пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Робоча книга вихователя групи продовженого дня

Народнопоетичні символи України


Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок - все це наші символи. Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова та пензля, вона завжди буде символом добра і надії. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона, пахне любисток і м´ята, мальви цвітуть край вікна...», «Постав хату з лободи, а в чужую не веди», «Збудуй хатку з маковини, та для любої дівчини», «Дорога моя хатка, де родила мене матка», «Люди добрі, хата тепла», «Чим хата багата, тим і рада». Це лиш часточка із немеркнучих перлин народної мудрості про отчий дім. Людина не має права бути безбатченком, завжди повинна пам´ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

Пісня «Соколята».

Ведуча: Рушник. Один із символів України. Рушник на стіні. Хліб-сіль на рушнику. Весільний рушник... Давній наш символ. Не було, мабуть, жодної хати на Україні, яку не прикрашали б рушники. Хата без рушників, казали в народі, - що родина без дітей. Рушник з давніх-давен символізував мир, злагоду та здоров´я в сім´ї. Все наше життя проходить поруч з рушником: ушановуємо народження дитяти, виряджаємо в далеку дорогу батька-сина, зустрічаємо гостей, проводжаємо людину в останню путь, використовуємо у весільних обрядах. Пісня «Рідна мати моя».

Ведуча: За давнім звичаєм, як тільки у сім´ї підростала дівчинка, мати змалечку привчала її вишивати рушники, сорочки, хусточки, передаючи свій досвід Вишиванням займалися переважно дівчата, жінки. Для цієї роботи використовувалася кожна зручна нагода: досвідки та вечорниці, на які дівчата збиралися довгими осінніми та зимовими вечорами, у години відпочинку від польових робіт навесні та восени. Витканий одяг, скатерки, вишиті сорочки та ручники були свого роду характеристикою дівчини, її працьовитості. Вишивання у кожній місцевості відрізняється орнаментом, технікою вишивки, гамою фарб. Найхарактерніші кольори - червоний і чорний. Пісня «Вишиванка».

«Калина як символ України» (план-конспект виховного заняття) Мета: Виховувати у дітей глибокі почуття любові до рідної землі, її культури, побуту, символів і звичаїв. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української нації, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну символіку та культуру.

Підготовка до виховного заняття ведеться заздалегідь: учні збирають малюнки (можуть власні), вишивки, на яких калина, вишукують і вивчають легенди, вірші, пісні, прислів´я, присвячені калині, приносять кетяги калини. На стенді епіграф:- «З палких сердець калина виростає».

О.Ющенко

Слово вихователя про калину: Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців - клен, у росіян - берізка, а в нас - верба і калина. Правду каже прислів´я: без верби і калини нема України. (За В.Скуратівським) А звідки пішла назва «калина»? Учень розповідає легенду

Було це дуже давно, коли на нашу землю хто тільки не нападав. Ось налетіли одного разу турки, а з ними й греків чимало. Розлетілась тоді чутка, що головного їхнього воєводу грека - поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли таку нагороду, яку загадає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже гарна і горда. Звалася Пелагея... Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталося. Грек забрав Пелагею у Грецію, і була вона там царицею трав - називалася Панацея... У Пелагеї була сестра Килина. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: Твоїм ім´ям, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в тихих гаях. Коли цвіте вона, то найспівучіший птах соловей прославляє її красу, а восени на ній горять дивні кетяги ягід, налитих ніби самою кров´ю щедрої нашої землі, і ті ягоди повертають здоров´я людині. Буде вона зватися Килина, Калина...».

З давніх-давен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав його у піснях. Які народні пісні про калину ви знаєте? Символом чого виступає у них калина? (Учні називають українські пісні, після чого визначають образи-символи. Співають пісню «Ой у лузі червона калина похилилася» (символізує дух нескореності українського народу)).

І. «Чи я в лузі не калина була?» (калина символізує дівочу красу), «Червона калина, чого в тузі похилилася?» (нещаслива доля жінки), «Би у полі та криниченька» (калина - символ рідної землі, її садили на могилі козака, який загинув у чужому краї).

- Чому, на вашу думку, народ так шанує калину? (Думки різні: гарна, корисна):

а) ...було таке повір´я: якщо зробити з калини сопілку, неодмінно з´явиться продовжувач роду;

б) ...це харчова, лікарська, медоносна та декоративна рослина. З неї готують варення, повидла, компоти,, начинку для цукерок і т.д.;

в) не було в народній медицині кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали при кашлі... Соком калини очищали обличчя, щоб рум´янилося, а квітами дівчата прикрашали коси).

А як потрібна була калина на численних обрядах, особливо у весільному!"

У калини китиці червоні,

У калини білі, білі квіти.

Я тримаю гілочку червону,

А здається - успіх України.

(Д.Луценко «Калина й горобина»)

...З палких сердець калина виростає.

О.Ющенко

(Аналіз цих виразів).

- Хто з українських письменників оспівував калину у своїх творах?

Т.Шевченко «Тече вода з-під явора...», «Зацвіла в долині червона калина».

Л.Українка. «Калина».

І.Франко «Червона калино, чого в лузі гнешся!»

В.Васильченко «Калина».

М.Тимчак «Я гілку принесу тобі калини».

І.Драч. «Калинова балада», «Лист до калини».

- А які ви, учні, слова присвятили калині?

(Учні зачитують свої твори, які написали заздалегідь).

Підсумок. Кущ калини біля маминої хати - це не лише окраса, а й глибокий символ, наш духовний світ, наша спадщина. Якщо троянди і виноград, за влучним висловом М.Рильського, символізують красиве і корисне, то кущ калини, увібравши обидві ознаки, опредметнює й духовний потяг до своєї землі, свого берега, своїх традицій. Хіба не про це говорить народна поезія: калиновий лист, калинова сопілка, калиновий голос, калинова колиска? Мені здається, що тому, хто не посадив на обійсті калини, ніколи не почути найчистішої, найніжнішої, найбентежнішої у світі пісні. Її може народжувати лише сопілка з маминої калини.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика