Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ШАХРАЙСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ
статті - Наукові публікації

А.В. Нестерук, ад’юнкт Київського національного університету внутрішніх справ

Розглянуто поняття шахрайства з урахуванням змін, що відбуваються в сучасних умовах розвитку суспільства, висвітлено психологічні особливості способів його вчинення.

Ключові слова: шахрайство, обман, зловживання довірою, маніпулювання свідомістю.

Сьогодні не викликає ніяких сумнівів той факт, що за допомогою психологічного впливу на людину можна керувати її поведінкою, мисленням, світосприйняттям. Існують різні засоби, прийоми та методи прихованого примушування, які часто застосовуються у повсякденному житті майже в усіх сферах соціальних відносин. Об’єктом такого примушування може бути будь-яка людина в сучасному суспільстві.

Не завжди ці технології потребують використання новітніх досягнень науки. Вони мають давню історію, постійно розвиваються, активно удосконалюються й успішно застосовуються в сучасних умовах.

Більше того, маніпулювання свідомістю людей з використанням різних способів і засобів інформаційно-психологічного впливу стало досить буденним явищем. О.В. Кравченко вважає, що маніпулятивна психологія асоціюється з терміном «шахрайство» [1]. Отже, психологічний вплив однієї людини на іншу, або групу осіб - реальність людських стосунків, у тому числі шахрая і його потенційної жертви.

Шахрайство належить до найбільш суспільно небезпечних діянь, а отже, боротьба із шахрайськими посяганнями є однією з актуальних проблем сьогодення.

У ч. 1 ст. 190 чинного Кримінального кодексу (далі - КК) України визначено, що шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на нього шляхом обману чи зловживання довірою.

Предметом шахрайства є чуже майно або право на таке майно. Право на майно - це набута в результаті дій потерпілого можливість шахрая користуватися, володіти і розпоряджатися чужим майном.

Майну як об’єкту матеріального світу притаманні не тільки специфічні ознаки фізичного та економічного характеру, а й юридичного.

Юридичні ознаки майна проявляються в тому, що, по-перше, майно є чужим для винного, по-друге, воно, як правило, має належати на правах власності певному суб’єкту права власності, в-третє, воно не повинно бути предметом злочинів, відповідальність за які передбачено розділами Особливої частини КК України. При цьому чужим слід визнавати майно, яке не перебуває у власності чи законному володінні винного.

З приводу визначення поняття обману як одного із способів вчинення шахрайства існує безліч думок серед вітчизняних та зарубіжних криміналістів і кримінологів. Законодавство також не розкриває зміст цього способу шахрайства, що породжує певні проблеми у діяльності правоохоронних органів і судів.

Згідно із чинним кримінальним законодавством України обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення його в оману [2, с. 476].

Пленум Верховного Суду України вказує, що обман так само як і зловживання довірою при шахрайстві спрямовані на те, щоб викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов’язковість передачі шахраю майна або права на нього [3, с. 251].

Єдиного визначення, в тому числі законодавчого, поняття «зловживання довірою» як способу шахрайства також не існує, що, на думку Г.В. Бушуєва, пов’язано з тим, що це поняття і поняття обману - категорії не правові, а соціально-етичні [4, с. 97]. Можливо, саме тому в кримінальному праві єдиної думки з приводу цього поняття немає.

Загальноприйнятим вважається поняття «зловживання довірою» як спосіб шахрайства, що передбачає недобросовісне використання довіри з боку потерпілого для заволодіння його майном чи правом на нього за рахунок використання особливих довірчих стосунків, які склалися між ним і шахраєм (винним). Такі стосунки можуть виникати внаслідок особистого знайомства, родинних або дружніх зв’язків, рекомендацій інших осіб, цивільно-правових або трудових відносин, соціального статусу винного чи інших осіб тощо. При цьому потерпілий вважає, що особа, з якою він спілкується, абсолютно чесна, відверта, порядна. Як шахрайство, вчинене шляхом зловживання довірою, слід розглядати отримання кредиту, попередньої оплати за товари чи виконання робіт (авансу), укладення договору позики, договору прокату тощо без наміру повернути отримані кошти чи інші матеріальні цінності, виконати відповідну роботу, повернути борг чи отримані у користування речі [2, с. 477] .

Таким чином, зловживання довірою - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном.

Обман і зловживання довірою настільки пов’язані між собою, що в деяких випадках дуже важко чітко їх виокремити. Шахрай використовує довірчі стосунки з потерпілим для того, щоб обман був більш переконливим, або навпаки - застосовує обман, щоб увійти в довіру. В юридичній літературі наявне твердження, що зловживання довірою схоже з обманом і нечасто існує у вигляді самостійного способу шахрайства. Проте таке твердження не є коректним, тому що кожному з цих способів шахрайства притаманна своя специфіка.

Саме тому поняття обману потребує уточнення з огляду на таке.

Очевидно, що жоден із законів, навіть найдосконаліший, не в змозі передбачити всі різновиди такого способу вчинення шахрайських посягань, як обман, що характеризується своєю багатоманітністю. Сьогодні шахраї оперативно реагують на зміни в соціально-економічній сфері і, враховуючи відсутність у населення необхідності правових знань, досвіду ринкових відносин, розробляють та втілюють у практику нові різновиди обману. Тому обман настільки ж різноманітний як і людська винахідливість.

Зважаючи на те, що юридична формула шахрайства залишається актуальним предметом сучасних досліджень, метою цієї статті є висвітлення не лише кримінально- правових, а й психологічних аспектів обману, адже тлумачення поняття «обман» потребує не тільки знань у сфері кримінального права і кримінології, а й знань психології, оскільки характеризується використанням психотехнологій, психологічного впливу та безпосередньо маніпулювання свідомістю потерпілих.

Зрозуміло, що впливати та управляти іншою людиною проти її волі з метою отримання особистої вигоди за рахунок жертви аморально. В.П. Шейнов зазначає: «Приховане управління людиною проти її волі, що приносить ініціатору односторонні переваги, є маніпулюванням» [5, с. 3]. Отже, маніпулювання - це вид прихованого управління, що визначається егоїстичними, аморальними цілями маніпулятора, який спричиняє своїй жертві шкоду як матеріальну, так і психологічну.

Слушною є думка Л.І. Казміренко стосовно визначення маніпуляції як виду духовної, прихованої психологічної дії, факт якої не повинен бути помічений об’єктом маніпуляції, а також спонукання людини до дій, що не збігаються з її актуальними бажаннями [6].

Маніпулятор, використовуючи цінності, потреби, стереотипи, установки, які вже є у свідомості людей, змушує їх сприймати ту чи іншу інформацію так, як це йому вигідно, спрямовувати значущі соціальні дії великої групи людей у необхідному для нього напрямі.

Таким чином, суть маніпулювання - психологічний вплив.

Однією з основних умов успішного маніпулювання свідомістю, на думку С.Г. Кара- Мурзи, є погане матеріальне становище населення. Тривалий емоційний стрес сприяє руйнуванню захисних механізмів свідомості (бідність у такому випадку є потужним засобом контролю поведінки людей). Не дивно, що серед потерпілих від шахрайських посягань багато пенсіонерів, які не тільки втратили останні заощадження, а й мають доволі скромні достатки [7].

Зменшена в масштабах модель маніпулювання свідомістю також існує в релігійних та інших тоталітарних культах. Цю проблему найбільш детально розроблено в зарубіжній психології. Зокрема С. Хассен і С. Ліфтон, які досліджували психологічну дію і маніпулювання в культах, виокремлюють чотири основні типи тоталітарних культів [8]:

релігійні або духовні групи;

політичні групи;

групи масової психотерапії;

комерційні (економічні) групи.

Релігійні або духовні групи об’єднує зосередженість на релігійній догмі або духовній практиці (в окремих групах, що налічують по декілька осіб, «керівний орган» може стверджувати, що знає, наприклад, дійсне значення Священного писання).

Політичні групи визначаються як диктатури - жорстокі, репресивні режими, що підтримують насильницьку ізоляцію.

Групи масової психотерапії, на думку вчених, стають тоталітарними культами в тому випадку, коли психотерапевти, які переступають етичні рамки, замість того, щоб допомогти, ставлять пацієнта в залежність від себе. Вони отримують користь від клієнтів, ізолюючи їх від друзів, сім’ї, примушуючи передавати за дорученням банківські рахунки, нерухомість, матеріальні блага.

До психотерапевтичних культів слід віднести і нейролінгвістичне програмування (НЛП), групи «Духовне народження», «Інсайт», «Город света» та інші.

Комерційні групи, на думку С. Хассена, «грають» на фантазіях про велике багатство і владу. Багато з них організовані за типом пірамід багаторівневого (мережевого) маркетингу. Міф про величезний добробут верхівки стає елементом цієї терапії. Прикладами таких культів є «Гербалайф», «Амвей» та інші [8].

Таке маніпулювання - це усвідомлювана, цілеспрямована дія, результатом якої є негативні наслідки для психічного благополуччя, соціального статусу, фінансово- майнового стану потерпілого.

За своєю сутністю маніпулювання свідомістю у шахрайствах може бути багаторівневим, наприклад, коли один маніпулятор усвідомлює мету і результат своїх дій, а інший - знаходиться під дією.

Наприклад, у фінансових пірамідах за типом закритих бізнес-клубів організатори створили чітку ієрархію, згідно з якою керівники впливали на вузьке коло «підлеглих», ті у свою чергу дезінформували і «навчали» учасників піраміди нижчого рівня, які, також застосовуючи маніпулятивні прийоми, залучали вкладників.

У корисливих злочинах, пов’язаних із шахрайством, кримінальний вплив на психіку жертви досягає свого піку і проявляється найяскравіше, оскільки здійснення обману і зловживання довірою у безлічі випадків неможливе без маніпулювання свідомістю і поведінкою жертви.

Отже, маніпулювання свідомістю є системою методів і прийомів психологічного впливу на жертву з метою скоєння злочину. Цей вплив на психіку особи здатний проти волі потенційного потерпілого змінювати його психічний стан, ідеї, установки, переконання, потреби і тим самим істотно впливати на поведінку.

З урахуванням викладеного вище «шахрайство, вчинене із застосуванням маніпулювання свідомістю, - це процес психологічного впливу на свідомість людини за допомогою певних способів та засобів з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно».

Список використаної літератури

Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза» / О.В. Кравченко. - Харків, 2005. - 17 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. - К. : КАННОН, А.С.К., 2003. - 1104 с.

Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності : постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 № 12 зі змінами, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 04.06.1993 № 3, від 13.01.1995 № 3, від 03.12.1997 № 12 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - № 12. - 360 с.

Бушуєв В.Г. Уголовно-правовое значение обмана и злоупотребления доверием // Правовые и общественно-экономические науки в борьбе с хищениями социалистического имущества : труды Горьковской высшей школы МВД СССР / В.Г. Бушуєв. - Горький, 1976. - Вып. 6. - 127 с.

Шейнов В.П. Психология обмана и мошенничества / В.П. Шейнов. - М. : АСТ, 2001. - 512 с.

Казміренко Л.І. Про засади маніпуляційного впливу на суспільну свідомість / Л.І. Казміренко // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права : ІІ Всеукраїн. наук.- теорет. конф., 31 січ. 2009 р. - К. : Київськ. націон. ун-т внутр. справ, 2009. - 352 с.

Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием / С.Г. Кара-Мурза. - М. : ЭКСМО, 2004. - 831 с.

МельникИ.К. Манипулирование личностью / И.К. Мельник, Г.В. Грачов. - М. : Стелс, 1999. - 266 с.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: