Під пишним портиком я жив. Сяйної днини
Там грало сонце вод мільйонами вогнів;
Величний мій палац колонами яскрів,
Мов грот базальтовий вечірньої години.

Там хвилі, пестячи небес ясні картини,
Єднали в дивний гімн всепереможний спів
Могутніх вод морських і клекіт кольорів,
Що відбивалися в очах моїх без зміни.

Серед блакиті, хвиль і мирних берегів —
Це там, це там я жив, пив холод насолоди!
Невільник голий мій, що в пахощах п´янів,

Віть пальмову ледь-ледь хитав для прохолоди
І думав про одне — розгадував невміло
Болюче таїнство, що так мені боліло.

Переклад з французької І. Петровцій