Щарль Бо)уіер народився 9 квітня 1821 року в Парижі. Від батька, культурної людини, що спілкувалася з відомими художниками й літера- торами свого чалу, Шарль успадкував витонченість манер, які вражали вСіх навколо, і любов до мистецтва.

Згодом він у щоденнику напише: «Дитинство: старовинні меблі в стилі Людовика XVI, старожитності, консулат, пастелі, товариство вісімнадцятого століття». Важко тепер уявити, як би склалося життя Бодлера, якби батько не помер, коли хлопчикові було шість років, а мати не вийшла заміж за військового. Він, що звик до материнського піклування, безумовно, почував себе обділеним і покинутим після другого заміжжя матері. Це відчуття не могло не посилитися під час перебування у коледжах. Із цього ж листа ми дізнаємося, що Бодлер ніколи не міг спокійно згадувати про роки, проведені вдалині від матері, серед нерозуміння ровесників і вчителів.

Уже тоді в ньому прозирав майбутній вимогливий критик, автор новаторських статей. Дві інші характерні риси, що проявлялися ще в роки навчання у коледжі,— безстрашність і чесність.

Якось Бодлер порвав і проковтнув записку, що компрометувала товариша і яку вимагав один із викладачів. Викликаний до директора, він не тільки відмовився видати зміст записки, але й заявив, що віддає перевагу будь-якій карі перед зрадництвом.

Після цього Бодлер, виключений з коледжу, змушений був здобувати освіту в іншому місці. Таким він буде все життя. Такою буде його творчість.

Роки молодості принесли із собою стільки ж зачарування, скільки й розчарування. Із плавання по тропічних морях, куди його відправив вітчим, бажаючи відвернути від бурхливого паризького життя, Бодлер виніс і матеріал для майбутніх творів, і вічну тугу за голубим небом.

Ставши повнолітнім, він ненадовго заволодів батьківською спадщиною. Незабаром на вимогу матері над Бодлером була встановлена довічна опіка. Тепер кожного місяця він отримував від нотаріуса Анселля строго обмежену суму грошей, яких не вистачало на елементарні потреби. Розрив із сім´єю був обумовлений не стільки цією принизливою обставиною, скільки небажанням Бодлера вести традиційне життя буржуа, робити кар´єру, яку готував для нього вітчим-генерал, що мав впливові зв´язки. Літературні інтереси Шарля також не викликали симпатії родичів.

Бодлер зустрічався з Бальзаком, Сент-Бевом, Теофілем Готье та іншими відомими письменниками й художниками. Він публікував у різних газетах і журналах статті, переклади й окремі поезії. Уже були створені Деякі з майбутніх «Квітів Зла».

В одному з варіантів передмови до «Квітів» Бодлер писав: «Франція переживає фазу вульгарності. Париж — центр випромінювання універсальної глупоти». У 1848 році поет зі зброєю у руках був у числі тих, хто намагався змінити існуючий лад. Крім того, він співробітничав у республіканській пресі.

Задум опублікувати збірку віршів уперше виник у Бодлера в жовтні 1845 року. І лише в червні 1855-го з´явилася ця назва — «Квіти Зла», що одних шокувала, а іншими була розхвалена. У «Ревю де Монд» було опубліковано вісімнадцять віршів Бодлера.

А ЗО грудня 1856 року Бодлер підписав контракт з видавцями ПУде Малассі й Еженом де Бруаз, надаючи їм право публікації збірки «Квітц Зла», причому рукопис Бодлер зобов´язувався здати 20,січня наступноГо року. Правда, поет зміг це зробити лише на початку лютого.

Листування з Пуле-Малассі свідчить про те, яку увагу поет приділЯв точності тексту, його композиції, найменшим питанням оформлення.

У продажу книжка з´явилася 25 червня 1857 року, тираж сягав 132q примірників.

Невдовзі стало відомо, що прокуратура хоче накласти на збірку арещт чому досить таки сприяли шалені нападки преси на «Квіти Зла». Після вилучення двохсот примірників був порушений судовий процес проти автора й видавців. Він відбувся 20 серпня. Через кілька днів Ґюстав Флобер отримав листа такого змісту: «Дорогий друже! Близько п´ятої години я поспішно черкнув Вам слівце з єдиною метою довести своє каяття у тім, що не відповів на Ваші щирі почуття. Але якби Ви знали, якою силою- силенною дитячих занять я навантажений! І стаття про «Мадам Боварі» відкладається ще на кілька днів! Яка перешкода в житті ця безглузда пригода! Комедія була зіграна в четвер, і це тяглося довго! Нарешті, 300 франків штрафу, 200 для видавців, вилучення номерів 20, ЗО, 39, 80, 81 і 87. Детальніше я напишу Вам уночі. Весь Ваш, Ви це знаєте. Ш. Бодлер».

У цьому факті чимало символічного. За кілька місяців перед тим Флобер став перед судом «за образу суспільної моралі й релігії».

Уся збірка «Квіти Зла» бунтівна за своїм духом. Але поетові було необхідно особливо виділити цю рису світосприймання. І він назвав один із розділів книжки «Бунт».

«Відречення Святого Петра», «Авель і Каїн», «Літанії Сатані» — це твори, котрі в першу чергу повинні були насторожити суддів: Коли за Кілька років до появи «Квітів Зла» в «Ревю де Парі» було опубліковано «Зречення Святого Петра», поет у листі до матері висловив побоювання, що його буде переслідувати поліція.

У вірші «Авель і Каїн», де міф трактовано не в абстрактному плані, як у деяких романтиків, а насичено конкретно-історичним змістом {вірш написаний зразу після подій 1848 року), є вже прямий заклик до бунту. Вилучивши з книжки засуджені вірші, Бодлер для другого видання підготував тридцять п´ять нових. Утворився шостий розділ: «Паризькі картини». Це було останнє прижиттєве видання «Квітів Зла».

Бодлер працював над збіркою протягом усього життя. Передчасна смерть перешкодила здійсненню намічених планів.

Ім´я Шарля Бодлера, його творчість давно відомі також і на Україні. Одним із перших вірші цього поета українською мовою перекладав П. Гра- бовський. Літературознавець, поет, фольклорист і академік АН України Василь Щурат у своїй антології «Поезія XIX століття» умістив біографічну довідку про Бодлера й свої переклади його поезій «Нудьга» і «Сплін». «Поезії у прозі» перекладав талановитий новеліст М. Яцків. Неодноразово згадує ім´я Ш. Бодлера в статтях (наприклад, у написаній російською мовою статті «Два направлення в новейшей итальянской литературе») і в листах Леся Українка.

Ім´я Ш. Бодлера зустрічаємо також у критичних виступах Івана Франка

У листах Василя Стефаника в зв´язку а характеристикою різних течій в європейській літературі другої половини XIX століття, а також в індій українських письменників дожовтневого періоду.

За І. Карабутенком