Наукова бібліотека України


Loading
Старий Лисець за роки незалежності
Краєзнавство - Старий Лсець - Івано-Франківська область



Так влаштоване наше земне життя, що Не буває нічого вічного. Усе має початок і має свій кінець. І те, що недавно здавалося всесильним і непереможним, зникає, залишаючись тільки в пам'яті — добрій чи лихій Немов сірниковий будиночок, розпалась могутня комуні, стична імперія. Очевидно, ми отримали свою державу за волею Божою. Та вона дісталась нам дорогою ціною. Мільйони невинних жертв, понівечених доль довелось покласти на її жертівник. Ріки гірких сліз, невинно пролитої крові очистили нашу свободу.

Із початком демократичних перетворень у СРСР, національно свідомі громадяни почали будувати незалежну державу. Не залишились осторонь й активно включились у цю справу і жителі Старого Лисця. 1989 р. в селі організували осередок Народного Руху України за перебудову. До нього ввійшли: Білогубка Ярослав Семенович, Надрага Василь Дмитрович, Надрага Володимир Дмитрович, Тацінець Богдан Іванович, Турчин Микола Іванович. 1990 р. Рух очолив інженер Білогубка Я. С. Члени НРУ проводили велику просвітницьку роботу серед населення: виступали на сходах і мітингах, розповідали історію Української держави [1, 58].

У цьому ж році (1989) в Старому Лисці було відновлено товариство "Просвіта". Керівником його став учитель місцевої школи Гуменяк В. І., а членами — учителі. Просвітяни читали лекції, виступали на зборах, розповсюджували літературу, організовували концерти. 1990 р. відновлений вертеп. Розгорнулась велика пошукова діяльність зі збирання матеріалів про історію села. Зокрема, готувались анкетні дані осіб, котрі служили в ОУН-УПА. Членами товариства щороку організовувалось відзначення державних свят, ювілеїв знаменитих і видатних діячів. Частими гостями села є братківці обласного УПА, обласного Товариства політичних в'язнів та репресованих.

На святі Злуки 21 січня 1990 р. члени Старолисецько-го осередку НРУ брали участь у живому ланцюгу єднання Івано-Франківськ — Київ. 1991 р. вони насипали символічну могилу січовим стрільцям, здійснили ряд поїздок на Східну Україну, у м. Хотин Чернівецької області [ 1, 58]. На свято з нагоди відкриття могили прибув народний

депутат Верховної Ради України Ребрик Б. В. У багатьох заходах, зокрема, створенні могили відзначався великою активністю Волосянко Йосип Михайлович. До останніх днів свого життя він слідкував за її впорядкуванням.

Один із важливих напрямів роботи місцевого осередку НРУ — контроль за проведенням чесних, демократичних гиборів. Рухівці завжди були спостерігачами, членами пиборчих комісій, балотувались до органів місцевої влади. В атмосфері великого патріотичного піднесення 4 березня 1990 р. відбулись перші демократичні вибори до місцевих рад народних депутатів. Обрали 33 депутатів: 26 — у Старому Лисці, 7 — Стебнику. 8 травня 1990 р. відбулась перша організаційна сесія сільської ради. Головою її виконкому став Балан Михайло Олексійович, а головою ради — Білогубка Ярослав Семенович. Це був напружений період перебудови влади. Проводилась робота стосовно розпаювання землі серед жителів села. Відроджувались давні звичаї та обряди. 8 липня 1990 р. вперше на сільському стадіоні відбулось народне свято Івана Купала.

23 червня 1990 року рухівці Старого Лисця провели всеукраїнську акцію проти Союзного договору. 1 грудня 1991 р. наші односельчани одностайно проголосували за незалежність Української держави. Вона, омріяна й вип-лекана в снах, омита слізьми і кров'ю героїв, стала могутнім поштовхом до відновлення національної культури, її самобутності, народних звичаїв та обрядів.

Велика подія, котру відзначали 13 жовтня 1991 року, — свято рідного села. На торжества прибуло багато гостей, відомих людей — вихідців із Старого Лисця. Цікавий концерт підготували самодіяльні артисти під керівництвом Мельник М. П. Ведучими урочистостей були вчителі Мартинів Т. М. та Тацінець Б. І. А вся робота щодо підготовки святкувань лягла на плечі тодішнього голови виконкому Балана М. О.

З 1993 до 2002 р. посаду голови сільської ради обіймала Ленич Софія Романівна. Народилась вона 26 травня 1942 р. в с. Угринів. 1961-го — закінчила Коломийське педучилище, направлена на роботу у Старолисецьку школу вчителем початкових класів. 1975 р. закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника. Відзначилась як велика громадська діячка.

Цікаво й змістовно організовувала обряд цивільної реєстрації шлюбу. З 1979 р. Софія Романівна переведена на посаду завідувача дитячого садочка "Малятко". Як голова сільської ради Ленич С. Р. дбала про зростання добробуту в селі, благоустрій його території, відновлення традицій. Завдяки її зусиллям було збудовано пішохідний міст через р. Бистрицю, що покращило сполучення із смт Лисець, де працює багато наших односельчан.

19 січня 1994 р. відбулось посвячення моста Старий Лисець — Лисець. За сприянням голови сільської ради побудований ГРП, газифіковано 192 будинки, зведено каплицю Матері Божої, заасфальтовано 8 км дороги Старий Лисець — Нивочин. Софія Романівна допомагала в побудові церкви Собору Пресвятої Богородиці. Неодноразово сама ходила по хатах, залучаючи людей до тих чи інших робіт. Активно сприяла розвитку художньої самодіяльності, спортивних секцій. Під її керівництвом у селі проводилось багато цікавих і змістовних свят, що відбувались на високому організаційному рівні. Чесна, справедлива С. Ленич намагалась надати допомогу всім, хто її потребував. Вона двічі обиралась головою на виборах (23 березня 1994 р. та повторно 29 березня 1998 p.).

Вибори 2002 р. принесли перемогу сільському голові Феденьку Ярославу Дмитровичу. Перед обранням на цю посаду він працював заступником начальника Івано-Франківського УБР. Народився Я. Феденько 6 червня 1947 р. в с. Старий Лисець. 1962 р. поступив у Дрогобицький нафтовий технікум, який закінчив 1966 р. за спеціальністю "буріння нафтових і газових свердловин".

З 1970 року п. Ярослав працював у Солотвинському КРБ, організованому на базі Івано-Франківського УБР. Обіймав посади бурильника, бурового майстра, старшого бурового майстра, начальника бурової, заступника начальника бази виробничого обслуговування, начальника експедиції глибокого експлуатаційного буріння в Західному Сибірі. 1986 р. заочно закінчив Івано-Франківський державний інститут нафти і газу. З жовтня 1994 р. перебував на посаді заступника начальника УБР в Україні — Івано-Франківського УБР ВАТ "Укрнафта".

У квітні 2002 рку І сесія IV скликання визнала повноваження Феденька Ярослава Дмитровича як сільського голови. Умілий господар велику увагу приділяв соціально-економічному розвитку села, поліпшенню його екологічного стану, збереженню й розвитку земельних ресурсів. Завдяки йому було проведено ямковий ремонт вулиць Шевченка і Цвинтарної, перераховано аванс на виготовлення документації з укріплення берегів р. Бистриці, відбувалась інвентаризація земель. Голові вдалось укласти чотири договори про оренду землі. На потреби школи виділено земельну ділянку площею 0,60 га. 2003 р. для жителів села відкритий аптечний кіоск з помірними цінами. Феденько Я. Д. надавав спонсорську допомогу школі у забезпеченні шприцами для вакцинації школярів. Активно працював виконком сільської ради, депутатський корпус у Старому Лисці.

До сільської ради обрано 20 депутатів. Вони відстоюють інтереси своїх виборців. Радою утворено і працюють 5 постійних комісій, а також комісія з призначення допомоги малозабезпеченим, комісія у справах неповнолітніх, формування "Народна варта". Багато зусиль доклав Феденько Я. Д. до справи відновлення роботи дитячого садка, який до цього часу кілька років був закритий. Прагнув відремонтувати Будинок культури.

Ярослав Дмитрович ішов своєю дорогою. Ішов, за його словами, вслід за власною долею, боячись утратити зайву хвильку, бо то був його час, час для діяльності. Прагнув залишити за собою добрий слід. Важка хвороба перешкодила Я. Феденьку працювати на благо односельчан і змусила його залишити пост сільського голови.

На позачергових виборах 5 грудня 2004 року сільським головою обрано Говзана Ярослава Прокоповича. Народився він 4 червня 1952 року у с. Старий Лисець, сім'ї робітників. 1967 р. закінчив місцеву, а також музичну школу (по класу баян). Після отримання повної середньої освіти у Лисецькій СШ (1969) працював слюсарем І розряду в Івано-Франківському СУ-612. 1970 р. вступив до Львівського сільськогосподарського інституту на землевпорядний факультет, який закінчив 1975 року. Упродовж 1975—1977 pp. працював у Закарпатському філіалі інституту "Укргіпросад".

1977 р. повернувся в рідне село. З 1977 до 1996 р. обіймав посаду інженера-будівельника в місцевому колгоспі ім. XXI з'їзду КПРС. Під його керівництвом в селі зведено ряд об'єктів. Багато зусиль доклав Ярослав Прокопович для побудови нової школи. Працелюбний, наполегливий, строгий і відповідальний інженер вимагав такого ж підходу до роботи від своїх підлеглих.

1997 року Я. Говзан очолив приватне виробничо-торговельне підприємство "Ярок". Надавав велику спонсорську допомогу школі в організації безплатного харчування дітей, проведенні свят.

Усього за рік перебування на посаді сільського голови Говзан Я. П. чимало добрих справ зробив для села. Це, перш за все, ремонт та освітлення вулиць. Він постійно дбає про благоустрій Старого Лисця. Розробив план реконструкції центру села, де передбачено впорядкування та благоустрій його центральної частини. За клопотанням Ярослава Прокоповича обласна рада виділила кошти для укріплення дамб берегів Бистриці, що вкрай необхідно для села, тому що постійною є загроза повеней під час розливу ріки. Голова проводить роботу, спрямовану на реконструкцію Будинку культури. Так, уже поставлені нові вікна і двері. Виділив немалі кошти на виготовлення дверей і вікон для сільського навчально-виховного закладу.

Односельчани бачать небайдуже ставлення Ярослава Прокоповича до кожного виборця. Зокрема, він виділяє кошти для хворих, немічних, багатодітних, тих, хто опинився в біді чи потребує допомоги. Відчувається постійна турбота про людей похилого віку.

Говзан Я. П. дбає про введення в дію телефонної підстанції в селі для збільшення кількості номерів. Як людина щедрої душі продовжує славні меценатські традиції. Постійно спрямовує кошти на розвиток культури, освіти. 2005 р. завдяки його спонсорській допомозі вийшла книга вчителя Михайліва Т. В. "Нариси освіти с. Старий Лисець".

В ході виборчої компанії 2006 року на посаду сільського голови було висунуто 2 кандидати. Говзана Я. П. (від Блоку "Наша Україна") та Лущака А. Р. (від Українського Народного Блоку Костенка і Плюща). Перемогу отримав Лущак Анатолій Романович, який до обрання на цю посаду працював заступником начальника Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету МВС України. За нього проголосувало 1014 виборців. Говзан Я. П. отримав підтримку 995 односельчан.

Молодий, енергійний, новобраний сільський голова має намір втілити в життя заходи по перетворенню села у високорозвинутий населений пункт. Великі надії на ЛЗгщака А. Р. покладають односельчани. Сподіваються, що він стане тим достойником, який зможе піднести на новий рівень розвитку наше село.

Депутатами Старолисецької сільської Ради стали за порядком виборних округів: Феденько Василь Ярославович, Окунь Оксана Василівна, Чобанюк Василь Михайлович, Пташинський Сергій Анатолійович, Говзан Надія Ярославівна, Марчишин Василь Михайлович, Ма-тієшин Галина Михайлівна, Мар'ямпольський Михайло Броніславович, Дякуй Богдан Степанович, Михайлів Тарас Володимирович, Федоришин Світлана Миколаївна, Бабінчук Василь Михайлович, Каспрук Марія Василівна, Ткачук Марія Федорівна, Говзан Галина Дмитрівна, Макогон Оксана Михайлівна, Сердюченко Іван Олексійович, Білогубка Микола Дмитрович, Говзан Дарія Михайлівна, Скорий Іван Гаврилович, Тацінець Богдан Іванович, Каспрук Богдан Максимович.

Депутатами Тисменицької районної Ради від громади села обрано Тацінець Оксану Тимофіївну та Біло-губку Мирослава Ярославовича.

4 травня 2006 року перша сесія п'ятого демократичного скликання визнала повноваження новообраного сільського голови Аущака Анатолія Романовича. На сесії був присутній голова Тисменицької районної ради Нагорний Н. І.

Велику допомогу голові надають працівники сільської ради. З лютого 1996 р. секретарем у сільській раді працює Матієшин Галина Михайлівна. Вона з великою відповідальністю ставиться до роботи. Чуйна й доброзичлива до всіх, хто звертається до неї за допомогою. Є депутатом сільської ради трьох скликань поспіль.

Уже 24 роки касиром-рахівником у сільській раді працює Каспрук Марія Василівна. Вона добросовісна, старанна в роботі. Дбає про поповнення бюджету сільської ради, допомагає жителям у вирішенні їх потреб. Поважають її люди. Свідченням цього є те, що вона вже багато років поспіль депутат місцевої ради. На напружених виборах Президента України 2004 року Марія Василівна була головою дільничої виборчої комісії.

Макогон Оксана Миколаївна з 1981 р. обіймає посаду начальника військово-облікового столу. Здійснює чіткий облік військовозобов'язаних, проводить роботу з допризовниками. Допомагає жителям села в оформленні паспортів, інших документів, займається питаннями реєстрації. У розмові з односельчанами щира, відверта, уміє надати розумну пораду.

Головний спеціаліст сільської ради — Говзан Дарія Михайлівна. Добрий фахівець, чуйна і доброзичлива людина. До 2000 р. бухгалтером у сільській раді працювала Лущак Євдокія Гаврилівна.

Інспектором з охорони і раціонального використання землі від районного земельного відділу з 1998 року працює Волосянко Василь Миколайович. Він здійснює велику роботу щодо оформлення документації з приватизації землі, надає допомогу у вирішенні всіх земельних питань.

З 2005 р. при сільській раді введено посаду інженера-землевпорядника. Її обіймає Скорий Іван Гаврилович. Спокійний, врівноважений працівник. Уміє залагодити й вирішити суперечки між селянами. Дає кваліфіковані консультації щодо раціонального використання земельних ресурсів.

Жителі Старого Лисця вболівають за долю України, дбають про її розвиток на шляху демократичного становлення. Потвердженням цього є вибори Президента України 2004 року, на яких Віктор Ющенко отримав 99,7% голосів виборців. Явка жителів села на виборах становила 97%. Плідно працювала дільнича виборча комісія під головуванням Каспрук М. В. Її членами були: Кузишин Г. О. — секретар; Макогон О. М. — заступник голови; Волосянко К. М„ Волосянко Т. В., Матієшин Н. М., Марчишин С. О., Мар'ямпольська М. М., Дуб'як О. П„ Скора Г. І., Нижник Г. Л., Балан М. М., Ломей М. М., Тацінець О. Т., Дзібій О. І., Пташинська Г. І., Федоришин М. П., Балан Г. М., Риснюк Є. Й., Марчишин В. М., Бабінчук В. М., Токар Я. Д. Під пильним оком спостерігачів із Донецька та Луганська комісія провела вибори злагоджено й організовано, з дотриманням норм Закону України "Про вибори Президента".

Наші односельчани також виїжджали спостерігачами на вибори Президента у східні області України. Таку допомогу надали: Говзан І. Д., Говзан О. Д., Говзан В. Д., ручкан В. В., Марущак В. І., Говзан І. Й., Каблюк В., Василик Т. П. Хоча їм довелося витерпіти образи, приниження, однак покладені на них обов'язки виконали з честю.

Під час Помаранчевої революції жителі Старого Лисця активно підтримували народного Президента Віктора Ющенка, брали участь у мітингах в Ілано-Франківську.

24 листопада 2004 року мітинг на підтримку Ющенка відбувся у Старому Лисці. Багато наших односельчан вистояли на майдані Незалежності в Києві, аби висловити довіру народному Президентові, обстоюючи ідеали Помаранчевої революції. Учасниками тих подій у столиці були Марчишин Г. М., Гринечко М. В., Василик Т. П., Говзан В. Й., Труфан В. М., Ручкан В. В., Феденько В. І.

Велику роботу, спрямовану на проведення демократичних виборів, підтримку В. Ющенка, організовували вчителі, місцевої школи. Уже 23 листопада вони вийшли на Майдан в Івано-Франківську, написали звернення, у якому засудили фальсифікацію виборів, вимагали визнати Ющенка Президентом України.

Станом на 1 січня 2006 року у Старому Лисці зареєстровано осередки таких партій: Народний Рух України (голова — Білогубка Я. С.), Українська народна партія (голова — Марчишин В. М.), Українська республіканська партія "Собор" (голова - Тацінець Б. І.), Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (голова — Окунь О. В.), Всеукраїнське політичне об'єднання "Жінки за майбутнє" (голова — Макогон О. М.).

Активну роботу зі становлення незалежної Української держави проводить у селі місцевий осередок Української Народної партії (УНП). Організація створена 27 квітня 2001 р. на базі Українського Народного Руху. Ініціаторами його стали вчителі Старолисецької школи Марчишин В. М., Ганущак М. М., Білогубка А. С., Павликі-вський В. М. Очолив партію Марчишин В. М. 10 січня 2002 р. Старолисецький сільський осередок був зареєстрований у Тисменицькому районному управлінні юстиції (свідоцтво № 01-03/26). Члени партії — активні учасники виборчої кампанії 2002 року. За особистий вагомий внесок у розбудову партії та активну участь під час виборчої кампанії 2002 року, що сприяло перемозі виборчого блоку "Наша Україна", голова партії Марчишин В. М. нагороджений грамотою обласної організації.

2003 року кількість членів осередку збільшилася до 15 осіб. За ініціативою УНП у селі відбулось кілька свят (вшанування футболістів — чемпіонів області 1973 p., свято 30-ліття ансамблю "Родина"). 2004 року свою позицію вони підтвердили у виборчій кампанії Президента України. Члени партії були учасниками Помаранчевої революції у Києві, виїжджали спостерігачами на вибори в Донецьку, Луганську області. За таку діяльність голова партії, окремі члени отримали подяки та посвідчення учасника Помаранчевої революції. Кількість членів осередку збільшилася до 23 осіб. А на початок 2005 року вона становила ЗО осіб.

Голова партії Марчишин В. М. — делегат VI з'їзду Української Народної Партії, що проходив 26 лютого 2005 року у м. Києві. Місцевий осередок УНП не залишається осторонь виборчої кампанії депутатів Верховної Ради України, місцевих рад 2006 року. Кандидатами до районної ради від партії висунуто Лущака А. Р. та Ганущака М. М., до Старолисецької сільської ради — 22 кандидати в депутати, на посаду голови сільської ради — Лущака Анатолія Романовича. Партія проводить активну передвиборчу агітацію.

Члени Старолисецького осередку Української Народної партії: Феденько Я. Д., Ганущак Н. О., Марчишин С. О., Марчишин І. В., Горбачевський М. В., Волосянко Д. С., Курій І. С., Іванишин В. P., Дем'янів І. П., Гутак І. В., Мотрич В. Д., Білогубка А. С., Удуд В. В., Матієшин М. М., Пилипів В. О., Балан Я. М., Ткачук М. М.( Говзан І. Д., Говзан В. Д., Бабінчук М. Й., Бабінчук М. М., Марчишин А. В., Бабінчук В. М., Говзан П. М.

Старий Лисець розташований у приміській зоні обласного центру. Багато наших односельчан працюють на промислових підприємствах та в організаціях Івано-Фран-ківська. Народногосподарський комплекс села розвинений слабо. Тут є кілька приватних підприємств, цехів, сільськогосподарський кооператив "Бистриця". Це такі приватні підприємства: фірма з виготовлення меблів "Ме-дея" (кер. — Лаврищук М. Б.), товариство з обмеженою відповідальністю "Геліос" (кер. — Єжак О. Ф.), фірма "Пінія" (дир. — Курман М. С.). Волосянко В. В. очолює приватне підприємство з переробки фруктів, що виготовляє продукцію для кондитерської промисловості.

Великою популярністю в Україні користується продукція приватного підприємства "Левада". За якістю солодка вода цієї фірми не поступається аналогам інших заводів. На території села розміщене приватне підприємство "Стандарт", де переробляється лісосировинна. Тут виготовляють бруси і дошки.

Для потреб жителів села відкрито кілька приватних торговельних підприємств. Власниками їх є: Феденько С. А., Говзан О. Ф., Гордієнко С. І., Дем'янів М. П., Феденько В. Я., Говзан Г. Д., Левицька Л. С., Білогубка М. М. Вони І Зс безпечують жителів необхідними товарами. Смачними й корисними стравами односельчан і гостей частують працівники кафе "Бистриця", "Ярок", "Світанок", "Левада". Приватні підприємці надають спонсорську допомогу ! жителям села. Не залишаються байдужими до меценатської справи Гордієнко С. І., Волосянко В. В., Гуменяк 3. Ю., Курман М. С., Говзан О. Ф., Єжак О. Ф. У перспективі передбачене будівництво великого торговельного комплексу в центральній частині села.

Приватні підприємства, підприємці та фермери СКП "Мельник і спілка", Дехтяр Михайло Степанович ТзОВ "Недея", Лаврищук Михайло Богданович ПП "Пінія", Курман Михайло Степанович Магазин "Світлана", Феденько Світлана Танасівна ПТВП "Ярок", Говзан Ярослав Прокопович Магазин "Гетьман", Гордієнко Сергій Іванович Магазин "Все для тебе", Курій Ярослав Дмитрович Магазин "Оксана", Окунь Оксана Василівна Магазин "Наталі", Волосянко Наталія Василівна ГВП "Калина", Волосянко Олександра Дмитрівна Магазин, Балан Галина Олексіївна Магазин "Галина", Говзан Галина Дмитрівна Кафе-магазин "Світанок", Феденько Василь Ярославович

ТзОВ "Геліос", Єжак Франк Франкович ТзОВ "Легенда плюс", Кушина Андрій Ярославович Магазин "Левада", Паранюк Степан Дмитрович ТзОВ "Стандарт-Л", Ходак Мирослав Миколайович ТзОВ "Терма", Левицький Любомир Корнійович ТзОВ "Вокол", Волосянко Василь Васильович

СГВК "Бистриця", Гуменяк Зіновій Юрійович

Фермерське г-во, Рев'юк Ярослав Ярославович

У Старому Лисці є також два фермерські господарства, у користуванні яких перебуває 13,6 га ріллі. їх власники — Рев'юк Я. Я. (9,1 га) та Волосянко В. В., який обробляє земельну ділянку площею 4,5 га. Фермери вирощують зернові культури.

Частина жителів села зайнята в лісовому господарстві. Навколишні ліси входять до складу Державного природного заповідника "Чорний ліс". Відомими лісничими є: Бойчук І. М., Балан М. В., Дякун В. В., Балан В. В.

Майже 40 років, аж до виходу на пенсію (2001), лісником Івано-Франківського лісництва працював Балан Василь Пилипович. Він був лісничим-професіоналом, фанатом своєї справи. Не лише оберігав від нищення лісові посадки в околицях обласного центру, дбав, аби молоді деревця росли, розвивались, а й кожної весни садив нові на 50 — 60-гектарній площі. А загалом за час своєї роботи створив лісові посадки майже на 300-гектарній площі. Це ще один такий обхід, за яким упродовж багатьох років доводилось доглядати. Для того, щоб виконувати в лісах увесь комплекс необхідних господарських робіт, за його участю прокладено близько 10 км лісових доріг.

Більш як на 160-гектарній площі лісником зроблено меліорацію перезволожених земель.

У своєму обході Балан В. П. уміло організував заготівлю дикорослих плодів, ягід, лікарських рослин, багато уваги приділяв охороні та відгодівлі дичини. За добросовісну, бездоганну працю неодноразово нагороджувався грамотами.

Любов до лісу Балан В. П. прищепив своїм синам Миколі й Василеві, які зараз працюють лісниками у цьому ж лісництві [2, 196].

Станом на 1 січня 2006 р. у Старому Лисці діють: середня школа, філіал Лисецької музичної школи, бібліотека, Народний дім, відділення зв'язку, відділення ощадного банку, аптечний кіоск, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок "Малятко". До 2004 р. працював млин.

Медичне обслуговування жителів здійснюється працівниками фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП). Цей медичний заклад має вищу категорію. Обслуговує 3 815 жителів. На його обліку нині перебуває 24 вагітних жінок та 52 дітей першого року життя (на 1. 01. 2006 p.). Завідує ФАПом Балан Марія Миколаївна (уродженка с. Середній Березів Косівського району). 1974 року за направленням приїхала працювати в наше село. З того часу є незмінним керівником медпункту. За високий професіоналізм їй присвоєно вищу кваліфікаційну категорію. Марія Миколаївна піклується про здоров'я своїх пацієнтів. Удень і вночі за будь-якої погоди поспішає на допомогу. Лікаркою від Бога називають її в селі. Балан М. М. проводить велику профілактичну роботу, надає кваліфіковані консультації. За добросовісну працю її неодноразово поша-новували грамотами, вручали грошові премії.

Справу матері продовжують діти Марії Миколаївни. Донька Ліля працює медичною сестрою в хірургічному відділенні обласної дитячої лікарні. Син Василь 2004 р. закінчив Івано-Франківську медичну академію. Нині він лікар-хірург в обласному центрі.

Із серпня 1989 р. до цього часу патронажною медсестрою трудиться Гуменяк Уляна Казимирівна. Віддає пацієнтам усі сили й уміння. Вона закінчила медсестринське відділення Коломийського медучилища. Має першу кваліфікаційну категорію. Надає професійну допомогу дітям, своєчасно здійснює вакцинацію школярів. Відповідальна у ставленні до службових обов'язків.

Волосянко Світлана Іванівна 1998 року закінчила акушерське відділення Івано-Франківського медучилища. З вересня 2002 р. працює акушеркою ФАП. Працелюбна, старанна, привітна.

17 років знали у Старому Лисці молодшу медичну сес-ТРУ Дубницьку Тетяну Іванівну. Її змінила Куят Ганна Дмитрівна. Вони завжди вчасно і добросовісно виконували всю роботу. З 2001 р. молодшою медсестрою ФАП працює Говзан Надія Ярославівна. Це завдяки її старанням забезпечується чистота і порядок у медичних кабінетах.

Медичне обслуговування населення, крім цих працівників, здійснюють також такі спеціалісти: лікар-терапевт загальної практики Склепова Наталія Юліанівна, лікар-педіатр Зінько Любов Борисівна. Вони згідно з графіками, затвердженими головним лікарем Лисецької райлі-карні, проводять прийоми хворих безпосередньо у ФАПі.

Стоматологічні послуги надає лікар-стоматолог Вовк Григорій Васильович. Людина чуйна, доброзичлива, відповідальна. Він систематично оглядає дітей шкільного віку, дає корисні поради щодо збереження здоров'я зубів. У своїй практиці Г. Вовк уміло використовує нові досягнення медичної науки.

ФАП розміщений у приміщенні колишнього колгоспного профілакторію, де є вестибюль, дитячий, оглядовий, стоматологічний, терапевтичний, маніпуляційний та фізка-бінети, господарська кімната. У фізкабінеті є кварцова лампа, лампа-інфраруш, УВЧ, солюксні лампи. Тут також завжди є ліки для надання невідкладної медичної допомоги.

Завідувачем ФАП здійснюється чіткий облік дітей першого року життя. За останні 5 років не було жодного випадку смертності малюків першого року життя. їм своєчасно проводять щеплення.

Працівники ФАПу систематично проводять профілактичні огляди населення, диспансерне обстеження хворих. Вони ведуть чіткий їх облік.

Загальна кількість диспансерних хворих — 1697 осіб, серед них: онкологічні захворювання — 32, туберкульозні захворювання — 51, терапевтичні захворювання — 909, хірургічні захворювання — 93, ревматизм — 27, гіпертонічна хвороба — 198, виразкова хвороба — 50, хронічний холецистит — 48, хронічний бронхіт — 61, хронічний обструктивний бронхіт — ЗО, цукровий діабет — 59, в. гепатит — 24, панкреатит — 21, бронхіальна астма — З, гінекологічні захворювання — 39, психічно хворі — 44, розсіяний склероз — 2.

На наркологічному обліку перебуває 45 осіб, які зловживають алкоголем.

104 осіб мають I —III групи інвалідності. За диспансерними хворими ведеться динамічне спостереження та призначається протирецидивне лікування, чітко виконуються призначення лікарів. Такі хворі щорічно оздоровлюються амбулаторно або стаціонарно.

Робота ФАП є величезною. Так, 2005 р. прийнято амбулаторно — 3 951, зроблено маніпуляцій — 10 436, відвідано на дому — 4 142 особи. Здійснюються щорічні подвірні обходи з метою огляду жителів.

Працівники ФАПу беруть участь у виконанні семи територіальних медичних програм.

У серпні 1979 р. гостинно відчинив двері для своїх дошкільнят Старолисецький дошкільний навчальний заклад "Малятко". Це один з об'єктів соціально-культурного призначення, побудованих у селі в рамках великої програми розвитку, яку втілював у життя тодішній голова колгоспу Степовий М. А. Дитячий садок розрахований на 90 місць. На той час у ДНЗ працювало чотири групи: ясельна, молодша, середня та старша. Виховний процес здійснювали вісім вихователів: Стельмах Г. І., Доцяк П. П., Білогубка Е. П., Дем'янів О. Й., Петрук Н. І., Риснюк Є. Й., Барановська Н. М., Павлушинська І. В. Завідувала дитячим закладом вчителька місцевої школи Ленич Софія Романівна.

1 серпня 1981 р. на роботу в садок прийшли молоді спеціалісти: Кравчук Г. В. та Пастернак К. М. Музичне керівництво тут здійснювала Федоришин М. П. Разом із вихователями вона проводила багато цікавих свят, прилучаючи вихованців до національної культури, народних звичаїв та обрядів. У садочку було все необхідне для всебічного розвитку дитини, виховання особистості. Дошкільний навчальний заклад працював за шестиденним робочим тижнем. 12-годинний робочий день починався о 8 годині ранку і завершувався о 20 годині вечора. Вихователі дбали про формування здорової дитини, виховання справжнього громадянина своєї держави.

Через недостатнє фінансування дитсадок був закритий у жовтні 1998 року. Тільки через чотири роки після капітального ремонту він знову розпочав свою діяльність (15 жовтня 2002 року). На даний час у дошкільному навчальному закладі перебуває 35 дітей. Під керівництвом його завідувача Марчишин С. О. створено дві групи — різновікова та старша. У дитсадку працюють чотири вихователі з педагогічною освітою: Волосянко К. М., Волосянко Т. В., Балан Г. М., Марчишин Н. В. Педагоги різними методами і засобами впроваджують у практику роботи елементи системи розвиваль-ного навчання. Кожен із них працює над реалізацією певного проблемного питання. Контроль за виконанням навчально-виховного процесу здійснює завідувач ДНЗ. Педагоги роблять все від душі, прагнуть, щоб дитячий заклад перетворився для малечі в рідну домівку, аби вони могли адаптуватися до нього, зреалізувати свої знання й уміння.

Для потреб жителів села 1974 року було відкрито відділення зв'язку. До цього їм, щоб зробити переказ чи відправити посилку, доводилось ходити у смт. Лисець. Незмінним керівником відділення 32 роки була Гринеч-ко P. І. Людина відповідальна, працелюбна, вимоглива до себе і підлеглих, справжній професіонал. Раїса Іванівна зажди вчасно й належним чином оформляла відповідні документи, відправляла поштові перекази, листи, повідомлення, посилки тощо. Дбала про забезпечення громадян періодичною пресою, надавала кваліфіковані консультації. Доставляють пресу жителям листоноші. З 2006 р. поштове відділення очолює Феденько Марія Іванівна. Багато років на пошті працювали листоношами: Гах М. М., Пилипів Г. М., Язлиєва М. Й., Данилів Л. М., Гаврилів Я. М., Шалаєвська О. Г., Волосянко Я. О. Сьогодні у відділенні зв'язку трудяться: Балан Н. В., Волосянко М. Д., Жарова Г. О., Ясинська М. О. їх праця потребує чималих зусиль. Вони розносять до осель громадян пресу, повідомлення, дбають, аби все було своєчасним. Кожного місяця пенсіонерам доставляють пенсії. Престарілим людям не потрібно вичікувати у довгих чергах.

1989 року в Старому Лисці відкрито відділення Ощадбанку. До 2002 р. його завідувачем була Феденько Н. О. Завжди привітна, усміхнена, терпелива жінка сумлінно виконувала свою роботу. Уважно і з повагою ставилась до кожного відвідувача. З 2002 р. керівником відділення є Волосянко О. М. Скромна, ввічлива, відповідальна, з увагою обслуговує клієнтів Ощадбанку.

Із закладів культури у Старому Лисці нині діють Народний дім та бібліотека. 38 років завідувачем бібліотеки працює Ломей Марія Михайлівна. Вона обслуговує 1 500 читачів різних категорій. Це діти, юнацтво, молодь, студенти, пенсіонери. Книжковий фонд становить 13 тис. примірників. За останніх 10 років він поповнився новими цікавими художніми творами і надходженнями, які протягом багатьох років лежали в рукописах або були вилучені з обігу. Бібліотека непогано укомплектована періодичними виданнями. Марія Михайлівна оформила цікаві книжкові виставки про наш край, рідну мову, добро і милосердя, видатних людей. Як щирий патріот проводить велику пошукову роботу з історії села. Підготувала ряд альбомів: "Книга пам'яті села", "Літопис с. Старий Лисець"; збирає цікаві матеріали з історії краю, України. М. Ломей організовує цікаві заходи для молоді, спрямовані на відродження історико-культурної спадщини. Зібрала багато забутого фольклорно-етнографічного матеріалу (пісні, легенди, перекази). 2002 р. завідувачем бібліотеки оформлена виставка виробів народних умільців села. На ній представлено багато цікавих експонатів: вишивки, вироби з різних природних матеріалів, в'язані, давні предмети побуту. Творцями цих унікальних речей є наші односельчани: 3. Петрук, В. Феденько, М. Гаргат, В. Костюк та ін. Діти з радістю поспішають у бібліотеку, бо знають що там отримають цікаву книжку. А ще — їх зустріне завідувачка, людина з приємною усмішкою.

Ломей М. М. — людина великої душі, небайдужа до кожного, хто переступив поріг скарбниці мудрості. Вона бере активну участь у художній самодіяльності села. Більше ЗО років співає в ансамблі "Родина", церковному хорі. Надзвичайно скромна, привітна Марія Михайлівна користується великим авторитетом серед жителів села. Її плідна праця спрямована на відродження національної культури і духовності, неодноразово поцінована грамотами районного та обласного рівня (1998, 1999).

Сільська бібліотека ще 1978 р. отримала статус "Бібліотека відмінної роботи", а її завідувача нагородили грамотою Міністерства культури УРСР.

Одним із найважливіших закладів культури в селі є Народний дім. Він є головним центром, де повинна збиратись молодь, де має працювати художня самодіяльність, повинні відбуватись збори, концерти. З 1989 р. директором Будинку культури є Окунь Оксана Василівна. При Народному домі працює жіночий ансамбль "Родина", художнім керівником якого є Гарбуз В. В. Він також очолює мішаний хор. Великою перешкодою в належній роботі клубу є те, що вже кілька років підряд будівля знаходиться в напіваварійному стані. Не працює кінозал. Бібліотеку переведено в приміщення сільської ради. Відсутність системи опалення паралізує роботу цього закладу. Усе ж завідувач намагається організувати свята, концерти. Щорічно на високому рівні проводяться заходи на відзначення шевченківських днів, Дня перемоги, Івана Купала, Дня Незалежності, річниці УПА, Нового року. У суботу та неділю для молоді села проходять дискотеки.

Ядром художньої самодіяльності Старого Лисця є фольклорний колектив "Родина". 28 вересня 2003 р. ансамбль відсвяткував своє 30-ліття. З цієї нагоди у Народному домі відбулось велике свято. Привітати ювілярів зібралось чимало гостей та жителів села. Зала була переповненою. Серед запрошених були й попередні керівники колективу — Демидюк М. С. та Бурдило М. П. Прийшли привітати учасниць ансамблю й наймолодші мешканці села — вихованці дитячого садка. Музичні вітання лунали з уст учнів Старолисецької школи. Із Лисця прибула чоловіча капела "Відродження", керівником якої є М. Демидюк, котрий раніше очолював Старолисецький колектив.

До ювілярок із вітальним словом, побажаннями творчої наснаги звернувся сільський голова Я. Феденько, який вручив їм грамоти та подарунки. М. П'ятничук, директор Народного дому м. Тисмениця, як представник районного відділу культури звернувся до них із теплими словами вдячності, також нагородивши грамотами та подарунками.

Учасницями фольклорного колективу "Родина" є шістнадцятеро жінок. Кожна з них — це жива легенда української пісні. Вони закохані в рідну пісню, мову і без неї не уявляють свого життя. Багато років членами фольклорно-етнографічного ансамблю є: Розалія Волосянко, Марія Олексин, Ольга Феденько, Ірина Василик, Наталія Гринечко, Марія Волосянко, Кароліна Балан, Марія Ломей, Марія Бойчук, Ганна Фуштей, Ганна Гаргат, Розалія Лущак.

Активними учасниками колективу були Лущак Розалія Миколаївна, Гах Марія Миколаївна та Гринечко Олена Василівна (померла 2005 p.).

Репертуар ансамблю збагачений українськими народними, партизанськими піснями, різними сценками, місцевим обрядом вечорниць. Він постійно урізноманітнюється. Колектив виступає на всіх святах, які проводяться в селі. У серпні 2002 р. колектив брав участь у святкуванні 11-ої річниці Незалежності України в м. Тисмениці. На цьому дійстві наші аматори представили вечорниці.

Часто на сільських концертах виступають вокально-інструментальні ансамблі. Вони одночасно є і весільними музиками, їх кілька. Великою популярністю у Старому Дисці та поза його межами користується ансамбль у складі Глуханюка С. Д., Гуменяка Д. М., Волосянка М. І.

Чималий авторитет завоював серед своїх прихильників колектив, де виступають Волосянко В., Писарик В., Дзібій В.

Наймолодшим є ансамбль, до складу якого входять І. Струтинський. В. Волосянко, П. Шкутяк, М. Мартинів. Молоді хлопці закінчили Лисецьку музичну школу. Брали участь у духовому оркестрі школи, яким керував Ган-чак О. І. Вони закохані в українську пісню, люблять співати, зробили музичну обробку багатьох стародавніх пісень.

За сприянням сільського голови Говзана Я. П. у серпні 2005 року в Старому Лисці відбувся музичний конкурс "Караоке". На площі перед Будинком культури зібралось багато людей. У фінальному етапі брали участь наші односельці: М. Говзан, В. Писарик та Ю. Говзан. Переможцем визнали студента Івано-Франківського медичного університету Ю. Говзана. Він отримав приз та гучні оплески односельців. Усіх присутніх привітав заслужений артист України Ярослав Крайник.

Красу рідної землі звеличує у своїх піснях учениця 4-А класу Старолисецької школи Зоряна Рощук. Народилась вона в м. Івано-Франківську, де проживали тоді батьки, які є вихідцями з нашого села (мама — Крута Надія). Сьогодні ця родина мешкає в Старому Лисці.

Уже з ранніх дитячих рокіь Зорянка виявляла інтерес до української пісні, музики. Навчається дівчинка в музичній школі за спеціальністю “фортепіано", відвідує студію вокалу "Кольоровий світ", школу бального танцю. Її викладачами є такі відомі діячі музичного мистецтва Івано-Франківська, як Курило Я. В., Соболевська Л. В., Медвє-дєва Л. В. Талант 3. Рощук відзначений високими нагородами і преміями престижних конкурсів. 2004 р. вона стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу "Карпатські соловейки", а 2005 — на цьому конкурсі отримала III місце. Плідним на перемоги для юної співачки був 2005 рік. На обласному конкурсі "Водограй" вона здобула "Гран-прі", а на Всеукраїнському конкурсі "Золотий тік" отримала І місце. Зоряна здобула також III місце під час Всеукраїнського конкурсу "Духовні джерела", що проводився у м. Києві 2005 року. Зоряна Рощук була учасницею III Міжнародного конкурсу "Зорепад" (2004). У травні 2006 р. на Міжнародному конкурсі "Захід — XXI століття" юна співачка посіла III місце.

Захоплення дівчинки різноманітні — танці, музика малювання. Дуже поважає народні звичаї, які оспівує у своїх піснях.

Велику роботу з відродження традицій, патріотичного виховання молоді проводять колишні члени ОУН-УПА: Бабінчук Г. С., Окунь Г. М., Окунь Ю. М. та ін. За їх ініціативою відбуваються цікаві зустрічі, свята. Кожного року 14 жовтня в селі відбуваються святкування з нагоди створення УПА. Частими гостями на таких урочистостях є члени обласного Братства вояків УПА та голова його Федір Володимирський. У цей день борці за волю України їдуть поклонитись на могилу сотенного Пирога, яка розміщена на околиці Старого Лисця.

Великим є інтерес наших односельчан до занять спортом. Значною мірою цьому сприяє те, що вже з юних років школярі займаються у різних спортивних гуртках і секціях.

На початку 70-х років у Старому Лисці була організована футбольна команда. Вона не мала рівних у районі. А 1973 р. наші футболісти стали чемпіонами області. До складу команди входили: Іван Удуд, Микола Бабінчук, Василь Говзан, Роман Жилюк, Степан Балан, Богдан Юсипів, Олексій Говзан, Михайло Балан, Василь Дмитрів, Ярослав Говзан, Олексій Феденько, Роман Стасюк, Іван Феденько, Ярослав Удуд, Іван Говзан.

Капітаном і голкіпером команди був Говзан Ярослав Йосипович.

Тренер команди Михайло Балан зумів згуртувати хлопців в один дружний колектив. Розумне керівництво командою, постійні тренування забезпечили високі показники під час виступів у змаганнях. Однак 80-х років спортивні досягнення наших футболістів дещо послабились.

1991 р. знову організована футбольна команда. Її тренер — шанувальник футболу Марчишин В. М. 1994 р. спортсмени стали чемпіонами області в групі "В". Спонсором команди був Дрекало Василь Миколайович. Він виділяв кошти для проведення ігор, придбав для футболістів форму, організовував виїзди команди на змагання. У наступному (1995) році команда "Луквиця" знову чемпіон області в групі "Б". Капітаном команди на той час був Удуд Микола Іванович.

Велику допомогу у примноженні футбольних традицій, розвитку спорту в селі надавав Феденько Я. Д. Так, 2000 р. за його сприяння створено новий склад футбольної команди, яка обрала собі назву "Інтєр"» Тренером став Рудницький Віктор Франкович. У тому ж році на районних фінальних змаганнях у Ямниці команда зайняла II місце в розиграші кубка Тисменицького району з футболу. Марку сільського футболу тримає юнацька збірна школи, якою керує вчитель фізвиховання Білогубка А. С. Команда постійно здобуває призові місця на районних змаганнях.

У вересні 2003 р. у Старому Лисці відбулось велике свято вшанування футболістів-чемпіонів області 1973 року. Привітати ювілярів приїхали начальники управління з питань фізичної культури і спорту ОДА — Мирослав Карабін, РДА — Василь Дзудзило, а також заступник голови Тисменицької районної ради ради Олексій Феденько (уродженець села Старий Лисець і ветеран футбольної команди). У своєму привітанні Олексій Іванович сказав: "Дозвольте висловити впевненість в тому, що футбол у Старому Лисці був, є і буде. Тут повинні постаратись сільська рада, управління фізкультури і спорту району, місцеве господарство і школа". Хвилиною мовчання вшанували тих членів команди, хто не дожив до того чудового дня. Гучними оплесками вшановували ветеранів футболу — переможців першості області 1973 року, які вийшли на футбольне поле у спортивній формі.

Нагородив спортсменів голова сільської ради Феденько Я. Д. Відбувся турнір між командами 10 і 11 класів Старолисецької школи, у якому перемогли десятикласники, які помірялись силами з ветеранами. Чемпіони довели, що в них ще є порох в порохівницях, не випадково вони святкували перемогу. Спонсорами спортивного дійства стали: приватна фірма "Левада", голова СГК "Бистриця" Зіновій Гуменяк, голова сільської ради Ярослав Феденько.

Наші односельчани прославили Старий Лисець досягненнями і в інших видах спорту. Неодноразовим чемпіоном України з боротьби самбо є Лущак Анатолій Романович. Майстрами спорту з боротьби самбо стали Фуштей Дмитро Степанович, Фелик Олександр Іванович, Фелик Василь Іванович, Язлиєв Анатолій Аширмурадович. Звання майстра спорту лижних гонок здобула наша односельчанка Карманська Світлана Танасівна. Бурикін І. А. двічі був призером республіканських змагань з боротьби на першість товариства "Колос". Відомими футболістами є Мирослав Дрекало, Михайло Ткачук, Микола Удуд, Богдан Говзан, Степан Лущак та інші.

Примножує спортивну славу Старого Лисця й футболіст Дрекало Мирослав Васильович. Народився він у березні 1980 року. Футболом почав займатися в Івано-Франківській ДЮСШ, потім — школі олімпійського резерву "Прикарпаття". 1999 р. закінчив Івано-Франківський коледж фізичної культури. Виступав за команду "Прикарпаття — 2" (1997—1999). Під час служби в армії грав за збірну Західного оперативного командування, з якою виборов Кубок України серед команд Збройних Сил. Брав активну участь у виступах команди "Інтер" с. Старий Лисець, яка завдяки наполегливості футболістів здобула II місце в розиграші Кубка Тисменицького району (2000).

З 2000 до 2004 pp. М. Дрекало — оборонець команди "Техноцентр" (м. Рогатин). Примножуючи її славу провів у другій лізі 23 матчі, забив три м'ячі. Ця команда здобула футбольне золото 2000 року — у першій лізі виграла чемпіонат області. А в міжнародному турнірі "Оболонь — 2001" зайняла III місце, поступившись лише командам з Москви "Голеадор" та ЦСКА.

З 2005 р. Мирослав Дрекало є гравцем команди "Теп-ловик" (м. Івано-Франківськ). Завдяки успішним виступам вона минулого року виборола II місце в області.

Кандидат у майстри спорту і наш односельчанин Ткачук Михайло Михайлович. Народився він у листопаді 1985 р. у Старому Лисці. До шостого класу навчався у Староли-сецькій ЗОШ. Три роки займався в Івано-Франківсько-му футбольному клубі "Галичина", одночасно здобував освіту. Футбольна команда "Галичина" була переможцем багатьох турнірів в Україні і за її межами. У складі команди Михайло брав участь у турнірі в Іспанії (1997), Польщі (1998). А в турнірній баталії "Снікерс. Грай чесно" 1998 року у м. Ленінграді команда виборола II місце. Неодноразово вперед її виводив Михайло Ткачук. Так, під час змаганнь у м. Львові (1998), де брало участь 10 команд із різних міст України, "Галичина" стала срібним призером. У вирішальній грі із львівськими "Карпатами" Михайло забив три м'ячі. На цьому турнірі він був визнаний найкращим гравцем, за що й отримав приз — гарну кришталеву вазу [4, 15].

1999 року Ткачука М. М. запросили в Донецьк у ДЮШ футбольного клубу "Шахтар”. 2002 року команда, де він був гравцем, стала чемпіоном України серед юніорів. 2003 р. футболіст здобув повну середню освіту. Його запросили до футбольного клубу "Прикарпаття", який зараз перейменовано у "Спартак". 2005 р. Михайло виступив у III спартакіаді ВАТ "Лукойл" (м. Калініград). Як кращий гравець команди він неодноразово нагороджувався грамотами, цінними подарунками. Має 12 спортивних медалей. А звання кандидата в майстри спорту зобов'язує йти до нових спортивних вершин.

Наші односельчани своїми трудовими, науковими, спортивними звершеннями примножують славу рідного села. Багато з них стали відомими людьми, мають наукові ступені, звання, нагороди.

Гордістю села є наші науковці. Звання кандидата наук отримали семеро жителів Старого Лисця.

Шаповал Олександр Андрійович

Народився 6 січня 1944 року на хуторі Городище Старолисецької сільської ради, де пройшли його дитячі роки. 1951 p., уже вміючи читати і писати, пішов у 1 клас Старолисецької семирічної школи, яку закінчив 1958 р. з похвальною грамотою. Далі продовжував навчатися в Ли-сецькій середній школі, яку закінчив у 1961 p., отримавши вперше в історії навчального закладу золоту медаль. Тоді ж поступив на навчання до Івано-Франківського за-гально-технічного факультету Львівського політехнічного інституту, одночасно працюючи трактористом у колгоспі с. Старий Лисець аж до призову в армію. З 1963 до 1966 р. проходив службу в рядах армії у військовій частині зв'язку.

Після демобілізації приступив до роботи в Богород-чанський район електромереж, де працював спочатку обмотником електромеханічної майстерні, а з березня 1967 р. — її майстром. Одночасно продовжував навчання на вечірньому факультеті названого вищого навчального закладу, який згодом став Івано-Франківським інститутом нафти і газу.

Після закінчення навчання в інституті та захисту дипломного проекту 1970 р. запрошений на роботу в науково-дослідний сектор Івано-Франківського інституту нафти і газу. Спочатку на посаду інженера, а в листопаді 1970 р. — молодшого наукового співробітника. З вересня 1970 р. працював асистентом кафедри електротехніки за сумісництвом.

1974 р. Олександр Андрійович поступив до аспірантури ІФІНГ за спеціальністю "автоматичне керування та регулювання". Після закінчення згідно з державним розподілом направлений на роботу асистентом кафедри електропостачання та електрообладнання інституту.

1985 р. захистив кандидатську дисертацію в Московському геологорозвідувальному інституті за спеціальністю "технологія і техніка геологорозвідувальних робіт".

1988 р. Шаповалу О. А. Міністерством вищої та середньої спеціальної освіти присвоєно вчений ступінь доцента на кафедрі електротехніки. За час роботи на цій посаді проводив заняття із студентами факультету автоматизації та електрифікації з курсів "Електротехніка та електромеханіка", "Електроматеріалознавство", "Електроніка та мікросхемотехніка".

З навчально-методичної роботи підготував та видав навчальний посібник "Основи електротехніки та електроніки", Тлумачний словник з електроматеріалознавства, рекомендовані Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів; конспект лекцій з курсу "Електроніка та мікросхемотехніка"; навчальний посібник "Мікропроцесорні засоби та системи"; ряд лабораторних практикумів та методичних настанов для виконання лабораторних робіт. З ініціативи та за активної участі Олександра Андрійовича поставлено лабораторні стенди для випробувань електрорадіоматеріалів, цифрової електроніки та мікропроцесорної техніки; створено електровимірювальну лабораторію, акредитовану Держстандартом та Держохоронпраці України.

Шаповал О. А. був відповідальним виконавцем та науковим керівником більше 10 науково-дослідних робіт, які виконувались згідно з планом НДР університету. За результатами наукових досліджень та навчально-методичної роботи опублікував понад 60 наукових та навчально-дослідних робіт. Отримав 7 авторських свідоцтв на винаходи. У даний час продовжує наукові пошуки з оптимі-зації частотно-регульованого електроприводу бурових установок.

Разом з дружиною Ларисою Петрівною виховали двох доньок. Дружина закінчила ІФІНГ. Працює інспектором Івано-Франківського району електромереж. Доньки Оксана та Тетяна закінчили ІФДТУНГ.

Ільницький Роман Васильович

Народився 9 червня 1969 р. в м. Караганда (республіка Казахстан).

З 1984 до 1994 pp. навчався у середній школі № 29 м. Караганди. 1994 р. поступив на фізико-математичний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. Свою наукову діяльність розпочав на III курсі навчання в університеті на кафедрі металофізики. Здійснив розробку технології магній-цинкових феритів, які набули широкого застосування в галузі функціональних вузлів телерадіотехніки і електротехніки. Результатом дослідження стала дипломна робота на тему "Магнітні фазові переходи і обмінні взаємодії у магній-цинкових феритах". Отримав оцінку "відмінно".

Після закінчення університету з 1999 до жовтня 2002 р. працював вчителем ОБЖ Старолисецької ЗОНІ. 1999 р. поступив до аспірантури Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за спеціальністю "фізика твердого тіла". За період навчання (1999 — 2000) досліджував проблему, пов'язану з вивченням можливостей використання діоксиду титану в літієвих джерелах живлення як катодного матеріалу. Ця робота відкриває значні можливості в галузі виготовлення літієвих джерел живлення та має велике значення для промисловості, оскільки досліджувані їх енергетичні параметри, що виготовлені на основі діоксиду титану, в декілька разів перевищують характеристики гальванічних елементів, упроваджених у виробництво.

Напрям дослідження, який вибрав Роман Васильович, має значну наукову та практичну цінність. Зокрема, важливим є застосування двооксиду титану як пігмента чи тримача каталізатора та електродного матеріалу, який використовується в сонячних батереях і літієвих джерелах живлення. Діоксид титану має декілька практичних переваг. Він є легкодоступним, хімічно стабільним, на-півпровідним, дешевим і нетоксичним.

Упродовж 2001—2003 pp. Ільницький Р. В. працював над А-ржавною темою "Фізико-хімічні закономірності формування інтеркаляційних низькорозмірних структур для молекулярної електроніки" на посаді молодшого наукового співробітника.

Дослідження здійснювалися на основі завдань, пов'язаних з науковою тематикою Міністерства освіти і науки України. З 2003 р. і до теперішнього часу молодий учений бере участь в інноваційному проекті з вивчення перспектив використання нових матеріалів у галузі енергетики.

Результатом наукового дослідження Р. Ільницького є підготовлена кандидатська дисертація на тему "Електрохімічна інтеркаляція нанодисперсного діоксиду титану літієм". У жовтні 2004 р. захистив кандидатську дисертацію та отримав науковий ступінь кандидата фізико-мате-матичних наук за спеціальністю 01. 04. 24 — фізика колоїдних систем.

З лютого 2005 р. Ільницький Р. В. працює на посаді завідувача відділу аспірантури й докторантури. З вересня 2005 р. він також асистент кафедри матеріалознавства та новітніх технологій Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Наукові результати вченого викладені у 27 публікаціях, у тому числі 9 статтях у наукових журналах. Він отримав два авторських свідоцтва на винаходи України.

Струтинський Богдан Дмитрович

Богдан Дмитрович Струтинський народився 19 липня 1970 р. у с. Старий Лисець. Закінчив Старолисецьку восьмирічну школу, Калуське культосвітнє училище. З дитячих років захоплювався театром.

1996 року закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (майстерня Л. Танюка) і тоді ж був запрошений у цей вищий навчальний заклад на посаду викладача.

1999 р. завершив навчання в аспірантурі на кафедрі майстерності актора та режисури драми КДІТМ ім. І. Карпенка-Карого. Тема його наукової дисертації — "Акторська школа Курбаса. Техноголія-тренінг". Науковим керівникам його дослідження був доктор мистецтвознавства Н. Корноєнко.

Митець неодноразово стажувався в майстернях провідних діячів театрального мистецтва: В. Станєвського (Гардженіце, Польща, 1991), Б. Голубовського (ГІТІС, Москва, 1992), Центрі театрально-культурних пошуків ім. Є. Гротовського (Вроцлав, Польща, 1995—1996), а також відвідував майстер-класи 3. Моліка (Вроцлав, Польща, 1996), майстерню Ришарда Неочима (ACTORS LAB THEATRE), опановував театральний менеджмент та про-дюсерство.

З 2003 року Богдан Дмитрович очолює Київський академічний театр оперети. З іменем Богдана Струтинського пов'язані кардинальні зміни у творчому житті театру. На долю режисера випало відкрити нову концепцію розбудови театру та його перспектив. Попри інерцію стереотипів він сміливо запроваджує неординарні заходи та створює найсприятливіші умови для творчої самореалізації колективу.

У жовтні 2004 року з ініціативи та в постановці Богдана Дмитровича в театрі оперети виставою "Звана вечеря з італійцями" Ж. Оффенбаха було відкрито камерну сцену "Театр у фойє".

Кожна творча робота Струтинського як режисера представляє собою самодостатній художній простір, організований за власними законами буття.

Творчий доробок митця наочно демонструє широчінь його мистецьких уподобань: Леся Українка "Камінний господар", Л. Костенко "Весна і світло воскресіння", О. Довженко "Зачарована Десна", М. Куліш "Мина Мазайло" та багато інших. Розуміння такої глибокої драматургії допомогло режисеру опанувати "легкий" жанр — оперету, а безмежна фантазія та безпосередність стали в нагоді у створенні дитячого репертуару: "Білосніжка та семеро гномів", "Карнавал казок в Україні".

Маючи прекрасні педагогічні й організаторські здібності, молодий художній керівник київської оперети достойно розпочав нову сторінку в житті жанру і театру [5, 24].

Лущак Анатолій Романович

Народився 2 березня 1967 р. у с. Старий Лисець. 1982 р. закінчив місцеву восьмирічну школу. Повну середню

освіту здобув в Лисецькій СШ. 1984 р. поступив в Івано-Франківський сільськогосподарський технікум за спеціальністю "агроном-організатор", який закінчив 1988 р. Вищу освіту отримав у Львівському інституті фізичної культури, де навчався 1989—1994 років. З 1998 — аспірант цього ж навчального закладу, навчання в якому достроково завершив 2001 року. Захистив кандидатську дисертацію на тему "Оптимізація психофізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України". Йому було присвоєно вчене звання кандидата наук з фізичного виховання та спорту.

З 1985 до 1987 pp. Лущак А. Р. проходив службу у Збройних Силах СРСР, у спортивному клубі армії центрально'] групи військ в м. Міловіце (Чехословаччина). Працював тренером-викладачем у спортивному клубі "Кристал" в Івано-Франківську.

З серпня 1990 р. Анатолій Романович розпочав службу в ОВС викладачем циклу бойової і фізичної підготовки Івано-Франківської середньо-спеціальної школи міліції. (1996—1998) роки працював старшим викладачем циклу бойової і фізичної підготовки Івано-Франківського училища міліції. 1998 — 2001 pp. — старший викладач циклу спеціальної та фізичної підготовки Прикарпатської філії НАВС України. 2001 р. Анатолій Романович став заступником начальника кафедри спеціальної і фізичної підготовки, а в листопаді 2002 — призначений начальником кафедри. З 2003 р. А. Лущак працює начальником кафедри фізичної підготовки і спорту Прикарпатського юридичного інституту НАВС України. З лютого 2006 p-заступник начальника Прикарпатського юридичного інституту. Львівського державного університету МВС України. Підполковник міліції.

1988 р. виконав норматив майстра спорту СРСР з боротьби самбо, неодноразовий чемпіон та призер першос-тей, чемпіонатів УРСР.

З 1990 до 1998 pp. постійний фіналіст чемпіонатів МВС України серед навчальних закладів з боротьби самбо. 1990 р. Анатолій став другим призером чемпіонату МВС СРСР з самооборони без зброї (м. Курськ). Він також виконавчий президент обласної Федерації боротьби самбо та Івано-Франківського спортивного клубу міліції "Курсант Прикарпаття". 2006 р. обраний сільським головою.

Разом з дружиною Галиною виховує двох доньок.

Фелик Василь Іванович

Народився 1 січня 1970 р. у Старому Лисці в сім'ї робітників. З 1977 до 1985 pp. навчався в місцевій восьмирічній школі. 1987 р. закінчив Лисецьку СШ.

Ще під час навчання Василь активно займався спортом. 1986 р. виконав норматив майстра спорту СРСР з боротьби самбо. Неодноразовий чемпіон першостей чемпіонатів УРСР. 1986 р. в м. Гродно (Білорусія) виграв з боротьби, чемпіонату СРСР першість самбо. Неодноразово нагороджувався відомчими нагородами, а саме, відзнакою МВС України "За розвиток науки, техніки та освіти" II ступеня (2004), відзнакою МВС України "Кращий працівник МВС України" (2005) та багатьма іншими. Рішенням Президії Центральної ради Фізкультурного-спортивного товариства "Динамо" України Лущаку А. Р. присвоєно звання "Почесний динамівець".Працював тре-нером-викладачем боротьби самбо в дитячо-спортивній школі с. Старий Лисець (1987— 1988). 1988— 1990 pp. проходив службу у Збройних Силах.

З вересня 1991 р. В. Фелик розпочав службу в органах внутрішніх справ курсантом Івано-Франківської серед-ньоспеціальної школи міліції МВС України. Після закінчення 1993 р. був призначений на посаду дізнавача Тис-меницького РВ УМВС України в Івано-Франківській області.

З 1994 р. Фелик В. І. — слухач Національної академії внутрішніх справ України. 1997 р. призначений на посаду заступника начальника громадської безпеки Тисме-ницького РВ УМВС, 1999 р. — начальника Галицького РВ УМВС.

1998 р. поступив на навчання в магістратуру Національної академії внутрішніх справ України. З 2001 року — ад'ютант Національної академії ВСУ, після закінчення якої

2003 року захистив кандидатську дисертацію на тему "Реорганізація служб ОВС, що здійснюють адміністративну діяльність". Після отримання наукового ступеня кандидата юридичних наук призначений начальником міліції Луцького РВ УМВС України у Волинській області.

З травня 2005 року Фелик В. І. працює начальником кафедри адміністративної діяльності ОВС Прикарпатського юридичного інституту МВС України. Спеціальне звання — підполковник міліції.

Разом з дружиною Лілією виховує двох синів.

Волосянко Михайло Іванович

Народився 1944 року у с. Старий Лисець. Закінчив місцеву середню школу. Захоплювався фізикою, математикою. 1964 року поступив на економічний факультет Московського інституту радіоелектроніки. Після завершення навчання (і969) працював науковим співробітником в Інституті світової економіки у Москві. 1974 р. захистив кандидатську дисертацію з економіки.

Дедалі більше М. Волосянка приваблює наукова праця. 1975 року Михайло поступає до Московського державного університету на філософський факультет. Екстерном складає всі іспити, здобувши другу вищу освіту. 1979 року захищає другу дисертацію (з філософії).

Інтереси вченого різнобічні: економіка, філософія, народна медицина. Володіє кількома іноземними мовами. Здійснив переклади наукової, популярної літератури, філософських праць.

Автор книг з народної медицини ("Про цілющі властивості води", "Голодування як метод оздоровлення", "Раціональне харчування" та ін.). Михайло Іванович автор численних публікацій у багатьох наукових виданнях.

Аспірантами вищих начальних закладів нині є такі наші односельчани: Балан Оксана Романівна, Дмитрів Роман Васильович, Волосянко Марія Геннадіївна, Струтинський Микола Ярославович, Надрага Марія Дмитрівна.

Струтинський М. Я. народився 14 грудня 1978 р. у с. Старий Лисець. Із шестирічного віку розпочав навчання в місцевій школі. Проявив великі здібності до оволодіння знаннями. Виявляв надзвичайний інтерес до математики та фізики. За рекомендацією вчителів 1992 року успішно склав іспити до Київського фізико-математично-го ліцею при Київському держуніверситеті. 1995 р. Микола закінчив ліцей зі срібною медаллю та вступив на факультет кібернетики (кафедра інформаційних систем) Київського університету ім. Т. Шевченка. 1999 — 2000 pp. стажувався у Лейпцигському університеті Німеччини. З відзнакою завершив навчання в Київському університеті (2001), отримав кваліфікацію магістра із соціальної інформатики та викладача математики й інформатики.

Здобуває вчене звання в аспірантурі. Працює провідним інженером комп'ютерних систем у компанії "UMS".

Ще під час навчання у Старолисецькій школі великий рівень навчальних досягнень проявив молодший брат Миколи — Струтинський Василь Ярославович. Народився він ЗО вересня 1983 року. 1996 — вступив до Прикарпатського військово-спортивного ліцею, який закінчив 2000 р. із золотою медаллю. Був активним учасником обласних олімпіад з математики, фізики. 1999 р. на обласній олімпіаді з французької мови виборов II місце. Василь отримав направлення для вступу у Київське Вище військове училище зв'язку. Але кар'єра військового його не вабила. За порадою брата Василь Ярославович вступає до Київського держуніверситету ім. Т. Шевченка на факультет кібернетики (кафедра моделювання складних систем). Зараз навчається в магістратурі на цій же кафедрі. Паралельно працює інженером-програмістом у фірмі "Флокс-Тронікс Дизайн — Україна".

Обидва брати є практикуючими християнами. Відвідують у Києві греко-католицьку церкву на Аскольдовій могилі. Шанують своїх батьків.

Струтинський Михайло Васильович

Народився 1 серпня 1966 р. у с. Старий Лисець. 1981 р. закінчив місцеву восьмирічну школу. Уже з дитячих літ захоплювався живописом. Тому після школи вирішив здобути фах художника. З 1981 до 1985 року навчався в Одеському державному художньому училищі ім. М. Б. Грекова. Був учасником багатьох студентських виставок. 1985 р. дипломна робота Михайла була представлена на виставці у Спілці художників.

1985— 1987 pp. проходив службу в армії.

Любов до мистецтва стала поштовхом для подальшого навчання. З 1987 до 1988 року здобуває освіту в Ленінградському реставраційному училищі. Потім — у Педагогічному університеті ім. О. І. Герцена на факультеті художньої графіки в Ленінграді (1988— 1995). Брав участь у студентських виставках. На "відмінно" захистив диплом. Його робота "Вінчання" (1000 х 800), намальована олійними фарбами на полотні, визнана кращою. 1992 р. Михайло разом з групою художників працював над розписом православного храму у м. Гамбурзі (Німеччина). Для цієї святині художник намалював ікону Св. Прокопія Устюжського.

З 1993 р. Струтинський М. В. працював викладачем малюнка, живопису, композиції в дитячій художній школі Московського району м. Санкт-Петербург.

Постійний учасник художніх виставок. 1996 р. брав участь у виставці в залі Санкт-Петербузької Спілки художників. Тут були представлені дві роботи художника — "Весна" (180 х 120, папір, акварель) та “Осінь" (180 х 120, папір, акварель).

Основна тема творчості художника — пейзаж. Його приваблюють картини природи, які завдяки таланту майстра постають перед глядачами немов живі. 2004 р. на Виставці петербурзьких художників у Санкт-Петербурзько-му манежі представив роботу "Осінній пейзаж" (300 х 420, папір, акварель), а 2005 р. на виставці Спілки художників — "Дощ" (297 х 420, папір, акварель). Тоді ж на виставці "Сучасні петербурзькі художники" у Санкт-Петербурзькому манежі демонструвалась його робота "Ранок" (300 х 400, папір, акварель). На даний час художник багато працює в техніці акварель. Крім живопису, займається комп'ютерною графікою, ілюстраціями до книжок. Створив ілюстрації до видань "Жар-птиця", "Сім богатирів та мертва царівна", "Аленький цветочек".

З 2004 р. Михайло Васильович працює художником на Санкт-Петербурзькій паперовій фабриці "ГОСЗНАК". А з минулого року він є старшим художником цього підприємства.

Михайло є набожною людиною, практикуючим християнином. Написав багато ікон для родини. Не забуває про рідне село, батьків.

Феденько Олексій Іванович

Народився 17 липня 1950 р. у с. Старий Лисець. 1965 р. закінчив 8 класів місцевої школи. З 1966 до 1970 року навчався у Снятинському сільськогосподарському технікумі. Після його закінчення проходив службу в армії (1970—1972). Далі повертається в рідне село, де працює начальником кар'єру колгоспу ім. XXI з'їзду КПРС.

1973—1980 pp. — старший інженер райсільгосптехні-ки в Івано-Франківську. Здобув вищу освіту. Закінчив Львівський державний інститут сільського господарства. Отримав спеціальність інженера-механіка.

З 1980 до 1990 року Олексій Іванович — заступник голови колгоспу "Україна" (с. Угринів). Після цього 5 років обіймав посаду заступника голови сільської ради с. Угринів (1990—1995).

1995 р. Олексій Феденько став заступником начальника управління праці та соціального захисту населення Тисменицького району. З 1996 до 2000 р. працював начальником управління праці та соціального захисту населення Тисменицького району. 2000 р. — заступник голови Тисменицької районної ради.

Помер Феденько О. І. у січні 2005 року. Похований у с. Угринів.

Гордістю села є односельчани, які здобули професії військових, міліціонерів, працівників спецслужб. Багато з них віддавали сили захисту Вітчизни по кілька десятиліть. Про життя кожного з них можна писати окрему книгу. Ці люди, якими гордимося, побували всюди: від регіонів крайнього Заходу до Далекого Сходу, воювали у гарячих точках планети. Військові подвиги наших односельців є взірцем для наслідування. А свідчення їх фахової майстерності, професіоналізму — високі військові звання та нагороди.

Високе звання "генерал-майор" має Семон Богдан Йосипович. Доктор технічних наук, начальник факультету Київської авіакосмічної технічної академії.

Звання полковника отримали: Балан Василь Олексійович, командир ракетної бригади ППО м. Москва. Там і проживає; Балан Степан Олексійович, колишній викладач фізичної підготовки Київської артилерійської академії; Пилипів Олексій Олексійович, льотчик-інструктор, пілот 1-го класу. Проживає в м. Саратові; Балан Микола Іванович, командир полку спеціального призначення ВВ МВС України (м. Феодосія, АР Крим), а також Василик Микола Васильович.

Підполковники військової служби: Бабінчук Микола Андрійович, Базів Іван Миколайович.

Підполковники міліції: Фелик Василь Іванович, Лущак Анатолій Романович, Волосянко Микола Михайлович, Гуменяк Юрій Петрович.

Військове звання "майор" отримали: Пилипчак Микола Романович, Феденько Микола Романович, Пилипів Іван Олексійович, начальник зв'язку полку, м. Ужгород; Мартинів Йосип Федорович, начальник штабу будівельного батальйону, м. Вологда; Гавриляк Василь Іванович, працівник II відділення облвійськомату, м. Курган; Бабінчук Володимир Іванович, м. Івано-Франківськ; Магас Василь Олексійович, помер 1992 року.

Майори міліції: Пилипів Михайло Софронович, начальник дорожньо-патрульної служби області. Проживає в м. Івано-Франківську; Фуштей Дмитро Степанович, дільничний міліціонер. Пенсіонер. Проживає в с. Старий Лисець; Турчин Василь Йосипович.

Капітани військової служби: Гуменяк Михайло Семенович. Перебував на посаді начальника горючомастиль-них матеріалів полку. Помер. Похований у с. Старий Лисець; Волосянко Дмитро Дмитрович (м. Феодосія); Балан Михайло Васильович (м. Івано-Франківськ); Семон Іван Васильович (м. Івано-Франківськ); Феденько Володимир Михайлович (Крим); Бабінчук Андрій Володимирович; Волосянко Василь Романович. Покійний.

Старші лейтенанти: Волосянко Микола Михайлович. Після звільнення з армії працював інженером РЕС в смт. Богород-чани. Там помер і похований; Бабінчук Тарас Ярославович (м. Івано-Франківськ); Балан Сергій Володимирович (м. Івано-Франківськ); Бойко Степан Іванович (м. Івано-Франківськ); Окунь Василь Михайлович (м. Івано-Франківськ); Струтинський Роман Ярославович (м. Васильків); Шнайдер Роман Ярославович (м. Тисмениця, районний відділ міліції), Федій Павло Володимирович (м. Тисмениця, райвідділ міліції), Федій Степан Володимирович (м. Тисмениця, райвідділ міліції).

Балан Василь Олексійович

У родині Балана Олексія Степановича та Емілії Іванівни, жителів Старого Лисця, народилося шестеро дітей. П'ятеро з них здобули вищу освіту.

Найстарший син Василь народився 7 вересня 1933 року. Закінчив місцеву школу. Після служби в армії поступив у Київську військову академію. Здобувши фах військового, служив у різних місцях Радянського Союзу. Разом із військовим контингентом СРСР був направлений у В'єтнам. Перебував на посаді командира ракетної бригади ППО м Москви.

Нагороджений багатьма орденами й медалями. Військове звання — полковник. Зараз перебуває на пенсії. Проживає в Москві.

Брат Василя Степан народився 20 липня 1942 року. Закінчив Київську військову академію.

Степан Олексійович працював викладачем фізичної підготовки Київської артилерійської академії. Помер 20 лютого

2000 року. Похований у Старому Лисці.

Балан Микола Іванович

Народився 12 грудня 1968 року у с. Старий Лисець, сім'ї робітників.

1984 р. закінчив місцеву восьмирічну школу, 1986 р. — Лисецьку СІП. Працював токарем на Івано-Франківському радіозаводі. З 1986 до 1988 року проходив військову службу у м. Могильові, Мінську (Білорусія). Пройшов шлях від рядового до старшого сержанта в оперативному полку МВС СРСР.

1986 р. поступив до Саратовського Вищого військового Червонопрапорного командного училища МВС СРСР, яке закінчив 1992 року.

Брав участь в охороні громадського порядку в Середній Азії (м. Фергана, Узбекистан; м. Ош, Киргизія), Абхазії (м. Сухумі, Очамчіра), Нагірному Карабасі, Придністров'ї.

З 1992 р. — лейтенант, командир взводу, командир механізованої роти (на БТР) Національної гвардії України (м. Львів).

1994 р. Микола отримав військове звання "старший лейтенант". З 1995 р. перебував на посаді старшого офіцера з бойової та спеціальної підготовки окремого батальйону Національної гвардії України (м. Івано-Франківськ). З 1996 р. — заступник командира механізованого батальйону, начальник штабу Національної гвардії України (м. Калуш). За успішну службу в серпні 1996 р. Балану М. В. достроково було присвоєно військове звання "капітан".

1998 року направлений для подальшого проходження служби в Автономну Республіку Крим. Миколу було призначено командиром батальйону спеціального призначення (на МТЛБ-АТ) Національної гвардії України (м. Керч АР Крим). Через рік йому присвоєно чергове військове звання "майор".

З 1999 до 2002 р. Балан М. І. перебував на посаді командира окремого гірськострілецького батальйону спеціального призначення (м. Севастополь, м. Судак АРК).

2002 р. достроково удостоєний звання "підполковник".

2001 р. поступив у Національну академію Прикордонних військ (м. Хмельницький), яку закінчив з відзнакою 2003 року. З того часу Микола Іванович обіймає посаду першого заступника командира полку, начальник штабу полку ВВ МВС (м. Севастополь), з 2004 р. — командир-полку спеціального призначення ВВ МВС України (м. Феодосія АР Крим).

2004 р. Указом Президента України Балану М. І. було присвоєно військове звання полковника (достроково).

За успішну службу нагороджений багатьма дипломами, грамотами, медалями. Серед них такі: відзнаки МВС СРСР "За відзнаку в службі" І та II ступеня, МВС України "За відзнаку в службі" І та II ступеня, ВВ МВС України "Честь, мужність, закон"; медалі "Захиснику Вітчизни", "За віру та вірність", "10 років ВВ МВС України", "За бездоганну службу 10 років", "За бездоганну службу 15 років"; дипломи та медалі Міжнародного Академічного Рейтингу популярності та якості "Золота фортуна".

Микола Балан одружений з уродженкою с. Старий Лисець Волосянко Іриною Дмитрівною. Військовослужбовець, офіцер з організації дозвілля, начальник клубу полку спеціального призначення (м. Феодосія, АР Крим). Разом з дружиною виховують двох дітей.

Василик Микола Васильович

Народився 12 липня 1939 року у с. Старий Лисець, багатодітній селянській родині. 1954 року закінчив місцеву семирічну школу. Працював прицепщиком при Ли-сецькій МТС (1954—1955 pp.). Закінчив курси трактористів і до 1958 р. трудився трактористом у Староли-сецькій тракторній бригаді.

1958 року призваний до лав радянської армії. Службу проходив у м. Віттенберг (Німеччина). Був направлений у 50-й учбовий танковий батальйон 1-ої танкової армії. У вересні 1959 р. на "відмінно" закінчив навчання. Тоді Миколі присвоїли звання сержанта. Його залишили ме-ханіком-інструктором при цьому ж батальйоні. Служив до 22 січня 1962 року. Став справжнім майстром керування всіх видів танків (важких, середніх, легких).

Після проходження служби, не маючи паспорта (бо його неможливо було виробити), пішов працювати трактористом у місцевий колгосп. Умови праці колгоспників також залишались важкими, грошей не виплачували.

З липня 1962 року Микола Василик розпочав строкову службу у 205 полку м. Івано-Франківська. Став заступником командира І танкової роти з технічної частини. Отримав звання старшини.

1966 року закінчив вечірню школу. 1968 р. після чеських подій Миколі Васильовичу присвоїли військове звання "молодший лейтенант".

1996 р. у м. Києві екстерном склав екзамени за технічне училище, дослужився до лейтенанта. У травні 1970 р. його призначають командиром III танкової роти. 1971 року за відмінний її стан йому достроково присвоїли звання старшого лейтенанта. У кінці вересня 1974 р. Василик М. В. направлений на службу у Чехословаччину як командир автотранспортної роти.

1975 року — заступник командира III танкового батальйону з технічної частини. Через два роки напруженої праці батальйон зайняв перше місце в групі військ. У липні 1978 р. Микола Васильович удостоєний чергового військового звання “майор".

З вересня 1979 року М. Василик розпочав службу на посаді заступника командира батальйону з підготовки командирів танків та наводчиків гармат у 49 учбово-танковій дивізії Забайкалля.

У березні 1980 року — командувач округу, обіймав посаду начальника бронетанкової служби цієї ж дивізії. Наприкінці 1982 р. йому було присвоєно військове звання "підполковник".

9 серпня 1986 р. був звільнений із Збройних Сил. Разом із сім'єю переїхав на проживання в м. Івано-Франківськ.

29 грудня 1991 року Василик М. В. прийняв військову присягу на вірність Україні. Його обрали заступником отамана з озброєння та техніки. У червні 1993 р. за наказом № 017 Кошового отамана Крайового козацького товариства "Галицька Січ" Г. Марченка Микола Василик отримав звання "полковник". Нагороджений багатьма орденами, медалями.

Разом з дружиною Розалією виховали двох доньок, мають уже внуків.

Проживають у м. Івано-Франківську. Мріють переїхати в рідне село Старий Лисець.

Бабінчук Микола Андрійович

Багатою на героїчні подвиги є біографія нашого односельчанина Бабінчука М. А. Народився він ЗО листопада 1933 р. у с. Старий Лисець. 1952 р. закінчив 10 класів Лисецької середньої школи. Його приваблювала військова справа, мріяв стати льотчиком. Тому вибрав саме військовий вищий навчальний заклад. Навчався у льотному військовому училищі м. Мелітополя. Після його закінчення ніс службу в містах Мелітополі, Івано-Франківську, Києві.

Виконував інтернаціональний обов'язок у різних точках планети: В'єтнамі, Монголії, Анголі й Чехословаччині. За військові звитяги нагороджений орденами та медалями.

1982 р. звільнений в запас. Військове звання — підполковник.

Волосянко Микола Михайлович

Народився 24 листопада 1944 р. у с. Старий Лисець, в сім'ї селянина-бідняка. 1958 року закінчив місцеву семирічну школу, а 1961 р. здобув повну середню освіту у Лисецькій СШ. Навчався на курсах водіїв у м. Івано-Франківську. Був направлений на цілину. Працював водієм у Карагандинській області.

1963—1965 pp. Микола проходив військову службу в рядах радянської армії (Брестська область). Після звільнення вступив до Івано-Франківської спеціальної школи міліції, яку закінчив 1969 року. Працював у Тис-меницькому райвідділі міліції.

З 1974 до 1977 року здобував освіту в Київській вищій школі МВС СРСР за спеціальністю "правознавство". Далі направлений на роботу в Тисменицький райвідділ міліції на посаду начальника інспекції у справах неповнолітніх. Цей підрозділ займався вихованням і перевихованням неповнолітніх правопорушників та учнів шкіл.

Пізніше Волосянко М. М. обіймав посади начальника слідчого відділу, прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області з виконання законодавства, перегляду справ жертв політичних репресій. Спробував свої сили і як старший слідчий в особливо важливих справах, у податкової міліції, Державній податковій адміністрації Івано-Франківської області.

За час проходження служби неодноразово заохочувався грамотами й цінними подарунками. Нагороджений шістьма медалями. Одна з них — медаль "Ветеран органів внутрішніх справ". Підполковник у відставці.

Нині Микола Михайлович бере активну участь у громадському житті села. Обирався членом виконавчого комітету сільської ради. Є народним засідателем Тисмениць-кого районного суду.

М. Волосянка знають чесним, добропорядним. Він уболіває за рідне село, дбає про його розвиток, збереження історичної пам'яті, примноження традицій. Користується великим авторитетом серед односельчан.

Гуменяк Юрій Петрович

Народився 24 квітня 1947 року в с. Старий Лисець. 1962 р. закінчив місцеву восьмирічну школу. Далі здобував освіту в Коршівському ПТУ, професію тракториста-комбайнера. Був направлений на роботу в Кустанайську область, на цілину.

1966 року призваний в ряди радянської армії. Службу проходив у Свердловській області. 1969 р. після повернення з армії поступив в Івано-Франківську школу міліції. Працював оперуповноваженим карного розшуку в Богородчанах.

З 1976 до 1980 року студент Київської Вищої школи міліції. 1979 р. одружився. Після закінчення навчання 1980 р. направлений на роботу у м. Желєзногорськ Іркутської області. Працював начальником слідчого відділу. Разом із дружиною Зіновією виховали трьох дітей.

Зараз Юрій Петрович на заслуженому відпочинку. Має звання "підполковник міліції". Проживає у м. Желєзногорсь-ку.

Пилипчак Микола Романович

Тридцять календарних літ прослужив у рядах армії наш земляк.

Народився 3 вересня 1933 року у с. Старий Лисець. 1951 року закінчив 10 класів Лисецької середньої школи. За улюблений предмет мав математику. Потім поступив на навчання у Двінське військове авіаційне радіотехнічне училище ВПС (ДВА РТУ), яке закінчив 1955 року.

Після завершення військового вищого навчального закладу проходив службу в Київському військовому окрузі. Служив у Саратовській, Семипалатинській областях Казахстану, на Далекому Сході (Амурська область).

1977 р. Микола Романович — у Прикарпатському військовому окрузі (м. Новоград-Волинський). Звільнився із військової служби в чині начальника стройової частини. Із січня 1983 р. — пенсіонер МО. Військове звання — майор.

М. Пилипчак нагороджений дев'ятьма медалями. Одна з них — "Ветеран Збройних Сил СРСР".

Проживає в м. Новограді-Волинському Житомирської області.

Феденько Михайло Іванович

Народився 13 липня 1944 р. у с. Старий Лисець. Навчався у місцевій семирічній школі, далі — Ли-сецькій середній школі, яку закінчив 1961 року. Тоді ж вступив у ПТУ № 2 м. Івано-Франківська, у якому завершив навчання 1963 року.

Того ж року Михайло Іванович був призваний до лав радянської армії. Після проходження служби здобував освіту у Волжському військово-технічному училищі. 1966 р. закінчив цей заклад. Службу ніс у різних військових частинах таких міст, як Москва, Новосибірськ, Свердловськ, Ангарськ, Іркутськ, Горький (Нижній Новгород), Ленінград (Санкт-Петербург).

За добросовісне ставлення до праці Феденько М. І. нагороджений 13 медалями.

З березня 1989 року звільнений у запас. Військове звання — майор. Проживає в с. Старий Лисець.

Бабінчук Володимир Іванович

Народився 27 травня 1957 року в с. Старий Лисець. 1972 року закінчив місцеву восьмирічну школу, 1974 р. — Лисецьку середню школу. 1974—1978 pp. навчався в Новосибірському Вищому військово-політичному училищі, здобувши кваліфікацію офіцер-політпрацівник з вищою освітою.

З 1978 до 1982 року проходив службу в Сибірському військовому окрузі заступником командира автомобільної роти з політичної частини у військовій частині 21070 (м. Кемерово).

З квітня 1982 до квітень 1984 р. перебував у Республіці Афганістан, обіймав посаду заступника командира десантно-штурмової роти з політичної частини.

1984—1985 pp. — заступник командира окремої автомобільної роти з політичної частини однієї із військових частин м. Івано-Франківська Прикарпатського військового округу. З вересня 1987 до квітень 1990 р. служив у Західній групі військ (Німецька Демократична Республіка), був пропагандистом полку. 1992 р. звільнений у запас.

З 1992 до 1999 року — керівник допризовної підготовки молоді Старолисецької ЗОНІ. Нагороджений ювілейними медалями: "70 р. Радянської Армії", "За вислугу років III і II ступенів", "Від народу Афганістану". Офіцер запасу, військове звання — майор. Проживає в м. Івано-Фран-ківську.

Магас Василь Олексійович

Народився 1947 року у с. Старий Лисець. 1962 року закінчив місцеву восьмирічну школу. Повну середню освіту здобув у Лисецькій школі (1964 p.), навчався в ПТУ м. Івано-Франківська, яке закінчив 1966 року, здобувши професію сантехніка. У цьому ж році призваний до лав радянської армії. 1967 р. зарахований курсантом Радянського Вищого училища повітряно-десантних військ. Після його закінчення 1971 року отримав офіцерське звання лейтенанта повітряно-десантних військ. Завершивши навчання у РВУПДВ, Василь одружився з жителькою м. Рязані Надією.

Військову службу розпочав у м. Бендери Молдавської РСР в Одеському військовому окрузі (1972). Через два роки направлений у Прибалтійський військовий округ.

1974 року Василю Магасу присвоєно звання "старший лейтенант ПДВ". Через хворобу 1978 року звільнився із лав-радянської армії. Переїхав на постійне місце проживання до Рязані.

З 1978 р. почав працювати майстром механічного цеху на Рязанському машинобудівному заводі. 1982 року дільниці старшого майстра В. Магаса було присвоєно звання "Краща дільниця Мінстанкопрому". Газета "Правда" в той час помістила замітку про роботу дільниці та фотографію Василя.

З 1978 до 1983 р. Магас В. О. навчався на заочному відділенні Московського механічного інституту. За час роботи на Рязанському машинобудівному заводі пройшов шлях від майстра механічного цеху до начальника.

Разом з дружиною виховали трьох дітей, які проживають у м. Рязань.

Через хворобу Василь Олексійович помер 1992 року. Похований у м. Рязані.

Білогубка Степан Миколайович

Народився 22 липня 1944 року в с. Старий Лисець, селянській родині. Дитинство Степана, як і усіх його ровесників, пройшло в злиднях, зате весело — серед чудової природи, яка захоплювала хлопця.

1951 року розпочав навчання в місцевій семирічній школі. Учився із завзяттям, одночасно допомагаючи матері по господарству. Батько в цей час був репресований, перебував в ув'язненні до 1956 року.

З 1958 до 1961 року Степан Миколайович здобував повну середню освіту в Лисецькій школі. Після її закінчення шлях проліг до ПТУ № 2 м. Станіслава, де здобув професію токара. Працював токарем на котельнозварю-вальному заводі № 63 в обласному центрі. 1963 р. поступив на вечірнє відділення Івано-Франківського інституту нафти і газу.

1963— 1966 років Білогубка С. М. проходив службу у Збройних Силах СРСР. Після повернення додому трудився на об'єктах в Івано-Франківську, однак не залишав навчання. 1969 р. Степан, зваживши всі "за" і "проти", забрав документи з інституту нафти і газу. Він поступив у Київський інститут повітряного флоту.

1975 р. з відзнакою закінчив цей заклад і був направлений на роботу в Івано-Франківський аеропорт. Працював борт-інженером. Після розпаду СРСР почалось зменшення потужностей аеропорту, скорочення кількості працівників. Тому 1998 р. Степану Миколайовичу довелось залишити улюблену роботу.

Одружений. Разом з дружиною виховують доньку Уля-ну.

Проживає в м. Івано-Франківську. Має звання "майор авіації".

Вихідцями із Старого Лисця є відомі лікарі — справжні фахівці медичної справи. З нашого села пролягла стежина знаного медика, кандидата медичних наук Волосянка

Богдана Михайловича. Він є спеціалістом в галузі пульмонології. Працює у відділі пульмонології міської клінічної лікарні № 3 м. Івано-Франківська. Б. Волосянко викладає в Івано-Франківській медичній академії. Світ захоплень Богдана Михайловича — музика. Кілька десятиліть він очолював відому хорову капелу "Червона калина".

Шаповал Володимир Андрійович (1939 р. н.) з відзнакою закінчив Івано-Франківський медичний інститут. За направленням чотири роки працював у Красноярському краї. 1971 року переїхав у м. Узин Київської області, де обіймав посаду заступника, головного лікаря районної лікарні. Володимир Андрійович зараз пенсіонер, але й надалі продовжує свою медичну пра стику — працює ліка-рем-невропатологом. Проживає в м. Узин.

Великим спеціалістом у галузі гінекології є Падучак (Бабінчук) Олександра Степанівна. Багато десятиліть вона працювала в жіночій консультації м. Івано-Франківська. Вважається фахівцем з проблем лікування безпліддя в жінок.

2003 року Олександра Степанівна відкрила приватну гінекологічну клініку у м. Івано-Франківську, яка оснащена найновішою діагностичною апаратурою. Падучак О. С. бере активну участь у громадському житті, розбудові Української незалежної держави. Справу матері продовжує донька Оксана — лікар-гінеколог за спеціальністю.

Хірургом відділу хірургії хребта і спинного мозку ОКА працює наш односельчанин Балан Сергій Іванович. Він провів сотні успішних операцій. Скромний, привітний, справжній фахівець з проблем хірургії хребта і спинного мозку. Сергій Іванович користується великим авторитетом серед колег та пацієнтів.

Спеціалістом у галузі загальної хірургії є Василик Тарас Петрович. Він працює хірургом міської клінічної лікарні № 1. Молодий лікар свою медичну практику поєднує з активною громадською роботою. Він є депутатом Івано-Франківської міської ради.

Великих успіхів у роботі домоглися фармацевти Білогубка М. Д. та Бабінчук Н. С.

Серед наших односельчан багато талановитих народних умільців. їхні вироби неодноразово експонувались на районних, обласних виставках.

Великим талантом художника наділений Гаргат Микола Іванович. Народився він 5 серпня 1956 року у с. Старий Лисець. Закінчив місцеву восьмирічну, художню школу. 1971 — 1974 pp. навчався в Івано-Франківському ПТУ № 3 за спеціальністю "художня різьба по дереву". З 1975 до 1977 р. проходив службу в армії. Після звільнення працював художником-декора-тором в Івано-Франківському музично-драматичному театрі, пізніше — художником у місцевому колгоспі. Разом із односельчанином Феденьком Василем Пилиповичем виготовив два іконостаси (для церков Св. Ми-колая та Собору Пресвятої Богородиці).

Микола Іванович брав участь в обласних і республіканських виставках, нагороджений дипломами. Зараз художник займається живописом та різьбою по дереву.

Добре розвинене в селі мистецтво художньої вишивки. Неповторні вишивки є в кожній оселі. Вишивають у нас і дорослі, і малі. Справжніми майстрами своєї справи вважають Марію Гуменяк, Розалію Волосянко, Ганну Гаргат, Олену Шалаєвську та інших. Із вишивок Марії Гуменяк можна створити окремий музей. Вона вміє вибрати орнамент, підібрати різні кольорові відтінки ниток. Серед її виробів — багато рушників, наволочок, скатертин, серветок, сорочок тощо. Найбільше витворів вишиті хрестиком. Своє мистецтво, любов до вишивки художниця передає своїм дітям та внукам.

Я обожнюю сонце і хлюпіт води,

Я обожнюю запах осінього листя.

Я обожнюю шепіт п'янкої трави

І люблю, як росинка на сонці іскриться.

Все люблю тут, бо в цьому селі народилась

І душі упізнала людської красу.

Саме тут я від ранку до ночі молилась...

І крізь роки у серці любов цю несу.

Тут і перші слова, що промовить зуміла.

Тут і перші стежки, по яких я пройшла.

Саме тут, в цьому лузі, колись зрозуміла

Сенс життя і любов свою тут я знайшла.

Саме тут, і кохання, і розпачу сльози,

Саме тут, і надія, і мрії мої.

Тут і сонце, і дощ, і осінні мороз;

Тут будили уранці мене солов‘ї

Тут мій рід, мої друзі і мої печалі,

Тут і перші думки про життя і про смерть.

Тут і сни голубі про дивнії долі,

Тут мене підхопило життя в круговерть.

Олена ЧОРНОУС


ЛІТЕРАТУРА

1.    На зорі національного відродження: Збірник. — Івано-Франківськ, 2001. - С. 58 - 59.

2.    Бережничі Карпат (Відомі лісівники Прикарпаття II пол. XX ст.). — Івано-Франківськ, 2004. — С. 196—197.

3.    Журнал обліку диспансерних хворих Старолисецького ФАП. — 2005.

4.    Б е л е й П. Футбольна "Галичина" гартується. У турнірних баталіях // Галичина. — 1998. — 29 січня.

5.    Київський академічний театр оперети — 70 років. — K., 2004. — С. 24.

РІДНЕ СЕЛО

Слова Василя МОТРИЧА    Музика Івана ПАРАЩУКА

У весняному сонці Я бачу тебе.

І рідні віконця Ласкають мене.

Приспів:

Тебе не забути ніколи,

Рідненьке моє, чарівне Село, де дитинство казкове Пройшло й залишило мене.

Куди б я не їхала,

Де б не була,

Ти все в моїх мріях,

Тебе люблю я.

Приспів.

Твій шепіт люблю яблуневий,

Дороги твої і стежки,

І Бистриці спів, й сині гори,

Що бачу я он, в далині.

Приспів.

У ніжних поривах Тут юність пройшла.

Усе в тобі миле —

Сади і поля.

Приспів.

ПІСЛЯМОВА

Перед вами, дорогі читачі, перша книжка з історії села. Я намагалася по-новому висвітлити її найсуттєвіші віхи від стародавніх часів до наших днів, розповісти про головні події.

При написанні книги використано архівні першоджерела, монографії, дослідження, численні спогади старожилів села — безпосередніх свідків багатьох фактів. Описуючи деякі події, навмисне не роблю висновків. Це зумовлено тим, що серед людей немає однозначної їх оцінки. Нехай кожний зробить собі узагальнення відповідно до своїх поглядів, світоглядних позицій. Тільки хочу застерегти, що ми не маємо права когось засуджувати за певні прорахунки, учинки. Не уподібнюймось до тих, котрі бачать скалку в чужому оці, не помічаючи колоди у своєму.

Багата, однак не повністю вивчена й досліджена історія Старого Лисця. Але ми повинні гордитись нею, шанувати її. Шанувати всіх, хто долучився до цієї історії. Як писала О. Кобилянська: "Згадуйте предків своїх, щоб історія перед вами не згасла, і золотої нитки не загубіть".

Цей нарис аж ніяк не є вичерпаним. Чимало подій, фактів з історії села ще не повністю досліджені. Тому звертаюся до односельчан з проханням подавати матеріали, спогади, фотографії, які були б використані пізніше в новому виданні чи спеціальних дослідженнях.

Закликаю всіх проявити більшу активність у громадсько-політичному, культурному житті села. Не будьмо байдужими, не зневірюймось у людях. Пам'ятаймо, що великим благом є чинити добро. Це добро, як і зло, посіяні нами, повертаються до нас. Добро ще більшим добром, а зло — у кілька раз більшим злом. Не дозволяймо, щоб зло перемагало нас, перемагаймо зло добром.

Вірмо, що в нашій Україні відбудуться грандіозні зміни. Ми вийдемо з кризи тоді, коли основою життя стане Закон Божий. Для міцної і багатої України потрібна сумлінна праця кожного з нас.

Я впевнена, що Україна стане колискою духовного відродження світу, посяде гідне місце серед передових країн співдружності вільних держав. А слава нашого рідного Старого Лисця неодноразово буде примножена здобутками його славних, мудрих, працелюбних жителів.

Миру, добра, любові всім нам!

І хай береже нас Господь!