Безкоштовна бібліотека підручників

Загрузка...


Податкове право

§ 1. Загальні положення


Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплено Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб´єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 p., що з 19 вересня 1999 р. діє у редакції Указу від 28 червня 1999 р. (далі — Указ). Цей Указ було прийнято з метою реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей відповідно до п. 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. Застосування такої системи є найбільш поширеним способом оподаткування доходів суб´єктів малого підприємництва, що введений в дію з 1 січня 1999 p., причому таким суб´єктам надано право вибору між оподаткуванням за загальною чи спрощеною системою.

Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності регламентується великою кількістю нормативних актів, особливе місце серед який посідають:

1) вищевказаний Указ Президента;

2) Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб´єкта малого підприємництва—юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування обліку і звітності;

3) Порядок видачі Посвідчення про право сплати єдиного податку суб´єктом малого підприємництва — юридичною особою;

4) Розрахунок сплати єдиного податку суб´єктом малого підприємництва — юридичною особою;

5) Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку (для фізичних осіб);

Згідно зі ст. 1 Указу спрощена система вводиться для суб´єктів малого підприємництва: фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, і юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми і форми власності. Однак згідно з п. 7 Указу не можуть бути платниками єдиного податку:

— суб´ єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України « Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;

— довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові організації;

— суб´єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам і засновникам даних суб´єктів, що не є суб´єктами малого підприємництва, перевищують 25%;

— суб´єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену в ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

— фізичні особи — приватні підприємці, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами (зазначимо, що юридичним особам, які здійснюють торгівлю переліченими вище товарами, перехід на єдиний податок не забороняється).

Зазначимо, що Указом закріплено вичерпний перелік податків і зборів, платником яких не є суб´єкт, який сплачує єдиний податок:

1) ПДВ, крім випадків, коли суб´єкт самостійно приймає рішення бути платником такого податку;

2) податок на прибуток;

3) податок на доходи фізичних осіб;

4) плата (податок) за землю;

5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збір на обов´язкове соціальне страхування;

7) збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

8) комунальний податок;

9) податок на промисел;

10) збір на обов´язкове пенсійне страхування;

11) збір за видачу рішень на розміщення об´єктів торгівлі і сфери послуг;

12) внески у Фонд соціального захисту інвалідів;

13) внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

14) плати за патенти відповідно до Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Інші податки і збори (обов´язкові платежі), передбачені статтями 14 і 15 Закону України « Про систему оподаткування », сплачуються суб´єктами, які перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності у загальному порядку.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах: до місцевого бюджету — 43 відсотки; до Пенсійного фонду України — 42 відсотки; на обов´язкове соціальне страхування — 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 відсотки) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до законодавства у зв´язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов´язань як самого платника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і фізичних осіб має істотну різницю, тому їх необхідно розглянути окремо.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування
Конкурентне право України
Дипломатичне представництво: організація і форми роботи
Аграрне право України
Історія держави і права України - Ч.1
Юридична деонтологія
Історія вчень про державу і право
Адміністративне право України
Аграрне право України
Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності)
Виконавча влада в Україні: організаційно-правові засади
Правове регулювання застосування сили працівниками правоохоронних органів
Цивільне право України. Загальна частина
Історія вчень про право і державу
Податкове право