Наукова бібліотека України

Останні надходження

Loading
ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНО-ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
статті - Наукові публікації

Камінська О.М.,
Національний університет “Львівська політехніка»

В статье изложены современные взгляды на профессионально ценностные ориентации, проанализированы пути их формирования как педагогическая проблема. Обоснована целесообразность формирования системы профессионально ценностных ориентаций студентов и предложены принципы построения соответствующей системы в учебно-воспитательном процессе технического университета.

In the article modern looks are expounded to the professionally valued orientations, the ways of their forming as pedagogical problem are analysed. Expedience of forming of the system is grounded professionally the valued orientations of students and principles of construction of the proper system are offered in the educational process of technical university.

Ключові слова: ціннісно-професійні орієнтації, технічний університет, принципи формування ціннісних орієнтацій студентів

Ключевые слова: ценностно-профессиональные ориентации, технический университет, принципы формирования ценностных ориентаций студентов

Keywords: valued professional orientations, technical university, principles offorming of the valued orientations of students

Забезпечити ефективність радикальних реформ в освіті, пов’язаних з перспективами розвитку країни, неможливо без урахування світоглядних і ціннісних орієнтацій особистості, її творчої саморегуляції, професійної підготовки, загальної духовної культури. Творче ставлення до праці є цінною якістю сучасного фахівця будь- якої галузі. В “Основних напрямах досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні” зазначається важливість досліджень теоретичних засад інтеграції навчально-виховного процесу у різних типах навчальних закладів. Нормативно-правову базу дослідження складають фундаментальні засади державної політики у галузі освіти, які регулюються законами України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, положеннями, представленими в Національній доктрині розвитку освіти та Державних програмах „Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепції національного виховання та ін.

На думку І.Беха про духовну цінність, про людяність можна говорити тоді, “коли ставимо питання, заради чого здійснюється діяльність людини, чи в чому сенс досягнення цілей, прагнень, намірів. Тому сфера духовних цінностей містить у собі сенс життя, любові, добра, зла тощо, тобто сенс загальних моральних категорій... шлях усвідомлення духовних цінностей вимагає «... складної специфічної роботи щодо когнітивно-емоційної оцінки свого життя. Причому на процес такої морально-психологічної діяльності впливає сутність узагальненості того змісту, що входить до тієї чи іншої духовної цінності [4, с. 9]. Необхідність гуманітаризації вищої технічної освіти також зумовлена потребою подолання існуючого розриву між наукою, культурою і освітою, перспективою інтеграції вищої технічної школи України в зарубіжний освітній процес, тому “завдання акредитації вищих технічних навчальних закладів України на міжнародному рівні полягає у відповідності світовим аналогам не тільки інженерної, але й гуманітарної підготовки” [10, с. 74]. При проектуванні змісту освіти майбутнього інженера ХХІ століття зростає необхідність урахування істотного посилення ролі людського чинника, адже “сьогодні все більш чітко відбувається формування нової філософії інженерної освіти, відчутні процеси реальної гуманізації та гуманітаризації цілей, змісту і спрямованості інженерної освіти» [21, с. 41]. Майбутній інженер має володіти системою професійних знань, умінь, навичок; умінням навчатись протягом усього життя; здатністю орієнтуватись у життєвих ситуаціях; мати стійкі ціннісні орієнтації. Він повинен бути носієм загальнолюдських та культурних цінностей, прагнути до самовдосконалення. У сучасній педагогіці досліджувалася низка аспектів щодо ціннісних орієнтації (В.П. Анненков, Н.Антонова, Є.Басін, В.Біруля, В.Волкова, Ю.Горбенко, В. Денисенко,

В.        Дзюба, Г.Єскіна, Н.Іванцев, Н.Максимчук, О.Мартинюк, Л.Морозова, О.Набока, О.Научитель, Л.Панченко, Л.Романюк, О.Рудіна, Н.Свєщинська, Ю.Стежко, О.Ціхоцька, С.Шандрук, В.Шахрай, Н.Шеминог), зокрема професійно-ціннісних (В.Ємец, С.Єрмакова, О.Квасник, Є.Коростелєва, Г.Міхєєва, І.Федотенко, В.Василенко, Л.Виготський, В.Гінецинський, В.Здравомислов, Д.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Ю.Саарнійт, Є.Шиянов, В.Ядов та інші). Водночас, проблема формування системи професійно ціннісних орієнтацій студентів технічних університетів не була предметом спеціального дослідження.

Мета статті - теоретично обґрунтувати доцільність та принципи формування системи професійно ціннісних орієнтацій студентів у навально-виховному процесі технічних університетів

Цінності розглядаються як форма відношень між суб ’ єктом та об ’ єктом, яка допускає свідоме відтворення суб’єктом ціннісних якостей об’єкта. При цьому враховується, що цінності мають здатність набувати значущості у суспільному житті й практиці людини. Ціннісні орієнтації є «засобом диференціації особистістю об’єктів дов-кілля за їх значущістю та визначають стійке ставлення суб’єкта до оточуючого світу, яке формується в процесі свідомого вибору ним життєвозначущих для нього об ’ єктів. Джерелом формування ціннісних орієнтацій виступає смисложиттєва активність особистості, що визначає рівень її домагань та орієнтацію в процесі діяльності на досягнення конкретних цілей» [13, с.8].

Попри розходження між різними підходами у психології, цінності і ціннісні орієнтації розуміються як значущі компоненти структури особистості, що формуються у процесі її соціалізації та виражають спрямованість на регулювання діяльності та поведінки. Важливими напрямками досліджень є вивчення і оцінка ціннісних пріоритетів майбутніх фахівців, моделювання системи освіти з врахуванням вимог третього тисячоліття. На часі концептуальне обґрунтування аксіологічної підготовки сучасного фахівця, розробка інваріантного ядра ціннісно-орієнтаційних якостей його особистості, розгляд специфіки ціннісних орієнтацій в процесі фахової підготовки. У дослідженнях встановлено, що ціннісні орієнтації, виражаючи характер ставлення людини до різних аспектів матеріального і духовного світу, посідають істотне місце у структурі особистості, відображають рівень її розвитку, здійснюють регуляцію діяльності та поведінки. Разом з тим, у психологічній літературі поки немає достатніх даних про змістовні і структурно-динамічні характеристики системи ціннісних орієнтацій студентів різних спеціальностей; про взаємозв’язок ціннісних орієнтацій з іншими особистісними якостями студентів. Недостатньо даних також про те, який вплив здійснює навчально-виховний процес вищого навчального закладу на формування ціннісних орієнтацій, особистісне зростання студентів, на формування професійно- значущої ієрархії ціннісних орієнтацій особистості.

Більшість досліджень, присвячених вивченню проблеми ціннісних орієнтацій, не дають цілісного системного уявлення щодо структури ціннісно-змістової сфери особистості. Також недостатньо докладно вивчена проблема ціннісних орієнтацій молоді, зокрема студентства. Не повністю висвітлено питання про суть і ієрархічні структури ціннісних орієнтацій молоді на новому етапі развитку суспільства. В науковій літературі описані найбільш загальні підходи до вивчення ціннісних орієнтацій. Разом з цим, питання їх формування в прикладному аспекті не висвітлюються повною мірою.

Традиційна система освіти, зорієнтована на підготовку фахівців інженерного профілю, що мають певну сукупність технічних знань та вмінь, вже не задовольняє вимоги сучасного суспільства. У нових соціальних умовах потрібен фахівець, здатний розв’язувати не лише технічні задачі. Але й задачі комунікативного та концептуального характеру, що вимагає становлення під час навчання у вищому навчальному закладі його соціокультурної компетентності. При розгляді даної проблеми О. Джеджула враховує, «по-перше, як необхідну умову формування цілісної розвинутої особистості; по-друге, вважаємо духовно-моральні цінності основою соціокультурної компетентності, яка, в свою чергу є складовою професійної компетентності інженера, що починає формуватись у студента під час навчання у вищій школі. З цього вищого знання викристалізовуються решта його підвидів, в тому числі й професійно-наукового, інженерного» [6, с.236]. Ця думка здається на перший погляд парадоксальною: з одного боку особливість сучасного періоду така, що фахівець з традиційним багажем знань вже не спроможний подолати ті труднощі, з якими він зустрівся, адже наявна система знань вже не дозволяє йому їх визначити в контексті нових умов життя і зробити свідомий адекватний вибір; проте з іншого боку ця наявна система знань базується на попередній системі знань, напрацьованою людством, на попередньому практичному досвіді й емоційно-вольовому й раціональному усвідомленні людиною свого життя, на досвіді всього суспільства, що неодноразово підкріплюється особистою практикою, яка підтверджує правомірність деяких модельних уявлень дійсності на рівні свідомості людини.

Водночас, у підготовці сучасного інженера не можна обмежитися(с.94) професійними знаннями і вміннями, оскільки “увага до духовної сторони професійної діяльності та освіти знаходить вияв у розрізненні “фахівців”, які володіють методами, засобами, техніками своєї справи, ... і “професіоналів”, які володіють окрім того цінностями, ідеалами і взагалі цілісною професійною культурою. Утім, саме студентів вищих навчальних закладів слід перш за все прилучати до професійної культури (звісно, що не тільки професійної; власне, остання має поставати як органічна складова культури загальнолюдської)” [2, с.135]. На думку Г. О. Балла, кожній професії або групі споріднених професій можна поставити у відповідність провідну для неї цілісну особистісну якість, і саме її розвиткові слід приділяти найбільше уваги. Ядром такої якості, духовним стрижнем особистості професіонала є певна ціннісно-мотиваційна домінанта. Наприклад, для особистості вченого нею виступає спрямованість на пошук істини (раціонально обґрунтованим способом, прийнятним для наукового співтовариства); для особистості інженера - прагнення створити найдосконаліший технічний об’єкт (або забезпечити його найефективніше функціонування); для особистості митця - прагнення виразити істотні для нього сенси у художніх образах.

Головним завданням, що стоїть перед вищою школою, є підготовка не просто фахівців, а професіоналів своєї справи. Сьогодні на одну з провідних позицій у структурі процесу формування Особистості висуваються духовні, ціннісні та морально-етичні аспекти професійної діяльності. Тому проблема полягає в ефективному формуванні ціннісних орієнтацій у системі професійної підготовки [9, с. 97]. Майбутній фахівець повинен мати якості, які відображають фахову компетентність (сукупність знань, умінь, навичок і здатність їх використовувати в певній галузі фахової діяльності, уміння навчатись протягом усього життя, здатність орієнтуватись у життєвих ситуаціях; працювати над своїм розвитком), ціннісні орієнтації, соціальну спрямованість. Майбутній інженер повинен бути носієм загальнолюдських та культурних цінностей, прагнути до самовдосконалення (С.Кочубей). Результати досліджень провідних учених демонструють, що гуманітарні науки в підготовці фахівців-інженерів мають вагоме значення, бо покликані розвивати такі якості, як порядність, уміння співпереживати, почуття прекрасного, творче ставлення до освоєння технологій; знайомлять із загальнолюдськими цінностями, дають можливість повною мірою сприймати навколишній світ.

У вищій школі, яка формує світогляд та інтелект професіоналів, процес гуманізації, як світоглядний, що визначає ставлення особистості до дійсності, до іншої людини, безпосередньо пов’язаний з гуманітаризацією освіти. На думку К. М. Левківського поставлене нині завдання гуманітаризації інженерно-технічної освіти являє собою найближчу, історично обумовлену мету її перебудови, котра має привести до кінцевої загальногуманістичної мети - формування розвинутої особистості. Одночасно він виділяє декілька основних підходів. По-перше, процес гуманітаризації повинен охоплювати всю освітню систему і спиратися на закладений фундамент засвоєних простих норм та принципів моралі, загальнолюдських цінностей. По-друге, випуск вищою школою фахівців з низькою гуманітарною культурою - наслідок панування у нашому суспільстві безкультур’я, відсутність замовлення на інтелект та інтелігентність. По-третє, тотальна ідеологізація суспільних наук, як в цілому й гуманітарних, справила негативний вплив на їх розвиток. Тому сьогодні “головне завдання полягає в тому, щоб кардинально змінити їх зміст, звільнити гуманітарні знання від штучних нашарувань, стереотипів, різних ідеологічних схем” [11, с. 135].

Таким чином, будучи центральним особистісним утворенням, що виконує регулятивні функції в становленні мотиваційної, вольової, емоційної сфери фахівця як суб’єкта освітнього процесу, готовності особистості до подолання складнощів, у тому числі й в умовах професійної діяльності, ціннісні орієнтації відіграють вирішальну роль в регуляції діяльності та поведінки, підпорядковуючи собі дію інших рівнів системи особистості. Формування та динаміка ціннісних орієнтацій фахівця надають смисл та особливе значення цілям, задають ракурс бачення діяльності та самого себе в процесі професійного функціонування та особистісного розвитку. У педагогіці останнім часом все частіше ставляться питання щодо цінностей та ціннісних орієнтацій, ролі освіти у формуванні цінностей молодого покоління, оскільки сучасна наша буденність характеризується розмитістю, навіть, девальвацією духовних цінностей. Саме на підставі цінностей складається відношення людини до світу, ціннісні та ціннісні орієнтації виступають своєрідною призмою, через яку індивід дивиться на світ та сприймає його. Таким чином, складається цілісна картина розвитку людини як особистості, так суспільства в цілому, і ядро, навколо якого будуються всі наступні структури: духовні, моральні, етичні, соціальні, навіть політичні та економічні - є саме ціннісні орієнтації.

Система цінностей є дієвою стороною суспільної свідомості, узятої в сукупності всіх його форм. Їх традиційний розгляд представлений як об’єднання філософського і світоглядного, етичного і естетичного, політичного і ідеологічного, раціонального і емоційного компонентів [8, с.170]. Розглядаючи перехід суспільних цінностей у внутрішній план з утворенням особистих цінностей, можна вважати, що різні напрями виховання базової культури особистості виражають ціннісну основу суспільної свідомості і сприяють освіті і розвитку персональної системи цінностей, визначуваної кругозором і переконаннями людини, його життєвим досвідом, етичним кредо, естетичним смаком, політичними поглядами, індивідуальними уявленнями про ідеал фізичної досконалості тощо.

Побудова нової системи цінностей, яка дає людині життєві орієнтири, котpi відповідають її індивідуальності, гарантують їй адаптацію у світі, що швидко змінюється, і духовну незалежність, - дуже складна робота особистості над собою. Набагато складніша, ніж уявляється, оскільки система цінностей, яка заново формується, може стати життєздатною тільки в тому випадку, якщо нові її елементи є більш узагальненими, ніж ті, котpi ними заміщені [20, с.279]. Дослідження перехідних, таких, що модернізуються «навздогін», суспільств показує: становлення нових цінностей є складним і суперечливим процесом. Зокрема, тому, що він відбувається не на порожньому місці й не на уламках попередньої нормативно-ціннісної системи, хоча в таких суспільствах, як правило, простежується посилення aнoмії і зростання дивіантної поведінки індивідів. Тому аналітики підкреслюють, що буденна свідомість, як правило, перебільшує ступінь морального зубожіння суспільства, що виявляється природним психологічним наслідком наявного у людей почуття тривоги щодо незворотного послаблення в соціумі соціального контролю та посилення принципу вседозволеності.

Соціально-філософський аналіз освіти в аспекті пріоритетів сталого людського розвитку; світоглядно- методологічних засад осмислення та вдосконалення базового змісту, структури і функцій сучасної української освіти, створення та реалізації її ціннісного потенціалу за умов входженням в світовий освітній простір показує, що «відповідно освіту трактовано визначальним чинником збереження й примноження органічно поєднаного творчим буттям людини, що становить основу культури, розмаїття ціннісних орієнтацій, віри, зразків діяльності й поведінки, знань та навичок, ідей і гіпотез, способів і критеріїв оцінки, нормативів, ідеалів. Тому у сучасній освіті мають органічно поєднуватись культуротворча й соціальна функції, збереження балансу між якими має забезпечити поєднання підготовки висококваліфікованого, конкурентоспроможного на ринку праці фахівця й водночас - виховання особистості з високою культурою та здатністю до її подальшого розвитку» [15, с.23].

Роль ціннісних орієнтацій полягає в тому, що вони повідомляють спрямованість професійної діяльності, надають їй цінності, що містять зміст, дозволяють посісти певну позицію, регулюють поведінку, формують способи самоактуалізації. Ціннісні орієнтації особистості, її життєві перспективи, плани є проекцією духовного життя суспільства, формуються під впливом суспільних чинників, обумовлені системою виховання й навчання [14]. Ціннісні орієнтації можна вважати вузловим моментом професійної реалізації особистості, оскільки саме вони детермінують загальне ставлення особистості до професійних цілей, завдань та вимог, можливість її професійної самореалізації. Більш того, чітке визначення професійної спрямованності обумовлює ідентифікацію особистості з професійними завданнями, цілями і вимогами та, відповідно формування у неї системи ціннісних орієнтацій , в якій професія займає пріоритетне місце [19].

Проблему цінностей розглядають у контексті системного аналізу людської діяльності та в контексті культури як компонент соціального регулювання, за допомогою суспільства на будь-якому етапі свого розвитку спрямовує і координує соціальну поведінку людства.

Система цінностей у широкому розумінні слова, як вважає І.Жерносєк, - це внутрішній стрижень культури, об’єднуюча ланка всіх галузей духовного виробництва, всіх форм суспільної свідомості. Цінність являє собою узагальнююче поняття для таких явищ духовного життя, як ідея або ідеал.

Поняття “ціннісна парадигма” є системою цінностей і ціннісних орієнтацій, властивою для певного соціуму або окремого індивіда (соціальної групи, класу, нації, народу) в конкретний період його функціонування чи життєдіяльності, яка є однією з детермінант суспільного устрою, характеру суспільних відносин, методології різних сфер наукового пізнання, світогляду, світобачення і світосприймання, зрештою, мети, якої прагне досягти у своєму розвитку соціум, індивід (соціальна група, клас, нація, народ) [16].

Система ціннісних орієнтацій становить важливий елемент ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і смаків, визначають її поведінку. Поряд з ціннісно-нормативною регуляцією в структурі ціннісної парадигми значне місце займає ідеал (особистісний, суспільний, соціально груповий, національний та ін.). Ціннісна парадигма індивіда, соціуму, крім ціннісних соціальних норм та ідеалів, включає в себе й такий компонент, як сенс життя. Ієрархія цінностей і ціннісних орієнтацій індивіда може будуватися за різними основами, але однією з основних є потреби і інтереси людини. Цінність як предмет потреби викличе до себе інтерес індивіда і стане потребою, спонукальною силою поведінки, його діяльності за умови, коли вона осмислюється як потреба і, проходячи через свідомість у вигляді бажань, устремлінь, мети, викликає мотивацію до діяльності, спрямованої на оволодіння даною цінністю.

Серцевину людської індивідуальності складає, звичайно, її світогляд, що являє собою не лише спосіб мислення, але і принцип життя. Світогляд, як і соціальні норми, ідеали, мета, сенс життя, уявлення про щастя, інтереси, потреби входить до складу внутрішньої структури індивіда і вступає з ними у тісний взаємозв’язок і взаємозумовленість. Разом вони утворюють цілісну єдність, яка і являє собою ціннісну парадигму індивіда (соціальної групи, всього суспільства тощо), яка є однією з детермінант соціокультурної трансформації. Ціннісна парадигма не є чимось незмінним, непорушним. Вона постійно перебуває в динаміці, в процесі якої одні її компоненти можуть відігравати більш значиму роль у трансформаційних процесах, інші - відходять на другий план, потім може бути навпаки. Зміна значимості і сутності компонентів ціннісної парадигми може відбуватися поступово, спокійно, набуваючи при цьому і кількісних, і якісних змін, але які не вступають у суперечність із основною їх суттю.

С.Єрмакова вважає, що «практична реалізація цінностей у житті відбувається водночас із перетворенням їх на норми, відтак мова може йти не про цінності, а про нормативно-ціннісну систему, яка має свою ієрархію і характеризується вищою цінністю» [7, с.16].

Поняття “система цінностей” означає предметне втілення системи діяльності та суспільних відносин, які відбивають сутність життєдіяльності, конкретно-історичний образ життя конкретної соціальної спільноти. Для позначення результату індивідуального відбиття особистістю систем цінностей, які склалися в суспільстві, використовується поняття “система ціннісних орієнтацій”. Системи ціннісних орієнтацій більш варіативні, ніж системи цінностей [13]. Ціннісні орієнтації лежать в основі світогляду людини, її моральних, політичних, естетичних переконань і смаків, визначають її поведінку. Вони є важливим елементом внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, усією сукупністю його переживань. Сформовані ціннісні орієнтації - це свого роду “вісь” свідомості, яка забезпечує усталеність людини і проявляється у певному типі її поведінки, в інтересах, потребах, переконаннях.

Загальноприйнятою є класифікація компонентів системи ціннісних орієнтацій за типами і видами культури, а саме: матеріальні і духовні ціннісні орієнтації. В свою чергу серед духовних ціннісних орієнтацій виділяються соціально-політичні, правові, моральні, естетичні, екологічні, трудові. Л. Панченко вважає, що доцільно було б окремим компонентом виділити мистецькі (або художні) ціннісні орієнтації. За елементами внутрішньої структури особистості виокремлюються когнітивний, емоційний, діяльнісний та оціночний компоненти ціннісної орієнтації, які у діалектичному взаємозв’язку зумовлюють характер активності індивіда і суспільства. Нині виявлена структура ціннісних орієнтацій студентів-психологів, яку можна умовно поділити на три блоки [5]. Ядро ціннісних орієнтацій складають конкретні життєві і загальнолюдські цінності: любов, здоров’я, щасливе сімейне життя, дружба. Середній статус у структурі цінностей складають: матеріально забезпечене життя, наявність друзів, впевненість у собі, свобода як незалежність у вчинках, пізнання. Периферійна частина ціннісних орієнтацій включає такі цінності, як активне діяльне життя, краса природи та мистецтва та творчість. Як показують результати дослідження, більш значущі для реального сучасного життя цінності витісняють цінності індивідуального вдосконалення на другий план.

Система ціннісних орієнтацій утворює складну багаторівневу ієрархічну структуру, в якій існує “ядро” з декількох базових цінностей, що є відносно більш стійкими до впливу соціальних та психологічних чинників. Цінності середнього статусу - “структурного резерву” - найбільш піддатливі змінам. Завдяки достатній сформованості цих цінностей помітно поліпшується професійна підготовка майбутніх фахівців [1, с.16] У дослідженні також встановлено, що структурно-динамічні та змістовні характеристики системи ціннісних орієнтацій взаємопов’язані з іншими особистісними якостями (спрямованістю, властивостями особистості, типом акцентуацій характеру, показниками рівня суб’єктивного контролю). Властивості особистості, які належать до різних її підструктур, позитивно корелюють з тими ціннісними орієнтаціями, які заохочують поведінку, здійснення якої полегшується вказаними властивостями.

Система цінностей складає внутрішній стержень культури, виступаючи одним з головних мотивів соціальної дії, впливає на соціальні інтереси та потреби. Головною ознакою розвиненої особистості, складовою її ядра, виступають ціннісні орієнтації. Система розвинених ціннісних орієнтацій на грунті цінностей утворює вісь свідомості людини, яка визначає рівень сталості та послідовності її дій і вчинків, спрямованості потреб та інтересів. Вони дозволяють відрізнити позитивне від негативного як у її внутрішньому, так і в зовнішньому світі, тобто є основою вирішення проблеми вибору. Ціннісні орієнтації «є стрижнем особистості, а ціннісно-смислова сфера - її базовою підструктурою. Струнка несуперечлива система ціннісних орієнтацій визначає продуктивність життя, а встановлення пріоритетів спрощує ситуацію життєвого вибору. Найважливішою передумовою успішної самореалізації індивіда у майбутньому є узгоджена, несуперечлива система ціннісних орієнтацій, що лежить в основі формування життєвих планів та цілей» [18, с.378]. Ціннісні орієнтації особистості утворюють складну багаторівневу ієрархічну систему і знаходяться на перетині потребово-мотиваційної сфери і системи особистісних смислів. Відповідно, ціннісні орієнтації особистості виконують подвійну функцію. З одного боку, система ціннісних орієнтацій є вищим контролюючим органом всіх чинників активності, визначаючи можливі способи їх реалізації. З іншого, - вони є внутрішнім джерелом життєвих цілей особистості, у них представлено те, що є для неї важливим. Система ціннісних орієнтацій, водночас, є психологічною детермінантою саморозвитку і особистісного зростання. Цінності набувають рис реально діючих мотивів і джерел усвідомленого буття, спонукають особистість до зростання і вдосконалення у процесі власного послідовного розвитку.

Основними принципами формування системи професійно ціннісних орієнтацій студентів технічних університетів нами обрано такі:

Принципи цілепокладання: професійна підготовка і ціннісні орієнтації є двоєдиною ціллю професійної освіти, що передбачає оптимальне поєднання спеціальних і гуманітарних знань в її змісті.

Психологічний зміст ціннісної орієнтації особистості визначено А.Г.Здравомисловим і В.О. Ядовим [8], які в зміст цієї категорії вкладають спрямованість особистості на ті чи інші цінності матеріальної і духовної культури суспільства. Учені, вивчаючи значення ціннісних орієнтацій, виділили роль соціальної установки, тобто установку на мету та засоби діяльності в соціальній системі, а також зробили спробу ввести поняття “аттитюд” шляхом поєднання його з особливим типом фіксованих установок, вважаючи “аттитюд” соціально значущими фіксованими установками. Унаслідок чого вони ціннісні орієнтації визначили як спосіб регулювання поведінки в певних соціальних умовах.

Принцип єдності ціннісної та професійної спрямованості особистості: наявність у ціннісних орієнтаціях елементів спрямованості особистості - ідеалів, установок, потреб, інтересів, мотивів [12].

Ціннісні орієнтації - це спрямованість суб’єкта на діяльність і певні цінності. Результати досліджень з цієї проблеми [7, с.27] дали можливість виявити два структурних компоненти, що характеризують сутність ціннісних орієнтацій. По-перше, це спрямованість особистості, по-друге - ціннісно-орієнтаційна діяльність, що сприймається рівнем розвитку відношень і соціальних чинників особистості. Спрямованість особистості є одним з найважливіших чинників у формуванні цінностей. Її основним проявом є ідеали, потреби, інтереси, переконання. Ціннісні орієнтації визначають професійну спрямованість особистості. Орієнтуючись в широкому спектрі соціальних цінностей, особистість обирає найбільш суб’єктивно значущі, що пов’язані з її потребами і цілями. Перед тим, як використати на практиці те чи інше явище, відбувається процес оцінювання з точки зору інтересів суб’єкта, цілей, потреб, і лише тоді, вибираючи корисне, визначається цінність.

Принцип творчості: реалізація творчого потенціалу майбутнього інженера. Творцями продуктивних технічних ідей часто виступають представники гуманітарних наук, які здобули технічну підготовку самоосвітою, тоді як чимало дипломованих інженерів так і не змогли створити щось нове, а виступали лише як професіонали- виконавці. І в цьому нема нічого дивного, бо технічна творчість вимагає не тільки технічних знань, а й високо розвиненого інтелекту, що включає гуманітарні знання, здобутки загальнолюдської і національної культури.

Встановлено, що «понад 80% професіонального успіху досягається спеціалістом завдяки його мистецтву в людській інженерії. Інженерам доводиться більше половини робочого часу працювати з людьми, і тому в технічних вищих навчальних закладах зарубіжних країн поширені комбіновані програми вивчення технічних, природничих і гуманітарних дисциплін. Експериментується також навчання з двох спеціальностей - технічної та гуманітарної» [17, с.153].

Принцип гуманізації як формування не лише професійних, а й особистісних якостей майбутнього ін-женера, що можливе за умови пріоритету гуманістичних ідей у процесі професійної підготовки. Гуманітаризація освіти забезпечує знання про людину, а гуманізація - моральні й естетичні цінності людини. “Ми показуємо дуже мало цінного в науці з того, що лежить поза її практичним застосуванням. Іншими словами, ми викладаємо нашу науку негуманітарним шляхом. Тепер наука - це прагнення всього людства навчитися жити і любити світ, в якому воно живе. Бути його частиною - означає розуміти його, розуміти себе як його частину, відчувати, що могутність людського пізнання виходить далеко за рамки того, що можна уявити, що безмежне розширення людського пізнання відноситься не лише до матеріальної сторони світу” [22, с.198] Факти говорять про те, що в точних науках найкращих результатів досягають ті, хто цікавиться гуманітарними знаннями, тому що у специфіці гуманітарного мислення закладені великі потенційні можливості для розвитку творчих здібностей людини.

Гуманізація «як провідна тенденція розвитку суспільства визначається вищою цінністю людини з її здібностями, матеріальними та духовними потребами» [3, с.13]. Впровадження в життя ідеї гуманізації висуває певні вимоги до змісту професійної освіти, зокрема: уніфікація термінології спеціальних предметів; забезпечення взаємозв’язку соціальних та професійних знань; встановлення інтегрованої та диференційованої частин у змісті навчальних дисциплін; виявлення нових галузей на основі тенденцій розвитку сучасного суспільства та введення нових тем, спеціальних курсів й факультативів; розробка творчих завдань; введення емоційно- ціннісного досвіду розуміння зв’язку “людина-техніка”, самої людини через навчальні предмети та технічні об’єкти. Гуманізація професійної освіти відображає спрямованість розвитку системи професійної освіти на гуманні відносини у суспільстві як загальнолюдську цінність. Гуманітаризація технічної освіти - система заходів під час навчально-виховного процесу, спрямована на використання умов ВНЗ, можливостей кожного предмета; створення найсприятливіших умов для формування інтелектуальної, духовно-багатої особистості з розвиненою загальною та професійною культурою майбутнього інженера.

Таким чином, основними принципами побудови системи професійно ціннісних орієнтацій студентів технічних університетів є принципи цілепокладання, єдності ціннісної та професійної спрямованості особистості, творчості та гуманізації. До подальших напрямів дослідження відносимо конкретизацію цих принципів для конкретних спеціальностей технічного профілю.

Література:

Антонова Н.О. Ціннісні орієнтації у системі особистісних якостей студентів вищого педагогічного навчального: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / Наталія Олександрівна Антонова — К., 2003. — 16с.

Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти: сучасна актуа-льність і психолого- педагогічні орієнтири / Г.О.Балл // Неперервна професійна освіта: проблеми пошуки, перспективи. - К.: Віпол, - С.134-157.

Беляева А.П. Интегративно-модульная педагогическая система профессионального образования / А.П.Беляева - СПб: Радом, 1997. - 226 с.

Бех І.Д. Виховання особистості. у 2 т./ І.Д.Бех - К.: Либідь, 2003. - Т.2. - 341 с.

Грисенко Н.В. Динаміка ціннісної сфери студентів-психологів у період навчання у вузі [Електронний ресурс] / Н.В.Грисенко, О.М.Ботюк Режим доступу: http: // www. rusnauka. сот / 33 _ NIEK _ 2008 / Psihologia / 37502Лос.Ыт

Джеджула О.М. Духовно-моральні цінності - невід’ємна передумова професійної компетентності інженера / О.М. Джеджула // Проблеми освіти: Науково-методичний збірник (третій спеціальний випуск). - 2006. С.235-238.

Єрмакова С.С. Формування професійних цінностей у майбутніх учителів: дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Світлана Станіславівна Єрмакова. - О., 2003. - 266 с.

Здравомыслов А. П. Потребности, интересы, ценности. / А.П.Здравомыслов - М.. Политиздат. 1986. - 223с.

Квасник О.В. Формування ціннісних орієнтацій у системі професійної підготовки інженерів / О.В.Квасник // Теорія і практика управління соціальними системами. - 2007. - №4. - С.97-103.

Кочерга Н.К. Про деякі аспекти гуманітаризації освіти у вищому технічному навчальному закладі / Н.К.Кочерга // Інтеграція змісту освіти. - Полтава, ПОІПОПП, 1997. - С. 75-76.

Левківський К. М. Парадигма інтелектуалізації інноваційної освіти / К.М. Левківський // Мат-ли Міжнар. наук. -практич. конф. “Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку”: в 6-и ч. - Київ: ВАТ “Білоцерківська друкарня”, 1996. - Ч. 4. - С. 134-136.

Леонтьев Д. А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции / Д.А.Леонтьев // Вопросы философии. - 1996. - № 4. - С. 15 - 26.

Максимчук Н.П. Психологічні особливості становлення ціннісних орієнтацій майбутнього фахівця у процесі професійної підготовки: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 “Педагогічна та вікова психологія” / Наталія Петрівна Максимчук — К., 2000. — 20с.

Міненко О.О. Професійне становлення практичного психолога як система парадигмальних змін / О.О.Міненко // Вісник Харківського Національного Університету. Серія “Психологія” - Харків, 2002. - №550. - С. 209-211

Огнев’юк В.О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку (світоглядо- методологічний аспект): автореф. дис... д-ра філос. наук: 09.00.03 “Соціальна філософія та філософія історії”/ Віктор Олександрович Огнев’юк. — К., 2003. — 36с.

Панченко Л.М. Формування ціннісних орієнтацій молоді в період системної трансформації українського суспільства: автореф. дис... канд. філос. наук: 09.00.03 03 “Соціальна філософія та філософія історії”/ Леся Миколаївна Панченко— К., 2003. — 19с.

Присич М. А. Педагогічні аспекти гуманізації технічної освіти [ науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи: у 2-х ч.] / М.А.Присич, І.М.Яровий - Київ: ВІПОЛ, 1994. - Ч. 1 - 253 с.

Радчук Г. Ціннісні орієнтири сучасного студентства / Г.Радчук, М.Чаїнська // Особистість у розбудові відкритого демократичного суспільства в Україні. зб. матер. Другої міжнар. наук.-практ. конф. - Дрогобич: «Коло», 2005. - 476 с. с.374-384

Скотний В. Філософія освіти: екзистенція ірраціонального в раціональному / В.Г. Скотний. Дрогобич: Вимір, 2004. - 348с

The Physics Teacher. - 1967. - V 5. - № 5. - P. 197-293.




Пошук по ключовим словам схожих робіт: