капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь,—

Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.

Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,

дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний.

Але... О серце! серце! серце! О кров червона! Кров,

Де батько впав на палубі, Упав і захолов!

Ч І

О капітане!

Батьку!

Встань і кругом подивись!

Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились,

Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі,

— Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!

О, зляж мені на руку!

Який це сон зборов

Тебе, о батьку мій, що враз

Ти впав і захолов?

Мій капітан безмовний, уста — німі, схололі,

Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі.

В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги.

Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги!

Дзвоніть, радійте, береги! А я в жалобі знов

— Піду туди, де батько мій Упав і захолов.