галузь діяльності людини, кожна система знань потре­бує внутрішньої структурно-логічної впорядкованості, без якої неможливо організувати складну справу, виробити методологію наукових досліджень, побудувати навчальний процес. Досягнути необхідної впорядкованості дозволяє класифікація.

Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих дея­кій ознаці понять у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв´язків між цими поняттями. Система підпорядкованих понять формується за ознаками класифікації.

Розрізняють натуральну класифікацію, коли за головну ознаку обирають істотні ознаки класифікованих понять (наприклад, за об´єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї застосовують несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфа­вітному порядку). Ту чи іншу класифікаційну ознаку обирають залежно від мети класифікації.

Страхування як науку, як галузь знань та як сферу економіч­ної діяльності характеризує багато специфічних понять. Без кла­сифікації цих понять не можна виконувати ні теоретичних дослі­джень, ні практичної роботи в цій галузі.

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у галузях діяльності страхових організацій, у підходах щодо забез­печення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юри­дичних осіб, у визначенні об´єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. У зв´язку з цим вирізняють найістотніші класифікаційні ознаки, що мають важливе значення як у теоретичному, так і у практичному розумінні — історичну, економічну, юридичну.

Класифікація за історичною ознакою пов´язана з виокрем­ленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виник­нення тих чи інших видів страхування.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає кілька підходів. Насамперед, це виокремлення певних класів страху-згідно з міжнародними нормами та можливість застосу­вання такої класифікаційної ознаки, як форма проведення стра­хування.

Так, згідно з директивами ЄС, країни-члени цієї організації використовують класифікацію, яка встановлює 7 класів довго­строкового страхування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Довгострокове страхування (страхування життя і пенсій):

Клас 1. Страхування життя і щорічної ренти (ануїтетів).

Клас 2. Страхування до шлюбу і народження дитини.

Клас 3. Зв´язане довгострокове страхування життя.

Клас 4. Безперервне страхування здоров´я.

Клас 5.Тонтіни.

Клас 6. Страхування виплати капіталу.

Клас 7. Страхування пенсій.

Загальні види страхування:

Клас 1 . Страхування від нещасних випадків.

Клас 2. Страхування на випадок хвороби.

Клас 3. Страхування наземних транспортних засобів.

Клас 4. Страхування залізничного транспорту.

Клас 5. Страхування авіаційної техніки.

Клас 6. Страхування суден.

Клас 7. Страхування вантажів (товарів у дорозі).

Клас 8. Страхування від пожеж і стихійного лиха.

Клас 9. Страхування власності.

Клас 10. Страхування відповідальності власників моторизова­них транспортних засобів.

Клас 11. Страхування відповідальності власників авіаційної ехніки.

Клас 12. Страхування відповідальності власників суден.

Клас 13. Страхування загальної відповідальності.

Клас 14. Страхування кредитів.

Клас 15. Страхування поручительств (застави).

Клас 16. Страхування фінансових втрат.

Клас 17. Страхування судових витрат.

Клас 18. Страхування фінансової допомоги.

Згідно з цією класифікацією в багатьох країнах і ліцензується страхова діяльність.

За формою проведення страхування може бути добровільним або обов´язковим. Більшість договорів страхування укладають на добровільній основі. Страхувальник має право, але не зобов´яза­ний укладати договір страхування. Водночас, і страховик має повне право відмовитися від прийняття на себе тих ризиків, які він вважає небажаними. Проте в деяких випадках, коли йдеться про потреби суспільства в цілому, ступінь свободи страхувальника і страховика суттєво обмежується. При цьому замість права укла­сти страховий договір у страхувальника з´являється обов´язок це зробити, а страховик втрачає право відмовити страхувальникові і набуває обов´язку взяти ризик за страхування. Ідеться про обов´яз­кове страхування, яке встановлюється відповідними законодав­чими актами.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів. Підхід до вибору варіанта залежить від цілей класифі­кації.

Найважливішим і загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування залежно від спеціалізації страховика на дві великі сфери діяльності: страхування життя («Life assurance») і загальні види страхування («Non-life», або «General insurance»).

Віднесення того чи іншого виду страхування до «страхування життя» чи «видів страхування інших, ніж життя» залежить від наявності нагромаджувального (накопичувального) характеру договору страхування (страхові внески за такими договорами є своєрідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбача­ються не лише страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів із нарахованими відсотками при закінченні строку дії договору страхування) і строку дії договору страхування.

За сферами страхової діяльності розрізняють соціальне та комерційне страхування, які взаємндоповнюють одне одного.

За об´єктами — розрізняють майнове, особисте (особове) страхування та страхування відповідальності.

Об´єктами страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов´язані:

— з життям, здоров´ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте (особове) страхування);

—з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

—з відшкодуванням страхувальником завданих ним збитків особі або її майну, а також збитків, завданих юридичній особі (страхування відповідальності).

За формою організації страхування буває державне, акціо­нерне, взаємне, кооперативне. Особливою організаційною фор­мою є медичне страхування.

Державне страхування — організаційна форма, при якій як страховиком виступає держава в особі спеціально уповноважених на це страхових організацій.

Акціонерне страхування — недержавна організаційна форма, при якій страховиком виступає приватний капітал у вигляді акціонерного товариства, статутний фонд якого формують з акцій та інших цінних паперів, які належать юридичним і фізич­ним особам.

Взаємне страхування — недержавна організаційна форма, яка виражає домовленість між групою фізичних, юридичних осіб про відшкодування один одному майбутніх можливих збитків у визначених частинах згідно з прийнятими умовами.

Кооперативне страхування — недержавна організаційна форма. Полягає у проведенні страхових операцій кооперативами.

Медичне страхування — особлива організаційна форма стра­хової діяльності. Є формою соціального захисту інтересів насе­лення в охороні здоров´я.