Електронна бібліотекапідручники


Етикет і сучасна культура спілкування

4.4. Правила поведінки у громадських місцях


Гарні манери — це вміння красиво ходити, не розмахую­чи руками, триматися прямо; вміння красиво сидіти (жінка, коли вона сидить на низькому кріслі, канапі або стільці, ноги тримає вкупі, коліна стулені, обидві гомілки нахилені в один бік. При цьому вона може одну ступню закласти за іншу); вміння сісти в машину: жінка не "крокує" в неї, а лише, при­сівши на край сидіння, втягує всередину ноги, виходити з машини належить, навпаки, спершися ногами на асфальт; під час бесіди не слід тримати руки в кишенях штанів (кише­ні — для носовичка); під час розмови бажано утримуватися від енергійних жестів перед обличчям співрозмовника, не варто стукати кулаком по столу — це не аргумент у супереч­ці. Всі жести мають бути стриманими й доцільними.

З погляду гарного тону: не варто сидіти, розвалившись у кріслі або на канапі, відкидати голову на подушки, розгойду­ватися на стільці; сидіти на самому краєчку стільця, крісла, канапи; погойдувати колінами під час розмови; тримаючи ногу на нозі, не слід нею розгойдувати або обіймати коліно руками; на підлокітник крісла неприпустимо сідати ніде, а в гостях особливо; позіхати в товаристві непристойно; кашля­ючи або чхаючи, належить відвернутися від співрозмовника і прикрити рот рукою або носовичком; у разі потреби висяка­ти носа треба зробити це тихо, не привертаючи уваги мало-естетичними звуками; якщо зненацька почалася гикавка, не­обхідно негайно вирушити у ванну кімнату і зробити таке: міцно затиснути ніс рукою і маленькими ковтками зі склянки випити трохи холодної води, не вдихаючи повітря, після цьо­го зітхнути — гикавка має вщухнути. Гикавка трапляється ча­сом як реакція на алкогольні напої.

Порушення правил етикету часто призводить до того, що ми позбавляємо навколишніх задоволення від спілкування з нами через свої дурні звички. Тому непогано було б нагада­ти таке: руки намагайтеся тримати у спокої, не смикайте, будь ласка, краватку, ґудзики, рукав партнера; на виставках не кидайтеся помацати твори мистецтва й інші експонати; жінці бажано не "грати" своєю каблучкою, намистом, зам­ком сумки, не накручувати на палець пасмо волосся тощо; не жонглювати запальничкою, не крутити на пальці низку з ключами — усе це дратує співрозмовника; облиште вашу чашку, не дзенькайте нею. Не погладжуйте свій живіт; не­гарно повертатися спиною до співрозмовника; не личить у товаристві куйовдити волосся на потилиці, намагаючись зо­середитися; недобре "стріляти" суглобами пальців або кла­цати ними; постійно щось "мурмотіти". Ця звичка набридає товаришам по службі, а про домашніх годі й говорити; роз­мовляючи, намагайтеся не знизувати плечима. Часом ми на­віть не усвідомлюємо того, наскільки такий жест може зда­ватися образливим для співрозмовника; не варто закінчува­ти своє висловлення вибухом сміху. Цей вияв знервованості справляє негативне враження.

Норми етикету і правила ввічливості мають кілька запові­дей, про які слід пам´ятати постійно. Неввічливо, негарно: показувати пальцем, особливо на людину; розрізати сторін­ки часопису або книги гребінцем; слинити палець, коли перегортаєш сторінки книг, часописів, газет; використову­вати ніготь мізинця як зубочистку; чистити черевики об шта­нину; часто позирати на годинник під час розмови з жінкою; підсмикувати штани; жінці в присутності сторонніх поправ­ляти панчохи; ляскати дверми.

Правила пристойності, гарні манери зобов´язують пам´я­тати, що по-справжньому інтелігентною, культурною є не та людина, що автоматично опанувала необхідні навички ввіч­ливості й поштивості, а та, в якої ці навички ввійшли в по­всякденне життя.

Коли людина включається в таку гру як застава, треба пам´ятати, що це забава, можливо, й не з найдотепніших, але якщо ви були учасником її та програли, слід виконувати її умови та правила.

Робити послуги необхідно тільки тоді, коли вас про це просять, позаяк послужливість є чеснотою доти, доки не пе­ретвориться на нав´язливість. Зайву ретельність у народі на­зивають "ведмежою послугою". Якщо ви не можете викона­ти прохання, краще сказати: "На жаль, не можу за це взя­тися". Неприпустимо обіцяти й не виконати обіцяного.

Віддячити людину за послугу, якщо вона була пов´язана з витратою грошей, можна не відразу (це може викликати ніяковість), а краще з нагоди якогось свята. Можна подару­вати книгу, картину, платівку. Кращою подякою є лист із по­відомленням, що послуга виявилася дуже корисною.

Прохання позичити грошей або якісь речі передбачає не­гайне встановлення терміну повернення їх. Віддають гроші без конверта.

Позичивши у знайомих якусь річ, варто повернути її вчасно й у тому самому стані, в якому її було отримано. Предмети гардероба позичати не слід.

Небажано просити парадну сукню, телевізор, авто, мо­тоцикл, фотоапарат, транзистор, рідкісні платівки.

У разі зустрічі у дверях не варто довго умовляти один одного, кому йти першим. Коли вас пропускають уперед, треба проходити без затримки. Зустрічаючи гостя, хазяїн говорить: "Будь ласка, йдіть за мною".

Якщо жінка, яка йде попереду, береться за ручку правої половини дверей і притягає її до себе, то чоловік, що стоїть за нею, перехоплює ручку і притримує двері, жінка прохо­дить, за нею — чоловік. Ліву половину дверей варто залиши­ти для тих, що йдуть назустріч.

Чоловік може випередити жінку, що піднімається сходами, тільки в тих випадках, коли сходи темні, круті або хибкі, зви­чайно жінка йде дещо попереду.

Коли на сходах зустрічаються чоловік і жінка, котрі йдуть у різних напрямах, жінка не повинна відходити від перил.

У ліфті слід привітатися з тими, із ким ми вітаємося завжди. Ліфт — це така сама "громадська територія", як і вулиця або сходи, головний убір можна не знімати.

Правилами етикету передбачено поведінку людей у ситу­аціях, коли вони мимоволі, несвідомо припустилися помилки. Наведемо кілька прикладів класичних казусів: познайомитися з кимось удруге; перекинути келих із шампанським; запитати в сусіда за столом: "Ви не знаєте, хто ця балакуча білявка, що сидить навпроти?" Й одержати відповідь: "Це моя дружи­на"; виявляючи чуйність, запитати в знайомого: "Як почуває себе ваша дружина?" Й почути у відповідь: "Вже рік, як вона померла" або "Ми вже 10 років як розлучені"; розповісти уваж­ним слухачам невдалий анекдот.

Такі обставини надовго можуть залишити в пам´яті не­приємні спогади. Дрібний казус не вартий того, щоб мучити себе. У таких випадках коротке "вибачте", як правило, роз­в´язує проблему.

Проте складніше, коли свідомо порушені правила етикету, коли одна особа не приховує своєї ворожості до іншої, а нав­паки, усіляко її наголошує; демонстративно не подає руки; на­діляє свого супротивника вголос образливими епітетами; по­вертає листи або подарунки; у неповажному тоні відгукується про когось із близьких співрозмовника. Такі дії можуть при­звести до остаточного розриву і припинення знайомства.

Існують правила, виконання яких є обов´язковим: непри­пустимо відкривати чужу сумку, заглядати в неї, якщо вона випадково виявиться відкритою. Це стосується і чужих порт­фелів. Не можна самовільно відкривати і перекладати вміст шухляди чужого столу як удома, так і на роботі; не варто відкривати й заглядати в чужу шафу, буфет, комору.

Успіх у товаристві залежить від багатьох причин і першою чергою від дотримання правил пристойності та ввічливості.

Є чимало людей, котрі скаржаться, що до них погано ставляться навколишні, що їх "не полюбляють" у колективі (у товаристві), та й у сім´ї. Вони, очевидно, забувають, що лю­ди ставляться до них так, як вони того заслуговують. Кожно­му з нас не зайве замислитися: чи не надто часто розпові­даємо ми про свої турботи й прикрості або, навпаки, хвали­мося успіхами; чи не дуже безапеляційно, голосно, знерво­вано ми говоримо; чи не надмірно ми люб´язні; чи не втомливо послужливі; чи не занадто ми дратівливі; чи не схильні ми до ризикованих визнань.

Відсутність ефектної зовнішності не заважає успіхові, як­що людина обдарована внутрішньою принадністю, має ба­гатий духовний світ. Практика показує, що великим успіхом у товаристві, як правило, користуються життєлюби, діяльні, сумлінні, доброзичливі, добропорядні, допитливі, уважні, тур­ботливі й чуйні люди з веселою, легкою вдачею. Поруч із такою людиною всі завжди почуваються добре і затишно, легко і приємно.

Великим успіхом у товаристві користуються: жінки інте­лектуальні, але не претензійно розумні, дівчата контактні, елегантні, діяльні, гідні поваги, але не зразкові.

Привабливішим є юнак, про якого говорять: серйозний, але не педант; має власні переконання, але поблажливий до чужих слабкостей; розважливий, але емоційний.

Проте найкращі, найблагородніші якості не можуть ви­кликати симпатії, якщо людина позбавлена почуття гумору, особливо стосовно себе. Ще більше заважають діяльному і повнокровному життю так звані комплекси, що змушують лю­дину думати про свою меншовартість, ущербність. У кожної людини є якісь привабливі якості, потрібно тільки пам´ятати про них, знаходити їх і розвивати.

Добре вихована людина не стомлюватиме навколиш­ніх (особливо сусідів, товаришів по службі) "одкровення­ми" про свої позірні або справжні хиби, не скаржитиметь­ся на вік і зріст; комплекцію і колір обличчя; на прізвище й освіту; форму носа і колір волосся; на фінансове станови­ще і місце проживання.

Не користуються прихильністю й люди, занадто вимог­ливі до себе й особливо до інших. Постійні, непомірні вимо­ги звичайно дратують навколишніх.

Дівчат часто цікавить питання: "Що думає про мене юнак, із яким я зустрічаюся?" Таку інформацію одержати вкрай важ­ко. А всілякі прикмети можуть бути оманливими. Дівчата не­рідко приймають бажане за дійсне.

Краще не знаджуватися з приводу враження, яке ви справ­ляєте, а відсутність позитивних ознак особливої уваги до вашої особи (краще зізнатися собі в цьому одразу) рівно­значна відсутності почуття любові та поваги.

Але молода особа може зробити для себе дуже приєм­ні висновки, якщо юнак, котрого вона любить, ніколи не забуває домовитися про наступну зустріч; не прощається першим.

Ознаки позитивного ставлення дівчини до юнака, що їй симпатичний: вона часто червоніє, легко ображається; отри­мавши пропозицію погуляти, не страшиться поганої погоди; приходить ошатно вдягненою.

Існує кілька правил поведінки для недосвідчених дівчат:

  •  не кажіть постійно своєму обранцеві, що без нього нудьгуєте;
  •  не слід весь час повторювати "Ти вже мене не лю­биш", у цьому можна таки переконати людину;
  •  не дорікайте "плаксивим" тоном, намагаючись показа­ти й наголосити, що через нього ви найбідолашніша істота на світі;
  •  "мучениця" малоприваблива, а нагадування юнакові про його вади лякає і відштовхує його. Краще заплакати, але без ридань;
  •  не вважайте коханого своєю власністю. Немає нічого обтяжливішого, ніж почуття, що на нього неможливо відповісти;
  •  не жадайте від обранця вчинків, що суперечать його натурі, його характерові;
  •  не будьте занадто підозрілою — це відштовхує. Не вда­вайтеся до "розслідування", де ваш обранець був учора;
  •  не панікуйте, якщо улюблений поки не виявляє праг­нення взяти шлюб. Квапливість у таких справах згуб­на. Будь-яке насильство неприпустиме.

За правилами гарного тону жінка не зобов´язана розпо­відати чоловікові, з яким має намір поєднати своє життя, про власне минуле. Це її особиста справа.

Щоб припинити сварку, потрібно: нічого не з´ясовувати, не пояснювати, не виявляти засмученості, не дратуватися.

Кожна дівчина, жінка мріє про прекрасне й вічне кохан­ня. Та чи існує це вічне кохання? Так, напевно, існує. Але, на жаль, не завжди виглядає саме так, як малює її наша уява, іноді воно потребує великої витримки й терпіння, навіть пев­них жертв. Тому не варто порівнювати живу людину з яки­мось ідеальним образом. Він саме тому й прекрасний, що не існує насправді.

Дівчатам імпонує в представниках протилежної статі щи­росердна зрілість, серйозні плани на майбутнє, почуття від­повідальності — у таких якостях чоловіка вони вбачають опо­ру. Познайомившись із дівчиною, юнакові не варто допиту­ватися, чи зустрічається вона в цей час із кимось іншим.

Стосовно кокетки чоловікові варто посісти позицію, здатну позбавити її задоволення спостерігати ваші ревнощі. Але тре­ба пам´ятати, що поки не обговорювалися ваші плани на майбутнє, жінка має право на кокетство. Жіночі примхи не варто сприймати всерйоз. Краще сказати: "Бачу, що ти сьо­годні не в гуморі, давай зустрінемося іншим разом".

Не варто критикувати свою подругу занадто часто. А от компліменти обов´язкові.

Не треба наполягати на чомусь тільки заради того, щоб за тобою залишилося останнє слово. Не варто мучити своїх обранців ревнощами.

Слід регулярно писати листи, якщо доведеться поїхати.

Домовившись про побачення, треба приходити, не за-пізнюючись.

Якщо дівчина дарує чоловікові фотографію, не слід її по­казувати товаришеві. Серйозні стосунки зобов´язують вияв­ляти до своєї обраниці більше уваги в товаристві, вона має переваги перед іншими: її першу слід привітати, із нею пер­шою танцювати, їй першій подавати пальто.

Чоловікам треба пам´ятати, що розрив рідко буває оста­точним, якщо конфлікт виник уперше. Частіше події оберта­ються фатальним чином, коли сварки виникають постійно. У таких випадках не варто вже вкотре поновляти стосунки. Мабуть, ви справді погано розумієте один одного.

Якщо виникла випадкова сварка, то чим скоріше насту­пить примирення, тим краще, тим менше страждає само­любство того, хто першим протягнув руку.

Ніколи не влаштовуйте жодних "випробувань" своєму дру­гові, щоб з´ясувати міру його почуттів. Якщо виникне вра­ження, що до вас ставляться холодно, не виявляйте образи, роздратування, страху.

Правила поведінки на вулиці. Як навчають /a ton де la bon compagnie (правила пристойності, прийняті в цивілізо­ваних суспільствах), культурна людина не може бути чем­ною в одній ситуації й поводитися по-хамському в інший. Вона не може дозволити собі вийти на вулицю у драному взутті, у брудному костюмі або в замурзаній сукні.

Перш ніж вийти на вулицю, вихована людина має переві­рити свої кишені (чи не забула чого-небудь); оглянути голов­ний убір, як він одягнений; переконатися, що волосся зачеса­не (якщо вона ходить без головного убору); перевірити, чи чисті туфлі, черевики; подивитися, чи добре вигладжені штани.

Коли ви перебуваєте на вулиці, недоречно: поправляти панчохи, зачісуватися, поправляти в одязі те, про що ви могли подбати завчасно; виявляти моторність або крокувати по­вільно, порушуючи ритм пішоходів; ласувати на ходу моро­зивом; голосно звати свого знайомого, побачивши його на протилежному боці вулиці; читати на ходу (це кумедно); йти втрьох або вчотирьох у ряд (це можна дозволити собі лише в тому разі, якщо ви нікому не заважаєте); смітити, голосно кричати на дітей, показувати пальцем на перехожих, ходити по газонах; прокладати собі дорогу "силою", часто оберта­тися, озираючись услід жінкам (це особливо невиховано, ко­ли поруч із чоловіком супутниця); порушувати правила до­рожнього руху; зав´язувати шнурок на туфлях або одягати плащ, краще відійти вбік; зустрівши знайомого на вулиці, допитуватися, куди він йде, особливо, якщо він не один; без­церемонно дивитися на дуже повних, кремезних людей, ін­валідів, глузувати з їхнього зовнішнього вигляду; використо­вувати скло у вітрині магазину як люстерко. Чоловік зазви­чай тримається більш "небезпечного" боку тротуару, тобто йде біля дороги; обходити зустрічних треба з правого боку.

Додержуватися правил етикету на вулиці необхідно для нормування людського співіснування. Ці правила передба­чають не тільки ввічливість, а й спостережливість (звільняти дорогу жінці, що йде назустріч, особливо якщо вона з дити­ною); допомогу старому, жінці з великою кількістю пакетів при переході вулиці або транспортуванні важкого вантажу; захист жінки (та й не тільки жінки) від злодія.

Добре вихований чоловік завжди пропустить жінку впе­ред, а в небезпечних місцях запропонує їй руку, допоможе нести важку торбу, валізу, портфель. Проте він виглядає ку­медним із дамською парасолькою в руках або сумочкою своєї супутниці. Жінка сама несе знятий плащ або жакет. Чоловік несе закриту парасольку на лівому плечі або в правій руці, як тростину. Не носять парасольку як спис, нею можна ми­моволі вколоти людину, що йде за вами.

Отже, виховані люди, перебуваючи на вулиці, не дозво­лять собі: їсти, свистіти, наспівувати, окликати голосно, вка­зувати на людей якимось предметом. Дітям можна дозволити дорогою з´їсти морозиво. Якщо треба когось обігнати, до­речно сказати: "Дозвольте пройти", "Пропустіть, будь ласка". Нечемно робити гучні зауваження, подавати дотепні репліки на адресу перехожих із приводу їхнього одягу, зросту, ходи, виразу обличчя, кольору волосся тощо.

Цілком доречно звернути увагу незнайомої жінки на те, що в неї відкрилася сумка, або вчасно підказати чоловікові, що в нього випав носовичок. Коли жінка тримає чоловіка під руку, створюється враження більшої інтимності, ніж коли чо­ловік підтримує жінку. Не кожній жінці це подобається.



Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Етика та естетика
Етика соціальної роботи
Эстетика
Етика ділового спілкування
Дипломатичний протокол та етикет
Етика
Етикет і сучасна культура спілкування