Серед ночі, в самотності, сльози,

На білий берег капають і капають, і всотує їх пісок,

Сльози, і не блисне зірка, скрізь темрява і порожнеча,

Вологі сльози з очей закутаної голови;

0, хто ця примара? Ця тінь у темряві у сльозах?

Що то безформною брилою притаїлось на піску?

Струмками ллє сльози, гіркими рида без упину, задихаючись

від дикого крику;

О буре, ти втілилася, знялася і тепер шалено летиш уздовж берега!

О дика і похмура нічна буре! Ти вивергаєш грозу, ти жахлива!

тінь, така стримана і пристойна за дня, з тихомирним лицем і неквапливою ходою,

Але вночі, коли ти летиш і ніхто тебе не бачить,—

О тоді ти нестримний океан Сліз! Сліз! Сліз!

1867

Переклад з англійської В. Коротича