Електронна бібліотекапідручники


Робоча книга вихователя групи продовженого дня

Організація навчально-виховного процесу


Педагогічний досвід роботи переконує, що всі елементи щоденного плану можна сконцентрувати по таких етапах, які можна щоденно конкретизувати різними видами діяльності.

1. Організація групи продовженого дня Прийом учнів у групу.

Обмін інформацією з класоводом про навчальні завдання для учнів.

Відзначення відсутніх учнів у журналі і вияснення причин відсутності.

Звільнення від перебування на групі хворих учнів згідно розпорядження медичної сестри та письмового (усного) прохання батьків.

Оголошення учням основних заходів протягом дня. Організація підготовки учнів до години дозвілля, «спортивної години» (переодягання у спортивну форму, підбір інвентарю) чи до обіду (при 5-ти уроках).

Повторення правил поведінки учнів у коридорах, дворі, на сходах, вулиці.

Організаційний вихід учнів з класу.

2. Година дозвілля

«Спортивна година»

Згідно з орієнтовним режимом дня, «спортивну годину» доцільно проводити після закінчення уроків. Вона проводиться з метою відпочинку дітей після розумової діяльності, загартування і зміцнення організму, фізичного їх розвитку, закріплення навичок поведінки у колективі.

Особливістю цих занять є те, що вони проводяться у невимушеній обстановці, здебільшого у формі гри. Тривалість цих занять залежить від багатьох обставин: втоми, попереднього виду діяльності, активності учнів, погодних умов. При ознаках перевтоми необхідно перейти до легких вправ чи ігор або припинити їх виконання на деякий час. Оскільки перебування дітей на свіжому повітрі - важливий фактор загартування, зміцнення здоров´я, підвищення працездатності дітей, тому незалежно від пори року ці заняття слід проводити на свіжому повітрі. Лише в разі негоди (дощ, сильний мороз, завірюха) їх переносять у спортивний зал, актовий зал, коридори. При проведенні години дозвілля на відкритому повітрі широко використовуються м´ячі, скакалки, обручі, санчата, лижі, ключки.

«Спортивну годину» доцільно проводити після закінчення уроків (для учнів, які навчаються в 1-у зміну). Час фізкультурних занять визначається режимом групи продовженого дня з урахуванням конкретних умов школи. У план кожного заняття, як правило, включають від 3 до 5 основних видів фізичних вправ з ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння, а також рухливі ігри чи естафети.

Вправи мають бути нетривалими і чергуватися з короткочасним відпочинком. Інтенсивні фізичні вправи і рухливі ігри слід чергувати із спокійними. «Спортивна година» не дублює урок фізкультури, але має певну структуру. Заняття починається з організації групи і пояснення його змісту. Після шикування в шеренгу, колону чи коло й усвідомлення завдань заняття діти роблять невеличкий пробіг у повільному темпі (можна чергувати з ходьбою), виконують загальнорозвиваючі вправи і переходять до основних вправлянь - бігу, стрибків, метань, рухових ігор тощо.

У режимі групи продовженого дня бажано організовувати змагання, фізкультурні свята, спортивні вечори.

«Спортивна година» може бути дуже різноманітною, але обов´язково доступною віковим особливостям і можливостям школярів. До доступних можна віднести наступні види рухів:

- ходьба звичайна і з різними рухами рук, ніг і тулуба, звичайна і швидка ходьба по периметру площадки і зі змінами напрямку руху, ходьба на носочках і п´ятках;

- біг повільний і швидкий, з виконанням завдань по сигналу, біг у чергуванні з ходьбою, біг з подоланням нескладних перешкод (перестрибування «канави», перебігання по гімнастичній лавочці та інші);

- стрибки на двох ногах і на одній, на місці і з переміщенням вперед, стрибки через скакалку, обруч і т.д.;

- кидання і ловлення м´ячів великих і малих, перекидання м´ячів у парах;

- метання м´ячів на дальність, у різні цілі;

- лазіння, перелазіння через обручі, драбини та інші конструкції на ігровому майданчику;

- вис, упори на дитячих перекладинах;

- вправи в рівновазі: ходьба по вузькій лінії, лавочці, без предметів і з предметами, з подоланням перешкод; переступання: м´яча, натягнутого шнурка;

- вправи з предметами: з м´ячами, з обручами (стрибки через обручі), з кеглями (гра за правилами), зі скакалкою (різноманітні стрибки на місці і в русі по одному, по два і т.д.);

- вправи для рук, ніг, тулуба, голови, які виконують на місці під час ходьби, в окремих іграх;

- рухливі ігри з шикуванням і перешиковуванням, із загально-розвивальними вправами, з бігом, стрибками, метанням, подоланням перешкод;

- естафети з ходьбою, бігом, стрибками, метанням, рухом на санках, лижах і т.д.;

- спортивні розваги типу катання на самокатах, велосипедах, роликових коньках, а зимою на санках, лижах, елементи гри в бадмінтон, розваги з волейбольними, баскетбольними м´ячами.

Зміст «спортивної години» узгоджується з навчальним матеріалом програми з фізичної культури.

У «спортивній годині» як одній із форм організації фізичного розвитку можна виділити три умовні частини.

Перша частина - «Підготовча» (10-15 хв.) - починається зразу після приходу дітей на ігровий майданчик. Її зміст: шикування, організаційні вказівки вихователя, ходьба, повільний біг 300-500 м по майданчику в колоні по одному; загально-розвивальні вправи або під час ходьби, або в крузі, або в грі.

Ходьба і біг на початку «спортивної години» використовується як ефективний засіб, активізуючий і такий, що тренує діяльність серцево-судинної і дихальної системи, сприяє більш швидкому насиченню крові киснем, знімає застійні явища за рахунок покращання крово- і лімфообігу. Крім цього ходьба, біг, загально-розвивальні вправи є засобом підготовки організму до наступних рухових дій дітей.

Другу частину «спортивної години» (20-40 хв.) можна назвати основною для активного відпочинку дітей. Вона складається, в свою чергу, із загальних для всіх дітей ГПД рухливих ігор, естафет, спортивних розваг дітей.

Проведення зі всім класом рухливих ігор і естафет, які несуть у собі великий емоційний заряд, сприяє більш швидкому і повному переключенню дітей на другий вид діяльності, а, відповідно, і більш повному відпочинку.

Активні рухи цієї частини сприяють розвитку швидкості, спритності, сили і витривалості, швидкісно-силових якостей; збагачують руховий досвід дітей та знання про рухливі ігри.

Самостійні ігри дітей і спортивні розваги в парах, невеликих групах повніше задовольняють індивідуальні нахили дітей до різних рухових дій, сприяють подальшому їх відпочинку.

Третя частина - заключна (5-7 хв.) направлена на організаційний кінець активного відпочинку учнів. У неї входять загальне шикування, спокійна ходьба по майданчику або декілька вправ на увагу з тим, щоб привести організм дітей у відносно спокійний стан, при якому можлива ефективна наступна навчальна діяльність (самопідготовка).

«Спортивна година» обов´язково передбачає організаційний прихід дітей на ігровий майданчик і вихід до школи.

3. Обід

Для вихователя обід - це важливий виховний захід. Педагог зобов´язаний закріпити в учнів навички самообслуговування, культури та гігієни поведінки в їдальні, бережливого ставлення до хліба і продуктів харчування, навчити шанувати працю поварів та обслуговуючого персоналу.

Цей захід складається з трьох етапів.

Підготовча частина

Миття рук милом, сушіння електрорушником.

Повторення правил поведінки в їдальні.

Накриття черговими учнями столів.

Основна частина

При вживанні першої страви навчити дітей правильно тримати ложку, руки на столі, виїдати перші страви з тарілки, складати тарілки та дотримувати чистоту за столом, користуватися серветкою.

При вживанні другої страви юда навчити дітей правильно користуватися виделкою, ножем, очистити сардельку, складати тарілки та дотримуватися гігієнічної поведінки за столом.

При вживанні третьої страви навчити користуватися десертною ложечкою.

Заключна частина

Подяка поварам.

Прибирання черговими столів.

Участь у складанні меню для учнів обов´язково беруть медичні працівники школи, а за її якістю стежать санітарні служби.

4. Прогулянка

Прогулянки дозволяють вихователю груп продовженого дня вирішувати цілий комплекс оздоровчо-гігієнічних і пізнавальних завдань. Під час прогулянок широко використовуються різноманітні ігри на місцевості та інші види фізичних вправ. Плануючи прогулянку, вихователь заздалегідь повідомляє про це учнів, пропонує їм, що одягнути, як підготуватися.

Прогулянки є тематичними і цілеспрямованими. У проведенні всіх заходів під час прогулянки, походу необхідно давати школярам більше самостійності і творчої ініціативи, не нав´язувати учням те, що їм не подобається. Всі фізичні вправи треба проводити в ігровій формі.

Під час прогулянок діти займаються орієнтуванням на місцевості, вчаться визначати сторони світу за різними ознаками (за деревами, пеньками, сонцем тощо), можна розучувати різні пісні.

Швидкість руху під час прогулянки, екскурсії повинна бути невеликою, щоб найслабшому учневі було неважко.

Готовність учнів до прогулянки вихователь попередньо перевіряє. У жаркі дні обов´язкові головні убори. У зимовий період можна організовувати погоди на лижах.

Після проведення прогулянки вихователь повинен поцікавитися, що найбільше сподобалося учням, куди б вони хотіли піти у наступний раз. Ці побажання необхідно враховувати при плануванні роботи групи. Це піднімає їх інтерес, робить прогулянки, екскурсії цікавими.

Прогулянка в ліс - це спільний відпочинок, взаємне збагачення знаннями про природу, адже ліс - скарбниця народних лікувальних засобів, ягід, грибів, а також... наукових ідей та відкриттів.

Увійшовши в ліс, поясніть дітям причину того, чому кожне дерево різниться конфігурацією: одне струнке, інше - викривлене, одне з зеленою шапкою і голим стовбуром, інше - пишне від основи до верхівки. Не пройдіть повз старий пеньок, суху покручену гілляку, зивернуте дерево. Придивіться до них. Чи не нагадує вам їх вигляд якусь тварину, птаха?

Зверніть увагу дітей на красу лісу, мальовничість лісової просіки, узлісся з пахучою високою травою і густим чагарником, на низько опущене гілля дерев або берег річки з лісовими хащами. Саме тут зароджується любов до природи, до рідного краю.

На пам´ять про прогулянку можна замалювати й сфотографувати лісовий пейзаж, а свої враження занотувати.

Дітям корисно буде дізнатися про тваринний і рослинний світ лісу, зелену аптеку.

Придивіться, які птахи живуть у лісі. Прислухайтеся до їх голосів. Спів пташок можна записати на магнітофон.

У лісі виробляється вміння спілкуватися з природою і жити в природному середовищі.

Під час прогулянки вам зустрінеться мурашник. Придивіться до цих трудяг. У них висока організація праці, немає лінивих і дармоїдів, кожна мурашка має свою справу. Ці маленькі санітари знищують личинок, дрібних комашок, які шкодять лісу. Отже, від них багато в чому залежить здоров´я і краса лісу. Тому мурашники не можна руйнувати. Можна відеокамерою зняти сюжет про життя мурашника, а потім простежити за роботою його окремих особин.

Зверніть увагу на зв´язок рослинного світу з тваринним, ґрунтом, географічним положенням і кліматичним поясом.

5. Самопідготовка

Самопідготовка - одна із форм організації навчального процесу в групі продовженого дня. Це щоденні заняття, на яких школярі самостійно виконують домашні завдання в строго відведений час. Самостійна робота на цих заняттях передбачає вироблення навиків самоосвіти, самовиховання і сприяє всесторонньому розвитку особистості учня. При цьому виникають нові можливості в розвитку і формуванні в учнів позитивного відношення до навчання, стійких інтересів і навиків для подальшої самоосвітницької роботи. Весь зміст роботи в години самопідготовки спрямований на всебічний розвиток і вдосконалення одержаних умінь самостійної роботи, формування навиків раціонального використання навчального часу. Вихователь групи продовженого дня під час самопідготовки повинен підтримувати потрібний для самостійної роботи порядок і забезпечити успішне виконання домашніх завдань всіма учнями.

Вихователь покликаний:

- створити сприятливі умови для занять і забезпечити учнів необхідним навчальним приладдям;

- всіляко розвивати й удосконалювати вміння і навички учнів самостійно працювати;

- поєднувати індивідуальну самостійну працю учнів із фронтальною колективною роботою групи;

- формувати в учнів навички раціонального використання часу, відведеного на виконання домашніх завдань;

- привчати дітей до певного порядку виконання домашніх завдань залежно від предмета і змісту навчального матеріалу;

- організовувати різні види і форми занять;

- подавати своєчасну індивідуальну допомогу;

- диференційовано контролювати роботу учнів;

- прищеплювати учням уміння і навички самостійно перевіряти виконані завдання;

- сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців.

Організовуючи самопідготовку в групі продовженого дня, вихователь повинен дотримуватися таких вимог:

- у підготовчий етап самопідготовки включати різноманітні цікаві завдання, задачі на логічне мислення, усні обчислення і т.ін., щоб налаштувати дітей на подальшу роботу;

- забезпечити самостійну навчальну роботу учнів та їх дисципліну;

- дотримуватися бюджету часу на виконання домашніх завдань;

- не перетворювати самопідготовку в урок;

- формувати в учнів під час самопідготовки навички самоконтролю;

- здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності;

- допомагати учням, коли їм це необхідно;

- використовувати наочність, дидактичні ігри;

- дотримуватися встановлених структурних етапів самопідготовки.

Самопідготовка складається із п´яти структурних етапів, першим з яких є підготовчий етап. Він включає:

- організаційний момент (1-3 хв), створення санітарно-гігієнічних умов для виконання домашніх завдань;

- фронтальну та індивідуальну перевірку готовності учнів;

- використання різних форм та методів виховання та розвитку самостійності та самоконтролю (пам´ятки про виконання письмових та усних завдань, таблиці, схеми, ігрові моменти);

- встановлення зв´язку уроку та домашнього завдання, роз´яснення змісту домашнього завдання, інструктаж, повторення правил, виконання аналогічних вправ, прикладів.

Організовуючи роботу в групі продовженого дня, потрібно в першу чергу створити необхідні умови для занять на самопідготовці. Класні кімнати повинні бути прибрані, провітрені; необхідні навчальні посібники, словники, підручники, пам´ятки.

Другим етапом самопідготовки є самостійна робота учнів. У завдання вихователя на цьому етапі самопідготовки входить:

- здійснювати диференційований підхід до учнів у залежності від рівня їх самостійності та проводити індивідуальну роботу з трьома умовними групами учнів:

1 група - учні, які вміють працювати самостійно (призначення з них помічників-консультантів);

2 група - учні, які ще не зовсім оволоділи навичками самостійної праці під час самопідготовки;

3 група - учні, які зовсім не вміють самостійно працювати;

- формувати навички раціонального використання часу;

- поєднувати фронтальну та індивідуальну форми роботи;

- надавати своєчасну допомогу окремим учням.

Самопідготовка в групі продовженого дня частіше всього

повинна починатися із знайомства зі змістом завдання, виясняються можливі труднощі, разом із вихователем обговорюється, що потрібно повторити, щоб виконати дане домашнє завдання.

У планах вихователів по організації самопідготовки особливу увагу потрібно приділяти використанню дидактичних матеріалів, форм контролю за роботою учнів, допомозі відстаючим учням. Вихователь повинен передбачити, чим будуть займатися учні, які раніше всіх виконали завдання, як будуть підводитися підсумки самопідготовки.

Найважливішим моментом при привчанні школярів до регулярної, систематичної підготовки домашніх завдань є навчити їх економії сил і часу. Дітей необхідно навчити раціональному розподілу своїх сил, озброїти їх технікою індивідуальної розумової роботи. Завдання вихователя - так побудувати навчальний процес, щоб він сприяв успішному засвоєнню школярами правил, методів організації самостійної роботи по виконанню домашніх завдань, навчив би їх правильно планувати розумову роботу. Більшість школярів береться за виконання домашніх завдань, не намітивши плану дій, не продумавши порядку організації власної роботи, не встановивши послідовності дій, не розподіливши час і власні сили. Недостатня ефективність роботи школярів на самопідготовці пояснюється тим, що в них не вироблені навики організації і планування самостійної роботи. Тому вихователі повинні привчити дітей до самостійності, але при цьому пам´ятати, що успіхи дітей у навчанні і темпи роботи бувають різними: одні діти працюють повільніше, інші - швидше, для одних певні предмети є важкими, для інших - ні і т.д. Все це повинно враховуватися вихователем.

Самопідготовка як індивідуальна самостійна робота дитини повинна бути побудована диференційовано, як по змісту і часу, так по характеру контактів учнів з вихователем. Диференційований підхід повинен забезпечувати постійну зміну характеру педагогічного керівництва: від спільної діяльності учнів і вихователя до діяльності, яка цілком побудована на саморегуляції і самоконтролі, коли учень оволодів основними прийомами навчальної діяльності. Навчити дітей правильно розподіляти час і роботу необхідно по тій простій причині, що рамки самопідготовки обмежені. Економний розхід часу при максимальному досягненні результатів повинен стати для кожного учня правилом. Також учні повинні засвоїти, що чим більше завдань, тим значніше навантаження, викликане їх виконанням, тим ретельніше вони повинні підходити до організації і планування своєї роботи на самопідготовці. Практика показує, що потрібно рекомендувати учням виконувати важчі завдання на початку самопідготовки. Одноманітні завдання на самопідготовці викликають у школярів більшу втомлюваність. Перехід від одного виду роботи до іншого підтримує працездатність на відносно високому рівні більш тривалий період. Особливістю самопідготовки є те, що кожний учень повинен виконувати домашнє завдання і поратися зі всіма його труднощами. Якщо ж на занятті ведеться пояснення, колективне виконання завдання, то втрачається сам зміст проведення самопідготовки. Велику увагу при організації самопідготовки потрібно приділяти фізкультхвилинкам, вправам для очей, музичним перервам, для того, щоб дати можливість дітям відпочити і з новими силами продовжити роботу.

Третій етап самопідготовки - це контроль за виконанням домашніх завдань учнями. Він включає самоперевірку (учні самостійно контролюють виконання кожного домашнього завдання) та взаємоперевірку (в парах), самоконтроль та взаємоконтроль.

Четвертий етап - заключний контроль вихователя. На цьому етапі вихователь контролює виконання учнями домашнього завдання, дозволяє переходити від одного виду домашнього завдання до іншого після самоконтролю. За 15-20 хв до закінчення самопідготовки повідомляє, що скоро будуть підводитися підсумки навчальної роботи (стимулює навчальну діяльність учнів).

Заключний етап самопідготовки - це підведення підсумків. На цьому етапі вихователь повинен:

- проаналізувати якість роботи кожного учня, групи учнів;

- відмітити старанних у роботі;

- кращі роботи учнів відібрати на виставку.

Бали в зошити вихователь не ставить.

Широко практикуються різноманітні форми контролю, підведення підсумків самопідготовки: фронтальна, індивідуальна, колективна, вибіркова, перевірка в окремих учнів, самоперевірка і взаємоперевірка, перевірка виконаного завдання учнями-консультантами.

Врахування та дотримання цих дидактичних вимог щодо організації самопідготовки учнів групи продовженого дня сприятиме більш ефективному здійсненню педагогічного керівництва домашніми завданнями учнів.

Самопідготовка, будучи невід´ємною частиною навчального процесу, його логічним продовженням, включає систему самостійних вправ, які забезпечують повторення, засвоєння і поглиблення матеріалу, який вивчався на уроці, а також формування навиків самостійної роботи з книгою, вміння самим добувати знання. В процесі організації самопідготовки потрібно враховувати рівень підготовки учнів по даному предмету, індивідуальні особливості, схильності кожного учня. На уроці вчителем визначається ступінь складності та обсяг домашнього завдання. Для 2-4 класу домашнє завдання повинно становити 1/4 обсягу завдань на уроці. Якщо ж вони перевищені, то позитивного результату самопідготовки досягти важко. Успіх самопідготовки великою мірою залежить від рівня проведеного на уроці закріплення. Якщо на уроці закріплення матеріалу було погано організовано, то учні в своїх самостійних роботах допускають багато помилок, на виправлення яких потрібно вихователеві шукати додатковий час. Важливо і те, в якій формі проводиться завдання учнями завдань для домашньої роботи. Якщо вчитель повідомляє тільки номер завдання, то це не гарантує належного його виконання. Вчитель вчить дітей, як працювати самостійно і виконувати його завдання. Вихователь організовує роботу дітей на самопідготовці, забезпечує потрібний порядок, виробляє вміння самостійно вчитися, виконуючи завдання вчителя, бере під свою опіку слабших учнів. Вихователь - не вчитель, він не веде пояснення, закріплення матеріалу, не визначає завдань для домашньої роботи. Все це повинен робити вчитель. Але ефективність самопідготовки не завжди залежить від передбачливості вчителя. Його зусилля будуть зведені до нуля, якщо вихователь не зуміє забезпечити неперервність педагогічного процесу, правильно організувати підготовку дітей до виконання домашньої роботи після активного відпочинку. Постійне й організоване виконання завдань, яке відбувається в один і той же визначений час, виробляє в дітей звичку готувати уроки. В молодшому шкільному віці ця звичка виникає швидко і надовго.

Найбільш бажаними і привабливими для дітей є групи, в які входять учні одного класу (клас-група). Якщо продовжений день у таких групах добре організований і став частиною єдиного навчально-виховного процесу, то успішне виконання домашнього завдання всіма дітьми класу має велике значення для вчителя на наступному уроці. Він знає, що всі школярі достатньо добре підготували домашнє завдання на самопідготовці, тому при плануванні може опускати цей етап уроку. Скоротивши час на перевірку домашнього завдання, він може збільшити його на інші етапи уроку, наприклад, пояснення, або закріплення матеріалу. Але в зв´язку з тяжким економічним становищем у державі, недостатнім фінансуванням такі групи-класи зустріти в теперішній час можна дуже рідко. Більшість груп становлять діти різних класів, діти, які не мають належного домашнього нагляду, діти, слабші в навчанні. Відповідно, в них різні домашні завдання. Тому для вихователя самопідготовка є найважчим і найвідповідальнішим моментом у групі продовженого дня.

Організація раціонального режиму самопідіотовки для учнів у відповідності з їх віком і психофізіологічними особливостями, створення нормальних санітарно-гігієнічних умов, введення розумного співвідношення часу для виконання домашніх завдань і відпочинку дають можливість досягти найбільшої ефективності самопідготовки.

Вихователь і вчитель розробляють учням пам´ятки про раціональні шляхи і послідовність виконання завдань.

Як треба працювати

1. Підготуй все необхідне до роботи.

2. Прибери з робочого місця все зайве.

3. Навчальні посібники розклади по порядку виконання завдань.

4. Розпочавши роботу, не поспішай.

5. Не працюй до повної втоми.

6. Під час роботи не жуй, не пий.

7. Не відволікайся під час роботи.

8. Якщо щось не виходить, не хвилюйся, заспокойся і продовж роботу.

Виконуючи письмову роботу, не забувай:

1. Уважно прочитати вимоги до неї.

2. Знайти і повторити правило, яке допоможе виконати її.

3. Прочитати і виконати завдання, яке подано у підручнику.

4. Писати, диктуючи сам собі.

5. Перевірити записане за підручником.

6. Виправити помилки.

Правила виконання письмових завдань

1. Приведи до порядку робоче місце, приготуй усе необхідне для роботи.

2. Сядь зручніше, як учать у школі.

3. Прочитай завдання, подумай, подивись, які правила слід застосувати у вправі. Згадай. Якщо забув, подивись у підручник.

4. У разі потреби подивись аналогічні речення, виконані в класі під керівництвом учителя.

5. Не поспішаючи, приступай до виконання.

6. Пиши не кваплячись, але і не надто повільно. Не відволікайся сторонніми справами.

7. Якщо не розумієш змісту вправ, запитай у вихователя

або товариша.

8. Окремі важкі частини завдання не пиши в зошиті, а користуйся чернеткою.

9. Виконай вправу, перевір, охайно виправ помилки. Якщо брудно, перепиши.

10. Коли бачиш, що без учителя не розберешся, не виконуй усього завдання. Роби те, що зрозуміло. Про незрозуміле запитай учителя.

Пам´ятай, як треба розв´язувати задачі

1. Прочитай уважно умову задачі.

2. Подумай.

3. Прочитай повторно. Виділи істотне для розв´язування.

4. Коротко запиши умову (або зроби графічне зображення).

5. Подумай: що треба знати, щоб відповісти на питання задачі; що вже відомо з умови задачі, а що треба знайти.

6. Склади план розв´язання задачі (усно).

7. Розв´яжи задачу і перевір розв´язання.

Як потрібно виконувати завдання з української мови

1. Уважно прочитай завдання до вправи і визнач, яким правилом користуватимешся під час його виконання.

2. Якщо потрібно, знайди і ще раз прочитай правило, наведи власні приклади до нього.

3. Виконуючи вправу, зв´ряй з правилом.

4. Перевір роботу (використай підручник, таблицю, словник).

Як треба готувати читання

1. Прочитай текст, познач слова і вислови, при читанні яких допущені помилки.

2. Попрацюй над цими словами (прочитай кілька разів).

3. З´ясуй значення незрозумілих слів (із словником у дорослих).

4. Прочитай текст повторно.

Правила швидкого і міцного запам´ятовування.

1. Під час заучування уривка з прози, цитати: прочитай і зрозумій зміст; прочитай повторно і, якщо уривок невеликий, спробуй відтворити; великий текст розподіли на змістовні частини, читай і, закривши текст, розповідай мовчки або вслух; перекажи кілька разів, стежачи за виразністю.

2. Заучуючи вірш, користуйся тими ж правилами, що і при заучуванні прози. Читай виразно відразу. Якщо важко запам´ятовується, запиши текст, розподіли за змістом частини. Читай, потім розповідай, запам´ятовуючи, переходь від однієї частини до іншої.

3. При заучуванні правил, визначень, законів продумай їх зміст, порівняй з відомими тобі правилами, визначеннями, добери приклад, читай повільно 2-3 рази, розкажи, зазираючи в книгу, а потім розкажи без книжки.

Основний етап самопідготовки - виконання завдань. Вихователь спостерігає за роботою групи, допомагає окремим учням, контролює, перевіряє, аналізує і веде облік виконання. Він забезпечує порядок і дисципліну, стежить, щоб учні додержували всіх вимог до самостійної роботи.

Щоб діти краще засвоїли відповідні вправи, вихователі проводять колективні дидактичні ігри. Якщо ж матеріал складний, учні разом з вихователем колективно складають план.

Готуючись до роботи, вихователі, як правило, добирають потрібні наочні посібники: таблиці, картки, малюнки, геометричні фігури... Завдяки такій організації самопідготовки учні не тільки глибше засвоюють навчальний матеріал, а й набувають міцних практичних навичок, привчаються працювати самостійно.

Для виконання деяких усних завдань, зокрема, для вивчення віршів, вироблення навичок виразного читання, потрібні особливі умови. Діти з розвиненою слуховою пам´яттю читають пошепки. Клас поступово звикає до цього робочого шуму, який не заважає зосереджено працювати. А вихователь забезпечує певний порядок, усуває подразники, які відвертають увагу учнів (голосне читання, розмови та ін.). А от учням зі слабкою зоровою пам´яттю потрібно з вихователем перебувати у тісному мовленнєвому контакті. їм потрібна індивідуальна допомога.

Однією з основних формотворчих умов організації самопідготовки є те, щоб учням було цікаво та не було перевантажень. Потрібно проводити фізкультхвилинки, розминки, перерви через кожні 25-30 хвилин роботи. Вихователі стежать за тим, щоб діти правильно сиділи, правильно тримали ручки, олівці, систематично провітрювали класну кімнату.

Один з найважливіших обов´язків вихователів груп продовженого дня - учити дітей працювати, розвивати й удосконалювати навички самостійності в навчальній роботі.

Важливо привчити учнів чітко й акуратно виконувати письмові завдання, навчити самостійно і систематично працювати з книжкою, переборювати труднощі і доводити почату справу до кінця, тримати в порядку навчальні посібники (підручники, зошити, письмове і графічне приладдя).

Особливу увагу слід звертати на вироблення в учнів раціональних форм і методів самостійної роботи над навчальним матеріалом.

Вихователь повинен бути активним учасником самопідготовки і в процесі її вчити учнів навичок культурної розумової праці.

Потрібно вчити своїх вихованців тому, як готуватися до виконання домашніх завдань, як організовувати своє робоче місце, як швидко знаходити в підручнику потрібну сторінку, заголовок статті, номер задачі, вправи... Всі ці «дрібниці» складаються в певну систему розумової праці, сприяють піднесенню якості знань, умінь і навичок учнів.

У сучасних умовах людина повинна одержувати інформацію швидко, а отже, читати, писати, обчислювати в оптимальному темпі. Уповільнений темп читання і письма - одна з поширених причин недостатнього засвоєння навчального матеріалу. Учень, що погано читає, - це потенційно «важкий» учень, який зустріне на своєму шляху багато труднощів у навчанні. В.О.Сухомлинський радив педагогам особливу увагу звертати на те, що і скільки діти читають вголос.

Щоб встановити, які завдання учні виконують з кожного предмета, вихователь переглядає класний журнал, щоденники учнів, з´ясовує це у чергових по групі, у вчителя-класовода, а віднедавна - дізнається в щоденнику взаємоінформації вчителя і вихователя.

З´ясувавши зміст домашніх робіт, вихователь опрацьовує відповідну методичну літературу, готує наочні посібники, визначає спосіб перевірки, підведення підсумків та ні.

У молодших класах самопідготовка проводиться подібно до учнів. Зокрема, щоб діти вдосконалювали техніку письма і каліграфії, вихователь дає їм завдання на списування тексту з дошки або підручника. Застосовують і такі форми самостійної роботи, як розв´язування задач і вправ за зразком, виконаним на дошці, хорове читання та заучування текстів, усна лічба тощо.

Найкраща книга не дасть готової відповіді на безліч запитань, що виникають у процесі роботи з учнями. У кожній конкретній ситуації педагог повинен вибирати відповідні методи впливу на всіх учнів і окремого вихованця.

6. Ігри та методика їх організації

Гра є постійним помічником у виховному процесі для вихователя. Гра органічно притаманна дитині і при вмілому керівництві з боку дорослих може досягнути відповідної педагогічної мети. Вона допомагає згуртуванню дитячого колективу, включаючи в активну діяльність дітей. У грі виховується свідома дисципліна, діти привчаються до дотримання правил для учнів, вміння контролювати свої вчинки, правильно і об´єктивно оцінювати вчинки інших.

Гра для дітей - важливий засіб самовираження. В іграх вихователь може краще дізнатися про вихованців, їх характери, привички, організаційні здібності, творчі можливості, що дає можливість правильно впливати на кожного з них. Гра допомагає зблизити учня з вихователем.

Ігри існують різноманітні: народні, рольові, спортивні, рухливі, сюжетні, імітаційні, музичні, інтелектуальні, дидактичні, пізнавальні тощо.

За кількісними характеристиками ігри поділяються на індивідуальні, парні, командні (групові).

За наявністю (або відсутністю) конкурсні ігри поділяються на змагальні та рольові.

У групах продовженого дня всіх типів є широкі можливості для використання дидактичних ігор. Змістовними іграми захоплюються учні не тільки молодшого, а й середнього віку. Ігри допомагають учням краще засвоїти програмний матеріал, виробити практичні навички, посилити інтерес до навчальних предметів, сприяють виявленню і розвитку індивідуальних нахилів і здібностей дітей. Для того, щоб ігри застосовувалися цілеспрямованіше, вчитель і вихователь повинні планувати їх спільно. Використовуються ігри в різних режимних моментах групи. Застосування в групах продовженого дня різних видів дидактичних ігор, служать зміцненню знань й навичок, набутих на уроках, розширенню кругозору, розвитку уваги, пам´яті, мислення, винахідливості, почуття колективізму, цілеспрямованості і ініціативи учнів. Це - граматичні й математичні ігри, ігри-естафети, ігри-мандрівки, ігри-вікторини та ін. Дидактичні ігри проводять насамперед на самопідготовках.

У навчально-виховній роботі важливо використовувати різні види ігор, які є компонентами цілісної системи ігрової діяльності.

Для організації активного відпочинку вихователь використовує рухливі ігри.

Пропонуючи дітям нову гру, її треба пояснити. Це найкраще зробити, розташувавши всіх присутніх у коло, причому вихователеві краще стати на лінії кола, а не в центрі, щоб половина дітей не опинилася за спиною вихователя.

Пояснення гри може бути таким:

1) назва гри та її стисла характеристика (наприклад: у цій грі важлива не тільки швидкість бігу, але й спостережливість, як у справжнього розвідника);

2) ролі гравців і їхнє вихідне положення;

3) хід гри і її мета;

4) завершення гри;

5) правила, які наприкінці пояснення гри треба чітко сформулювати, щоб усі присутні їх добре запам´ятали. Запитайте дітей, чи все зрозуміло в грі її майбутнім учасникам, покажіть за потреби окремі моменти і прийоми гри, домовтеся про сигнали початку і зупинки гри (свисток, словесна команда, змах прапорцем або рукою, початок або припинення музичного супроводу тощо).

Ведучого, який потрібен у багатьох іграх, можна вибирати кіпькома способами: за власним бажанням одного з гравців; на вибір більшості; за призначенням вихователя; за жеребом або лічилкою; за результатами попередньої гри (якщо заздалегідь Домовилися, що переможець або, навпаки, переможений у попередній грі стане ведучим у наступній грі). Іноді ведучими бувають усі гравці по черзі. У деяких іграх проводиться попереднє змагання з якого-небудь вміння (метання списа на дальність, влучання в ціль тощо), і найкращий гравець у цьому змаганні стає ведучим.

Для командних ігор потрібно розподілити учасників за командами (якщо немає постійного складу команд), самостійно розподілятися на команди, пари домовляються між собою і пропонують заздалегідь обраним ватажкам вибрати навмання якусь роль для себе (вовк або заєць, комета або метеор тощо). Такий спосіб подобається дітям тим, що він є своєрідною грою. Однак цей спосіб вимагає досить багато часу. Тому іноді ватажкам (капітанам) команд дається право самим вибирати гравців (перший вибирає одного, і черга переходить до іншого капітана).

Якщо гравці мало знають одне одного, то розподіл проводить керівник на власний розсуд або шляхом розрахунку гравців на «перший-другий-третій...». Останній спосіб найшвидший, але може призвести до нерівності команд за підготовкою.

Капітанів команд, суддів і помічників вибирають самі діти або призначає на власний розсуд керівник.

Організатором гри може бути сам керівник або хтось із вихованців, спеціально до цього підготовлений; можна також залучити до організації ігор дорослих помічників від батьків і громадськості. У цих випадках вихователь може тільки спостерігати за поведінкою учасників і втручатися лише в крайньому разі. Нерідко керівник бере на себе роль судді в іграх змагального характеру, особливо якщо суддівство вимагає кваліфікації, якої бракує іншим присутнім.

Суддя або керівник мають стежити за тривалістю гри і попереджати гравців після закінчення першої половини гри, а також коли залишиться 1-2 хв. Але в багатьох рухливих іграх тривалість гри не обмежена, бо роль ведучого переходить від одного гравця до іншого безупинно (салки, жмурки, лапта, хованки тощо). Тут уже сам організатор має вирішувати, коли доцільно припинити гру, а для цього треба уважно стежити за станом граючих. Краще перервати гру, коли діти ще не переситилися нею, але вже стали помітно втомлюватися. При цьому треба дочекатися моменту, досить природного для зупинки гри, наприклад, коли змінюються ведучі.

Кілька хвилин потрібно запланувати на організоване завершення гри: підбиття підсумків, необхідні педагогічні зауваження і роз´яснення, прибирання майданчика, інвентарю, приведення в порядок зовнішнього вигляду учасників гри, поступове зменшення ігрового збудження, без чого важко перейти до інших занять. Бажано розглянути (проаналізувати) гру, колективно обговорити досягнення і недоліки окремих учасників і всього ігрового колективу.

Передусім, треба відзначити все позитивне, що може стати основою майбутніх ігор. Загальний тон обговорення має бути спокійним, підбадьорливим, таким, що вселяє віру в нові досягнення.

7. Екскурсія1.

Екскурсія - одна з важливих і поширених форм навчально-виховної роботи в школі. Вона допомагає урізноманітнювати засоби навчання і виховання підростаючого покоління, сприяє розвиткові навчальних інтересів учнів, ознайомленню їх з навколишнім життям і вихованню почуття патріотизму й гордості за свою Вітчизну. Екскурсія створює можливості для спостережень за явищами і процесами в звичайних (природних) умовах.

У школах застосовують різні види екскурсій, основними з яких є:

1. Екскурсії в природу. їх проводять переважно в молодших класах для ознайомлення учнів з багатством рідної природи, вивчення рослинного і тваринного світу, збирання необхідних експонатів» тощо. Наприклад, екскурсію в парк або ліс можна присвятити вивченню порід дерев і квітів, збиранню колекцій листя, квітів, комах тощо.

Екскурсію до річки чи ставу присвячують вивченню берегів, напрямку течії води, рослин і тварин.

2. Екскурсії на виробництво - на завод, фабрику, сільськогосподарське підприємство, будову, дослідну станцію, млин тощо. Проводять для вивчення окремих галузей виробництва, їх технологічного процесу і продукції. Цікаві екскурсії в цехи заводів, на ферми та інші об´єкти, їх мета - вивчення виробничого оточення школи.

3. Екскурсії в музеї, на виставки систематично можуть проводити вихователі міських шкіл. Організовувати їх мають можливість і вихователі сільських шкіл, в основному в канікулярний період. У кожному обласному і районному центрі о об´єкти, які слід було б відвідати учням. Це і краєзнавчі музеї, і виставки досягнень у народному господарстві, і виставки картин місцевих художників. їх відвідування сприятиме дальшому розширенню кругозору дітей, вихованню в них почуття патріотизму, гордості за нашу Україну.

4. Екскурсії-походи (подорожі). Вони проводяться насамперед для вивчення рідного краю - району, області, великих міст і будов. Найчастіше їх проводять у вихідні і святкові дні та в канікули.

В останні роки з школах застосовують також кіно- і телевізійні екскурсії по різних країнах і містах світу, по залах різних музеїв і виставок. Перегляд спеціальних кінофільмів і телепередач (типу «клубу кіномандрівників») сприяє ознайомленню учнів з природними умовами, життям і побутом народів світу, з виробничими процесами різних галузей виробництв, експонатами музеїв, виставок, галерей тощо. Практикують також заочні екскурсії і подорожі маршрутами походів легендарних полків, дивізій і бригад у роки громадянської і Другої світової воєн, вояків УПА.

Багатогранність форм екскурсій потребує від вихователя знання теорії їх підготовки і проведення, уміння ефективно використати їх для виховання підростаючого покоління.

Кожна екскурсія передбачає: вивчення матеріалу, що стосується її теми, ознайомлення педагога з об´єктом, докладне планування екскурсії, підготовку до неї учнів, підведення підсумків та оформлення зібраних матеріалів.

Отже, під терміном «екскурсія» розуміють не лише відвідання певного об´єкта. До проведення екскурсії вихователю потрібно провести велику підготовчу роботу. Дуже важливо попередньо відвідати об´єкт екскурсії, щоб домовитися з керівниками підприємства про день і час екскурсії, про те, з чим бажано було б докладніше ознайомитися і в який спосіб, хто з працівників виробництва зможе допомогти в роботі. Це дасть можливість краще спланувати й провести екскурсію.

Важливою є також підготовка учнів до екскурсії. їх треба ознайомити з темою і метою екскурсії, розповісти про те, що вони мають там з´ясувати, про правила поведінки, дати чіткі колективні та індивідуальні завдання (що записати, зарисувати, сфотографувати, що зібрати для виготовлення наочних посібників). Лише така попередня підготовка сприятиме успішному виконанню завдання.

Велику роботу вихователь проводить з учнями й після екскурсі: бесіда про побачене й почуте, його аналіз, формулювання висновків, розгляд зібраного матеріалу (виготовлення стендів, наочних посібників тощо).

Готувати треба будь-яку екскурсію незалежно від того, проводять її на виробництво чи в природу, на виставку, в музей.

Екскурсії треба тісно пов´язувати з іншими формами позакласної та позашкільної роботи - бесідами, читанням та обговоренням книжок, переглядом кінофільмів і телепередач, гуртковою роботою. Тільки за цієї умови вони даватимуть потрібні результати - впливатимуть на розумовий розвиток і моральне виховання.

8. Бесіда

Одним з найбільш поширених методів переконання є бесіда. Бесіди сприяють поглибленню знань учнів з основ наук, розширенню їх загальноосвітнього та політехнічного кругозору, вихованню їх у дусі християнської моралі, формуванню світогляду, прищепленню їм естетичних смаків, зміцненню здоров´я.

Протягом тижня вихователь проводить у групі одну-дві бесіди. Тематику бесід з групою визначають заздалегідь.

Підготовка бо бесіди передбачає: чітке формулювання її теми і мети, читання літератури з обраної теми і визначення запитань, написання плану-конспекту бесіди, підготовку ілюстративного матеріалу, попередню підготовку учнів до бесіди.

Якщо бесіда є складовою частиною циклу бесід, то, готуючись до неї, слід пам´ятати про принципи наступності.

Щоб робити бесіду цікавішою, слід використовувати фотографії і картини, кіно- і діафільми, музику та радіопередачі. Бесіда може супроводжуватися читанням і обговоренням книжки, оповідання, статті з журналу, переглядом кіно- або діафільму, Телепередачі тощо.

Тривалість бесіди може бути різною: від 3 до 30 хвилин, у залежності від їх змісту та віку учнів. Проводяться вони в різній обстановці. Частина бесід може проводитися на прогулянці, інша - під час миття рук і в їдальні. Значну частину їх можна проводити в кімнаті відпочинку, під час екскурсій тощо.

Бесіди проводять в усіх групах відповідно до віку учнів, їхніх знань та життєвого досвіду. У молодших класах бесіди будують переважно навколо конкретних фактів, подій і вчинків, пов´язаних із життям класного колективу, героїв війни і праці тощо. Для учнів середніх і старших класів бесіди проводять на матеріалі, що потребує самостійного мислення, узагальнень, аналізу фактів і подій, сприяє обговоренню поставлених питань.

Чим старший клас, тим складнішою повинна бути тема бесіди, тим триваліший час, відведений для неї. У I-IV класах її тривалість - не більше 5-7 хв, у середніх і старших класах - від 20 до 30 хв. На практиці вихователі і класні керівники широко застосовують фронтальні (з колективом усього класу), групові та індивідуальні бесіди. Залежно від форми бесід тематику їх планують заздалегідь. Індивідуальні бесіди проводять без відповідної підготовки.

Важливим у роботі вихователя є розроблення тематики бесід з колективом класу (групи) протягом тижня, місяця, півріччя. Оскільки вихователь школи продовженого дня планує свою роботу в класі (групі) на семестр, то й тематику бесід слід складати на цей час.

Звичайно, планування бесіди повинно бути заключним етапом в її підготовці. У плані слід передбачити конкретні питання, що допоможуть розкрити тему.

Вихователю доводиться проводити не тільки планові бесіди. Нерідко треба поговорити з учнями так би мовити «з ходу», в різній обстановці і з приводу ситуацій. Успіх такої бесіди залежатиме від майстерності вихователя.

Важливо також правильно методично провести бесіду, зважаючи не тільки на її зміст, а й на вікові особливості учнів.

Так, бесіду в молодших класах (зокрема про культуру поведінки виконання правил внутрішнього розпорядку можна пов´язати з грою або інсценуванням і супроводжувати показом ілюстративного матеріалу. У старших класах бесіда може мати характер роздумів, дискусій, узагальнень.

Великий виховний ефект мають бесіди, що становлять певний цикл.

9. Суспільно корисна праця

У групах продовженого дня наявні сприятливі умови для психологічної і практичної підготовки учнів до праці. Завдання педагогів полягає в тому, щоб привчити учнів до самообслуговування, до систематичної праці вдома і в школі, до суспільно корисної праці в шкільних кабінетах, класах і навчальних майстернях, на дослідних ділянках. Учні залучаються до ремонту книг, меблів та обладнання, вирощування кімнатних рослин та дерев, догляду за тваринами, скверами і парками, могилами видатних людей, збирання металобрухту і макулатури тощо.

Під час суспільно корисної праці дітей на шкільній навчально-дослідній ділянці вихователь пояснює їм, як користуватися сільськогосподарським реманентом, садити рослини й збирати врожай.

У процесі праці вихователь розкриває роль свідомої праці в житті держави, озброює учнів знаннями основ виробництва, економіки, вчить дбайливо ставитися до шкільного майна й особистих речей, формує почуття відповідальності за своєчасне якісне виховання трудових доручень, створює умови для застосування знань на практиці.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Історія педагогіки: курс лекцій
Робоча книга вихователя групи продовженого дня
Педагогіка вищої школи
Дидактика