Філософи, соціологи, психологи, письменники, поети ціл­ком слушно розмірковують у своїх творах над таємницями людського буття і вважають, що життя виткане з парадоксів. От чому воно по вінця сповнене таїнств і навдивовижу цікаве.

Якщо двигуном палких помислів людини є Істина, то, ма­буть, недоречно засуджувати того, хто її прагне, за його ва­гання й помилки. Істина, неначе вередлива красуня, полюб­ляє, щоб ті, хто жадає її прихильності, неодноразово пере-чіплялися мірою наближення до неї.

Знання засад етикету дає нам змогу багато чого зрозумі­ти у власній поведінці й у стосунках із тими, хто нас оточує.

Упродовж багатьох століть головною чеснотою вважали розумність, наслідком якої були знання міри і втілення її у вчинках. Чеснотливі вчинки — середина між двох лих, і якщо перетнеш міру, тоді найприємніше може перетворитися на найнеприємніше, корисне на шкідливе, чудове на,потворне, вродливе на страхітливе. Всі філософсько-етичні школи роз­робляли й пропонували свої рекомендації і настановлення стосовно того, як розуміти мету і сенс життя, щоб досягти щастя й зберегти честь і гідність, намагалися обґрунтовува­ти, чому слід виконувати обов´язок і відповідати за власні вчинки та дії. Такі моральні сентенції стосувалися здебіль­шого загальних характеристик адаптації окремої людини-ін-дивіда до сім´ї, роду, держави, не фіксуючи увагу на ситуаці­ях, у яких людина, наділена цілим комплексом чеснот, могла б орієнтуватися без сторонньої допомоги й підказок.