. На допит експерта слід викликати тільки у тих випадках, коли він не надав конкретного висновку або коли його висновок суперечить іншим доказам у справі.

Допит експерта — це також спосіб перевірки достовірності висновку у справі, яка розглядається у суді. Якщо відповідь на запитання потребує аргументації з використанням спеціальної термінології, то експертові слід надати можливість самостійно письмово свідчити, використовуючи документи і записи.

Свідчення експерта, як і іншої допитуваної особи, записуються дослівно від першої особи. Запитання і відповіді на них фіксуються у тій же послідовності, що мала місце у процесі допиту. До протоколу вносяться усі запитання, у тому числі й ті, на які експерт відмовився відповідати, із зазначенням мотивів відмови. Під час допиту експерт може виконувати схеми, креслення, малюнки, діаграми, які додаються до протоколу, про що у ньому робиться відповідний запис. Вірне і точне викладення думки експерта можна забезпечити власноручним написанням ним відповідей на поставлені запитання, що і буде додатковою гарантією його незалежності. Після закінчення допиту протокол надається експертові для ознайомлення або оголошується на його прохання секретарем судового засідання, про що у протоколі робиться відповідний запис. Вимога експерта про доповнення і уточнення протоколу повинна бути обов'язково задоволена. Протокол допиту підписується експертом і суддею.

Таким чином, допит експерта здійснюється тоді, коли необхідно отримати будь-яке роз'яснення чи доповнення з приводу вже проведеної експертизи. Результати допиту експерта можуть бути підставою для призначення додаткової або повторної експертизи того ж роду (виду), експертизи іншого роду, а також проведення слідчих дій для відбору і вилучення зразків (з метою порівняльного дослідження), без яких допитуваний експерт раніше не мав можливості дійти обґрунтованого висновку або взагалі провести дослідження наданих об'єктів.

Слушною є думка Л.Д. Удалової щодо законодавчого доповнення ч. 2 ст. 65 КПК України у частині введення нового джерела доказів — свідчень експерта під час допиту; введення кримінальної відповідальності експерта за надання завідомо неправдивих показань (доповнення до ст. 384 Кримінального кодексу України); закріплення у КПК України положення про те, що змістом свідчень експерта, які одержані під час допиту, можуть бути лише висновки, зроблені на підставі досліджень, проведених під час виконання експертизи, а також положень, які б допускали допит у суді експерта, що виконував експертизу на досудовому слідстві, без проведення відповідної експертизи під час судового засідання; законодавчого закріплення права експерта на ознайомлення з тією частиною протоколу судового засідання, в якій є записи запитань та його відповідей на них [6, с. 113] .

Список використаної літератури

Щербаковский М.Г. Судебные экспертизы: назначение, производство, использование : учебн.-практ. пособ. / М.Г. Щербаковский. — Харьков : Эспада, 2005. — 536 с.

Иванова Т.В. Проблемы состязательности и независимости судебных экспертов в судопроизводстве РФ / Т.В. Иванова, Е.Н. Холопова // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики. — Харків, 2008. — С. 81 - 90.

ПанчошникИ.З. Экспертиза в суде / И.З. Панчошник // Роль и значение деятельности проф. Р.С. Белкина в становлении и развитии современной криминалистики : матер. метод. научн. конф. — М., 2002. — С. 379 - 381.

Трофименко Н.С. Процессуальные аспекты организации труда эксперта при проведении судебных экспертиз в суде / Н.С. Трофименко // Актуальні питання судової експертизи та криміналістики. — Харків, 2008. — С. 132 - 137.

Удалова Л.Д. Допит експерта: проблеми законодавчого врегулювання / Л.Д. Уда- лова // Право України. — 2003. — № 2. — С. 111 - 113.

Кримінально-процесуальний кодекс України. — К. : Атіка, 2007.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: