У театрі. Виховані люди приходять у театр заздалегідь, щоб устигнути до початку спектаклю зняти верхній одяг і здати його в гардероб, опорядитися, придбати програму і знайти свої місця. Крім цього, треба пам´ятати, що:

•  чоловік, ідучи в театр із дружиною або знайомою, про­ходить через контроль першим, пред´являючи квитки, допомагає супутниці зняти пальто і здає його в гарде­роб, залишаючи в себе номер;
•  проходити на своє місце належить обличчям до тих, що сидять, а не спиною. Глядачі, котрі вже сидять, під­водяться, пропускаючи вас, ви перед ними при цьому вибачаєтеся;
•  чоловік входить у театральну залу першим. Виходить же першою жінка;
•  якщо ви знаєте, що ваші місця в середині ряду, треба прийти заздалегідь, не очікуючи останнього дзвоника, щоб не турбувати інших глядачів;
•  якщо з якоїсь причини ви спізнилися, то пройти в гля-дачеву залу треба безшумно, не турбуючи інших, і не обов´язково при цьому намагатися потрапити на своє місце. Після антракту спізнілий може зайняти своє міс­це. Бажано, щоб упутник притримував відкидне си­діння крісла, на яке має сісти жінка;
•  до обов´язків чоловіка входить купити програму спек­таклю або концерту і вручити її супутниці;
•  у театрі ви можете зустріти знайомих. "Здійматися" за­ради них зі своїх місць, обмінюватися рукостисканням можна, якщо відстань між вами мінімальна. Звичайно об­мінюються легкими уклонами — ніяких розмов через го­лови тих, що сидять між вами; під час спектаклю непри­пустимо шепотіти, сміятися, їсти цукерки, вовтузитися у кріслі, що скрипить. Цукерками пригощати супутницю краще під час антракту в буфеті, а не в глядачевій залі;
•  варто уникати голосних коментарів, зауважень під час спектаклю (обмінюватися думками можна і під час антракту);
•  аплодуючи, делікатний глядач не стане привертати до себе увагу сусідів особливою ретельністю;
•  мірою можливості слід уникати всіляких покахикувань. Застудженій людині, що вирішила піти в театр, кон­цертну залу, варто вдома прийняти таблетку від каш­лю і ще одну взяти із собою, на той випадок, якщо кашель відновиться під час спектаклю; некоректно роз­глядати у бінокль навколишню публіку. Бінокль — тіль­ки для того, щоб краще бачити те, що відбувається на сцені. Бінокль і програму кожен бере самостійно, а не позичає в сусідів. Бінокль, програму, сумочку трима­ють на колінах, а не кладуть на бар´єр балкона.

Якщо Ви вирішили підсісти до своєї знайомої, яку ви зус­тріли в театрі, або знайомого, своєму найближчому сусідові можна запропонувати помінятися місцями, але тільки в тому разі, коли він один і ви пропонуєте рівноцінне місце.

В антракті відвідувач може залишатися на своєму місці або вийти у фойє, буфет, вестибуль (як йому заманеться). Але вихований чоловік не дозволить собі лишити супутницю одну в залі, якщо вона не виявить бажання вийти в антракті разом зі своїм супутником. Він має залишатися з нею.

У фойє, буфеті, вестибулі при зустрічі зі знайомими лю­ди поводяться, як при зустрічі на вулиці. Проте прогулюва­тися у фойє під руку не варто.

До завершення спектаклю виховані люди не підхоплю­ються зі своїх місць. Спочатку заведено подякувати оплес­ками акторам, а вже потому йти в гардероб.

У кінотеатрі. Відвідуючи кінотеатр, виховані люди керу­ються тими самим правилами, що й у разі відвідин театру, проте існують і свої особливості.

Збираючись у кіно, не обов´язково так старанно проду­мувати свій туалет, як при відвідуванні театру. У кінотеатрах, як правило, немає гардеробів, і глядачі перебувають у залі у верхньому одязі. Плащ, пальто можна, звичайно, зняти, тільки робити це треба дуже обережно, щоб випадково не вдарити кого-небудь ліктем. Плащ (пальто) потрібно акуратно склас­ти і покласти на коліна.

Не варто перетворювати кінозалу на смітник, кидаючи під стільці папірці й недогризки.

Якщо з якоїсь причини людина спізнилася, то краще ввійти в залу тихо, стати біля дверей або тихенько сісти на найближче вільне місце.

Підводитися й сідати слід безшумно, притримуючи си­діння крісла рукою, щоб воно не вдарялося об спинку кріс­ла. Займати обидва підлокітники неввічливо, бо той, хто сидить поруч, теж хоче скористатися ними. Добре виховані люди не спираються на спинку переднього крісла і не впи­раються в неї ногами.

У кінотеатрі частіше, ніж у театрі, можна зустріти глядача, що голосно розповідає супутникові (супутниці), "що зараз бу­де". Такого непроханого коментатора варто чемно зупинити.

На відміну від театру, в кіно можна їсти цукерки. Але, зрозуміло, не припустимо гризти їх голосно, шелестіти па­пірцями й кидати їх під стільці. Голосний сміх під час сеансу, особливо в кульмінаційні моменти сюжету, свідчить про без­культур´я, а не про "сильний характер". Винятком може бути тільки сміх під час перегляду комедійного фільму.

У концертній залі. Прийшовши на концерт, вихована людина поводиться так само, як у театрі, а може, і ще стри-маніше, адже аматорам музики може перешкоджати навіть "комарине пищання", а про такі побічні звуки, як скрипіння крісла, шелест паперу, кашель, сміх, шепіт годі й казати. Людині із застудою краще на концерт не ходити.

Перебуваючи у концертній залі, як і в театрі, особливо небажано робити зауваження вголос, кашляти, вторувати ме­лодії, розмовляти, йти до завершення концерту або до ант­ракту. Особливо неприпустимо наспівувати мелодію, що зву­чить з естради, вибивати руками або ногами ритм.

Якщо ви не дуже добре знаєте виконуваний твір, не квап­теся з оплесками. Пауза в музичному творі може означати перерву між частинами, під час якої глядачі не аплодують, а в тиші очікують продовження твору.

На виставці, у музеї, бібліотеці, на вернісажі, на стадіоні. Прийшовши на виставку, в музей, бібліотеку, на вернісаж, вихований відвідувач звичайно залишає в гарде­робі разом із верхнім одягом парасольку, портфель, сумку, пакети тощо.

Інтелігентні люди у виставкову залу входять тихо, не за­важаючи іншим. Поводитися в залі належить так, щоб своєю присутністю не турбувати навколишніх: не ставати надто близько до картини, заважаючи іншим відвідувачам, не роз­мовляти голосно, не сміятися, не кашляти, враженнями об­мінюватися тихо і стримано.

Не можна торкатися руками експонатів, голосно розмов­ляти із супутником. На вернісажі голосні зауваження припус­тимі лише при схваленні побаченого. Якщо людина, котра влаштувала вернісаж, знайома вам, заведено підійти й при­вітати її. Такт і делікатність не припускають порівнянь її тво­рів із роботами сучасників, наприклад: "Чудово, майже як у Сар´яна". Якщо автор виставки вам незнайомий, теж можна підійти, представитися і висловити своє схвалення — йому буде приємно.

Вихована людина йде в музей, як і на виставку або в біб­ліотеку, в охайному одязі. У багатьох музеях світу відвідувачі вдягають спеціальні пантофлі, точніше чохли, що їх надягають на взуття. Треба надіти їх таким чином, щоб не падати, не перечіплятися, не наступати на тасьомки (свої й чужі).

У залах музею інтелігентні відвідувачі не шаркають пан­тофлями, ступають обережно, уважно слухають екскурсово­да; не чіпають, не торкають руками експонати музею.

Виховані люди в бібліотеці, як і на виставці або на лекції, намагаються не заважати навколишнім. Правила етикету нав­чають: книгу можна брати тільки чистими руками; перегор­таючи сторінки книги, не слинять пальці, не загинають кутки сторінок. Сторінку обережно беруть за верх або середину і перегортають. Обкладинку книги, брошури не загинають, щоб не псувати її.

Якщо необхідно перервати читання на якийсь час, корис­туються закладками. Своє ім´я або присвяту пишуть тільки на своїх книгах, на першому аркуші або на внутрішньому боці обкладинки, куди вклеюють і екслібрис (лат. ex libris — ху­дожньо виконаний ярличок, віньєтка з ім´ям власника книги).

Книгу, що належить бібліотеці або знайомому, виховані люди бережуть більше, ніж свою.

На стадіоні глядачі (вболівальники) під час матчів "підба­дьорюють" своїх улюбленців, часом дуже бурхливо реагую­чи на гол або вдалий кидок. Але і тут виховані аматори фут­болу не дозволять собі тупотіти ногами, ревіти, свистіти, а тим паче демонструвати своє невдоволення гравцям. Щи­рий уболівальник, знавець і аматор спорту зуміє по-справж­ньому оцінити вдалу гру і "винагородити" будь-якого гравця заслуженими оплесками, подібно до того, як у театрі або на концерті глядачі тепло вітають артистів.

У цій ситуації "бойовий дух" стадіону не має передава­тися глядачеві (вболівальникові) настільки, щоб він всту­пав "у бій" із глядачами, що сидять поруч. Надмірне зво­рушення уболівальників, шум і лементи на трибунах не да­ють права людині "забуватися", "відключатися" й виходи­ти за межі пристойності.

Від спортсменів уболівальники очікують вправної гри, ви­тримки, майстерності, коректного й делікатного поводжен­ня. Гравці теж вправі очікувати від своїх шанувальників від­повідного поводження. Смітити на стадіоні забороняється.