Йдучи травою степовою, вдихаючи її духмяність,

Питаю в неї взірця наснаги,

Для людей питаю найщедрішої, найтіснішої приязні,

Питаю, аби стеблини постали словом, ділом, живими істотами,

Людьми з осяяною сонцем душею відкритою, новою, широкою, щирою,

Людьми, котрі торують найперші шляхи, ступаючи впевнено, гордо і вільно.

Людьми відваги незгасної, людьми здорових, красивих і чистих тіл,

Людьми, що безжурно дивляться в обличчя президентів

і губернаторів, немов кажучи: — А хто ти?

Людьми нестримними й простими, палкими й непокірними, Людьми Америки.

Мені приснився сон

Мені приснився сон, я бачив місто, неприступне для нападу

всіх міст земної кулі,

Мені снилось, що це було нове місто — Місто Друзів,

Там не було нічого святішого від міцної любові, вона визначала все,

Вона була кожну годину у кожному вчинку людей цього міста

І в кожному їх погляді і слові.

1860

Переклад з англійської В. Коротича