пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Загрузка...


Электроника для автомобиля. Закажите купить gps навигаторы prestigio.
Етикет і сучасна культура спілкування

4.7. Правила поведінки у транспорті та місцях відпочинку


У трамваї, тролейбусі, автобусі. У транспорті вихована людина намагатиметься додержуватися правил пристойності:

  •  під час посадки в автобус, трамвай, тролейбус потріб­но дотримуватися черги, поступаючись першістю інва­лідам, людям похилого віку, жінкам із дітьми. А уві­йшовши в автобус, тролейбус, трамвай, не зупинятися коло дверей, а проходити в середину вагона, щоб не заважати іншим при вході та виході. Пакети, сумки мож­на поставити на сидіння, якщо є вільні місця. Місцем обов´язково поступаються хворим, літнім, батькам із немовлятами, вагітним жінкам. Це стосується всіх чо­ловіків, жінок і, звісно ж, молоді;
  •  якщо трамвай, тролейбус, автобус переповнений, кра­ще почекати наступного;
  •  жінка у переповненому транспорті не кидатиме суво­рих поглядів і не робитиме зауважень на адресу юна­ків, щоб їй поступилися місцем. Чемні поступляться й без того;
  •  не варто наступати людям на ноги, спиратися на лю­дину, що стоїть поруч, підштовхувати її в спину, пиль­но роздивлятися своїх попутників;
  •  чоловік не сидітиме, коли перед ним стоять жінки або старші за віком люди. Поступаючись місцем, він керу­ватиметься почуттям такту: підводячись із місця, він може сказати пару слів, а ще краще, якщо він зробить це мовчки. Сідаючи на місце, вихована людина (жінка або чоловік похилого віку) обов´язково скаже: "Вдяч­ний Вам!" або "Дякую";
  •  людина похилого віку може відмовитися від запропо­нованого їй місця, люб´язно пояснивши: "Дякую за ува­гу, але я виходжу на наступній зупинці";
  •  інтелігентна людина будь-якого віку і будь-якої статі не може дозволити собі в міському транспорті їсти, кури­ти, струшувати сніг або краплі дощу з одягу, кидати проїзні квитки і сміття на підлогу, впорядковувати свою зовнішність, кашляти і чхати без носовичка, читати га­зету в розгорнутому вигляді (її читають складеною), заглядати в книжки або газети сусідів, бруднити одяг інших пасажирів, голосно вести розмови про сімейні та службові справи.

Добре вихований чоловік сяде в транспорті тільки тоді, якщо поблизу не стоїть жодна жінка. Він одразу запропонує місце жінці, котра, увійшовши у вагон, стоїть поруч із ним. Його обов´язок і справа честі — поступитися місцем жінці похилого віку, жінці з важкою сумкою або знайомій. Стосов­но молодих, здорових сторонніх жінок такий жест — вияв добровільної ввічливості та делікатності.

Вихована жінка, якій поступилися місцем, має одразу за це подякувати. Не варто в таких випадках на звільнене місце влаштовувати свою здорову дитину навіть молодшого шкіль­ного віку. Особа, що супроводжує жінку похилого віку, для якої не знайшлося вільного місця, може чемно і спокійно звернутися із проханням до молодших пасажирів поступити­ся цій жінці місцем.

Жінка не поступається місцем чоловікові будь-якого віку: жоден чоловік не хоче, щоб його приймали за старого. Моло­да дівчина може поступитися місцем родичеві похилого віку.

Якщо жінка їде з чоловіком, він першим проходить до ви­ходу, допомагаючи жінці вийти. Подібна галантність навряд чи доречна стосовно керівника (начальника), якщо це жінка.

В авто. За узвичаєними правилами етикету поїздка в авто також передбачає певний набір прав і обов´язків:

  •  почесним місцем у власному авто вважають перед­нє — поруч із водієм, хоча воно і менш безпечне. Його звичайно займає дружина водія, а гості розта­шовуються на задніх сидіннях, бо вони зручніші й без­печніші;
  •  у службовій машині, якою керує штатний водій, почес­ним місцем вважають місце позаду. Керівник (началь­ник) поведеться чемно, якщо сяде поруч із водієм. Без­глуздо, коли начальник влаштовує поруч із водієм свою співробітницю, а сам сідає позаду. Його авторитет не впаде, якщо він розташується поруч із співробітницею або сам сяде поруч із водієм;
  •  чоловік, сідаючи в машину, відчиняє дверцята і про­пускає вперед жінку або старшого за віком чоловіка. Якщо їдуть дві жінки й один чоловік, почесні місця для жінок позаду, а чоловік сідає поруч із водієм;
  •  краще місце в машині дається жінці або чоловікові по­хилого віку. Якщо машину веде її власник, то почесний гість сидить поруч. Якщо в машині двоє гостей, один сідає поруч із хазяїном.

У таксі. У таксі культурні люди не роблять водієві заува­жень, не повчають його, не вимагають додати швидкості. Якщо пасажир дуже поспішає, він може сказати про це воді­єві, про решту подбає сам водій. А от зменшити швидкість попросити водія можна.

Якщо навіть ви злякалися внаслідок різкого гальмуван­ня і вдарилися об переднє скло, не варто припускатися бру­тальної критики на кшталт: "Ти що, з глузду з´їхав?" або "Чи тобі щось пороблено!". Тільки коректна поведінка, ціл­ковита довіра до водія може забезпечити благополучну і щасливу поїздку.

Ввічливість вимагає, щоб пасажир, що сідає в таксі, при­вітався з водієм, котрий так само чемно зобов´язаний відпо­вісти на вітання, а потім уже пасажир має говорити, куди його відвезти.

Першою сідає в таксі жінка. Чоловік, що її супроводжує, сідає поруч із нею, а не біля водія.

Першим із машини виходить чоловік: він допомагає жінці або чоловікові похилого віку вийти і проводжає їх до будин­ку. Залишатися сидіти в машині вважається нечемним.

На пароплаві. На пароплаві варто представитися сусі­дові по каюті. Не годиться займати всю шафу — вона, як правило, розрахована на кілька людей. Умившись, не за­будьте привести до ладу раковину: після вас нею користува­тиметься ваш супутник. За перших ознак морської хвороби потрібно вийти з каюти в туалетну кімнату.

У потязі. Кожна вихована людина, збираючись їхати в поїзді, відновлює в пам´яті основні правила етикету:

  •  поблажливість, толерантність, пильність до попутників;
  •  якщо є великий і важкий вантаж, його краще здати в багаж;
  •  при вході у вагон чоловік допомагає жінці, молодший — старшому. Ті, хто проводжає, і пасажири, котрі уже знай­шли свої місця, під час стоянки поїзда не мають стов­бичити в коридорі, аби не заважати іншим. Увійшовши в купе, добре виховані люди говорять: "Доброго дня!" тощо. Чоловіки знімають головні убори, верхній одяг, пакети кладуть так, щоб вони не заважали попутникам;
  •  вихований чоловік поступається нижньою полицею жінці, як і молодий — людині похилого віку. І дівчина не від­мовляється поступитися місцем старому, якому важко забиратися нагору;
  •  вдень у спальному вагоні нижньою полицею користу­ється і той, чиє місце на верхній полиці. Добре вихова­на молода людина, що зайняла місце на нижній полиці біля вікна, поступається місцем старому або хворому, а сама пересідає на менш зручне місце;
  •  культурний попутник не дозволить собі курити, чисти­ти нігті, довго переодягатися і зачісуватися, не стане втягувати в розмову своїх сусідів по купе. Для захис­ту від балакучого супутника є вельми надійний засіб: зробіть вигляд, що ви дуже зайняті, занурившись у чи­тання газети, часопису або книги;
  •  не слід забувати, що в купе пасажири лягають спати доволі рано: першими роздягаються й лягають у по­стіль пасажири з верхніх місць. У цей час сусіди по купе виходять у коридор вагона.

Варто пам´ятати і про ситуацію, пов´язану з харчуванням у вагоні. Делікатність не дозволить брати у вагон їжу з гост­рим запахом. Найзручніше брати в поїздку бутерброди, за­горнені в чистий папір. Із попутниками можна не ділитися своєю дорожньою провізією, проте можна запропонувати їм фрукти, солодощі.

У вагоні-ресторані буває приємно посидіти за чашкою кави після обіду або вечері, але виховані пасажири пам´ята­ють і про тих, хто очікує своєї черги.

До дітей пасажири виявляють максимум толерантності й поблажливості, проте культурні батьки не можуть припусти­ти, щоб їхні діти заважали пасажирам. У дорозі інтелігентні люди знайомляться один з одним, але тактовна людина в бесіді ненав´язлива, не заторкує особистих тем, не обгово­рює життя близьких або спільних знайомих по службі.

У готелі, будинку відпочинку, санаторії. Інтелігентна людина не може бути чемною в одній ситуації й хамом в інший. Відвідувач поводиться з обслуговуючим персоналом готелю (будинку відпочинку, санаторію) за правилами ввіч­ливості й не обтяжує їх своїми капризами та прискіпуван­ням. Гість підтримує порядок у номері: не розкидує особисті речі, не псує готельне майно.

Свого часу Л.Толстой зазначав: "Користуючись річчю, па­м´ятай, що це плід праці людської, тож, зіпсувавши, зламавши або знищивши її, знищуєш ти працю, псуєш життя людини". Якщо в кімнаті немає взуттєвої щітки, щітки для одягу або якоїсь іншої потрібної речі, треба звернутися до чергового по поверху. В номері, розрахованому на кілька людей, необхід­но зважати на сусідів, не вмикати яскраве світло, коли вони сплять, не ляскати дверима тощо. У будинку відпочинку або санаторії бажано дотримуватися встановленого тут режиму.

Виховані люди приходять до столу без запізнення; не дозволяють собі з´являтися в їдальні в купальному або пляж­ному костюмі, у піжамі; вітають своїх сусідів, хоча офіційно вони з ними незнайомі. Одне слово, перебуваючи у відпуст­ці, необхідно дотримуватися узвичаєного правила: "Відпо­чивай сам і не заважай відпочивати іншим".

Перебування в санаторіях, будинках відпочинку перед­бачає дещо спрощені форми спілкування і знайомства. За цих умов найліпше самому представитися сусідам по кімнаті й по столу. Проведення "вечорів знайомств", заведене в де­яких будинках відпочинку, сприяє створенню затишної ат­мосфери. Втім, адміністрації не варто наполягати на участі всіх відпочивальників у таких заходах. Нехай кожен відпочи­ває так, як йому подобається. На те й відпустка.

Відзначимо окремі моменти, спричинювані браком вихо­ваності й порушенням правил етикету.

"Король дотепності" невтомно розповідає анекдоти, за­буваючи при цьому, що "анекдот — це дотепність людини, в якої немає своєї". Переповідаючи їх кількаразово, він сам сміється над ними голосніше за інших, зумисне викривляє прізвища, вдається до двозначних натяків.

"Шумний сусіда" вмикає радіо на повну потужність, за­прошує в кімнату гостей, не питаючи при цьому дозволу ін­ших; голосно розмовляє у коридорах, повертається пізно й обов´язково будить усіх на поверсі.

"Капризун" усім незадоволений, ніхто йому не догодить (харчування погане, вікна кімнати виходять не туди, ліжко незручне, в бібліотеці немає цікавої літератури, в їдальні за­душливо, газети нудні, товариство низького рівня, оркест­ранти грають непрофесійно, на пляжі повно людей, у морі вода холодна, на терасі протяг, телевізійна програма нудна, на пляжі бракує лежаків, геть усі жінки нецікаві, молодь по­гано вихована й розбещена, сонце заходить невчасно).

Людина з комплексами постійно скаржиться, що ніхто її не любить, не розуміє, тоді як вона робить усе, аби спо­добатися. І що цікаво: всі ці слова зрештою починають підтверджуватися.

"Відпочивальник-прилипала" сповнений добрих намірів, по­служливий, доброзичливий. От тільки погано, що такої людини ніяк не можна позбутися. Незбагненним і неймовірним чином вона опиняється поруч із тими, хто прагне спокою та самоти.

"Базіка". Цей порок притаманний і чоловікам, і жінкам. Така людина переважно говорить про себе, неодноразово розповідає про свої хвилювання, особисті справи, із подро­бицями "довіряє" малознайомим таємницю своїх любовних пригод, викладає історію перенесених захворювань...

Пляж і купальня — це місця, де плавки і купальний кос­тюм обов´язкові. Але якщо людина йде в кіоск або буфет, розташовані за територією пляжу, купальний костюм — недоречне вбрання. Виховані люди на пляжі не смітять, не дозволяють дітям лементувати, кидати в незнайомих людей м´ячем. Справжнім лихом бувають транзистори та паління. Заслуговують усілякого заохочення ті, хто в людних місцях користується навушниками, а також "нікотиномани", які від­ходять подалі, щоб покурити.

Навряд чи варто серйозно ставитися до "курортних" зна­йомств. Годі ображатися, якщо ваш лист, написаний "курорт­ному" знайомому, залишиться без відповіді, адже ви самі не завжди охоче пишете своїм випадковим знайомим.

Закордонні туристичні поїздки потребують знання етике­ту тієї країни, куди ви вирушаєте. Оцінювати все крізь приз­му власних звичок і традицій свого народу, засуджуючи чужі, неприпустимо. У вихованої людини мають бути шляхетні ма­нери й у малому, й і у великому. Жвавий інтерес до навко­лишнього, прагнення якнайбільше побачити і зрозуміти, — от у чому полягає мета таких подорожей і поїздок.

На танцювальній вечірці люди, навчені танцювати з ран­нього віку, не почуваються скутими. Щоб граціозно танцю­вати, не обов´язково знати всі модні танці, достатньо засво­їти основні рухи.

Марно очікувати гарного тону від п´яної людини: її не варто пускати на танцювальні вечірки. Добре вихована жінка не прийме запрошення танцюриста на підпитку. Прийшовши до танцювальної зали, не зупиняйтися біля дверей — про­ходьте далі й оберіть собі вільне місце.

Некоректно запрошувати на танець жінку здалеку яки­мось знаком. Вихована жінка ніколи не відповість згодою на такий жест.

Інтелігентний юнак або чоловік, запрошуючи на танець, підходить до партнерші, тримаючись підтягнуто, злегка їй вклоняється і просить дозволу запросити її. Можна робити запрошення і без слів, вклонившися. Жінка звичайно вира­жає свою згоду, хитнувши гловою. Милостиво-гордовита, по­блажливо-образлива або зарозуміла гримаса на обличчі не прикрасить жодну дівчину (жінку), а лише свідчитиме про її погане виховання. Нетактовно виказувати й надмірну радість, захоплення з приводу запрошення.

Вихована людина, потрапляючи на різноманітні вечірки, іг­ри, танці має дотримуватися прийнятих там правил поведінки.

На танцювальному вечорі чоловік поводиться спокійно, не робить різких рухів — незграбність нікого не прикрашає. Ска­зати фамільярне "Потанцюємо?" може тільки добре знайома людина. Краще запитати: "Можна Вас (тебе) запросити?".

Правила етикету зобов´язують пам´ятати: якщо жінка не одна, а в товаристві чоловіка, запрошуючи її, слід зважати на його присутність. Ви вчините коректно, якщо вклонитеся жінці та її супутникові й питально поглянете на нього. Якщо він не заперечує, звертайтеся до жінки із запрошенням: "Доз­вольте запросити Вас на вальс!".

Чоловікові належить тримати даму міцно, але не притис­каючи, праву руку покласти вище талії, не розчепірюючи паль­ці. Якщо ж партнерша висока на зріст, чоловік тримає руку на талії, якщо мала — на рівні лопаток, але не на вирізі сукні, так, щоб не торкатися оголеного тіла. Якщо пари зіткнулися під час танцю, то перепрошують чоловіки.

Не слід танцювати з похмурим виразом на обличчі. Під­свистувати під час танцю не бажано. Якщо партнер починає поводитися неналежним чином, дама може перервати танець і попросити супроводити її на місце. Добре вихована жінка під час танцю не тримає в руках сумочку або носовичок.

Жінка на танцювальному вечорі, як правило, не відмов­ляє на запрошення, адже для цього вона сюди і прийшла. Та якщо вона вже пообіцяла танець іншому, вона може чемно відмовити:

  •  "Дякую, мене вже запрошено". Чоловікові не варто де­монструвати своє незадоволення. Діставши відмову, він вклоняється й відходить. Після другої відмови він має зрозуміти, що цю даму більше запрошувати не слід. Чоловік не запрошує на танець дівчину або жінку, кот­ра сидить поруч із тією, що йому відмовила;
  •  якщо жінка, що сидить поруч із тією, котру запрошував чоловік, прийняла запрошення (нехай помилково), не­коректно відмовлятися від танцю;
  •  помітивши під час танцю знайомого, треба з ним при­вітатися кивком голови. Починати розмову з ним не­тактовно. Змінювати партнера під час танцю можна тіль­ки в колі знайомих і під час маскараду;
  •  якщо чоловік запрошує на танець незнайому жінку, нале­жить їй представитися. Після танцю чоловік супроводжує партнершу на місце і чемно вклоняється. Якщо жінка по­бажає, вона може представити нового знайомого своєму супутникові або всій компанії. Новий знайомий може побу­ти якийсь час поруч із ними. Добре, якщо він потанцює ще раз із тією самою дамою або з іншою із цієї компанії. Але залишатися до завершення вечірки серед нових зна­йомих можна тільки після наполегливого прохання;
  •  якщо чоловік висловлює бажання, щоб жінка, котру він запросив, танцювала тільки з ним, він має делікатно попросити її про це під час першого танцю. Одначе наполягати не слід;
  •  танцювати можна мовчки, але буде ввічливим висло­вити свою повагу до партнера і трохи поговорити з ним. За минулих часів чоловік починав розмову пер­шим. Тепер цьому не надають особливого значення;
  •  на дамський танець жінка запрошує свого партнера або чоловіка, із яким вона вже танцювала. Чоловік зо­бов´язаний прийняти запрошення. Якщо він не може танцювати (не вміє), він має запропонувати дамі, яка запрошувала його, присісти поруч із ним або за його столик. Чоловік ніколи не відмовляє у танці.

На закритому вечорі танців. Закриті вечори за запро­шеннями влаштовують організації, підприємства, клуби, це також може бути сімейне свято. На такому вечорі чоловік не запрошує танцювати незнайомих дам.

Жінка у разі небажання танцювати має обгрунтувати свою відмову, наприклад: "Вдячна, але, на жаль, я цей танець вже обіцяла" або "Дякую, але я втомилася і хочу відпочити". На закритому вечорі танців хазяїн або той, на честь кого вечірку влаштовано, скажімо, ювіляр, починає танець, а потім тан­цюють усі, хто може і бажає танцювати.

Правила етикету стосовно осіб, із якими ви прийшли на закритий танцювальний вечір:

  •  перший танець належить жінці, з якою ви сюди прий­шли. На другий танець можна запросити даму, що си­дить поруч, на третій — ту, що сидить навпроти вас. Потім можна танцювати з усіма іншими. Розмова під час танцю не є обов´язковою;
  •  жоден із партнерів, із якими ви прийшли, не зникає на тривалий час. Можна відлучитися на 10-15 хвилин, але не більше;
  •  бажано, щоб чоловік запропонував партнерші сходити в буфет випити прохолоджувальні напої, з´їсти бутер­брод або шматочок торта;
  •  після завершення танцювального вечора чоловік про­воджає партнершу додому;
  •  якщо в компанії, із якою ви прийшли, жінок не більше чотирьох, кожен чоловік зобов´язаний принаймні раз потанцювати з кожною із них. Якщо вашу партнершу запросив інший, запрошуйте його супутницю — одно­часно або під час наступного танцю;
  •  якщо ви прийшли на вечір учотирьох (дві жінки і двоє чоловіків), неприпустимою є ситуація, коли одна з жі­нок залишається на самоті;
  •  нетактовно наспівувати мелодію вальсу у вухо парт-нерші, з якою ви танцюєте. Якщо пара у вихорі вальсу зачепить іншу, перепрошує чоловік;
  •  якщо в кімнату, де триває танцювальний вечір, входять матір або батько, син-хазяїн або дочка-хазяйка пере­риває танець зі словами: "Представтеся моїй мамі" або "Представтеся моєму батькові";
  •  організатори танцювального вечора будуть тактовни­ми й делікатними, якщо попередять своїх сусідів про майбутній вечір. "Роззброєні" такою ввічливістю, вони потім не стукатимуть їм у стінку й не виказуватимуть невдоволення й обурення;
  •  на вечорі можна поставити на стіл блюдо з бутербро­дами, що-небудь солодке, лимонад, соки, фрукти;
  •  кожен чоловік має принаймні раз запросити на танець господиню дому;
  •  хазяїн дому, що організував танцювальний вечір, стежить, щоб кожну з жінок хтось із гостей супроводжував додо­му, а сам проводжає тих, для кого не знайшов супутників.

Іноді запитують: чи можна запрошувати жінку на танець, коли вона їсть? Безумовно, так, адже їжа й розмова із ки­мось на такому вечорі — річ другорядна. Якщо ви перебува­єте на вечірці в компанії знайомих (із 4-5 осіб), чоловіки зобов´язані бодай один танець потанцювати з кожною із жі­нок, якщо їх не більше чотирьох.

У поході. Всім добре відомо, що працездатність і гар­ний настрій багато в чому залежать від правильного відпо­чинку, розумно проведеної відпустки і вихідного дня. До то­го ж походи, лижні прогулянки, спортивні ігри необхідні для загартовування організму.

Намет відпочивальники встановлюють у такому місці, де ваше перебування нікого не потурбує. Категорично заборо­няється розкладати багяття у вогненебезпечному місці (по­близу великих дерев, сухого сіна, соломи тощо). Погасле багаття закидають дереном і присипають грунтом.

За правилами етикету не слід забувати, що непристойно здіймати галас, рвати квіти, які потім покидають;

  • у віддаленіших від міста місцинах можна вітатися з тими, кого ви не знаєте; належить чемно відповідати на вітання сільських жителів і дітей;
  • не заведено відокремлюватися від інших;
  • дівчата несуть свої рюкзаки, юнаки намагаються брати важчі речі; 
  • не потрібно лишати свої "візитні картки" на стовбурах вікових дерев, у печерах, стародавніх замках і фортецях;
  • не припустимо засмічувати галявини бляшанками з-під консервів, порожніми пляшками, скалками, недоїдками.

Кожна людина має дбайливо ставитися до природи. Ли­ше особистим прикладом можна прищепити любов до при­роди і зберегти її для нащадків.

Етикет у туристському поході передбачає таке:

  •  учасники не спізнюються на місце зустрічі;
  •  не лишають сміття на місцях ночівлі та перепочинку;
  •  не демонструватимуть свою спортивну форму, нав´я­зуючи іншим прискорений темп ходьби;
  •  не претендують на чужу ковдру або спальник, які ніс хтось інший;
  •  не зловживатимуть фотографуванням;
  •  не полінуються збирати хмиз для багаття;
  •  не "прикрашатимуть" дерева своїми ініціалами й на­писами;
  •  не вередуватимуть, скаржачись на погане самопочуття;
  •  не вимагатимуть зупинки всієї групи, щоб помилува­тися краєвидом або зібрати ягоди. Тільки керівник по­ходу може призначити час зупинки та відпочинку.

Відвідини хворого. Ситуації, пов´язані з відвідинами хво­рого, передбачають:

  •  відвідувати хворого тоді, коли він уже видужує й на­стільки добре почувається, що має потребу в спілку­ванні з приємними йому людьми;
  •  відвідувати важкохворого можуть лише близькі родичі, а знайомі тільки тоді, коли їх просять;
  •  тому, хто видужує, можна принести книгу, квіти, фрукти;
  •  перш ніж відвідати хворого, бажано дізнатися у близь­ких, чи бажає він бачити відвідувачів, адже хвороба рідко кого прикрашає.

Інтелігентні, виховані відвідувачі не "випитуватимуть" у хворого подробиці його хвороби, а тим паче говорити про те, як він виглядає.

Народні погляди на культуру мовлення

 Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

 Не хочеш почути поганих слів, не кажи їх сам.

 Умієш говорити — умій слухати.

 Краще мовчати, аніж брехати.

 Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.

 Шабля ранить голову, а слово — душу.

 Слово — не стріла, а ранить глибше.

 Вода все сполоще, а злого слова — ні.

 Вола в´яжуть мотузками, а людину словами.

 Не кидай словами, як пес хвостом.

 Дурний язик голові не приятель.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Етика та естетика
Етика соціальної роботи
Эстетика
Етика ділового спілкування
Дипломатичний протокол та етикет
Етика
Етикет і сучасна культура спілкування