Електронна бібліотека підручників

Загрузка...


Етика

17.6. Етика бізнесу


Бізнесова діяльність — це сфера професійної діяльності, до­слідження моральних аспектів якої актуалізувалося на теренах України у зв´язку з переходом на ринкову економіку. Основні принципи етики бізнесу були вироблені в 70-х роках XIX ст. на засадах філософії прагматизму в США. Теоретик прагматизму У. Джеймс виходить з розуміння людини як такої, що керу­ється емоціями, а не розумом, а предметом емоційного пережи­вання є її власна особа. На цій підставі етика прагматизму по­клала в основу моралі дію, а не вибір учинку та рефлексію над ним. Тобто, моральна свідомість позбавляється її об´єктивно Цінного змісту, цінність переноситься в сферу практичної ре­зультативності. Згідно з іншим представником філософії праг­матизму Ч. Пірсом, істинне значення об´єкта може бути ви­значене як підсумок практичних операцій над ним. Критерієм Цінності об´єкта філософ бачить його практичну корисність. Цей підхід є виявом життєвої позиції "середнього американ­ця". Відомий афоризм Ч. Пірса проголошує: "Істина полягає в майбутній корисності для наших цілей". Наведена формула визначає стиль життя американців. Йому відповідає формула Дж. Дьюї: "Істина визначається як корисність", а критерій істи­ни — відповідність між наміром і результатом (а не між ідеєю і реальністю).

У поглядах на людину прагматизм виходить із ідеї впливу на її емоційний стан з метою досягти бажаного результату. Спро­щено уявляючи людину, він бере за вихідний принцип стосунків їх корисність. Прагматизм зорієнтований на спосіб мислення "середнього американця", що цілком зосереджений на матері­ально-речових цінностях. Оскільки людство на сучасному його етапі справді усереднилося і зосереджене на проблемі виживан­ня, ідеал прагматизму знаходить широку підтримку і розпов­сюдження у більшості країн світу. Основна мета етики прагма­тизму — вироблення системи ділових стосунків, що служили б певною гарантією соціальної злагоди. Бізнесові структури та решта суспільства повинні віднаходити шляхи консенсусу. Цій меті служить етика бізнесу. Вона складалася в США на почат­ку ХХст.із необхідності запобігати виникненню конфліктів між працею і капіталом (працедавцями і найманими робітни­ками).

Автори одного з найпопулярніших у США підручників з ети­ки бізнесу Томас М. Герет та Річард Дж. Клоноскі, визначаючи предмет науки, пишуть: "Етика бізнесу розглядає насамперед взаємозв´язок цілей і засобів бізнесу та специфічно людських цілей. Вона вивчає вплив окремих дій на становище індивіда, фірми, економічної структури і суспільства в цілому" [3, с 12]. Дещо раніше автори твердять, що "етика — вчення не про мо­раль. Етика бізнесу повинна вивчати прийняті у бізнесі мо­ральні норми" [3, с 11]. Тобто, корисність дії для досягнення успіху в бізнесі бачиться критерієм її моральності.

Особливий аспект етики прагматизму розроблений в 30-ті роки XX ст. ректором Інституту ораторського мистецтва і людських відносин в Нью-Йорку Дейлом Карнегі. Автор спирається на ідеї філософського прагматизму У. Джеймса в розумінні сенсу людських взаємин. Він бачить їх цінність у досягненні конкрет­ного корисного результату. Ігноруючи наукові знання про духовний світ людини, Д. Карнегі розробляє низку практичних настанов щодо управління людською психікою. Для Карнегі мораль є не що інше, як "механіка людських стосунків". Автор передмови до російського перекладу книги пише з цього при­воду, що "люди уявляються автору чимось на кшталт гвинти­ків, у стосунках з якими можна лише знати, яку кнопку слід натиснути в тому чи іншому випадку" [5, с 4]. Карнегі у своїх порадах часом доходить до відвертого цинізму, навіть не по­мічаючи цього. Звичайне дотримання загальноприйнятих ви­мог етикету він розглядає в аспекті їх можливої корисності для суб´єкта спілкування. Як вихідний розглядається принцип поміркованості, компліментарності, оскільки він налаштовує особу на приязне сприйняття компліментів на свою адресу. Байдуже, що вони не відповідають дійсності. Карнегі вчить досягати бажаного результату від спілкування, роблячи при­ємне людині приязними словами. "Замість того, щоб осуджува­ти людей, спробуйте зрозуміти, чому вони діють саме так, а не інакше. Це значно вигідніше і цікавіше, ніж критикувати, це породжує взаємне розуміння, терплячість і великодушність" [5, с 26].

Сенс такого типу стосунків, при тому, що доброзичливість завжди більш важлива, ніж грубість і нетерплячість, має й ін­ший бік. Дейл Карнегі говорить про складність життя в су­спільстві, де конкуренція є нормою, а отже, народжує постійне навантаження на психіку, часто близьке до стресу. Щоб пере­конатися в цьому, досить послатися на таку думку вченого: "Якщо вам більше п´ятнадцяти років і ви проживаєте в штаті Нью-Йорк, у вас один шанс із двадцяти, що ви потрапите в пси­хіатричну лікарню в найближчі сім років" [5, с 30].

"Істина" стосунків, що пропонуються автором, справді про­ста і доступна. ´"Ви повинні зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб вони раділи зустрічі з вами"; "Пам´ятайте, що для людини звук її імені — найсолодший і найважливіший звук у людській мові"; "Будьте добрим співрозмовником. Заохочуй­те інших розповідати про себе"; "Ведіть розмову в колі інте­ресів вашого співрозмовника"; "Давайте людям відчути їх не-Пересічність, і робіть це щиро". Усі названі, як і низка інших порад, автор завершує настановою: "Робіть так, щоб людям було приємно виконувати те, чого ви хочете" [5, с 183].

Названі засади стосунків, при тому, що автор акцентує увагу на їх практичній корисності, мають і певну моральну цінність. Справді, в умовах відчуженості стосунків, їх вузької корисливості, навіть ілюзія уваги і доброзичливості з боку іншої людини видається рятівною ниточкою. Вона здатна повернути надію на справжню щирість, чуйність ставлення людини до людини.

Подальша розробка принципів етики бізнесу характеризу­ється відходом від дещо сентиментальних настанов Д. Карнегі. Вона поширює науку управління на всі сфери суспільного жит­тя, а саме: на організацію виробництва, функціонування ко­лективу працівників, ведення ділових справ з партнерами та конкурентами тощо. Вона охоплює ставлення фірми до наймано­го працівника та ставлення останнього до фірми; відносини фірми з іншими економічними агентами; взаємини фірми з небізнесовими структурами (зокрема з трудовими спілками, місцевим населенням, владою, навколишнім середовищем). Це також відносини фірми із законами і державою та низка інших питань.

У всіх випадках бізнесові структури виходять з таких засадничих принципів.

Етика базується не на почуттях, а на доцільному виборі.

Етика розглядає специфічно людські цілі й взаємозв´язки засобів у їх дотриманні. Вона допомагає визначати доречність варіантів людських дій.

Етика передбачає методи оцінювання дій та прийнятих рі­шень.

Етика має бути залучена до всіх видів діяльності й виступати інструментом досягнення успіху.

Теоретики етики бізнесу виходять зі складності стосунків вільної конкуренції і постійної можливості соціальної незлагоди.

"Не можна нехтувати соціальним виміром етики бізнесу, оскільки багато серйозних проблем виникають із взаємозв´язків бізнесу і суспільства в цілому. Бізнес... часто спричиняє такі соціальні ситуації, які завдають шкоди людям і породжують несправедливість, хоч не лише бізнес несе за це відповідаль­ність" [3, с 12].

Саме тому, що бізнес несе в собі загрозу стихійності, ця ети­ка покликана виконувати роль регулятора стосунків, дотриму­ючись певного балансу інтересів на всіх рівнях суспільного життя.

Засновники етики прагматизму вважали навіть, що створили систему впливів на людину, яка дозволить утримувати суспільні стосунки на оптимальному рівні.

Якщо брати до уваги не загальнотеоретичні погляди прагма­тизму на сутність моралі, не світоглядний рівень його уявлень про цінності життя, а розглядати бізнес як конкретну сферу професійної діяльності, то тут етика підприємництва має цінні досягнення. Вона допомагає скоординувати всю роботу підприєм­ства з орієнтацією на кінцевий результат, яким є прибуток. В етиці бізнесу економічна ефективність діяльності є обов´яз­ковою. Визнані такі умови ефективності менеджменту: дбайли­ве використання фізичних ресурсів та морального сумління ро­бітників; покращення управління; впровадження наукових роз­робок; добрі стосунки з оточенням та суспільством загалом. Етика бізнесу виходить з того, що названа низка проблем по­винна вирішуватися на засадах взаємної корисності для бізне­су і для суспільства.

Відповідальність менеджерів за прибутковість фірми покла­дає на них обов´язки планувати, організовувати і контролюва­ти діяльність працівників. Менеджер здійснює керівництво на основі прав, делегованих йому власниками або робітниками.

Менеджер має бути посередником між різними групами, що пов´язані з фірмою, і виходити з принципу максимального бла­га фірми. При цьому він повинен усвідомлювати, що шахрай­ство, обман, силовий тиск, необізнаність у справі та зайві емоції можуть зашкодити фірмі.

Формою регулювання стосунків, як наголошує етика бізне­су, є дотримання ієрархії цінностей. У виборі їх ставиться спра­ведлива вимога дотримання принципу переваги прав реальної людини над правами компанії чи суспільства. Останні пов´язу­ються з конкретними ситуаціями меж вибору. Так, говориться, Що "фірма, яка змушує працівника діяти проти своєї совісті, підпорядковує абсолютне і невід´ємне право особи компанії" [З, с 37]. Щодо заробітної плати, то права працівників є пер­винними, порівняно з бажанням менеджера розширити вироб­ництво.

Потреби працівників у підвищенні заробітної плати мають першість над потребами акціонерів. Для них заробітна плата — основний дохід, тоді як дивіденди є здебільшого відносним благом.

Етика бізнесу виходить з принципу розрізнення "більшого зла" і "меншого зла". Відмінне між ними бачиться у такий спосіб: можна розрізняти більше зло, яке означає знищення необхідних для особи чи суспільства благ та порушення прав, і менше зло, що завдає деяким фізичним благам або деяким корисним, але не необхідним для осіб і суспільства засобам" [3, с 19]. Попри всю нечіткість висловлювання, все ж думку можна зрозуміти. Мен­шим є зло, що не має непоправних наслідків. З цієї позиції сприй-нятним і навіть бажаним вважається, скажімо, таке явище, як фізичні покарання дітей. Вони можуть бути обрані як засіб до­сягнення мети за наявності достатніх підстав. Це підхід, що цілком суперечить принципам гуманістично зорієнтовної педа­гогіки.

Менеджери в своїй діяльності мають право вдаватися до ви­бору більшого або меншого зла. Однак вони мають пам´ятати, що повноваження керувати, винагороджувати і карати не озна­чають самоуправства. Для ефективної дії системи винагород і покарань тим не менш цілком припустимим вважається кон­троль за людиною. Засобами його є: кредитні чеки, послуги при­ватних детективів, детектори брехні, персональні тестування, різноманітні засоби підслуховування тощо. Етика менеджмен­ту вважає виправданим їх застосування, особливо у випадках, коли поведінка службовців шкодить престижу компанії або завдає їй матеріальних збитків. Це такі, наприклад, види, як пиятцтво, азартні ігри або невміння посадовців зберігати ви­робничі таємниці.

З потреби захистити себе фірма має чітко визначити умови ведення бізнесу. Спеціально обговорюються ситуації запобіган­ня хабарництву, здирству, шахрайству з боку працівників, а та­кож запобігання шпигунству на користь конкуруючих фірм. Найкращим засобом уникнення конфлікту інтересів теоретики менеджменту вважають приклад вищого керівництва та пози­тивну атмосферу в фірмі, на підприємстві. У випадку шпигун­ства конкуруючої фірми виправданими вважаються такі зуст­річні заходи, як "атака самозахисту", "торговельна війна". Прав­да, можна звернутися до закону, хоча, що усвідомлюють самі теоретики етики бізнесу, виникає сумнів щодо чіткості та не­упередженості судочинства.

Відносини виробництва і збуту товарів регулюються прин­ципом корисності для підприємця, при тому, що не має бути ошуканим покупець. Якщо покупець згідний платити більше, така ситуація допускається. Теоретики менеджменту визнають, що "конкуренція не є, звичайно, абсолютним благом. І оскіль­ки приватна влада є потенційно, якщо не реально, несправед­лива, встановлення цін, які були б справедливими і суспільно виправданими, вимагатиме дослідження та дій поза прямим контролем бізнесу" [3, с 146].

Оскільки інтереси бізнесу диктують максимальний прибу­ток, може створюватися ситуація соціальної напруги. Баланс інтересів капіталу і найманої праці досягається завдяки наяв­ності професійних об´єднань працівників, що виборюють і об­стоюють свої інтереси. Етика бізнесу радить менеджерам зна­ходити спільну мову і зважати на вимоги професійних об´єднань для збереження соціального консенсусу.

Актуальною в етиці бізнесу є нині проблема розумного вико­ристання природних ресурсів та збереження природи. Конку­ренція спричиняє надмірне виснаження природних багатств та забруднення атмосфери шкідливими відходами виробництва. При регулюванні названих процесів етика бізнесу має виходи­ти з усвідомлення важливості відновлення ресурсів, оскільки виникає небезпека для самого виробництва. Не менш важливи­ми є обов´язки бізнесу щодо екології. Вимоги до бізнесу має при цьому ставити суспільство. Справді, не менш важливим, ніж виробництво, для суспільства є збереження природи — дже­рела життя та здоров´я громадян.

Теоретики етики бізнесу не приховують, що тон в економіці задають не малі фірми, а великі компанії, які диктують умови виробництва, цінові закони та розподіл капіталу. Від них зале­жить і екологічний стан. "Факт величезної влади великих ком­паній здебільшого приховують іншим набором лозунгів, які звеличують вільне підприємництво, американську систему та подібні до них невизначені, але емоційно привабливі поняття" [З, с 192]. Зазначимо, що це говорять американські автори, які знають ситуацію зсередини. Вони показують, що великі ком­панії з метою підтримання ілюзії "народного капіталізму" втру­чаються у різні сфери життя, де формується суспільна думка.

"Існують комісії, які перевіряють шкільні підручники з ме­тою переконатися, що вони не надто відхиляються від картини, яку хотів би бачити бізнес. Існують фундації, які фінансують програми для священиків, сподіваючись навчити їх простого і сприятливого для бізнесу погляду на економіку. Існують спе­ціальні бюлетені для працівників освіти, які й далі прищеплю­ють спрощену і зручну картину системи" [3, с 192].

Заслуговують на увагу вироблені етикою прагматизму мето­ди ведення бізнесу для досягнення фінансового успіху. їх акту­альність в Україні визначається неусталеністю стосунків праці і капіталу, нескоординованістю різних сфер виробництва, кон­курентною боротьбою, що спирається на силу, обминаючи зако­ни, нарешті, відсутністю зв´язків виробників із суспільством та державою. Знання шляхів досягнення фінансового успіху важливе як для бізнесу, так і для решти суспільства. Перш за все, метою, а отже, і загальною спрямованістю діяльності бізне­сових структур є кінцевий результат — прибутки. Тому відстежуються усі аспекти руху до фінансового успіху. Він включає такі чинники:

По-перше, етику найму на роботу. Вона виходить з принци­пу ефективності для фірми. В основу відбору покладена квалі­фікація, пов´язана з роботою. Вибір чинників, не пов´язаних з працею, — образа гідності людини і недолік у роботі фірми.

По-друге, просування працівників по службі. Менеджер має враховувати лише компетентність особи. Треба уникати сваві­лля несправедливості, тим більше зводити їх у норму.

По-третє, розмір заробітної плати. Він має визначатися внес­ком працівника у прибуток фірми, узгоджуватися зі станом ринку праці та ринку товарів, конкуруючих фірм, а також вра­ховувати силу трудових спілок, що виборюють права праців­ників. Потрібно ураховувати також потреби сім´ї працівника.

По-четверте, складання трудової угоди. Варто виходити з мір­кувань, що сума заробітної платні має задовольняти хоча б міні­мальні потреби працівника і його сім´ї. Інакше виникає небезпе­ка соціального неспокою. Компанія, яка прагне не допустити страйку, змушена буде піти на невигідні для себе угоди.

По-п´яте, умови праці. Це така ж важлива сфера, як і зар­плата та стабільність праці. Працівник і його сім´я без причини, якою може стати провина працівника перед фірмою, не мають наражатися на небезпеку заподіяння їм фізичної, моральної чи психічної шкоди.

По-шосте, звільнення працівника з роботи. Тут менеджер має дотримуватися таких правил: 1) звільнення лише з поважної причини; 2) виконання при звільненні необхідних процедур; 3) прагнення зменшувати шкідливі наслідки звільнення.

Отже, професійна етика розглядає шляхи та засоби ефектив­ного самоутвердження людини в суспільно вироблених видах діяльності. Професійна діяльність не тотожна сутності люди­ни, тим не менше є одним із вагомих чинників вияву її творчих умінь та моральних чеснот. Знайти "свій" фах, любити свою професію, постійно вдосконалювати фахові уміння — означає "поважати себе в справі"(тобто гідно утверджувати честь про­фесії) та "поважати справу в собі"(тобто утверджувати свою людську гідність фаховою компетентністю).

У професійній діяльності людина утверджує себе як соці­альний суб´єкт. Розгортання професійної діяльності, постійне уріз­номанітнення її видів та засобів — важливий чинник удоскона­лення людини та людського життя.

Література

  1. Биоэтика: проблемы, трудности, перспективы (Материа­лы "круглого стола") // Вопросы философии. — 1992.— № 10. — С. 3—28.
  2. Вебер М. Наука как призвание и профессия // Самопозна­ние европейской культуры XX века. — М.: Политиздат, 1991. — 250 с.
  3. Герет Г.М., Клоноскі Р.-Дж. Етика бізнесу. — К.: Осно­ви, 1999. — 214 с.
  4. Дадамо П., Уитни К. 4 группы крови — 4 пути к здоро­вью. — Минск: Попурри, 2001. — 416 с.
  5. Карнеги Дейл. Как приобретать друзей и оказывать влия­ние на людей. — К.: Наук, думка, 1990. — 221 с.
  6. Лоренц Клод. Восемь смертных грехов человечества // Вопр. философии. — 1992. — № 3. — С. 39—53.
  7. Мирская Е. Этические регулятивы функционирования науки // Вопр. философии. — 1975. — № 3. — С. 131 — 138.
  8. Тайлор Э. Первобытная культура. — М.: Политиздат, 1989. — 573 с.
  9. Токарев С. А. Ранние формы религии. — М.: Политиздат, 1990. — 622 с.


Повернутися до змісту | Завантажити
Інші книги по вашій темі:
Етика та естетика
Етика соціальної роботи
Эстетика
Етика ділового спілкування
Дипломатичний протокол та етикет
Етика
Етикет і сучасна культура спілкування